Прокуратура України ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ 0-69-00 вул. Різницька, 13/15, Київ-11,01011 ПОСТАНОВА про відмову у видачі (екстрадиції) особи м. Київ « Зі » березня 2015 року Заступник Генерального прокурора України державний радник юстиції З класу Касько Віталій Вікторович, розглянувши матеріали екстрадиційної перевірки за запитом Головної прокуратури Міністерства юстиції Грузії про видачу Саакашвілі Михайла Ніколозовича для притягнення до кримінальної відповідальності, ВСТАНОВИВ: У провадженні Головної прокуратури Міністерства юстиції Грузії перебувають кримінальні справи за обвинуваченням екс-президента Грузії Саакашвілі Михайла Ніколозовича, 21.12.1967 року народження, у вчиненні наступних злочинів: - ч. 2, п.п. «б», «в» ч. З ст. 333 КК Грузії (перевищення службових повноважень особою, яка займає державну політичну посаду, із застосуванням насильства та образою гідності потерпілого) — кримінальна справа № 074251013802; п.п. «а» і «г» ч. 2, п. «б» ч. З ст. 182 КК Грузії (протиправне привласнення або розтрата державного майна, вчинена групою осіб за попередньою змовою, з використанням службового становища, у великих розмірах) - кримінальна справа № 081260213001; - ст. 25, п. «д» ч. 5 ст. 117 (організація умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю групою осіб) та п. «б» ч. З ст. 333 КК Грузії (перевищення службових повноважень особою, яка займає державну політичну посаду, із застосуванням насильства та зброї) - кримінальна справа № 02051271; - ч. 2 ст. 332 КК Грузії (зловзісивання службовими повноваженнями особою, яка займає державну політичну посаду, вчинене всупереч публічним інтересам з метою отримання вигоди та переваг для себе та інших осіб, що потягло суттєве порушення прав фізичних осіб та законних інтересів держави) - кримінальна справа № 074251114801. 28.07.2014, 13.08.2014, 10.11.2014, 27.11.2014 органом досудового 2 слідства у вищевказаних провадженнях винесено постанови про притягнення Саакашвілі М.Н. як обвинуваченого у вчиненні зазначених злочинів. У зв’язку з ухиленням від слідства 04.08.2014 його оголошено в розшук. Ухвалою Колегії у кримінальних справах Тбіліського міського суду від 02.08.2014 Саакашвілі М.Н. обрано запобіжний захід - взяття під варту. 24.11.2014 та 19.02.2015 до Генеральної прокуратури України надійшли запити Головної прокуратури Міністерства юстиції Грузії про видачу Саакашвілі М.Н. для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення вказаних злочинів. Запити грузинської сторони та інші документи про видачу Саакашвілі М.Н. оформлено належним чином, відповідно до вимог Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року і Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, якими врегульовано відносини між Україною і Грузією з питань екстрадиції. Проведеною екстрадиційною перевіркою встановлено наступне. Відповідно до отриманих із Головної прокуратури Міністерства юстиції Грузії документів Саакашвілі М.Н. є громадянином Грузії. Злочини за ч. 2 та п.п. «б», «в» ч. З ст. 333, п. п. «а» і «г» ч. 2, п. «б» ч. З ст. 182, ст. 25, п. «д» ч. 5 ст. 117, п. «б» ч. З ст. 333 КК Грузії відповідають ч. 2 ст. 365, ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 27, ч. 2 ст. 121, ч. З ст. 365 КК України і є екстрадиційними, оскільки передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк не менше одного року. Передбачені ст. 49 КК України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за ці злочини не закінчилися. Інкримінований злочин за ч. 2 ст. 332 КК Грузії відповідає ч. 1 ст. 364 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.04.2008 № 270 -VI) та не є екстрадиційним (на момент вчинення зазначеного правопорушення Кримінальним кодексом України не передбачалося покарання у виді позбавлення волі). Відповідно до повідомлень уповноважених органів України Саакашвілі М.Н. не є громадянином України, за отриманням статусу біженця не звертався. За даними Укрбюро Інтерполу вказана особа у міждержавному та міжнародному розшуках не перебуває. Саакашвілі затримувався. М.Н. українськими правоохоронними органами не З 25 січня 2004 року по 25 листопада 2007 року і з 20 січня 2008 року 17 листопада 2013 року Саакашвілі М.Н. був Президентом Грузії (один з лідерів «Революції троянд»), є головою партії Єдиний Національний Рух. з Аналіз запитів грузинської сторони у сукупності з доповіддю Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ, резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) щодо Грузії, а також численних публікацій у ЗМІ стосовно Саакашвілі М.Н. дає підстави вважати, що запит про його видачу був зроблений з метою переслідування за політичні переконання. За таких обставин у разі видачі Саакашвілі М.Н. до Грузії існує ризик незабезпечення йому гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року прав, зокрема: - ст. 6 Конвенції «Право на справедливий суд»: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення; - ст. 14 Конвенції «Заборона дискримінації»', користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Існування реального ризику порушення ст. 6 зазначеної Конвенції у разі видачі Саакашвілі М.Н. підтверджується оприлюдненою 11.12.2014 доповіддю Бюро демократичних інститутів та прав людини Організації безпеки і співробітництва в Європі за результатами моніторингу судових процесів над колишніми посадовцями в Грузії після зміни уряду в кінці 2012 року. Звіт висвітлює низку системних порушень у кримінальних провадженнях стосовно колишніх посадовців та свідчить, що судові процеси над ними є політично мотивованими і не відповідають принципу верховенства права. У контексті права на справедливий суд було встановлено такі порушення, що мають системний характер: 1) принцип презумпції невинуватості, порушений державними посадовими особами (державні посадові особи у своїх публічних заявах говорили про винуватість осіб ще до винесення вироку стосовно них, попереджаючи оцінку, яку має робити суд, та впливаючи на суспільну думку щодо винуватості відповідних осіб. Зрештою, розгляд обвинувального акта як доказу по суті перетворив це на факт, перекладаючи тягар доказування на обвинуваченого...); 2) усвідомлення неправомірного впливу, втручання та зовнішнього тиску в діяльності прокурорів (дероюавні посадовці коментували провадження таким чином, що можна було зрозуміти про існування певного контролю з їхньої сторони або можливості впливати на переслідування, потенційно змінюючи сприйняття суспільством прокуратури як неупередженого та політично нейтрального органу); 3) застосування та продовження терміну попереднього ув’язнення без 4 аргументації (моніторинг декількох справ засвідчив, що судді задовольнили ююпотання про призначення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з мінімальними поясненнями або взагалі без них. Судді відхиляли клопотання захисту про скасування тримання під вартою або заміну іншим запобіжним заходом, дозволяючи прокуратурі звернутись із клопотанням про продовження терміну тримання під вартою без відповідного обґрунтування його необхідності у відкритому судовому засіданні. Такі рішення суду є свавільними і викликають сумніви у його неупередженості); 4) винесення необгрунтованих судових рішень (у численних судових вироках було зневажено ретельну оцінку наданих доказів та надання відповідного правового аналізу для пояснення того, яким чином виявлені факти становлять кримінальне правопорушення, що призвело до винесення відповідного вироку. Так, у справі, у якій обвинуваченого було засуджено за перевищення службових повноважень, суд не вказав межі його повноважень, а також яким чином він перевищив ці межі, а лише зазначив, що обвинувачений не був уповноважений чинити незаконні дії. Неспроможність кримінального суду встановити елементи складу злочину разом із фактами, що підтримують кожен з цих елементів, викликає сумніви у справедливості судового процесу); 5) безпідставні затримки судового розгляду з політичних міркувань. Також зазначеним Бюро була встановлена низка інших проблем, у тому числі: сумнівний підбір та призначення суддів, порушення принципу рівності сторін, обмеження права викликати та допитувати свідків, порушення презумпції невинуватості судами. Крім того, імовірність порушення ст.ст. 6 та 14 згаданої вище Конвенції у разі видачі Саакашвілі М.Н. підтверджується резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) від 1 жовтня 2014 року. Відповідно до зазначеної резолюції грузинській владі рекомендовано припинити політичні переслідування опонентів, у тому числі екс-президента Саакашвілі М.Н. ПАРЄ закликала органи Грузії до проведення неупередженого, прозорого розслідування і судового переслідування із застосуванням принципів чесного суду та Європейської конвенції з прав людини. У резолюції наголошено на неприпустимості вибіркового та політично вмотивованого правосуддя. Особливу увагу ПАРЄ звернула на висунуті проти колишнього Президента Саакашвілі М.Н. звинувачення та наполягала на необхідності забезпечення органами влади того, щоб після висунення обвинувачення ні політичний клімат у країні, ні законні провадження проти нього, у тому числі запити про досудове тримання під вартою, не залежали від політичних мотивів. У підсумку Парламентська асамблея Ради Європи зазначила, що за останні роки Грузія зробила значний прогрес у своєму демократичному розвитку, проте він був затьмарений арештами і судовими переслідуваннями майже всього керівництва колишньої правлячої партії та екс-високопосадовців, що дає привід для питання про імовірне використання судової системи у політичних цілях. 5 З огляду на викладене можна зробити висновок, що запити про видачу Саакашвілі М.Н. були зроблені з метою переслідування за політичні переконання і у разі його видачі до Грузії існує велика ймовірність піддання його нечесному суду. На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. З Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, ст. 19 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, ст.ст. 110, 574, 589, 590 КПК України, ПОСТАНОВИВ: 1. Відмовити у видачі до Грузії громадянина цієї держави Саакашвілі Михайла Ніколозовича, 21.12.1967 року народження, для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2, п.п. «б», «в» ч. З ст. 333, п. п. «а» і «г» ч. 2, п. «б» ч. З ст. 182, ст. 25, п. «д» ч. 5 ст. 117, п. «б» ч. З ст. 333 та ч. 2 ст. 332 КК Грузії. 2. Про прийняте рішення повідомити Головну прокуратуру Міністерства юстиції Грузії та Саакашвілі М.Н. Заступник Генерального прокурора України державний радник юстиції 3 класу В. Касько Прокуратура України ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ \\\\\\\\\\\\\ вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011 а/. 04.2015 № 14/2/1-28606-14 Первому заместителю Главного прокурора Министерства юстиции Грузин Шотадзе И.Д. ул. Горгасали. 24, г. Тбилиси, 0133 Уважаемьій Ираклий Джемалович! Генеральная прокуратура Украиньї свидетельствует своє уважение Главной прокуратуре Министерства юстиции Грузни и сообщает следующее. Генеральной прокуратурой Украиньї рассмотрено ходатайство Главной прокуратури Министерства юстиции Грузин о вьідаче Саакашвили Михайла Николозовича, 21.12.1967 года рождения, для привлечения к уголовной ответственности за совершение преступлений, предусмотренньїх ч. 2, п. «б», п. «в» ч. З ст. 333 УК Грузин; п. «а», п. «г» ч. 2, п. «б» ч. З ст. 182 УК Грузин; п. «д» ч. 5 ст. 25, 117, п. «б» ч. З ст. 333 УК Грузии; ч. 2 ст. 332 УК Грузин. В ходе зкстрадиционной проверки установленьї обстоятельства, которьіе согласно международньїм договорам и национальному законодательству Украиньї являются препятствием для вьідачи указанного лица грузинской стороне. Учитьівая изложенное, на оснований ст. З Европейской конвенции о вьідаче правонарушителей 1957 года, ст. 19 Конвенции о правовой помощи и правових отношениях по гражданским, семейннм и уголовним делам 1993 года не представляется возможньш удовлетворить ходатайство о видане Саакашвили М.Н. С уважением Заместитель Генерального прокурора Украиньї Криворучко +38 044 200-67-33 ' В. Касько