І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) ІНФОРМАЦІЙНЕ СПОЖИВАННЯ, ПОТРЕБИ ТА ПОГЛЯДИ МЕШКАНЦІВ СХОДУ УКРАЇНИ (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду У країни ) З В І Т З А Р Е З УЛ ЬТАТА М И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я ГО «Детектор медіа» · Київ · 2017 Інформаційне споживання, потреби та погляди мешканців Сходу Ураїни (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України): Звіт за результатами дослідження. – К.: «Детектор Медіа», 2017. - 40 с. Автори: Дарія Орлова Роман Шутов Загальна редакція: Діана Дуцик Консультант: Ірина Брунова-Калісецька Члени дослідницької групи: Юлія Биковська Ірина Брунова-Калісецька Діана Дуцик Дарія Орлова Сергій Пахоменко Марія Подибайло Юлія Русецька Роман Шутов Координатор дослідження: Євгенія Олійник Дизайн та верстка звіту: Яна Добрянська Дослідження інформаційного споживання, потреб та поглядів мешканців Луганської та Донецької областей (підконтрольних уряду України) було проведене в липні-серпні 2017 року і охопило 173 респонденти з 9 населених пунктів. Отримані дані дозволяють більш глибоко зрозуміти, як саме громадяни споживають інформацію; як обирають джерела інформації, які мають критерії достовірності; які потреби, емоції, стереотипи впливають на сприйняття ними інформації; як громадяни ставляться до медіа, до урядової комунікації щодо Сходу України тощо. Дослідження спонукає по-новому поглянути на проблеми медіа в Україні, а також на підходи до комунікації з мешканцями Сходу України, які застосовують уряд та неурядові організації. Для представників органів влади, відповідальних за урядові комунікації; журналістів та редакторів ЗМІ; донорських інституцій, громадських організацій, що впроваджують (фінансують, ініціюють) комунікаційні кампанії на Сході України; науковців, що досліджують інформаційне споживання в кризових умовах; спеціалістів у галузях безпеки та суспільних наук. ГО «Детектор Медіа» та дослідницька група висловлює подяку Вячеславу Раєвському, Юлії Зелінській, Юлії Гаковій, Тетяні Семеновій, Яні Любимовій, Лілії Цибіній, Анатолію Рижкову, Світлані Печеній, Світлані Кизименко, Наталії Сороці, Тетяні Вергун, а також БФ «Восток-СОС» за допомогу в проведенні дослідження. Дослідження та публікація звіту стали можливими завдяки спільному фінансуванню Національного фонду підтримки демократії (National Endowment for Democracy), а також Міжнародного вишеградського фонду (International Visegrad Fund) та Уряду Нідерландів. Висновки та погляди, викладені в звіті, є винятково відповідальністю ГО «Детектор Медіа» та не обов’язково відображають позицію NED, IVF та Уряду Нідерландів. © ГО «Детектор медіа», 2017 © Яна Добрянська – дизайн і верстка, 2017 ГО «Детектор медіа» 3 З М ІС Т 1 РЕЗЮМЕ 5 2 МЕТА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 6 3 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ 8 3.1 Загальні тенденції 9 3.2 Ключові чинники інформаційного споживання 14 3.3 Особливості вибору джерел інформації 20 3.4 Чинники, які впливають на сприйняття інформації 26 3.5 Особливості сприйняття та ставлення до наративів щодо конфлікту 4 4 та майбутнього регіону 37 РЕКОМЕНДАЦІЇ 24 З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Р ЕЗ ЮМ Е Дослідження показує, що громадяни вкрай рідко обирають джерела інформації усвідомлено і раціонально. Частково це пов’язано із загальним скептицизмом і негативним ставленням, яке мешканці регіону відчувають практично до всіх ЗМІ. Друзі, родичі, навіть незнайомі люди є для них більш надійним джерелом новин. Ідеологічні чинники, ставлення до того чи іншого каналу чи його власника мало впливають для громадян при виборі джерел новин. В цілому респонденти демонструють високий рівень недовіри до інформації з українських медіа. Сильною є втома від домінування негативу в дискурсі, від фокусування на негараздах, насильстві, економічній та соціальній безвиході. Невідповідність повідомлень про ситуацію на фронті реальності сприймається як цілеспрямована брехня; це, а також засилля політичного популізму в медійному дискурсі формує сильну недовіру до українських медіа та уряду (“всі брешуть”). Існує сильне роздратування від невідповідності медіа контенту інформаційним потребам громадян, ігнорування їх проблем та невідображенням їхньої реальності, недружньості на рівні вибору тем, лексики, фокусу висвітлення подій. В цілому ставлення до українських медіа можна визначити словами: «Це не про нас». В той же час з великою вірогідністю викликають довіру ті медійні повідомлення, що безпосередньо стосуються цих громадян; правдиво, з позиції простої людини показують дійсність; такі, що відповідають їх запитам на інформацію . Медіаконтент споживається фоново, єдиним потоком. Люди часто не можуть згадати, з якого джерела вони отримали ту чи іншу новину. Особливо це стосується телеканалів. Осмислений вибір джерел виявляють деякі користувачі новинних сайтів, але частка таких медіаспоживачів невелика в умовах обмеженого доступу населення регіону до інтернету. Відтак більшу роль відіграє те, до яких ЗМІ мешканці Сходу України мають доступ. Не вся територія покрита теле- та радіосигналом; є проблеми з доставкою преси; погані інфраструктура та матеріальне становище не дозволяє людям повною мірою користуватися Інтернетом. Серед певної частини респондентів існує запит на системний, аналітичний контент. Вони задовольняють 1 цей запит за рахунок інформаційних каналів, авторських проектів, блогів. За таких умов довіра є персоналізованою: довіряють не ЗМІ, а окремим персоналіям. Практикується споживання російських та сепаратистських ЗМІ, але воно також зумовлено не стільки ідеологічними міркуваннями, скільки запитом на альтернативну точку зору і втечею від негативного медіадискурсу. Громадяни вкрай рідко мають раціональні критерії довіри до інформації; довіра до тих чи інших джерел чи повідомлень є скоріше емоційно обумовленою. В сприйнятті громадянами інформації розмита межа між медіа, блогерами, політиками, урядом. Медійний та політичний, мейнстримний та маргінальний дискурси для них зливаються в один потік. Відтак недовіра до окремих політиків чи уряду переноситься людьми на медіа в цілому. Люди демонструють гостру втому від політики і потребують неполітичного контенту: освітнього, культурного; місцевих новин; прикладів позитивних змін в їхніх та інших громадах. Існує ряд чинників, які істотно впливають на інформаційне споживання громадян. Це структурні чинники (фізичний доступ до ЗМІ та рівень задоволення базових потреб), відчуття власної суб’єктності/ об’єктності, а також відчуття цінності зв’язків із Росією. Саме ці речі зумовлюють специфічні моделі медійної поведінки, вибору джерел інформації, ставлення до медіа і до урядової комунікації, схильність до трактування та розуміння отриманої інформації у певний спосіб. Ці ж чинники значною мірою впливають і на ставлення громадян до наративів стосовно конфлікту та майбутнього регіону. В цілому громадяни, які схильні відтворювати офіційний український чи офіційний російський наратив щодо війни, складають меншість. Більшість має амбівалентне ставлення до цих наративів. Спільним для цих людей є визнання російського втручання в конфлікт, проте вони рідко дають морально-етичну оцінку діям Кремля. Разом з тим, вони більш схильні спрямовувати свій негатив (щодо самого факту війни, щодо військових поразок) проти української влади; звинувачувати її у зацікавленості у війні, затягуванні конфлікту; озвучувати тези про «нав’язаність» війни, різні конспіративні теорії конфлікту тощо. ГО «Детектор медіа», 2017 5 І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) МЕТА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ КОН ТЕКСТ МЕТА ТА МЕТОДОЛОГІЯ 2 6 Інформаційна складова військового протистояння на Сході України та розвитку подій після припинення гарячої фази конфлікту є одним із визначальних чинників ситуації, що сформувалась на підконтрольних українській владі територіях Донецької та Луганської областей. Український інформаційний простір загалом характеризується високим рівнем дискурсивної боротьби, гострим зіткненням інтерпретацій та широким діапазоном позицій, які часто використовуються з маніпулятивною метою. Вплив такого поляризованого інформаційного поля, насиченого маніпуляціями, є особливо проблемним для вразливих регіонів, якими безперечно є частини Донецької та Луганської областей, підконтрольні уряду України. Вразливість цього регіону зумовлена як недавнім травматичним досвідом збройного конфлікту, так і низкою соціо-культурних та соціо-економічних факторів (особливості соціальної структури, пов’язані з домінуванням важкої індустрії в економіці та сфері зайнятості; сильна регіональна ідентичність; значна поширеність проросійських політичних поглядів тощо). Політичні орієнтації та тенденції медіаспоживання мешканців регіону стали предметом численних соціологічних досліджень. Ці дослідження підтверджують високий рівень напруги в суспільстві, посилення недовіри до ЗМІ, а також значний вплив наративів, що збігаються з меседжами пропаганди Кремля. Більшість досліджень представлені соціологічними опитуваннями різного ступеня проникнення. З одного боку, це дозволяє побачити загальну картину та тенденції у настроях та поглядах населення, зокрема і щодо різних медіа та інформації; з іншого боку, метод опитування не дає змогу дослідити комплексність уявлень, досвідів та інших чинників, які обумовлюють ті чи інші погляди або тенденції, а також визначають вплив різних комунікаторів (і наявних практик комунікації) на думки громадян. Запропоноване дослідження має на меті заповнити цю прогалину, зосередившись на аналізі особливостей інформаційного споживання через призму уявлень, значень та інтерпретацій, які визначають, супроводжують та впливають на споживання інформації мешканцями регіону. МЕТА ТА П Р ЕД М ЕТ Д ОСЛІ Д Ж ЕН Н Я Оскільки інформаційне споживання не відбувається у вакуумі, а натомість є тісно пов’язаним з політичними поглядами, особистим досвідом, уявленнями тощо, ґрунтовний аналіз особливостей інформаційного споживання населення регіону потребує дослідження чинників, які його обмумовлюють. Виходячи з цього, це дослідження має на меті з’ясувати, які чинники впливають на: вибір джерел новин; сприйняття інформації; ставлення до наративів та тез щодо конфлікту та майбутнього регіо ну, поширюваних у медіа, населенням Донецької та Луганської областей (підконтрольних територій). З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я М Е ТА ТА М Е ТОД ОЛ О Г І Я Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я МЕ Т О Д И Д О С Л ІД Ж Е ННЯ ТА В И БІ Р КА Дослідження було здійснено за допомогою таких методів, як фокус-групові обговорення та глибинні інтерв’ю з елементами включеного спостереження у локаціях, визначених як ключові для цього дослідження. Обидва методи дозволяють глибше проаналізувати досвід представників певних соціальних груп, їх мотивації, уявлення та погляди з різних питань. Фокус-групові обговорення дозволять простежити міжгрупову взаємодію навколо проблем, які досліджуються, а глибинні інтерв’ю з елементами включеного спостереження - виявити тонкощі, індивідуальні нюанси сприйняття. В ході дослідження було проведено 9 фокус-групових обговорень та інтерв’ю з 48 сім’ями у 9 населених пунктах Донецької та Луганської областей. Населені пункти були відібрані таким чином, щоб репрезентувати різноманітність регіону. Зокрема, дослідження охопило прифронтові та тилові населені пункти, значущі міста та віддалені, невеликі села. Локації фокус-груп та інтерв’ю: Маріуполь (Донецька область) Покровськ (Донецька область) Слов’янськ (Донецька область) Світлодарськ/Луганське (Донецька область) Лисичанськ (Луганська область) Старобільськ (Луганська область) Сєверодонецьк (Луганська область) Станиця Луганська (Луганська область) Золоте/Гірське (Луганська область) У дослідженні взяли участь 173 респонденти. Вибірка респондентів була здійснена з метою якомога ширшого представлення різних соціальних груп. Під час формування вибірки були враховані такі критерії, як: вік, тип зайнятості, представлення різних типів населених пунктів. Старобільськ Сєверодонецьк Лисичанськ Слов’янськ Станиця Луганська Золоте/Гірське Луганська область Світлодарськ Покровськ Донецька область Маріуполь ГО «Детектор медіа», 2017 7 І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ 3 8 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Дослідження досвіду інформаційного споживання, а також поглядів щодо ЗМІ, медійного контенту серед представників населення підконтрольних уряду України Луганської та Донецької областей дозволило виявити низку загальних тенденцій: З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Р Е З УЛ ЬТАТ И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я І. З А ГА Л Ь НІ ТЕН Д ЕН Ц І Ї Скептицизм і загальний нігілізм Надзвичайно поширеним серед населення є високий ступінь скептицизму та загального нігілізму щодо ЗМІ та інформації у ЗМІ. Популярним є формулювання “ніхто нічому не вірить” для окреслення власної позиції та свого референтного кола, коли йдеться про питання довіри до ЗМІ. Лише незначна частина респондентів згадували окремі ЗМІ як такі, що варті довіри, та могли аргументувати це раціональними поясненнями. Загальне ж ставлення до українських ЗМІ є вкрай негативним. Особливу недовіру викликають мейнстримні телеканали, зокрема - через суперечливі інтерпретації подій, подачу матеріалів, що сприймається багатьма респондентами як пряма ознака того, що вони обслуговують інтереси панівних груп. Серед частини населення доволі поширеним є артикульоване небажання отримувати інформацію зі ЗМІ. Особливо це стосується тих мешканців, у тому числі й переселенців, хто спирається винятково на власні сили, допомогу сусідів чи волонтерів, міжнародних організацій. Представники цієї групи фактично відмовились від очікувань і від влади, і від ЗМІ. Телебачення залишається ключовим джерелом інформації для більшості населення регіону. Більше того, рефлексії з приводу ЗМІ, якими ділились респонденти в ході дослідження, дуже часто стосувались саме телеканалів, що свідчить про доволі стійке уявлення про те, що, в першу чергу ЗМІ - це телебачення. Більшість респондентів критично налаштовані до телеканалів та за замовчуванням не довіряють їм. Втім, часто йдеться радше про артикульовану позицію, аніж про безпосередні практики, адже значна частина респондентів схильна до спонтанного відтворення тез з медійного дискурсу, зокрема стосовно доволі суперечливих тем. Тобто, попри декларовану позицію “нікому немає віри”, респонденти приймають та відтворюють багато тез/прикладів, поширюваних у ЗМІ. Втома від негативу і пошук позитивного контенту Респонденти практично одностайно артикулювали запит на позитивні новини на фоні роздратованості від “чорнухи” в новинному контенті українських ЗМІ. Запит на позитивні новини та критика “негативу” були висловлені абсолютною більшістю респондентів, незалежно від віку, соціального становища тощо. Как можно меньше негатива надо и больше позитивных новостей. То ли наши спортсмены медали получили, то ли изобретения какие-то сделали. Больше таких новостей, чтобы люди видели, что Украина тоже много всего может. Есть и умные люди в Украине. А не только одни воры, коррупционеры и все остальные.” (Респондент Ю., 43р., Старобільськ, інтерв’ю) Ну, что я могу сказать даже про наши каналы, про ТРК. Мне другой раз хочется им сказать: ребята, у вас это, как его, криминальная хроника, а не новости вы подаете. У них криминальная хроника. Они людям портят настроение. У них один негатив идет. Ну, и хваление, конечно, Ахметова.” (Респондентка О., Станиця Луганська, фокусгрупа) Симптоматично те, що значна частина респондентів задовольняє потребу в позитивній інформації через споживання російських та сепаратистських медіа, які концентруються на історіях про “досягнення” та позитивних новинах. Слушая радио, веришь, что у них [сепаратистов – ред.] все хо- ГО «Детектор медіа», 2017 9 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) 10 рошо. Потому что оно позитивное. Оно настроено на позитив. Мы сделали то-то, мы сделали это, у нас вот это. То есть, всегда такие вот есть что сказать. Пусть это мелочь. На самом деле, если проанализировать, то это очень мелкие события. Это чуть ли там не высадка цветов на какой-то клумбе. Но тем не менее это озвучено. И это уже как-то людей настраивает на позитив.” (респондентка Н., Маріуполь, фокус-група) А, может, еще знаете почему смотрят российские каналы? Просто интересно, потому что на украинских практически ничего ж не говорят положительного, хорошего. Только всё плохое и плохое. Может там у людей же ж тоже хорошо как-то.” (Респондентка Н., 30р., Слов’янськ, фокус-група) Запит на “позитивний” контент відображає запит на фактичні позитивні зміни. Втім, відповіді учасників дослідження демонструють дещо парадоксальні тенденції. З одного боку, вони схильні артикулювати потребу у позитивних новинах, з іншого боку - дражливо ставляться до позитивної подачі інформації про деякі події, акторів, вбачаючи у цьому необґрунтований PR. В цілому, аналіз відповідей респондентів вказує на поширеність неусвідомленого очікування та пошуку комфорту у контенті ЗМІ. Хоча такі очікування не є чітко артикульованими серед респондентів, однак згадувані ними приклади як позитивного медійного контенту, так і негативного, свідчать про те, що мас медіа в уявленнях населення мали би бути джерелом психологічного комфорту для них у широкому сенсі (наприклад, утверджувати їх у вірі в розвиток країни, просувати ідеї кращого суспільства тощо). Міжособистісна комунікація – одне з головних джерел інформації На противагу до ЗМІ, респонденти визначають міжособистісну комунікацію джерелом найнадійнішої інформації. Як правило, не має значення, чи людина - джерело інформації є близькою знайомою, і наскільки вона компетентна в питанні. Відтак, довіряють не лише інформації від друзів і родичів (зокрема з інших регіонів та окупованих територій), а й від незнайомих волонтерів, військових. Личные сообщения, да, есть группы. Ну, так, когда никогда в «Укрнет» загляну, а прояснить ситуацию, то уже так, с людьми, которые непосредственно там находятся. Ну, за время войны. Тут уже, в принципе, вся Украина перебывала. И все волонтёры, в принципе, в разных местах. Я могу легко позвонить и по месенджеру узнать, действительно это, или так, как написано в «Укрнете», то есть, ну, образно, так.” (респондент А., Золоте, фокус-група) Ну, доверяю, наверное, больше всего, наверное, не каким-то СМИ или ещё что-то, а больше друзьям, которые в этом, как говорят, сказать, по-молодёжному, шарят, можно так сказать. Чаще всего скидывают [лінки - ред.], я такой человек вот достаточно активный, много знакомых, которые обсуждают всякие новости и все события, и часто это обсуждается. Там, у нас есть своя команда или, не знаю, как это сказать, активистов. И вот с ними мы всё время обсуждаем. Вот больше доверяю друзьям. Ну, вот они больше понимают, наверное, даже, чем я в этом всём. То есть, это люди, которым реально можно доверять.” (респондентка С., 22р., Покровськ, фокус-група) Значна частина респондентів зауважили, що в оцінці правдивості інформації покладаються на думку близьких людей: Кстати, я сама анализирую, что, правда, что неправда… И, соответственно с дочкой созваниваюсь. Мы с ней советуемся. Она мне говорит: “Мама, этому не верь”. Или я говорю: “Настя, этому не верь.” Вот так мы.” (респондентка Г., Станиця Луганська, фокус-група) З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Р Е З УЛ ЬТАТ И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я Довіра до персоналій, а не інституцій В структурі інформаційного споживання населення регіону вагоме місце посідає контент, який продукують блогери, зокрема умовно немейнстримні блогери та місцеві лідери громадської думки. Вони, а також окремі медійні персоналії (наприклад, деякі телеведучі, експерти, які часто фігурують в ЗМІ тощо) викликають значний рівень довіри, що контрастує з низьким рівнем довіри як до ЗМІ загалом, так навіть і до окремих медіа. Таким чином, дослідження виявило яскраво виражену тенденцію персоналізації довіри до джерел інформації. Окремі медійні персоналії викликають довіру в населення, медіа як такі - ні. «Потокове», фрагментарне сприйняття медійного контенту, особливо телевізійного Учасники дослідження переважно не відрізняють новинний контент від “коментарів”; є тенденція сприймати новинний контент з різних телеканалів як частину одного потоку, не зосереджуючись на відмінностях між різними телеканалами. Вот новости все подряд. Раз, если здесь ничего нету, раз, следующий переключил, следующий. Главное, получить информацию. Нету времени просто сидеть и смотреть тупо в телевизор (...) Да, я смотрю все, то есть, как бы у меня попалось, нет определённого времени, допустим, что с 9 до 10 я строго смотрю, получаю новости с телевизора. Нет у меня такого. Вот у меня появилось, там, 15 минут, я зашёл на один канал, посмотрел, здесь новости, эта информация закончилась, дальше пошли новости такие, но то, что меня не интересует. Я переключился на другой. Опять просмотрел, как там мнение, перешёл на эти, как там мнение. То есть, у меня есть 15 минут, я посмотрел там новости, там новости.” (Респондент М., 57р., Маріуполь, інтерв’ю) Як наслідок, оцінка різних ЗМІ є часто результатом загальних вражень, сформованих за тривалий час і під впливом власних особливостей сприйняття (наприклад, акцентованою увагою до деяких тем, аспектів медіаконтенту та інгоруванням інших). Такі сформовані уявлення про ЗМІ загалом поширюються на конкретні медіа, особливо - у контексті критики ЗМІ. Разом з тим, багато респондентів продемонструвало достатньо високу обізнаність щодо власників телеканалів, заангажованості редакційної політики тощо. Втім, попри обізнаність, для більшості учасників характерне “потокове” сприйняття інформації зі ЗМІ, особливо - телеканалів. “Потоковість” сприйняття контенту також пов’язана з такими особливостями споживанння телевізійного контенту, як фонове та фрагментарне споживання. Респонденти схильні перемикати канали, стрибаючи з однієї програми на іншу, що призводить до формування синтетичної інформаційної картини. Поширеним також є “випадкове”, неусвідомлене фонове споживання інформації з телебачення. Незначна частина респондентів демонструє відносно свідому вмотивованість вибору джерел новин, коли йдеться про онлайн-медіа. Саме в контексті інтернет-джерел можна найчастіше почути пояснення респондентів щодо їх мотивації користуватись саме цими веб-сайтами, а не іншими. Зокрема, деякі респонденти аргументували вибір онлайн-джерел довірою до репутації редактора/редакції (детальніше про споживання онлайн-медіа див. Розділ ІІІ). Зокрема, деякі респонденти аргументували вибір онлайн-джерел довірою до репутації редактора/редакції. Втім, значно більш поширеним серед населення є також непроблематизоване споживання інформації з інтернет-джерел (наприклад, матеріали за посиланнями, які респонденти знаходять у стрічці новин, отримують з розсилок тощо). У таких випадках користувачі не звертають увагу на джерело, не можуть пригадати назву, не переймаються питанням достовірності джерела інформації, а відтак не сприймають критично ті повідомлення, що надходять з мережі. ГО «Детектор медіа», 2017 11 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) 12 Ідеологія не є помітним чинником вибору джерел Ідеологічно вмотивований вибір медійних джерел інформації переважно слабко представлений серед населення Донбасу. Ідеологічні (у широкому сенсі) аспекти як усвідомлений критерій вибору джерела простежуються лише у представників груп з яскраво вираженими переконаннями, і радше стосуються медійних антипатій, аніж симпатій. Іншими словами, дуже мало хто пояснює вибір ЗМІ ідеологічними чинниками (редакційною політикою, політичною орієнтацією тощо); натомість, більш поширеним є пояснення уникання певних ЗМІ з цих міркувань. Найбільше ця тенденція спостерігається серед респондентів з доволі яскраво вираженою “проукраїнською” позицією. Інтер зовсім. Зовсім Інтер, зовсім ні-ні. Зовсім. Зовсім-зовсім. Це проросійський канал от і до. 112-й, кажуть, брешуть, але все одно щось черпаємо. Якусь там долю соту, щось там є. Що ще? «Україна». «Україна» - це канал того… ахметовський.” (респондентка В., Станиця Луганська, фокус-група) Именно «Интер» я сейчас вообще не смотрю, в связи с последними событиями… Потому, что они поддерживают, открыто Россию. Потому, что они крутят российские фильмы военные. Ну, сейчас уже, слава Богу, вроде бы не крутят. Потому, что они тоже новости подносят, перекручивая, как и Рабинович. Все знают, что этот канал принадлежал кому-то там Фирташу или кому-то там, бывшему регионалу, и до сих пор принадлежит. Новости преподносятся со стороны, что мы с Россией братья, и мы никуда от этого не денемся.” (респондентка Т., 43р., Золоте, інтерв’ю) Разом з тим, попри те, що ідеологічні мотиви вибору медіа переваж- З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Р Е З УЛ ЬТАТ И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я но не артикулюються респондентами, їх оцінка різних ЗМІ відображає роль цього чинника. Зокрема, наприклад, частина респондентів, для яких вагомою є цінність близьких зв’язків з Росією, доволі негативно оцінювала “патріотично налаштовані” українські ЗМІ. Така оцінка була представлена переважно емоційною реакцією, без аргументації. Важливо також те, що часто негативна оцінка, яка обумовлена цією неартикульованою ідеологічною незгодою з редакційною політикою, не стимулює таких респондентів відкидати для себе ці ЗМІ. Іншими словами, переважна більшість населення регіону споживає різні медіа, не зосереджуючи свій вибір на якихось конкретних ЗМІ з міркувань “ідеологічних” мотивів, однак в оцінці цих ЗМІ почасти проявляється фактор їх “ідеологічної” близькості/ далекості. Російські ЗМІ не є вагомими джерелами інформації у структурі медійного споживання населення регіону Російські ЗМІ загалом відносно рідко фігурують у відповідях респондентів, що може свідчити як про реальне зменшення споживання російського контенту, так і про страх озвучити прихильність до російських медіа. Хоча респонденти рідко називають російські ЗМІ серед джерел новин, що їх споживають, у подальших розмовах значно частіше траплялись згадки та відсилки до російського медійного контенту, зокрема - новинного. Крім того, значна частина респондентів, які особливо критично налаштовані до українських ЗМІ та влади загалом, знаходять контент, який їх цікавить та задовольняє, в соцмережах, зокрема у тематичних групах “ВКонтакті”. По поводу информации – откуда узнаю? В основном – социальная сеть «ВКонтакте», паблики, например, «АнтиМайдан», российские какие-то обозреватели. Иногда захожу на украинские, чтобы как-нибудь информацию сопоставить, сравнить, что написали по ГО «Детектор медіа», 2017 13 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) 14 очередному обстрелу и так далее. (...) Что могу сказать про российские СМИ? Информация есть, правдивость – чуть-чуть больше, чем в украинских, но тоже, к сожалению, не всё говорят, кое-что врут, приукрашают. Если рассматривать паблик «АнтиМайдан», то правды чуть больше, но то же самое.” (респондент Д., 20р., Сєверодонецьк, фокус-група) I І . КЛЮЧОВ І ЧИ Н Н И КИ І Н Ф ОР М А Ц І ЙНОГ О СП ОЖ И В А Н Н Я Аналіз інтерв’ю та фокус-групових обговорень дозволив виокремити ряд чинників, які, на думку дослідницької групи, відіграють визначальну роль у формуванні різних патернів інформаційного споживання, сприйняття медіаконтенту та ставлення до наративів стосовно війни на Сході, а саме: Структурні чинники Відчуття власної суб’єктності/об’єктності Цінність близьких зв’язків з Росією Ці параметри відображають різні виміри: структурний (доступ до ЗМІ та рівень задоволення базових потреб), соціально-психологічний (йдеться про установку щодо відчуття власної суб’єктності або об’єктності, на яку, безумовно, впливають і соціо-культурні чинники); та ціннісний (сприйняття цінності близькості з Росією, що тісно пов’язано з питаннями ідентичності). Відмінності у цих вимірах/установках та їх різні комбінації визначають різні підходи до споживання інформації та ставлення до неї серед населення регіону, що були виявлені в ході дослідження. Структурні чинники В умовах зруйнованої інфраструктури та критично низького рівня доходів громадян питання доступу до ЗМІ є суттєвим чинником вибору джерел інформації, особливо - у віддалених населених пунктах. Зокрема, респонденти вказували на такі обмеження, як брак доступу до преси; Сейчас дело в том, что в Золотом нет ни одного газетного киоска. В Горске я, честно говоря, даже не знаю... У нас пресса только на почте. Слава богу, у нас работает почта, вот. Там есть какие-то газетки. Там типа того, «Народный целитель», «Бабушка Марфа», вот эти вот «Марья Васильевна», ну, такие вот.” (Респондентка Е., Золоте, інтерв’ю) Когда симики [Військово-цивільне співробітництво Збройних Сил України (Cimic) – ред.] раньше завозили, все расхватывали газеты, а сейчас информационный голод”. (Респондент А., Лисичанськ, фокусгрупа) проблеми з телевізійним та радіосигналом (в окремих населених пунктах, близьких до лінії розмежування). Наприклад, в деяких частинах Станиці Луганської немає доступу до українських телеканалів. Натомість, присутні радіо та телеканали “ЛНР”/”ДНР”. Деякі респонденти зауважували, що в різних частинах областей потрапляли на “деенерівські”/”еленерівські” радіостанції. Когда выезжаешь за Волноваху в сторону Краматорска, глох- З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Р Е З УЛ ЬТАТ И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я нет все, кроме их [сепаратистов – ред.] радио. Их радио - «Оплот» и все остальное - ну до того четко звучит. И звучит прямо до Краматорска. Ну, уже ближе к Покровску начинается что-то украинское. А так, начиная от Волновахи до Покровска, ты полностью, скучно ехать в тишине - ты включил и на тебе: то пионерские сборы, то еще чего-то такое.” (Респондент В., Маріуполь, фокус-група) Поймал радио «Чечня свободная», а Украины – нет” (Респондент О., Лисичанськ, фокус-група) інфраструктурні обмеження доступу до інтернету; фінансова неспроможність забезпечити собі доступ до різних джерел інформації, зокрема підключення до мережі інтернет та передплату друкованих видань. Не каждый житель себе может позволить поставить эту «тарелку» и всё на свете. Как бы Интернета у многих нет. Это избранные только, это некоторые люди, которые могут себе позволить.” (Респондентка І., Золоте, фокус-група) Крім прифронтових громад, чинник доступу є надзвичайно гострим для віддалених невеликих населених пунктів, а також для соціально незахищених верств населення регіону загалом. Дослідження також виявило зв’язок між рівнем задоволення базових потреб, матеріального забезпечення респондентів та їх інформаційним споживанням. Переважає тенденція, що низький рівень задоволення базових потреб супроводжується меншими потребами в інформаційному контенті. Представники соціальних груп, які потерпають від матеріальної незабезпечності, схильні зосереджуватись на більш нагальних для себе потребах і проблемах, дистанціюючись від інформації у ЗМІ. Я чисто ограничиваю от лишнего себя. Нет, от лишнего потока информации, не нужной. Помните, как сказал Шерлок Холмс, я лишнее не воспринимаю, то, что мне надо. Мне надо стройматериалы, мне надо зерно, мне надо сено заготовить. Если я это не заготовлю, я останусь голодный зимою.” (Респондент М., Золоте, фокус-група) Такі респонденти, хоч і споживають медійний контент, переважно уникають рефлексувати над “новинами”. Новинний, інформаційний дискурс для них - про щось далеке, менш важливе, ніж їх безпосередні проблеми. Таким чином, вони схильні сприймати інформаційний контент як фон, “шум” навколо їх щоденного життя. Телеканали становлять найвагомішу частину медійного споживання представників цієї групи, в зв’язку з їх доступністю. Натомість, преса та інтернет-джерела значно менш представлені. Більш неоднорідним в контексті інформаційного споживання є середовище респондентів, чиї базові потреби є задоволеними більшою чи меншою мірою. Серед них є як ті, хто цікавиться новинним контентом, має різні джерела інформації, сформовану позицію щодо політичних питань, так і ті, хто переважно споживає розважальний контент, не цікавиться “новинами” та політикою тощо. Відчуття власної суб’єктності/об’єктності Йдеться про сприйняття власної спроможності відповідати за своє життя та зміни у ньому, а також пов’язане з цим відчуття спроможності впливати на процеси у своїй громаді, суспільстві, країні. Відповіді значної частини респондентів продемонстрували велику поширеність відчуття власної об’єктності серед населення регіону, особливо - щодо тих аспектів дійсності, які пов’язані з політичними процесами. Установка на власну неспроможність впливати на будь-що за межами своєї сім’ї корелює з поширеним песимізмом, що врешті-решт призводить до розвитку соціальної апатії, прояви якої можна було спостерігати під час дослідження. ГО «Детектор медіа», 2017 15 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) 16 У тієї частини населення, для якої характерні відчуття власної об’єктності, песимізм та апатія, також яскраво виражені очікування щодо присутності держави у різних сферах та розчарування її “відсутністю”. Государство, по-моему, вообще ничего не делает. Вообще, вообще ничего. Ну только, короче, военных гоняет – туда-сюда, тут трасса – тут всё видно. По-моему, государство больше ничего не делает. У них свои дела – я не знаю, чем они там занимаются.” (Респондент Г., 36р., Слов’янськ) Інколи така фрустрація має наслідком агресію, як, наприклад, у цитованого нижче респондента: Не верю. Ни одному и не единому слову и ни одному. Всех посадить или лучше расстрелять.” (Респондент Г., 36р., Слов’янськ) Втім, переважна більшість представників групи, для якої притаманне відчуття власної об’єктності, схильні радше дистанціюватись від того, що вони називають “політикою”, як в сенсі дій, так і емоційності. Вообще не ходила [голосовать – ред.]. Ходила, знаешь когда на голосование, знаешь когда? Когда родители в колхозе работали – тогда честно голосование было. А потом хоч кидай голосок, хоч не кидай – уже кто-то выбранный. Толку з того ходить?” (Респондентка Г., Луганське, інтерв’ю) Я в политике так не очень участвую, она мне не интересна. Почему? Потому что я её не изменю. Она на меня влияет, а я на неё абсолютно никак, никогда не влияю. Поэтому, смысл в этой политике как бы разбираться, лишнее, так, более пустое.” (Респондентка В., 56р., Маріуполь) Апатія стосовно навколишньої дійсності поширюється також і на ставлення до ЗМІ. Респонденти переважно не вірять у можливість існування незалежних ЗМІ, які би орієнтувались винятково на свою аудиторію та служили їй. Ілюстративним в цьому контексті був обмін репліками сімейної пари зі Старобільська з інтерв’юеркою. На питання, яким би вони хотіли бачити висвітлення життя свого міста у ЗМІ, чоловік кілька разів відповів “не знаю”, врешті-решт підсумувавши усе фразою “Все одно по нашому не буде”. З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Р Е З УЛ ЬТАТ И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я Дослідження показало зв’язок між відчуттям об’єктності у респондентів з певними патернами їх інформаційного споживання та сприйняття медіа, контенту і наративів щодо конфлікту у ЗМІ. Представники цієї групи схильні: обирати для себе ЗМІ за принципом звички, а також керуючись ситуативними чинниками; узагальнено оцінювати ЗМІ; сприймати ЗМІ як частину істеблішменту, протиставляти себе їм, поширювати негативне ставлення до політичних кіл на ЗМІ; переважно з недовірою ставитись до мейнстримних наративів (хоча на ставлення до наративів щодо конфлікту на Сході більше впливає сприйняття цінності зв’язків з Росією). Для респондентів, які, навпаки, схильні відчувати власну суб’єктність, теж притаманні певні спільні особливості. Зокрема, вагоме місце у репертуарі медійного споживання представників цієї групи посідають групи в соцмережах, часто - місцеві або тематичні (залежно від інтересів, професійної діяльності та напрямів громадської активності). Ще однією особливістю є те, що критика ЗМІ зазвичай є значно менш нігілістичною та узагальненою, ніж у респондентів з відчуттям власної об’єктності. Цінність близьких зв’язків з Росією Різне ставлення до цінності близьких зв’язків з Росією є суттєвим чинником, що впливає на медіаспоживання і ще вагоміше - на сприйняття наративів щодо конфлікту на Сході. Поняття “близькі зв’язки” є доволі широким: йдеться як про прагматичні міркування (наприклад, можливість працювати в Росії, підтримувати безпосередньо тісні зв’язки з родичами/ друзями, які живуть у Росії), так і про ціннісні орієнтації (відчуття комфорту від статусу-кво стосовно відносин з Росією на противагу дискомфорту від підважування близькості з Росією). Інтерв’ю та фокус-групові обговорення продемонстрували, що цінність близьких зв’язків з Росією для багатьох представників регіону актуалізувалась через відчуття її підважування, делегітимізації з боку центральної влади, відчуття загрози для власної культурної ідентичності. Респонденти, які найгостріше відчувають підважування, схильні озвучувати тезу, що ті мешканці регіону, які підтримали “референдуми” про створення “ДНР”/”ЛНР”, керувались, в першу чергу, бажанням окреслити свою позицію проти нав’язування однієї мови та заперечування права на культурну інакшість. Ну, как вы помните, тогда шла эскалации вот именно такого воинствующего украинизма и воинствующего антирусского. Тогда очень подстегнуло, очень болезненно было, когда собрались все вводить закон о языках. (...) И я не понимаю, как можно на Донбассе, где столько переплетено кровей, столько всего. Как можно пытаться разделить на национальные составляющие? Ну, почему нас не услышать? Ну, мы же действительно особые. Это в отличии от Центральной Украины и так далее. Вот языковый вопрос, он стал первым камнем преткновения (...) Почему так упёрто нужно выжигать «каленым железом» русскость? А потом уже пошли эти… Знаете, сейчас как-то даже трудно сформулировать, по поводу чего были эти митинги. Они хотя были организованными, но получались как бы более стихийными. Потому что частично эти митинги шли против навязываемых разрывов связей с Россией. Вот Первомайск как промышленный город. У нас два авиазавода двигатели выпускают: «ПМЗ» и завод «Карла Маркса». Эти заводы работали, ну, в неразрывном симбиозе с Россией. Без заказов от России эти заводы все - мертвы! Уголь, опять-таки, он шёл по Украине и на Россию. Больше у нас таких вот чего-то стоящего в городе нет. Градообразующие были шахты и вот эти вот заводы, собствен- ГО «Детектор медіа», 2017 17 І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) но говоря. Когда объявили о разрыве связей с Россией на ПМЗ. А мы телевизор смотрим. Мы телевизор смотрим и с людьми общаемся. Когда внезапно прекращаются договора на поставку в Россию. Когда объявляют, что именно это наш враг, поэтому никаких связей.” (Респондентка В., 54р., Гірське, інтерв’ю) РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ “Мовне питання” залишається дражливим для тієї частини населення регіону, яка поділяє орієнтацію на близькість з Росією. 18 Меня очень возмутило указ президента о том, что украинские песни должны быть приоритетнее, чем на русском языке, вот. Мне это как-то аж не по себе стало. Думаю, ёлы-палы, ну, что ж это такое, даже и здесь, даже и здесь, ну, как, указывают место нам. А где ж нам жить? … Проблема в том, что насильно заставляют. А это же, это же точно так же, как раньше, вот то они возмущались, когда Западную Украину заставляли говорить на русском. Они что, они повторяют это. Теперь нас заставляют говорить на украинском.” (Респондентка Р., Слов’янськ, інтерв’ю) Серед цієї групи поширеною також є болісна реакція на приклади з дискурсу українських політиків, у яких простежується стигматизація населення регіону. Особливо часто згадували Ю. Тимошенко і її фразу про “обнесення Донбасу колючим дротом”, а також ініціативи І. Фаріон, висловлювання деяких інших “київських” політиків. Ну, Тимошенко на своём этом майдане говорила, Донбасс окружит колючей проволокой. Ну, вот видите, как всплывают её слова.” (Респондентка Р., Слов’янськ, інтерв’ю) Выступает президент страны. И говорит на голубом глазу о том, что «наші діти будуть навчатися у школах і ходити у дитсадки, а їхні діти будуть сидіти у подвалах». Как я должна это воспринимать? «Їхні діти» - это мои дети. Это мы вот. Если та же...Если та же Фарион выступает с пеной у рта, доказывает, что нас всех просто нужно в землю закатать, в концлагерь отправить только потому, что мы разговариваем на русском языке?” (Респондентка В., 54р., Гірське, інтерв’ю) Не всі респонденти з цієї групи чітко артикулюють або проблематизують цінність близькості з Росією для себе. У деяких випадках вона є прихованою, як, скажімо, у випадку пенсіонерки М. з Покровська, яка під час інтерв’ю, з-поміж іншого, обурювалась політикою Трампа щодо Росії. Вот это мне уже обидно. Ну, думаю, ты ж [Трамп - ред.] обещал одно, санкции эти снять, там все равно. А теперь он их, наоборот, усугубляет. Закон там какой-то сделал. Вот это уже мне не нравится.” (Респондентка М., 59р., Покровськ) Про більш чи менш усвідомлену цінність зв’язків з Росією можна також зробити висновок, наприклад, з критичних ремарок деяких учасників дослідження про нерозумну політику українського керівництва щодо ізоляції від Росії, бойкотування її товарів тощо. Респондентка А.: “А ботулизм - тоже не смешно. Ну если вы не нашли альтернативы, если вы не договорились ещё там с Польшей, с Венгрией на поставку этих лекарств [вакцини від ботулізму - ред.], зачем же ж вы людей ставите в такие обстоятельства? Потому что это Россия?” Респондент Р.: “Есть запрет на закупку тех же самых «Пазиков», «Газелек» тех же самых. По всей Украине тоже запрет. Тоже, я считаю, это идиотизм. Зачем? Ну, сделайте свое что-то, да, порядочное, чтобы его можно было покупать и пользоваться, и по сносной цене.” (Слов’янськ, фокус-група) Цінність близькості з Росією, яку відчуває значна частина населення регіону, обумовлена різними чинниками: власним етнічним походженням, наявністю родичів та друзів у Росії, відчуттям співпричетності до З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Р Е З УЛ ЬТАТ И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я спільного минулого, культурною близькістю, тісними економічними зв’язками регіону з Росією тощо. Ну, понимаете менталитет. Вот если Западная Украина всегда была ближе к Европе, и они туда и на заработки ездят, то здесь все ездят в Россию. Вот у каждого через квартиру там бабушка.” (Респондентка Т., 43р., Золоте, інтерв’ю) Та частина населення, для якої виразною є цінність близьких зв’язків з Росією в структурі пріоритетів, скептично налаштована до офіційного українського наративу. У випадку учасників дослідження радше йшлося про скепсис, роздратованість, ніж про повне його заперечення; емоційне неприйняття, аніж раціональне спростування. Одну із найбільш дражливих реакцій у представників цієї групи викликає гіпертрофована, на їх думку, демонізація Росії. А вот тоже, да, сколько раз в своём, скажем так, сюжете, в новостях, сколько раз звучит там вот эти “російські найманці”, “терористи”. Вы знаете этот перечень, который вам дают, который вы должны употребить. То есть вам же ж говорят там, что вы должны 35 раз сказать: «Путин – паразит», 68 раз должны там… Ну то есть вы сами знаете.” (Респондент Р., Слов’янськ, фокус-група) Для меня это родной народ - россияне. Что мы, что они. [Украинские СМИ - ред.] разжигают. Они все время так говорят. Они стараются розжечь эту ненависть у нас к россиянам. Не именно к Путину, а именно к России.” (Респондентка О., Слов’янськ, фокус-група) Прикметно, що жоден із учасників дослідження, виходячи з їх слів, не обмежується винятково російськими ЗМІ або ЗМІ т.зв. “ДНР”/”ЛНР”. Навіть ті респонденти, які доволі чітко артикулювали важливість близькості з Росією, не відмовились повністю від українських ЗМІ. Їх репертуар медійного споживання складається із різних ЗМІ, однак відтворюють вони частіше тези, поширювані російськими ЗМІ, хоча більшість респондентів декларує недовіру до будь-яких медіа. Та частина населення, для якої цінність близьких зв’язків з Росією є менш важливою або неважливою, не є автоматично прихильником українського офіційного наративу. Серед цієї групи населення можна знайти і тих, хто є загалом байдужим, внаслідок апатії, і тих, хто активно критикує офіційний український наратив, з огляду на негативне ставлення до української влади, і тих, хто підтримує та поділяє український офіційний наратив. Споживання ж російських ЗМІ є загалом суттєво меншим серед цієї групи, порівняно із тими, для кого є актуальною цінність зв’язків з Росією. ГО «Детектор медіа», 2017 19 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) 20 І І І . ОСОБЛИ В ОСТІ В И БОР У Д Ж ЕР ЕЛ І Н Ф ОР М А Ц І Ї Споживання телевізійного контенту Переважна більшість респондентів не має яскраво виражених “улюблених” телеканалів, що пов’язано із загальною недовірою до ЗМІ. Респонденти схильні загалом перераховувати найбільш популярні телеканали серед тих, з яких дізнаються новини. Дещо особливу увагу викликає ТРК “Україна”, зокрема - з огляду на їх увагу до тем, пов’язаних з регіоном, а також “Інтер”. Вибір телеканалів як джерел інформації часто обумовлений ситуативними чинниками (наприклад, зручність часу виходу програми новин, перегляд каналів іншими членами сім’ї, перегляд розважального контенту на тому чи іншому телеканалі). Вагомим є чинник звички, особливо це стосується каналів “з історією”, таких як “Інтер”, “1+1”. Для частини респондентів вибір телеканалів зумовлений сформованою симпатією до ведучого/ведучої, стилем ведучих, зрозумілістю їхнього мовлення тощо. Интер и ТРК [Україна - ред.] наши каналы, как говорится. Изначально они самые старые каналы, им сколько лет. Мы к ним привыкли, другие каналы просто смотреть нечего.” (Респондент Ю., Гірське, інтерв’ю) Ну, как вам сказать, мы уже привыкли к этому каналу [ТРК Украина - ред.]. Мы его всё время смотрим, с самого начала, как он образовался, мы всё время смотрим. Раньше был «Интер» интересный, показывал новости хорошие такие, вот действительно, а сейчас вот, после того, как было вот то попытка покушения на «Интер» или захват этого «Интера», всё – поменялся «Интер». «Интер» уже не тот.” (Респондентка Р., Слов’янськ, інтерв’ю) [Импонирует] прежде всего понятность этих…дикторов. Личная симпатия к дикторам, к этим девочкам - Кот и к Пановой, к Панюте (на ТРК Украина). Прекрасные, прекрасные. Особенно в воскресение я люблю с удовольствием посмотреть. Вот они, мне кажется, не навязывают. Может, и другие не навязывают свое мнение. Но они З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Р Е З УЛ ЬТАТ И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я четко, ясно, понятно обывателю ситуацию описывают.” (Респондентка А., 66р., Маріуполь, інтерв’ю) Новинні телеканали є доволі популярними серед умовної групи респондентів, які визначають себе як активних споживачів інформації та демонструють зацікавленість політичними темами; як правило, саме їм притаманне відчуття власної суб’єктності. Найбільш згаданими телеканалами серед цієї групи були 112, NewsOne, дещо рідше - 5 канал та 24. Вот почему, скажем, мы смотрим, я в основном смотрю, я не смотрю другие каналы, я смотрю «Пятый». Потому что по «5-му» идут новости, какие они должны быть. Ни с плюсом, ни с минусом. Ни с какой точкой зрения. Они констатируют факт. Прошло такое событие. Все.” (Респондент М., 55 р., Лисичанськ, інтерв’ю) Окреслюється група людей, які заявляють, що свідомо не дивляться жодних телеканалів через недовіру до них, викликану маніпуляціями та неправдивою інформацією. Це притаманно як особам з яскраво вираженою суб’єктністю (свідоме обмеження від контенту, який вони вважають неякісним), так і навпаки – з вираженою об’єктністю (самоізоляція як наслідок апатії і зневіри, концентрація на вирішенні повсякденних проблем). Мы не смотрим телевизор уже больше 3-х лет. Совсем. Никакие новости не смотрим. Только радио. 1-й Национальный и канал «Культура». Единственное.” (Респондентка В., Станиця Луганська, фокус-група) Ну, я просто сделал решение в 2014 году, когда было начало боевых действий. Просто я отключил телевизор и перерезал ту антенну, всё. Пользуюсь Интернетом.” (Респондент А., Золоте, фокусгрупа). Блогери та медійні персоналії Доволі високий рівень довіри викликають окремі медійні персоналії та блогери, зокрема умовно немейнстримні блогери та місцеві лідери громадської думки. У випадку медійних персоналій спрацьовує чинник “когнітивного консонансу”: симпатію, а відтак і довіру викликають особи, які озвучують популярні тези, що знаходять відгук у досвіді та поглядах респондентів (напр., В. Рабінович). У випадку В. Рабіновича багатьом респондентам імпонує те, що він висловлюється емоційно-іронічно та відверто (як їм здається). Простота діагнозів та рецептів, які пропонують такі медійні персони, також забезпечує їм популярність. Я считаю Рабинович [цікавий - ред.]… Ну, да! Он умно говорит, такое впечатление, что человек ничего не боится, ничего высказывает свое мнение. Это по типу Райкина в Советском Союзе. Ничего не боялся. У него было имя и все прочее. (Респондентка А., Маріуполь, інтерв’ю) Дело в том, что там часто идут какие-то дискуссии – у меня муж постоянно его смотрит. И иногда вопросы такие затрагивают интересные, что я уже не могу оторваться и смотрю. Но я знаю, что по пятницам там всегда Рабиновича приглашают. Ну знаете, как он отвечает всегда? Ну всегда начинаешь ему верить и думаешь: «Боже мой! И правда – что мы, такие дураки? Это так легко и просто!»” (Респондентка Т., Сєверодонецьк, фокус-група) Серед популярних ведучих, чия манера імпонує та викликає довіру, учасники дослідження найчастіше згадували Дмитра Гордона, Матвія Ганапольського, Савіка Шустера. Блогери є вагомим джерелом інформації та аналітичних оцінок для значної частини респондентів, особливо - молоді та людей середнього віку. Їх часто сприймають як представників альтернативної позиції, незалежних експертів, що володіють ексклюзивною інформацією. І ця інформація, і погляди блогерів викликають накопичувальну довіру. ГО «Детектор медіа», 2017 21 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) 22 Серед учасників дослідження особливо популярними виявились блогери, які регулярно пишуть на теми, пов’язані з регіоном. Особливо варто виокремити таких блогерів, як Олег Пономарь та Анатолій Шарій; їх імена учасники дослідження згадували найчастіше. Анатолій Шарій є найбільш популярним серед людей з умовно “проросійськими” поглядами; Олег Пономарь, натомість, був згаданий як надійне джерело інформації представниками різних поглядів. [Шарій] не то что говорит – он это всё показывает, раскладывает – вот так вот. И то, что он говорит за кадром – это его личное мнение, оно не должно быть ни для кого. Просто он показывает всё, как оно есть. Вот что он показал: по крайней мере, из того момента, где здесь была война в этом городе, он больше всех попадал в цель. Он хотя бы правду показывал. Ни украинские телеканалы, ни российские – никто, ни от кого нельзя было услышать правду. Только от него”. (респондент Г., 36р, Слов’янськ) Олег Пономарь. Це самий головний мій “спасітєль”. От ви почитайте. (...) Він мало дає інформації, але дає головну. Геополітику, напрямок, куди ми йдемо. У нього 99,9% все збувається. Він за рік, за 2 місяці прогнози робить. І розуміє, як це все діє, куди воно виллється все.” (Респондентка Г., 65р., Старобільськ, інтерв’ю) Олег Пономарь, он сам из Черкасс, родился там, и он сейчас в Канаде живет, и сюда приезжает. Он журналист, политолог, аналитик. Но это единственный человек, понимаете, ему ничего не надо. Ему не надо место во власти, ему ничего не надо. Он – непосредственный участник всех событий. (...) Он дает анализ. Причем он не заангажированный. И у него все сбывается. Вот он что-то пишет, а потом дает ссылку: «А вот смотрите, я об этом два года назад писал. И вот оно получается так, как я написал», потому что он знает менталитет, знает все технологии вот эти зарубежные, американские, европейские и все остальные.” (Респондент М., 55р., Лисичанськ) Довіра до блогерів часто обумовлена відчуттям їх близькості, порівняно з політиками чи навіть журналістами, яких багато респондентів сприймає як частину істеблішменту, а також простою та влучною манерою висловлювань. Например, Степан Демура – это близко нам, скажем так. Блогеры – это понятно нам, близко нам, то, что они говорят, о чем они говорят. Знаете, как говорят – мы считаем здравомыслящими тех людей, которые мыслят как мы. Поэтому их можно назвать здравомыслящими” (Респондентка Н., 56р., Станиця Луганська, інтерв’ю) Доволі часто респонденти відзначали іронічно-гумористичний стиль як чинник привабливості блогерів: Я пользуюсь, в основном [інформацією від таких блогерів - ред.] Влад Пономарь, Свирид Опанасович - когда есть время почитать, посмеяться. Ну, он делает аналитику в смешной форме. Как бы ты понимаешь, что он говорит про серьезные вещи, но с юмором”. (Респондент В., 35р., Маріуполь, фокус-група) Таким чином, можна констатувати, що тоді як окремі медіа персоналії викликають довіру в населення, медіа - ні. Серед джерел, вартих довіри, дуже мало респондентів називали окремі ЗМІ. Іншими словами, довіра є персоналізованою. Інтернет-джерела З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Інтернет-джерела є доволі популярними серед учасників дослідження, особливо - серед молоді та людей середнього віку, та охоплюють як спеціалізовані новинні медіа, так і агрегатори новин/портали, блоги, соціальні мережі. Р Е З УЛ ЬТАТ И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я Значна частина респондентів пояснювала вибір інтернет-джерел зручністю в користуванні (наприклад, автономністю у виборі, яку інформацію, де і коли читати; можливістю швидко отримати інформацію на теми, які цікавлять тощо). Крім того, помітний вищий рівень довіри до обраних інтернет-джерел, порівняно з телебаченням у тих випадках, коли респонденти роблять усвідомлений вибір конкретних джерел. Частина респондентів обґрунтовували вибір онлайн-медіа якістю та надійністю інформації. Втім, вмотивований вибір конкретних інтернетджерел притаманний переважно лише групі активних та достатньо обізнаних респондентів, частка яких є незначною серед загального населення. Часто довіра до онлайн-медіа також ґрунтується на персональній довірі до редактора, команди, тощо. Найчастіше згадуваними серед загальнонаціональних новинних сайтів були Обозреватель та Цензор. нет, дещо рідше – Ліга.net, сайт «112 Україна». Мне очень нравиться, когда подача новостей идет системно. Ну, то есть, есть таблица заголовков - 2-3 первых строчки. Дальше можно читать. Скажем, сайт «Обозреватель» - мне нравиться подборка авторов. Мне очень нравятся блоги тамошние. Хотя его читать тяжело - у него какая-то клиповая выкладка новостей. Мне тяжело. Системы нет. А вот «Цензор», допустим - мне замечательно. А, надо отметить обязательно - блестящая выкладка «Лига. нет». Замечательная. Они не злоупотребляют аналитикой в новостях. Кому нужна аналитика - тут же в другом разделе ты почитаешь что думают их авторы. Хотя среди них есть с кем поспорить. (Респондент С., 55р., Маріуполь, фокус-група) [Довeряю] «Цензор.нет» потому что на мой взгляд, это действительно подача информации в «голом» виде, без выводов, без попыток меня в чем-то убедить. И будем говорить так, если ... Ну у меня и к Бутусову нормальное отношение. Потому как-то так…” (Респондент В., Маріуполь, фокус-група) Я была в Харькове, там вот есть ресурс, «Накипело» называется... Вот мне понравилось, потому что там хватает всякого, и они стараются как бы преподносить это очень правдиво. И, честно, сейчас я смотрю за тем, что они выкладывают” (Респондентка Н., Слов’янськ, фокус-група) Поширеним є непроблематизоване споживання інформації з інтернет-джерел. Переважна більшість респондентів, які покладаються на стрічку новин у соцмережах, не відстежують, які саме посилання відкривають, які вебсайти є джерелом тієї чи іншої інформації; не запам’ятовують джерела і не можуть їх ідентифікувати згодом. Таким чином, можна констатувати значний рівень “випадкового” споживання інформації в мережі. Новинна стрічка в соцмережах є важливим інформаційним фільтром для багатьох респондентів, зокрема для тих, хто є відносно активними споживачами інформації, цілеспрямовано цікавляться інформацією загалом або з певних тем (наприклад, громадські активісти та інші особи з вираженою суб’єктністю). Я в Фейсбуке подписана на Мариупольскую городскую раду. Вот. И в принципе из Фейсбука очень много новостей про местное беру. Очень много людей активных просто пишет и... Из того, что в принципе читаю, что в стране происходит…” (Респондентка А., 19р., Маріуполь, фокус-група) Значна частина учасників дослідження згадувала інтернет-пошуковики як джерела додаткової інформації про цікаві та/або важливі для них новини, що може свідчити про те, що ці респонденти не сформували для себе вибірку надійних новинних онлайн-медіа, а натомість покладаються на результати пошуку за ключовими словами. Новинні агрегатори та портали посідають вагоме місце серед онлайн-джерел в структурі щоденного інформаційного споживання тих ГО «Детектор медіа», 2017 23 І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) респондентів, які віддають перевагу інтернет-ЗМІ (наприклад, ukr.net, Яндекс, mail.ru). РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Сайты, ну, как бы через поисковик. Там mail[.ru], то же самое Яндекс, и там же сразу лента новостей тебе вся и начинаешь: клацклац-клац. То есть вот так вот все новости как бы оттуда.” (респондент Р., Слов’янськ, фокус-група) 24 Укр.нет - да, эта такой, самый посещаемый мною сайт, который, ну, там лента новостей с разных источников, да, получается. И там на уровне Украины и мировые какие-то события. (…) Да, там очень удобный сайт. И по рубрикам можно выделять для себя, там, что можно посмотреть.” (Респондентка С., 22р., фокус-група, Покровськ) Популярними також є місцеві групи в соцмережах, які фактично виконують функцію community media для частини населення регіону, особливо - для мешканців міст, умовного “середнього класу”, активної молоді. Такі групи викликають довіру завдяки відчуттю включеності звичайних користувачів у виробництво та обговорення контенту. Тенденція також обумовлена слабкістю місцевих ЗМІ, особливо - традиційних. Ну, у меня самый такой посещаемый это ежедневно и неоднократно, это паблик «Типичный Мирноград», который у нас есть в городе. Тоже там новости и о городе постоянно, и новости какието такие масштабные, которые в стране, что происходит. Это каждый день я мониторю этот паблик.” (Респондентка Р., Покровськ, фокус-група) Однозначно, информацию, которая меня интересует о событиях в городе, я как правило беру - особенно раньше брала - из Контакта. «ВКонтакте» есть очень много групп, которые касаются непосредственно Мариуполя. Вот в частности есть такая - «Мариуполь перекличка». И когда где-то что-то бахает или что-то происходит, или что-то еще, я однозначно захожу туда и пытаюсь выудить информацию.” (Респондентка Н., Маріуполь, фокус-група) Цікаво, що місцеві групи в соцмережах здобувають популярність не лише у достатньо великих містах: дедалі більше груп з’являються у відносно невеликих містечках, селищах. Роль таких груп особливо важлива в умовах відсутності місцевих ЗМІ. ВКонтакте» - группа Горская, допустим, тоже смотришь, за новостями следишь. Но как такого, политику там не обсуждается, там, в принципе, у нас объявления продам-куплю и тому подобное, когда будет зарплата. Это первый у нас вопрос. (Респондентка М., Золоте, фокус-група) У деяких містах регіону є досить сильні місцеві онлайн-медіа, про що свідчать повторюване згадування цих медіа респондентами з відповідних населених пунктів. Так, наприклад, міський сайт Маріуполя 0629.com.ua був згаданий більшістю учасників дослідження з цього міста, респонденти з Покровська також часто згадували міський сайт 06239.com.ua. Да, источник, фактически, единственный, наверное, и основной – это Интернет – городские сайты, у меня закладочки стоят – 06239, «Орбита» сайт, «Вчасно», «Шкварки». Стараюсь все региональные такие наши эти сайты.” (Респондент Д., Покровськ, фокус-група) Варто зауважити, що саме на споживання інтернет-джерел найбільше впливають структурні чинники. Вони визначають не лише доступ до мережі інтернет (покриття 3G, наявність місцевих провайдерів, здатність громадян забезпечити себе належною технікою в умовах низьких доходів), а й наявність знань і навичок користування Інтернетом: громадяни з віддалених громад, літні та малозабезпечені люди більш схильні до потокового і некритичного споживання інтернет-контенту, якщо мають до нього доступ. З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Р Е З УЛ ЬТАТ И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я Радіо та преса Радіо та преса загалом рідко представлені у спонтанних переліках джерел інформації серед респондентів, що взяли участь у дослідженні. Додаткові, уточнюючі запитання про джерела інформації, втім, підштовхували респондентів згадувати і ці ЗМІ, однак очевидно, що і радіо, і преса не є ключовими джерелами у структурі інформаційного споживання переважної більшості населення регіону. Серед радіостанцій респонденти найчастіше згадували місцеві FMрадіостанції, які здебільшого використовуються для розважальних цілей (прослуховування музики, програм вітання тощо). Лише окремі респонденти згадували програми Національного радіо, Ери FM, Громадського радіо. В деяких населених пунктах згадували також станцію “Армія FM”. Крім того, у локаціях, наближених до лінії розмежування, чимало людей пасивно слухають радіостанції “ДНР/ЛНР” (в транспорті, сусіди вмикають тощо). Наявність та доступність місцевих друкованих видань є дуже нерівномірною у регіоні. У таких містах, як Маріуполь, Старобільськ, Сєверодонецьк, респонденти згадували місцеві газети, демонструючи певний рівень обізнаності про існування цих видань; натомість, мешканці віддалених та невеликих населених пунктів часто позбавлені преси загалом, не лише в зв’язку з відсутністю місцевих газет. У них часом немає фізичного доступу до друкованих видань як таких. Населення регіону переважно критично ставиться до місцевої преси, аргументуючи таке ставлення нецікавістю та/або невідповідністю контенту їх реаліям і потребам, а також широко представленим “піаром” місцевої влади. Здебільшого респонденти не відчувають, що інформація у місцевих ЗМІ відображає їх навколишню дійсність та задовольняє їх потреби в інформації про стан справ у їх населених пунктах. А в местные СМИ… мы вообще не доверяем. Лично я звонила местному телеканалу. Мы возили детей на славянские курорты. Это событие для города. У нас все-таки 640 детей-инвалидов в городе Славянске. Вот. Они сказали там: неинтересная новость.” (Респондентка А., Слов’янськ, фокус-група) Ну, как насчёт объективности и независимости СМИ, если «Попаснянский вестник», я не знаю к кому она там относится, но она сидит в горсовете. Может журналист этой организации, который что-то хочет Быть объективным. Быть критиком. Он может быть более-менее умеренно объективным в каких-то вопросах такого загального вида. Но бить в набат и требовать чего-то там он, конечно же, не будет. Его кресло ему теплее, ближе и так далее...«Попаснянский вестник» покупают, ну, скажем так, в первую очередь из-за программы телевизионной.” (Респондентка Е., 51р., Золоте, інтерв’ю) Друковані видання, як місцеві, так і деякі загальнонаціональні, є найбільш популярними серед незначної групи населення, яка представлена, в основному, місцевою інтелігенцією (бібліотекарі, вчителі) та працівниками бюджетної сфери (напр., місцевих адміністрацій, держструктур тощо). Найбільший запит на друковані видання - від представників тих груп, які потерпають від фінансових обмежень, зокрема людей старшого віку, пенсіонерів, безробітних. Для решти населення інтернет-джерела, особливо, місцеві групи в соцмережах, місцеві сайти, фактично стали замінником традиційних місцевих газет. Зачем [місцеві газети – ред.], если мы сидим в Интернете. Мы подписаны на Туку, мы подписаны на Золотовский исполком, которые если какие-то новости, они бывают в Попасной, они это выставляют.” (Респондентка Т., 43р., Золоте, інтерв’ю) ГО «Детектор медіа», 2017 25 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) 26 I V . ЧИ Н Н И КИ , ЯКІ В П ЛИ В А ЮТЬ Н А СП Р И Й Н ЯТТЯ І Н Ф ОР М А Ц І Ї Критерії правдивості інформації і достовірності джерел – інтуїтивні та емоційні Попри озвучену установку “дивитись різне, щоб вирішити, де правда, а де - неправда”, респонденти переважно не могли пояснити, якими міркуваннями керуються в оцінці правдивості інформації. Схожим чином, учасникам дослідження складно обґрунтовувати довіру до тих чи інших ЗМІ, особливо - телеканалів. У цьому контексті ілюстративною була відповідь одного з учасників фокус-групи у Покровську. На питання, чому ви довіряєте телеканалам, новини яких обираєте для себе, він відповів: Ну, вот доверяю. Как в жизни, вот людям, почему доверяют? Ну, вот отношусь, как вроде с доверием, вот и доверяю…” (Респондент В., 60р., Покровськ, фокус-група) Іншими словами, довіра часто є емоційно, а не раціонально обумовленою. Особливо яскраво виражена подібна аргументація у респондентів, які схильні довіряти російським ЗМІ. Ну за Донбасс они [російські ЗМІ - ред.] почти что говорят правду. Сопоставляю, что в “Юнионе” [канал “ДНР” - ред.] говорили, и вот это Россия – одинаковое, нет тут никаких отклонений. Я Артему говорю, вот видишь, вот чё бы Россия, ну чё им, как говорится, брехать, не в свою пользу. Они говорят то, что есть.” (Респондентка Л., 59р., Покровськ, інтерв’ю) Хочется им верить [російським ЗМІ - ред.]... Они более правдиво говорят обо всем.” (Респондентка О., Слов’янськ, фокус-група) З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Р Е З УЛ ЬТАТ И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я Окремо варто зауважити, що навіть серед групи населення, яка відчуває розгубленість та непевність щодо правдивості інформації і в українських, і російських ЗМІ, поширеним є уявлення, що все ж таки, російські ЗМІ правдивіші, хоча уявлення базується радше на інтуїтивному сприйнятті. По российским [телеканалам - ред.] тоже врут. Что те [українські телеканали - ред.], что те, но те [російські телеканали - ред.] хоть более правдивее говорят” (Респондент Ю., Гірське, інтерв’ю) Но меня поражает еще тот момент - у меня брат переехал в Россию жить. Да? То есть, у нас наши новости украинские, и то, что в России передают об Украине - они, бывает, очень отличаются. При чем кардинально. И иногда не знаешь, чему верить. У них очень большое внимание уделяется пропаганде. При чем конечно, получается у них правдивей новости, чем то, что преподносит наше правительство. То есть, как это получается?” (Респондентка О., Маріуполь, фокус-група) Попри те, що ідеологічний чинник не є вагомим при виборі джерел, наближеність інформації до вже існуючих установок, стереотипів, оцінок людини є вагомим фактором довіри. Респонденти демонстрували схильність при отриманні фрагментарної інформації трактувати її у відповідності до своєї існуючої картини світу. Довіра до спікерів, блогерів, телеведучих часто визначається тим, наскільки їх дискурс співпадає з точкою зору аудиторії. Цим пояснюється великий попит на таких лідерів думок, як В. Рабинович та А. Шарій: їх висловлювання дозволяють значній кількості громадян отримати сатисфакцію від каналізації власного незадоволення станом справ у країні, зневіри в позитивних змінах, претензій до урядової політики та загальної втоми від складних соціальних і економічних умов життя. Іншими словами, споживання інформаційного продукту стає своєрідною формою сублімації соціального та політичного протесту. Відповідність інформаційного продукту потребам цієї сублімації є важливим ГО «Детектор медіа», 2017 27 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) 28 чинником довіри до інформації. Відтак особи з вираженим відчуттям об’єктності схильні довіряти спікерам, в дискурсі яких домінують соціальний песимізм, критичність до уряду, радикалізм та простота рішень; особи з вираженою цінністю зв’язків з Росією – тим повідомленням, що вкладаються в наративи дружби народів, штучності війни, антиамериканізму тощо. Тотожність медіа, держави та політичної верхівки Критика українських ЗМІ учасниками дослідження демонструє розмивання межі між медіа та політичною верхівкою в уявленнях громадян. Фактично критика ЗМІ відображає незадоволення станом справ у країні взагалі. Чим вищий ступінь розчарування, незадоволення ситуацією серед респондентів - тим критичніші і нігілістичніші їхні висловлювання про ЗМІ. Плутанина в уявленнях про функції ЗМІ, місцевої та центральної влади серед населення демонструє низький рівень базової громадянської освіти, що також частково обумовлює недовіру до ЗМІ. Інформаційний потік, який репрезентує кардинально різних акторів і комунікаторів, сприймається споживачем як суцільний. Реакція на висловлювання окремих блогерів, політиків (навіть маргінальних) поширюється на медійний і політичний дискурс в цілому, а відтак на уряд і ціле українське суспільство. Претензії до України як до держави аргументуються приблизними цитатами якихось людей, яких респонденти не можуть вже назвати (користуючись дієсловами «говорили», «хтось писав» тощо). Від ЗМІ часто очікують змін у повсякденному житті, контролю за питаннями, що знаходяться у компетенції міської влади тощо. В частині інтерв’ю та фокус-груп від питань про висвітлення місцевого життя респонденти переходять на обговорення власне самих місцевих проблем, де загальне невдоволення рівнем життя, соціально-економічними змінами переноситься, зокрема, і на ЗМІ. Негативне ставлення до ЗМІ Як уже зауважено раніше, сприйняття інформації з мейнстримних ЗМІ, особливо - телеканалів, відбувається в умовах загальнопоширеного скептицизму та недовіри до ЗМІ та їх контенту. Ніхто з учасників дослідження не висловив беззастережної довіри до жодного зі ЗМІ. Натомість, надзвичайно поширеною є установка, що усі ЗМІ є інструментами в руках політиків/бізнесменів/інших акторів, що, на думку респондентів, унеможливлює об’єктивність інформації за визначенням. Таким чином, можна констатувати абсолютний брак віри в медіа як незалежного соціального інституту, покликаного задовольняти інформаційні інтереси суспільства. На запитання про ймовірність незалежних місцевих ЗМІ, наприклад, за рахунок міжнародних грантів, одна з учасниць фокус-групового обговорення у Золотому відповіла, що не вірить у таку можливість в принципі: Потому, что уже нету веры, нету веры! Вот действительно, что вот не будет вас корректировать, не будут запрещать говорить то, что на самом деле, что оно есть, ну нет.” (Респондентка Л., Золоте, фокус-група) Недовіру до ЗМІ респонденти обґрунтовують переважно загальними тезами про залежність та “продажність” ЗМІ, у якій вони зокрема переконуються через постійне зіштовхування з суперечливими інтерпретаціями подій. Почасти має місце фрустрація від неможливості обрати для себе одне якесь джерело інформації, якому би можна було довіряти, не перевіряючи інформацію; довіра до якого зменшила б невизначеність. Втім, чимало респондентів зауважували, що дивляться новини на різних телеканалах, усвідомлюючи різну манеру/тональність висвітлення одних і тих самих подій для того, щоб зіставляти інформацію. З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Р Е З УЛ ЬТАТ И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я Ну, я, в основном, смотрю новости по телевизору: «ICTV», «СТБ», «Украина», «Интер». Там, разнообразные, хотя они по направленности по-разному. Каждый по-своему высвечивает, но можно смотреть и для себя фильтровать, где – правда, а где – неправда.” (Респондент Ю., 60р., Покровськ, фокус-група) Ну, вообще жду в 7 часов посмотрю [новини на ТРК “Україна” ред.], потом «Интер», переключил и сопоставил - то-то, то-то. Что там набрехали, что там набрехали. И потом на «112». (Респондент А., Маріуполь, фокус-група) Негативне ставлення до українських телеканалів також пов’язане з тим, що значна частина респондентів вважає їх відповідальними за “нагнітання негативу і тривоги”, що має наслідком соціальну напругу. [Телеканалы] просто накаляют друг против друга, это как дезинформация. Вот как сейчас, вы слышите, я смотрю один канал, там по одному показывают, другой – по-другому… Людей, в принципе, накачивают этой информацией, и люди потом друг друга не понимают. Мы можем сделать вывод, с такими людьми проще управлять.” (Респондент А., Золоте, фокус-група) У нас же постоянно, у нас сегодня одно, как-бы ничего важнее нету, ну не знаю, какой-то вброс, да? Все обсуждают, и по телевизору, и везде. Потом проходит день, все забыли то, а это же эмоции. Для пожилого человека, мне кажется, наше телевидение – это просто кошмар. Что он эмоционально включается в это все, то, что на завтра об этом никто не вспоминает, а у человека уже нервы расшатанные. А ему следующую порцию выдают. То есть, мне кажется, оно токсичное такое же почти, как российское.” (Респондентка І., 43р., Маріуполь, інтерв’ю) Викривлення ситуації на Сході України в національних ЗМІ, нечутливість медіа до проблем регіону У своєму обґрунтуванні недовіри до ЗМІ, особливо - центральних телеканалів, представники населення регіону дуже часто згадували виявлені неточності/помилки у повідомленнях ЗМІ про обстріли у їх населених пунктах, кількість загиблих тощо. Тобто, висвітлення ситуації в регіоні, особливо - під час загострення конфлікту, мейнстримними ЗМІ, на думку респондентів, не відповідало їх безпосередньому досвіду, що зміцнило їх переконання у неможливості довіряти інформації в цих ЗМІ. Дослідження виявило гостро негативну реакцію мешканців регіону на неточності/помилки такого роду, а також у назвах населених пунктів, вулиць, інших місцевих об’єктів у журналістських репортажах. Моя мама мониторит очень сильно новости, причём и те, и эти [и из украинских, и из российских/сепаратистских СМИ - ред]. И она очень часто подмечает такие вещи, какие показывают те, как у нас было – вроде бы не стреляют, а на самом деле стреляют. Точно так же и там показывают: показывают, бывает, один город – а рассказывают про другой город, показывают одну и ту же яму, потом через неделю ту же самую яму показывают и говорят, что это в другом месте. Это очень часто показывают. Она мне даже столько раз показывала и говорит: «Вот видишь, показывали уже и говорили, что это там-то». То есть, люди это отмечают прекрасно.” (Респондентка М., 37 років, Слов’янськ, інтерв’ю) Когда-то, опять же, по-моему, на радио «Свобода» сюжет какой-то «Донбасс реалии», если я не ошибаюсь, хотелось просто, хотелось позвонить. Во-первых, там неправильное название посёлка какого-то, потому что элементарные вещи, можно даже на карте посмотреть. Потом там что-то ещё, там, 2 или 3, что лично меня сразу, как бы цепануло в том плане, что это вот [допускают ошибки - ред.]. (Респондентка Е., Золоте, інтерв’ю) Очень много скрывается информации по поводу погибших и ГО «Детектор медіа», 2017 29 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) 30 раненых. Когда идут бои, там, ну, вот Попасную обстреливают, мы видим просто сколько раз между нас, ну, через нас проезжает скорая. Когда ты включаешь новости и говорят, вот 1- погибший, 3 – раненых. Мы сидим и думаем. Так, военные, скорая только через нас проехала 5 раз, то есть, ну, вот эта не договаривается. 1 погибший, 3 раненых?” (Респондентка І., Золоте, фокус-група) Переважно критичним є ставлення респондентів до репортажів київських репортерів про соціально-економічні реалії їх життя. На думку респондентів, репортажі часто пропонують викривлену картинку про їх життя, або зосереджуючись на негативних аспектах, або нехтуючи нагальними проблемами мешканців. В інтерв’ю та фокус-групових дискусіях часто лунали нарікання щодо висвітлення журналістами загальнонаціональних медіа проблем мешканців регіону. Они [журналисты - ред.] хотят то, что они хотят слышать, у них готовый есть план, по которому они задают вопросы, они нас не слышат, они приезжают услышать то, что им нужно, они приезжают черпнуть информацию ту, которая поставлена вышестоящими органами, и они просто им доносят.” (Респондентка Л., Луганське, фокус-група) Просто у нас была такая ситуация, когда приехали корреспонденты, зашли в оживлённое место, где - на «Дружбе», вы знаете приблизительно. Поговорили, да. Потом вышел репортаж, и говорят в репортаже, я не помню только какой канал, вот люди вышли только что из подвалов. Я не знаю, кто так сделал. Никто из подвалов не выходил. В тот период было спокойно… И вышло, ну, как, то, что у людей болело, то вырезали… Вопрос о воде практически не подняли. Они рассказали, вот они вышли с бомбоубежища, вот такие бедные, несчастные, а то, что люди говорили, что у нас тут нет воды и всё такое прочее вырезано было вообще.” (Респондентка М., Золоте, фокус-група) Респонденти також зауважують розрив між “київськими” реаліями та їх власними і дисбаланс у медійному дискурсі на користь “проблем Києва”, що сприяє посиленню відчуття відчуженості від “центру”, решти країни та другорядності їх проблем для влади, журналістів, громадян України з інших регіонів. Я помню в 2014 году, когда мы без воды сидели 4 месяца. То есть, по телевидению об этом никто не говорил, хотя сколько там, тысяч 250 было без воды. А когда в Киеве какой-то район отключают, то все говорят.” (Респондент Є., 31р., Покровськ, фокус-група) З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Р Е З УЛ ЬТАТ И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я «1+1» какие-то программы вот такие, темы поднимает. У них очень такая трагическая, очень такая серьёзная проблема – отсутствие горячей воды в Киеве. (...) Очень трагическая проблема. Очень – у людей холодной воды нет, а у них это – трагическая проблема, они мусолят постоянно, мусолят изо дня в день. Это раздражает просто – ну что, неправда? Особенно программу эту, тему какуюто найдут, понимаете – для нас она вообще выеденного яйца не стоит. И они начинают его из пустого в порожнее переливать. То собаки – я очень сочувствую собакам, но когда у нас люди, извини меня, подыхают без лекарств – это, знаете, тут не до собак.” (Респондентка С., Сєверодонецьк, фокус-група) Інші дражливі фактори Серед інших дражливих факторів, які посилюють фрустрацію від контенту в ЗМІ: перекіс в бік “еліт”; багато респондентів зауважують “паркетну” подачу подій, яка підкреслює роль чиновника чи політика у “перерізанні стрічки”, але не розкриває суті події, ролі інших учасників та мешканців тощо. Під час однієї з фокус-груп (Слов’янськ), на запитання, у яких контекстах вони чують згадки своїх міст, регіону, учасниця відповіла “Приехал Президент или ещё кто-нибудь, и в основном события на передовой. Там мы слышим наши города и так далее,” натомість - хотіли би чути в контексті того, “что приехал театр”. Підкреслена демонстрація заможності “еліт” - як у розважальному (хроніки світського життя), так і у критичному (обговорення декларацій публічних осіб) контекстах. Поясню. Людям на хліб немає, пенсія півтори тисячі, а зимою за газ треба три тисячі заплатити. А вони показують, як у цих депутатів, та сумочки по мільйону, наряди по три мільйона” (Респондентка Г., 65р., Старобільськ) Під час однієї з фокус-груп (Слов’янськ) учасниця згадала програму, яку веде Марина Порошенко на ТРК “Україна” серед того контенту, який дратує, наголошуючи на контрасті між реаліями життя дружини Президента та власними: “Ей весело. У нее нет АТО. У неё ничего нету.” Інша учасниця фокус-групи приєдналась до висловлення обурення стосовно цього ж приводу, “Потому что у неё красивая спортивная одежда, потому что она может позволить себе не ломиться на работу, и работать на двух, на трех работах, а вот отдыхать и наслаждаться жизнью, поддерживать свое физическое здоровье. Да, она меня раздражает.” чітко виражена спрямованість/тональність (напр., значна частина респондентів критикувала ТРК “Україна” за відвертий піар Ахметова); По ТРК «Украине», такое впечатление, что каждый день празднуют день рождения Рината Ахметова. Ну посмотрите. Там же ж: о, молодец! Выдал, помог, и все.” (Респондентка М., Слов’янськ, фокусгрупа) натхненно-патріотичний дискурс, який багатьма респондентами сприймається як нав’язування. На запитання, яким темам центральні ЗМІ приділяють найбільше уваги, респондент зі Слов’янська відповів “Ну как всегда, слава Украине”, натякаючу на патріотичний контент. нечутливість у зображенні мешканців Донбасу, зокрема у розважальному контенті; Мы, например, с дочкой фанатами были, что называется, фанатами 95-го Квартала. Мы смотрели все их выпуски. Мы были на их концерте… Мы наизусть это всё знали. Мы восхищались, мы любили, но когда я услышала это шуточку. Увидела своими глазами, что ГО «Детектор медіа», 2017 31 І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ “ура, у донбасских детей каникулы, потому что по подвалам сидят и света нет” - этого я не понимаю, учитывая, что Женька из Донецка.” (Респондентка В., 54р., Гірське, інтерв’ю) 32 Надмірне (на їхню думку) фокусування на проблемах, які є незначними в порівнянні з соціально-економічними проблемами мешканців прифронтових регіонів, на тлі ігнорування останніх (що створює відчуття ігнорування та байдужості до цих проблем). Запити на медійний контент: культура, освіта та позитивні новини Найбільш чітко артикульованими є запити на контент, у якому б населення регіону впізнавало себе, навколишню дійсність та проблеми, “корисну” інформацію, яка би допомогала у розумінні практичних питань місцевого характеру, а також “позитивні” новини про зрушення в різних сферах та позитивні зміни. Проблемы города, проблемы сёл – у нас проблем куча. Какие темы? Сейчас вам расскажут – транспорт, вода, мусор.” (Респондент А., Золоте, фокус-група) В советские времена каждый день, да, давали сводки, сколько, там, хлеба собрали. А сейчас мы не знаем, собрали они хлеб или не собрали. Это всё тьмой покрыто, а потом будут говорить, хлеб будет дорожать в октябре месяце. А почему он будет дорожать? Куда он делся? Ведь засевали же. Никто ничего не знает..” (Респондентка Р., Слов’янськ, інтерв’ю) Крім того, дослідження виявило значний запит на контент про культуру, а також науково-популярні, пізнавальні формати. Мне не хватает в информационном плане, например – ни по одному каналу вообще ни по одному каналу не идут такие глобальные, которые хочется посмотреть новости культуры. Не «95-ый квартал», понимаете? (...) А вообще знаете, у меня ребенок обожает еще канал «К-1», «Орел и решка» он смотрит, ему очень нравится путешествие по странам. Раньше было, давно это, помню еще по тому же самому «ЛОТу» демонстрировали спектакли Луганского театра… Сколько в Киеве всего интересного происходит. В новостях даются же крошки обычно, а посмотреть, а поучиться? Нам, как работникам культуры, такого плана не хватает. Не хватает хороших фильмов украинских, вообще ничего нету. Смотрите, «Вогнем і мечем» из таких сериалов, допустим, из хороших, исторических сериалов, я не знаю… Фильмов качественных, особенно украинских, вообще нет, я считаю.” (Респондентка В., Старобільськ, інтерв’ю) Вот я считаю, что у нас такой дефицит, как по мне, научнопопулярных передач. Если даже вот этот «Мега», то там единственная передача, «Бандитский Киев», «Бандитская Одесса», или там «История уголовного розыска». И очень редко там что-то, знаете, как на канале «History» бывает, или еще что-то такое. Я испытываю страшный дефицит вот этого.” (Респондентка І., Лисичанськ, інтерв’ю) Я не знаю – мне интересна вся эта культурная жизнь, а я… я, конечно, ищу в интернете, иногда вот надо посмотреть, что там, кто там, где там снимает. Но, знаете, я столько времени трачу – мне жалко этого времени на то, чтобы найти. Но я, допустим, мне в этом смысле помогает дочка. Она мне иногда даже – ну она сейчас в России, и она даже канал «Культура» или что может включить и мне по вайберу звонит и говорит: «Ма, включи скайп» - и по скайпу показывает телевизор. Вы представляете, это – вообще, это чёрт знает что! Она говорит: «Вот как раз для тебя передача!» То, что я говорю – вот мне культуры не хватает.” (Респондентка Т., Сєверодонецьк, фокус-група) З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Р Е З УЛ ЬТАТ И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я V. О С О Б Л ИВ ОСТІ СП Р И Й Н Я ТТЯ ТА С ТА ВЛ Е Н Н Я Д О Н А РАТИ В І В Щ ОД О КО НФЛ ІК Т У ТА МА Й БУТН ЬОГО Р ЕГІ ОН У З огляду на особливості інформаційного споживання до початку конфлікту, у структурі якого значну роль посідали російські ЗМІ, для населення регіону досі є гострою проблема “конфліктуючих” наративів, з якими вони зіштовхувались та продовжують зіштовхуватись у медіа. Сприйняття цих наративів також обумовлене низкою чинників, зокрема недавнім травматичним досвідом збройного конфлікту, особливостями сильної регіональної ідентичності, значною поширеністю проросійських політичних поглядів і т.ін. В контексті ставлення до наративів щодо конфлікту та майбутнього регіону, у дослідженні були найвиразніше представлені три групи: ті, хто схильні переважно приймати та відтворювати український офіційний наратив; ті, хто відтворюють значною мірою російський наратив; та найчисельніша, домінуюча група - ті, хто мають амбівалентне ставлення як до українського, так і російського наративів, підживлене тотальною недовірою, втомою та роздратованістю навколишньою дійсністю. Тут важливо відмітити, що цінність зв’язків з Росією впливає на це значною, але не вирішальною мірою. Помітну роль також відіграють структурні чинники: громадяни з незадоволеними базовими потребами також виявляють схильність поділяти російські наративи, бо вони дають їм можливість каналізувати свої негативні переживання і протестні настрої. Домінування відчуття об’єктності чи суб’єктності впливає скоріше на глибину переконання і рівень раціоналізації позиції, аніж на вибір наративу. ГО «Детектор медіа», 2017 33 І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) Відносно незначна кількість респондентів, схильних відтворювати і симпатизувати російському наративу, що їх виявило дослідження, може пояснюватись страхом озвучувати таку позицію, радше ніж її непопулярністю. Такий страх міг актуалізуватись як в процесі інтерв’ю та фокус-груп, так і вплинути на фільтр вибірки респондентів. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Представники першої групи - тих, хто схильний приймати та відтворювати український офіційний наратив - у своїй оцінці ситуації переважно наголошують на агресії з боку Росії як ключової причини початку конфлікту, мають чітке бачення майбутнього регіону у складі України, емоційно реагують на поширеність проросійських поглядів серед населення їх міст, регіону. У випадках невеликих населених пунктів представники цієї групи відчувають себе, з одного боку, частково ізольованими від решти мешканців, з іншого - згрутованими навколо своїх поглядів. 34 Найчисельніша група респондентів - ті, хто не пристають повністю ані до українського офіційного наративу, ані до російського - є неоднорідною та характеризується різною градацією прийняття тих чи інших тез, акцентування на різних аспектах, різним ступенем категоричності або непевності тощо. Діапазон уявлень в межах цієї групи є доволі широким, оскільки її представники схильні синтезувати тези з різних наративів у різних пропорціях, відповідно до власних поглядів, пріоритетів, досвіду і т.ін. Спільним для представників цієї групи є визнання російського втручання, включно з військовим, а також інтересів Росії як геополітичного актора, які вона задовольняє через підбурювання конфлікту. Разом з тим, в оцінці як причин конфлікту, так і розвитку ситуації, представники цієї групи схильні спрямовувати своє незадоволення, в основному, в бік української влади. У деяких випадках таке незадоволення аргументується неспроможністю, яку продемонструвала українська сторона на початку конфлікту. Поширеними є тези про те, що українська влада винна, бо не змогла зупинити розгортання конфлікту, коли це ще було можливим. Ілюстративним у цьому сенсі був обмін репліками учасників фокус-групи у Слов’янську: Респондентка А.: Вопрос к нашему Президенту: как он мог отдать кусок страны? Респондент Р.: Вы пока там делили кресло, вас действительно без одного выстрела, вообще без… Респондентка А: Когда это происходило, действительно делили власть, пока Россия заняла Крым. Респондент Р.: А те по спокойняку зашли, и все. Отжали. Респондентка А: А должны были все: и Верховная Рада приехать в Крым и защищать его. (...) Респондент Р.: Значит, договорились, если так. Замяли. Кричат: ой, Крым – наш. А что вы кричите? Уже поздно кричать. Уже всё, профукали его. Точно также и тут, по Донбассу, какие-то там, наверное ж договорняки с той же самой Россией. Втім, найбільший негатив щодо української влади в контексті конфлікту обумовлений широко представленою позицією, що війна насправді є вигідною для українських політичних кіл. Такі тези були часто озвучені як у ході фокус-групових обговорень, так і інтерв’ю. Респондентка Т.: В любой войне главная цель – это победить. Вот как в Великой отечественной, во Второй мировой. А у нас какая цель? Респондент О.: Заработать на войне. Респондентка Т.: Да – поэтому конца не будет. З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Р Е З УЛ ЬТАТ И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я Респондент Г.: Кому – война, кому – мать родная. (Фокус-група, Сєверодонецьк) Негативне ставлення до української влади, таким чином, переноситься на офіційний наратив щодо конфлікту, що в результаті призводить до його неприйняття та заперечення. Чимало респондентів згадували інавгураційні обіцянки П.Порошенка зупинити війну за два тижні, аргументуючи цим своє неприйняття брехливості “офіційної лінії”, далекості її від реалій, а також небажання українського керівництва посправжньому сприяти розв’язанню конфлікту. Ну конкретно, когда Порошенко пришел к власти, он сказал: война закончится через 2 недели. Конкретно...Ага, потом через месяц, через два…Ну пусть на две недели, ну пусть больше, ну год – всякое бывает. Но третий год, четвертый! Сколько ж… Затягивает. И он ездит на эти саммиты – ой, оружие новое презентуют, я поеду посмотрю и нам такое надо. Если ты хочешь прекращения войны – ты не будешь этим интересоваться так сильно.” (Респондентка Л., 26р., Покровськ, інтерв’ю) Они разговаривают, разговаривают, но ничего не меняется. Смысл? Я вот забыла, в 2016 году, когда тоже Минские договоры и было оглашено вот это перемирие, тишина, в 12 ночи, я помню. Точно помню, зимой, но не помню. И именно в 12 ночи после его слов как и начали «херячить» «Грады». Было?...Офигеть, говорю, тишина настала. Смысл от этого разговора? Разговоры будут только тогда, когда, ну, что-то будет видно.” (Респондентка І., Золоте, фокус-група) Представники цієї найчисельнішої групи респондентів (ті, хто не поділяють повністю ані українського, ані російського наративів) схильні висловлювати погляди про “нав’язаність” війни, вважаючи себе заручниками “чужої гри”. На уровне правительства, там, поругались, поссорились, а потом уже начали делить народ.” (Респондентка Р., Слов’янськ, інтерв’ю) Ну я не знаю, по поводу того, вот как мы жили и раньше и как живут люди в России. Ну мы как, брат на брата война началась. Никто ж чужой не пришел. Получается, Россия и Украина столкнулись лбами. (Респондентка Л., 26р., Покровськ, інтерв’ю) Причина этого конфликта, как сказал один такой мужичок, такого сельского типа там по телевизору, - Вот ніяк не поділять. Да скоріш би ви нас вже поділили. Это просто столкновение интересов. Интересов… Ну, славяне, Киевская Русь – это начало всех нас славян и вдруг вот такой конфликт. На фоне ничего. Я, например, лично не понимаю из-за чего этот конфликт. Это только что-то не поделили, зашли в тупик. А потом руками разводят. А как теперь быть? И тот не хочет быть побежденным и тот не хочет быть. И шо делать. У меня просто такое впечатления, что просто не знают. Нету человека, который пришел бы, это Гордиев этот узел разрубал, и все стало бы на свое место. Просто зашли в тупик и, не знают, как выйти из этой ситуации. Это мое мнение.” (Респондентка А., Маріуполь, інтерв’ю) Серед представників цієї групи також доволі популярними є різні конспіративні версії причин конфлікту: Мне кажется, это местные, и не только местные, а и украинские и российские олигархи, которые как-то договорились, что надо чуть-чуть разбогатеть. Потом ещё мне попадалось статья, ещё когда я была студенткой, училась на экономическом факультете. Вот. Как бы не «Тайм» это было. Что слишком много жителей на Украине, и это надо профильтровать.” (Респондентка О., Слов’янськ, фокус-група) ГО «Детектор медіа», 2017 35 І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) Я даже не знаю кто. Это всё договорняк. Может быть, договорняк и с Путиным. Это так надо, ребята. Посмотрите, майдановцы, да? Они ж как бы не совсем здравые уже люди после этого всего. Их надо куда-то утилизировать. А куда? Донбасс – прекрасное место утилизации.” (Респондент Р., Слов’янськ, фокус-група) РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Попри усвідомлення ролі Росії, представники таких поглядів у своїх міркуваннях про конфлікт зазвичай фокусуються не на аналізі причин, а наслідках, від яких потерпають. 36 Важливо, що респонденти з цієї групи переважно не застосовують морально-етичної призми для оцінки дій Росії, навіть констатуючи захоплення Криму та підбурювання конфлікту на Сході російським керівництвом. Такі дії Росії знаходять “прагматичне” пояснення в дусі “змогли і зробили”. Дії української сторони також оцінюються в “прагматичних” термінах: для представників цієї групи значно пріоритетнішою є проблема наслідків конфлікту для їх щоденного життя, аніж загроза суверенітету та територіальної цілісності країни. Такі пріоритети обумовлюють неприйняття українського офіційного наративу. Надо было не зевать с Крымом” (респондентка Л., 59р., Покровськ, інтерв’ю) Недовіра до українського офіційного наративу щодо конфлікту та майбутнього регіону частково також пов’язана із тим, що населення регіону переважно не бачить змін не лише у сферах управління, економіці регіону тощо, а і на місцевому політичному рівні. Чимало респондентів зауважували, що їх місцеві політичні кола швидко перефарбувались, щоб залишитись на своєму місці. Їх нова риторика лише викликає роздратування. Респондентка Л.: “Те, кто были под “регионами”, они просто сейчас у власти снова. Те же самые сепаратисты. Те, которые призывали людей.” Респонденка І.: “Взять местных депутатов, они сидели, устраивали эти, как их там…” Респондентка Н.: “Референдумы.” Респондентка Л.: “Да, и в результате, они у власти теперь все, да. Смысл? Вот и всё.” Респонденка І: “Мы просто одели это теперь жовто-блакитни футболочки” Респондентка Л.: “И мило улыбаемся, а в душе остались теми же самыми сепарами.” (фокус-група, Золоте) Вот этот переселенец из Лисичанска сказал мне интересную вещь, я с ним согласна. Он говорит, вот сейчас, что там Тука, что там это, такое впечатление, что этот регион они просто вот так оставили, ну, то есть, как бы отдали назад вот этим бывшим регионалам, то есть, делают вид, что они тут, да, Украина. И сказал, говорит, от сидите там, что хотите делайте. Вроде, как и Украина, как вотчина, вот то знаете. Князьки тут свои. Главное, чтоб армия удерживала, вот чтобы Лисичанск, Золотое – это всё осталось под Украиной. Главное, этих орков не пускать, и делайте там, что себе захотите. То есть, мы вас не трогаем, а вы… Ну, то есть, из того, что мы видим, что здесь происходит, это так и получается. Что на местах остались те же гады, которую и войну сюда позвали. То есть, цены такие непомерные, а на них тупо всё спихивают. Ну, так вы ж его сюда поставили назад этого Гарбуза. То есть, они сюда практически ничего сюда, они не трогают этот регион. Дали им полномочия, там, делайте там, что хотите, абы дальше эти россияне, ну, не продвигались и сепаратистские ЛНР и ДНР.” (Респондентка Т., 43р., Золоте) З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я РЕКОМЕНДАЦІЇ РЕКОМЕНДАЦІЇ 4 Для ЗМІ найактуальніше відновлювати довіру до аудиторії в регіоні, зокрема: Розширювати набір контенту про позитивні зміни як в житті місцевих громад, так і в іншіх співмірних за розміром та населенням містах різних регіонів України. Приділяти увагу позитивним зрушенням в економіці, позитивним наслідкам реформ. Розширювати контентну базу щодо місцевих та загальноукраїнських культурних, наукових, освітніх, спортивних та інших подій, а також про можливості залучення громадян у такі події, зі зміною фокусу з висвітлення участі чиновників та політиків, на значення події для громади. Збільшити обсяги освітнього, документального, культурного контенту. Збільшити обсяги аналітичного контенту, але у форматі, доступному для пересічних громадян. Приділяти увагу складним та суперечливим темам, зокрема таким як реформи та відновлення Донбасу, співпраця з НАТО, євроінтеграційні процеси. Приділяти увагу і докладати зусиль для належної компетентності висвітлення цих тем, а також наближеності аналізу до потреб та проблем пересічних громадян (вплив на їх повсякденне життя, економічний стан, задоволення їхніх потреб тощо). Неолігархічним ЗМІ варто потурбуватись про власну регіональну політику як з розповсюдження контенту, так і з висвітлення проблем регіону, збільшуючи можливості для різнобічного позаполітичного інформування населення, відповідно до його потреб. ЗМІ, що продукують новинний контент, варто звернути увагу на стиль викладення інформації, швидкість мовлення дикторів та ведучих тощо, залучаючи до прихильної аудиторії глядачів через спокійний, виважений стиль мовлення. Інші жанри, такі як ток-шоу, також можуть бути спрямовані на раціональне роз’яснення різних підходів щодо певного питання замість штучного емоційного зіштовхування точок зору. Окрему увагу рекомендовано приділяти коректності географічних назв та топонімів, точності повідомлень про місцеві події, особливо в контексті бойових дій. ЗМІ варто враховувати, що правдива і повна інформація, без маніпуляцій та замовчування незручної частини інформації, в тому числі по складних, чутливих та проблемних питаннях, здатна збільшити довіру населення до ЗМІ, і запобігатиме пошуку інформації з неукраїнських джерел. Зокрема, це стосується необхідності перевірки інформації, вточнення помилкових назв, імен, тощо. ЗМІ варто враховувати, що зниження накалу емоцій в інформаційному (зокрема медійному) просторі здатна збільшити довіру до ЗМІ та відвідуваність/перегляд, оскільки відповідає потребам населення як у розумінні того, що відбувається, так і у здатності споживати інформацію без емоційного перевантаження. Крім того, важливо доводити висвітлення темдо завершення, надаючи інформацію про те, що саме вдалося зробити задля вирішення тої чи іншої проблеми. ЗМІ важливо підвищувати власну чутливість до висвітлення проблем регіону та людей, які в ньому мешкають, не обмежуючи контент виключно військовими та воєнними подіями. Місцеві соціальні, економічні, культурні проблеми та процеси прифронтових територій мають знайти відображення в медійному дискурсі. При висвітленні цих тем апелювати до людських історій, показувати життя простих людей. Це дозволить долати відчуття відчуженості в мешканців регіону, яке виникає, зокрема, внаслідок нехтування центральнними ЗМІ інших аспектів життя регіону, крім власне бойових дій. В мешканців регіону є відчутний запит на контент, в якому громадяни могли себе бачити та впізнавати, та отримувати відповіді на практичні питання повсякденного життя. ГО «Детектор медіа», 2017 37 І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е С П О Ж И В А Н Н Я , П ОТ Р Е Б И ТА П О ГЛ Я Д И М Е Ш К А Н Ц І В С ХОД У У РА Ї Н И (частини Луганської та Донецької областей, підконтрольні уряду України) Для органів державної влади України: Переглянути практику фільтрування інформації про бойові дії та втрати серед військових як таку, що значно підриває довіру до влади, її комунікації, українських ЗМІ. Переглянути підходи до формату повідомлень прес-центру Штабу АТО, а також практику комунікації зі ЗМІ Міноборони та Генштабу, яка на даному етапі не є достатньо проактивною, а швидше відбувається у форматі реагування на поточні проблеми, до яких привертають увагу ЗМІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ Вибудувати чутливість до нагальних і повсякденних потреб мешканців прифронтових територій, в найкоротші терміни забезпечити їх доступ до засобів задоволення базових потреб (зв’язок, транспорт; забезпечення світлом і водою; покращення медичного обслуговування і доступу до ліків; спрощення процедур, необхідних для отримання соціальних виплат; відбудова ключових об’єктів соціальної інфраструктури). Тільки таким чином буде усунутий ключовий чинник, який підриває довіру громадян до України в цілому і українських ЗМІ зокрема. 38 Вибудувати «політику одного голосу» в частині комунікації державної політики щодо Донбасу, стратегії реінтеграції окупованих територій, роботи з відбудови Донбасу, а також впливу реформ на життя мешканців Сходу України. В пріоритетному порядку забезпечити фінансування проектів відновлення теле- та радіомовлення на прифронтових територіях. Забезпечувати розширення мережі інтернет у зв’язку з тим, що довіра до онлайн ЗМІ вища, зокрема до місцевих та міських сайтів, міських груп у соцмережах, і вибір цих джерел інформації є більш усвідомленим. онах. Відновити інфраструктуру поширення преси в прифронтових регі- Стимулювати виробництво національного освітнього, культурного, документального контенту; переклад українською мовою відповідного закордонного контенту, а також програм і мультфільмів для дітей. Для неурядових організацій та донорських інституцій: Виробити довгострокові програми, спрямовані на підвищення критичного мислення, поширення медіаграмотності серед різних груп населення, передусім на Сході України; Впроваджувати/підтримувати місцеві проекти і ініціативи, спрямовані на формування основ громадянської грамотності (структура органів влади; сфери відповідальності різних органів влади; контроль виборців за депутатами; взаємовідносини ЗМІ та держави); Запропонувати мешканцям територій, вражених конфліктом (особливо прифронтових громад) послуги для задоволення їх освітніх та культурних потреб (концерти, покази фільмів, виставки, освітні лекції, дискусійні клуби, центри дозвілля для дітей тощо), з прицілом на деполітизацію їхнього інформаційного дискурсу; Проводити кампанії для стимулювання місцевого активізму задля позитивних змін (мотиваційні інформаційні кампанії з демонстрацією позитивних практик; інформаційна та ресурсна підтримка місцевих активістів); Переглянути підходи до комунікацій реформ та інших важливих суспільно-політичних питань. У своїй комунікації з мешканцями регіону максимальним чином враховувати специфіку їхнього інформаційного споживання. З в і т з а р е зул ьт а т а м и д о с л і д же н н я Дослідження та публікація звіту стали можливими завдяки спільному фінансуванню Національного фонду підтримки демократії (National Endowment for Democracy), а також Міжнародного вишеградського фонду (International Visegrad Fund) та Уряду Нідерландів. Висновки та погляди, викладені в звіті, є винятково відповідальністю ГО «Детектор Медіа» та не обов’язково відображають позицію NED, IVF та Уряду Нідерландів. ГО «Детектор медіа» · Київ · 2017