ОКРЕМА ДУМКА суддй Конституцййного Суду УкраТни Мельника М.1. стосовно Рйшення Конституцййного Суду Укра1нн у справй за конституцййним поданням 49 народних депутатйв УкраЧни щодо вйдповйдностй Конституцй УкраШи (конституцййностй) пункту 7 частини другоТ статтй 42 Закону УкраТни „Про вищу освйту“ Конституцййний Суд УкраТНИ у Рйшеннй у справй за конституцййним поданням 49 нароцних депутатйв УкраТни щодо вйдповйдностй КонституцйТ УкраТни (конституцййностй) пункту 7 частини другоТ статгй 42 Закону УкраТни „Про вишу освйту“ вйд 20 грудня 2017 року Мг 2-р/2017 (далй — Рйшення) визнав таким, що не вйдповйдае КонституцйТ УкраТни (е неконституцййним), пункт 7 частини друго1' статтй 42 Закону УкраТни „Про вишу освйту“ вйд 1 липня 2014 року Кв 1556—\/П 31 змйнами (далй — Закон М 1556), зг1дно 3 яким не може бути обрана, призначена (у тому числй виконувачем обов’язкйв) на посаду керйвника закладу вищоТ освйти особа, яка „голосувала за диктаторськй закони 16 сйчня 2014 року“. Конституцййний Суд УкраТни аргументував Рйшення тим, що: 1) оспорювана норма е невизначеною, оскйльки неможливо встаневити, якй 3 прийнятих 16 сйчня 2014 року законйв належать до категорй диктаторських; 2) передбачена вказаною нормою заборона обйймати посади керйвникйв закладйв вищоТ освйти е юридичною вйдповйдальнйстю, а народнй депутаты УкраТни не можуть нести юрИДичноТ вйдповйдальностй за результати голосування. Принципово не погоджуюсь 3 пёдходами, якй Конституцййний Суд УкраТни застосував при вирйшеннй ЦйеТ справи, а ухвалене Рйшення вважаю таким, що не базуеться на Конституцй УкраТни. Внкладена у ньому аргументацйя е суперечливою, сумнйвною 1 непереконливою з юридичнот точки зору та вказуе на те, що Конституцййний Суд УкраТни пйдййшов до вирйшення цйеТ справи однобйчно, якщо не сказати -— упереджено. 6:00] известь-ткацкое 2 Крйм того, у Рйшеннй Конституцййний Суд УкраТни виклав свое розумйння депутатського Ендемнйтету (свободи виступйв та голосування у парламентй), яке викривляе змйст положень частини другоТ статтй 80 Конституцй' УкраТни. Це спонукало мене, керуючись статтею 93 Закону УкраТни „Про Конституцййний Суд УкраТни“, викласти стосовно Рйшення окрему думку, в якйй зазначити таке. 1. У Рйшеннй стверджуеться, що оспорювана норма Закону На 1556 6 невизначеною, оскйльки 3 Т'1' змйсту незрозумйло, яким критерйем необхйдно керуватися при визначеннй того, ни в закон, прийнятий Верховною Радою Украё'ни 16 сйчня 2014 року, „диктаторським“. Конституцййний Суд УкраТни зазначив, що 13 пункту 7 частини другоТ статтй 42 Закону Из 1556 випливае лише така ознака диктаторських законйв, як прийняття Тх 16 сйчня 2014 року. Однак ця ознака стосуеться усйх законйв, прийнятих у той день, а тому неможливо однозначно встановити, якй 3 них належать до категорй „диктаторських“. На цйй пйдставй зроблено висновок, що пункт 7 частини другоТ статтй 42 Закону На 1556 не вйдповйдае вимозй правовоТ визначеностй, а вйдтак суперечить частинй першйй статтй 8 Конституцй' УкраТни (абзаци четвертий, дев’ятий — Одинадцятий пйдпункту 2.3 пункту 2 мотивувальноТ частини Рйшення). Натомйсть у Конституцййного Суду УкраТни не було б пйдстав для таких тверджень 1 висновку, якби вйн повно 1 всебйчно розглянув оправу, належним чином дослйдив предмет конституцййного контролю. У такому разй вйн би не лише встановив можливгсть чйткого виокремлення такоТ категорйТ законйв, як диктаторськй за властивою лише Тм сукупнйстю ознак, а й 3’ясував, що перелйк цих законйв закрёплено на законодавчому рйвнй. Йдеться про дев’ять законйв, якй були прийнятй Верховною Радою УкраТнн 16 сйчня 2014 року. Тх спйльною суттевою (змйстовою) ознакою в те, що за йснуючоТ на той час суспйльно-полйтичнот ситуацйТ Тх прийняття було О:\20!7\5Ш1Шцтйач.ж 3 спрямоване на збереження правлячого полйтичного режиму, обмеження реалйзацй' тромадянами конституцййних прав (зокрема, на мирнй зйбрання, свободу слова та свободу пересування, свободу об’еднання у громадськй органйзацй), розширення можливостей для полйтичних репресйй. Прийняття цих законйв мало яскраво виражений антидемократичний характер 1 спричинило йстотне загострення суспйльно1'-пол1тично1' ситуацй' в краТнй, протистояння мйж учасниками масових акцйй протесту та працйвниками силових структур, яке призвело до людських жертв та йнших тяжких наслйдкйв. У суспйльнйй свйдомостй ц1 закони розцйнювалися як засйб збереження та змйцнення недемократичного полйтичного режиму (диктатури), а тому й були названй диктаторськими. Ця, по сутй, народна назва й була застосована в текстй оспорюваного закону, що стало хоча й нетиповим прикладом вйтчизняноТ нормотворчоТ технйки, але жодним чином не порушило принципу правовоТ визначеностй, на що безпйдставно посилаеться Конституцййний Суд УкраТни. Спйльною ознакою диктаторських законйв е спосйб Тх розгляду та ухвалення. Прийняття цих законйв е безпрецедентним явищем в Ёсторйт украТнського парламентаризму, яке характеризувалося вйдвертою профанацйею законодавчого процесу з ймйтацйею голосування та визначення його результатйв. Очевидним с той факт, що розгляду та прийняття цих актйв вйдповйдно до процедури, передбаченоТ Конституцйею УкраТни та Регламентом ВерховноТ Ради Укра1'ни, не було, а мало мйсце лише створення видимостй законодавчого процесу з використанням форми (засйдання парламенту), мйсця проведення (зал засйдань ВерховноТ Ради УкраТни) та його учасникйв (частина народних депутатйв УкраТни). Диктаторськй закони об’еднуе 1 виокремлюе „ручний“ спосйб голосування за них (шляхом пйдняття руки) та грубе 1гнорування законодавчоТ процедури, яким супроводжувалось Тх прийняття — без попереднього розгляду законопроектйв у комйтетах, без надання текстйв законопроектйв нароцним депутатам УкраТни, без Тх розгляду на засйданнй 61201 ШМЕШцтКаНЛос 4 ВерховноТ Ради УкраТни та без фактичного визначення результатйв голосування. Про те, що за диктаторськй закони не було голосування, яке передбачае Конституцйя УкраТни 1 Регламент ВерховноТ Ради УкраТни, а також не було проведено реального пйдрахунку голосйв свйдчить те, що: 1) пйдрахунок голосйв проводився за надзвичайно короткий час (лйченй секунди), за який такий пйдрахунок здййснити фйзично неможливо; 2) в окремих випадках головуючий оголошував про прийняття закону ще до того, як голова л1чильно1' ком10й' повйдомляв про результаты голосування; 3) у всйх дев’яти випадках голова лйчильнот комйсН називав одну 1 ту ж кйлькйсть голосйв, поданих „за“ цй закони — 235; 4) про кйлькйсть тих, хто голосував „проти“, „утримався“ або „не голосував“, взагалй не повйдомлялося (цй обставини зафйксованй у стенограмй та вйдеозаписй пленарного засйдання ВерховноТ Ради УкраТни 16 сйчня 2014 року). Формально-юридично перелйк диктаторських законйв зафйксовано у Законй УкраТНИ „Про визнання такими, що втратили чиннйсть, деяких законйв УкраТни“ вйд 28 сйчня 2014 року Ля 732——\/П, який було прийнято у зв’язку з тим, що прийняття 16 сйчня 2014 року законйв вйдбувалося з порушенням „Конституцй' УкраТни, норм Регламенту ВерховноТ Ради УкраТни та без будь-якого обговорення 1 реального пйдрахунку голосйв“ (Пояснювальна записка до проекту цього закону). Законом Ля 732—\/П визнано такими, що втратили чиннйсть: 1) Закон УкраТни „Про внесения змйн до Закону УкраТни „Про судоустрйй 1 статус суддйв“ та процесуальних законйв щодо додаткових зах0д1в захисту безпеки громадян“ вйд 16 сйчня 2014 року Ля 721-—\/11; 2) Закон УкраТни „Про внесення змйн до деяких законодавчих актйв УкраТни щодо вйдповйдальностй за вчинення адмйнйстративних правопорушень п1д час проведення футбольних матчйв“ вйд 16 сйчня 2014 року Ля 722—УП; 3) Закон УкраТни „Про внесення змйн до деяких законодавчих актйв УкраТни щодо вйдповйдальностй за адмйнйстративнй правопорушення у сферй бМОПБЩШШнпЩаЦЁ-ос 5 забезпечення безпеки дорожнього руху, зафйксованй в автоматичному режимй“ вйд 16 сйчня 2014 року Мс 7234711; 4) Закон УкраТни „Про внесення зм1н до Регламенту ВерховноТ Ради УкраТни“ вйд 16 сйчня 2014 року На 724—'\/П; 5) Закон УкраТни „Про внесення змйн до Кримйнального процесуального коцексу УкраТни щодо заочного кримйнального провадження“ вйд 16 сйчня 2014 року Ля 725—\/П; 6) Закон УкраТни „Про внесения змйни до Закону УкраТни „Про безоплатну правову допомогу“ ЩОДО вйдтермйнування набрання чинностй положеннями пункту 6 роздйлу Ш „Прикйнцевй та перехйднй положения“ вйд 16 сйчня 2014 року Ля 726—\/П; 7) Закон Укра1'ни „Про внесения змйни до статтй 197 Поцаткового кодексу УкраТни щодо звйльнення вйд обкладення податком на додану вартйсть операцйй 13 ввезення на митну територйю УкраТни природного газу“ вйд 16 сйчня 2014 року Ля 7274711; 8) Закон УкраТни „Про внесення змйни до статтй 297 Кримйнального кодексу УкраТни щодо вйдповйдальностй за осквернения або руйнування пам’ятникйв, споруджених в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки ДругоТ свйтовоТ вййни — радянських воТнйв-визволител1в‚ учасникйв партизанського руху, пйдпйльникйв, жертв нацистських переслйдувань, а також воТнйв-йнтернацйоналйстйв та миротворцйв“ в1д 16 сйчня 2014 року На 728—\/П; 9) Закон УкраТни „Про внесення змйни до Кримйнального кодексу УкраТни щодо вйдповйдальностй за заперечення чи внправдання злочинйв фашизму“ вйд 16 сйчня 2014 року Мс 729—\/П. Саме ц1 дев’ять законйв 1 с тими диктаторськими законами, про як1 йшлося у пунктй 7 частини другоТ статтй 42 Закону На 1556. Крйм цих законйв, Верховна Рада УкраТни 16 сйчня 2014 року прийняла ще два закони УкраТни —- „Про Державний бюджет УкраТни на 2014 рйк“ На 719—УП та „Про внесения змйн до Закону УкраТни „Про усунення ОМППШЩШИШЦДОС 6 негативних наслйдкйв та недопущения переслйдування та покарання 0016 3 приводу подйй, як1 мали мйсце пйд час проведения мирних зйбрань“ М 731—\/П. Однак вони приймалися окремо, голосування за них здййснювалося за допомогою електронноТ системи „Рада“, 1 вони не були скасованй Законом Укра1'ни „Про визнання такими, що втратили чиннйсть, деяких законйв УкраТни“ вйд 28 сйчня 2014 року Не 732—УП. Тому за вказаними вище критерйями вони не належать до категорН диктаторських. Натомйсть Конституцййний Суд УкраТни застосував пйдхйд, який штучно заплутав вирйшення цього питання 1 дозволив зробити безпйдставний висновок про неможливйсть однозначного встановлення‚ якй з прийнятих 16 сйчня 2014 року законйв належать до категорй' диктаторських (пйдпункт 2.3 пункту 2 мотивувальноТ частини Рйшення). 2. Для визнання неконституцййною оспорюваноТ норми Конституцййний Суд УкраТни вказав ще й на те, що „пунктом 7 частини друго1' статтй 42 Закону М 1556 фактично запроваджено юридичну вйдповйдальнйсть нароцного депутата УкраТни за результати голосування в минулому“, що „порушуе сутнйсть встановленого у частинй другйй статгй 80 Конституцй' УкраТни депутатського Эндемнйтету“ (абзаци третйй, четвертий пйдпункту 3.2 пункту 3 мотивувальноТ частини Рйшення). Водночас такий висновок не уЗГОДжуеться з сутнйстю юридичноТ в1дпов1дальност1, а тому е необгрунтованим. За своею правовою природою неможливйсть обрання/призначення на посаду керйвника закладу вищоТ освйти особи, яка голосувала за диктаторськй закони 16 сйчня 2014 року, е однйею з умов, якй разом 3 встановленими законом квалйфйкацййними вимогами (наявнйсть вченого звання та наукового ступеня, стажу роботи на посадах науково-педагогйчних працйвникйв тощо) визначають критерй' добору кандицатйв на посаду керйвника закладу вищоТ освйти. О:\20 МШЦЩЬ1Ч.ФОС 7 Частиною другою статтй 42 Закону На 1556 передбачено сйм умов, що унеможливлюють обрання/призначення на посаду керйвника закладу внщоТ освйти 1 стосуються осйб, якй: 1) за рйшенням суду визнанй недйездатними або дйездатнйсть яких обмежена; 2) мають судимйсть за вчинення злочину, якщо така судимйсть не погашена або не знята в установленому законом порядку; 3) вйдповйдно до вироку суду позбавленй права обйймати вйдповйднй посади; 4) за рйшенням суду були визнанй винними у вчиненнй корупцййного правопорушення —- протягом року 3 дня набрання вйдповйдним рйшенням суду законно? сили; 5) пйддавалися адмйнйстративному стягненню за корупцййне правопорушення — протягом року з дня набрання вйдповйдним рйшенням суду законноТ сипи; 6) пйдпадають пйд дйю частини третьоТ статтй 1 Закону УкраТни „Про очищения влади“; 7) голосували за диктаторськй закони 16 сйчня 2014 року. Запровадження таких обмежень обумовлено особливим характером дйяльностй керйвника закладу вищоТ освйти, його роллю в освйтнйй дйяльностй та вихованнй учасникйв освйтнього процесу. Така роль керйвника визначаеться основними завданнями закладу вищоТ освйти, серед яких, зокрема, формування особистостй шляхом патрйотичного та правового виховання, утвердження в учасникйв освйтнього процесу моральних Ц1НН00ТЗЙ, соцйальноТ активностй, громадянськоТ позицП та вйдповйдальностй, збереження та примноження моральних цйнностей 1 досягнень суспйльства (стаття 26 Закону Ля 1556). Заборона обрання/призначення на посаду керйвника закладу вищоТ освйти особи, яка голосувала за диктаторськй закони 16 сйчня 2014 року, обумовлена моральною, правовою та суспйльною неприйнятнйстю позицН народних депутатйв УкраТни, якй голосували за вказанй законн, особливо з урахуванням того факту, що найактивнйшою верствою населения, яка брала участь в протестних акцйях Революцй ГЕдностй, були саме студенти. Ця неприйнятнйсть визначаеться суспйльно-полйтичною ситуацйею в Украё'нй, за якоТ приймалися диктаторськй законн, спрямованйстю цих законйв, 0:00 ММЕШШЦ.“ 8 порядком Тх розгляду та способом прийняття, тобто вйдвертим {гноруванням встановлених Конституцйею УкраТни та Регламентом ВерховноТ Ради УкраТни вйдповйдних законодавчих процедур, а також тими надзвичайно тяжкими наслйдками (як загалом для суспйльства, так 1 для велико? кйлькостй конкретных людей), якй були спричиненй прийняттям цих законйв. Слйд мати на увазй те, що диктаторськй закони приймалися за антидемократичного полйтичного режиму, узурпацйТ влади, придушення народного повстання, тотального порушення фундаментальних конституцййних прав 1 свобод, свавйлля державноТ влади, яка всупереч КонституцН УкраТни намагалася стати над УкраТнським народом. Вйдтак голосування за диктаторськй закони за вказаних обставин щонайменше було аморальним 1 антисуспйльним. Тому заборона обйймати посаду керйвника закладу вищоТ осв1ти для особи, яка голосувала за диктаторськй закони 16 сйчня 2014 року, з огляду на т1 високй морально-етичн1 вимоги, якй пред’являються до кандидата на таку посаду, видаеться цйлком обгрунтованою. Така заборона не с юридичною вйдповйдальнйстю, оскйльки реалйзуеться на стадй призначення, обрання особи на посаду, тобто мае перспективну дйю 1 поширюеться на правовйдносини, якй виникатимуть у майбутньому. До такого ж висновку дййшов Конституцййний Суд УкраТни, коли зазначив, що вказаною нормою „встановлено обмеження правового та органйзацййного характеру щодо обрання, призначення (у тому числй виконувачем обов’язкйв) особи на посаду керйвника закладу вищоТ освйти, якй поширюються на правовйдносини, що виникнуть у майбутньому п1д час такого обрання, призначення“ (абзац четвертий пйдпункту 2.2 пункту 2 мотивувальноТ частини Рйшення). Однак потйм вйн зробив абсолютно протилежний висновок, згйдно з яким зазначеною нормою „фактично запроваджено юридичну вйдповЕдальнйсть народного депутата УкраТни за результати голосування в минулому“ (абзац третйй пйдпункту 3.2 пункту 3 мотивувальноТ частини Рйшення). Таким чином, Конституцййний Суд ОМОПШЩШцтКаЧдос 9 УкраТни предемонстрував непослйдовнйсть позицйй щодо розумйння сутностй оспорюваноТ норми, обгрунтувавши Тх взаемовиключними твердженнями. З урахуванням обставин, за яких вйдбувалося прийняття диктаторських законйв, вказану заборону можна розглядати як своерйдний люстрацййний захйд, спрямований на недопущения обйймати керйвнй посади у закладах вищоТ освйти особами, як1 не вйдповйдають ключовим критерйям керйвноТ д1яльност1 у сферй освйти та виховання молодй. За своею правовою природою люстрацйя е не видом юридичноТ вйдповйдальностй, а своерйдним критерйем вйдповйдностй перебування на певнйй посадй чи здййснення певноТ дйяльностй, що мае особливе суспйльне та державне значения. 3. Визначаючи пункт 7 частини другоТ статтй 42 Закону На 1556 таким, що запроваджуе юридичну вйдповйдальнйсть за пйдтримку диктаторських законйв 16 сйчня 2014 року, Конституцййний Суд УкраТни поклав в основу Рйшення сумнйвнй 3 правовоТ точки зору аргументи. Так, для обгрунтування такого висновку вйн використав не лише оспорювану норму, але й йншу норму —- пункт 2 роздйлу П „Прикйнцевй положения“ Закону УкраТни „Про внесения змйн до Закону УкраТни „Про вищу освйту“ щодо встановлення обмежень при обраннй на посаду (призначення виконувача обов’язкйв) керйвника вищого навчального закладу“ вйд 14 травня 2015 року Ля 415—УШ (далй — Закон Ля 415). Вказаним пунктом встановлено, що „виконувач обов’язкйв керйвника вищого навчального закладу, який на день набрання чинностй цим Законом пйдпадае п1д дйю частини другоТ статтй 42 цього Закону, пйдлягае звйльненню засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) протягом двох тижнйв 3 дня набрання чинностй цим Законом“. Застосувавши такий пйдхйд, Конституцййний Суд УкраТни констатував, що пункт 7 частиии другоТ стаггй 42 Закону М 1556 у взаемозв’язку 13 пунктом 2 роздйлу 11 „Прикйнцевй положения“ Закону Ля 415 суперечить частинй другйй статтй 80 Основного Закону УкраТни (абзац п’ятий 010.01 тщетные: 10 пйдпункту 3.2 пункту 3 мотивувальноТ частини Рйшення). Водночас таким, що не вйдповйдае КонституЦП УкраТни (е неконституцййннм), Конституцййний Суд УкраТни визнав лише пункт 7 частнни другоТ статтй 42 Закону На 1556 — без взаемозв’язку 13 вказаним положенням Закону На 415 (пункт 1 резолютивноТ частнни Рйшення). Такий пйдхйд е досить сумнйвним 3 погляду визначення предмету конституцййного контролю у цйй справй та правовоТ обгрунтованостй остаточного висновку. Його парадоксальнйсть полягае передусйм у тому, що Конституцййннй Суд УкраТни визнав неконституцййною норму через те, що вона встановлюе юридичну вйдповйдальнйсть, хоча вочевндЬ (як це доведено вище) вона такоТ вйдповйдальностй не встановлюе. До того ж це зроблено за допомогою йншоТ норми (пункту 2 роздйлу 11 „Прикйнцевй положення“ Закону На 415), яка також не передбачае юридичноТ вйдповйдальностй, не зважаючи на вживания у нйй термйна „пйдлягае 3в1льненню“, оскйльки передбачае припинення перебування на посадй у зв’язку з невйдповйднйстю умовам (критерйям) обйймання ЦйеТ посади. У такий спосйб обйймання вказаноТ посади приводиться у вйдповйднйсть до внзначених законом умов (критерйТв). Таким чином припиняеться перебування на посадй керйвника закладу вищоТ освйти не лише особи, яка голосувала за диктаторськй закони 16 сйчня 2014 року, але й йнших осйб, зазначених у частинй другйй статтй 42 Закону На 1556, зокрема осйб, якй: визнанй судом недйездатними чи обмежено дйездатними; мають судимйсть за вчннення злочину, якщо така судимйсть не погашена або не знята в установленому законом порядку; вйдповйдно до вироку суду позбавленй права обййматн вйдповйднй посади; за рйшенням суду були визнанй винними у вчиненнй корупцййного правопорушення — протягом року з дня набрання вйдповйдним рйшенням суду законно? сипи. Але якщо Конституцййний Суд УкраТнн вважав, що пункт 2 роздйлу 11 „Прикйнцевй положения“ Закону На 415 встановлюе юридичну вйдповйдальнЕсть (можливйсть звйльнення) особи, яка голосувала за диктаторськй закони 16 сйчня 2014 року, з посади керйвника закладу внщоТ 6:12!) [миновать-масс 11 освйти (це зазначено в пйдпунктй 3.2 пункту 3 мотивувальноТ частини Рйшення), то саме цей пункт у першу чергу вйн мав визнати неконституцййним. Таким чином, е пйдстави вважати, що у намаганнй визнати неконституцййною законодавчу заборону обйймати посаду керйвника закладу вищоТ освйти особам, якй голосували за диктаторськй закони 16 сйчня 2014 року, Конституцййний Суд УкраТни вдався до певних манйпуляцйй, обгрунтовуючи неконституцййнйсть пункту 7 частини другоТ статтй 42 Закону М 1556. 4. У Рйшеннй Конституцййний Суд УкраТни сформулював юридичну позицйю стосовно розумйння положень частини другоТ статтй 80 Конституцй УкраТни, вйдповйдно до якоТ „народнй депутати УкраТни не несуть юридичноТ вйдповйдальностй за результаты голосування або висловлювання у парламентй та його органах, за винятком вйдповйдальностй за образу чи наклеп“. Визначивши та проаналйзувавши сутнйсть депутатського йндемнйтету, Конституцййний Суд УкраТни констатував, що „депутатський йндемнйтет в УкраТнй не мае абсолютного характеру, адже частиною другою статтй 80 Конституцй' УкраТни передбачено вйдповйдальнйсть народного депутата УкраТни за образу чи наклеп. Проте Основним Законом УкраТни не встановлено жодних 1нших застережень стосовно голосування народного депутата УкраТни у парламентй та його органах. Тобто право вйльного голосу народного депутата УкраТни у Верховнйй Радй УкраТни та П органах е абсолютним, тому вйн не може нести юридичноТ вйдповйдальностй за результати голосування“ (абзац восьмий пункту 3 мотивувальноТ частини Рйшення). 1накше кажучи, Конституцййний Суд Укра'Енн фактично визнав, що нароцний депутат УкраТни може голосувати за будь—що 1 будь-як. Така юридична позицйя сформульована Конституц1йним Судом УкраТни на пйдставй його розумйння лише однйеТ конституцййноТ норми без урахування Енших положень КонституЦН УкраТни 1 е хибною за своею сутгю. оаютзшшэцткдцмс 12 Зроблений у Рйшеннй висновок про те, що Основним Законом УкраТни не встановлено жодних йнших (крйм вйдповйдальностй за образу ЧИ наклеп) застережень стосовно голосування народного депутата УкраТни у парламентй та його органах, с абсолютно безпйдставним. Державна влада як похйдна, вторинна вйд установчоТ влади народу е обмеженою за визначенням. Уст без винятку суб’екти державноТ влади (органи та посадовй особи) провадять свою дйяльнйсть у певних межах повноважень 1 в певний спосйб. Конституцйя УкраТни, яка виконуе функцйю обмеження державноТ влади, встановлюе ряд вимог стосовно дйяльностй органйв державноТ влади та Тх посадових осйб. Сконцентровано ця обмежувальна функцйя вйдображена в частный другйй статтй 19 Конституцй УкраТни, вйдповйдно до якоТ органи державноТ влади та органи мйсцевого самоврядування, Тх посадовй особи зобов’язанй дйяти лише на пйдставй, в межах повноважень та у спосйб, що передбаченй Конституцйею та законами УкраТни. Цей конституцййний припис повнйстю поширюеться на Верховну Раду УкраТНИ 1 нароцних депутатйв УкраТни. Межй повноважень, пйдстави та спосйб дйяльностй народних депутатйв УкраТни, у тому числй щодо голосування, визначаються як загальними конституцййними положениями, якй поширюютьоя на ВСЕ органи державноТ владн та Тх посадових 0016, так 1 тими конституцййними приписами, якй стосуються дйяльностй лише парламенту 1 народних депутатйв УкраТни. Зокрема, вони визначаються повноваженнями парламенту, присягою народного депутата УкраТни, Емперативними конституцййними приписами щодо заборони вчиняти певнй дйТ та приймати певнй рйшення. Так, за Основним Законом УкраТни парламент може здййснювати лише тй повноваження, якй вйдповйдно до КонституцйТ УкраТни вйднесенй до його вйдання (стаття 85 Конституцй' УкраТни). Отже, Верховна Рада УкраТни не може ухвалювати рйшення, а народний депутат УкраТни — вйдповйдно голосувати, з питань, якй не вйднесенй до П вйдання. 01201 7\5цМй\Вцт1<а\-1.с10с 13 Згйдно 31 статгею 79 КонституцН УкраТни перед вступом на посаду народнё депутатн УкраТни складають перед Верховною Радою УкраТни таку присягу: „Присягаю на вйрнйсть УкраТнй. Зобов’язуюсь усйма своТми дйями боронити суверенйтет 1 незалежнйсть УкраТни, дбати про благо Вйтчизни 1 добробут УкраТнського народу. Присягаю д0держуватися Конституцй УкраТни та законйв УкраТни, виконувати сво'Е обов’язки в йнтересах усйх спйввйтчизникйв“. Як зазначив Конституцййний Суд УкраТни у Рйшеннй ВЕД 7 липня 1998 року Ля 11-рп, нароцний депутат УкраТни е повноважним представником УкраТнського народу у Верховнйй Радй УкраТни, вйдповйдальним перед ним, 1 покликаний виражати та захищати його йнтереси; виконання народним депутатом УкраТни своТх обов’язкйв в йнтересах усйх спйввйтчизникйв випливае 13 змйсту його присяги (абзац п’ятий пункту 2 мотивувальноё' частини). Повноваження народного депутата УкраТни делегованй йому народом як сувереном влади 1 мають здййснюватися в йнтересах народу. Положения частини другоТ статтй 80 КонституЦП Украё'ни, яка встановлюе свободу виступйв 1 голосування народного депутата УкраТни, треба розглядати у системному зв’язку з йншими конституцййними приписами, зокрема положеннями статтй 79, згйдно з якою народний депутат УкраТни зобов’язаний дйяти вйдповйдно до складеноТ ним присяги, а отже, не може голосувати всупереч вимогам Конституцй та законйв УкраТни, на шкоду суверенйтету 1 незалежностй УкраТни 1 добробуту УкраТнського нароцу. Таким чином положення частини другоТ статгй 80 Конституцй' УкраТни слйд розумйти так, що народний депутат УкраТни не несе юридичноТ вйдповйдальностй за результати голосування, якщо таке голосування здййснене вйдповйдно до складеноТ ним присяги, з дотриманням вимог Конституцй та законйв УкраТни. Конституцйею УкраТни встановлено, що „право визначати 1 змйнювати конституцййний лад в УкраТнй належить виключно народовй 1 не може бути 0:00 мамаши Лос 14 узурповане державою, 1'1' органами або посадовими особами. Нйхто не може узурпувати державну владу“ (частини третя, четверта статтй 5). Основний Закон УкраТни (частина третя статтй 2) також передбачае, що „територйя УкраТни в межах Еснуючого кордону е цйлйсною 1 недоторканною“. Це конституцййне положення може бути змйнене лише в тому порядку, який визначено у статтй 156 Основного Закону УкраТни (зокрема, таке рйшення мае бути затверджене всеукраТнським референдумом, який призначаеться Президентом УкраТни). Вказанй конституцййнй приписи також забороняють народним депутатам УкраТни голосувати за рйшення, як1 спрямованй на узурпацйю державноТ влади або посягають на територйальну цйлйснйсть 1 недоторканнйсть УкраТни. Це стосуеться багатьох йнших конституцййних заборон, якй спрямованй на забезпечення суверенйтету та нацйональноТ безпеки УкраТни, демократичних 1 правових засад функцйонування державноТ влади, утвердження 1 забезпечення прав 1 свобод людини тощо. Таким чином, народний депутат УкраТни е обмеженим у своТй дйяльностй своТм статусом, своТми повноваженнями 1 повноваженнями парламенту, а його право на вйльне волевиявлення при прийняттй рйшень (голосуваннй) не 6 абсолютним. Отже, Конституцййний Суд УкраТни неправильно витлумачив конституцййне призначення 1 змйст депутатського йндемнйтету як складовоТ депутатськоТ недоторканностй. Депутатський ЕНДемнйтет е конституцййною гарантйею забезпечення незалежностй народного депутата УкраТни, безперешкодного та ефективного здййснення ним своТх повноважень, вйдстоювання своеТ позицй', вйльного волевиявлення при прийняттй рйшень (голосуваннй). Однак забезпечення парламентарю можливостй в1льного волевиявлення пйд час голосування у парламентй та його органах зовсйм не означае вседозволеностй у прийняттй рйшень (голосуваннй). Депутатський {вдемнйтет нризначений забезпечувати парламентарю незалежну позицйю пйд час провадження депутатськоТ дйяльностй, яка апрйорй мае бути 6:\20 ?\5ШЕ\Витдш\-М ос 15 правомйрною, тобто зд1йснюватися на п1дставй, в межах повноважень та у спосйб, що передбаченй Конституцйею 1 законами УкраТни. Ухвалюючи Рйшення, Конституцййний Суд УкраТни мав також врахувати, що право голосу народного депутата УкраТни, делеговане йому УкраТнським народом, с одним 3 найпотужн1ших засобйв впливу на суспйльнй процеси в Укра1'н1, який при неправомйрному його використанн1 може спричинити йстотну або навйть непоправну шк0ду нацйональним йнтересам УкраТни. 5. Варто звернути увагу на змйстовну некоректнйсть сформульованоТ у Рйшеннй юридичноТ позицй' Конституцййного Суду УкраТни стосовно розумйння депутатського 1ндемн1тету, передбаченого частиною другою статтй 80 КонституцН УкраТни. Конституцййний Суд УкраТни зробив висновок про те, що депутатський Ендемнйтет „е абсолютним щодо неможливостй притягнення нароцного депутата УкраТни до юридичноТ вйдповйдальностй за результати голосування у парламентй та його органах, за винятком вйдповйдальностй за образу чи наклеп“ (абзац четвертий пйдпункту 3.2 пункту 3 мотивувальноТ частини Рйшення). Таким чином Конституцййний Суд УкраТни пов’язав Вйдповйдальнйсть за образу чи наклеп 13 голосуванням народного депутата УкраТни. Однак незрозумйлим в те, як шляхом голосування може бути нанесено образу чи здёйснено наклеп (поширення завйдомо неправдивих вйдомостей, якй ганьблять особу). Очевидно, що передбачене частиною другою статтй 80 Конституцй' УкраТни застереження стосовно неприпустимостй образи та наклепу стосуеться висловлювань народного депутата УкраТни в парламентй та його органах, а не його голосування. Саме таке розум1ння вказаного конституцййного припису виклав Конституцййний Суд УкраТни у Висновку в1д 1 квйтня 2010 року Не 1-в/2010 у справй про внесення змйн до статей 80, 105, 108 Конституцй' УкраТни. 01201 патетичное 16 Пропозицйю виключити у частинй другйй статтй 80 Конституцй' УкраТни положення „за винятком вйдповйдальностй за образу ЧИ наклеп“ Конституцййний Суд УкраТни визначив як таку, що „фактично передбачае звйльнення вйд юрИДнчноТ вйдповйдальностй народних депутатйв УкраТни за висловлювання у парламентй чи його органах, у яких мйститься образа чи наклеп“. 6. У Рйшеннй Конституцййний Суд УкраТни здййснив формально-юридичну замйну об’екта конституцййного контролю, жодним чином не обгрунтувавши И. У конституцййному п0данн1 висловлено прохання визнати неконституцййним пункт 7 частини другоТ статтй 42 Закону УкраТни „Про вищу освйту“, згйдно 3 яким „не може бути обрана, призначена (у тому числй виконувачем обов’язкйв) на посаду керйвника вищого навчального закладу особа, яка голосувала за диктаторськй закони 16 сйчня 2014 року“. У Рйшеннй вказано, що суб’ект права на конституцййне подання звернувся до Конституцййного Суду УкраТни 3 клопотанням визнати неконституцййним пункт 7 частини другоТ статгй 42 Закону На 1556, „згйдно з яким не може бути обрана, призначена (у тому числй виконувачем обов’язкйв) на посаду керйвника закладу вищог' освёти особа, „яка голосувала за диктаторськй закони 16 сйчня 2014 року“ (пункт 1 описовоТ частини та пункт 1 резолютивноТ частини Рйшення). Конституцййний Суд УкраТни зобов’язаний був вйдзначити у Рйшеннй той факт, що пйд час розгляду цйеТ справи законодавче положення, яке було предметом перевйрки на вйдповйднйсть Конституцй' УкраТни, зазнало змйн, а також обгрунтувати, що такй змйни не впливають на суть оспорюваного положення Закону М 1556. Тим бйльше, що, як свйдчить порйвняльний аналйз попередньоТ 1 чинно? редакцйй Закону М 1556, оспорюване положення зазнало не лнше термйнологйчних, але й певною мйрою сутнйсних змйн СМ!) шпиономании 17 (зокрема, в частинй визначення правового статусу закладу вищоЗ' освйти та його типу, а отже, не виключено -— 1 кола осйб, на яке воно поширюсться). Такс легковажне ставлення Конституцййного Суду Украё'ни до вказаного питания с додатковим свйдченням поверховостй розгляду цйеТ справи 1 сумнйвностй постановленого у нйй Рйшення. Насамкйнець слйд зазначити таке. Основним зазданням органу конституцййнот юрисдикцй е забезпечення верховенства конституцй'. При цьому рйшення конституцййного суду мають передбачати комплексне розв’язання конституцййно-правових проблем, забезпечуючи правильне розумйння та однакове застосування положень конституцй. Певною мйрою рйшення конституцййного суду мають бути бйльш Чйткими та зрозумйлими, нйж текст конституцй'. Якшо рйшення конституцййного суду ускладнюють розумйння та застосування положень конституцП, штучно створюють конституцййно-правовй проблеми, спотворюють суть конституцййних приписйв, то це е свйдченням неспроможностй органу конституцййнот юрисдикцй виконувати покладенй на нього 3авдання, а його дйяльнйсть стае, у кращому випадку, непотрйбною, а в гйршому — небезпечною для суспйльства. У Рйшеннй Конституцййний Суд УкраТни безпйдставно визнав неконституцййним оспорюване законодавче положения, здййснив офйцййне тлумачення положення Конституцй УкраТни (частини другоТ статтй 80), яке не вйдповйдае П справжньому змйсту, створив передумови для вйдходу парламенту та народних депутатйв УкраТни вйд конституцййних засад ТхньоТ дйяльностй. У Рйшеннй сформульовано принцип, згйдно з яким усупереч Конституцй' УкраТни народним депутатам УкраТни без юридичних наслйдкйв дозволясться голосувати за будь-як1 рйшення, у тому числй й тй, якй мають вочевидь неконституцййний, антидержавний 1 антиукраТнський характер. ОЕШЕШЙШЦШЫ“.Ш 18 В основу Рйшення покладено хибний пйдхйд до розгляду 1нших справ, зокрема справи стосовно перевйрки на предмет конституц1йност1 Закону УкраТни „Про очищения влади“, яка перебувае на розгляд1 Конституц1йного Суду Укра'п'ни. Рйшенням у Цйй справй Конституцййний Суд Укра1`ни поставив пйд сумнйв правомйрнйсть Революцй' Г1ДНОСТ1, п1д час яко? було реалйзовано право на повстання проти тираНП (диктатури), яке 3акр1плено в 3агальн1й декларацй' прав людини 1948 року 1 випливае 31 змйсту преамбули, статей 1, 3, 5, 39 Конституцй' УкраТНИ. Р1шення продовжило негативну тенденцйю в дйяльностй Конституцййного Суду УкраТни, яка полягае у дов1льному та своерйдному розумйннй (тлумаченнй), а також застосуваннй Конституцй' УкраТни. Цьому Рйшенню передувало Р1шення Конституцййного Суду УкраТни в1д 15 березня 2016 року Мв 1-рп/2016 (щодо офйцййного тлумачення положения „на наступнйй черговйй сесй' ВерховноТ Ради Укра'п'ни“, яке М1СТИТЬСЯ у статт1 155 Конституцй‘ УкраТни), яке створило умови для неконституцййного порянку внесення змйн до КонституцП УкраТни та делегйтимЕзувшпо процедуру внесення змйн до Основного Закону Укра'п'ни. Викладене вказуе на те, що за останнй роки не вйдбулося принципових змйн в дйяльностй Конституцййного Суду УкраТни, що е тривожною ознакою та загрозою для розвитку конституцйоналйзму й демокра'гичт-юго державотворення в УкраТНЕ. Суддя Конституц1йного Суду УкраТни М. 1. МЕЛЬНИК 0 Ш! ТКЗппйбйВип-пкнч асс