проект Прокурору Генеральної прокуратури України, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням кримінального провадження № 42014100000000209 С.М.Капишину Адвоката Нікітіна С.П. (захисника підозрюваного Портнова Андрія Володимировича) Клопотання про закриття кримінального провадження № 42014100000000209 У провадженні Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України знаходиться кримінальне провадження №42014100000000209 від 06.03.2014. 29 грудня 2014 року в рамках зазначеного кримінального провадження старшим слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України С.Божило стосовно А.В.Портнова було складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 Кримінального кодексу України, яке було погоджено старшим прокурором другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України І.Юр’євою. 24 лютого 2015 року заступником Генерального прокурора України О.В.Баганцем було складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри стосовно А.В.Портнова. Згідно з позицією сторони обвинувачення, обставини кримінального правопорушення, що розслідується в рамках цього кримінального провадження, полягають у тому, що: «Портнов А.В. після призначення його на посаду заступника Глави Адміністрації Президента України, з метою збереження права бути членом Вищої ради юстиції по квоті вищих навчальних юридичних закладів, а також з метою заволодіння коштами вищих навчальних закладів, шляхом безпідставної виплати заробітної плати (інших виплат), вирішив не звільнятися із займаних ним викладацьких посад у вищих навчальних закладах. У подальшому Портнов А.В. у період з 02.04.2010 по 20.02.2014, після працевлаштування в Адміністрації Президента України, перебуваючи на посадах заступника Глави Адміністрації Президента України - Керівника Головного управління з питань судової реформи та судоустрою, Радника Президента України - Керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента України, Радника Президента України, Першого заступника Глави Адміністрації Президента України, не зважаючи на те, що фактично припинив займатися викладацькою діяльністю у державних вузах України, а саме: у Київському національному університеті ім. Т.Шевченка та Київському національному економічному університеті ім. В.Гетьмана, діючи з корисливих мотивів, повторно, маючи на меті збереження права бути членом Вищої ради юстиції по квоті вищих навчальних юридичних закладів та з метою заволодіти державними коштами, умисно не звернувся до керівництва вказаних вищих учбових закладів із заявою про звільнення із займаних посад. У зв’язку з цим Портнову А.В. було безпідставно нараховано у вигляді заробітної плати (інших виплат) у Київському національному університеті імені Т. Шевченка в загальній сумі 94 577,07 грн. та у Київському національному економічному університеті ім. В. Гетьмана в загальній сумі 43 061,95 грн., а всього державних коштів в загальній сумі 137 639,02 грн., якими він заволодів, зловживаючи службовим становищем». Вважаю, що зазначене кримінальне провадження підлягає закриттю з наступних підстав. 1. Згідно з повідомленням про підозру А.В.Портнов, перебуваючи на посадах в Адміністрації Президента України, «фактично припинив займатися викладацькою діяльністю у державних вузах України, а саме: Київському національному університеті ім. Т.Шевченка та Київському національному економічному університеті ім. В.Гетьмана». Таке твердження сторони обвинувачення нічим не підтверджується і повністю не відповідає дійсності, оскільки А.В.Портнов постійно виконував свої обов’язки зі здійснення викладацької діяльності, організації роботи кафедри, проведення нарад, участі у розробці та погодженні проектів документів, що стосуються питань діяльності кафедри, здійснення наукової роботи тощо. Також, враховуючи, що аргументи про порушення А.В.Портновим трудового законодавства фактично покладені в основу повідомлення про підозру, необхідно звернути увагу на те, що профільним органом державної влади (Державною інспекцією України з питань праці) була проведена спеціальна перевірка на предмет дотримання законодавства про працю в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Згідно акту цієї перевірки в результаті її проведення не виявлено порушень законодавства про працю в діях співробітників Університету (а значить і в діях А.В.Портнова в тому числі), що також повністю спростовує доводи сторони обвинувачення, в тому числі твердження, що А.В.Портнов «фактично припинив займатися викладацькою діяльністю». Такі твердження спростовуються й тими фактами, що у випадку припинення виконання А.В.Портновим роботи він очевидно мав би бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності або звільнений з займаних посад, чого, як відомо, не відбувалося. 2. У повідомленні про підозру зазначено, що А.В.Портнов діяв, зокрема, з метою «збереження права бути членом Вищої ради юстиції по квоті вищих навчальних юридичних закладів». Такі твердження сторони обвинувачення не відповідають дійсності й взагалі позбавлені сенсу, оскільки законодавство не передбачає і не передбачало можливості втрати права займати посаду члена Вищої ради юстиції у випадку звільнення з викладацької посади. Перелік підстав для припинення повноважень члена Вищої ради юстиції чітко зазначений у статті 18 Закону України «Про Вищу раду юстиції» і такий перелік є вичерпним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 квітня 2008 року № 7-рп/2008. У цьому переліку відсутня така підстава як звільнення із викладацької посади чи будь-яка інша з формулюванням, подібним до описаного у повідомленні про підозру. Крім того, слід зазначити, що в законодавстві не містилося й не міститься і будь-яких положень, які б передбачали неможливість призначення членом Вищої ради юстиції за квотою з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ особи, яка не є представником викладацького чи наукового складу, тобто членом ВРЮ може бути призначена будь-яка особа, яка не є співробітником навчального закладу або наукової установи. Таким чином, перебування чи не перебування А.В.Портнова на посадах в вищих навчальних закладах жодним чином не впливало на його діяльність на посаді члена Вищої ради юстиції, а відтак і не могло бути мотивом діяння, яке ставиться йому у вину органами досудового розслідування. 3. У повідомленні про підозру зазначено, що А.В.Портнов діяв «з корисливих мотивів та з метою заволодіти державними коштами». Окрім загальної абсурдності твердження щодо наявності умислу у А.В.Портнова заволодіти державними коштами у сумі менше 140 тис.грн. протягом 4 років шляхом «не подання заяви про звільнення», слід зазначити, що заробітна плата в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, яка призначалася А.В.Портнову і якою він нібито незаконно заволодів, нараховувалася на банківський картковий рахунок. Відповідні кошти А.В.Портнов ніколи не використовував, оскільки навіть не отримував у користування банківську карту, що дає доступ до рахунку, і яка перебувала в розпорядженні співробітників Університету. Більше того, згідно банківської виписки співробітники Університету лише одного разу здійснили операцію по зняттю готівки з картки на суму 800 гривень, а вся інша сума, якою А.В.Портнов нібито заволодів, на сьогоднішній день продовжує залишатися на банківському рахунку. Той факт, що протягом 5 років після того, як у А.В.Портнова на думку сторони обвинувачення виник умисел на заволодіння державними коштами, він не здійснив жодних дій щодо розпорядження ними, також однозначно вказує на відсутність у нього зазначеного умислу. 4. У повідомленні про підозру взагалі не вказано в чому полягає «повторність» дій А.В.Портнова, а навпаки, зазначено, що способом вчинення злочину, що начебто мав місце, фактично був єдиний факт бездіяльності у вигляді «не звернення до керівництва вищих учбових закладів із заявою про звільнення із займаних посад», абсурдність якого очевидна. Крім того, у тексті повідомлення про підозру постійно зазначається про кримінальне правопорушення в однині. Разом з цим, згідно з чч.1,3 ст.32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України, чи передбачених різними статтями КК України у випадках, передбачених в Особливій частині КК України. 5. У повідомленні про підозру згадується, що А.В.Портнов здійснив заволодіння чужим майном «шляхом зловживання службовим становищем», при цьому взагалі не зазначено, яким саме чином було здійснено зловживання і яким саме службовим становищем. Необхідно зазначити, що згідно з правовою доктриною та судовою практикою застосування статті 191 КК України – зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі чи адміністративногосподарські функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного звернення чужого майна, при цьому обов'язковим елементом об'єктивної сторони даного діяння є те, що воно здійснюється саме в межах повноважень, наданих особі за посадою або у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, а майно, яким винна особа заволодіває, знаходиться в його оперативному управлінні в силу саме службового становища суб'єкта злочину. Посади в Адміністрації Президента України, які займав А.В.Портнов, стосувалися виключно роботи у сфері реформування правової системи України і ніяким чином не стикалися з питаннями науки і освіти. Більш того, в його повноваження ніколи не входило надання вказівок ні керівництву або працівникам вищих навчальних закладів, ні будь-яким іншим службовим або посадовим особам, за винятком прямо підлеглих співробітників в Адміністрації Президента України, як не було в А.В.Портнова і будь-яких інших владно-розпорядчих чи інших повноважень щодо впливу на службових осіб навчальних закладів. Таким чином, оскільки службові повноваження і службове становище А.В.Портнова абсолютно ніяк не були пов'язані із закладами освіти, в яких він працював, їх службовими особами або заробітною платою, нарахованою йому, в цьому випадку очевидно відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст.191 КК України (як і будь-який інший), навіть якщо б обставини, на які сторона обвинувачення вказує в повідомленні про підозру, мали місце. Крім викладеного, наголошую, що вказані в повідомленні про підозру обставини навіть теоретично не можуть бути кваліфіковані як «заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем», або як будьякий інший злочин, передбачений Кримінальним кодексом України, оскільки останнім не встановлена кримінальна відповідальність за «невчасне припинення трудових відносин» або за «заволодіння» власною заробітною платою. Подібні звинувачення є очевидно надуманими та позбавленими правового змісту. Вищевикладене однозначно свідчить про відсутність у діяннях А.В.Портнова складу будь-якого, в тому числі інкримінованого йому, кримінального правопорушення. Відповідно до ч.5 ст.28, ч.1 ст.283 КПК України кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите. Згідно з п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. Ч.4 ст.284 КПК України передбачає, що закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, приймає прокурор у формі постанови. Згідно зі ст.220 КПК України клопотання сторони захисту про виконання будь-яких процесуальних дій прокурор зобов’язаний розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 28, 220, 283, 284 КПК України, ПРОШУ: 1. Закрити кримінальне провадження № 42014100000000209 від 06.03.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 Кримінального кодексу України, у зв’язку з встановленням відсутності в діянні Андрія Володимировича Портнова складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. 2. Вручити копію постанови за результатами розгляду цього клопотання в порядку та строк, передбачені законом. Додатки: -посвідчені копії ордеру, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та договору про надання правової допомоги від 03.03.2014 р.; -нотаріально посвідчена копія довіреності ; -копія відповіді Держпраці України №32-21/01-1659; -копія відповіді КНУ ім.Т.Шевченка №02/889-26; -копія виписки з банку. Захисник - адвокат Нікітін С.П.