2019 ПЕРЕДМОВА Мова — запорука тривкої ідентичності нації, основа її етнокультурної цілісності. Однією з найсуттєвіших ознак такої цілісності є функціонування в різних суспільних сферах літературної мови, яка має кодифікований правопис. Правописна кодифікація мови завжди вписана в соціолінгвістичний контекст. Коли разом з тоталітарним періодом нашої історії відійшов у минуле адміністративний контроль над дотриманням правописних стандартів, ціла низка засобів масової інформації, видавництв, освітніх закладів і т. ін. стали користуватися орфографічними правилами, відмінними від офіційних. Це дезорієнтує широке коло користувачів української мови, спричиняє непевність у власній мовній компетенції, перешкоджає розширенню суспільних функцій української мови і врешті розхитує мовну норму. Завдяки сучасним ЗМІ сьогодні маємо змогу почути усне українське слово не тільки з різних куточків України, а й з усього світу. Чуємо розмаїття акцентів, вимов, інтонацій, бо це усне українське мовлення з його природними територіальними, соціальними, віковими особливостями. На противагу некодифікованому усному мовленню, правопис — це еталон писемної літературної мови, яка, за слушним спостереженням Ю. В. Шевельова, є штучним витвором високорозвиненого суспільства, а не відтворенням почутого «з уст народу». Правопис складається з трьох підсистем: графіки (букв, якими позначають найтиповіші звуки), орфографії (закономірностей поєднання букв для передавання на письмі звукового образу української мови) і пунктуації (розділових знаків, за допомогою яких позначають змістове й інтонаційне членування висловленої думки). Кожна з цих підсистем, як і кожний з розділів правопису, мають свою історію. Українська графіка бере початок від старослов’янського письма. У нинішньому українському алфавіті є буква, якої не було в традиційній кирилиці, — це ґ, що відома з кінця XVI ст. і набула поширення в XVII ст. Буква ї в українських текстах спочатку вживалася замість колишньої ѣ та на місці е в новозакритому складі, а згодом перебрала на себе функції позначення сполучення j + і. Зазнала специфікації в українському правописі й буква є, що вживається на позначення йотованого е (j + е) та е з м’якістю попереднього приголосного (ь + е); її немає в інших сучасних кириличних правописах. З розвитком нової української літературної мови, яку пов’язують з виходом у світ «Енеїди» Івана Котляревського, письменники, які писали живою українською мовою, шукали засобів передавати справжнє звучання слів, а не йти за їхнім давнім традиційним написанням. Цей пошук був великою мірою стихійним: від 1798 до 1905 року нараховується близько 50 різних (більш і менш поширених, іноді суто індивідуальних) правописних систем. Найпомітнішими серед них були правописні системи Олексія 2 Павловського, «Русалки Дністрової», Пантелеймона Куліша, Євгена Желехівського, Михайла Драгоманова. У становленні українського правопису брали участь науковці й культурні діячі і східних, і західних українських земель: Володимир Антонович, Павло Житецький, Костянтин Михальчук, Павло Чубинський, Євген Желехівський, Степан СмальСтоцький, Василь Сімович та ін. У 1876 році російський імператор Олександр ІІ ухвалив акт, згідно з яким українська графіка опинилася під забороною. Українські тексти, навіть дозволені урядовою цензурою, слід було друкувати з використанням російської абетки. Після скасування цієї заборони в 1907 — 1909 роках вийшов друком знаменитий словник української мови за редакцією Бориса Грінченка, у якому застосовано принцип фонетичного українського правопису. У 1918 році опубліковано проєкт офіційного українського правописного кодексу, запропонований професором Іваном Огієнком, у доопрацюванні якого згодом узяли участь академік Агатангел Кримський і професор Євген Тимченко. У 1919 році цей проєкт був виданий під назвою «Головніші правила українського правопису». Цього ж року спільне зібрання Української академії наук схвалило «Найголовніші правила українського правопису» — перший в історії України офіційний загальнодержавний правописний кодекс. В умовах складних геополітичних змін, війн і соціальних катаклізмів він справляв визначальний вплив на формування української мови як національного, а не етнологічного феномену. Його творці орієнтувалися, по-перше, на специфіку історичної й діалектної основи української мови, на її характерні ознаки порівняно з іншими слов’янськими мовами, і, по-друге, на мовну практику визначних українських письменників і перекладачів. У 1925 р. уряд УСРР створив при Народному комісаріаті освіти Державну комісію для впорядкування українського правопису, а в 1927 році за наслідками роботи Всеукраїнської правописної конференції, що відбулася в Харкові, комісія підготувала проєкт всеукраїнського правопису, в опрацюванні якого взяли участь мовознавці з Наддніпрянщини й західноукраїнських земель. Від імені держави 6 вересня 1928 року цей Український правопис, який отримав неофіційну назву «харківський», затвердив нарком освіти УСРР Микола Скрипник. Та вже за кілька років після згортання політики «українізації» й самогубства Миколи Скрипника за вказівкою влади до «харківського» правопису внесли суттєві зміни, скасувавши низку його норм як націоналістичних і таких, що «покликані штучно відірвати українську мову від великої братньої російської». У 1933 р. Народний комісаріат освіти УСРР схвалив інший правопис, який з незначними змінами й доповненнями (упродовж 1930-х рр., 1946 р., 1960 р.) діяв до 1989 р. З алфавіту було свавільно вилучено букву ґ, що вплинуло на функціонування графічної й фонетичної систем мови. Репресований «харківський» правопис з деякими змінами й доповненнями залишався чинним на західноукраїнських землях поза Українською РСР і в переважній частині української діаспори. 3 У 1989 р. затверджено і в 1990 р. опубліковано нову редакцію Українського правопису, у якій поновлено букву ґ, уточнено й доповнено окремі правописні норми. У 2015-2018 рр. Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли фахівці мовознавчих установ Національної академії наук України та представники закладів вищої освіти з різних регіонів України, розробила проєкт нової редакції Українського правопису. Після громадського обговорення його схвалено на спільному засіданні Президії Національної академії наук України та Колегії Міністерства освіти й науки України 24 жовтня 2018 року. Сучасна редакція Українського правопису повертає до життя деякі особливості правопису 1928 р., які є частиною української орфографічної традиції і поновлення яких має сучасне наукове підґрунтя. Водночас правописна комісія керувалася розумінням того, що й мовна практика українців другої половини ХХ ст. — початку ХХІ ст. вже стала частиною української орфографічної традиції. Поділяючи думку про злочинний характер репресивних дій тоталітарного режиму щодо «харківського» правопису і його творців, кодифікатори мови не можуть знехтувати тим, що мову народу творить його історія: мова змінюється, і правопис має відображати насамперед її сучасний стан. Нинішня українська мова — це багатофункціональна мова з розвиненою різноплановою стилістикою, сучасною науковою термінологією, це мова, яка взаємодіє з багатьма світовими мовами. У сучасній редакції Українського правопису збережено підхід до мови як до знакової системи й суспільного явища. Правописна норма, з одного боку, ґрунтується на тісних зв’язках елементів сучасної мовної системи, що відображається на письмі, а з другого боку, — на дотриманні мовної традиції і на залежності від неї. Здебільшого традиція відображає вчорашні або позавчорашні параметри системи. Так само, як і система, традиція є закономірним регулятором мовної норми. Сучасна українська мова — відкрита й динамічна. Змінюється словник, з’являються нові терміни в різних сферах суспільної комунікації, виникає потреба адаптації загальних і власних назв до раніше сформульованих орфографічних правил. Для чого переглядати ці правила? Для того щоб відреагувати на зміни в сучасній мовно-писемній практиці, визначити правила написання нових запозичених слів, нових власних назв, усунути застарілі формулювання та спростити й, де це можливо, уніфікувати орфографічні норми. Хоч уточнення й корегування орфографічних правил — це завдання насамперед професійних мовознавців, співтворцями Українського правопису є також широке коло освічених українців, чия писемна практика узвичаює те чи те написання. Кожна мова засвоює іншомовні елементи, і вони здебільшого відрізняються від питомих елементів за своїми системними ознаками. В історії правопису написання слів іншомовного походження було й залишається предметом гострих дискусій. Ці слова значною мірою 4 зберігають свій іншомовний колорит. Намагання передати звукову форму запозичуваних слів або особливості їхнього оригінального написання веде до проникнення в українську мову нових звуків і їхніх поєднань, екзотичних граматичних явищ. Водночас, стаючи частиною української мовної системи ці слова поступово адаптуються до української фонетики, морфології, орфографії. При цьому вони не завжди вкладаються в традиційні українські парадигми й нерідко потрапляють до категорії невідмінюваних: ательє, кафе, буржуа, какао, мадам, радіо, таксі, ханум і т. ін. Одні запозичення приходять в українську мову писемним, інші — усним шляхом. У мові-джерелі звучання слова часто не збігається з прочитанням сукупності букв, з яких воно складається (Carlisle — Карлайл, Hermes — Ерме, Worcester — Вустер, billet — білет, pioneer — піонер і т. ін.). В українській, так само, як і в багатьох інших мовах, і транскрибування, яке передає звукову форму іншомовного слова, і транслітерування, яке відтворює його графічну форму, і комбіноване застосування цих підходів, і орфографічна адаптація слова були й залишаються природними й легітимними способами поповнення національного лексикону. Реагуючи на виклики мовної практики, сучасна редакція правопису розширила межі використання орфографічних варіантів. Кожний історичний період розвитку мови має свою варіантну динаміку. Пропонуючи в новій редакції правопису низку орфографічних варіантів, кодифікатори виходили з того, що варіативність — це органічна частина правописного кодексу і тією чи іншою мірою вона притаманна кожній мові на різних етапах її історичного розвитку. Відповідь на те, який з варіантів залишиться в минулому, зможе дати лише майбутнє. Якою має бути «правильна українська мова»? Чи загрожують їй іншомовні впливи, а якщо загрожують, то в якій частині мовної системи й наскільки? Яку мову ми передамо нащадкам? Ці й подібні питання, що десятиліттями не втрачають своєї актуальності, спонукають до періодичного оновлення, перегляду й доопрацювання правописного кодексу, граматики й словників. Спадкоємність у мові — це зв’язок між поколіннями, які жили, живуть і житимуть в Україні. Пошук балансу між системними параметрами сучасної мови, з одного боку, й різночасовими прикметами української мовної традиції, з другого боку, — найскладніше із завдань, що поставали перед творцями національного правопису на кожному з етапів його розвитку. Нова редакція правопису є кроком до розв’язання цього завдання з позицій історичної й етнографічної соборності української мови й української нації. Українська національна комісія з питань правопису 5 І. ПРАВОПИС ЧАСТИН ОСНОВИ СЛОВА БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ § 1. Правопис наголошених і ненаголошених Е, И Наголошені голосні е та и у вимові виразні, тому їх передаємо тими самими буквами: дале́ко, ви́соко. Ненаголошені е та и невиразні у вимові. Їх передаємо тими самими буквами, що й під наголосом: вели́кий, величе́зний, бо ве́лич; держу́, бо оде́ржати; клекоті́ти, бо кле́кіт; несу́, бо прине́сений; село́, бо се́ла; шепоті́ти, бо ше́піт; криве́, бо кри́во; трима́ти, бо стри́мувати, широ́кий, бо ши́роко та ін. У словах із постійним наголосом невиразний звук перевіряємо за словником: лева́да, кише́ня, мину́лий. § 2. Уживання І, И на початку слова На початку слова звичайно пишемо і відповідно до вимови: Іва́н, і́грашка, і́дол, і́кати (‘вимовляти і замість и’), іко́на, іменува́ти, ім’я́, інди́к, і́ноді, іржа́, існува́ти, і́стина, іти́. Деякі слова мають варіанти з голосним и: і́рій і и́рій, і́род і и́род (‘дуже жорстока людина’). И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслова и́кати (‘вимовляти и замість і’) та похідного від нього іменника и́кання. И на початку слова вживаємо в деяких загальних і власних назвах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їх вимови в цих мовах: ийбе́н, ир, Ич-оба́, Кім Чен Ин. § 3. Ї Букву ї, що позначає звуки й + і, пишемо: 1. На початку слова та після букви, що позначає голосний: герої́зм, ї́жа, їжа́к, їзде́ць, ї́здити, ї́сти, їх, ї́хати, краї́на, мої́, наї́вний, твої́, руї́на. 2. Після м’якого знака: Ана́ньїн, Віньї́. 3. Після апострофа: в’їзд, з’їзд, об’ї́хати, під’ї́зд, Заха́р’їн. 4. В іншомовних словах після букви, що позначає голосний: архаї́чний, егої́зм, еліпсо́їд, моза́їка, проза́їк, целуло́їд (див. ще § 126). Примітка. Ї не пишемо після префікса або першої частини складного слова, якщо вони закінчуються буквою, що позначає голосний, а наступний склад або друга частина складного слова починаються з і: доістори́чний, заінтригува́ти, переіна́кшити, поінформува́ти; новоірла́ндський, староінді́йський. 6 § 4. Я, Ю, Є Букви я, ю, є пишемо: 1. На початку слова, після голосного та після апострофа для позначення звукосполучень й + а, й + у, й + е: я́кість, юроди́вий, єство́; моя́, зна́ю, твоє́; п’ять, м’я́та, в’юн, б’ють, п’ємо́. 2. Після букви на позначення приголосного звука для передання його м’якості: дя́дько, лю́ди, оста́ннє, сюди́, ряд, ря́сно, рюкза́к, рюш. БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ § 5. Буква Г Буква г передає на письмі глотковий щілинний приголосний звук як в українських словах (берегти́, вого́нь, га́дка, гука́ти, дороги́й, жага́, згин, кри́га, могу́тній, пагіне́ць), так і в загальних та власних назвах іншомовного походження (на місці h, g) (абориге́н, агіта́ція, агре́сія, бага́ж, болга́рин, брига́да, газе́та, генера́л, геоло́гія, горизо́нт, гра́мота, делега́т, кілогра́м, логопе́д, магази́н, педаго́г, фотогра́фія; Єва́нгеліє, Гоме́р, А́ нглія, Гаа́га) (див. ще § 122). § 6. Буква Ґ Буква ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний: 1. в українських та в давно запозичених і зукраїнізованих словах: а́ґрус, ґа́ва, ґа́зда́, ґандж, ґа́нок, ґату́нок, ґвалт, ґе́ґати, ґедзь, ґелґота́ти, ґелґотіти, ґерґелі, ґерґота́ти, ґерґоті́ти, ґи́ґнути, ґирли́ґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґо́ґельмо́ґель, ґонт(а), ґрасува́ти, ґра́ти (іменник), ґре́чний, ґринджо́ли, ґрунт, ґу́дзик, ґу́ля, ґура́льня, джиґу́н, дзи́ґа, дзи́ґлик, дриґа́ти і дри́ґати, ремиґа́ти тощо та в похідних від них: а́ґрусовий, ґаздува́ти, ґвалтува́ти, ґе́рґіт, ґратча́стий, ґрунтови́й, ґрунтува́ти(ся), ґу́дзиковий, ґу́лька, проґа́вити і под. 2. у власних назвах — топонімах України: Ґорґа́ни (гірський масив), Ґоро́нда, У́ґля (села на Закарпатті), у прізвищах українців: Ґалаґа́н, Ґалято́вський, Ґе́ник, Ґерза́нич, Ґерда́н, Ґжи́цький, Ґи́ґа, Ґо́ґа, Ґо́йдич, Ґо́нта, Ґри́ґа, Ґудзь, Ґу́ла, Лома́ґа. § 7. Апостроф Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного на письмі позначаємо апострофом. Апостроф пишемо перед я, ю, є, ї: 1. Після букв на позначення губних приголосних б, п, в, м, ф: б’ю, п’ять, п’є, в’я́зи, солов’ї́, м’я́со, рум’я́ний, (на) ті́м’ї, жира́ф’ячий, мереф’я́нський; П’я́ста, В’ячесла́в, Дем’ян, Максим’ю́к, Стеф’ю́к. Примітка. Апостроф не пишемо, коли перед буквою на позначення губного звука є інша буква (крім р), що належить до кореня (основи): дзвя́кнути, духмя́ний, ма́впячий, 7 медвя́ний, морквя́ний, різдвя́ний, свя́то, тьмя́ний, цвях, але: арф’я́р, ве́рб’я, торф’яни́й, черв’я́к. Коли така буква належить до префікса, то апостроф пишемо, як і в спільнокореневих словах без префікса: зв’язо́к, зв’яли́ти, підв’яза́ти, розм’я́кнути, сп’яні́ти. 2. Після р: бур’я́н, міжгі́р’я, пі́р’я, ма́тір’ю, кур’є́р, (на) подві́р’ї; Валер’я́н, Мар’я́н, Мар’я́на. Примітка. Апостроф не пишемо, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буря́к, бу́ряний, кря́кати, ряби́й, рю́мсати, крюк. 3. Після к у слові Лук’я́н і похідних від нього: Лук’я́ненко, Лук’яню́к, Лук’яне́ць. 4. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’я́дерний, без’язи́кий, від’ї́зд, з’є́днаний, з’ї́хати, з’яви́тися, напів’європе́йський, об’є́м, під’ї́хати, під’ю́дити, роз’ю́шити, пан’європе́йський; дит’я́сла, камер’ю́нкер, Мін’ю́ст. Примітка 1. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишемо: безіме́нний, зініціюва́ти, зеконо́мити, загітува́ти, зорієнтува́ти, зумі́ти. Примітка 2. Про апостроф у словах іншомовного походження див. § 138, у прізвищах та географічних назвах див. §. 144, 151. § 8. ЙО, ЬО 1. ЙО передає звукосполучення й + о: 1) на початку слова та після букви, що позначає голосний: його́, йому́, завойо́ваний, привілейо́ваний, райо́н, чийо́го; 2) після букви на позначення приголосного, переважно на початку складу: батальйо́н, бульйо́н, вйо́кати, Воробйо́в, курйо́з, мільйо́н, Соловйо́в. 2. ЬО пишемо після букви на позначення м’якості приголосного перед о: всього́, Ковальо́в, Линьо́в, льон, льох, сього́дні, сьо́мий, трьох, тьо́хкати, цього́. Чергування голосних § 9. Чергування О — І, Е — І 1. У сучасній українській мові звуки о, е у відкритих складах чергуються з і в закритих складах: 1) під час словозміни: а) водопі́й — водопо́ю, дохі́д — дохо́ду, кінь — коня́, ка́мінь — ка́меня, лід — льо́ду, мій — мого́, сім — семи́, у́стрій — у́строю; ніч — но́чі — ні́ччю, 8 пе́вність — пе́вності — пе́вністю, ра́дість — ра́дості — ра́дістю, ви́селок — ви́сілка, о́сінь — о́сені — о́сінню, (у) вели́кому — (у) вели́кім; б) гір — гора́, ніг — нога́, осіб — осо́ба, слів — сло́во, сіл — село́; в) ба́тьків — ба́тькового, ба́тькова; бра́тів — бра́тового, бра́това; Василі́в — Василе́вого, Василе́ва; ковалі́в — ковале́вого, ковале́ва; Петрі́в — Петро́вого, Петро́ва; шевці́в — шевце́вого, шевце́ва; г) Ка́нів — Ка́нева, Ки́їв — Ки́єва, Фа́стів — Фа́стова, Ха́рків — Ха́ркова, Черні́гів — Черні́гова; ґ) вівса́ — ове́с, вівця́ — ове́ць, вісь — о́сі; д) бі́йся — бою́ся, стій — стоя́ти; е) вів, ві́вши — вела́ (вести́); замі́в, замі́вши — замела́ (замести́); міг, мі́гши — мо́жу (могла́, могти́); ніс, ні́сши — несу́ (несла́, нести́); плів, плі́вши — плела́ (плести́), а також ріс, рі́сши — росла́, рости́. 2) під час словотворення: будівни́к (пор. будо́ва), ві́льний (пор. во́ля), кі́лля (пор. кола́), підні́жжя (пор. нога́), подві́р’я (пор. двора́), робітни́к (пор. робо́та); зі́лля (пор. зеле́ний), сільськи́й (пор. село́) та ін. О, Е, що не переходять в І 2. О, е не переходять в і в закритому складі за таких умов: 1) коли ці звуки вставні або випадні: вікно́ — ві́кон, земля́ — земе́ль, ка́зка — казо́к, со́тня — со́тень; ви́тер — ви́тру, ві́тер — ві́тру, вого́нь — вогню́, день — дня, розде́р — розідра́ти, сму́ток — сму́тку, сон — сну, тра́вень — тра́вня. Примітка 1. У формах окремих слів о, е не випадають: лоб — ло́ба, мох — мо́ху, рот — ро́та, лев — ле́ва. Примітка 2. За аналогією до форм книжо́к, казо́к маємо о між приголосними в родовому множини й у деяких іншомовних словах: а́рка — а́рок, ма́рка — ма́рок, па́пка — па́пок тощо, але: парт, форм, сакль та ін. 2) у групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними: торг — то́ргу, хорт — хорта́, смерть — сме́рті, вовк — во́вка, шовк — шо́вку, але погі́рдний (пор. пого́рда); 3) у групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, а також -еле-: горо́д, моро́з, по́дорож, по́рох, сто́рож; во́лос, со́лод; бе́рег, пе́ред, се́ред, че́рез; зе́лень, пе́лех, ше́лест та ін., але: морі́г, оборі́г, порі́г, смо́рід; 4) у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -енн(я): зна́чень (зна́чення), поло́жень (поло́ження), тве́рджень (тве́рдження), тво́рень (тво́рення); 5) в абревіатурах і в похідних утвореннях: соцстра́х, соцстра́хівський, спецви́пуск, спецко́р, спецко́рівський, спецо́дяг, торгфло́т та ін.; 6) у словах іншомовного походження: агроно́м, інжене́р, студе́нт, том та ін. 9 Примітка. За аналогією до слів української мови, де є чергування о, е з і, таке чергування з’явилося й у деяких давно засвоєних словах іншомовного походження: Анті́н — Анто́на, ґніт — ґнота́, ко́лір — ко́льору, Про́кі́п — Про́ко́па; курі́нь — куреня́, папі́р — папе́ру. Відхилення в чергуванні О — І, Е — І 3. Є багато позицій, коли чергування о, е з і у відкритих і закритих складах немає всупереч наведеним правилам: 1) і наявне у відкритому складі в словах з основою, вирівняною за іншими відмінками чи формами: а) у формах називного відмінка однини: гребіне́ць (гребінця́), дзвіно́к (дзвінка́), каміне́ць (камінця́), кі́готь (кі́гтя), кіло́к (кілка́), кіне́ць (кінця́), ні́готь (ні́гтя), оліве́ць (олівця́), реміне́ць (ремінця́), рі́вень (рі́вня), стіжо́к (стіжка́), торгіве́ць (торгівця́), фахіве́ць (фахівця́) та ін.; б) у формах родового відмінка множини: ві́кон (вікно́), ві́чок (ві́чко), гіло́к (гі́лка), зіро́к (зі́рка), кіле́ць (кільце́), лі́жок (лі́жко), ні́жок (ні́жка), плі́то́к (плі́тка); в) у формах іменників зі значенням зменшеності за аналогією до таких форм, як кіл — кілка́, міст — містка́, гі́рка (де і в закритому складі): кіло́чок, місто́чок, ні́женька, гіронька, але слівце́ — слове́чко; 2) у групах -оро-, -оло-, -ере- о, е переходять в і: а) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду (здебільшого з рухомим наголосом) і в похідних від них іменниках на -к-(а) зі значенням зменшеності: борода́ — борі́д — борі́дка, борона́ — борі́н — борі́нка, голова́— голі́в — голі́вка (і голо́вка — з іншим значенням), сторона́ — сторі́н — сторі́нка, череда́ — чері́д — чері́дка; б) у родовому відмінку множини іменників здебільшого середнього роду й відповідних іменниках зі значенням зменшеності: боло́то — болі́т — болі́тце, воро́та — ворі́т — ворі́тця, долото́ — долі́т — долі́тце, але: де́рево— дере́в — деревце́, джерело́ — джере́л — джере́льце; в) у деяких похідних іменниках середнього роду з подовженим приголосним: бездорі́жжя, Запорі́жжя, підборі́ддя, роздорі́жжя (але: лівобере́жжя, узбере́жжя), а також без подовження: безголі́в’я, поголі́в’я, хоч безголо́сся, повноголо́сся; 3) і в закритому складі маємо у формах чоловічого роду однини дієслів минулого часу й дієприслівників з повноголоссям, якщо відповідні форми жіночого та середнього роду однини й форма множини мають наголос на кінцевому складі: волі́к, волі́кши (волокти́), збері́г, збері́гши (зберегти́), стері́г, стері́гши (стерегти́), бо: волокла́, зберегла́, стерегла́; волокло́, зберегло́, стерегло́ та ін., але: боро́в, коло́в, моло́в, поло́в, поров; боро́ла, коло́ла, моло́ла, поло́ла, поро́ла та ін.; 4) у віддієслівних іменниках середнього роду на -нн-(я) і звичайно буває тільки під наголосом, а без наголосу — е: носі́ння, ході́ння; вра́ження, 10 заве́ршення, збі́льшення, зна́чення, поя́снення, але: варе́ння (і варі́ння, ва́рення — процес), вче́ння. Так само -ення, а не -іння мають іменники, похідні від слів з основою на -ен: іме́ння, найме́ння; 5) о, е наявні в закритому складі: а) у непрямих відмінках іменників чоловічого роду з вирівняною за називним відмінком основою: боре́ць — борця́ (борце́ві, борце́м та ін.), ви́борець — ви́борця, лове́ць — ловця́, творе́ць — творця́; мото́к — мотка́, носо́к — носка́, па́росток — па́ростка; во́день — во́дню; коте́л — котла́, оре́л — орла́; б) у повноголосних формах -оро-, -оло- зі сталим наголосом іменників переважно жіночого роду: коло́д (коло́дка), доло́нь (доло́нька), соро́к, огоро́ж, моро́к, нагоро́д (від них немає зменшених форм з і). Але: дорі́г, дорі́жка, корі́в, корі́вка, бері́з, бері́зка (проте бере́зка — виткий бур’ян); в) у родовому відмінку множини деяких іменників переважно жіночого роду: будо́в, вод, істо́т, осно́в, підпо́р, проб, субо́т, топо́ль, шкод; леле́к, меж, озе́р, потре́б, але: осі́б, підкі́в; г) у прикметниках, утворених від власних імен на -ов (-ьов, -йов), -ев (-єв): Ма́лишев — ма́лишевський, Па́влов — па́вловський. Але в прикметниках, утворених від власних імен на -ів (-їв), зберігаємо і (ї): Гаври́лів — гаври́лівський, Деми́дів — деми́дівський, Андрі́їв — Андрі́ївський (див. ще § 153, п. 2.); ґ) у префіксальних безсуфіксних іменниках на зразок: зато́н, перео́р, пото́п (під впливом родового відмінка однини: зато́ну, перео́ру, пото́пу), але звичайно поті́к, розгі́н, уді́й. Зрідка, навпаки, під впливом називного відмінка однини і поширене на решту форм: о́пік (родовий однини о́піку); д) під наголосом у словотворчих компонентах -вод, -воз, -нос, -роб складних слів, що означають людей за професією, видом занять та в похідних від цих слів: екскурсово́д, ляльково́д; водово́з; дровоно́с; хліборо́б, хліборо́бство, чорноро́б та ін. Проте в словах, що означають предмети, та в похідних від них утвореннях такий о, незалежно від наголосу, переходить в і: водопрові́д, газопрові́д, газопрові́дний, електропро́від, трубопро́від; у словах зі складником -воз о здебільшого зберігаємо: електрово́з, лісово́з, теплово́з. Незалежно від семантики слова в словотворчих компонентах -хід, -ріг уживаємо тільки і: всюдихі́д, місяцехі́д, пішохі́д, пішохі́дний, самохі́д, самохі́дний, стравохі́д, швидкохі́д, швидкохі́дний; козері́г і Козері́г (сузір’я), носорі́г та ін.; е) у деяких словах книжного й церковного походження та в похідних від них: Бог, верхо́вний, виробни́цтво, ви́рок, зако́н, зако́нний, наро́д, наро́дний, основни́й, пото́п, пра́пор, проро́к, словни́к, а також за традицією в деяких прізвищах: Артемо́вський, Боровико́вський, Грабо́вський, Котляре́вський, Пи́семський та ін. Але: Верикі́вський, Желехі́вський, Минькі́вський. 11 § 10. Чергування Е — О після Ж, Ч, Ш, ШЧ, ДЖ, Й 1. Після ж, ч, ш, шч, дж, й перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и (яке походить від давньоукраїнського и) пишемо е: вече́ря, ви́ше́нь, джерело́, жени́ти, ні́женька, пшени́ця, ста́єнь, уве́чері, у́чень, черне́тка, четве́ртий, шестиде́нка, щемі́ти, щети́на. Після ж, ч, ш, шч, дж, й перед твердим приголосним, а також перед складами з а, о, у та и (яке походить від давньоукраїнського ы) пишемо о: бджола́, буди́ночок, вечори́ (пор. вече́ря), жона́тий (пор. жени́ти), і́грашок, копійо́к, пшоно́ (пор. пшени́ця), чолові́к, чому́сь, чо́рний (пор. черне́тка), чоти́ри (пор. четве́ртий), шо́стий (пор. шести́), щока́. Примітка. У словах ло́жечка — ло́жечок, кни́жечка — книжечо́к, лі́єчка — лі́єчок і под. зберігаємо е (є), бо приголосний ч у наступному складі в давні часи був м’яким. 2. О вживаємо замість сподіваного е після шиплячих та й перед м’яким приголосним: 1) в іменниках жіночого роду III відміни в суфіксі -ост-(і)/(и): безкра́йості (безкра́йости), ме́ншості (ме́ншости), пеку́чості (пеку́чости), сві́жості (сві́жости) та ін. (відповідно до ві́чності (ві́чности), ра́дості (ра́дости) й т. ін., де о стоїть не після шиплячих); 2) у давальному й місцевому відмінках однини деяких іменників: бджолі́, (на) бджолі́, ве́чорі, пшоні́, (у) пшоні́, щоці́, (на) щоці́ (відповідно до більшості відмінкових форм із наступним твердим приголосним: бджола́, бджолу́, ве́чора, вечори́ та ін.); 3) у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників і займенників та числівників прикметникового типу жіночого роду: безкра́йої, безкра́йою, гаря́чої, гаря́чою, на́шої, на́шою, пе́ршої, пе́ршою та ін. (відповідно до безкра́його, безкра́йому, на́шого та ін. або до дру́гої, молодо́ї тощо, де о закономірне); 4) у похідних утвореннях вечорі́ти, вечорі́є (відповідно до ве́чора, ве́чорові й т. ін.), чорні́ти, чорні́є, чорни́ці, чорни́ти, чорни́ло та ін. (відповідно до чо́рний, чо́рного тощо). Примітка. У прислівниках воро́же, га́ряче́ після шиплячих пишемо е, але: тво́рчо, законода́вчо, хи́жо та ін. Чергування голосних у дієслівних коренях § 11. Чергування О — А 1. Це чергування відбувається в коренях дієслів і змінює їхні значення. Дієслова з о звичайно позначають тривалу, нерозчленовану дію або одноразову, закінчену, дієслова з а — повторювану, багаторазову дію: допомогти́ — допомага́ти, гони́ти — ганя́ти, коти́ти — кача́ти, кро́їти — 12 кра́яти, ломи́ти — лама́ти, ско́чити — скака́ти, схопи́ти — хапа́ти; стоя́ти— ста́ти. Проте багато дієслів має кореневий о, який не чергуємо з а: ви́мовити — вимовля́ти, ви́ростити — виро́щувати, прости́ти — проща́ти, вино́шувати, відгоро́джувати, догово́рювати, заспоко́ювати, переко́нувати, устано́влювати та ін., але ви́провадити — випроводжа́ти. Е (невипадний) — І (невипадний) 2. Це чергування також відбувається в коренях дієслів і змінює їхні значення: е вживаємо в префіксальних дієсловах доконаного виду, і — в утворених від них дієсловах недоконаного виду: ви́гребти — вигріба́ти, ви́коренити — викорі́нювати, ви́пекти — випіка́ти, замести́ — заміта́ти, зберегти́ — зберіга́ти, перелеті́ти — переліта́ти, наректи́ — наріка́ти, спостерегти́ — спостеріга́ти, причепи́ти — причіпля́ти (так само ви́волокти — виволіка́ти, де о чергуємо з і). Е чергуємо з і також у дієсловах із суфіксом -ува- (-юва-), коли наголос падає на кореневий і, та в похідних від цих дієслів іменниках на -нн-(я): бреха́ти — набрі́хувати, ви́коренити — викорі́нювати, заверті́ти — заві́рчувати, теса́ти — заті́сувати, чека́ти — очі́кувати; ви́коренення — викорі́нювання, чека́ння — очі́кування; так само ви́полоскати — виполі́скувати (де о чергуємо з і). Але: виве́ршувати, заве́ршувати, переве́ршувати, потребува́ти, прище́плювати. Е (випадний) — И Випадний е чергуємо з и перед л, р: беру́ — бра́ти — вибира́ти, ви́стелю — ви́слати — вистила́ти, завме́р — замри́ — завмира́ти, запе́р — запри́ — запира́ти, стер — зітри́ — стира́ти та ін. Чергування приголосних У сучасній українській мові під час утворення форм слів та нових слів відбуваються зміни (чергування) приголосних, спричинені різними історичними законами її фонетичної системи. Чергування приголосних під час словозміни До найпоширеніших чергувань приголосних звуків під час словозміни належать такі: § 12. Чергування Г, К, Х із м’якими З, Ц, С 1. У давальному на місцевому відмінку однини іменників жіночого роду першої відміни: дуга́ — дузі́, (на) дузі́; перемо́га — перемо́зі, (у) перемо́зі; кві́тка — кві́тці, (на) кві́тці; сва́ха — сва́сі, (на) сва́сі. 13 2. У місцевому відмінку однини іменників чоловічого та середнього роду другої відміни: терпу́г — (на) терпузі́; байра́к — (у) байра́ці, друк — (у) дру́ці; кожу́х — (у) кожу́сі, вухо — (у) вусі. § 13. Чергування Ґ із м’яким З: у давальному на місцевому відмінку однини іменників жіночого роду першої відміни: дзи́ґа — дзи́зі, (на) дзи́зі, ґирли́ґа — ґирли́зі, (на) ґирли́зі, Лома́ґа (прізвище) — Лома́зі, (на) Лома́зі. § 14. Чергування Г, К, Х із Ж, Ч, Ш 1. В іменниках перед суфіксами -к-, -ок, -инзі значеннями зменшеності та пестливості: нога́ — ні́жка, плуг — плужо́к; рука́ — ру́чка, крюк — крючо́к; му́ха — му́шка, горо́х — гороши́на. 2. У кличному відмінку іменників чоловічого роду другої відміни перед закінченням -е: друг — дру́же, луг — лу́же; коза́к — коза́че, юнак — юна́че; пасту́х — пасту́ше. 3. В усіх особових формах дієслів теперішнього часу і майбутнього часу доконаного виду, формах наказового способу та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: берегти́ — бережу́, береже́ш, береже́, бережемо́, бережете́, бережу́ть; бережи́, бережі́мо, бережі́ть хай (нехай) бережу́ть; зберегти́ — збережу́, збереже́ш, збереже́, збережемо́, збережете́, збережу́ть; збережи́, збережі́мо, збережі́ть, хай (нехай) збережу́ть; збере́жений; пекти́ — печу́, пече́ш, пече́, печемо́, печете́, печу́ть; печи́, печі́мо, печі́ть, хай (нехай) печу́ть; пе́чений; спекти́ — спечу́, спече́ш, спече́, спечемо́, спечете́, спечу́ть; спечи́, спечі́мо, спечі́ть, хай (нехай) спечу́ть; спе́чений; колиха́ти — колишу́, коли́шеш, коли́ше, коли́шемо, коли́шете, коли́шуть; колиши́, колиші́мо, колиші́ть, хай (нехай) коли́шуть; поколиха́ти — поколишу́, поколи́шеш, поколи́ше, поколи́шемо, поколи́шете, поколи́шуть; поколиши́, поколиші́мо, поколиші́ть, хай (нехай) поколи́шуть. § 15. Чергування Д із ДЖ у першій особі однини дієслів теперішнього часу і майбутнього часу доконаного виду та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: сади́ти — саджу́; посади́ти — посаджу́, поса́джений; ра́дити — ра́джу; схо́дити — схо́джу, схо́джений; § 16. Чергування Т із Ч; З із Ж; С із Ш; ЗД із ЖДЖ; СТ із Щ у першій особі однини дієслів теперішнього часу й майбутнього часу доконаного виду та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: крути́ти — кручу́, кру́чений; леті́ти — лечу́; ла́зити — ла́жу; коси́ти — кошу́, ко́шений; покоси́ти — покошу́, поко́шений; ї́здити — ї́жджу, ї́жджений; пусти́ти — пущу́; пу́щений. 14 § 17. Чергування СТ із Щ у формі першої особи однини теперішнього часу й майбутнього часу доконаного виду та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: запусти́ти — запущу́, запу́щений; мости́ти — мощу́, мо́щений; прости́ти — прощу́, про́щений. § 18. Чергування Б із БЛ; П із ПЛ; В із ВЛ; М із МЛ; Ф із ФЛ, причому звук Л у названих звукосполученнях м’який: у першій особі однини та третій особі множини теперішнього часу і майбутнього часу доконаного виду та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: люби́ти — люблю́, лю́блять; ліпи́ти — ліплю́, лі́плять, лі́плений; злови́ти — зловлю́, зло́влять, зло́влений; стоми́ти — стомлю́, сто́млять, сто́млений; розграфи́ти — розграфлю́, розграфля́ть, розгра́флений. Зміни приголосних перед наступним приголосним під час словотворення § 19. Зміни приголосних перед -СЬК-(ИЙ), -СТВ-(О) 1. Під час утворення нових слів деякі приголосні перед -ськ-(ий), -ств(о) зазнають звукових змін, що зафіксовані й на письмі, а саме: 1) к, м’який ц, ч + -ськ-(ий), -ство-(о) → -цьк-(ий), -цтв-(о): гірни́к — гірни́цький — гірни́цтво; коза́к — коза́цький — коза́цтво; па́рубок — парубо́цький — парубо́цтво; молоде́ць — молоде́цький, молоде́цтво; стріле́ць — стріле́цький; ткач — тка́цький — тка́цтво; 2) г, ж, з + -ськ-(ий), -ств-(о) → -зьк-(ий), -зтв-(о): Пра́га — пра́зький; убо́гий — убо́зтво; Запорі́жжя — запорі́зький; Зба́раж — зба́разький; боягу́з — боягу́зький — боягу́зтво, але ге́рцог — ге́рцогський; 3) х, ш, с + -ськ-(ий), -ств-(о) → -ськ-(ий), -ств-(о): воло́х — воло́ський; чех — че́ський; залі́сся — залі́ський; това́риш — товари́ський — товари́ство; але: шах — ша́хський, Цю́рих — цю́рихський. 2. Решту букв на позначення приголосних перед суфіксами -ськ-(ий), -ств-(о) на письмі зберігаємо: агент — аге́нтство; бага́тий — бага́тство; брат — бра́тський — бра́тство; заво́д — заводськи́й; інтеліге́нт — інтеліге́нтський; люд — людськи́й — лю́дство; сирота́ — сирі́тський — сирі́тство; пропаганди́ст — пропаганди́стський; студе́нт — студе́нтський — студе́нтство. Примітка. Про творення прикметників за допомогою суфікса -ськ-(ий) від географічних назв і назв народів див. § 150. 15 § 20. Зміни приголосних у прикметниках і прислівниках вищого ступеня порівняння Під час творення прикметників і прислівників вищого ступеня порівняння г, ж, з змінюємо на жч, а с — на щ: дороги́й — доро́жчий (доро́жче); ду́жий — ду́жчий (ду́жче); вузьки́й — ву́жчий (ву́жче); низьки́й — ни́жчий (ни́жче); висо́кий — ви́щий (ви́ще), але: легки́й — ле́гший (ле́гше). § 21. Зміни приголосних перед суфіксом -НПриголосні звуки к, м’який і твердий ц перед суфіксом -н- змінюємо на ч: безпе́ка — безпе́чний; вік — ві́чний; рік — річни́й; мі́сяць — мі́сячний; око́лиця — око́личний; пшени́ця — пшени́чний; се́рце — серде́чний; со́нце — со́нячний; яйце́ — яєчня, а звуки г, х перед цим суфіксом — на ж, ш: доро́га — доро́жній, перемо́га — перемо́жний, пиха́ — пи́шний. Приголосний твірної основи ч зберігаємо в похідних словах помічни́й (від по́міч); нічни́й (від ніч); я́чний, ячмі́нний (від ячмі́нь). Виняток становлять слова двору́шник, міро́шник, рушни́к, рушни́ця, серде́шний (зі значенням ‘бідолашний’), со́няшник, торі́шній. § 22. Зміни приголосних перед суфіксальним голосним під час словотворення Під час словотворення зазнають змін такі звукосполучення та окремі приголосні перед суфіксальним голосним: 1) буквосполучення —цьк- змінюємо на —чч-, а —ськ- — на ч в іменниках перед суфіксом -ин-: воя́цький — воя́ччина; коза́цький — Коза́ччина; німе́цький — Німе́ччина; туре́цький — Туре́ччина (але: га́лицький — Галичина́); ре́крутський — ре́крутчина; солда́тський — солда́тчина; 2) буквосполучення -ськ-, -ск змінюємо на щ в іменниках перед суфіксом -ин-: полта́вський — Полта́вщина; віск — вощи́на; пісо́к (піску́) — піщи́на; 3) буквосполучення -ск, -шк- змінюємо на щ у прикметниках перед голосним а суфікса -ан-: віск — воща́ни́й; до́шка — дощани́й, пісо́к (піску́) — піща́ний; 4) буквосполучення -ськ-, -зьк- змінюємо відповідно на щ, жч у прізвищах перед суфіксами -енк-, -ук: Васько́ — Ва́щенко — Ващу́к; Ісько́ — І́щенко — Іщу́к, Они́сько — Они́щенко — Онищу́к, Водола́зький — Водола́жченко; Кузько́ — Кужче́нко. Примітка. У присвійних прикметниках від власних імен із буквосполученнями — ск-, -ськ- букву с на письмі зберігаємо, а букву к змінюємо на ч: Пара́ска — Пара́счин, Они́ська — Они́сьчин; -шк- змінюємо на щ: Мела́шка — Мела́щин. 16 5) приголосні г, к, х змінюємо на ж, ч, ш у присвійних прикметниках перед суфіксом -ин: О́льга — О́льжин; Ната́лка — Ната́лчин, Ода́рка — Ода́рчин, дочка́ — доччи́н; Дома́ха — Дома́шин, сва́ха — сва́шин та у відіменних дієсловах перед суфіксами -и-, -а-: баті́г — батожи́ти, друг — дружи́ти, крик — крича́ти, сухи́й — суши́ти. § 23. Позиції вживання прийменників і префіксів У та В 1. Щоб уникнути збігу букв на позначення приголосних звуків, що є важкими для вимови, та щоб досягти милозвучності, в українській мові вживають на письмі прийменник у та префікс у- на початку слів у таких позиціях 1) між буквами, що позначають приголосні: Десь у житі кричав перепел; Наш учитель; 2) на початку речення або слова перед буквою на позначення приголосного: У лісі пахло квітами; Угорі яскраво сяяло сонце; Унаслідок зливи пошкоджено дороги; 3) на початку речення або слова перед двома чи трьома буквами, що позначають приголосні: У присмерку літають ластівки низько; У структурі слова таких морфем немає; Утроє склали папір; Упритул підійшли до юрби; 4) незалежно від кінця попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед буквосполученнями льв, зв, св, дв, тв, гв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не лізь у воду (Укр. прислів’я); Хлопчик уволю награвся; Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Забіг у фоє; Діти побували у Львові; Він жив у Львові; Поринути у звучання пісні; Лікар глянув у звужені очі хворого; Прожили рік (роки) у своїй хаті; Постукали у двері; Юнак переміг у двоборстві; Коріння вросло у тверду землю; Чужинці живуть у твоєму будинку; Хлопці служили у гвардії; Лікар побував у Гвінеї; Схили гори одягнені у хвою; Промінчик заграв у хвилях. Примітка. Після слова, що закінчується на голосний, у деяких дієсловах, прикметниках (дієприкметниках), прийменниках та прислівниках перед в пишемо префікс в-: Дослідниця вважає експеримент успішним; Гості ввійшли до зали; Діти ввічливі; Дитина вві сні посміхається; Вони ввісьмох вийшли на Говерлу. 5) після паузи, що на письмі позначена комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед буквою, що передає приголосний: До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села; Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було... у Києві. 2. Щоб уникнути збігу букв, що передають голосні, та щоб досягти милозвучності, в українській мові на письмі вживають прийменник в між словами та префікс в- на початку слів у таких позиціях: 17 1) між буквами на позначення голосних: У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Вона побувала в Одесі; 2) на початку речення перед буквою, що позначає голосний: В очах дівчини бриніла сльоза; В Антарктиді працюють наукові експедиції; 3) після слова, яке завершує буква на позначення приголосного, перед словом, яке починає буква, що передає голосний: Вартовий поглянув в отвір. 4) перед абревіатурою, у назві першої букви якої вимовляють голосний: В НБУ (В ен бе у), В МВФ (В ем ве еф); 5) після скороченого слова на приголосний, яке вимовляють повністю з кінцевим голосним: 1990 р. в місті сталася незвичайна подія; 6) після букви на позначення голосного перед більшістю букв, що передають приголосні (крім в, ф, льв, зв, св, дв, тв, гв, хв і под.): Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко); Люди врозкид розляглися в траві (К. Гордієнко); Вона повернула вбік. Примітка. Трапляються відхилення від цих правил уживання у, в, що спричинено вимогами ритмомелодики або мовними вподобаннями автора. 3. Деякі слова української мови — загальні та власні назви в будь-якій позиції вживаємо або тільки з у (ува́га, увертю́ра, уда́рник, узбере́жжя, ука́з, ультима́тум, умо́ва, уста́лення, устано́ва, уто́пія, уя́ва; Уго́рщина, Удовиче́нко, Ура́л), або тільки з в (взає́мини, вла́да, вла́сний, власти́вість, вплив, впливо́вий; Владивосто́к, Вру́бель та ін.). У кількох словах уживання в, у залежить від їхнього значення, пор.: вда́ча і уда́ча, вклад і укла́д, впра́ва і упра́ва, вступ і усту́п. Примітка. У поезії, крім узвичаєної назви Украї́на, уживали і вживають Вкраї́на: Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький). § 24. Позиції вживання сполучників і часток І, Й та І, Й на початку слів 1. Щоб уникнути збігу букв, що позначають важкі для вимови приголосні звуки, та для досягнення милозвучності, на письмі вживаємо і в таких позиціях: 1) між буквами на позначення приголосних: Вірю в пам’ять і серце людське (Б. Олійник); Він іде; Тут ідеться про народні звичаї; 2) після паузи, що на письмі позначена крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед словом або складом, які починає буква, що передає приголосний звук: Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у сні (Д. Павличко); Він, імовірно, нічого не зробить; 3) на початку речення: І долом геть собі село Понад водою простяглось (Т. Шевченко); І приковують [гори] до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту (М. Коцюбинський); Імовірне водопілля цього року. 18 2. Щоб уникнути збігу букв, що передають голосні, уживаємо й у таких позиціях: 1) між буквами на позначення голосних: У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітли вишні й одцвітали (Ф. Малицький); 2) між буквами, що передають голосний і приголосний: Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов); На траві й квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Я. Щоголів); Висока ймовірність захворіти; Вона йде; Високе ймення — патріот. Примітка. Трапляються відхилення від цих правил уживання і, й, що спричинено вимогами ритму або мовними вподобаннями автора. 3. Тільки і вживаємо: 1) якщо зіставляємо поняття: Дні і ночі; Батьки і діти; Правда і кривда; Просте і складне речення; 2) перед словом, на початку якого стоять букви й, є, ї, ю, я: Ольга і Йосип — друзі; Світлана і Єва навчаються в коледжі; Василь і Юрій повернулися додому; Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський). 4. Після букв й, я, ю, є, ї вживаємо єднальні сполучники і або та, пор.: Неподалік вони побачили зелений гай і широку долину і Неподалік вони побачили зелений гай та широку долину; Теорія і практика перекладів і Теорія та практика перекладів; Студенти вивчили морфологію і синтаксис і Студенти вивчили морфологію та синтаксис; Висловити свої найпотаємніші мрії і обережні прогнози і Висловити свої найпотаємніші мрії та обережні прогнози. § 25. Позиції вживання прийменника З та його варіантів ІЗ, ЗІ (ЗО) 1. З уживаємо: 1) на початку речення перед буквою, що позначає голосний: З одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов); усередині речення перед такою самою буквою незалежно від закінчення попереднього слова чи паузи: Диктант з української мови; Контрольна робота з української мови; На додаткових заняттях учитель працює по-різному: з усіма учнями або з одним-двома; 2) на початку речення перед буквою, що позначає приголосний (крім свистячих з, с, ц та шиплячих ч, ш, шч): З лісу потягло прохолодою; З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка); рідше — перед початковим буквосполученням чи буквосполученням наступного слова, якщо попереднє слово закінчує буква, що передає голосний: З другого боку простяглися поля; Вона відвідала з друзями Київ; Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко); 19 3) між двома буквами, перша з яких позначає голосний, а друга — приголосний: Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький). Варіанти із, зі (зо) вживаємо перед буквами, що передають важкі для вимови збіги приголосних, та для досягнення милозвучності. 2. Із уживаємо переважно перед буквами, що позначають свистячі та шиплячі звуки (з, с, ц, ч, ш, шч) незалежно від закінчення попереднього слова та між буквосполученнями (після них або перед ними): Перстень виготовлено із золота; Родина із семи душ; Гнат... запріг коні й так їх гнав із села, що вони із шкури вилазили (М. Стельмах); Із шовку виготовили вітрила; А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле (Нар. пісня); I місив новий заміс із тіста старого (І. Драч); Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги (М. Коцюбинський); Лист із Бразилії (І. Франко). 3. Зі вживаємо, якщо буквосполучення наступного слова має початкові з, с, ш, шч та ін., незалежно від закінчення попереднього слова чи паузи: Ви зустріли ворога… зі зброєю в руках (Ю. Яновський); Балада зі знаком запитання (І. Драч); Бере книжку зі стола (Леся Українка); Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Прибув зі Львова. У позиції перед деякими буквосполученнями варіанти із та зі можуть бути взаємозамінними, пор.: Устав разом із сходом сонця і Устав разом зі сходом сонця. Примітка. Трапляються відхилення від поданих правил уживання прийменника з та його варіантів із, зі, що спричинено вимогами ритмомелодики або мовними вподобаннями автора. Зо як фонетичний варіант прийменника зі завжди вживаємо із числівниками два, три: Позичив зо дві сотні; Проспав зо три години та із займенником мною: Він був зі (зо) мною. УЖИВАННЯ М’ЯКОГО ЗНАКА (Ь) § 26. Коли пишемо Ь. Буквою ь позначаємо на письмі м’якість приголосних звуків. 1. Ь пишемо: 1) після букв д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: мідь, суть, на́морозь, вісь, ґедзь, па́лець, крохма́ль, кінь; дя́дько, молотьба́, бли́зько, во́сьмий, Грицько́, кільце́, ганьба́; 2) після перелічених у п. а) букв та р усередині слова перед о: дьо́готь, дзьоб, тьо́хкати, сьо́мий, льон, ларьо́к, трьох, царьо́к; 20 3) після л перед наступною буквою на позначення приголосного: Га́льченко, Гуцу́льщина, їда́льня, кільце́, кова́льський, па́льці, риба́льство, сільськи́й, спі́льник. Примітка. Не пишемо ь після л у буквосполученнях лц, лч, коли вони походять із лк: ба́лка — ба́лці, га́лка — га́лці, галченя́, монго́лка — монго́лці, Ната́лка — Ната́лці, Ната́лчин, риба́лка — риба́лці, риба́лчин, спі́лка — спі́лці, спілча́нський, але: ґу́лька — ґу́льці, ку́лька — ку́льці, шпи́лька — шпи́льці. 2. Також пишемо Ь: 1) у словах на: а) -зьк-(ий), -ськ-(ий), -цьк-(ий); -зькість, -ськість, -цькість; -зько, -ськ-(о), -цько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -ськи, -цьки: близьки́й, вузьки́й, воли́нський, доне́цький; бли́зькість, лю́дськість; бли́зько, ві́йсько, бага́цько; по-францу́зькому (по-францу́зьки), по-украї́нському (поукраї́нськи), по-німе́цькому (по-німе́цьки). Примітка. У словах баски́й, боязки́й, в’язки́й, дерзки́й, жаски́й, ковзки́й, пласки́й (пло́ский), порски́й, різки́й і похідних утвореннях бо́язкість, в’я́зкість, ба́ско, рі́зко тощо ь не пишемо. б) -еньк-(а), -еньк-(о), -оньк-(а), -оньк-(о); -еньк-(ий), -есеньк-(ий), -ісіньк-(ий), -юсіньк-(ий): ру́ченька, ба́тенько, голі́вонька, соколо́нько; гарне́нький, мале́сенький, свіжі́сінький, тоню́сінький (див. ще § 32); 2) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи першої відміни на -я: гри́вень, друка́рень, їда́лень, пісе́нь, ста́єнь; крамни́ць, ма́триць, робітни́ць та середнього роду другої відміни на -нн-(я), -ц-(е): бажа́нь, знань, кі́лець, місць, серде́ць і серць, але бур, зір, Мотр (після р); 3) у дієслівних формах дійсного та наказового способу: бу́дить, бу́дять, ко́сить, ко́сять, ро́бить, ро́блять, хо́дить, хо́дять; будь, бу́дьте, бу́дьмо, лізь, лі́зьте, лі́зьмо, кинь, ки́ньте, ки́ньмо, трать, тра́тьте, тра́тьмо (див. ще: § 118, прим. 1). Примітка. Про вживання ь в словах іншомовного походження див.§ 139. у прізвищах — § 144, у географічних назвах — § 151. § 27. Коли не пишемо Ь Ь не пишемо: 1. Після р у кінці складу або слова: вір, ві́рте, ги́рка, гірки́й, кобза́р, ларка́, лі́кар, монасти́р, переві́р, секрета́р, тепе́р, тюрма́, школя́р, Ха́рків, царка́ (від царьо́к). 2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксом -ськ-(ий): кі́нчик, промі́нчик, ме́нший, то́нший, У́манщина; воли́нський, громадя́нський, 21 освітя́нський, селя́нський; але: бриньча́ти, до́ньчин, ня́ньчин, ня́ньчити та ін., бо у твірних основах між буквами на позначення приголосних є ь: бри́нькати, до́нька, ня́нька. 3. Після всіх букв на позначення приголосних звуків, крім л, якщо за ними стоять інші букви, що передають м’які або напівпом’якшені приголосні: Бе́ршадь — бе́ршадський, ві́нця, дзвя́кнути, кінці́вка, ко́ристю, ланцюжо́к, При́п’ять — при́п’ятський, ра́дість, різдвя́ний, світ, свя́то, слід, сміх, сніг, сніп, сього́дні, танцюва́ти, цвях, ща́стя, але: різьбя́р (і різьба́р), тьмя́ний і похідні від них. Примітка. Коли ь наявний у формі називного відмінка іменника, то його зберігаємо в усіх інших відмінках; коли ж у називному відмінку його немає, то й в інших відмінках його не пишемо; пор.: ку́лька — ку́льці, дівчи́но́нька — дівчи́но́ньці, письмо́ — (на) письмі́, ре́дька — ре́дьці, але: га́лка — га́лці, гі́лка — гі́лці, сторі́нка — сторі́нці, па́смо — (у) па́смі. 4. Після л в іменникових суфіксах -алн-(о), -илн-(о): де́ржално, пу́жално, ціпи́лно та ін., але в іменниках зі значенням зменшеності ь пишемо: де́ржальце, пу́жальце й под. 5. Між двома однаковими буквами, що позначають м’які приголосні: буття́, воло́сся, галу́ззя, гілля́стий, життя́, камі́ння, ллє́ться, прила́ддя, сі́ллю. 6. Після букв д, н, т перед суфіксами -ченк-(о), -чук, -чишин: Фе́дченко; Па́нченко, безба́тченко; Радчу́к, Степанчу́к; Федчи́шин, Гринчи́шин, але після л пишемо ь: Га́льченко, Гальчу́к; Миха́льченко, Михальчу́к, Михальчи́шин. 7. Після букви ц у деяких вигуках (звуконаслідуальних словах): бац, буц, гоц, клац та в кінці іменників чоловічого роду іншомовного походження: кварц, пала́ц, пая́ц, Суе́ц, шприц (див. ще § 139). Спрощення в буквосполученнях § 28. -ЖДН-, -ЗДН-, -СТН-, -СТЛУ буквосполученнях -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- випадають д і т на письмі: ти́ждень — ти́жня — тижне́вий; виїзди́ти — виїзни́й; прої́зд — проїзни́й; вість — ві́сник; ко́ристь — кори́сний; пе́рстень — пе́рсня; честь — че́сний; я́кість — я́кісний; ле́стощі — уле́сливий; стели́ти — сла́ти; ща́стя — щасли́вий. Але в словах зап’я́стний, кістля́вий, пестли́вий, хвастли́вий, хвастну́ти, шістна́дцять, дев’яно́стники букву т зберігаємо. Примітка. У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження на ст, букву т у буквосполученні -стн- зберігаємо, хоч відповідний звук не вимовляємо: аванпо́ст — аванпо́стний, бала́ст — бала́стний, компо́ст — компо́стний, контра́ст — контра́стний, форпо́ст — форпо́стний. 22 -ЗКН-, -СКНУ буквосполученнях -зкн-, -скн- перед дієслівним суфіксом -нувипадає к: бри́зки — бри́знути, брязк — бря́знути, блиск — бли́снути, писк — пи́снути, плюск — плю́снути, тріск — трі́снути, але: ви́пуск — випускни́й, виск — ви́скнути. -СЛНУ буквосполученні -слн- випадає л: ма́сло — масни́й; мисль — уми́сний, навми́сне; ремесло́ — ремісни́к. Подвоєння букв § 29. Подвоєння букв як наслідок їх збігу 1. Подвоєння букв на позначення приголосних звуків маємо, якщо збігаються однакові приголосні: 1) префікса й кореня: ввіч, вві́чливий, відда́ти, ві́дділ, завви́шки, зза́ду, беззву́чний, обби́ти, роззбро́їти, роззя́ва. Примітка. Немає подвоєння букв у таких словах, як ото́й, оту́т, ота́к, ота́м, отепе́р, ото́ді, а також оце́й тощо. 2) кінця першої та початку другої частини складноскорочених слів: військкома́т (військовий комісаріат), міськко́м (міський комітет), юнна́т (юний натураліст); 3) кореня або основи і суфіксів прикметників чи іменників: день — де́нний, зако́н — зако́нний, кінь — кі́нний, осінь — осі́нній, тума́н — тума́нний; башта́нник, годи́нник, письме́нник, свяще́нник; віко́нниця, Ві́нниця; дві букви н зберігаємо й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із двома н: зако́нний — зако́нність — зако́нно, тума́нний — тума́нність — тума́нно; 2. Якщо збігається буква с основи дієслова минулого часу і постфікса -ся: ви́нісся, па́сся, розрі́сся, тря́сся. 3. Подвоєння букв на позначення приголосних маємо також: 1) у наголошених суфіксах -анн-(ий) (-янн-(ий), -енн-(ий) прикметників, що вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості або на можливість чи неможливість дії: невблага́нний, недоторка́нний, нездола́нний, незрівня́нний, 23 несказа́нний; височе́нний, здорове́нний, нездійсне́нний, незліче́нний, непримире́нний, нескінче́нний, силе́нний, страше́нний, числе́нний; 2) у суфіксах -енн-(ий), -янн-(ий) прикметників старослов’нського походження зі значенням можливості або неможливості дії: благослове́нний, блаже́нний, мерзе́нний, огне́нний, окая́нний, свяще́нний, спасе́нний, а також у прикметникові боже́ственний; дві букви н зберігаємо також в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: нездола́нність, нездола́нно, числе́нність, числе́нно тощо. Примітка. Немає подвоєння н у дієприкметниках: ви́вершений, ви́хований, зро́блений, поо́раний, ска́заний, спе́чений, у прикметниках на -ен-(ий), співвідносних із відповідними дієприкметниками (що мають інший наголос): варе́ний (пор. дієприкметник ва́рений), пече́ний (пор. дієприкметник пе́чений), а також у прикметниках віддієприкметникового походження: довгожда́ний, жада́ний, навіже́ний, скаже́ний, шале́ний. Треба розрізняти такі слова, як здійсне́нний (який може здійснюватися — прикметник) і зді́йснений (який здійснився — дієприкметник), нездола́нний (непереможний) і нездо́ланий (якого не подолали), незліче́нний (представлений у дуже великій кількості) і незлі́чений (не порахований) та ін. 4. Маємо подвоєння приголосних у словах бовва́н, Га́нна, лляни́й, овва́, сса́ти, а також у похідних від них словах боввані́ти, Га́ннин, ви́ссати, ссавці́ та ін. § 30. Подвоєння букв як наслідок подовження приголосних 1. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (на письмі їх позначаємо двома буквами), коли вони вжиті після голосного: 1) перед я, ю, і, є в усіх відмінкових формах іменників середнього роду другої відміни (крім форми родового множини): знаря́ддя, знаря́ддю, (на) знаря́дді та ін.; життя́, життю́, (у) житті́; моту́ззя, (у) моту́ззі; коло́сся, коло́ссю, (у) коло́ссі; гілля́, гіллю́, (на) гіллі́; знання́, знанню́, (у) знанні́; збі́жжя, збі́жжю, (у) збі́жжі; сторі́ччя, сторі́ччю, (у) сторі́ччі; підда́шшя, підда́шшю, (на) підда́шші; а також у похідних словах: гілля́ — гілля́стий, гілля́чка; життя́ — життє́вий (і життьови́й), життє́пис та ін., але: знань, знаря́дь, підда́ш, сторі́ч, угідь; якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігаємо: відкриття́ — відкритті́в, почуття́ — почуттів; 2) перед я, ю, і, е в усіх відмінкових формах деяких іменників чоловічого та жіночого роду першої відміни (за винятком родового множини на -ей): суддя́, судді́, суддю́, су́ддів і т. д.; стаття́, статті́, статте́ю (але в родовому множини — стате́й); рілля́, ріллі́, ріллю́, рілле́ю; Ілля́, Іллі́, Іллю́, Ілле́ю, І́лле та ін.; 3) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини третьої відміни, якщо в називному відмінку їхня основа має один м’який або 24 шиплячий приголосний: мо́лодь — мо́лоддю, мить — ми́ттю, мазь — ма́ззю, вісь — ві́ссю, міць — мі́ццю, сіль — сі́ллю, тінь — ті́нню, по́дорож — по́дорожжю, ніч — ні́ччю, ро́зкіш — ро́зкішшю. Примітка. Якщо основа закінчується на два приголосні, губний або р, їх подовження немає: мо́лодість — мо́лодістю, при́язнь — при́язню, по́вість — по́вістю, кров — кро́в’ю, ма́тір — ма́тір’ю, не́хворощ — не́хворощю. 4) перед я, ю в прислівниках зра́ння, навмання́, спросо́ння; попідвіко́нню, попідти́нню; 5) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслів ли́ти, ли́тися: ллю, ллєш, ллємо́, ллєте́, ллють; ллє́ться, ллю́ться, а також у похідних від них: ви́ллю, віділлю́, наллю́, розіллю́; розіллє́ться, розіллю́ться та ін. Примітка. Немає подвоєння букв на позначення приголосних в іменниках кутя́, попадя́, свиня́ та в порядкових числівниках тре́тя, тре́тє та ін. ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ § 31. З- (ІЗ-, ЗІ-) 1. Префікс з- перед буквами на позначення глухих приголосних к, п, т, ф, х переходить у с-: сказа́ти, спалахну́ти, стовкти́, сфотографува́ти, схили́ти. Перед усіма іншими буквами пишемо з (зрідка із): зба́вити, звести́, зжи́тися, ззирну́тися, зсади́ти, зці́пити, зчепи́ти, зши́ток; ізжо́вкнути, ізно́в, ізсере́дини. Префікс з- (с-) уживаємо переважно перед коренем, що починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зеконо́мити, зігнорува́ти, зорієнтува́тися, зумовити; здрібни́ти, зскріба́ти, скла́сти, скріпити і под. Коли ж корінь слова починають дві букви на позначення приголосних, пишемо здебільшого префікс зі-: зібга́ти, зігну́ти, зігра́ти, зідра́ти, зізна́тися, зіпсува́ти, зіста́вити, зі́ткнення, зіщу́литися та ін. Префікс зівживаємо також у словах із коренем, перший склад якого становить звукосполучення губний + й: зів’я́лий, зім’я́ти, зіп’я́стися (і сп’ясти́ся) тощо. У деяких словах можна паралельно вживати префікси зі- та зо-: зігріва́ти і зогріва́ти, зімліва́ти і зомліва́ти, зіпріва́ти і зопріва́ти, зітлі́ти і зотлі́ти. БЕЗ-, ВІД-, МІЖ-, НАД-, ОБ-, ПЕРЕД-, ПІД-, ПОНАД-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ2. У префіксах без-, від- між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, роз-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед наступним глухим не змінюємо: 25 безкори́сливий, безкра́їй, відкриття́, ві́дстань, міжконтинента́льний, міжплане́тний, надпоту́жний, обпали́ти, обтруси́ти, передплати́ти, передча́сний, підтри́мка, понадпла́новий, розтягну́ти, ро́зчин, розхита́ти, черезплі́чник. ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ3. Префікс пре- вживаємо переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня вияву ознаки: прега́рний, презавзя́тий, прекра́сний, прему́дрий, препога́но, пречудо́во, а також у словах прези́рливий, прези́рство та словах старослов’янського походження: преосвяще́нний, преподо́бний, престо́л. Префікс при- пишемо переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, та в похідних від них словах: прибі́гти, прибо́ркати, прибудува́ти, прива́бити, прикрути́ти, пришви́дшити; прибо́рканий, прибудо́ваний, прива́бливий, прикру́чений, пришви́дшення; в іменниках та прикметниках, утворених унаслідок поєднання іменників із прийменником при та суфіксом: при́гірок, при́ярок; прибере́жний, прикордо́нний; у прикметниках на означення неповноти ознаки: приста́ркуватий. Префікс прі- вживаємо тільки в словах прі́звисько, прі́звище, прі́рва. АРХІ4. В іменниках і прикметниках уживаємо префікс архі-: архіважли́вий, архімільйоне́р, архіскладни́й. Примітка. У назвах церковних звань, титулів та чинів уживаємо префікси архи- та архі-: архимандри́т і архімандри́т, архиєре́й і архієре́й, архистрати́г і архістрати́г та ін. АНТИ-, КВАЗІ5. Уживання голосного и в префіксі анти- та голосного і в префіксі квазі- не підпадає під правила вживання голосних и, і в загальних назвах іншомовного походження, пор.: антиалкого́льний, антиаромати́чний, антиаргуме́нт антиестети́чний, антиєвропе́йський, антиінфляці́йний, антинауко́вий, антиурядо́вий, антия́дерний; квазіглоба́льний, квазіоберта́ння, квазіо́птика, квазіпло́ский, квазіпру́жність, квазіри́нок, квазісті́йкість, квазічасти́нка. 26 ПРАВОПИС СУФІКСІВ Іменникові суфікси § 32. -ИК, -НИК / -ІВНИК, -ЛЬНИК 1. В українських суфіксах -ик, -ник / -івник, -льник пишемо и: бра́тик, вузлик; коля́дник, лі́рник, мрі́йник, наста́вник; газівни́к, працівни́к; верста́льник, регулюва́льник, уболіва́льник. Примітка. Від українського суфікса -ик потрібно відрізняти іншомовні суфікси -ик, -ік (-їк), у яких пишемо и або і (ї) відповідно до правил уживання и та і (ї) в словах — загальних назвах іншомовного походження: істо́рик, ме́дик, рома́нтик, фі́зик, але: акаде́мік, меха́нік, проза́їк, хі́мік. У суфіксі -льник після л перед н завжди пишемо ь: волочи́льник, масти́льник, полі́льник, постача́льник, уболіва́льник. -ИВ-(О) 2. У суфіксі -ив-(о), що виражає збірні поняття, які означають матеріал або продукт праці, пишемо тільки и: ва́риво, до́бриво, ку́риво, ме́ливо, мере́живо, мі́сиво, моро́зиво, па́ливо, пе́чиво, пря́диво, але ма́риво — з іншим значенням. -АЛЬ, -ЕНЬ, -ЕЦЬ (-ЄЦЬ), -ІСТЬ, -ТЕЛЬ 3. В усіх словах із суфіксами -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель пишемо ь: кова́ль, скрипа́ль; ве́летень, у́чень; боре́ць, італі́єць, мовозна́вець, перемо́жець; зда́тність, сві́жість; вихова́тель, люби́тель. -К-, -ИЦ-(Я), -ИН-(Я), -ЕС4. За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка та ін. Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник: верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця та -ень: учени́ця. Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ень: кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня, на приголосний: майстри́ня, філологи́ня; бойки́ня, лемки́ня. Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са. -НН-(Я) / -ІНН-(Я), -АНН-(Я) (-ЯНН-(Я), -ЕНН-(Я) 5. Суфікси -нн-(я) / -інн-(я), -анн-(я) (-янн-(я) пишемо з двома буквами н. Варіант суфікса -інн-(я) мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосними основи и та і: горі́ти — горі́ння, носи́ти — носі́ння, 27 ходи́ти — ході́ння, шаруді́ти — шаруді́ння; варіант суфікса -анн-(я) (-янн(я) — віддієслівні іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гука́ти — гука́ння, гуля́ти — гуля́ння, зроста́ти — зроста́ння, сприя́ти — сприя́ння; варіант -енн-(я) — віддієслівні іменники середнього роду, у яких наголос падає на корінь: зве́рнення, напру́ження, підне́сення, удоскона́лення. -ИНН-(Я) 6. Суфікс -инн-(я) вживаємо в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: бобови́ння, гарбузи́ння, картопли́ння, павути́ння. -ЕН-(Я) (-ЄН-(Я) 7. Суфікс -ен-(я) (-єн-(я) вживаємо в іменниках середнього роду, що означають малі істоти: вовченя́, гусеня́, совеня́, чаєня́. -ЕЧОК (-ЄЧОК), -ЕЧК-(А) (-ЄЧК-(А), -ЕЧК-(О) (-ЄЧК-(О), -ИЧОКИЧК-(А) 8. У суфіксах зі зменшено-пестливим значенням -ечок (-єчок), -ечк-(а) (-єчк-(а), -ечк-(о) (-єчк-(о) пишемо е (є): верше́чок, міше́чок, крає́чок; ді́жечка, копі́єчка, Марі́єчка, рі́чечка; віко́нечко, слове́чко, яє́чко. Ці суфікси потрібно відрізняти від суфіксів -ичок, -ичк-(а) у словах на зразок: но́жичок, трави́чка. -ЕНК-(О) (-ЄНК-(О) і -ЕНЬК-(О, А) 9. Правопис цих суфіксів залежить від значень іменників, які вони утворюють: суфікс -енк-(о) (-єнк-(о) вживаємо здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Ада́менко, Кра́вченко, Мусіє́нко, Олексі́єнко, зрідка — у загальних назвах: безба́тченко, безха́тченко, ковале́нко; суфікс -еньк-(о, а) (єньк-(о) — для утворення пестливих назв: ба́тенько, кониче́нько, се́рде́нько; ні́женька, топо́ленька; за́єнько. -ИСЬК-(О) (-ЇСЬК-(О), -ИЩ-(Е) (-ЇЩ-(Е) 10. За допомогою суфіксів -иськ-(о) (-їськ-(о), -ищ-(е) (-їщ-(е) утворені слова переважно з емоційно-негативним забарвленням від іменників усіх родів, причому після букви на позначення приголосного пишемо и, а на позначення голосного — ї: гної́сько, дівчи́сько, хлопчи́сько; во́гнище, побо́їще. -ОВИЧ (-ЬОВИЧ), -ІВН-(А) (-ЇВН-(А) 11. Суфікс -ович (-ьович) уживаємо тільки для утворення чоловічих імен по батькові: Ві́кторович, Васи́льович, Іва́нович, І́горьович, Мики́тович, Олексі́йович, Ю́рійович. 28 Суфікс -івн-(а) (-ївн-(а) вживаємо для утворення жіночих імен по батькові від особових імен відповідно на приголосний і на -й: Бори́сівна, Васи́лівна, І́горівна; Вале́ріївна, Горді́ївна, Сергі́ївна, Ю́ріївна. Від таких імен, як Григо́рій, Ілля́, Кузьма́, Лука́, Мико́ла, Са́ва, Хома́, Я́ків, відповідні імена по батькові будуть: Григо́рович, Григо́рівна; Іллі́ч, Іллі́вна; Ку́зьмович (і Кузьми́ч), Ку́зьмівна; Луки́ч, Лу́ківна; Микола́йович (і Мико́лович), Микола́ївна (і Мико́лівна); Са́вович (і Са́вич), Са́вівна; Хо́мович (і Хоми́ч), Хо́мівна; Я́кович, Я́ківна. Примітка. В основі особового імені чергуємо і з о в імені по батькові: Анті́н — Анто́нович, Анто́нівна; Фе́дір — Фе́дорович, Фе́дорівна. -ІВК-(А), -ОВК-(А) 12. В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови, уживаємо суфікс -івк-(а) (-ївк-(а): голі́вка, долі́вка, ножі́вка, полі́вка, спирті́вка, часті́вка, шалі́вка, шихті́вка. У деяких іменниках маємо суфікс овк-(а): голо́вка (капусти), духовка. -ОК 13. В іменниках чоловічого роду після приголосних уживаємо суфікс -ок , голосний о якого в непрямих відмінках випадає: вершо́к, гайо́к, кийо́к, кіло́к, лужо́к, стручо́к; після букв на позначення м’яких приголосних перед суфіксом -ок пишемо ь: деньо́к, пеньо́к. -ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ 14. И пишемо в іншомовних суфіксах -ир, -ист, -изм, ужитих після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригади́р, каси́р, команди́р; бандури́ст, пейзажи́ст, хори́ст; класици́зм, романти́зм, педанти́зм, терори́зм; після решти приголосних пишемо -ір, -іст, -ізм: банкі́р, пломбі́р; ідеалі́ст, піані́ст, романі́ст; модерні́зм, реалі́зм, зокрема й в утвореннях від українських коренів: боротьбі́ст, побутові́зм, речові́зм та ін. Після букв на позначення голосних у цих суфіксах пишемо ї: конвої́р, ліцеї́ст, героїзм. Прикметникові та дієприкметникові суфікси § 33. -Н-(ИЙ), -Н-(ІЙ) 1. За допомогою суфікса -н-(ий) від іменникових і дієслівних основ утворено основний склад якісних і відносних прикметників: влу́чний, дру́жний (спів), за́хідний, згу́бний, мільйо́нний, напускни́й, прина́дний, приро́дний, холо́дний, наро́дний. Суфікс -н- — один з основних прикметникових суфіксів, приєднуваний до основ іншомовних іменників на -ія: гармоні́йний, емоці́йний, категорі́йний, коаліці́йний, традиці́йний, пропорці́йний та ін. 29 Суфікс -н-(ій) ужитий порівняно в небагатьох прикметниках, переважно відносних: бра́тній, всесві́тній, горо́дній, да́вній, жи́тній, за́дній, кра́йній, лі́тній, майбу́тній, ма́терній; незабу́тній, осві́тній, пі́зній, ра́нній, самобу́тній, субо́тній, ха́тній та ін. Цей суфікс типовий для всіх прикметників відприслівникового та відіменникового походження, що мають перед ним ж, ш: бли́жній, вчора́шній, да́внішній, дома́шній, доро́жній, дру́жній (потиск руки), зо́внішній, коли́шній, му́жній, поздо́вжній, поро́жній, прийде́шній, ра́нішній, сіне́шній, спра́вжній, сього́днішній, туте́шній, худо́жній, але — поту́жний. -ИЧН-(ИЙ), -ІЧН-(ИЙ) (-ЇЧН-(ИЙ) 2. Після букв д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р у прикметниках, утворених від основ іншомовного походження, пишемо похідний суфікс -ичн-(ий): істори́чний, класи́чний, математи́чний, ортопеди́чний; після решти приголосних — -ічн(ий): академі́чний, анархі́чний, археологі́чний, епі́чний, ідилі́чний, органі́чний; після голосних — -їчн-(ий): архаї́чний, мозаї́чний, прозаї́чний. -ИН, -ЇН 3. У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, після букв на позначення приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин: ба́ба — ба́бин, мама — ма́мин, Га́нна — Га́ннин, Ка́тря — Ка́трин, Мару́ся — Мару́син, свекру́ха — свекру́шин, ті́тка — ті́тчин; після голосних — -їн: Зо́я — Зо́їн, Марі́я — Марі́їн, Соломі́я — Соломі́їн, Софі́я — Софі́їн. -ИН-(ИЙ), -ЇН-(ИЙ) 4. У прикметниках зі значенням присвійності, утворених від назв тварин, після букв на позначення приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин-(ий): бджоли́ний, голуби́ний, гороби́ний, качи́ний, орли́ний; після букв, що передають голосний, та апострофа — -їн-(ий): змії́ний, солов’ї́ний. -ИСТ-(ИЙ), -ЇСТ-(ИЙ) 5. Ці прикметникові суфікси вказують на інтенсивний вияв ознаки. Суфікс -ист-(ий) пишемо після букв, що позначать приголосні: барви́стий, голоси́стий, іскри́стий, пери́стий (подібний до пера; але пері́стий — рябий), промени́стий, -їст-(ий) — після букв на позначення голосних: вибо́їстий, гної́стий, олі́їстий, трої́стий. -ЕВ-(ИЙ), -ЄВ-(ИЙ), -ОВ-(ИЙ) 6. Суфікс -ев-(ий) уживаємо в прикметниках, що мають перед цим суфіксом букву на позначення м’якого або шиплячого приголосного і в яких наголос падає переважно на основу слова: березне́вий, груше́вий, овоче́вий, 30 си́тцевий. Якщо перед суфіксом стоять букви на позначення м’яких н, т та й, то пишемо -єв-(ий): алюмі́нієвий, значеннє́вий, мисленнє́вий, життє́вий, поняттє́вий, суттє́вий, діє́вий, ка́лієвий. Суфікс -ов-(ий) незалежно від наголосу вживаємо у прикметниках, що мають перед цим суфіксом букву, яка передає твердий приголосний: вітрови́й, казко́вий, ква́рцовий, палацо́вий, святко́вий, службо́вий. Крім того, суфікс -ов-(ий) пишемо у прикметниках, що мають перед ним букви на позначення шиплячих (ж, ч, ш, шч), м’яких приголосних або й, причому наголос у них падає на закінчення: біржови́й, речови́й, грошови́й, дощови́й; нульови́й, стильови́й; бойови́й, гайови́й, крайови́й.За цими правилами пишемо суфікси -ов-, -ев- (-єв-) у присвійних прикметниках жіночого та середнього роду: суфікс -ов- уживаємо в присвійних прикметниках, утворених від іменників другої відміни чоловічого роду твердої групи: ба́тько — ба́тькова, ба́тькове; ма́йстер — ма́йстрова, ма́йстрове; Петро́ — Петро́ва, Петро́ве; сусі́д — сусі́дова, сусі́дове; Шевче́нко — Шевче́нкова, Шевче́нкове; суфікс ев- (після голосного -єв-) уживаємо в присвійних прикметниках, утворених від іменників другої відміни чоловічого роду м’якої та мішаної груп: Андрі́й — Андрі́єва, Андрі́єве; І́гор — І́горева, І́гореве; кобза́р — кобзаре́ва, кобзаре́ве; пісня́р — пісняре́ва, пісняре́ве; скрипа́ль — скрипале́ва, скрипале́ве; сто́рож — сто́рожева, сто́рожеве; това́риш — това́ришева, това́ришеве. Голосні о, е суфіксів -ов-, -ев- (-єв-) чергуємо в закритому складі з і: Василе́ва — Василі́в, ма́йстрова — ма́йстрів, Олексі́єва — Олексі́їв. -УВАТ-(ИЙ) (-ЮВАТ-(ИЙ), -ОВАТ-(ИЙ), -ОВИТ-(ИЙ) 7. Суфікс -уват-(ий), а після букв на позначення м’яких приголосних звуків — -юват-(ий), уживаємо в прикметниках на позначення неповного ступеня вияву ознаки: білува́тий, горбува́тий, круглува́тий, синюва́тий, темнува́тий, а також властивості, подібності, схильності до чогось: дуплува́тий, злодійкува́тий, остюкува́тий, піскува́тий. Суфікс -оват-(ий) з наголошеним о маємо в небагатьох прикметниках: плиско́ватий, стовбо́ватий. Суфікс -овит-(ий) уживаємо у прикметниках на позначення високого ступеня вияву ознаки: гордови́тий, грошови́тий, таланови́тий. Дієслівні суфікси § 34. -УВА- (-ЮВА-), -ОВА1. У багатьох дієсловах української мови пишемо суфікс -ува- (-юва-): будува́ти, гостюва́ти, керува́ти, міркува́ти; лікарюва́ти, учителюва́ти. У віддієслівних іменниках та дієприкметниках -ува- (-юва-) пишемо тоді, коли на перший голосний цього суфікса не падає наголос: викру́чувати — викру́чування, викру́чуваний; очі́кувати — очі́кування, очі́куваний; підси́нювати — підси́нювання, підси́нюваний; якщо на перший голосний суфікса падає наголос, то в дієприкметникові і зрідка в іменникові пишемо 31 ова-: друкува́ти — друкува́ння, але друко́ваний; малюва́ти — малюва́ння, але мальо́ваний; підпорядкува́ти — підпорядкува́ння, але підпорядко́ваний; риштува́ти — риштува́ння, але ришто́вання (предметне значення), ришто́ваний; упакува́ти — упакува́ння, але упако́вання (предметне значення), упако́ваний. -ОВУВА- (-ЬОВУВА-) 2. Суфікс -овува-(-ьовува-) уживаємо в дієсловах і похідних від них іменниках та дієприкметниках, його перший голосний завжди наголошений: завойо́вувати — завойо́вування, завойо́вуваний; перемальо́вувати — перемальо́вування, перемальо́вуваний; скупо́вувати — скупо́вування, скупо́вуваний. -ІР-, -ИР3. Дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс ір-, в українській мові звичайно втрачають цей суфікс у всіх формах: дотува́ти — дотований, загітува́ти — загіто́ваний, закомпостува́ти — закомпосто́ваний, зареєструва́ти — зареєстро́ваний, лобіюва́ти — лобійо́ваний, поінформува́ти — поінформо́ваний, сконструюва́ти — сконструйо́ваний. Лише в деяких дієсловах для усунення небажаної омонімії зберігаємо суфікс -ір- (після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — -ир-): букси́рувати (бо є буксува́ти), пари́рувати (бо є парува́ти), полірува́ти (бо є полюва́ти), репети́рувати (бо є репетува́ти). Суфікси -ір-, -ирпишемо також у поодиноких дієсловах: драгі́рувати, коти́рувати, лаві́рувати, марширува́ти, пікі́рувати, трети́рувати, солі́рувати. ПРАВОПИС СЛІВ РАЗОМ, ІЗ ДЕФІСОМ, ОКРЕМО Загальні правила правопису складних слів Складні слова можна утворювати з двох і більше основ (слів) за допомогою сполучних голосних звуків і без них. § 35. Складні слова зі сполучними голосними звуками О, Е (графічно Е та Є) 1. Коли перша частина складного слова — основа прикметника твердої групи, то сполучним звуком є о: важкоатле́т, гірничопромисло́вий, чорнóзем, яснозо́рий; якщо ж перша частина такого слова — основа прикметника м’якої групи, то перед о пишемо ь: верхньолýжицький, давньору́ський, задньоязикóвий, нижньогі́рський, 32 передньобокови́й, ранньостúглий, середньові́ччя, середньодобовúй, синьоо́кий. 2. Коли перша частина складного слова — основа іменника, числівника або займенника, то сполучним звуком буває: 1) о після твердого приголосного, зокрема й шиплячого: водозабі́р, Водохрéстя, грушоподі́бний, дощомі́р, душогýб, кашова́р, країнознáвство, однодéнний, рибокомбінáт, самовиховáння, самовчи́тель, сировáр, торфорі́з, цементовóз; 2) о в числівниковій основі дво- перед наступним приголосним, голосним та й у прикметниках та іменниках: двоáктний, двоелектрóдний, двоєдúний, двоóкис, двоóкисень, двоокси́д, двоопу́клий, двоосьови́й, двотижнéвий, двоя́русний; 3) е після м’якого приголосного (неподовженого), яким закінчується основа іменника м’якої групи: бурело́м, землемíр, землетру́с, киснетерапíя, краплеподíбний, працездатний, скéлелаз, а в деяких словах — і після шиплячого: дружелю́бний, ножетримáч, овочесхо́вище, Січесла́в, але традиційно: коно́в’язь, коногі́н, костогрúз, костопрáв, повітродýв, повітрозабíрник, свиномáтка, свинопа́с; 4) е після й, яким закінчується основа іменника м’якої групи, та після м’якого подовженого приголосного першої частини графічно передаємо буквою є: боєзда́тність, краєзнáвство, націєтвóрення, життєзда́тний, життє́пис, сміттєзбира́льний, хі́мієтерапія. Роль сполучного звука у складних словах виконує також останній голосний першого невідмінюваного іменника чи першої незмінної основи іншомовного походження, переважно о, а (автовокзáл, відеозáпис, дискоклýб, Євросою́з, Європарлáмент, кінофíльм, наночасти́нки, радіокоміте́т, стереоапарату́ра; медіалінгві́стика, медіастилі́стика), а також голосний, яким закінчується перше слово, зокрема и (всюдихíд, двадцятирі́чний, триáтомний, трикілометрóвий, тринíжок, триóкисень, чотирибáльний, чотирикýтник, чотириосьовúй, семидéнний,), е (морепродýкти, сонцестоя́ння), а (кількаразóвий, кількаповерхо́вий, півтораметрóвий, сім’ядóля, сім’япрóвід, сорокарі́чний), о (дев’яносторі́чний, стометро́вий, сторі́ччя), у (двою́рідний, трою́рідний). Складні слова без сполучного голосного звука 3. Складні слова утворюємо без сполучного голосного звука, якщо: 1) перша основа закінчується на приголосний звук (Болгра́д, Вúшгород, Мúргород, Нóвгород, крайнéбо, пі́вдень, хлорбензо́л, хлорвінíл) та -ох, що є закінченням родового відмінка числівників два — чотири в порядкових числівниках і співвідносних із ними іменниках (двохсóтий, трьохтúсячний, чотирьохмільйóнний, чотирьохмілья́рдний; двохсотрíччя, трьохсотрі́ччя, чотирьохсотрі́ччя); 33 2) першу основу скорочено до приголосного: артпóлк, будмайдáнчик, драмтеáтр, завкáфедри, літстýдія, медза́клад, міськрáда, педуніверситéт. Складні слова пишемо разом і з дефісом 4. Разом пишемо: 1) складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них: адмінресýрс, адмінрефóрма, академвідпýстка, багатвéчір, бухóблік, виконро́б, власкóр, держмúто, держустанóва, елітжитло́, інвалю́та, інофі́рма, інвестпроéкт, інтербригáда, інформповідóмлення, інформцéнтр, Кабмíн, Київзеленбýд, комба́т, лісгóсп, медперсонáл, мультфíльм, Нацба́нк, нардéп, ощадкни́жка, епідемситуáція, профспі́лка, Святвéчір, соцзабезпéчення, соцстра́х, спецзавдáння, спецвúпуск, спортмайдáнчик, фармпрепара́т; комба́тівський, профспілко́вий, соцстра́хівський; 2) слова з першими регулярно вживаними іншомовними компонентами на голосний та приголосний: абро-, авіа-, авто- (‘само’, ‘автоматичний’), агро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, аудіо-, біо-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, геліо-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-, євро-, зоо-, ізо-, кібер-, мета-, метео-, моно-, мото-, нарко-, нео-, онко-, палео-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, соціо-, теле-, фіто-, фолк- (фольк), фоно- та ін.: аброморфéма, авіарéйс, автовідповідáч, агробíзнес, аеромéтод, акватéхніка, алкотéст, артрúнок, астрокорéкція, аудіоальбóм, біоцúкл, бодибíлдинг, бодіáрт, вебсторíнка, геліоцéнтр, геополíтика, гідропáрк, дендропáрк, екопродýкти, економклáс, етногýрт, єврозо́на, євроремóнт, зоосáд, кібермашúна, метамóва, метеостáнція, моновистáва, мотокрóс, наркобíзнес, неомодерні́ст, онколікáрня, панамерикáнський, параолімпíєць, попмýзика, попгýрт, пресконферéнція, псевдонаýка, псевдогромадя́нський, соціосфéра, телехрóніка, фітотерапíя, фолкгýрт, фолькмýзика, фонозáпис; так само слова з питомими компонентами іно(іншо-, інако-), лже-: інові́рець, іншові́рець, інакодýмець, іншодýмець; лжепрорóк, лжесвíдок. Примітка. Якщо такі іншомовні компоненти приєднані до власного імені, то їх пишемо з дефісом: пан-Єврóпа, псéвдо-Фáуст. 3) слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т.ін.) вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-: архіскладнúй, архішахрáй, архидия́кон, бліцновúни, бліцопи́тування, гіперзвýк, гіпермáркет, екстраклáс, макромолéкула, макроеконóміка, максіóдяг, мідіóдяг, мікроорганíзми, мікрохвúлі, мікрочастúнка, мініблóк, мінідúск, мінікомп’ю́тер, мультимільйонéр, нанокомп’ю́тер, наночастúнки, 34 полісахарúди, полімотивáція, супермóдний, топмéнеджер, флешінтерв’ю. преміумкла́с, супермáркет, супермодéль, топмодéль, ультразвýк, ультрамодний, Примітка 1. У компонентах максі-, міді- кінцевий і в позиції перед приголосним наступного слова не переходить в и: максімо́да, максісу́кня, мідімо́да, мідіспідни́ця. Примітка 2. Компонент топ- із числівниками не поєднуваний. 4) слова з першим іншомовним компонентом анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, віцепрем’є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́нка, ексмінíстр, експрезидéнт, контрадмірáл, контрудáр, лейбгвардíєць, лейбме́дик, оберма́йстер, оберофіцéр, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, штабскапіта́н, унтерофіце́р. Примітка 1. Із власною назвою (прізвищем) такі компоненти пишемо з дефісом: «Анти-Дюринг», екс-Югослáвія. Примітка 2. У компонента анти- кінцевий и в позиції перед голосним наступного слова не переходить в і: антиелектро́н, антиімперіалісти́чний, антиінфекці́йний, антиінфляці́йний, антиістори́чний, антиоки́слювач, антиурядо́вий (див.: § 31). 5) складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник, записаний словом: двадцятип’ятиповерхóвий, двобі́чний, двоóкий, півтораметрóвий, п’ятсотдвадцятип’ятирíччя, сімдесятирі́ччя, сімсотсорокарíччя, сорокарíчний, сторі́ччя, тривідсо́тковий, трикýтник, трия́русний, чотириáктний, чотиримі́сячний. 5. З дефісом пишемо: 1) слова, утворені повторенням того самого дієслова, що виражають інтенсивну дію: писа́в-писа́в, роби́в-роби́в, ходи́в-ходи́в; прикметника чи прислівника, що передають високий ступінь вияву ознаки: бі́лий-бі́лий, бага́то-бага́то, далéко-далéко, леге́нький-леге́нький, ле́две-ле́две, си́ньоси́ньо, ти́хо-ти́хо; 2) складні слова, утворені внаслідок поєднання слів синонімів: ги́дкобри́дко, зро́ду-ві́ку, ти́шком-ни́шком, ча́сто-гу́сто; слів-антонімів: більшменш, ви́димо-неви́димо, купíвля-прóдаж; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: ба́тько-ма́ти (батьки), хліб-сі́ль (їжа); слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами чи суфіксами: вели́кий-превели́кий, з да́вніх-даве́н, з ді́да-пра́діда, ма́ло-пома́лу, пові́к-ві́ки, ра́дий-раді́сінький, си́ла-силе́нна, ти́хий-тихе́сенький. Примітка. Два однакових іменники або числівники, один з яких має форму називного відмінка, а другий — орудного, пишемо окремо: кінéць кінцéм, честь чéстю, чин чúном, однúм однá. 35 3) складні слова, що означають приблизність: день-дру́гий, годи́на-дві, не сього́дні-за́втра, три-чоти́ри. Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У такому разі між ними ставимо тире: 3 — 4 дні, у́чні 8 — 10 клáсів. 4) складні вигуки та звуконаслідування, утворені переважно повторенням того самого звукосполучення: гей-гéй, ґе-ґе-ґé, дзень-дзелéнь, їйбóгу, їй-прáво, кру-крý, ку-кý, курлú-курлú, ого-го-гó, ой-ой-óй, ох-хо-хó, туктýк, тьох-тьóх; 5) скорочення з належними до них цифрами: Ан-124, Ан-225, Б-17, БУ-1, ДС-3, ЖЕК-9, Зеленбу́д-4, Су-53, Ту-154, Як-42; 6) числівниково-літерні найменування класів, будинків, корпусів, поштових відділень тощо: 7-А клас, 10-В клас, будúнок № 28-Г, кóрпус 3-А; Кúїв-1; 7) ініціальну абревіатуру, написану великими або малими літерами, з будь-яким словом: ВІЛ-інфéкція, ДНК-анáліз, ДНК-експерти́за, ВІП-зáла, е-декларувáння, е-декларáція; 8) дві ініціальні абревіатури, написані великими літерами: ВІЛ-СНІД; 9) слова-терміни, до складу яких уходить літера алфавіту: П-поді́бний, Т-поді́бний; 10) за традицією карт-блáнш, стáтус-кво та ін. § 36. Складні іменники 1. Разом пишемо: 1) складні іменники, у яких поєднані за допомогою сполучного голосного звука дві основи, друга з яких — віддієслівного походження: водопíй, водолáз, газогíн, глибиномíр, глинокóп, дроворýб, лісоспла́в, ляльковóд, металорíз, м’ясої́д, самохі́д, сінокíс, солевáр, стрічкорíз, теплово́з, трубоклáд, хлібодáр, хліборíз; 2) складні іменники, утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ за допомогою сполучного голосного звука: білокрі́вці, високогíр’я, густолíсся, дрібнóліс, жовтóцвіт, синьоцві́т, червононíжка, червонопíрка, чорнóзем, чорно́ліс, чорнóслив; 3) складні іменники, утворені за допомогою сполучного голосного звука з двох іменникових основ: верболі́з, газобало́н, глинопісóк, лісосте́п, людинодéнь, льонолавсáн, металоплáст, носорі́г, сталебетóн, тóннокіломе́тр, торфогні́й, шлакоблóк), а також іменники, першою частиною яких є незмінна основа іншомовного походження на о, а: автомагістрáль, агрокультýра, велопробі́г, відеофі́льм, дискомýзика, кінозáл, радіокомітéт, стереоекрáн, фотоспрáва, єврорúнок, нанодіагно́стика; медіалінгві́стика; 36 4) складні іменники, утворені з дієслова у формі другої особи однини наказового способу та іменника: горúцвіт, зірви́голова, перекоти́по́ле, пройдúсвіт; Колúвушко, Непúйпиво, Непúйвода, Перебúйніс, Тягнúбік, Убúйвовк (прізвища); 5) складні іменники, утворені з кількісного числівника у формі родового відмінка (для числівників дев’яносто, сто — називного), іменникової основи та суфікса: дванадцятито́нка, двохсотрі́ччя, дев’яностоп’ятирíччя, дев’яносторíччя, стоп’ятдесятирі́ччя, сторíччя, трьохсотп’ятдесятирíччя, шестидéнка. Примітка. Якщо такий числівник у складних іменниках означає дво-, тризначне число і записаний цифрами, то його приєднуємо до другої частини за допомогою дефіса: 750-рі́ччя, 900-рíччя. 6) складні іменники з першою частиною напів-, полу-: напівавтомáт, напівімлá, напівкýщ, напівлюдúна, напівмáвпа, напівпітьмá, напівпрáвда, напівфабрикат; полýдрабок. полýкіпок, полýмисок. Примітка. Невідмінюваний числівник пів зі значенням ‘половина’ з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів відрá, пів годúни, пів лі́тра, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми; пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни. Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півлі́тра (розм. ‘пляшка з горілкою або іншою випивкою ємністю 0,5 літра’), півмі́сяць, півóберт, півовáл, півóстрів. 7) складні іменники, утворені з трьох і більше основ: автомотогурто́к, радіоспектрогеліогрáфія, світловодолікува́ння, термогідродина́міка. 2. З д е ф і с о м пишемо: 1) складні іменники, утворені з двох самостійних іменників без сполучного голосного звука. У них відмінюємо або обидва іменники, або тільки другий. Обидва іменники відмінюємо, якщо вони означають: а) спеціальність, професію, наукові звання: гінекóлог-ендокринóлог, лі́кар-еко́лог, магніто́лог-астроно́м, худóжниця-карикатурúстка, членкореспонде́нт; б) протилежні за змістом поняття: купі́вля-про́даж, ро́зтяг-стиск; в) казкових персонажів: Зáйчик-Побігáйчик, Лисúчка-Сестрúчка, ЦапВідбувáйло; г) рослини: брат-і-сестрá. 37 2) другий іменник складного слова відмінюємо, якщо перший: а) визначає певну прикмету чи особливість предмета, особи, явища, названих другим: бíзнес-план, бі́знес-проє́кт, блок-систéма, буй-ту́р, ди́зельмото́р, до́пінг-контрóль, дур-зíлля, жар-пти́ця, інтерне́т-видáння, інтерне́т-пóслуга, ко́зир-ді́вка, компа́кт-диск, кре́кінг-проце́с, піа́р-áкція, піа́р-кампáнія, розрúв-трава́, фан-клýб, фі́тнес-клуб, чар-зі́лля; б) є назвою літери грецького алфавіту, що лексикалізувалася: áльфапрóмені, áльфа-рóзпад, áльфа-частúнка, бéта-прóмені, бéта-рóзпад, бéтачастúнка, дéльта-промíння, дéльта-фýнкція, дéльта-частúнка; в) разом із другим становить єдине найменування військового звання, державної посади (генерáл-капітáн, генера́л-лейтена́нт, генерáл-майóр, прем’є́р-мінíстр), одиниці вимірювання чого-небудь (кілова́т-годи́на, мегавáт-годúна), узвичаєних музичних понять (до-діє́з, мі-бемóль, сі-бемóль, соль-діє́з та ін.), проміжних сторін світу (норд-ве́ст, норд-о́ст), деяких рослин (сон-травá, мáти-й-мáчуха); г) є невідмінюваним іменником іншомовного походження: сýші-бар, караóке-бар; 3) складні іменники, утворені з двох самостійних слів за допомогою сполучного голосного о: монгóло-татáри, ýгро-фíни, А́встро-Угóрщина; 4) першу частину складного слова (написану разом або з дефісом), за якою вжите слово з такою самою, як у першої, другою частиною: áудіо- та відеопродýкція, кýлько- й роликопідши́пники, нáціє- й державотвíрні процéси, рáдіо- й телеапарату́ра, тéпло- й гідроелектроста́нції. § 37. Прикладка Між прикладкою та означуваним іменником ставимо дефіс або ж пишемо їх окремо, що залежить від їхнього значення та місця одне щодо одного. Примітка. Про вживання розділових знаків із поширеними прикладками читай у § 121. 1. Дефіс ставимо: 1) якщо означальний (прикладковий) іменник ужито після означуваного іменника: вовк-жадню́га, дівкú-чарівнúці, ді́вчина-розу́мниця,, земля́-мáти, козáк-характéрник, краї́на-інвéстор, краї́на-кредитóр, мóваджерелó, мóва-посерéдниця, óчі-намистúнки, хло́пець-патріóт, хлóпчикмізúнчик, Украї́на-нéнька. 2) якщо означальним іменником є родова назва, ужита після іменника — видової назви: Дніпрó-рікá, звіробíй-травá, Йордáн-рíчка, Сапýнгорá; 3) якщо означуваний і означальний іменники можуть мінятися місцями, але означальну роль виконує другий іменник: ді́вчина-грузи́нка і грузи́нка38 ді́вчина, учи́тель-фі́зик і фі́зик-учи́тель, худо́жник-пейзажи́ст і пейзажи́стхудо́жник; 4) якщо означальний іменник уходить до складу терміна, де він утратив своє значення, унаслідок чого постав складний іменник без сполучного звука: гриб-парази́т, жук-корої́д, зáєць-біля́к, зáєць-русáк, льон-довгуне́ць, льон-кучеря́вець, льон-сирéць. 2. Дефіс не ставимо: 1) якщо означальний іменник ужито перед означуваним: не́нька Украї́на: 2) якщо означальний іменник є видовою назвою щодо першого іменника — родової назви: горá Сапýн, держа́ва Украї́на, мі́сто Ки́їв, ріка́ Дніпрó, селó Мóринці, трава́ звіробі́й. § 38. Складні числівники 1. Р а з о м пишемо: 1) складні кількісні числівники: одинáдцять, півторá, п’ятдеся́т, три́ста (трьохсо́т, трьомстáм, трьомастáми, (на) трьохстáх); 2) складні порядкові числівники, останнім компонентом яких є -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний: дев’ятисо́тий, трьохсо́тий; двохтúсячний, десятитúсячний, п’ятсоттридцятити́сячний; чотирьохмільйо́нний, п’ятдесятимільйóнний, шістдесятип’ятимільйо́нний; семимілья́рдний, трьохмілья́рдний. Примітка 1. Складені кількісні та порядкові числівники пишемо окремо: ти́сяча п’ятсо́т, три́дцять ві́сім; мільйóн трьохти́сячний, мілья́рд чотирьохмільйóнний, ти́сяча дев’ятсо́т вісімдеся́т восьмий. Примітка 2. Кількісні та порядкові числівники, до складу яких уходить форма з половиною й под., також пишемо окремо: дві з половúною тúсячі, три з полови́ною ти́сячний загі́н. 2. З дефісом пишемо порядкові числівники, перша частина яких передана цифрами: 3-ти́сячний, 35-мільйо́нний, 4-мілья́рдний. § 39. Складні займенники 1. Разом пишемо складні неозначені займенники, утворені від займенників інших семантичних груп за допомогою словотворчих часток аби-, ані-, де-,-сь: абúхто (абúкого, абúкому і т. д.), абúякий (абúякого, абúякому і т. д.), абúчий (абúчийого, абúчийому і т. д.), аніхтó (анікóго, анікóму і т. д.), аніщó (анічóго, анічóму і т. д.), анія́кий (анія́кого, анія́кому і т. д.), анічúй (анічийóго, анічийóму і т. д.), дéхто (дéкого, дéкому і т. д.), дéщо (дéчого, дéчому і т. д.), дéякі (дéяких, дéяким і. т. д.), хтось (когóсь, комýсь і т. д.), щось (чогóсь, чомýсь і т. д.) якúйсь (якóгось, якóмусь і т. д.), котрúйсь (котрóгось, котрóмусь і т. д.). 39 2. З дефісом пишемо складні неозначені займенники, що мають у своєму складі словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-: будь-хто́, (будь-когó і т. д.), будь-що́ (будь-чого́ і т. д.), будь-чи́й, будь-яки́й; котри́й-будь, хто-бу́дь, чий-бу́дь, що-бу́дь, яки́й-будь; котрúйне́будь, хто-не́будь, чий-не́будь, що-не́будь, яки́й-не́будь; кáзна-хто, кáзначий, ка́зна-що, кáзна-якúй; хто́зна-яки́й; бóзна-що. Але: будь у ко́го, будь на чо́му, ка́зна з ким, хтóзна при ко́му, бóзна в ко́го, бо між часткою і займенником ужито прийменник. § 40. Складні прикметники 1. Р а з о м пишемо складні прикметники зі сполучними голосними о, е (е після м’якого приголосного та графічно є після й); з першою іменниковою основою на приголосний; з першою числівниковою основою на и, о, а, що виконують роль сполучного голосного, та на приголосний. Вони охоплюють: 1) складні прикметники, утворені від складних іменників, які пишуть разом: агрокультýрний (агрокультýра), електросилови́й (електроси́ла), лісостеповúй (лісостéп), монокультýрний (монокультýра), м’ясозаготівéльний (м’ясозаготíвля), радіофізи́чний (радіофі́зика), самохі́дний (самохі́д), сірковóдневий (сірковóдень), теплообмі́нний (теплоо́бмін), хлібозаготіве́льний (хлібозаготі́вля), цементобетóнний (цементобетóн), чорнозéмний (чорнóзем); 2) складні прикметники, утворені з іменника та узгодженого з ним прикметника: високоврожáйний (висóкий урожáй), внутрішньоóчний (внýтрішнє óко), довгохвильовúй (дóвгі хви́лі), загальнодостýпний (загáльний дóступ), загальноосвíтній (загáльна осві́та), західноукраї́нський (Зáхідна Украї́на), зовнішньополітúчний (зóвнішня полíтика), короткостебловúй (корóтке стеблó), легкоатлетúчний (легка́ атле́тика), мовностильовúй (мóвний стиль), молочнопромислóвий (молóчна промислóвість), м’якопіднебíнний (м’якé піднебíння), народногосподáрський (нарóдне господáрство), народнопоетúчний (нарóдна поéзія), низькопродуктúвний (низькá продукти́вність), первіснообщúнний (первíсна общи́на), правоберéжний (прáвий бéрег), сільськогосподáрський (сільське́ господáрство), східнослов’я́нський (схі́дні слов’я́ни); 3) складні прикметники, утворені з дієслова і залежного від нього безсуфіксного іменника: волелю́бний, деревообрóбний, машинобудівнúй, світлопоглинáльний, сміттєочиснúй, соломоподрíбнювальний, сталерозливнúй, струмовимíрювальний. Примітка. Якщо друга частина походить від префіксального дієслова, то складний прикметник пишемо з дефісом: вантáжно-розвантáжувальний, контрóльновимі́рювальний; 40 4) складні прикметники, перший компонент яких утворений від прислівника, а другий — від прикметника: багатопрогі́нний, важкорозчúнний, круглообертáльний, легкозайми́стий, малочутлúвий, сильнодíйний, тонкомíрний, тугопла́вкий чи від дієприкметника: багатоспрямóваний, важкопрогнозóваний, високооплáчуваний, густозасéлений, довгоочíкуваний, маловжúваний, низькооплáчуваний, новоутвóрений, новозаснóваний, різноспрямóваний, свіжозрýбаний, свіжоскóпаний, слабконатя́гнутий, тонкомéлений, тонкорозпорóшений. Примітка 1. Прислівники, утворені з відносних (зрідка — якісних) прикметників, здебільшого зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником: абсолю́тно сухи́й, валéнтно пов’я́заний, вíльно конвертóваний, діаметра́льно протиле́жний, компете́нтнісно орієнто́ваний, наукóво обґрунто́ваний, послідо́вно миролю́бний, професíйно орієнто́ваний, соціáльно актúвний, соціáльно свідо́мий, соціáльно небезпéчний, суспі́льно кори́сний, суспі́льно необхі́дний, хімі́чно стійкúй, чíтко окре́слений. Примітка 2. У складних термінах перший прислівниковий компонент, що уточнює значення другого прикметникового компонента, пишемо разом із ним: видовженотупоконі́чний, короткогрушоподі́бний, округлояйцеподі́бний; 5) складні прикметники (з двох або кількох компонентів), у яких основний, переважно термінологічний зміст передає останній прикметник, а попередні лише звужують, уточнюють його: вузькодіалéктне (мóвне я́вище), глибокозадньоязикóвий (звук), давньоверхньоніме́цька (мóва), двовуглеки́слий (газ), лінгвостилісти́чні (особли́вості), середньоверхньоніме́цька (мóва), середньонижньоніме́цька (мóва); також — глухоніми́й, сліпоглухоніми́й; 6) складні прикметники, першою частиною яких є іменник з основою на м’який приголосний: вуглецевмі́сний та на й: кальцієвмі́сний, натрієвмі́сний; 7) складні прикметники з першою іменниковою основою на приголосний: натрійоргані́чний, хлорфено́льний; 8) складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний словом, з основою на и: двадцятиповерхо́вий, десятиметрóвий, п’ятдесятитóнний, семиразо́вий, стодвадцятип’ятирі́чний, трипудо́вий, чотириколісний, о: двометро́вий, двоосьови́й, столітро́вий, а: сорокагоди́нний, сорокаде́нний та на приголосний: піввіде́рний, півкілограмо́вий, півкілометро́вий, півлітро́вий. 2. З дефісом пишемо: 1) складні прикметники, утворені від складних іменників, що їх також пишуть із дефісом: генера́л-губерна́торський (генера́л-губерна́тор), ди́зельмото́рний (ди́зель-мото́р), монгóло-татáрський (монгóло-татáри), націонáлпатріотúчний (націонáл-патріóт), норд-о́стовий (норд-о́ст), сі-бемóльний (сібемóль), соціа́л-демократи́чний (соціа́л-демокра́т), соціа́л-патріотúчний (соціа́л-патріóт), соціа́л-пацифíстський (соціа́л-пацифíст), ýгро-фíнський 41 (ýгро-фíни); Іва́но-франкíвський (Іва́но-Франкíвськ), Пýща-водúцький (ПýщаВоди́ця); 2) складні прикметники, утворені за допомогою сполучного голосного о з двох прикметникових основ; вони об’єднують: а) складні прикметники, основи яких називають незалежні поняття агра́рно-промислóвий, архітектýрно-будіве́льний, військо́во-морськи́й, військо́во-польови́й, військо́во-спорти́вний, воє́нно-промисло́вий, воє́нностратегі́чний, електро́нно-обчи́слювальний, киснéво-воднéвий, крáпковоштриховúй, культу́рно-техні́чний, лінíйно-стрічковúй, лісопи́льноструга́льний, мо́вно-літерату́рний, молóчно-м’яснúй, музúчно-танцювáльний, м’я́льно-тіпáльний, навча́льно-виховни́й, навчáльно-наукóвий, наукóвоекспериментáльний, науко́во-прикладнúй, постача́льно-збу́товий, свердли́льно-довба́льний, свердлúльно-шліфувáльний, свинцéво-мíдний, спúнно-черевнúй, столя́рно-тесля́рський, судúнно-капіля́рний, сушúльносортувáльний, суспі́льно-політи́чний, худóжньо-реставрацíйний; між компонентами таких складних прикметників можна вставити сполучник і, пор.: агра́рний і промисло́вий, навча́льний і виховнúй. Примітка. Складні субстантивовані військовополоне́ний пишемо разом; прикметники військовозобов’я́заний, б) складні прикметники, перша основа яких закінчується на -ико (-іко): діале́ктико-матеріалісти́чний, істо́рико-культу́рний, лíрико-епíчний, лóгіко-граматúчний, мéдико-генетúчний, меха́ніко-математи́чний, полі́тико-економі́чний, хíміко-бактеріологíчний; в) складні прикметники, перша основа яких не має прикметникового суфікса, але за змістом вона однорідна з другою основою зóлото-валю́тний, крохма́ле-па́токовий, м’я́со-во́вня́ний, м’я́со-моло́чний, м’я́со-сáльний, м’я́сояє́чний, óвоче-картопля́ний, óвоче-молóчний, цýкро-протеї́новий. Примітка. Складні прикметники такого зразка, уживані як наукові терміни, пишемо разом: головонóгі; г) складні прикметники, основи яких означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: блаки́тно-си́ній, гіркува́то-солóний, жóвто-блакúтний, жовтувáто-рожéвий, ки́сло-соло́дкий, моло́чно-бі́лий, сі́ро-голуби́й, сліпýчобíлий, те́мно-зеле́ний, черво́но-зеле́но-си́ній, але: жовтогаря́чий, червоногаря́чий (окремі кольори); ґ) складні прикметники, основи яких називають проміжні сторони світу: півдéнно-зáхідний, півде́нно-схі́дний, півні́чно-за́хідний, півні́чносхі́дний; 42 3) складні прикметники, утворені за допомогою сполучного голосного о з двох прикметникових основ, що називають поняття з уточнювальним змістом: всесві́тньо-істори́чний, літерату́рно-худо́жній, наро́днови́зво́льний, підзо́листо-боло́тний; 4) складні прикметники, перша основа яких є числівником, записаним цифрою, але в його вимові наприкінці з’являється голосний и: 20-поверхо́вий, 7-разо́вий, 125-рі́чний, 30-кілограмóвий; о: 90-метро́вий, 90-рі́чний, 100годи́нний; а: 40-гра́дусний, 40-де́нний. § 41. Прислівники 1. Разом пишемо: 1) прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: відни́ні, відтепе́р, дони́ні, дотепе́р, забага́то, задо́вго, зана́дто, набага́то, наві́чно, нада́лі, надо́вго, наза́вжди́, назо́всім, на́скрізь, наспра́вді, невтямки́, негара́зд, ота́к, ота́м, оту́т, повсю́ди, поде́куди, позавчо́ра, поза́торік, потро́ху, утри́чі. Примітка. Від таких прислівників потрібно відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, уживаними зі значенням іменника. Такі сполучення пишемо окремо: від сього́дні, до за́втра, на за́втра, на по́тім (пор. не відклада́йте цього́ до за́втра, на за́втра, на по́тім); за багато (пор.: забага́то гуля́єш і за бага́то ро́ків упе́рше приїхав), на багато, на добра́ніч, на ура́; 2) прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: бе́звісти, вбік (убі́к), вве́чері (уве́чері), вво́лю (уво́лю), вго́лос (уго́лос), вгорі́ (угорі́), вго́ру (уго́ру), вдень (уде́нь), взи́мку (узи́мку), взнаки́ (узнаки́), вниз (уни́з), відра́зу, вкрай (укра́й), вку́пі (уку́пі), влад (ула́д), влі́тку (улíтку), внизу́ (унизу́), вночі́ (уночі́), восени́, впень (упе́нь), впере́д (уперéд), впо́перек (упóперек), впо́ру (упóру), враз (ура́з), врáнці (урáнці), вре́шті (урéшті), врі́вень (урі́вень), врі́вні (урíвні), вряд (уряд), всере́дині (усерéдині), вслід (услі́д), всмак (усма́к), вщерть (уще́рть), дове́рху, дові́ку, довко́ла, дово́лі, догори́, додо́лу, додо́му, доку́пи, дони́зу, дотла́, доще́нту, за́між, за́очі, запі́вніч, за́раз, заразо́м, збо́ку, зве́рху, зві́ку, згори́, зза́ду, зіспо́ду, зни́зу, зо́зла, зо́кола, зра́зу, зра́нку, зре́штою, зро́ду, зсере́дини, на́бік, наве́рх, наверху́, навесні́, нави́воріт, наві́к, наві́ки, на́віч, наго́ру (але на-гора́), надве́чір, надво́рі, на́дголодь, на́дзелень, надмі́р, надмі́ру, наза́д, нани́з, нанизу́, наоста́нок, наоста́нку, напа́м’ять, напере́д, наполови́ну, напоча́тку, напри́клад, напро́весні, нара́з, наре́шті, на́рі́вні, наси́лу, наспі́д, наспо́ді, насторо́жі, наяву́, о́бік, о́біч, одві́ку, о́пліч, підря́д, по́біч, пове́рх, пові́к, пово́лі, поза́ду, по́ночі, по́пліч, по́руч, по́ряд, посере́дині, поча́сти, скра́ю, спе́реду, споча́тку; 3) прислівники, утворені сполученням прийменника з віддієслівним коренем: впа́м’ятку (упáм’ятку), вперéміш (уперéміш), вплав (упла́в), вплач 43 (упла́ч), вро́зкид (урóзкид), вро́зліт (урóзліт), вро́зсип (урóзсип), врóзтіч (урóзтіч), нави́літ, наві́дліг, навідрі́з, наза́хват, наздога́д, назу́стріч, наперебі́й, напере́ваги, навперева́ги, наперекі́р, наперері́з, напідпи́тку, напока́з, напо́хваті, напроло́м, напропа́ле, наро́зхват, на́скоком, на́спіх; 4) прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: відда́вна, воста́ннє, вручну́ (уручнý), до́гола́, допі́зна, зави́дна, за́молоду, за́ново, затéмна, зви́сока, зга́рячу, зле́гка, злі́ва, зно́ву, зрі́дка, напе́вне, на́різно, нашвидку́, поблизу́, пома́лу, спо́вна́, спро́ста, сп’я́ну; 5) прислівники, утворені сполученням прийменника та числівника: вдвóє (удвóє), втрóє (утрóє), вчéтверо (учéтверо) і т д.; впéрше (упéрше), вдрýге (удрýге), втрéтє (утрéтє) і т. д.; на́дво́є, на́тро́є, начéтверо і т. д.; удво́х, утрьо́х, учотирьóх і т. д.; водно́, заодно́, пооди́нці, спéршу; 6) прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічию́ (унічию́), втім (утíм), наві́що, на́що, передусі́м, почі́м, почо́му, але: до чо́го, за ві́що, за що́ та ін. в ролі додатків; 7) прислівники, утворені сполученням кількох прийменників з основою слова будь-якої частини мови: вдóсвіта (удóсвіта), вподóвж (уподóвж), завбі́льшки, завгли́бшки, завдо́вжки, завто́вшки, завча́су, завши́ршки, знадво́ру, навздогі́н, на́взнак, навки́дьки, навко́ло, навкруги́, навкула́чки, навми́сне, навпаки́, навпере́йми, навпри́сядки, навпросте́ць, навря́д, на́вска́ч, на́вскі́с, навскоси́, навспра́вжки, на́встіж, навтікача́, наздогі́н, нао́сліп, напогото́ві, позавчо́ра, попідти́нню, спідло́ба; 8) складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босо́ніж, водно́сталь, ліво́руч, мимово́лі, мимої́здом, мимохі́дь, мимохі́ть, наса́мперед, натще́серце, нашвидку́ру́ч, оба́біч, обі́руч, очеви́дно, повсякча́с, право́руч, привселю́дно, самохі́ть, стрімголо́в, тимчасо́во, чимду́ж, чимра́з; 9) прислівники, утворені поєднанням словотворчих часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- зі словом будь-якої частини мови: аби́куди, аби́як; аніскі́льки, анітеле́нь, анітро́хи, анічичи́рк, анія́к; деда́лі, деі́нде, де́коли, де́куди; чима́ло; щове́чора, щогоди́ни, щода́лі, щоде́нно, щодня́, щоду́ху, щомі́сяця, щомо́га, щонайбі́льше, щонайдо́вше, щонайду́жче, щонайкра́ще, щонайме́нше, щонайши́рше, щоно́чі, щопра́вда, щора́з, щора́зу, щоро́ку, щоси́ли, щохвили́ни і т. д, якомо́га, я́кось і яко́сь (з різними значеннями), якра́з, якнайбі́льше, якнайду́жче, якнайдóвше і т. д. Примітка. Потрібно відрізняти прислівники, утворені з прийменників або часток і слів різних частин мови (їх пишемо разом), від прийменників або часток та іменників, прикметників, займенників, прислівників, що зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови (їх пишемо окремо). Пор.: Він повернув убік і Хтось ударив спортсмена у бік. Спочатку було слово і З початку розмови вони зрозуміли вашу думку. Прочитай вірш напам’ять і На пам’ять він подарував мені книжку. Усередині щось дуже заболіло і Це правило шукай у середині 44 розділу. Хлопці домовилися йти вкупі до міста і У купі піску гралися діти. Зауважую вам востаннє і Вони постукали в останнє вікно. Ми чуємо це вперше і Зайдемо в перше село. Утім, я не заперечую і У тім спектаклі виступав і я. Ми зробили чимало і Чи мало вам допомагали в житті? Нащо було починати справу? і На що ви натякаєте? Ми теж виступали на зборах і Він говорив те ж, що і я. Якось уже воно буде і Як ось і батько на поріг. 2. Окремо пишемо: 1) прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, у яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і поєднаним із ним іменником можливе означення, виражене прикметником, займенником, числівником: без ві́дома, без жа́лю́, без кінця́, без кінця́-кра́ю, без кра́ю, без ла́ду́, без лі́ку, без мети́, без на́міру, без пуття́, без слі́ду, без смаку́, без су́мніву, без уга́ву, без упи́ну, без че́рги, в (у) за́тишку, в (у) нагоро́ду, в (у) но́гу, в о́бмін, в обрі́з, в (у) по́зику, в (у) ці́лості, до бі́са, до вподо́би, до гу́рту, до ді́ла, до заги́ну, до запита́ння, до кра́ю, до кри́хти, до ладу́, до ли́ха, до лиця́, до мі́ри, до ноги́, до обі́ду, до оста́нку, до па́ри, до пня́, до поба́чення, до пори́, до пуття́, до ре́чі, до ре́шти, до смаку́, до сме́рті, до снаги́, до сього́дні, за годи́ни, за дня́, за кордо́н, за кордо́ном, за раху́нок, за сві́тла, з бо́лю, з-за кордо́ну, з кра́ю в край, з переля́ку, з ра́дості, з розго́ну, на бігу́, на бі́с, на вагу́, на ве́сну (але навесні́), на ви́бір, на видноті́, на ві́дча́й, на відмі́нно, на віку́, на га́му́з, на го́лову, на ди́во, на дозві́ллі, на жа́ль, на зло́, на зразо́к, на льоту́, на ми́ть, на ніщо́, на о́ко, на пору́ки, на проща́ння, на ра́дість, на ра́дощах, на ру́ку, на самоті́, на світа́нку, на скаку́, на сла́ву, на сло́во, на смі́х, на со́вість, на со́ром, на ходу́, на шко́ду, на ща́стя, над си́лу, не з руки́, ні на грі́ш, під бо́ком, під го́ру, під си́лу, по зако́ну, по змо́зі, по зна́ку́, по пра́вді, по си́лі, по со́вісті, по сусі́дству, по су́ті, по че́рзі, по щи́рості, уві сні́, у по́міч, у стокра́т, че́рез си́лу, як тре́ба; 2) словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — займенників, числівників) та одного або двох прийменників: від ра́нку до ве́чора, день у де́нь, з бо́ку на бі́к, з дня на де́нь, оди́н в оди́н, раз у ра́з, рік у рі́к, сам на сáм, час від чáсу; 3) словосполуки, що виконують у реченні функцію прислівника і утворені з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) та іменника: дру́гого дня, те́мної но́чі, тим ра́зом, тим чáсом; 4) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по дво́є, по тро́є, по че́тверо. 3. З д е ф і с о м пишемо: 1) прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника-префікса по та суфіксів -ому або -(к)и, зрідка — -(ч)и, -(ж)и: по-ба́тьківському, по-бойово́му, по-бра́тньому, по-господа́рському, поі́ншому, по-коза́цькому, по-на́шому, по-сво́єму, по-сусі́дському, по45 украї́нському, по-христия́нському; по-ба́тьківськи, по-брате́рськи, господа́рськи, по-лю́дськи, по-сусі́дськи, по-украї́нськи; по-за́ячи, ведме́жи; також по-лати́ні. попо- Примітка 1. У прислівниках такого зразка, утворених від складних прикметників, що їх пишемо з дефісом, дефіс ставимо тільки після по-: по-соціалдемократи́чному, погенералгубернáторському. Примітка 2. Прийменник по пишемо окремо від форми місцевого відмінка іменника батько: по бáтькові; 2) прислівники, утворені за допомогою прийменника-префікса по від порядкових числівників: по-пе́рше, по-дру́ге, по-тре́тє і т. д.; 3) неозначені прислівники, що мають у своєму складі словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: будь-де́, будь-коли́, будькуди́; коли́-будь, куди́-будь; де-не́будь, коли́-не́будь, куди́-не́будь, як-не́будь; ка́зна-де, ка́зна-коли́; аби́-то, де́сь-то, та́к-то; хто́зна-де, хто́зна-як; 4) складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди́-годи́, десьі́нде, десь-і́нколи, сяк-та́к та ін.; 5) складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів чи зі службовими словами між ними: дале́ко-дале́ко, ле́двеле́две, ось-о́сь, тúхо-тúхо; будь-що-бу́дь, віч-на́-віч, всього́-на́-всього, де-неде́, коли́-не-коли́, пліч-о́-пліч, хоч-не-хо́ч, як-не-я́к; 6) прислівники термінологічного характеру за традицією: де-фáкто, де-ю́ре. § 42. Прийменники 1. Разом пишемо: 1) складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді — трьох) прийменників зі словом будь-якої частини мови: вна́слідок (уна́слідок), вподо́вж (уподо́вж), впродóвж (упродóвж), за́мість, навздогíн, навко́ло, навперéйми, назýстріч, напередо́дні, наприкінці́, повздóвж; 2) складні прийменники, утворені з двох і більше простих прийменників: за́для, зара́ди, окрі́м, по́за, помі́ж, по́над, попере́д, по́при, посе́ре́д, про́між. 2. З дефісом пишемо складні прийменники, початковим компонентом яких є прості прийменники з, із: з-за (і́з-за), з-над, з-пе́ред, з-під (із-пі́д), зпо́за, з-по́між, з-по́над, з-по́під, з-по́серед, з-про́між. 3. Окремо пишемо складені прийменники у (в) ра́зі, під кіне́ць, під ча́с. 46 § 43. Сполучники 1. Разом пишемо складні сполучники, утворені внаслідок поєднання повнозначних чи службових слів із частками або прийменниками: ані́ж, зате́, мо́вби, на́чеб, на́чебто, немо́в, немо́вби, немо́вбито, нена́че, нена́чебто, ні́би, ні́бито, ніж, о́тже, ото́ж, причо́му, проте́, се́бто, то́бто, це́бто, щоб, якби́, якщо́; також слова: або́що, то́що. Примітка. Складні сполучники зате́, проте́, щоб, якби́, якщо́ треба відрізняти від спільнозвучних займенників (те, що) та прислівника (як), що їх пишуть із простими прийменниками за, про та часткою би (б) окремо. Сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників (а, але, однак), тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те — не можна, пор.: Хоч не застав Івана вдома, зате пройшовся і За те оповідання його похвалили. Сполучник щоб відрізняється від займенника що із часткою б тим, що на займенник що виразно падає логічний наголос. Пор.: Він сказав, щоб усі прийшли і Що б ви сказали, коли б я не приїхав? Сполучники якби, якщо відрізняються від спільнозвучного з ними прислівника як із часткою би та займенником що тим, що вони поєднують частини в складному реченні, а на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.: Якби тут був мій товариш, я був би щасливий і Як би краще виконати це завдання! Якщо хочеш, допоможу тобі і Як що трапиться, нарікай на себе. 2. Окремо пишемо: 1) сполучники із частками би (б), же (ж): коли́ б, коли́ б то, хо́ч би, хоча́ б, або́ ж, адже́ ж, але́ ж, бо ж, о́тже ж; 2) складені сполучники: дарма́ що, для то́го щоб, зати́м що, з то́го ча́су як, зважáючи на те що, з óгляду на те що, незважа́ючи (невважа́ючи) на те що, пóпри те що, до тóго як, пі́сля то́го як, та й, так що, тимча́сом як, тодí як, тому́ що, че́рез те що й под. 3. З дефісом пишемо сполучники отóж-то, ти́м-то, тíльки-но, томý-то. § 44. Частки Частки пишемо окремо, а ті, що стали частиною іншого слова, разом та з дефісом. 1. Окремо пишемо: 1) частку не з дієсловами: не ї́сти, не пúти; не мо́же не ба́чити; 2) частку не з дієприкметниками, що виконують функцію присудка, з дієслівними формами на -но, -то в ролі головного члена односкладного речення та з дієприслівниками: Праця не закінчена; Праці не закінчено; Підлога не вимита; Підлогу не вимито; Дивитися, не підходячи близько; Робити не поспішаючи; 3) частку не з дієприкметниками, якщо вони мають свої пояснювальні слова: Перед будинком чорніла площа, не засаджена квітами; Я відклав ще не дописаний лист; 47 4) частку не зі словом, з яким вона не становить єдиного поняття, а є лише запереченням: Не доля вирішує — людина творить свою долю; То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання; 5) частку не з прикметниками у функції присудка, якщо вона заперечує ознаку, виражену ними: Ця річка не широка (заперечення), але: Ця неширока річка впадає в Дніпро (єдине поняття). Примітка. Якщо між не і відповідним прикметниковим присудком за змістом речення можливе є (був, була́ тощо), частку не потрібно писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує зміст, частку не треба писати разом: Цей будинок не старий (не є старий); але: Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований); 6) частку не з прикметником, що має пояснювальний займенник або прислівник із часткою ні, а також із прикметником, перед яким стоять слова зо́всім, аж нія́к: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава лекція; Зовсім не великі обов’язки; Аж ніяк не приємні спогади; 7) частку не з підсилювальними прислівниками та незмінюваними присудковими словами, а також зі словами, що їх пишемо з дефісом: не ду́же, не зо́всім, не цілко́м, не від то́го, не до́сить, не мо́жна, не тре́ба; розмовля́ють не по-на́шому; 8) частку ні, переважно повторювану, уживану для заперечення наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без дієслова (присудка): ні живи́й ні ме́ртвий, ні кро́ку да́лі, ні на ма́кове зе́рно́, ні па́ва ні ґа́ва, ні ри́ба ні м’я́со, ні се́ ні те́, ні сюди́ ні туди́, ні та́к ні ся́к; 9) частку ні з формами непрямих відмінків займенників, якщо між ними є прийменник: ні в ко́го, ні в я́кому, ні до ко́го, ні з ки́м, ні до чо́го, ні за́ що і ні за що́ (з різними значеннями), ні на́ що і ні на що́ (з різними значеннями), ні на я́кому; 10) частку що, яка входить до складених сполучників, прислівників та інших часток: дарма́ що, затúм що, ті́льки що, пóки що, хіба́ що, що́ ж до; 11) частку то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи то, які виконують функцію підсилювальних часток; 12) частку би (б), за допомогою якої утворено форму умовного способу дієслова: зайшо́в би, пішла́ б, ходúло б, співáли б; 13) частку же (ж), що виконує видільну роль у реченні: Він же видатний письменник; Ходи ж зі мною; 14) частку то, що має у складі речення значення вказівності або визначальності: Нащо то одній людині стільки грошей? 2. Разом пишемо: 48 1) словотворчі частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі слів, належних до будь-якої частини мови: аби́що, аби́як; аніскі́льки, анітро́хи, анія́к; деда́лі, де́коли, де́котрий, де́що; чимале́нький, чима́ло; щове́чора, щогоди́ни, щоде́нник, щодня́, щодоби́, щоду́ху, щонайкра́щий, щопра́вда, щора́зу, щоси́ли; якнайшви́дше, якомо́га та ін.; 2) частки би (б), то, що в складі сполучників немóвби, нíби, щоб, якби́; немо́вбито, ні́бито; або́що, якщо́ (див. ще § 43) і частку же (ж) у складі стверджувальних часток авжéж, ая́кже, атóж; 3) -ся (-сь) (з походження — відзайменникова частка) у зворотних дієсловах: вмúвся (вмивсь), одягну́вся (одягну́всь), наї́вся (наї́всь); 4) -сь (з походження — відзайменникова частка) у складі займенників і прислівників: котри́йсь, котра́сь, котре́сь, хтось, щось, яки́йсь, яка́сь, якéсь; десь, звíдкись, колúсь, куди́сь, я́кось; 5) частку не, коли вона вжита на початку слова будь-якої частини мови як префікс, тобто якщо слово без цієї частки не вживане: неві́льник, него́да, неду́га, не́жить, немовля́, нена́висть, не́ук; незліче́нний, невпи́нний, невсипу́щий, нега́йний, нена́висний, ненаста́нний, непохи́тний, нестя́мний; нево́лити, незчу́тися, нена́видіти, нестя́митися, нéхтувати, нездужати (хворіти), непоко́їтися (хвилюватися), несла́вити (ганьбити); невдо́взі, неви́нно, невпи́нно, незаба́ром, непору́шно, непохúтно, несамови́то. Лише деякі з названих дієслів залежно від їхнього значення із часткою не пишемо окремо: не зду́жати (не змогти), не сла́вити (не прославляти); 6) частку не в складі префікса недо-, що вказує на неповний вияв дії, стану або якості: недобача́ти, недоїда́ти, недолю́блювати, недочува́ти; недови́конаний, недоде́ржаний, недозрі́лий, недока́заний, недооці́нений, недопи́саний, недоро́слий, недочу́тий; недо́биток, недо́їдок, недокрі́в’я, недо́літок, недорі́д, недося́жність, недоторка́нність, недо́ук. Якщо частку не вжито для заперечення дії, вираженої дієсловом із префіксом до, то її пишемо з таким дієсловом окремо, пор.: Він недочува́є і Він не дочýв моїх слів; 7) частку не з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони разом означають єдине поняття: невмі́ння, нево́ля, неврожа́й, недо́ля, непра́вда, несподі́ванка; небалаку́чий, невда́лий, невесе́лий, невче́ний, недо́брий, незбагне́нний, немали́й, неписьме́нний, несміли́вий; неаби́хто, неаби́який; невдога́д, невже́, невпа́м’ятку, невтямки́, нега́дано, недале́ко, недарма́, неду́рно, не́хотя, а також із прийменниками (незважа́ючи на.., невважа́ючи на...) та сполучниками (немо́в, ненáче, ненáчебто); 8) частку не з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника і не має своїх пояснювальних слів: незакі́нчена пра́ця, нез’ясо́вані пита́ння, непрочúтаний текст, неспросто́вані факти, незабýті імена; 9) частку ні із займенниками та прислівниками: ніхто́ (ніко́го), нічи́й (нічиї́м), ніщо́ (нічо́го), нія́кий (нія́кому); ні́де і ніде́, ніза́що, нізві́дки, 49 нізвідкіля́, ні́коли і ніко́ли, нíкуди і нікýди, ніна́що, ніскі́льки, нітро́хи, ні́як і нія́к. 3. З дефісом пишемо: 1) словотворчі частки -бо, -но, -от, -то, -таки, коли вони виділяють значення окремого слова: іди́-бо; дава́й-но; ті́льки-но; так-о́т, як-о́т; отаки́й-то, сті́льки-то, ти́м-то, я́кось-то; важки́й-таки́, усе́-таки́, діста́втаки́, так-таки́. Примітка 1. Якщо між цими частками та словом, до якого їх приєднують, стоїть інша частка, усі троє слів пишемо окремо: іди́ ж бо; ті́льки ж но (повідомили); скі́льки ж то (написано); чи́м би то (втішити); усе́ ж таки (домовилися). Примітка 2. Частку таки пишемо окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга. 2) словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- із займенниками і прислівниками: будь-хтó, будь-яки́й, будь-де, будь-коли́; коли́-будь; що-будь; хто-нéбудь, чий-нéбудь, кудú-нéбудь; кáзна-комý, кáзнаде, хтóзна-якúй, хтóзна-колú, бóзна-чий, бóзна-як; 3) частку не з власними назвами: не-Єврóпа, але із загальними назвами — разом: нелюдúна, неістóта, неосо́ба. УЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ БУКВИ (ЛІТЕРИ) § 45. Велика буква на початку речення З великої букви пишемо: 1. Перше слово, яким починається текст. 2. Перше слово в реченні: 1) після крапки; 2) після крапок, знака оклику й знака питання, коли ними закінчується попереднє речення. 3. Переважно перше слово у віршованих строфах незалежно від наявності розділового знака в кінці попереднього рядка. Примітка 1. Після крапок, які не закінчують речення, а стоять у середині його для позначення переривчастості мови, перше слово пишемо з малої букви: — Дивіться... он там... встає... він ще живий... Семен... Семен... (М. Коцюбинський); Тихо в хаті стало; Тільки наймичка шептала: «Мати... мати... мати...» (Т. Шевченко). Примітка 2. Коли знак оклику чи знак питання, а також крапки стоять у кінці прямої мови, то наступне речення (слова автора) пишемо з малої букви: 50 — Так тому й буть! — усі гукнули (Л. Глібов); — Що з тобою? — допитувалась Маланка (М. Коцюбинський); Я не Ганна, не наймичка, Я... — та й оніміла (Т. Шевченко). Примітка 3. Зрідка після знака питання (знака оклику), що стоїть у середині речення для надання питальної (окличної) інтонації, пишемо малу букву: Раптом він чує над собою: Остапе! Остапе! це ти? живий? (М. Коцюбинський); Сонце! сонце! — на гори й долини, — Сонце! сонце! — на води й поля. Хай живе в вільній праці людини України земля! (П. Тичина). § 46. Велика буква у звертаннях і в ремарках З великої букви пишемо: 1. Перше слово після знака оклику, яким відокремлюється звертання: Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш (Т. Шевченко). 2. Перше слово після знака оклику, що стоїть після вигуку або окличного слова, ужитих на початку речення: — Агов! Де ти? (В. Нестайко). Примітка. Якщо вигук стоїть у середині речення, то наступне слово пишемо з малої букви: Ждемо день і другий — гай-гай! — немає Тетяни (С. Васильченко). 3. Ремарки-фрази (подані в дужках), що вказують на ставлення слухачів до слів (промови) якоїсь особи: — Ну, ось ви бачили в цій, по-моєму, талановитій, блискучій доповіді, що він справді дійшов висновків — глибоких, оригінальних, талановитих і, безперечно, високоцінних для нас. (У залі гучні, захоплені оплески.) (М. Івченко). З великої букви пишемо й інші ремарки та посилання, узяті в дужки, що стоять після закінченого речення: [Павлина:] Прощайте! (Вийшла) (І. Карпенко-Карий). § 47. Велика та мала букви в рубриках 1. З великої букви пишемо перше слово рубрик тексту, якщо кожна рубрика закінчується крапкою: Стаття 1. Поняття громадського об'єднання 1. Громадське об'єднання — це добровільне об'єднання фізичних осіб і/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних інтересів. 51 2. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка (з документів). 2. З малої букви пишемо перше слово рубрик, якщо вони відокремлені одна від одної крапкою з комою або комою: Основні засоби — це ресурс підприємства, і завдання менеджерів досягти найбільшої ефективності його використання. На шляху вирішення цієї проблеми вони мають здійснити такі заходи: — оцінити ефективність використання основних засобів у звітному періоді; — провести порівняльний аналіз показників ефективності звітного періоду з попередніми показниками; — виявити проблемні питання, резерви підвищення використання основних засобів на підприємстві (з навчальної літератури). 3. З малої букви пишемо перше слово після рубрик, ужитих після цифри або букви з круглою дужкою (див. § 168, п. 1): Тактичними завданнями державної політики розвитку фінансового ринку України є: 1) розробка єдиних функцій управління для багатьох державних органів, що регулюють фінансовий ринок; 2) створення жорсткої регулятивної інфраструктури ринку та її правової бази як способу обмеження ризиків інвесторів; 3) закріплення в правовій базі фінансового ринку заходів щодо відповідальності за невиконання встановлених правил (наукова література). § 48. Велика буква після двокрапки, на початку прямої мови, цитати тощо 1. З великої букви пишемо перше слово після двокрапки: а) коли це початок прямої мови: Горлиця питає: «Чи, може, хто гніздечко зруйнував?» (Л. Глібов); Пішла. А серце моє кричало: «Вернись, вернись, я все прощу!» (Д. Павличко); б) коли цитату подано після слів автора як пряму мову, що пов’язана зі словами автора без сполучника й наведена на початку речення: — Прочитаю вам слова видатного польського письменника Жеромського: «Добути з голої землі щось, таке таємниче, таке чудесне своєю будовою, своїм життям і смертю, як колос пшениці, хіба це не означає бути співтворцем дива?» (М. Стельмах). 52 Примітка. Коли ж цитата входить до складу речення як його частина або наводиться з середини речення, то вона переважно починається з малої букви: Як писала автор цих рядків ще двадцятилітнім дівчиськом, «за століттям засунуться ковані брами і брязнуть у воду ключі» (О. Забужко). 2. З великої букви пишемо початкове слово постанови, протоколу, ухвали тощо після вступної (загальної) частини: Кабінет Міністрів України постановляє: Внести до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 р. № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» зміни, що додаються (з документів). § 49. Власні імена людей, міфологічних осіб, клички тварин 1. З великої букви пишемо власні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Іва́н Петро́вич Котляре́вський, Володи́мир Іва́нович Верна́дський, Ле́ся Украї́нка (Лари́са Петрі́вна Ко́сач), Марко́ Вовчо́к (Марі́я Олекса́ндрівна Вілі́нська), Дніпро́ва Ча́йка (Людми́ла Василе́вська-Бере́зіна), Ю́рій Клен (О́свальд Бу́ргардт), Не́стор Літопи́сець, Клі́рик Остро́зький, також: Кобза́р (про Тараса Шевченка), Каменя́р (про Івана Франка) та ін. У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, що пишуться з дефісом, кожна частина яких починається великою буквою: Кві́тка-Основ’я́ненко, Нечу́й-Леви́цький, Жан-Жа́к, Зино́вій-Богда́н. 2. Службові слова (артиклі, прийменники та ін.) у складі прізвищ та імен іншомовного походження пишемо з малої букви: Абд ель Кері́м, Брето́н ́ де лос Ерре́рос, Варнго́ген фон Е́ нзе, Жа́нна д’Арк, Леона́рдо да Ві́нчі, Лю́двіг ван Бетхо́вен, Нур ад Дін. Про написання службових слів, ужитих перед прізвищем, див. § 146, п. 1 4). Примітка. У деяких власних назвах службові слова традиційно пишемо з великої букви відповідно до написання в мові оригіналу: Ван Гог, Д’Аламбе́р, Ель Гре́ко. 3. Китайські та корейські прізвища та імена, які завжди стоять після них, пишемо з великої букви: Сі Цзіньпі́н, Ван Мен, Лі Чжаода́о, Пак Вансо́, Чхве Чхвіво́н, Пан Гіму́н. 4. У в’єтнамських, м’янмських, індонезійських, тайських і японських прізвищах та іменах усі складники пишемо з великої букви: То Хоа́й, Нгуе́н Зу, Він М’їн, Джо́ко Відо́до, Ака́т Дамкѐнг, Сі́ндзо А́ бе. 53 Примітка. Про правопис східних власних назв (турецьких, єгипетських, азербайджанських та інших тюркського чи арабського походження зі складовими частинами бей, заде, огли, паша) див. § 146, п. 3 4). 5. Імена та прізвища людей, які стали загальними назвами, пишемо з малої букви: донжуа́н, ловела́с, ме́нтор, мецена́т, робінзо́н, бра́унінг (пістолет), галіфе́ (штани), ди́зель (двигун), макінто́ш (плащ), макси́м (кулемет), рентге́н (апарат). Так само пишемо загальні назви, утворені від власних імен (прізвищ): франкозна́вець, шевченкіа́на, бонапарти́зм. Прізвища людей, уживані в загальному значенні, які не втратили свого індивідуального значення (не стали загальними назвами), пишемо з великої букви: «Ці хлопці в команді — нові Блохіни і Шевченки» (з газети). Якщо ж прізвища (імена) вживаються зневажливо, їх пишемо з малої букви: азе́фи, кві́слінги. 6. Назви народів, племен, а також людей за національною ознакою або за місцем проживання пишемо з малої букви: ара́би, африка́нці, латиноамерика́нці; ацте́ки, іроке́зи, поля́ни; украї́н́ ка, білору́ска, лати́ш, француз, запорі́жці, кия́ни, львів’я́ни. 7. З великої букви пишемо власні назви, які стосуються: 1) релігії: Ісус Христо́с, Магоме́т, Бу́дда, Бр́а́хма. Примітка. Про інші назви, пов’язані з релігією, див.§ 53. 2) міфологічних істот і божеств: Анте́й, Аполло́н, Афі́на, Ахілле́с, Вене́ра, Мо́ло́х. Примітка 1. Родові назви, які стосуються релігії та міфології, пишемо з малої букви: а́нгел, арха́нгел, де́мон, лісови́к, му́за, ні́мфа, руса́лка, тита́н, фавн, фе́я. Примітка 2. Власні міфологічні назви, що перетворилися на загальні або вживаються в переносному значенні, пишемо з малої букви: молох війни; На спортивну арену вийшли сучасні геркулеси; 3) дійових осіб у байках, казках, драматичних творах тощо: Во́рон, За́єць, Лиси́ця, Осе́л, Щу́ка; Лісови́к, Ма́вка, Переле́сник; Дід Моро́з, Котигоро́шко, Черво́на Ша́почка; Будя́к, Троя́нда, Хліб. Примітка. Якщо назви персонажів із казок, творів для дітей і т. ін. вживаються як загальні, їх пишемоя з малої букви: ба́ба-яга́, дід-моро́з, іва́н-покива́н. 8. З великої букви пишемо клички свійських тварин, а також приручених або дресированих звірів і птахів: Сірко́ (собака); Сніжи́нка (кішка); Гнідко́, Стріла́ (коні); Круторо́гий, Си́вий (воли); Зі́рка, Ли́ска (корови); Ра́ві, Ша́ші (слони); Кра́сень, Фарао́н (папуги) та ін. 54 Примітка. Власні назви, які вживаються як назви видів тварин, пишемо з малої букви: У дворі гралися мурчики. 9. З великої букви пишемо: 1) прикметники, утворені від власних назв за допомогою суфіксів -ів-(ø), -ов-(-а), -ов-(-е), -ев-(-е), -їв-(-ø), -єв-(-а), -єв-(-е), -ин-(-ø), -ин-(а), -ин(е), -їн-(-ø), -їн-(а), -їн-(е), якщо вони означають належність чогось певній особі: Андрі́єві книжки́, Грінче́нків словни́к, Марі́їн лист, Тичи́нине сло́во, Шевче́нкові пое́зії, Мали́шкова мета́фора, Рафае́лева «Мадонна», Зе́всова колісни́ця. 2) прикметники, які входять до складених власних назв людей як іменахарактеристики: Володи́мир Вели́кий, Дани́ло Га́лицький, Яросла́в Му́дрий, Карл Сміли́вий, Костянти́н Багряноро́дний, Рі́чард Лéвове Се́рце, Все́волод Вели́ке Гні́здо, Костя́нтин Остро́зький. 3) прикметники, утворені від іменників — власних назв, якщо вони утворюють словосполучення із значенням «імені когось», «пам’яті когось»: Но́белівська пре́мія, Франкі́вська кімна́та, Шевче́нківська пре́мія, Потебня́нські чита́ння. Примітка. З малої букви пишемо присвійні прикметники, утворені від власних особових назв: 1) за допомогою суфіксів —івськ- (-ївськ-), -инськ- (-їнськ-): бальза́ківські тради́ції, франкі́вські соне́ти, шевче́нківський стиль, довже́нківські фільми, ґалаґа́нівська садиба; 2) якщо вони входять до складу стійких фразеологічних сполучень або наукових термінів: а́вгієві ста́йні, ахілле́сова п’ята́, го́рдіїв ву́зол, дамо́клів меч, прокру́стове ло́же, ю́дині срібняки́; архіме́дова спіра́ль, базе́дова хворо́ба, бертоле́това сіль, ві́ттова хворо́ба, га́йморова порожни́на, піфаго́рова теоре́ма. § 50. Географічні та адміністративно-територіальні назви 1. З великої букви пишемо географічні власні назви (незалежно від кількості їхніх складників), крім службових слів і родових назв (зато́ка, мис, мо́ре, о́стрів, пік, хребе́т тощо): А́ зія, Антаркти́да, Нова́ Зела́ндія, Балка́нський піво́стрів, Володи́мир-Воли́нський, Кавка́зький хребе́т, пік Шевче́нка, гора́ Гове́рла, Азо́вське мо́ре, прото́ка Лаперу́за, Пана́мський переши́йок, Пе́рська зато́ка, о́зеро Сві́тязь, Півні́чний по́люс, Малоазіа́тське нагі́р’я, Євразі́йський степ. Примітка. Коли означуване слово, що входить до географічної назви, не є родовим найменуванням, то його пишемо з великої букви: Бі́ла Це́рква (місто), Білове́зька Пу́ща (заповідник), Було́нський Ліс (парк), Золоти́й Ріг (затока), Єлисе́йські Поля́ (вулиця в Парижі), Вогняна́ Земля́ (архіпелаг). 55 2. Так само з великої букви пишемо складники географічних назв, що називають титули, посади, фах тощо: мис Капіта́на Дже́ральда, острови́ Короле́ви Шарло́тти, ву́лиця Акаде́міка Заболо́тного. З великої букви пишемо також назви зі словом святий: острови́ Свято́ї Трі́йці, зато́ка Свято́го Лавре́нтія. Примітка. Службові слова (артиклі, прийменники та ін.) у складі географічних назв пишемо з малої букви й відокремлюємо дефісом: Було́нь-сюр-Мер, Порт-о-Пре́нс, Рі́о-деЖане́йро, Фонте́н-сюр-Рон, Фра́нкфурт-на-Ма́йні, Па-де-Кале́. 3. Службові слова, що стоять на початку іншомовних географічних назв, пишемо з великої букви і відокремлюємо дефісом: Де-Брейне́, Ла-Ма́нш (протоки), Ле-Крезо́, Лос-А́ нджелес (міста), Лос-Фра́йлес (острови). 4. З великої букви пишемо також початкові частини Сан-, Сен-, Сент-, Санкт-, Санта- (що означають «святий»): Сан-Франци́ско, Сен-Ло́, СентДжо́нс, Санкт-Петербу́́рг, Са́нта-Ба́рбара (міста). Примітка. В іншомовних складних географічних назвах, у яких використовується дефіс, з великої букви пишемо й родові позначення: Ісси́к-Куль (куль — озеро), Мую́н-Кум (кум — пісок), Рі́о-Не́гро (ріо — річка), Ха́ра-Нур (нур — озеро), але: Алата́у, Амудар’я́, Дихта́у, Сирдар’я́. 5. Якщо ж складник такої назви увійшов в українську мову як загальна родова назва, то її пишемо з малої букви: Вара́нгер-фіо́рд, Бе́рклі-сквер. Так само з малої букви пишемо й родові позначення в іншомовних назвах вулиць, майданів, бульварів: Я́коб-Ка́йзер-плац (плац — площа), У́нтер-ден-Лі́нденштра́́се (штрасе — вулиця), Мічига́н-авеню́ (авеню — вулиця). Примітка. Географічні назви, ужиті в переносному значенні, зберігають написання з великої букви: Верса́ль (у значенні «Версальський мир»), Ка́нни (у значенні «оточення та розгром»), Мю́нхен (у значенні «Мюнхенська угода 1938 р.»), Парна́с (у значенні «світ поезії»), Седа́н (у значенні «воєнний розгром»). 6. Назви держав пишемо з великої букви. Якщо назва держави чи автономної республіки складається з кількох слів, то всі слова пишемо з великої букви: Украї́на, Руму́нія, Уго́рщина, Ара́бська Респу́бліка Єги́пет, Королі́вство Бахре́йн, Кита́йська Наро́дна Респу́бліка, Респу́бліка Коре́я, Князі́вство Мона́ко, Респу́бліка Болга́рія, Соціалісти́чна Респу́бліка В’єтна́м, Сполу́чені Шта́ти Аме́рики, Францу́зька Респу́бліка. Примітка. У неофіційних і образних назвах держав, територій, областей, місцевостей, міст, рік тощо з великої букви пишемо перше (або єдине) слово, а також власні назви: Піднебе́сна імпе́рія або Піднебе́сна (імператорський Китай), Тума́нний Альбіо́н (А́нглія), Золотове́рхий (Київ), Ві́чне мі́сто (Рим), Славу́тич (Дніпро), Закавка́ззя, Букови́на, Ві́нниччина, Наддніпря́нщина, Поку́ття, Полі́сся, Приазо́в’я, Слобожа́нщина. 56 7. У назвах груп або союзів держав усі слова, крім родових назв, пишемо з великої букви: Анта́нта, Балка́нські краї́ни, Скандина́вські краї́ни, Трої́стий сою́з. 8. У назвах адміністративно-територіальних одиниць (автономних областей та округів, а також країв, областей, районів, сільрад тощо) з великої букви пишемо перше слово (або частини складного слова): Гі́рськоБадахша́нська автоно́мна о́бласть, Баянго́л-Монго́льський автоно́мний о́круг, Ко́шицький край, Воли́нська о́бласть, Рожи́щенський райо́н, Новомли́нівська сільра́да. Це правило поширюється й на старі назви країн та одиниці старого адміністративно-територіального поділу: Бі́рма, Пе́рсія, Бе́регівський о́круг, Ві́тебське воєво́дство, Ло́хвицький пові́т, Черка́ське старо́ство. 9. У назвах адміністративно-територіальних одиниць зарубіжних держав з великої букви пишемо всі слова, крім тих, що позначають родові поняття: департа́мент Аверо́н (Франція), штат Теха́с (США), о́бласть П’ємо́нт (Італія), префекту́ра Тоя́ма (Японія), земля́ Ни́жня Саксо́нія (Німеччина). 10. Назви сторін світу: за́хід, пі́вдень, пі́вніч, схід, норд-о́ст, півде́нний за́хід — звичайно пишемо з малої букви. Якщо ці назви вживаються на означення країн, народів, регіонів, тоді їх пишемо з великої букви: краї́ни За́ходу, Дале́кий Схід, За́хідна Украї́на, наро́ди Пі́вночі, Півде́нне Полі́сся, Півні́чна Букови́на. 11. Назви вулиць (бульварів, провулків, проспектів), майданів (площ), парків, шляхів (залізничних, морських і т. ін.), каналів, течій (морських) і т. ін. пишемо з великої букви, а їхні родові найменування — з малої: Андрі́ївський узві́з, бульва́р Тара́са Шевче́нка, ву́лиця 295-ї Херсо́нської Диві́зії, Льві́вська пло́ща, майда́н Незале́жності, Музе́йний прову̀лок, Жито́мирська автостра́да, Стри́йський парк, Півні́чний морськи́й шлях, Придніпро́вська залізни́ця, течія́ Куросі́о. Примітка. Якщо найменування підрозділів залізниць складаються з двох слів, їх пишемо з великої букви: Півде́нно-Кавка́зька залізни́ця. Якщо в назвах вулиць, проспектів тощо слова брід, вал, воро́та, міст, шлях, яр і т. ін. уже не сприймаються як родові позначення і стали частиною власної назви, то їх пишемо з великої букви: Бо́ричів Тік, До́брий Шлях, Кози́ний Брід, Яросла́вів Вал. 12. Утворені від географічних найменувань назви тварин, птахів, страв, напоїв, тканин тощо пишемо з малої букви: босто́н (тканина), йоркши́р (порода свиней), маде́ра (сорт вина), сая́ни (напій), сенберна́р (порода собак), симента́лка (порода корів), тока́й (сорт вина) і т. ін. 57 13. У назвах вокзалів, залізничних станцій, портів, пристаней і т. ін. усі слова, крім родових назв, пишемо з великої букви: Приміськѝй вокза̀л, ста́нція Усти́нівка, порт О̀львія, при́стань Ржи́щів (на Дніпрі). 14. Назви аеропортів, станцій метро, зупинок наземного міського транспорту беремо в лапки. З великої букви пишемо перше (або єдине) слово таких назв, а також ті слова, які пишуться з великої букви у складі цих топонімів: аеропорти «Бори́спіль», «Ки́їв»; станції метро «Академмісте́чко», «Університе́т», «Сире́ць», «Пошто́ва пло́ща», «Черво́ний Ху́тір»; зупинки «Карава́єві Да́чі», «Ву́лиця Обсервато́рна», «Мотоцикле́тний завод», «Льві́вська пло́ща», «Шко́ла». § 51. Астрономічні назви У назвах небесних тіл, сузір’їв, галактик усі слова, крім родових найменувань (зоря, сузір’я, планета, галактика тощо) і порядкових позначень яскравості світил (альфа, бета, гамма тощо), пишемо з великої букви: Марс, Сату́рн, Юпі́тер, зоря́ Альтаї́р, сузі́р’я Вели́кого Пса, гала́ктика Вели́ка Магелла́нова Хма́ра, а́льфа Мало́ї Ведме́диці, бе́та Терезі́в. Так само пишуться народні назви зоряних скупчень, сузір’їв і галактик: Кво́чка, Вели́кий Віз, Па́сіка, Чума́цький Шлях тощо. Примітка. Слова земля́, мі́сяць, со́нце пишуться з великої букви тоді, коли вони вживаються як астрономічні назви: Навколо Сонця обертається Земля зі своїм супутником Місяцем. Але: обробіток землі, схід сонця. § 52. Назви історичних подій, епох, календарних періодів і свят, суспільних заходів 1. У назвах історичних подій, епох, календарних періодів і свят з великої букви пишемо перше (або єдине) слово і власні назви: Вели́ка францу́зька револю́ція, Колії́вщина, Семирі́чна війна́, Льві́вське збро́йне повста́ння 1848 р., Пари́зька кому́на, Ренеса́нс, епо́ха Відро́дження, епо́ха Баро́ко, Нови́й рік, День учи́теля, День па́м’яті та прими́рення, Верса́льський ми́рний до́говір, Деклара́ція незале́жності США. 2. Так само пишемо назви політичних, культурних, спортивних та ін. заходів міжнародного або загальнодержавного значення: Олімпі́йські і́гри, Бі́ла олімпіа́да, Марш ми́ру, Всесві́тній конгре́с украї́нців, Всеукраї́нська педагогі́чна конфере́нція, Міжнаро́дний рік дити́ни, Ку́бок УЄФА (футбол). Назви інших регулярних заходів, що не мають офіційного характеру, пишемо з малої букви: день інформа́ції, саніта́рний день, субо́тник, неді́льник. Примітка 1. У назвах свят День Незале́жності Украї́ни, День Собо́рності Украї́ни, День Конститу́ції Украї́ни з великої букви пишемо всі слова. 58 Примітка 2. У назвах історичних подій із другим прикметником, що походить від географічної назви, де використовується дефіс, або походить від двох географічних назв, з великої букви пишемо обидві частини: Бре́ттон-Ву́дська конфере́нція (від Бре́ттонВудс), Брест-Лито́вський ми́рний до́говір (від Брест-Лито́вськ), Я́ссько-Кишині́вська опера́ція (від Я́сси і Кишині́в). Примітка 3. Назви історичних подій, епох, війн, геологічних періодів тощо, які стали загальними, пишемо з малої букви: гре́ко-пе́рські ві́йни, громадя́нська війна́, хресто́ві похо́ди, доба ́феодалі́зму, анти́чний світ, сере́дні віки́, середньові́ччя, неолі́т, палеолі́т, палеозо́йська ера, трипі́льська культу́ра. § 53. Назви, пов’язані з релігією 1. З великої букви пишемо слова Бог, Алла́х, а також імена Бога: Єго́ва, Савао́ф, Адона́й, Елохі́м, імена богів і богинь у різних народів: Деме́тра, Ві́шну, Ге́ба, Бра́хма, Марс, Перу́н, Даждьбо́г. Так само пишемо імена засновників релігій: Бу́дда, Зарату́стра, Магоме́т; апостолів, пророків, святих у християнстві: Іва́н Хрести́тель, Іва́н Богосло́в, Мико́ла Чудотво́рець, Андрі́й Первозва́ний. Примітка. Слово бог як найменування богів і богинь політеїстичних релігій пишемо з малої букви: боги́ Старода́внього Єги́пту, бог Посейдо́н, боги́ня Ге́ра, бог торгі́влі. 2. З великої букви пишемо слова: Трі́йця, Свята Т ́ рі́йця, найменування осіб Святої Трійці (Бог Оте́ць, Бог Син, Бог Дух Святи́й) і слово Богоро́диця; інші найменування Бога (Госпо́дь, Спаси́тель, Всеви́шній, Творе́ць) і Богородиці (Цари́ця Небе́сна, Ма́ти Божа, Пречи́ста Ді́ва); прикметники, утворені від слова Бог, Господь (сла́ва Бо́жа, во́ля Госпо́дня, Бо́жий про́мисел). Примітка 1. Слова апо́стол, святи́й, преподо́бний, му́ченик та ін. пишемо з малої букви: апо́стол Матві́й, святи́й Пантелеймо́н, свята́ великому́чениця Варва́ра, преподо́бний Серафи́м Саро́вський, блаже́нна Феодо́ра. Але Пресвята́ Богоро́диця, Свята́ Трі́йця, собо́р Свято́го Петра́. Примітка 2. У церковних і релігійних текстах з великої букви пишемо займенники, що вживаються замість слів Бог, Божий: Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить! (Біблія); нехай святиться ім’я Твоє (Біблія). Примітка 3. В усталених словосполученнях, що використовуються в розмовній мові, де слова Бог, Господь та ін. не вживаються як їх найменування, їх пишемо з малої букви: бог зна що (невідомо що), бог зна коли́ (невідомо коли), госпо́дь з тобо́ю (ва́ми) (вживається як здивування, заперечення, докір), бог з ним (з тобо́ю) (вживається на знак згоди, примирення, прощення та ін.). З малої букви пишемо вигуки бо́же, го́споди, їйбо́гу, го́споди бо́же мій, бо́же збав, крім випадків, коли слова Боже, Господи є звертанням до Бога. 3. З великої букви пишемо назви релігійних свят і постів, а також окремих днів, що стосуються цих періодів: Благові́щення, Вели́кдень, Петра́ 59 й Павла́, Покро́ва, Різдво́, Вели́кий піст, Різдвя́ний піст, Петрі́вка, Пили́півка, Спа́сівка, Страсни́й ти́ждень, Страсна́ п’я́тниця. 4. З великої букви без лапок пишемо назви культових книг: Бі́блія, Святе́ Письмо́, Єва́нгеліє, Стари́й Заві́т, Нови́й Заві́т, То́ра, Псалти́р, Кора́н. 5. З великої букви пишемо перше слово назв церков: Украї́нська правосла́вна церква, Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква, Українська лютера́нська це́рква, Ри́мсько-католи́цька це́рква, Вірме́нська апо́стольська це́рква. 6. Великі букви вживаємо в повних офіційних найменуваннях найвищих церковних посадових осіб: Вселе́нський Патріа́рх, Па́па Ри́мський, Святі́йший Патріа́рх Ки́ївський і всіє́ї Руси-Украї́ни, Католіко́с-Патріа́рх усіє́ї Гру́зії, Верхо́вний Архиєпи́скоп. Примітка. Найменування інших церковних звань і посад пишемо з малої букви: митрополи́т Ві́нницький і Ба́рський, архимандри́т (архімандри́т), архиєпи́скоп (архієпи́скоп), па́стор, мулла́, іма́м, ксьондз. 7. З великої букви пишемо всі слова, крім родових найменувань, у назвах монастирів, церков, ікон: Володи́мирський собо́р, Кири́лівська це́рква, Ки́єво-Пече́рська ла́вра, Миха́йлівський Золотове́рхий монасти́р, храм Христа́ Спаси́теля, іко́на Ма́тері Бо́жої Теребовля́нської. 8. З малої букви пишемо назви церковних служб та їхніх частин: літургі́я, проскоми́дія, вечі́рня, у́треня, хре́сний хід, поліє́лей, повечі́р’я. § 54. Назви органів влади, установ, організацій, товариств, партій, об’єднань, підприємств, фірм, агентств 1. В офіційних складених назвах органів влади, установ і організацій, товариств і об’єднань з великої букви пишемо перше слово (і всі власні назви), що входить до складу назви: Міністе́рство осві́ти і нау́ки Украї́ни, Ра́да націона́льної безпе́ки та оборо́ни Украї́ни, Управлі́ння осві́ти Шевче́нківської в мі́сті Киє́ві держа́вної адміністра́ції, Прокурату́ра мі́ста Ки́єва, Апеляці́йний суд Закарпа́тської о́бласті, Федера́ція незале́жних профспіло́к Украї́ни, Збро́йні си́ли Украї́ни, Міжнаро́дна асоціа́ція україні́стів, Націона́льний банк Украї́ни, Товари́ство винахі́дників та раціоналіза́торів Украї́ни, Організа́ція економі́чного співробі́тництва і ро́звитку, Міжнаро́дний валю́тний фонд, Ра́да Євро́пи. Це стосується й назв державних установ минулого: Директо́рія Украї́нської Наро́дної Респу́бліки, Держа́вна ду́ма, Зе́мський собо́р, Тимчасо́вий у́ряд. У назвах найвищих органів влади і державних установ України Верхо́вна Ра́да Украї́ни, Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни, 60 Конституці́йний Суд Украї́ни, Верхо́вний Суд Украї́ни з великої букви пишемо всі слова. 2. У назвах політичних партій і рухів з великої букви пишемо перше слово (і всі власні назви): Республіка́нська па́ртія США, Христия́нськодемократи́чний сою́з Німе́ччини, Соціа́л-демократи́чна па́ртія Украї́ни. Назви, що не є офіційними найменуваннями, пишемо з малої букви: лібера́льна па́ртія, па́ртія консерв́аторів, па́ртія ми́ру, па́ртія війни́. 3. У назвах наукових і навчальних закладів, театрів, музеїв, колективів тощо перше слово (і всі власні назви) пишемо з великої букви: Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни, Націона́льний університе́т «Остро́зька акаде́мія», Га́рвардський університе́т, Льві́вська сере́дня загальноосві́тня шко́ла № 51 і́мені Іва́на Франка́, Націона́льна бібліоте́ка Украї́ни і́мені В. І. Верна́дського, Ки́ївський академі́чний теа́тр ляльо́к, Музе́й мада́м Тюссо́, Меморіа́льний буди́нок-музе́й Дмитра́ Яворни́цького, Держа́вний анса́мбль наро́дного та́нцю Гру́зії.З великої букви пишемо перше (або єдине) слово неповної назви, яка вживається у функції повної: Буди́нок учи́теля (Ки́ївський міськи́й буди́нок учи́теля), Украї́нський музе́й (Націона́льний худо́жній музе́й Украї́ни), Літерату́рний музе́й (Оде́ський держа́вний літерату́рний музе́й). 4. У назвах промислових і торгових підприємств, фінансових організацій, товариств, фірм, організаційно-правових форм тощо початкове слово, яке є складником назви, пишемо з великої букви. З великої букви пишемо також перше слово взятої в лапки символічної (умовної) назви та власні назви: Ки́ївська фа́брика і́грашок, Ха́рківський тра́кторний заво́д, Виробни́че акціоне́рне товари́ство «Поліграфкни́га», Публі́чне акціоне́рне товари́ство «Ві́нницький універма́г», банк «Півде́нний», Центра́́льний автовокза́л, компа́нія «Microsóft», конце́рн «Volkswа́gen», транснаціона́льна корпора́ція «Jysk», Комуна́льне підприє́мство «Київблагоу́стрій», Садо́ве товари́ство «Лісова́ поля́на», Об’є́днання співме́шканців багатокварти́рних буди́нків «Наш дім». 5. У назвах, що складаються із родового найменування і найменування в лапках, родове найменування пишемо з малої букви, у найменуванні в лапках з великої букви пишемо перше (або єдине слово) і власні назви: видавни́цтво «Ра́нок», готель «Дніпро́», рестора́н «Ли́бідь», кінотеа́тр «Ки́ївська Русь», заво́д «Фарма́к», конце́рн «Фольксва́ген», фі́рма «І́мідж», орке́стр «Віртуо́зи Ки́єва», магази́н «Яросла́в», спорти́вний клуб «Со́кіл». Примітка 1. За традицією з великої букви пишемо всі слова в назвах Європе́йський Сою́з, Організа́ція Об’є́днаних На́цій, Лі́га На́цій тощо. Примітка 2. У складених назвах інформаційних агентств усі слова, крім родового найменування, пишемо з великої букви й без лапок: аге́нтство Украї́нські Націона́льні Нови́ни, аге́нтство Франс Пресс, аге́нтство Інтерфа́кс-Азербайджа́н. Примітка 3. З малої букви пишемо традиційні, неофіційні назви законодавчих, державних, представницьких органів, органів міжнародних організацій, які періодично 61 скликаються: бундесра́т, джирга́, меджлíс, конгре́с, ландта́г, націона́льні збо́ри, парла́мент, сейм, сена́т, сто́ртинг. Примітка 4. З малої букви пишемо назви закладів, організацій, органів влади і т. ін., що вживаються у множині: міністе́рства Укра́їни, інститу́ти Націона́льної акаде́мії нау́к, коміте́ти Верхо́вної Ра́ди Украї́ни. 6. Назви частин, відділів, відділень, секторів та інших підрозділів установ, організацій, а також слова акти́в, збо́ри, з’їзд, конфере́нція, прези́дія, се́сія, симпо́зіум, ра́да (інституту тощо) пишемо з малої букви: ві́дділ зага́льного мовозна́ства Інститу́ту мовозна́вства ім. О. О. Потебні Н ́ АН Украї́ни, ка́федра істо́рії Украї́ни Терн́опільського націона́льного педагогі́чного університе́ту і́мені Володи́мира Гнатюка́, засі́дання прези́дії Украї́нського товари́ства охоро́ни па́м’яток істо́рії та культу́ри, вче́на ра́да філологі́чного факульте́ту, конгре́с Міжнаро́дної асоціа́ції україні́стів, се́сія Хмельни́цької міськра́ди. 7. Назви сайтів без родового слова пишемо з малої букви (тві́тер, ґуґл); назви сайтів з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (мережа «Фейсбу́к», енциклопе́дія «Вікіпе́дія»); назви сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої букви та без лапок (РНБО ввела санкції проти Яндекса). § 55. Назви документів, пам’яток історії та культури, творів літератури та мистецтва, друкованих органів тощо 1. У складених назвах найважливіших документів, нормативноправових актів законів з великої букви пишемо перше слово, власні назви, перше слово після лапок: Стату́т ООН, Потсда́мська уго́да, Верса́льський мир, Конститу́ція Украї́ни, Акт проголо́шення незале́жності Украї́ни, Криміна́льний ко́декс Украї́ни, Зако́н Украї́ни «Про пенсі́йне забезпе́чення». 2. Назви пам’яток архітектури, замків, храмів, предметів і творів мистецтва тощо пишемо з великої букви: Андрі́ївська це́рква, Колізе́й, Поча́ївська ла́вра, Хоти́нський за́мок, Ісаа́кіївський собо́р, Е́ йфелева ве́жа, Сиксти́нська капе́ла, Вене́ра Міло́ська, Аполло́н Бельведе́рський, Дев’я́та симфо́нія Бетхо́вена, Ка́мерна симфо́нія № 1 Євге́на Станко́вича. Примітка. Родові найменування в подібних назвах пишемо з малої букви: собо́р Свято́го Петра́, собо́р Сан-Ма́рко, храм Васи́лія Блаже́нного, палац Пото́цьких, за́мок Іф, па́м’ятник Володи́миру Вели́кому, портре́т Му́соргського робо́ти Рє́піна, ре́квієм Мо́царта. 3. Назви художніх, наукових праць, творів мистецтва, документів, газет, журналів тощо беремо в лапки, і в них перше (або єдине) слово пишемо з великої букви: пое́ма «Енеї́да», рома́н «Сто ро́ків само́тності», о́пера «Травіа́та», бале́т «Лебе́дине о́зеро», пі́сня «Стої́ть гора́ висо́кая», ́ підру́чник «Істо́рія Украї́ни», кінофі́льм «Бен Гур», карти́на «Запоро́жці 62 пи́шуть листа́ туре́цькому султа́нові», скульпту́ра «Мисли́тель», газе́та «Літерату́рна Украї́на», журна́л «Все́світ», програ́ма «Партне́рство зара́ди ми́ру». Примітка 1. У подвійних складених назвах творів, газет тощо з великої букви пишемо також перше слово другої назви: «Андрі́й Солове́йко, або Вче́ніє світ, а невче́ніє — тьма», «Глита́й, або ж Паву́к», «Де́йлі телегра́ф енд Мо́рнінг пост». Примітка 2. У назвах писемних історичних пам’яток з великої букви пишемо перше слово і власні назви: Ре́ймське Єва́нгеліє, Лавре́нтіївський літ́о́пис, Літо́пис Самі́йла Вели́чка, «Сло́во о полку́ І́горевім», «Ру́ська пра́вда». § 56. Назви посад, звань, титулів З великої букви пишемо перше слово офіційних назв найвищих державних посад та посад керівників міжнародних організацій: Генера́льний прокуро́р Украї́ни, Генера́льний секрета́р ООН, Президе́нт Украї́ни, Голова́ Верхо́вної Ра́ди Украї́ни, Президе́нт Сполу́чених Шта́тів Аме́рики, Прем’є́рміні́стр Кана́ди. Примітка 1. Назви посад, звань, наукових ступенів тощо пишемо з малої букви: президе́нт, ка́нцлер, прем’є́р-міні́стр, мер, голова́, дека́н, дире́ктор, міні́стр, ре́ктор, секрета́р; акаде́мік, генера́л-лейтена́нт, заслу́жений дія́ч мисте́цтв, наро́дний арти́ст Украї́ни, лауреа́т Держа́вної пре́мії Украї́ни в га́лузі архітекту́ри, член-кореспонде́нт, до́ктор нау́к. Примітка 2. З малої букви пишемо також назви титулів, рангів, чинів: баро́н, ге́рцог, короле́ва, імпера́тор, князь, коле́зький асе́сор, коро́ль, принцеса, цар, шах. Примітка 3. Назви посад міністрів, послів, президентів академій тощо в офіційних документах, а також для підкреслення урочистості можна писати з великої букви: Міні́стр осві́ти і нау́ки Украї́ни, Посо́л Респу́бліки По́льща, П резиде́нт Націона́льної акаде́мії нау́к Украї́ни. Примітка 4. Про написання назв церковних посад див. § 53, п. 6. § 57. Назви орденів, медалей, відзнак, премій 1. У назвах орденів, медалей, відзнак з великої букви (крім родових найменувань на зразок о́рден, меда́ль, відзна́ка тощо) пишемо перше слово і власні назви: о́рден Держа́ви, о́рден Свобо́ди, о́рден кня́зя Яросла́ва Му́дрого, відзна́ка Прези́дента Украї́ни — Хрест Іва́на Мазе́пи, відзна́ка Міністе́рства вну́трішніх справ Украї́ни — нагрудний знак «За безпе́ку наро́ду». Якщо таку назву взято в лапки, то з великої букви пишемо: 1) перше слово та власну назву: о́рден «Ма́ти-герої́ня», о́рден «За до́блесну ша́хтарську пра́цю», меда́ль «За врято́ване життя́», меда́ль «За військо́ву слу́́жбу Украї́ні»; 2) усі слова: о́рден «Золота́ Зі́рка». 63 2. Назви спортивних нагород пишемо з малої букви: золота́ (срі́бна, бронзо́ва) меда́ль, олімпі́йська меда́ль. Так само: закінчити школу із золотою (срібною) медаллю. 3. У назвах премій перше слово і власні назви в них пишемо з великої букви: Но́белівська пре́мія, Націона́льна пре́мія Украї́ни і́мені Тара́са Шевче́нка, Держа́вна пре́мія Украї́ни в га́лузі нау́ки і те́хніки, Держа́вна пре́мія Украї́ни і́мені Олексан́дра Довже́нка. § 58. Назви товарних знаків, марок виробів 1. Торгові назви продуктових, парфумерних і т. ін. товарів, тютюнових виробів, вин, мінеральних вод та інших напоїв беремо в лапки і пишемо з великої букви: цуке́рки «Асорті́», сир «Королі́вський», ковбаса́ «Кра́ківська», шокола́д «Сві́точ», цигарки́ «Украї́нські», вино́ «Перли́на сте́пу», конья́к «Та́врія», мінера́льна вода́ «Мо́ршинська», напі́й «Жи́вчик», духи́ «Ліле́я», шампу́нь «Оли́вковий», кросі́вки «Найк», взуття ́«Крокс». 2. Назви виробничих марок технічних виробів (машин, приладів і т. ін.) беремо в лапки і пишемо з великої букви: автомобілі «Ніса́н», «Во́льво», «Фольксва́ген»), літак «Бо́їнг 777», тра́ктор «Слобожа́нець». Але назви самих виробів беремо в лапки і пишемо з малої букви: «ніса́н», «во́льво» «фольксва́ген» (автомобілі), «бо́їнг» (літак). «слобожа́́нець» (трактор). 3. Власні назви кораблів, поїздів, літаків тощо беремо в лапки, і перше слово в назві (і всі власні назви) пишемо з великої букви: круї́зний ла́йнер «Гармо́нія морі́в», по́їзд «Чорномо́рець». 4. Абревіатурні назви виробничих марок і виробів пишемо без лапок: Ан-225, А-340, В-77, КрАЗ. § 59. Назви порід тварин, видів і сортів рослин 1. Назви порід тварин пишемо з малої букви: вівча́рка, спаніє́ль, доберма́н (собаки), го́нтер, муста́нг, (коні), кохінхі́н, плімутро́к (кури), мерино́с, лако́н (вівці). 2. У неспеціальних текстах назви сортів рослин беремо в лапки і пишемо з малої букви (зокрема й власні назви): пшени́ця «золотоколо́са», груша «парижа́нка», троя́нда «гло́рія-дей», мали́на «гера́кл». 3. У спеціальній літературі в назвах сортів рослин перше слово (і всі власні назви) пишемо з великої букви: сморо́дина Софії́вська, огіро́к Корольо́к, тюльпа́н Ре́мбрандта, карто́пля Серпа́нок, сли́ва Зарі́чна ра́ння. 64 § 60. Велика буква в особливому стилістичному вживанні 1. З великої букви пишемо такі найменування, як Висо́кі Догові́рні́ Сто́рони, Надзвича́йний і Повнова́жний Посо́л (в актах міжнародного значення, у дипломатичних документах), А́ втор, Видавни́цтво (в авторському договорі), Замо́вник, Викона́вець (в угодах) і т. ін. 2. З великої букви пишемо займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам…, Вітаємо Вас…, у відповідь на Ваш запит… 3. З великої букви пишемо деякі загальні назви в контекстах, де наголошено на особливому змісті цих назв: Ба́тьківщи́на, Вітчи́зна, Честь, Люди́на, Ма́ти. § 61. Велика буква у складноскорочених назвах 1. Скорочені назви (абревіатури) установ, закладів, організацій тощо, утворені з частин слів, мають подвійне написання: 1) з великої букви, якщо ці слова вживаються на позначення установ, які є власними назвами: Укрпрофра́да, Держтелера́діо, Укрзалізни́ця, Київене́рго; 2) з малої букви, якщо такі слова є родовими назвами: медуніверсите́т, міськдержадміністра́ція, сільра́да. 2. Складноскорочені назви, утворені із початкових (ініціальних) букв, пишемо великими буквами: ООН, ГЕС, ЮНЕСКО, МАГАТЕ, АТС, КНР. При відмінюванні звукових абревіатур на зразок ЦУМ закінчення пишемо малими буквами і приєднуємо до останньої букви абревіатури без будь-якого знака (апострофа, коми): у ЦУМі, з ЦУМу, ТЮГу, ТЮГом. Суфіксальні утворення від звукових абревіатур пишемо малими буквами: оо́нівський, тю́гівець. 3. У префіксальних і складних словах, які пишемо разом або з дефісом, ́ НВЧлітерні та звукові абревіатури зберігають великі букви: УВЧ-терапі́я, випромі́нювання. Примітка 1. Абревіатури, які складаються із двох самостійно вживаних ініціальних абревіатур, що є назвами різних організацій, пишемо окремо: ІФ НАНУ (Інститут фізики Національної академії наук України), ДА МВСУ (Державний архів Міністерства внутрішніх справ України). Примітка 2. У складноскорочених словах мішаного типу, утворених з ініціальних абревіатур та усічених основ, ініціальну частину звичайно пишемо великими буквами, а усічену — малими: КУпАП (Кодекс України про адміністративні правопорушення), НДІхіммаш (Науково-дослідний інститут хімічного машинобудування), БілАЗ (Білоруський автомобільний завод). Складені назви, у яких поєднані ініціальна частина і нескорочене слово (слова) в непрямому відмінку, пишемо окремо: НДІ тра́нспорту га́зу, НДІ електромехані́чних при́ладів. 65 Примітка 3. Сполучник і в звукових абревіатурах у складноскорочених словах передаємо малою буквою: «КіЖ» («Культура і життя»). «СіЧ» («Сло́во і час»). Примітка 4. У назвах літаків, що складаються з двох перших букв прізвища конструктора і приєднаного до нього дефісом цифрового позначення, пишемо першу велику букву, другу — малу: Ту-154, Ан-22, Іл-62. § 62. Графічні скорочення Від абревіатур потрібно відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляємо повністю й скорочуємо лише на письмі. 1. Після скорочення звичайно ставимо крапку. Слова скорочуємо, переважно, після приголосного, але зрідка й після голосного. Слова не скорочуємо на голосний, якщо він не початковий у слові, і на ь. Наприклад, слово селя́нський може бути скорочене: сел., селян., селянськ. При збігу двох однакових приголосних скорочення треба робити після першого приголосного: настін. календар, ден. норма. У разі збігу двох (і більше) різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного, залежно від структури слова: власноруч. або власноручн. (власнору́чний), але тільки власт. (власти́вий). Поширені графічні скорочення: авт. — автор; авторський акад. — академік арк. — аркуш бібл. — біблійний; бібліографічний; бібліотечний буд. — будинок бульв. — бульвар вид. — видання вип. — випуск вул. — вулиця газ. — газета гр. — громадянин д. — доктор (наук) див. — дивись дияк. — диякон дол. — долар доц. — доцент енцикл. — енциклопедія; енциклопедичний єп. — єпископ журн. — журнал зб. — збірник знач. — значення 66 ігум. — ігумен іл. — ілюстрація; ілюстративний ім. — імені ін. — інші і т. д. — і так далі і т. ін. — і таке інше і под. — і подібне кв. — квартира кн. — книга; княгиня; князь коп. — копійка м. — місто мист. — мистецтво; мистецький митр. — митрополит напр. — наприклад нар. — народний наук. — науковий нац. — національний н. е. — нашої ери до н. е. — до нашої ери о. — острів, отець обл. — область; обласний оз. — озеро п. — пан; параграф; пункт патр. — патріарх перев. — переважно пл. — площа поч. — початок пор. — порівняй, порівняйте пп. — пани, панове; параграфи; пункти пресвіт. — пресвітер пров. — провулок прор. — пророк проф. — професор р. — рік; річка ред. — редактор; редакція рр. — роки р. н. — рік народження Р. Х. — Різдво Христове с. — село; сторінка св. — святий смт. — селище міського типу спец. — спеціальний 67 співавт. — співавтор ст. — станція; стаття; століття т. — том та ін. — та інше (інші) т-во — товариство тис. — тисяча; тисячолі́ття т. д. — так далі т. зв. — так званий т. ін. — таке інше у т. ч. — у тому числі укр. — український худ. — художній церк. — церковний чв. — чверть чл.-кор. — член-кореспондент Скорочені назви одиниць вимірювання пишемо без крапок: Б — байт Вт — ват г — грам га — гектар кг — кілограм км — кілометр дм — дециметр кБ — кілобайт кВт — кіловат кг — кілограм л — літр м — метр мм — міліметр см — сантиметр т — тонна ц — центнер Так само пишемо скорочення грн (гривня), (мільярд), трлн (трильйон). млн (мільйон), млрд 2. У графічних скороченнях також використовуємо дефіс. Пропущену середню частину слова позначаємо дефісом: гр-н (громадянин), вид-во (видавництво), ін-т (інститут), ун-т (університет), р-н (район), ф-ка (фабрика). У таких скороченнях після першої частини слова крапки не ставимо. 68 3. Дефісом також приєднуємо перші букви частин складного слова: с.д. — соціал-демократ, соціал-демократичний, ст.-сл. — старослов’янський , с.-г. (сільськогосподарський), півн.-сх. (півні́чно-східний), півд.-зах. (південно-західний). У таких випадках після скорочених частин слів ставимо крапку. 4. Скісна риска використовується при скороченні словосполучень, рідше — складних слів: п/в (поштове відділення), а/с (абонентська скринька), р/р (розрахунковий рахунок), м/хв (метрів за хвилину), км/год (кілометрів за годину). У таких випадках після скорочених частин слів крапки не ставимо. ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ § 63. Орфографічні правила переносу Частини слів з одного рядка в другий переносимо за складами: га́й-ка, зо́-шит, кни́ж-ка, ко-ло́-дязь, па́ль-ці, са-дів-ни́к, Ха́р-ків. Під час перенесення: 1. Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку, не переносимо в наступний: ака-де́-мія (а не а-каде́мія), Ма-рі́я (а не Марі́-я), олі-ве́ць (а не оліве́ць). Так само не можна поділяти на частини для переносу такі двоскладові слова, як або́, моя́, о́ко, ши́я тощо. 2. Не можна розривати сполучення букв дж, дз, які позначають один звук. Отже, переносити можна лише так: ґу́-дзик, хо-джу́. Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з — до кореня), то їх слід розривати: над-звича́й-ний (а не на-дзвича́йний), під-жив-ля́ти (а не пі-дживля́ти). 3. Не можна розривати сполучення букв йо, ьо. Наприклад: па-йо́к, (а не пай-о́к), сльо-за́ (а не сль-оза́). 4. Апостроф, м’який знак, й при переносі не відокремлюємо від попередньої літери: бур’-я́н (а не бур-’я́н), кіль-це́ (а не кіл-ьце́), Лук’-я́н (а не Лук-’я́н), ни́зь-ко (а не ни́з-ько), ба́й-ка (а не ба́-йка),стій-ки́й (а не стійки́й). 5. Коли корінь починається на голосний, то перенос здійснюємо довільно: ро-зора́ти, роз-ора́ти, ро-зо-ра́ти; бе-зупи́нно, без-упи́нно, безупи́нно, але коли на приголосний, то від кореня його не відриваємо: дозрівати (а не доз-рівати), ви́-правдання (а не ви́п-равдання). 6. При збігу однакових приголосних одну літеру залишаємо, а другу переносимо в наступний рядок: за-ко́н-ний, розрі́с-ся. В іменниках з подовженим приголосним можливий подвійний перенос: знан-ня́ і зна-ння́; жи-ття́ і жит-тя́. 7. Не розриваємо при переносі односкладові префікси перед приголосними: над-мі́рний, най-бі́льший (а не на-дмі́рний, на-йбі́льший). 69 Кількаскладові префікси при переносі можна розривати: пе-ре-працюва́ти, пе-ред-гро́ззя. 8. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багатоступі́нчастий (а не багатос-тупі́нчастий), восьми-гра́нний (а не восьмигра́нний), далеко-схі́дний (а не далекос-хі́дний). 9. Не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень цифр: АЕС, ЛАЗ-105, МАГАТЕ, МАУ, НТШ, УАПЦ. 10. У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про́ й Дніп-ро́, Олекса́ндра й Олек-са́ндра, се-стра́ й сест-ра́. Це правило поширюється й на суфікси: бли-зьки́й і близь-ки́й, видавни́-цтво, видавни́ц-тво й видавни́цт-во, га́ли-цький і га́лиць-кий, росі́й-ський і росі́йсь-кий, убо́-зтво, убо́з-тво й убо́зт-во, суспі́льс-тво й суспі́льст-во. § 64. Технічні правила переносу 1. Не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення, що належать до них: Т. Г. Шевче́нко (а не Т. Г. // Шевче́нко), гр. Іване́нко (а не гр. // Іване́нко), акад. (доц., проф.) Гончаре́нко (а не акад. (доц., проф.) // Гончаре́нко), п. Гнатю́к (а не п. // Гнатю́к). Примітка. Якщо імена, звання тощо подаємо повністю, то прізвища (а також по батькові) можна переносити: Тара́с Григо́рович Шевче́нко й Тара́с // Григо́рович Шевче́нко, акаде́мік // Агата́нгел Кри́мський і т. ін. 2. Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать: 2008 р. (а не 2008 // р.), 150 га (а не 150 // га), 20 см³ або 20 куб. см (а не 20 // см³ або 20 // куб. см), 5 г (а не 5 // г). 3. Граматичні закінчення, з’єднані з цифрами дефісом, не можна відривати й переносити: 2-й (а не 2- // й), 4-го (а не 4- // го), 10-му (а не 10- // му) й т. ін. 4. Не можна розривати умовні (графічні) скорочення на зразок вид-во, і т. д., і т. ін., та ін., т-во тощо. 5. Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки. Знак наголосу ( ́ ) § 65. Знак наголосу ставимо на маловідомих словах (локалізмах і т. ін.), а також тоді, коли слово може вживатися з двома наголосами, змінюючи при цьому своє значення, пор.: Ми схо́дили на гору й Ми сходи́ли на гору 70 та повернулися додому ще завидна; Обра́зи (від дієслова обража́ти), о́брази (художні, літературні), образи́ (ікони). 71 ІІ. ПРАВОПИС ЗАКІНЧЕНЬ ВІДМІНЮВАНИХ СЛІВ ІМЕННИК § 66. Поділ на відміни За належністю до роду та за відмінковими закінченнями іменники поділено на чотири відміни. І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага́, ги́ря, гри́вня, до́нька, дочка́, маши́на, організа́ція, пра́ця; воєво́да; базі́ка, зна́йда, листоно́ша, невда́ха, пла́кса, сирота́ та жіночі особові імена з відповідним закінченням: Богда́на, Катери́на, Вале́рія, Зо́я і чоловічі особові імена на -а, -я: Мико́ла, Са́ва. ІІ відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та із закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, ве́летень, заво́д, край, ма́йстер, това́риш; Андрі́й, Віта́лій, Заха́р, Яросла́в; ба́тько, тату́ньо; Дніпро́, Марко́/Ма́рко, Петро́; б) іменники середн. роду із закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- у непрямих відмінках): крило́, мі́сто; мо́ре, по́ле, ́ прі́звище; весі́лля, життя́, умі́ння; також іменники з суфіксами збільшувально-згрубілого значення -ищ-, -иськ-, утворювані від іменників усіх родів, які можуть зберігати й рід твірного, і набувати середнього роду: вітри́ще (від ві́тер), діди́ще (від дід), коропи́ще (від ко́роп), морози́ще (від моро́з), паруби́ще (від па́рубок) — чол. р., ножи́ще (від нога́) — середн. р., ведмеди́ще (від ведмі́дь) — чол. і середн. р.; дуби́́сько (від дуб), вовчи́сько (від вовк), їжачи́сько (від їжак), леви́сько (від лев), соми́сько (від сом) — чол. р., зайчи́сько (від за́єць) — чол. і середн. р., свекру́шисько (від свекру́ха) — жін. і середн. р., хлопчи́сько (від хлопець) — чол. і середн. р. IІІ відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: ваго́мість, вість, гі́дність, кров, любо́в, міць, незале́жність, ніч, піч, річ, ро́зкіш, сіль, самості́йність, собо́рність, тінь, слово ма́ти, у відмінкових формах якого з’являється суфікс -ер-; а також деякі жіночі особові імена: Аде́ль, Любо́в, Ніко́ль. ІV відміна: іменники середн. роду: а) із закінченнями -а, -я, що у формах родового, давального та місцевого відмінків набувають суфіксів -ат-, -ят- перед закінченням: гуся́ (гуся́ти, гуся́ті, (на) гуся́ті), дівча́ (дівча́ти, дівча́ті, (на) дівча́ті), лоша́ 72 (лоша́ти, лоша́ті, (на) лоша́ті), теля́ (теля́ти, теля́ті, (на) теля́ті); б) із закінченням -я, які мають два зразки відмінювання: із суфіксом ен- у формах родового, давального та місцевого відмінків і без такого суфікса: ви́м’я (ви́м’я/ви́мені, ви́м’ю/ви́мені, ви́м’ям/ви́менем, (на) ви́м’ї/ви́мені), ім’я́ (ім’я́/і́мені (і́мени), ім’ю́/і́мені, ім’я́м/і́менем, (на) ім’ї́/і́мені), пле́м’я (пле́м’я/пле́мені (пле́мені), пле́м’ю/пле́мені, пле́м’ям/пле́менем, (на) пле́м’ї/пле́мені), ті́м’я (ті́м’я/ті́мені (ті́мени), ті́м’ю/ті́мені, ті́м’ям/ті́менем, (на́) ті́м’ї/ті́мені). § 67. Поділ на групи Іменники І та ІІ відміни поділено на три групи: тверду, м’яку та мішану. І відміна 1. Тверда група До твердої групи належать іменники жін. роду із закінченням -а (крім тих, основа яких має закінчення на шиплячий приголосний): жі́нка, маши́на, перемо́га, сівба́, фа́брика, фі́рма, а також іменники спільного роду (чол. і жін.) із таким закінченням: базі́ка, біда́ха, витріща́ка, заводія́ка, недорі́ка, сирота́ та чол. роду (назви осіб): джу́ра, Мики́та, Са́ва та ін. 2. М’яка група До м’якої групи належать іменники жін. роду із закінченням -я: бу́ря, відмі́нниця, друка́рня, земля́, наді́я, пі́сня, сім’я́ та чол. роду — назви осіб: те́сля; іменники спільного роду із цим самим закінченням: кровопи́вця, уби́вця, суддя́ тощо та іменник чол. роду Ілля́. 3. Мішана група До мішаної групи належать іменники жін. роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: ве́жа, гу́ща, ї́жа, ка́ша, кру́ча, межа́, пло́ща, те́ща та чол. роду — назви осіб: вельмо́жа, паша́, а також іменники спільного роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: листоно́ша, міхоно́ша. ІІ відміна 1. Тверда група Чоловічий рід До твердої групи належать іменники чол. роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і з закінченням -о: дуб, о́дуд, пала́ц, темп, ужи́нок, у́спіх; ба́тько, Петро́; переважна більшість іменників на -р: 73 вир, ви́хор, відва́р, двір, жир, сир, сто́вбур, сто́ляр, щур, я́вір; сюди ж належать іменники звір, кома́р, снігу́р, які, проте, у називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи: зві́рі, комарі́, снігурі́ (іменник щур може мати і варіантне закінчення -і: щурі́), а також усі іменники іншомовного походження на -ер, -ор, -ур (-юр): інжене́р, колекціоне́р, ма́йстер, парфуме́р, фе́рмер, ши́фер, шофе́р; акто́р, дире́ктор, інспе́ктор, профе́сор, світлофо́р, семафо́р; абажу́р, гіпю́р, каламбу́р; іменники з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир (-ір, -їр): база́р, гекта́р, куліна́р, монтанья́р, му́ляр, футля́р, ювіля́р; каси́р, команди́р, пасажи́р, папі́р, сувені́р, конвої́р; окремі іменники іншомовного походження на -ар, -ир із постійним наголосом на корені в однині та множині: дóлар — дóлари, пáнцир — пáнцири та ін. Примітка. Іменник маляр залежно від наголосу належить або до твердої групи ма́ляр (наголос падає на корінь в усіх відмінках однини й множини: ма́ляр — ма́ляра, ма́лярові, ма́ляра, ма́ляром, (на) ма́лярові — ма́ляри, ма́лярів, ма́лярам, ма́лярів, ма́лярами, (на) ма́лярах), або до мішаної (наголос переходить на закінчення: маля́р — маляра́, маляре́ві, маляра́, маляре́м, (на) малярі́ — малярі́ — малярі́в — маляра́ми — (на) маляра́х). Середній рід До твердої групи належать іменники середн. роду із закінченням -о: боло́то, ві́яло, во́ло, залі́зо, зерно́, зло, крило́, ко́ло, люсте́рко, мавпеня́тко, ма́йво, мі́сто, молоде́цтво, село́, христия́нство та ін. 2. М’ я к а г р у п а Чоловічий рід До м’якої групи належать іменники чол. роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боє́ць, ве́летень, зви́чай, краді́й, край, мите́ць, тату́ньо, діду́ньо, уді́й, учи́тель, Анто́сьо, Бене́дьо, Іва́ньо; сюди належить частина іменників на -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бо́ндар — бо́ндаря, ко́зир — ко́зиря, ку́хар — ку́харя, лі́кар — лі́каря, пи́сар — пи́саря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із ар, -ир на закінчення: буква́р — букваря́, вівча́р — вівчаря́, воротáр — воротаря́, друка́р — друкаря́, інвента́р — інвентарю́ (збірне), календа́р — календаря́, кобза́р — кобзаря́, секрета́р — секретаря́, сухáр — сухаря́, хаба́р — хабаря́, шахта́р — шахтаря́; гузи́р — гузиря́, проводи́р — проводиря́, пухи́р — пухиря́ та ін. До м’якої групи належать також і деякі чоловічі особові імена: І́гор — І́горя, Ла́зар — Ла́заря та ін. Примітка. У складних словах із хаба́р сполучним голосним є лише о: хабарода́вець, хабаромі́сткість, хабарооде́ржувач. 74 Середній рід До м’якої групи належать іменники середн. роду із закінченням -е та -я (без суфіксів -ен-, -ят- у формах непрямих відмінків і переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): го́ре, мі́сце, мо́ре, по́ле; життя́, завда́ння, збі́жжя, здоро́в’я, змага́ння, знаря́ддя, ли́стя, обли́ччя, пі́р’я, по́лум’я та ін. 3. Мішана група Чоловічий рід До мішаної групи належать іменники чол. роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: ванта́ж, дощ, сто́рож, слуха́ч, ткач, това́риш; вітри́ще, діди́ще, дуби́ще; також іменники на -яр (назви людей за видом їхньої діяльності), у відмінкових формах яких наголос переходить із суфікса на закінчення: бджоля́р — бджолярá, весля́р — веслярá, вугля́р — вугляра́, газетя́р — газетярá, зброя́р — зброярá, каменя́р — каменяра́, пісня́р — пісняра́, скляр — скляра́, смоля́р — смолярá, школя́р — школяра́ та ін. Середній рід До мішаної групи належать іменники середн. роду із закінченням -е та основою на шиплячий приголосний: ло́же, плече́, прі́звище, я́вище та ін. 75 § 68. Зразки відмінювання іменників Перша відміна Тверда група Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. маши́н-а маши́н-и маши́н-і маши́н-у маши́н-ою …маши́н-і маши́н-о Іменники — загальні назви М’яка група Однина відмі́нниц-я наді́-я відмі́нниц-і наді́-ї відмі́нниц-і наді́-ї відмі́нниц-ю наді́-ю відмі́нниц-ею наді́-єю …відмі́нниц-і …наді́-ї відмі́нниц-е наді́-є Множина Н. маши́н-и маши́н відмі́нниц-і наді́-ї відмі́нниць наді́й маши́н-ам маши́н-и відмі́нниц-ям наді́-ям відмі́нниць наді́-ї відмі́нниц-ями наді́-ями М. маши́н-ами …маши́н-ах …відмі́нниц-ях …наді́-ях Кл. маши́н-и відмі́нниц-і наді́-ї Р. Д. Зн. Ор. Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. Однина пло́щ-а пло́щ-і пло́щ-і пло́щ-у пло́щ-ею …пло́щ-і пло́щ-е Мішана група Множина Однина пло́щ-і душ-а́ площ душ-і́ пло́щ-ам душ-і́ пло́щ-і ду́ш-у пло́щ-ами душ-е́ю …пло́щ-ах …душ-і́ пло́щ-і ду́ш-е, душ-е́ 76 Множина ду́ш-і душ ду́ш-ам ду́ш-і ду́ш-ами …ду́ш-ах ду́ш-і Тверда група Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. Окса́н-а Окса́н-и Окса́н-і Окса́н-у Окса́н-ою …Окса́н-і Окса́н-о Окса́н-и Окса́н Окса́н-ам Окса́н Окса́н-ами …Окса́н-ах Окса́н-и Іменники — власні назви М’яка група Однина Марі́-я Ле́с-я Марі́-ї Ле́с-і Марі́-ї Ле́с-і Марі́-ю Ле́с-ю Марі́-єю Ле́с-ею …Марі́-ї …Ле́с-і Марі́-є Ле́с-е Множина Марі́-ї Марі́й Марі́-ям Марі́й Марі́-ями …..Марі́-ях Марі́-ї Тверда група Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. Полта́в-а Полта́в-и Полта́в-і Полта́в-у Полта́в-ою … Полта́в-і Полта́в-о Ле́с-і Лесь Ле́с-ям Лесь Ле́с-ями …Ле́с-ях Ле́с-і М’яка група Однина Ві́нниц-я Ві́нниц-і Ві́нниц-і Ві́нниц-ю Ві́нниц-ею … Ві́нниц-і Ві́нниц-е 77 Тере́бл-я Тере́бл-і Тере́бл-і Тере́бл-ю Тере́бл-ею … Тере́бл-і Тере́бл-е Друга відміна Іменники чоловічого роду — загальні назви Однина Тверда група М’яка група Н. Р. Д. коза́к козак-а́ козак-о́ві (-у́) тигр ти́гр-а ти́гр-ові (-у) Зн. козак-а́ ти́гр-а мудре́ць мудрец-я́ мудрец-е́ві (ю) мудрец-я́ Ор. М. козак-о́м …козак-о́ві (-у́) Кл. коза́ч-е ти́гр-ом … ти́гр-ові (-у , -і) ти́гр-е мудрец-е́м мудрец-е́ві, (-ю́, -і́) мудрец-ю́ козак-и́ козак-і́в козак-а́м козак-і́в козак-а́ми …козак-а́х козак-и́ Множина ти́гр-и мудрец-і́ ти́гр-ів мудрец-і́в ти́гр-ам мудрец-я́м ти́гр-ів мудрец-і́в ти́гр-ами мудрец-я́ми …ти́гр-ах …мудрец-я́х ти́гр-и мудрец-і́ Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. 78 Мішана група о́брій меч о́брі-ю меч-а́ о́брі-єві (- меч-е́ві (-у́) ю) о́брій меч і меч-а́ о́брі-єм меч-е́м …о́брі-ї … меч-і (-е́ві) (-ю) о́брі-ю ме́ч-у о́брі-ї о́брі-їв о́брі-ям о́брі-ї о́брі-ями ..о́брі-ях о́брі-ї меч-і́ меч-і́в меч-а́м меч-і́ меч-а́ми …меч-а́х меч-і́ Іменники середнього роду — загальні назви Однина М’яка група по́л-е умі́нн-я по́л-я умі́нн-я по́л-ю умі́нн-ю по́л-е умі́нн-я по́л-ем умі́нн-ям …по́л-і, -ю …умі́нн-і по́л-е умі́нн-я Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. Тверда група крил-о́ крил-а́ крил-у́ крил-о́ крил-о́м …крил-і́ крил-о́ Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. Множина кри́л-а пол-я́ умі́нн-я крил пол-і́в умі́нь кри́л-ам пол-я́м умі́нн-ям кри́л-а пол-я́ умі́нн-я кри́л-ами і кри́ль-ми пол-я́ми умі́нн-ями …кри́л-ах …пол-я́х …умі́нн-ях кри́л-а пол-я́ умі́нн-я 79 Мішана група плеч-е́ плеч-а́ плеч-у́ плеч-е́ плеч-е́м …плеч-і́, -у́ і плеч-е́ві плеч-е́ пле́ч-і плеч-е́й, пліч плеч-а́м і пле́ч-ам пле́ч-і плеч-и́ма …плеч-а́х пле́ч-і Іменники чоловічого роду — власні назви Тверда група Н. Євге́н Оле́сь Р. Євге́н-а Оле́с-я Однина М’яка група Д. Євге́н-ові (-у) Оле́с-еві (-ю) Зн. Євге́н-а Оле́с-я Ор. Євге́н-ом Оле́с-ем М. …Євге́н-ові (у, -і) Кл. Євге́н-е …Оле́с-еві (-ю, -і) Оле́с-ю Н. Євге́н-и Оле́с-і Р. Євге́н-ів Оле́с-ів Д. Євге́н-ам Оле́с-ям Зн. Євге́н-ів Оле́с-ів Ор. Євге́н-ами Оле́с-ями М. ...Євге́н-ах …Оле́с-ях Кл. Євге́н-и Оле́с-і Мішана група І́гор І́гор-я Тверда група Тимі́ш Дністе́р Тимо́ш-а Дністр-а́ і Тимош-а́ І́гор-еві, (-ю) Тимо́ш-еві (-у) Дністр-у́ (-о́ві) і Тимош-е́ві (-у́) І́гор-я Тимо́ш-а Дністе́р і Тимош-а́ І́гор-ем Тимо́ш-ем Дністр-о́м і Тимош-е́м …І́гор-еві (-ю, -…Тимо́ш-еві (-у, -і) …Дністр-у́ (-о́ві, і) І і Тимош-е́ві (-у́, -і́) і́) І́гор-ю Тимо́ш-е Дні́стр-е Множина І́гор-і Тимо́ш-і і Тимош-і́ І́гор-ів Тимо́ш-ів і Тимош-і́в І́гор-ям Тимо́ш-ам і Тимош-а́м І́гор-ів Тимо́ш-ів і Тимош-і́в І́гор-ями Тимо́ш-ами і Тимош-а́ми …І́гор-ях …Тимо́ш-ах і …Тимош-а́х І́гор-і Тимо́ш-і і Тимош-і́ 80 Зразки відмінювання іменників чоловічого роду з основою на -р Однина Тверда група М’яка група Мішана група Н. Пасажи́р бульва́р байка́р ко́зир ковзаня́р Р. пасажи́р-а бульва́р-у байкар-я́ ко́зир-я ковзаняр-а́ Д. пасажи́р-ові (- бульва́р-у (- байкар-е́ві (- ко́зир-ю (-еві) ковзаняр-е́ві (-у́) у) ові) ю́) пасажи́р-а бульва́р байкар-я́ ко́зир (-я) ковзаняр-а́ Зн. Ор. пасажи́р-ом бульва́р-ом байкар-е́м ко́зир-ем ковзаняр-е́м М. …пасажи́р-ові (-у, -і) …бульва́р-і …байкар-е́ві ...ко́зир-і …ковзаняр-е́ві (- (-ові, -у) (-ю́, -і́) (-еві, -ю) бульва́р-е байка́р-ю ко́зир-ю у́, -і́) ковзаня́р-е Кл. пасажи́р-е Множина Н. пасажи́р-и бульва́р-и байкар-і́ ко́зир-і ковзаняр-і́ Р. пасажи́р-ів бульва́р-ів байкар-і́в ко́зир-ів ковзаняр-і́в Д. пасажи́р-ам бульва́р-ам байкар-я́м ко́зир-ям ковзаняр-а́м Зн. пасажи́р-ів бульва́р-и байкар-і́в ко́зир-і ковзаняр-і́в Ор. пасажи́р-ами бульва́р-ами байкар-я́ми ко́зир-ями ковзаняр-а́ми М. …бульва́р-ах …байкар-я́х …ко́зир-ях …ковзаняр-а́х бульва́р-и байкар-і́ ко́зир-і ковзаняр-і́ …пасажи́р-ах Кл. пасажи́р-и 81 Зразок відмінювання іменника Госпо́дь Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. Госпо́дь Го́спод-а Го́спод-ові (-у) і Господ-е́ві Го́спод-а Го́спод-ом …Го́спод-ові (-у, -і) Го́спод-и Однина Н. баби́щ-е Р. баби́щ-і/-а Д. баби́щ-і/-у З. баби́щ-е/-у О. баби́щ-ею/-ем М. …баби́щ-і Кл. баби́щ-е Відмінювання іменників на -ище (жін. і середн. р.) Множина баби́щ-а баби́щ баби́щ-ам баби́щ баби́щ-ами баби́щ-ах баби́щ-а Примітка. Тип відмінювання іменників на -ище (баби́ще — жін. і середн. рід, свекру́шище — жін. і середн. рід і под.) при хитанні в морфологічному роді залежить від значення роду: якщо іменник має дві форми роду (баби́ще — жін. і середн. рід), то для форми жін. роду лише в називному, знахідному та кличному відмінках однини властиве закінчення -е, типове для іменників другої відміни середнього роду, а в інших відмінках їхні закінчення збігаються із закінченнями іменників першої відміни (обидва варіанти наявні в знахідному відмінку), а для середн. роду — послідовність відмінювання за зразками відмінювання іменників другої відміни середн. роду. Третя відміна Однина Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. тінь ті́н-і ті́н-і тінь ті́нн-ю ... ті́н-і ті́н-е по́дорож по́дорож-і по́дорож-і по́дорож по́дорожж-ю ... по́дорож-і по́дорож-е гі́дність гі́дност-і, гі́дност-и гі́дност-і гі́дність гі́дніст-ю ... гі́дност-і гі́дност-е 82 Множина Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. ті́н-і ті́н-ей ті́н-ям ті́н-і ті́н-ями ... ті́н-ях ті́н-і по́дорож-і по́дорож-ей по́дорож-ам по́дорож-і по́дорож-ами ... по́дорож-ах по́дорож-і Четверта відміна Однина Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. курч-а́ курч-а́т-и курч-а́т-і курч-а́ курч-а́м ... курч-а́т-і курч-а́ ім’-я́ і́м-ен-і, ім’-я́ і́м-ен-і ім’-я́ і́м-ен-ем, ім’-я́м ... і́м-ен-і ім’-я́, і́м-ен-е Множина Н. Р. Д. Зн. Ор. М. курч-а́т-а курч-а́т курч-а́т-ам курч-а́т(а) курч-а́т-ами ... курч-а́т-ах ім-ен-а́ ім-е́н ім-ен-а́м ім-ен-а́ ім-ен-а́ми ... ім-ен-а́х ті́м’-я ті́м-ен-і, ті́м’-я ті́м-ен-і, ті́м’-ю ті́м’-я ті́м-ен-ем, ті́м’-ям … ті́м-ен-і, ті́м’-ї, але і по ті́м’-ю ті́м’-я ті́м’-я ті́м’-їв ті́м’-ям ті́м’-я ті́м’-ями ті́м’-ях 83 УВАГИ ДО ПРАВОПИСУ ВІДМІНКОВИХ ФОРМ І відміна А. Однина § 69. Родовий відмінок У родовому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -и, -і, -ї: 1) -и набувають іменники твердої групи: до́ньки, дочки́, кни́жки, ма́ми, маши́ни, перемо́ги, роди́ни, фа́брики; 2) -і (після голосного, м’якого знака та апострофа — -ї) мають іменники першої відміни м’якої та мішаної груп: бу́рі, гри́вні (від гри́вня — грошова одиниця), дуе́ньї, мрі́ї, наді́ї, пра́ці, відмі́нниці, сім’ї́; кру́чі, межі́, пло́щі, ти́ші. Примітка. Однакові за написанням форми родового відмінка однини та називного множини окремих іменників нерідко мають різні наголоси, пор.: дочки́ — до́чки, землі́ — зе́млі, кни́жки — книжки́, межі́ — ме́жі, сестри́ — се́стри, сім’ї́ — сі́м’ї. § 70. Давальний відмінок У давальному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного, м’якого знака та апострофа — -ї: до́ньці, дочці́, кни́жці, маши́ні, перемо́зі, фа́бриці; бу́рі, гри́вні, дуе́ньї, наді́ї, відмі́нниці, сім’ї́, статті́, кру́чі, межі́, пло́щі, ти́ші. § 71. Знахідний відмінок У знахідному відмінку однини іменники першої відміни твердої та мішаної груп мають закінчення -у, м’якої — -ю: до́ньку, дочку́, кни́жку, маши́ну, перемо́гу, фа́брику; кру́чу, межу́, пло́щу, ти́шу; бу́рю, гри́вню, дуе́нью, наді́ю, відмі́нницю, сім’ю́, статтю́. § 72. Орудний відмінок В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп — -ею, після голосного, м’якого знака та апострофа — -єю: до́нькою, дочко́ю, кни́жкою, маши́ною, перемóгою, фа́брикою; бýрею, гри́внею, дуе́ньєю, надíєю, відмі́нницею, сім’є́ю, статтéю; крýчею, межéю, плóщею, ти́шею. 84 § 73. Місцевий відмінок У місцевому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного, м’якого знака та апострофа — -ї: на до́ньці, на дочці́, на кни́жці, на маши́ні, на фáбриці, у бýрі, у перемóзі, по доро́зі, по сте́жці, по руці́; при до́ньці, при дочці́; на гри́вні, на дуе́ньї, у надíї, у сім’ї́, у статтí́, при відмі́нниці, при сім’ї́; на крýчі, на межі́, на плóщі, у ти́ші, у межі́, по кру́чі, по пло́щі. Примітка. Перед закінченням -і в давальному та місцевому відмінках приголосні г, к, х переходять відповідно в з, ц, с: ногá — нозí, рукá — руцí, мýха — мýсі. § 74. Кличний відмінок У кличному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -о, -е, -є, -ю. 1) -о властиве іменникам твердої групи: до́нько, до́чко, дружи́но, Гáнно Михáйлівно, кни́жко, перемóго, сéстро; 2) -е набувають іменники м’якої та мішаної груп, є — іменники м’якої групи після голосного, м’якого знака та апострофа: вóле, відмі́ннице, гри́вне, дýше, зéмле, Кáтре, крýче, магара́дже, ра́дже; а також І́лле; дуе́ньє, Марíє, мрíє, Соломíє; 3) -ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: бабýсю, Гáлю, дóню, Катру́сю, Ле́сю, Мару́сю, матýсю, тітýсю. Примітка 1. У звертаннях, що складаються з двох особових імен — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення тільки кличного відмінка: Оксáно Івáнівно, Марíє Васи́лівно. Примітка 2. У звертаннях до жінок, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка мають обидва іменники: добро́дійко Вариводо, па́ні Гарку́ше, поетко Забашто. Б. Множина § 75. Називний відмінок 1. У називному відмінку множини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -и, м’якої та мішаної груп — -і, після голосного, м’якого знака та апострофа — -ї: книжки́, маши́ни, перемóги, фа́брики; бýрі, дуе́ньї, надíї, відмі́нниці, статтí, сíм’ї; крýчі, мéжі, ми́ші, плóщі; також іменники чол. роду: джу́ри, ра́джі, сýдді. 85 § 76. Родовий відмінок У родовому відмінку множини іменники першої відміни мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів: 1) нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: верст (від верста́ —давня одиниця вимірювання відстані), верств (від верства́ — шар) і версто́в (від верства́ — давня одиниця вимірювання відстані), ви́гід (від ви́года) і вигі́д (від виго́да), губ (і губі́в), дорі́г, маши́н, назв, свобо́д, фа́брик, шкіл; бур, доло́нь, леге́нь (і леге́нів), наді́й, робітни́ць; круч, меж, площ; в іменників іншомовного походження здебільшого наявне нульове закінчення: арф, догм, пальм, шайб. 2) невелика група іменників жін. роду мають закінчення -ей: мише́й, свине́й, або нульову основу на -ей: баде́й (від бадді́), сіме́й (від сі́м’ї), стате́й (від статті́) та ін.; 3) закінчення -ів має невелика група іменників чол. роду: гайдама́ків, су́ддів, старості́в (від старости́ (у весільному обряді)) і ста́рост (від ста́рости (керівна особа)), те́слів, окремі іменники жін. роду (див. вище п. а), а також прізвища: Журбі́в, Чупри́нків і т. ін.; для окремих іменників можливі варіанти із закінченням -ів і нульовим закінченням: мами́ — мамі́в і ма́ми — мам, баби́ — бабі́в і рідко баб; у прізвищах: Ма́йбородів і Ма́йбород, Ста́ростів і Ста́рост. Примітка 1. В іменників, що мають у називному відмінку однини сполучення двох різних приголосних, у родовому відмінку множини між такими приголосними з’являються о або е. О виникає в тих іменників, які мають після приголосного основи суфікс -к: до́чок (до́чки), книжо́к, (книжки́), ку́льо́к (ку́льки́), мисо́к (миски́) і т. ін., а також в іменників між двома приголосними: гра (мн. і́гри), ку́хня, пове́рхня, со́сна́, су́кня, це́рква — і́гор, ку́хонь, пове́рхонь, со́сон (і со́сен), су́конь, церко́в. У низці іменників з’являється відповідно е (є): бо́єнь, во́єн (і війн), гри́вень, до́мен, дуе́ней, ескадри́́лей, копа́лень, ла́зень, мі́тел, шабе́ль, але букв (одн. бу́ква), мавп (одн. ма́впа), шахт (одн. ша́хта). Примітка 2. В іменників іншомовного походження з подвоєними приголосними в родовому відмінку множини це подвоєння збережено: бонн (від бо́нна), булл (від бу́лла), ванн (від ва́нна), вілл (від ві́лла), мадо́нн (від мадо́нна), панн (від па́нна). § 77. Давальний відмінок У давальному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ам, -ям: 1) закінчення -ам мають іменники твердої та мішаної груп: книжка́м, маши́нам, фа́брикам; кру́чам, ме́жам, пло́щам. 2) закінчення -ям мають іменники м’якої групи: бу́рям, дуе́ньям, гри́вням, ескадри́льям, наді́ям, відмі́нницям, сі́м’ям, стаття́м. 86 § 78. Знахідний відмінок У знахідному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з формою називного або родового відмінка множини, причому: 1) іменники — назви істот мають форму, однакову з формою родового відмінка множини: ведме́ди́ць, вовчи́ць, листоно́ш, міхоно́ш, молоди́ць, відмі́нниць, украї́нок; дуе́ней, свине́й. Примітка. Іменники — назви окремих свійських тварин, комах мають також менш поширену форму, однакову з формою називного відмінка: гна́ти ове́ць (і ві́вці), па́сти корі́в (і коро́ви), годува́ти свине́й (і сви́ні), ловити мух (і му́хи); 2) іменники — назви неістот уживаються у формі, однаковій із формою називного відмінка: книжки́, маши́ни, фа́брики; ву́лиці, гри́вні, друка́рні, ескадри́льї, мрі́ї, сі́м’ї, кру́чі, ме́жі, пло́щі. § 79. Орудний відмінок 5. В орудному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ами, -ями, -ми: 1) закінчення -ами мають іменники твердої та мішаної груп: книжка́ми, маши́нами, фа́бриками, кру́чами, ме́жами, пло́щами; 2) закінчення -ями властиве іменникам м’якої групи: ву́лицями, гри́внями, друка́рнями, дуе́ньями, ескадри́льями, мрі́ями, відмі́нницями, сі́м’ями, стаття́ми; 3) варіантні закінчення -ми (поряд із формами на -ами, -ями) мають лише поодинокі іменники: слізьми́ (і сльоза́ми), свиньми́ (і сви́нями). § 80. Місцевий відмінок У місцевому відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ах для твердої та мішаної груп і -ях — для м’якої групи: у книжка́х, на маши́нах, на кру́чах, на ме́жах, на гри́внях, на дуе́ньях, на ескадри́льях, у стаття́х, у сі́м’ях; по доро́гах, по рука́х, по стежка́х. § 81. Кличний відмінок У кличному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з називним: баби́, до́чки, жінки́, гри́вні, дуе́ньї, відмі́нниці. 87 ІІ відміна А. Однина § 82. Родовий відмінок У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їхнього значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю. 1. Іменники середн. роду в родовому відмінку однини закінчуються лише на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій, зрідка — у мішаній групі): мі́ста, села́, плеча́, прі́звища; умі́ння, знаря́ддя, мо́ря, обли́ччя, узбі́ччя, по́ля. 2. Іменники чол. роду із закінченням -о в родовому відмінку однини набувають закінчення лише -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі): ба́тька, Дмитра́, Дороше́нка, Тесле́нка, Франка́, Шевче́нка; Анто́ся, Бене́дя, Олексі́я. 2.1. Іменники чол. роду в родовому відмінку однини з основою на приголосний набувають закінчення -а, -я або -у, -ю залежно від значення істоти або значення неістоти, конкретного чи абстрактного значення та інших чинників. 2.1.1. Закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі) мають іменники чол. роду: 2.1.1.1. Назви істот у звичайній та зменшено-пестливій формі: акаде́міка, во́їна, делега́та, свяще́нника, співака́, тесляра́, митця́, незнайо́мця, промо́вця, татуся́, фено́мена (людина), учи́теля, у́чня, фахівця́; Богда́на, Бори́са, Олекса́ндра, Тара́са; Андрі́я, Василя́, Віта́лія, Сергі́я, Ю́рія; козаче́нька, хло́пчика; во́вчика, за́йчика, соко́лика; та персоніфіковані предмети і явища: Ві́тра, Моро́за та ін. 2.1.1.2. Назви неістот у звичайній та зменшено-пестливій формі, що позначають конкретні предмети, зокрема: а) назви дерев: бе́реста, ду́ба, кле́на, я́вора, я́сеня; дубка́, яворо́нька, ясено́чка; б) назви технічних реалій, машин і їх деталей: ваго́на, електрока́ра, ескала́тора, комп’ю́тера, літака́, моніто́ра, мото́ра, по́тяга, тра́ктора; автомобі́ля, ди́зеля, по́ршня; ваго́нчика, літачка́; в) терміни іншомовного походження, які позначають предмети, структурні елементи, геометричні тіла та їхні частини, математичні, лінгвістичні поняття: а́тома, ве́ктора, елеме́нта, еліпсо́їда, інтегра́ла, като́да, ква́рка, квадра́та, коефіціє́нта, ко́нуса, ко́синуса, цилі́ндра; а́фікса, інтерфі́кса, локати́ва, пре́фікса, су́фікса та ін., але си́нтаксису, фразеологі́зму (про інші категорії термінів див. п. 2); г) українські за походженням безафіксні та суфіксальні іменникитерміни: відмі́нка, восьмику́тника, дода́тка, займе́нника, знаме́нника, 88 іме́нника, прикме́тника, прислі́вника, трику́тника, чисе́льника, числі́вника, шкі́ва; про́меня, але ви́ду, ро́ду, скла́ду, спо́собу (див. п. 2.1.2.1(г)); ґ) назви одиниць вимірюваня довжини (дю́йма, ме́тра, кіломе́тра) або маси (гра́ма, кілогра́ма, фу́нта, фу́нтика); д) назви відрізків часу, днів тижня і місяців: дня, вівто́рка, понеді́лка; листопа́да, мі́сяця, сі́чня, ти́жня; але ві́ку, листопа́ду (явище природи), ро́ку (сукупність місяців, тижнів і днів), по́ясу (смуга фізичних об’єктів, частина поверхні земної кулі) (див. 2.1.2(2), а також числові назви: деся́тка, мільйо́на, мілья́рда; е) назви грошових знаків: гроша́, до́лара, карбо́ванця, санти́ма, фра́нка, це́нта, черві́нця, черві́нчика; є) назви органів і частин тіла: живота́, кишковика́, м’я́за, но́са, ро́та, скеле́та, сугло́ба, хребта́, шлу́нка, па́льця; живо́тика, па́льчика, але стравохо́ду та ін. (див. 2. 3); ж) назви житлових приміщень, сільськогосподарських і технічних будівель і їхніх частин, архітектурних деталей: бара́ка, ко́мина, одві́рка, підда́шка, причі́лка, сво́лока, флі́геля, димаря́; вітряка́, ву́лика, голубника́; акведу́ка, баге́та, е́ркера, карни́за, балко́на, па́ндуса, та́мбура; балко́нчика; але підму́рку, поко́ю (див. 2.1.2(3)); з) назви предметів побуту: ножа́, ча́йника, черпака́; дива́на, ми́сника, серва́нта; стільця́; сті́льчика; и) назви одягу і взуття: дже́мпера, жупа́на́, кобеняка́, костю́ма, ку́нту́ша, піджака́, плаща́, по́яса (елемент одягу), све́тра, ке́да, череви́ка, чо́бота; костю́мчика, пла́щика; череви́чка; і) назви виробів із борошна: бато́на, бу́блика, калача́, рога́лика; бу́бличка, кала́чика; ї) назви церковних реалій: амво́на, іконоста́са, ві́втаря́; іконоста́сика; к) назви населених пунктів із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-: Бердя́нська, Лу́цька, Бо́бринця, Кре́менця, Трускавця́, Пі́ттсбурга, Ви́шгорода, Ми́ргорода, Ша́ргорода, Бори́споля, Терно́поля, Я́мполя, Жито́мира, Яросла́ва, а також назви річок, населених пунктів і різних географічних назв із наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та із суфіксами присвійності -ів- (-їв), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-: Бика́, Дніпра́, Дністра́, Збруча́, Псла, Те́терева; Вільхівця́, Дінця́, Інгульця́, Торця́, Хустця́; Оле́ськова, Льво́ва, Ха́ркова, Ки́єва, Колгу́єва, Ха́ркова, Хо́дорова, Бату́рина, Пиря́тина, Свято́шина, Сня́тина; Ба́хмача, Га́дяча, Га́лича, лише в окремих випадках з наголосом на корені іменника: Бре́ча, Во́вка, До́вжика, Мало́го Куя́льника, Салги́ра, Сві́жа, Смо́трича. Примітка. Закінчення -у, -ю наявне у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Дави́дового Бро́ду, Зеле́ного Га́ю, Криво́го Ро́гу, Часово́го Я́ру, Широ́кого Ла́ну та ін.; 89 л) назви сайтів і служб електронної пошти: фейсбу́ка, юту́ба, іме́йла. 2.1.2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають: 1) абстрактні іменники чоловічого роду: а) назви якостей і властивостей: герої́зму, ліри́зму, націоналі́зму, патріоти́зму; б) назви почуттів, хвороб: бо́лю, гні́ву, жа́лю, жа́ху, сну, со́рому, сти́ду (і стида́), стра́ху, ро́зпачу; авітаміно́зу, артро́зу, бронхі́ту, гаймори́ту, гри́пу, діабе́ту, колі́ту, ко́ру, на́бряку, о́піку, о́пуху, оти́ту, ка́шлю, правцю́, ти́фу, я́щуру; в) назви процесів, станів, властивостей, явищ суспільного життя, загальних понять: ана́лізу, бі́гу, ви́бою, ви́купу, ви́слову, відбо́ю, ві́дгуку, заробі́тку, зато́ру, за́пису, зву́ку (але як термін зву́ка), ідеа́лу, і́мпульсу, кло́поту, коло́квіуму, конфлі́кту, кро́ку, ле́ту (льо́ту), по́штовху, прибу́тку, приї́зду, прогре́су, ремо́нту, ру́ху, си́нтезу, сто́гону, су́мніву, у́спіху, хо́ду, шу́му, але ривка́, стрибка́, стусана́; г) назви філософських, літературознавчих та інших наукових понять: абсолю́ту, абсу́рду, агностици́зму, антропоцентри́зму, дисона́нсу, догмати́зму, до́гмату; авра́лу, а́кту, доста́тку, е́кспорту, е́кскурсу, ідеа́лу, со́рту, спо́собу, хи́сту, фено́мену (явище), фрейди́зму та ін., але як конкретні іменники-терміни: ду́ха і Ду́ха (у значенні Свято́го Ду́ха (третя іпостась єдиного Бога); ґ) назви явищ природи: ви́хору, гра́ду, гро́му, ві́тру, вогню́, дощу́, землетру́су, моро́зу, сме́рчу, тума́ну, урага́ну, хо́лоду, цикло́ну; але Ві́тра, Моро́за як персоніфікованих явищ (див. п. 2.1.1.1); 2) іменники на позначення сукупності істот (електора́ту, батальйо́ну, взво́ду, дивізіо́ну, ко́рпусу (військове з’єднання), о́рдену (чернеча громада), орке́стру, по́лку, ро́ю, хо́ру, але з наголосом на останньому складі табуна́) або неістот: а) дерев, кущів: га́ю, лі́су, са́ду (але садка́), чагарнику́; б) трав’янистих рослин: барві́нку, бузку́, буркуну́, горо́ху, звіробо́ю, кро́пу, молоча́ю, очере́ту, щавлю́, ячме́ню (але вівса́); в) предметів побуту: о́дягу, ремане́нту, суво́ю, това́ру; г) сортів плодових дерев: ране́ту, ренкло́ду; кальві́лю та ін.; г) установ, закладів, організацій, об’єднань держав: інститу́ту, ко́леджу, ліце́ю, ма́ркету, музе́ю, університе́ту; клу́бу, коміте́ту, у́ряду; сою́зу, але бло́ка (механізм або камінь); ґ) спортивних ігор і танців: альпіні́зму, бадмінто́ну, баскетбо́лу, бейсбо́лу, біатло́ну, бо́ксу, бо́улінгу, волейбо́лу, гандбо́лу, го́льфу, да́йвінгу, се́рфінгу, футбо́лу; бобсле́ю, хоке́ю; ва́льсу, краков’я́ку, та́нку (але переважно з наголосом на закінченні танка́); та́нцю, але: гопака́, козака́ (танець), се́рфінга (спортивне знаряддя); 3) іменники — назви просторових понять та їхніх різновидів: ва́лу, байра́ку, лима́ну, лу́гу, майда́ну, то́ку; все́світу, ри́нгу, ро́ву, сві́ту, сте́пу, 90 ури́вку, я́ру; кра́ю, небокра́ю, руча́ю, але: горба́, ху́тора. До цієї групи належать також назви різних споруд і будинків, зокрема й військових, приміщень та їхніх частин, різних просторових комунікацій: бастіо́ну, буди́нку, вігва́му, вокза́лу, гурто́житку, ґа́нку, да́ху, заво́ду, за́лу, за́мку, інтерна́ту, кана́лу, коридо́ру, мо́лу, му́ру, пала́цу, парапе́ту, підва́лу, пло́ту, по́верху, порта́лу, приту́лку, ти́ну, універма́гу, фаса́ду, фільва́рку, чу́му, ши́нку, шта́бу; сара́ю; метрополіте́ну; але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа́, гаража́, куреня́, млина́, сажа́, хліва́; обидва закінчення — -а (-я) та -у (-ю) — мають іменники: моста́ (конкретний предмет) й мо́сту (цілісність), подібно: паркана́ й парка́ну, плота́ й пло́ту, стола́ й сто́лу. До просторових реалій належать і назви річок (крім зазначених у п. 2.1.1.2 л), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Бу́гу, Га́нгу, До́ну, Дуна́ю, Ні́лу, Ре́йну, Се́йму, Сти́ру, Стри́ю, Байка́лу; Сві́тязю; Ельбру́су, Памі́ру, Ура́лу, Алта́ю; Кі́пру, Кри́ту, Ро́досу; Алжи́ру, Афганіста́ну, Ватика́ну, Єги́пту, Іра́ну, Іра́ку; Кита́ю, Тайва́ню; Гонко́нгу, Ельза́су, Кавка́зу, Караба́ху, Кривба́су, Мікело́ну, Сен-П’є́ру, Сибі́ру. Примітка. Закінчення -а (-я) та -у (-ю) має розрізнювальну функцію в деяких іменників: Алжи́ра, Ри́ма, Туні́са (місто) і Алжи́ру, Ри́му, Туні́су (країна), Нью-Йо́рка (місто) — Нью-Йо́рку (штат). 4) речовинні іменники: азо́ту, асфа́льту, бальза́му, бо́ру, бро́му, борщу́, во́ску, га́су, гі́псу, грані́ту, йо́ду, ква́су, ки́сню, льо́ду, ме́ду, піску́, плазміноге́ну, по́роху, спи́рту, фібриноге́ну; алюмі́нію, во́дню, вуглецю́, ма́гнію, ра́дію, та́лію, ту́лію, але білка́, хлі́ба (конкретний іменник); 5) більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водого́ну, вододі́лу, газого́ну, живо́пису, живопло́ту, манускри́пту, родово́ду, руко́пису, суходо́лу, але електрово́за, паропла́ва; 6) назви населених пунктів (крім зазначених у п. 2.1.1.2 к): Амстерда́му, Го́мелю, Ліверпу́лю, Ло́ндону, Мадри́ду, Пари́жу, Чорно́билю. Примітка. Ці іменники можуть мати варіантне закінчення —а(-я): Амстерда́ма, Го́меля, Ліверпу́ля, Ло́ндона, Мадри́да, Пари́жа, Чорно́биля; 7) більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): ви́бою, ви́падку, ви́слову, відбо́ю, ві́дгуку, заробі́тку, за́пису, зато́ру, о́піку, о́пуху, по́буту, по́штовху, прибу́тку, прикла́ду, про́воду (дріт), суво́ю, у́сміху, у́спіху. Примітка. У низці іменників зміна закінчення, що ґрунтована на протиставленні конкретних іменників та абстрактних іменників, а також на реалізації іменниками значення сукупності, відбиває значення слова: алма́за (коштовний камінь) — алма́зу (мінерал), а́кта (документ) — а́кту (дія), апара́та (прилад) — апара́ту (установа), ба́ла (одиниця виміру) − ба́лу (святковий вечір), бло́ка (частина споруди, машини) — бло́ку 91 (об’єднання держав), бо́ра (свердло) — бо́ру (хімічний елемент), бо́рта (край одягу, посуду) — бо́рту (судно), була́та (зброя) — була́ту (сталь), ва́ла (деталь машини) — ва́лу (насип), дзво́на (інструмент) — дзво́ну (звук), Ду́ха/ду́ха (безплотна надприродна істота, безсмертна, нематеріальна основа істоти) — ду́ху (здібність, властивість, стан, зміст і напрям, процес), елеме́нта (конкретне) — елеме́нту (абстрактне), зву́ка (термін) — зву́ку (процес), інструме́нта (одиничне) — інструме́нту (збірне), ка́меня (одиничне) — ка́меню (збірне), кли́на (предмет) — кли́ну (просторове поняття), ко́рпуса (тулуб) — ко́рпусу (сукупне), листа́ (одиничне) — ли́сту (збірне), листопа́да (місяць) — листопа́ду (процес), оригіна́ла (особа) — оригіна́лу (документ), о́ргана (частина тіла) — о́ргану (установа), папе́ра (документ) — папе́ру (матеріал), по́тяга (поїзд) — по́тягу (почуття), прида́тка (відросток) — прида́тку (додаток), по́яса (предмет) — по́ясу (просторове поняття), раху́нка (документ) — раху́нку (дія), сирка́ (сиркова маса) − сирку́ (зменш. до сир), со́няшника (рослина) − со́няшнику (насіння), ста́на (технічний термін) — ста́ну (музичний та ін. термін), телефо́на (апарат) — телефо́ну (вид зв’язку); те́рміна (слово) — те́рміну (строк), фа́ктора (маклер) — фа́ктору (чинник), фено́мена (особа) — фено́мену (явище), шабло́на (пристрій; кресленик) — шабло́ну (зразок), шлу́нка (орган травлення) — шлу́нку (страва, фізіологічна потреба в їжі) і т. ін. § 83. Давальний відмінок У давальному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві (-єві), -у (-ю). 1. Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м’якій після приголосного), -єві (у м’якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чол. роду (за винятком зазначених у п. 2 б): ба́тькові, ве́летневі, дире́кторові, ді́дові, добро́дієві, журавле́ві, ма́йстрові, Петро́ві, побрати́мові, працівнико́ві, секретаре́ві, Сергі́єві, си́нові, солов’є́ві, та́тові, това́ришеві, шахтаре́ві; буди́нкові, бу́кові, дро́тові, запа́сові, ки́лимові, набо́рові, пала́цові; га́єві, ка́меневі, кра́єві, пне́ві; доще́ві, пла́че́ві, плаще́ві та ін. Ці ж іменники набувають і закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі): дире́ктору, ма́йстру, Петру́, ве́летню, Віта́лію, журавлю́, солов’ю́; буди́нку, бу́ку, дро́ту, запа́су, ки́лиму, пала́цу; га́ю, ка́меню, кра́ю. Примітка. Коли в тексті уживано поряд декілька іменників чол. роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних відмінкових закінчень потрібно спочатку використовувати закінчення -ові, -еві (-єві), а тоді — -у (-ю): Симоне́нкові Оле́сю Андрі́йовичу, Леоні́дові Микола́йовичу Куце́нку, добро́дієві бригади́ру, па́нові капіта́ну. Варіантні закінчення -ові та -у мають іменники середн. роду із суфіксом -к-, що означають недорослих істот: дитя́ткові — дитя́тку, лоша́ткові — лоша́тку, немовля́ткові — немовля́тку, порося́ткові — порося́тку, теля́ткові — теля́тку, ягня́ткові — ягня́тку і под. 2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають: 1) іменники середн. роду: мі́сту, селу́, свя́ту; прі́звищу, умі́нню, знаря́ддю, обли́ччю, підда́шшю, роздорі́жжю; се́рцю, со́нцю. 92 У деяких іменниках середн. роду можливі варіантні закінчення -у, -ю та ові, -еві: ли́ху — ли́хові, мі́сту — мі́стові, о́зеру — о́зерові, се́рцю — се́рцеві; 2) іменники чол. роду на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин: Ки́їв — Ки́єву, Колгу́єв — Колгу́єву, Ма́монтов — Ма́монтову, Львів — Льво́ву, о́стрів — о́строву, рів — ро́ву, Ха́рків — Ха́ркову, Бату́рин — Бату́рину, Лебеди́н — Лебедину́. Примітка. У прізвищах на зразок Васили́шин, Воло́шин, Семени́шин, Якови́шин, Ільїн можливі варіантні закінчення -у та -ові: Васили́шину — Васили́шинові, Воло́шину — Воло́шинові, Михайли́шину — Михайли́шинові, Семени́шину — Семени́шинові, Степани́шину — Степани́шинові, Якови́шину — Якови́шинові, Ільїну́ — Ільїно́ві та ін. § 84. Знахідний відмінок У знахідному відмінку однини іменники другої відміни мають форму, однакову з формою родового або називного відмінка. 1. Омонімічну з формою родового відмінка мають усі іменники чол. роду — назви істот, а також найменування персоніфікованих явищ: будівника́, допові́дача́, коня́, хло́пця, Ві́тра, Моро́за. 2. Усі іменники — назви неістот чол. роду, а також іменники середн. роду в знахідному відмінку мають ту саму форму, що й у називному: буди́нок, декре́т, інститу́т, колекти́в, міст, наро́д, полк, сон, стиль, стіл, ячмі́нь; корі́ння, мі́сто, мі́сце, мо́ре, село́. Примітка. Деякі конкретні іменники чол. роду, переважно назви побутових предметів, дерев, документів та ін., можуть мати варіантні форми, спільні з формами або родового, або називного відмінків: (зрізав) дуб і ду́ба, (вивчив) вірш і ві́рша, (написав) лист і листа́, (узяв) ніж і ножа́, (поклав) оліве́ць і олівця́, (поставив) плуг і плу́га, (розгорнув) дові́дник і дові́дника; (подарував) пе́рстень і пе́рсня, (уклав) акт і а́кта. § 85. Орудний відмінок В орудному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ом, -ем (-єм) і -ям, -им. 1. Закінчення -ом мають усі іменники чол. та середн. роду твердої групи, -ем (після голосного та апострофа -єм) — іменники чол. та середн. роду мішаної та м’якої груп (крім іменників середн. роду з кінцевим -я): ма́йстром, мі́стом, працівнико́м, село́м; бійце́м, кобзаре́м, коне́м, куще́м, мі́сцем, мо́рем, ноже́м, плече́м, прі́звищем, секретаре́м, слухаче́м, пиріє́м, ро́єм, солов’є́м, урожа́єм; Багріє́м, Кубліє́м, Червоніє́м. 2. Закінчення -ям мають усі іменники середн. роду на -я: ворожі́нням, життя́м, змага́нням, умі́нням, знаря́ддям, кі́ллям, ли́стям, лу́б’ям, обли́ччям, підда́шшям, пі́р’ям, роздорі́жжям, ща́стям. 3. Закінчення -им мають в орудному відмінку: 1) іменники — прізвища чол. роду твердої групи на -ов, -ев (-єв), -ів (їв), -ин, -ін (-їн): Виногра́довим, Зве́гінцевим, Ільїни́м, Ковале́вим (від 93 Ковалі́в), Ле́синим. Неслов’янські прізвища, які закінчуються на -ов, -ин, -ін, мають в орудному відмінку однини закінчення -ом: Бю́ловом, Да́рвіном, Ке́львіном, Ча́пліном. Примітка. Прізвища на -ин (-анин, -янин), які походять від назв осіб за етнічною належністю або місцем проживання, в орудному відмінку однини набувають закінчення ом: Воло́шином, Лучка́нином, Ру́сином, Ту́рчином, Туря́нином і т. ін.; 2) Іменники — географічні назви середнього роду із суфіксами присвійності -ов-, -ев- (-єв-), -ин- (-їн-), що відмінюються як прикметники: Горо́шине — Горо́шиним, Грані́тне — Грані́тним, Кам’яне́ — Кам’яни́м, Котеле́ве — Котеле́вим, Сва́тове — Сва́товим. Іменники — географічні назви чоловічого та середнього роду із суфіксами -ов-, -ев- (-єв-), -ів- (-їв-), -ин-, -ін- (-їн-), що не відмінювані як прикметники, мають в орудному відмінку однини закінчення -ом: Ки́євом, Козя́тином, Лебедино́м, Пиря́тином, Свято́шином, Ха́рковом, Яготино́м. § 86. Місцевий відмінок У місцевому відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -і (-ї), -ові, -еві (-єві), -у (-ю). 1. Закінчення -і (після голосного та апострофа — -ї) мають: 1) іменники чол. роду (переважно безсуфіксні) — назви неістот: в а́кті, в ду́сі, у комп’ю́тері, у байра́ці, у бе́резі, у ґру́нті, у декре́ті, у телефо́ні, на ду́бі, на мі́сяці, на по́версі, на поро́зі, на столі́, на язиці́́,́ ́ по асфа́льті, по фунда́менті, при дні, при столі́, при хара́ктері; Примітка 1. Деякі іменники цього зразка можуть мати варіантні закінчення -і (-ї) та -у (-ю), що залежить від місця наголосу в слові: у га́ї — у гаю́, у кра́ї — у краю́, у лі́сі — у лісу́, на льо́ді — на льоду́, на ро́ді — на роду́, у са́ді — у саду́, на ста́ві — на ставу́, на то́рзі — на торгу́; 2) іменники середн. роду твердої групи (без суфікса -к-), а також мішаної та м’якої груп: у го́рі, у навча́нні, в о́зері, у сло́ві, у мі́сті, у селі́, у прі́звищі; на письмі́, на обли́ччі, на підда́шші, на плечі́,́ на роздорі́жжі, по заве́ршенні, при зга́рищі, при мо́рі, при узбі́ччі. 2. Закінчення -у (після голосного — -ю) мають: 1) іменники чол. та середн. роду твердої групи із суфіксами -к-, -ак-, ик-, -ок-, -к(о) — назви неістот: у ставку́; у горще́чку, у місте́чку; у буди́нку, у гуртку́; у ві́йську; на держаку́, на літаку́, на мішку́; на до́щику, на лі́жку, на ́ яє́чку; по гори́щу, по узбі́ччю; при ба́теньку, при підраху́нку. Наявні також і варіантні форми з -ові: на/по/при/у буди́нкові, на/по/при/у держако́ві, на/по/при/у літако́ві, на/по/при/у лі́жкові та ін.; 2) іменники чол. роду односкладових основ із закінченням -у (-ю) в родовому відмінку, якщо наголос у місцевому відмінку переходить з основи 94 на закінчення: у гаю́, у соку́, у степу́, у яру́, у бою́, на льоду́, на снігу́, на шляху́, по даху́. Примітка 1. Із прийменниками по деякі іменники набувають варіантних закінчень у (-ю) та -і (-ї): по ду́бу — по ду́бі, по Дніпру́ — по Дніпрі́, по мі́сту — по мі́сті, по обли́ччю — по обли́ччі, по о́зеру — по о́зері, по по́лю — по по́лі, по селу́ — по селі́, по навча́нню — по навча́нні; на позначення часу вживається переважно закінчення -і (-ї): по закі́нченні, по обі́ді; зрідка — -у(-ю): по ве́чорі і по ве́чору, по дося́гненні і по дося́гненню, по заве́ршенні і по заве́ршенню, по закі́нченні і по закі́нченню, по зді́йсненні і по зді́йсненню. Примітка 2. Із прийменниками в (у) деякі іменники також набувають варіантних закінчень -у (-ю) та -і (-ї): у по́тягу — у по́тязі. 3. Закінчення -ові у твердій групі, -еві (після голосного та апострофа — єві) у м’якій та мішаній групах мають: 1) іменники чол. роду — переважно назви істот: на/при ба́тькові, на/при ліснико́ві, на/при водіє́ві, на/при вчи́телеві, на/при коне́ві, на/при това́ришеві; 2) іменники середн. роду твердої групи із суфіксом -к- (назви істот): на дитя́ткові, на левеня́ткові, на немовля́ткові, на теля́ткові, на хлоп’я́ткові, на яструб’я́ткові. Примітка 1. Іменники чол. роду твердої групи з основою на -г, -к, -х, безсуфіксні та із закінченням -о — назви осіб, а також іменники середн. роду із суфіксами зі значенням пестливості − назви істот, ужиті з прийменниками на, у (в), по, при, поряд із закінченнями -ові, ́ никові — еві (-єві) мають і варіантні закінчення -у (-ю): на ба́тькові — на ба́тьку, при співробі́т на співробі́тнику, на чумако́ві — на чумаку́, на дитя́ткові — на дитя́тку, на теля́ткові — по теля́тку. Іменники чол. роду — назви істот (не осіб) мають поряд із закінченнями -ові, -еві (-єві) й закінчення -і (-ї): на зві́рові — на зві́рі; на кито́ві — на киті́, на осло́ві — на ослі́, на ти́грові — на ти́грі; на бугає́ві — на бугаї́, на коне́ві — на коні́, на ло́севі — на ло́сі; на вуже́ві — на вужі́; -ові та -у − переважно в іменників з основою на -к: на борсуко́ві і на борсуку́; на віслюко́ві і на віслюку́; на во́вкові і на во́вку; на вояко́ві і на вояку́. Примітка 2. Із прийменником по іменники набувають варіантних закінчень -ові, еві (-єві) та -у (-ю): по ле́вові і по ле́ву, по во́вкові і по во́вку; по бугає́ві і по бугаю́, по за́йцеві і по за́йцю; по вуже́ві і по вужу́. Примітка 3. Окремі іменники — назви осіб чол. роду, вжиті з прийменниками на, у (в), по, при, мають три варіанти закінчень: -ові / -у (-ю) / -і (-ї) — у твердій групі, а в м’якій і мішаній групах − -еві (-єві), -ю, -і (-ї): на, у (в), по, при капіта́нові, капіта́ну, капіта́ні; на, у (в), по, при прем’є́р-міні́строві, прем’є́р-міні́стру, прем’є́р-міні́стрі; на, у (в), по, при профе́сорові, профе́сору, профе́сорі; на, у (в), по, при студе́нтові, студе́нту, студе́нті; на, у (в), по, при учи́телеві, учи́телю, учи́телі; на, у (в), по, при носіє́ві, носію́, носії́; на, у (в), по, при не́божеві, не́божу, не́божі; на, у (в), по, при това́ришеві, това́ришу, това́риші; на, у (в), по, при читаче́ві, читачу́, читачі́. § 87. Кличний відмінок Іменники другої відміни в кличному відмінку закінчуються на -у (-ю), -е. 1. Закінчення -у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами 95 -ик, -ок, -к(о)), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): Пе́трику, Іва́нку, Оле́же (й Оле́гу), ба́тьку, си́нку, пого́ничу, слуха́чу, това́ришу, робітнику́ (і робітни́че), Дже́ку, Жа́ку, Лю́двігу, Фрі́дріху; а також іменники ді́ду, си́ну, та́ту. 2. Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Віта́лію, вчи́телю, Гри́цю, кра́ю, лі́карю, мі́сяцю, розма́ю, я́сеню. 3. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом -ець і деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богда́не, Бо́же, го́лубе, дру́же, коза́че, мо́сте, о́рле, па́не, Пе́тре, по́сле, со́коле, Степа́не, чума́че; же́нче (від жнець), кра́вче, моло́дче, хло́пче, ше́вче (переважно: бійцю́, украї́нцю, умільцю́ та ін.); гусля́ре, До́вбуше, ма́ля́ре, сто́роже, тесля́ре, школя́ре. В окремих випадках можливі варіанти: повста́нц-ю і повста́нч-е, умі́льц-ю і умі́льч-е. 4. Закінчення -е мають прізвища прикметникового походження на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), такі, як Рома́нове, Чугу́єве, Короле́ве, Що́голеве, Глі́бове, Гуля́єве, Романи́шине, Степани́шине та ін. і варіантні форми, спільні з називним відмінком: Рома́нів, Чугу́їв, Королі́в, Що́голів, Глі́бов, Гуля́єв, Романи́шин, Степани́шин. Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е: Ки́єве, Лебеди́не, Льво́ве. Примітка 1. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка мають обидва слова: добро́дію бригади́ре, па́не лейтена́нте. Примітка 2. У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набувають і загальна назва, і власне ім’я: бра́те Пе́тре, дру́же Гри́цю, коле́го Степа́не, лі́карю І́горю, па́не Віта́лію, побрати́ме Іва́не. Примітка 3. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка набувають і загальна назва, і власне ім’я: дру́же Макси́менку; коле́го Євгенищуку́, па́не Кова́лю; можливі також поєднання форми кличного відмінка іменника загальної назви та форми кличного відмінка прізвища, однакової з формою називного відмінка: дру́же Макси́менко; коле́го Євгенищу́к, па́не Кова́ль. Примітка 4. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володи́мире Хомичу́, Пе́тре Кузьмичу́, Яросла́ве Андрі́йовичу. Примітка 5. Іменники сер, сір, гер мають форму, омонімічну з називним відмінком: сер, сір, гер. Примітка 6. Іменник Госпо́дь у кличному відмінку має форму Го́споди; іменник Христо́с може мати варіантні форми кличного відмінка: Хри́сте, Христе́, рідко Христо́се. 96 Б. Множина § 88. Називний відмінок У називному відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -и, -і (-ї), -а (-я). 1. Закінчення -и мають усі іменники чол. роду твердої групи: батьки́, береги́, горо́ди, директори́, заво́ди, кла́си, ліси́, працівники́, футля́ри, але дру́зі. Примітка. Іменники чол. роду із суфіксами -анин (-янин), -ин, -їн у множині втрачають -ин (-н): болга́ри, громадя́ни, кия́ни, львів’я́ни, селя́ни, тата́ри, хазяї́ (хазяїни́), але: грузи́ни, осети́ни, руси́ни. 2. Закінчення -і (після голосного та апострофа -ї) мають іменники чол. роду м’якої та мішаної груп, а також деякі іменники середн. роду: ве́летні, геро́ї, ковалі́, о́брії, купці́, лікарі́, пазурі́ (і па́зури), секретарі́, солов’ї́, теслярі́, школярі́; ножі́, слухачі́, товариші́; о́чі (зрідка ві́чі), пле́чі.. Примітка 1. Іменники чол. роду з числівниками два, три, чотири мають закінчення —и, -і (-ї): два хло́пці, три робітники́, чотири слухачі́. Примітка 2. В урочистому мовленні замість форми множини слова брат — брати́ вживають форму збірності бра́ття (зрідка — брато́ве). 3. Закінчення -а (у твердій і мішаній групах), -я (у м’якій, зрідка мішаній, групі) мають усі іменники середн. роду: де́на (від дно), міста́, пе́ра, стреме́на; прі́звища, у́рвища; умі́ння, моря́, обли́ччя, підда́шшя, поля́, прислі́в’я, роздорі́жжя. Декілька іменників чол. роду другої відміни мають у називному відмінку множини варіантні закінчення -и та -а: ву́си — ву́са, ґрунти́ — заст. ґрунта́ (збірне), рукави́ — рука́ва, хліби́ — хліба́ (збірне), але тільки ві́вса. Примітка. Іменник Госпо́дь форм множини не має. § 89. Родовий відмінок У родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), нульове закінчення та -ей. 1. Закінчення -ів (після голосного та апострофа — -їв) мають іменники чол. роду та іменники середн. роду на -е, -я: батькі́в, берегі́в, ва́тів, во́льтів, геро́їв, гра́мів, дру́зів, дощі́в, захисникі́в, о́́бріїв, ме́трів, о́мів, пі́дписів, робітникі́в, солда́тів, солов’ї́в, степі́в, таті́в (множина тати́) і та́тів (множина та́ти), школярі́в; верхі́в’їв, відкритті́в, житті́в, міжгі́р’їв, морі́в, подві́р’їв, полі́в, покритті́в, почутті́в, прислі́в’їв. Примітка. Невелика група іменників чол. роду мають і нульове закінчення (основу): ва́тів (ват), кілова́тів (кілова́т), чо́ботів (чобі́т), а також у сполученні з числівниками: 97 сто раз (і разі́в), але днів сім, разі́в сто; чолові́к сім і сім чолові́к, тобто “сім осіб”, але сім чоловікі́в — “сім осіб чоловічої статі”, чолові́к із дві́сті, а також ті іменники, що втрачають у множині суфікси -ин, -їн: болга́р, громадя́н, селя́н, тата́р, але: вірме́нів, грузи́нів, осети́нів. 2. Нульове закінчення мають усі іменники середн. роду на -о, -е та більшість на -я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним н): бажа́нь, болі́т, вага́нь, верхові́ть, весі́ль, ві́дер, ві́кон, долі́т, завда́нь, засі́дань, умінь, кіл, кіле́ць, колі́с, місць, озе́р, обли́ч, пальт, пита́нь, підда́ш, поклика́нь, поло́тен, прі́звищ, роздорі́ж, серде́ць (і серць), сіл, слів, сприйня́ть, ху́тер, яє́ць, але: морі́в, полі́в (рідко піль) та ін. Примітка. У разі збігу двох приголосних у кінці основи з нульовим закінченням між ними часто з’являються голосні о або е: ві́кон, па́сом, су́кон; болі́тець, ві́дер, віко́нець, га́сел, ден (від дно), кі́лець, озе́рець (озере́ць), ре́бер. 3. Закінчення -ей мають деякі іменники чол. роду: го́сте́й, ко́ней і середн. роду: оче́й (і віч), плече́й (і пліч), заст. уше́й (у́ші), перев. вух. § 90. Давальний відмінок У давальному відмінку множини другої відміни іменники чол. та середн. роду мають закінчення -ам (у твердій і мішаній групах) і -ям (у м’якій групі): батька́м, працівника́м, слухача́м, трактора́м, колі́нам, міста́м, прі́звищам, се́лам; о́бріям, лікаря́м, шахтаря́м, моря́м, поля́м; а також дру́зям, місця́м, моря́м, обли́ччям, бажа́нням, пита́нням, підда́шшям, роздорі́жжям, узви́шшям. § 91. Знахідний відмінок У знахідному відмінку множини іменники другої відміни мають омонімічну форму або з називним, або з родовим відмінком множини, причому: 1. Іменники — назви істот мають закінчення, омонімічне з родовим відмінком множини: вчителі́в, геро́їв, кравці́в, лікарі́в, о́ленів, працівникі́в, хрущі́в (але: піти́ в гварді́йці, перейти́ в робітники́). Примітка. Назви деяких свійських тварин мають переважно форму, однакову з родовим відмінком: волі́в (і воли́), ко́ней (і ко́ні), порося́ток (і порося́тка). 2. Усі іменники — назви неістот мають форму, омонімічну з називним відмінком множини: береги́, трактори́; вантажі́, олівці́; міста́, се́лища; моря́, обли́ччя, поля́, узви́шшя. 98 § 92. Орудний відмінок В орудному відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ами, -ями, -ми. 1. Закінчення -ами (у твердій та мішаній групах), -ями (у м’якій, зрідка в мішаній, групі) мають іменники чол. і середн. роду: берега́ми, працівника́ми, товариша́ми, трактора́ми; ву́хами, міста́ми, прі́звищами, се́лами, я́вищами; коваля́ми, лікаря́ми, шахтаря́ми; знаря́ддями, місця́ми, обли́ччями, поля́ми, роздорі́жжями, узви́шшями. 2. Закінчення -ми (паралельно з формами на -ами, -ями) мають іменники чол. і середн. роду: го́стя́ми (й гі́стьми), кі́ньми (й ко́нями), чобітьми́ (й чобо́тями, чо́ботами); колі́ньми (й колі́нами), коле́сами (й колі́сьми), кри́лами (й крильми́). Примітка. Іменники середи. роду о́ко, плече́ мають в орудному відмінку множини закінчення -има: очи́ма, плечи́ма. § 93. Місцевий відмінок У місцевому відмінку множини іменники чол. та середн. роду мають закінчення -ах (у твердій та мішаній групах), -ях (у м’якій групі): на дуба́х, на працівника́х, у горизо́нтах, в озе́рах, у календаря́х, по ліса́х, при берега́х, при стола́х, у се́лищах; на учителя́х, на шахтаря́х, на чо́ботах (чобо́тях), на місця́х, на обли́ччях, на роздорі́жжях, на узви́шшях, по буди́нках, по гая́х, по о́бріях, по міста́х, по се́лах. § 94. Кличний відмінок У кличному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, омонімічну з називним: брати́, працівники́; діячі́, товариші́; о́брії, учителі́, лікарі́; моря́, поля́, се́ла; у поетичному та урочистому мовленні використовують форми на зразок брато́ве, свато́ве. 99 III відміна § 95. Однина 1. У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають закінчення -і: Бе́ршаді, вані́лі, га́лузі, гера́ні, гі́дності, кро́ві, любо́ві, мо́ці, незале́жності, не́хворощі, но́чі, Оболо́ні, о́сені, о́сі, по́дорожі, при́язні, ре́чі, Ру́сі́, со́лі, ста́лі, су́міші, ті́ні, У́мані, фа́льші, флане́лі, хоро́брості. Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́, Білору́си. Примітка. Форми непрямих відмінків від іменників, що означають абстрактні поняття простору: височі́нь, глибочі́нь, далечі́нь, широчі́нь, крім знахідного та орудного, зрідка вживані; їх замінюють відповідні словоформи із суфіксом - ин(а): височина́, глибочина́, широчина́. 2. У знахідному відмінку однини іменники цієї відміни мають форму, однакову з називним відмінком. 3. В орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення -ю, причому: 1) Якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням -ю цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): Бе́ршаддю, вані́ллю, височі́нню, ві́ссю, га́луззю, гера́нню, мі́ддю, мі́ццю, ні́ччю, Оболо́нню, по́дорожжю, Ру́ссю, сі́ллю, су́мішшю, тінню, У́манню. 2) Якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: ве́рф’ю, гі́дністю, жо́вчю, кі́новар’ю, кро́в’ю, любо́в’ю, ма́тір’ю, незале́жністю, не́хворощю, О́б’ю, при́язню, ра́дістю, я́кістю. 4. У місцевому відмінку однини вживається закінчення -і: у Бе́ршаді, при свідо́мості, у га́лузі, у до́повіді, на о́сі, у по́дорожі, на Оболо́ні, у ра́дості, у со́лі, на Ру́сі́, у ті́ні, в У́мані. 5. У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: любо́ве, но́че, ра́досте, смерте, У́мане. 100 § 96. Множина 1. У називному, знахідному та кличному відмінках множини іменники третьої відміни мають закінчення -і: ві́дповіді, ві́сті, о́сі, ті́ні; но́чі, по́дорожі, су́міші. 2. У родовому відмінку множини вживаємо закінчення -ей: відо́мостей, ві́дповідей, вісте́й, га́лузей, гера́ней, до́повідей, областе́й, осе́й, ті́ней; ноче́й, по́дорожей, су́мішей. 3. У давальному відмінку множини вживаємо закінчення -ям (після шиплячого — -ам): ві́дповідям, ві́стя́м, гера́ням, о́сям, ті́ням; ноча́м, по́дорожам, су́мішам. 4. В орудному відмінку множини вживаємо закінчення -ями (після шиплячого — -ами): ві́дповідями, ві́стя́ми, гера́нями, костя́ми (рідко кістьми́), о́сями; ноча́ми, по́дорожами, су́мішами. 5. У місцевому відмінку множини вживаємо закінчення -ях (після шиплячого — -ах): у ві́дповідях, у ві́стя́х, на гера́нях, на о́сях, у ті́нях; по ноча́х, у по́дорожах, у су́мішах. § 97. Відмінювання слова МА́ТИ ОДНИНА Н. ма́т-и (рідко — ір) Р. ма́т-ер-і Д. ма́т-ер-і Зн. ма́т-ір Ор. ма́т-ір’-ю М. ... ма́т-ер-і Кл. ма́т-и МНОЖИНА ма́т- мат-ер-і́ мат-ер-і́в мат-ер-я́м мат-ер-і́в мат-ер-я́ми ... мат-ер-я́х мат-ер-і́ ІV відміна § 98. Однина 1. У називному, знахідному та кличному відмінках однини іменники четвертої відміни мають закінчення -я (після шиплячого — -а): галченя́, голуб’я́, гуся́, дитя́, козеня́; коліща́, курча́, лоша́; ім’я́, пле́м’я; ви́м’я, сі́м’я, ті́м’я. 101 2. У родовому відмінку однини вживаємо форми на -ят-и (після шиплячого — -ат-и) та -ен-і: галченя́ти, голуб’я́ти, гуся́ти, дитя́ти, козеня́ти; курча́ти, лоша́ти, коліща́ти; і́мені (ім’я́), пле́мені (пле́м’я); ви́мені (ви́м’я), сі́мені (сі́м’я), ті́мені (ті́м’я). 3. У давальному відмінку однини вживаємо форми на -ят-і (після шиплячого -ат-і) та -ен-і: галченя́ті, гуся́ті, дитя́ті, козеня́ті; курча́ті, лоша́ті; і́мені, пле́мені; ви́мені (ви́м’ю), сі́мені (сі́м’ю), ті́мені (ті́м’ю). 4. В орудному відмінку однини вживається форма (без суфікса -ят, -ат) на -ям (після шиплячого — -ам), а іменники із суфіксом -ен- мають варіантні форми на -ен, -ем і -ям: галченя́м, гуся́м; дитя́м, козеня́м; курча́м, лоша́м; і́менем (ім’я́м), пле́менем (пле́м’ям), ви́менем (ви́м’ям), сі́менем (сі́м’ям), ті́менем (ті́м’ям). 5. У місцевому відмінку однини вживаються форми на -ят-і (після шиплячого — -ат-і) та -ен-і: на галченя́ті; на курча́ті; в і́мені, у пле́мені; іменники ви́м’я сі́м’я, ті́м’я мають варіантні форми: на ви́мені (ви́м’ї), на ті́мені (ті́м’ї), на сі́мені (сі́м’ї); по ви́мені (ви́м’ю), по сі́мені (сі́м’ю), ті́мені (ті́м’ю). 6. У кличному відмінку деякі іменники мають закінчення -е: і́мене, пле́мене. § 99. Множина 1. У називному та кличному відмінках множини іменники четвертої відміни мають форму на -ят-а (після шиплячого — -ат-а) та -ен-а: гуся́та, теля́та; курча́та, лоша́та; імена́, племена́, але ви́м’я, сі́м’я, ті́м’я (ці іменники в множині відмінюємо як іменники другої відміни). 2. У родовому відмінку множини іменники четвертої відміни мають нульове закінчення на -ят (після шиплячого — -ат) і -ен: гуся́т, теля́т; курча́т, лоша́т; іме́н, племе́н, але: ви́м’їв, сі́м’їв, ті́м’їв. 3. У давальному відмінку множини вживаємо форми на -ят-ам (після шиплячого — -ат-ам) і -ен-ам: гуся́там, теля́там; курча́там, лоша́там; імена́м, племенам, але: ви́м’ям, сі́м’ям, ті́м’ям. 4. У знахідному відмінку множини іменники четвертої відміни мають форму, однакову з називним відмінком: коліща́та; імена́, племена́; ви́м’я, ті́м’я, сі́м’я; з родовим відмінком (для назв людей): дівча́т, хлоп’я́т; або обидві форми (для назв тварин): гуся́т і гуся́та; курча́т і курча́та, ягня́т і ягня́та. 5. В орудному відмінку множини вживаємо форми на -ят-ами (після шиплячого — -ат-ами) та -ен-ами: гуся́тами, ягня́тами; курча́тами, лоша́тами; імена́ми, племена́ми, але: ви́м’ями, ті́м’ями, сі́м’ями. 6. У місцевому відмінку множини вживаємо форму на -ят-ах (після шиплячого — -ат-ах) і -ен-ах: на гуся́тах, на ягня́тах; на курча́тах, на лоша́тах; в імена́х, у племена́х, але: у ви́м’ях, у сі́м’ях, на ті́м’ях. 102 § 100. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини 1. У називному відмінку вживаємо: 1) закінчення -и: в’я́зи, гу́си, ді́ти, джи́нси, збо́їни, кані́кули, кросі́вки, ку́ри, лю́ди, но́чви, окуля́ри, са́ни, сі́ни, Су́ми, схо́ди, фіна́нси, Чернівці́, штани́. Примітка. Деякі іменники, зокрема гу́си, ді́ти, ку́ри, лю́ди, мають форму однини, але від інших основ: гу́ска, дити́на, ку́рка, люди́на; 2) закінчення -і (після голосного — -ї): го́рдощі, граблі́, две́рі, дрі́жджі, коно́плі, но́жиці, поми́ї, ра́дощі, хи́трощі; 3) закінчення -а (зрідка — -я): ви́ла, воро́та, дро́ва, я́сла, я́сна, ві́нця. 2. У родовому відмінку вживаємо: 1) закінчення -ей: гро́ше́й, гусе́й, двере́й, куре́й, люде́й, сане́й, сіне́й; 2) закінчення -ів: в’я́зів, граблі́в (і грабе́ль), джи́нсів, дрі́жджів, кліщі́в, окуля́рів, схо́дів, фіна́нсів, хи́трощів, Чернівці́в; 3) нульове закінчення: вил, ворі́т, дров, збо́їн, кані́кул, конопе́ль, леща́т, но́жиць, ночо́в (ночв), Сум, я́се́л, я́сен. 3. У давальному відмінку вживаємо: 1) закінчення -ам після твердого приголосного, коли в називному відмінку іменники мають закінчення -и, -а або -і (після шиплячого): весе́лощам, ви́лам, воро́там (і воро́тям), в’я́зам, но́чвам, ра́дощам, Су́мам, схо́дам, фіна́нсам, штана́м (і шта́ням), я́слам. Винятки: гу́сям, ді́тям, лю́дям, ку́рям, са́ням, сі́ням; 2) закінчення -ям після голосного та після м’якого приголосного, коли в називному відмінку іменники закінчуються на -і, -ї, -я: ві́нцям, грабля́м, две́рям, но́жицям, поми́ям, Чернівця́м. 4. У знахідному відмінку вживаємо форми: 1) однакові з називним відмінком: ви́ла, ві́нця, граблі́, коно́плі, окуля́ри, са́ни, фіна́нси, я́сла; 2) однакові з родовим відмінком (для назв людей): діте́й, люде́й; 3) обидві форми (для назв деяких свійських тварин): гусе́й і гу́си, куре́й і ку́ри. 5. В орудному відмінку вживаємо: 1) закінчення -ами в іменниках, які в називному відмінку мають закінчення -и, -а або -і (після шиплячого): ви́лами, но́чвами, Су́мами, схо́дами, фіна́нсами; весе́лощами, ра́дощами; 2) закінчення -ями в іменниках, які в називному відмінку закінчуються на -і, -ї, -я: ві́нцями, грабля́ми, коно́плями, но́жицями, поми́ями, Чернівця́ми; 103 3) закінчення -ми: ворітьми́ (і воро́тами), грі́шми (і гроши́ма), гусьми́, дверми́ (і двери́ма), ді́тьми, курми́, людьми́, саньми́ (і саня́ми), сі́ньми, штаньми́ (і штана́ми, рідше — шта́нями). 6. У місцевому відмінку залежно від попереднього приголосного вживаємо закінчення -ах, -ях: на ви́лах, у джи́нсах, на воро́тах (рідше — воро́тях), на кані́кулах, на но́жицях, у но́чвах, у Су́мах, на фіна́нсах, на штана́х (рідше — на шта́нях), у я́слах; на грабля́х, у две́рях, у поми́ях, у Чернівця́х. ПРИКМЕТНИК За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділено на дві групи — тверду й м’яку. § 101. Тверда група прикметників До твердої групи належать: 1) якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на ий: бо́сий, бурхли́вий, вели́чний, весе́лий, весня́ни́й, відва́жний, відпові́дний, гірки́й, глухи́й, дові́чний, жито́мирський, замо́жний, за́хідний, кни́жний, майсте́рний, мо́дний, молоди́й, навча́льний, незале́жний, нагі́рний, наро́дний, нови́й, пито́мий, попере́чний, пото́чний, постмоде́рний, працьови́тий, прода́жний, рі́дний, сві́жий, семирі́чний, си́зий, сі́рий, сліпи́й, ста́рший, схі́дний, тво́рчий, теля́чий, тогобі́чний, тото́жний, туги́й, тяму́щий, хоро́брий, чи́стий, чотирику́тний, чудо́вий, шляхе́тний, щасли́вий; 2) присвійні прикметники із суфіксами -ів (після голосного та апострофа — -їв), -ин (після голосного та апострофа -їн), які в називному відмінку однини чол. роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: Андрі́їв, ба́тьків, Га́лин, ді́дів, доччи́н, І́горів, Марі́їн, не́нин, ня́ньчин, шевці́в; 3) усі короткі форми прикметників: варт, ви́нен, го́ден, зго́ден, гото́в, жив, здоро́в, зе́лен, ла́ден, пе́вен, по́вен, пови́нен, прав, рад, я́сен. § 102. М’яка група прикметників До м’якої групи належать: 1) відносні прикметники, що мають основу на м’який приголосний -ні в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ій (після голосного — -їй): бу́дній, ве́рхній, вечі́рній, всесві́тній (кругосві́тній), горо́дній, да́вній (неда́вній), доро́жній (подоро́жній), досві́тній, доста́тній, дру́жній (але дру́жний — з іншим значенням), жи́тній, за́дній, замі́жня, 104 кра́йній, ку́тній, лі́тній (повнолі́тній), майбу́тній, могу́тній, му́жній, незабу́тній, нові́тній, обі́дній (пообі́дній), осві́тній, осі́нній, оста́нній, пере́дній, пі́зній, поро́жній, прису́тній (відсу́тній, посу́тній), пу́тній, ра́нній, самобу́тній, само́тній (але самі́тний), сере́дній (посере́дній), спі́дній, сторо́нній, сусі́дній, ха́тній, худо́жній тощо; 2) усі прикметники на -жній, -шній, що походять від прислівників: бли́жній, вну́трішній, вчора́шній, да́вні́шній, дома́шній, за́втрашній, зо́внішній, коли́шній, ни́нішній, поздо́вжній, ра́нішній, спра́вжній, сього́днішній, тепе́рішній, торі́шній (але цьогорі́чний), туте́шній та ін.; також прийде́шній, сіне́шній тощо; 3) відносні прикметники з основою на -й: безкра́їй, довгові́їй, короткоши́їй; відносні прикметники з відтінком присвійності: бра́тній, о́рлій, а також якісний прикметник си́ній. § 103. Зразки відмінювання прикметників Однина ТВЕРДА ГРУПА Чоловічий рід Середній рід Жіночий рід Н. Р. Д. Зн. Ор. М. га́рн-ий га́рн-ого га́рн-ому = Н. або Р. га́рн-им ... га́рн-ому(-ім) га́рн-е га́рн-ого га́рн-ому га́рн-е га́рн-им ... га́рн-ому(-ім) га́рн-а га́рн-ої га́рн-ій га́рн-у га́рн-ою ... га́рн-ій Н. Р. Д. Зн. Ор. М. бра́тів бра́тов-ого бра́тов-ому = Н. або Р. бра́тов-им ... бра́тов-ому (-ім) бра́тов-е бра́тов-ого бра́тов-ому бра́тов-е бра́тов-им ... бра́тов-ому (-ім) бра́тов-а бра́тов-ої бра́тов-ій бра́тов-у бра́тов-ою ... бра́тов-ій М’ЯКА ГРУПА 105 Чоловічий рід Середній рід Жіночий рід Н. Р. Д. Зн. Ор. М. си́н-ій си́нь-ого си́нь-ому = Н. або Р. си́н-ім ... си́нь-ому (си́н-ім) си́н-є си́нь-ого си́нь-ому си́н-є си́н-ім ... си́нь-ому (си́н-ім) си́н-я си́нь-ої си́н-ій си́н-ю си́нь-ою ... си́н-ій Н. Р. Д. Зн. Ор. М. безкра́-їй безкра́й-ого безкра́й-ому = Н. або Р. безкра́-їм ... безкра́й-ому (безкра́-їм) безкра́-є безкра́й-ого безкра́й-ому безкра́-є безкра́-їм ... безкра́й-ому (безкра́-їм) безкра́-я безкра́й-ої безкра́-їй безкра́-ю безкра́й-ою ... безкра́-їй Множина ТВЕРДА Н. Р. Д. Зн. Ор. М. М’ЯКА ГРУПА га́рн-і га́рн-их га́рн-им = Н. або Р. га́рн-ими ... га́рн-их бра́тов-і бра́тов-их бра́тов-им = Н. або Р. бра́тов-ими бра́тов-их ГРУПА си́н-і си́н-іх си́н-ім = Н. або Р. си́н-іми ... си́н-іх безкра́-ї безкра́-їх безкра́-їм = Н. або Р. безкра́-їми ... безкра́-їх Примітка 1. Іменники прикметникового походження будівни́чий, лю́тий (місяць), подоро́жній і подібні відмінюємо як прикметники: до будівни́чого, будівни́чі, з будівни́чими; лю́того, у лю́тому. Пор.: Сьогодні п’яте лю́того й П’ятого лю́того 2018 ро́ку. Примітка 2. Прикметники, складені з -лиций: білоли́ций, блідоли́ций, круглоли́ций, повноли́ций тощо відмінюємо так: ОДНИНА 106 Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Чоловічий рід Середній рід Жіночий рід білоли́ц-ий білоли́ць-ого білоли́ць-ому = Н. або Р. білоли́ц-им ... білоли́ць-ому (білоли́ц-ім) білоли́ц-е білоли́ць-ого білоли́ць-ому білоли́ц-е білоли́ц-им ... білоли́ць-ому (білоли́ц-ім) білоли́ц-я білоли́ць-ої білоли́ц-ій білоли́ц-ю білоли́ць-ою ... білоли́ц-ій МНОЖ ИНА Н. Р. Д. білоли́ц-і білоли́ц-их білоли́ц-им Зн. Ор. М. = Н. або Р. білоли́ц-ими ... білоли́ц-их § 104. Ступенювання прикметників Вищий ступінь прикметників 1. Вищий ступінь порівняння прикметників утворюємо додаванням: 1) суфікса -іш- або -ш- до основи чи до кореня звичайної форми якісного прикметника: нов-і́ш-ий, повн-і́ш-ий, син-і́ш-ий, деше́в-ш-ий, соло́дш-ий; 2) слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника (рідше): більш вда́лий, більш глибо́кий, менш вередли́вий. Найвищий ступінь прикметників 2. Найвищий ступінь порівняння прикметників утворюємо додаванням: 1) префікса най- до форми вищого ступеня: найбі́льший, найкра́ща, найме́нше; 2) слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника (рідше): найбі́льш зручни́й, найбі́льш стійка́, найме́нш приє́мне. Для посилення ознаки вживаємо при формах найвищого ступеня прикметників частки що і як; пишемо їх із прикметниками разом: щонайсильні́ший, якнайбі́льший, якнайшви́дший. ЧИСЛІВНИК КІЛЬКІСНІ ЧИСЛІВНИКИ § 105. Відмінювання кількісних числівників 107 1. Числівник оди́н, одне́ (одно́), одна́ відмінюємо так: ОДНИНА Н. Р. Чол. і середн. рід Жіночий рід оди́н, одне́ (рідше —одно́) одного́ одна́ одні́ одніє́ї (рідше —одно́ї) одні́й одну́ одни́х Д. одному́ Зн. = Н. або Р. одне́ (одно́) Ор. одни́м М. МНОЖ ИНА ... одно́му (одні́м) одни́м = Н. або Р. одніє́ю одни́ми (рідше — одно́ю) ... одні́й ... одни́х Примітка. У займенниках оди́н до о́дного, оди́н о́дному, оди́н з о́дним і под. наголос у слові о́дного, о́дному, о́дній і т. ін. — на першому складі. 2. Інші кількісні числівники відмінюємо так: Н. два дві три чоти́ри Р. двох трьох чотирьо́х Д. двом трьом чотирьо́м Зн. = Н. або Р. = Н. або Р. = Н. або Р. Ор. двома́ трьома́ чотирма́ М. ... двох ... трьох ... чотирьо́х Н. п’ять шість сім ві́сім Р. Д. Зн. Ор. М. п’яти́, п’ятьо́х п’яти́, п’ятьо́м п’ять або п’ятьо́х п’ятьма́, п’ятьома́ ... п’яти́, п’ятьо́х шести́, шістьо́х шести́, шістьо́м шість або шістьо́х шістьма́, шістьома́ ... шести́, шістьо́х семи́, сімо́х семи́, сімо́м сім або сімо́х сьома́, сімома́ ... семи́, сімо́х восьми́, вісьмо́х восьми́, вісьмо́м, ві́сім або вісьмо́х вісьма́, вісьмома́ ... восьми́, вісьмох 3. Як п’ять або шість відмінюємо числівники де́в’ять, де́сять, одина́дцять, двана́дцять, трина́дцять, чотирна́дцять, п’ятна́дцять, шістна́дцять, сімна́дцять, вісімна́дцять, дев’ятна́дцять, два́дцять, три́дцять. 4. Складні числівники п’ятдеся́т, шістдеся́т, сімдеся́т, вісімдеся́т відмінюємо за таким зразком: 108 Н. Р. Д. Зн. Ор. М. п’ятдеся́т п’ятдесяти́, п’ятдесятьо́х п’ятдесяти́, п’ятдесятьо́м п’ятдеся́т або п’ятдесятьо́х п’ятдесятьма́, п’ятдесятьома́ ... п’ятдесяти́, ... п’ятдесятьо́х 5. Складні числівники дві́сті, три́ста, чоти́риста, п’ятсо́т, шістсо́т, сімсо́т, вісімсо́т, дев’ятсо́т відмінюємо за такими зразками: Н. дві́сті п’ятсо́т Р. двохсо́т п’ятисо́т Д. двомста́м п’ятиста́м Зн. дві́сті п’ятсо́т Ор. двомаста́ми п’ятьмаста́ми, п’ятьомаста́ми М. ... двохста́х ... п’ятиста́х 6. У складених кількісних числівниках відмінюємо всі частини: з чотирьохсо́т сімдесяти́ восьми́ ти́сяч шестисо́т п’ятдесяти́ дев’яти́ (гривень). 7. Числівники со́рок, дев’яно́сто, сто в родовому, давальному, орудному й місцевому відмінках мають закінчення -а: сорока́, дев’яно́ста, ста. 8. Збірні числівники дво́є, обо́є, тро́є в непрямих відмінках мають форми від два, оба́ (давня форма), три: двох, двом..., обо́х, обо́м..., трьох, трьом... 9. Збірний числівник оби́два (оби́дві) має в непрямих відмінках такі форми: обо́х, обо́м, обома́, на обо́х. 10. Збірні числівники че́тверо, п’я́теро, ше́стеро, се́меро, во́сьмеро, де́в’ятеро, де́сятеро, одина́дцятеро в непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників: чотирьо́х, чотирьо́м..., п’ятьо́х, п’ятьо́м..., шістьо́х, шістьо́м... і т. д. 11. Числові назви ти́сяча, мільйо́н, мілья́рд відмінюємо як іменники відповідних відмін. 12. Неозначено-кількісні числівники кількана́дцять, кількадеся́т відмінюємо як числівник п’ять: кільканадцяти́ й кільканадцятьо́х, кількадесятьма́ й кількадесятьома́. ПОРЯДКОВІ ЧИСЛІВНИКИ § 106. Відмінювання порядкових числівників 109 1. Числівники, що мають закінчення -ий, відмінюємо як прикметники твердої групи: пе́рший (пе́рша, пе́рше), дру́гий, четве́ртий, п’я́тий, шо́стий, сьо́мий, во́сьмий, дев’я́тий, деся́тий, одина́дцятий, двана́дцятий..., двадця́тий, тридця́тий, сороко́вий, п’ятдеся́тий, шістдеся́тий, сімдеся́тий, вісімдеся́тий, дев’яно́стий, со́тий, двохсо́тий, трьохсо́тий, чотирьохсо́тий, п’ятисо́тий..., ти́сячний, двохти́сячний, трьохти́сячний, чотирьохти́сячний, п’ятити́сячний..., мільйо́нний, двохмільйо́нний, трьохмільйо́нний, чотирьохмільйо́нний, п’ятимільйонний…; числівник тре́тій (тре́тя, тре́тє) відмінюємо як прикметник м’якої групи. 2. У складених порядкових числівниках відмінювана остання частина: вісімдеся́т во́сьмий, вісімдеся́т во́сьмого, ти́сяча дев’ятсо́т дев’яно́сто пе́ршого (року), у ти́сяча сімсо́т вісімдесят дев’я́тому (році), у дві ти́сячі вісімна́дцятому (році). Порядкові числівники на письмі передаємо переважно словами: шо́стий по́верх, пе́рше бе́резня. Якщо порядковий числівник передано цифрою, то після неї кінцеву частину порядкового слова пишемо з дефісом, напр.: 5-й по́верх, на 36-му кіломе́трі, після 7-ї годи́ни (але при позначенні дат, сторінок видання, а також після римських цифр закінчення не пишемо: 1 січня 2000 року, 120 сторінка, I тисячоліття, XXI століття). ДРОБОВІ ЧИСЛІВНИКИ § 107. Відмінювання дробових числівників 1. Дробові числівники читаємо так: 1⁄2 — одна́ дру́га, 1⁄3 — одна́ тре́тя, 1⁄4 — одна́ четве́рта, 5⁄2 — п’ять других, 2⁄3 — дві тре́тіх, 3⁄4 — три четве́ртих, 4⁄3 — чоти́ри тре́тіх, 3⁄5 — три п’я́тих, 2⁄7 — дві сьо́мих, 9⁄10 — де́в’ять деся́тих. Відмінюємо їх як звичайні числівники: двом тре́тім, трьома́ п’я́тими; діли́ти на одну́ двадця́ту. Полови́на (1⁄2), трети́на (1⁄3), чверть (1⁄4) відмінюються як іменники. 2. Числівники півтора́ (відра́, кілогра́ма, кіломе́тра), півтори́ (ти́сячі, гри́вні), півтора́ста невідмінювані. ЗАЙМЕННИК § 108. Особові займенники 110 Відмінювання особових займенників Однина Н. Р. Д. Зн. Ор. М. я мене́ (до ме́не) мені́ мене́ (на ме́не) мно́ю ... мені́ Множина ти тебе́ (до те́бе) тобі́ тебе́ (на те́бе) тобо́ю ... тобі́ Однина Н. Р. Д. Зн. Ор. М. він воно́ його́ (до ньо́го) йому́ його́ (на ньо́го) ним ... ньо́му (нім) ми нас нам нас на́ми ... нас ви вас вам вас ва́ми ... вас Множина вона́ її́ (до не́ї) їй її́ (на не́ї) нею ... ній вони́ їх (до них) їм їх (на них) ни́ми ... них Форми займенника третьої особи (він, вона́, воно́, вони́) після прийменників уживаємо з приставним н: до ньо́го, на не́ї, з них. Орудний відмінок має форму з н і без прийменника: ним, не́ю, ни́ми. § 109. Зворотний займенник Відмінювання зворотного займенника Н. Р. Д. — себе́ (до се́бе) собі́ З. О. М. себе́ (на се́бе) собо́ю ... собі́ § 110. Присвійні займенники Відмінювання присвійних займенників ОДНИНА МНОЖ ИНА 111 Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Чол. і середн.рід Жіночий рід мій моє́ мого́ моє́му = Н. або Р. моє́ мої́м ... моє́му (мої́й) моя́ моє́ї мої́й мою́ моє́ю ... мої́й мої́ мої́х мої́м мої́х мої́ми ... мої́х Так само відмінюємо займенники твій, свій. Займенники наш, ваш відмінюємо як прикметники твердої групи. Займенник ї́хній відмінюємо як прикметник м’якої групи. § 111. Вказівні займенники Відмінювання вказівних займенників ОДНИНА Н. Р. Чол. і середн.рід Жіночий рід той того́ та тіє́ї (рідко — то́ї) тій ту тіє́ю (рідко — то́ю) ... тій те Д. тому́ Зн. = Н. або Р. те Ор. тим М. МНОЖ ИНА ... то́му (тім) ті тих тим = Н. або Р. ти́ми ... тих Так само відмінюємо займенник ото́й. Н. Р. Д. Зн. Ор. М. цей це цього́ цьому́ = Н. або Р. це цим ... цьо́му (цім) ця ціє́ї цій цю ціє́ю ... цій ці цих цим = Н. або Р. ци́ми ... цих Так само відмінюємо оце́й та рідковживаний варіант сей. § 112. Питальні займенники 112 Відмінювання питальних займенників Н. Р. Д. Зн. Ор. М. хто кого́ кому́ кого́ ким ... ко́му (кім) що чого́ чому́ що чим ... чо́му (чім) ОДНИНА Н. Р. Д. Зн. Ор. М. МНОЖ ИНА Чол. і середн. рід Жіночий рід чий чиє́ чийо́го чийо́му (чиє́му) = Н. або Р. чиє́ чиї́м ... чийо́му (чиє́му, чиї́м) чия́ чиє́ї чиї́й чию́ чиє́ю ... чиї́й чиї́ чиї́х чиї́м = Н. або Р. чиї́ми ... чиї́х Займенники яки́й, котри́й відмінюємо як прикметники твердої групи. § 113. Означальні займенники Відмінювання означальних займенників ОДНИНА Н. Р. Д. Зн. Ор. М. МНОЖ ИНА Чол. і середн. рід Жіночий рід весь (уве́сь, ввесь) все (усе́) всього́ (усього́) всьому́ (усьому́) = Н. або Р. все (усе́) всім (усі́м) ... всьо́му (всім) … усьо́му (усі́м) вся (уся́) всіє́ї (усіє́ї) всій (усі́й) всю (усю́) всіє́ю (усіє́ю) ... всій (усі́й) всі (усі́) всіх (усі́х) всім (усі́м) = Н. або Р. всіма́ (усіма́) ... всіх (усі́х) Примітка 1. У всіх відмінках у й в чергуються за загальним правилом (див. § 23). 113 Займенники ко́жен (ко́жний), вся́кий, (напр.: сами́й хліб, але той са́мий), сам як прикметники твердої групи. всіля́кий, сами́й і са́мий (сама́, самі́) відмінюємо Примітка 2. Після прийменників наголос переходить з останнього складу на передостанній у таких займенникових формах, як: до ме́не, до те́бе, на се́бе, з ньо́го, у не́ї, бі́ля ко́го (ко́гось), від то́го, від чо́го (чо́гось), у цьо́го, з усьо́го, на то́му, при цьо́му, в чо́му (чо́мусь), в усьо́му. Але коли прийменник поєднується не з займенником, а з іншою частиною мови, від якої цей займенник залежить, то наголос не змінюється: до його́ ха́ти, до її́ до́му. § 114. Складні займенники (неозначені й заперечні) Відмінювання складних займенників Займенники, до складу яких входять частки аби-, де-, ні-, -ся, -небудь, відмінюємо так: Аби́хто, аби́кого, аби́ в ко́го, аби́кому, аби́ким, аби́ з ким, аби́ на ко́му (і аби́ на кім). Аби́який, аби́якого, аби́якому, аби́яким, аби́ з яки́м, аби́ на яко́му (і аби́ на які́м). Де́хто, де́кого, де́кому, де́ з ким, де́ на ко́му (і де́ на кім), на де́кому. Де́який, де́якого, де́яким, на де́яких (і де́ на яки́х). Котри́йсь, котро́гось, котро́мусь, котри́мсь, на котро́мусь. Ніхто́, ніко́го, ніко́му, ніки́м, ні з ки́м, ні на ко́му (і ні на кі́м). Нія́кий, нія́кого, нія́кому, нія́ким, ні на я́кому (і ні на я́кім). Хто-не́будь, кого́-не́будь, кому́-не́будь, ким-не́будь, на ко́му-не́будь. Хтось, кого́сь, кому́сь, кимсь (і ки́мось), у ко́мусь. Чийсь, чийо́гось, чийо́мусь (і чиє́мусь), чиї́мсь (і чиї́мось), на чийо́мусь (і на чиє́мусь, чиїмсь, чиїмось). Що-бу́дь, чого́-бу́дь, чому́-бу́дь, чим-бу́дь, на чо́му-бу́дь (і на чім-бу́дь). Що-не́будь, чого́-не́будь, чому́-не́будь, чим-не́будь, на чо́му-не́будь (і на чім-не́будь). Щось, чого́сь, чому́сь, чимсь (і чи́мось), на чо́мусь (і на чімсь, чі́мось). Примітка. Числові займенники де́кілька, кі́лька, скі́льки, сті́льки відмінюємо як числівник два: де́кілько́х, де́кілько́м, де́кількома́; бага́то відмінюємо так: бага́то, багатьо́х, багатьо́м, багатьма́ й багатьома́. 114 ДІЄСЛОВО § 115. Дійсний спосіб Теперішній час 1. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі: І Однина 1 ос. 2 ос. 3 ос. Множина ід-у́ кол-ю́ чу́-ю ід-е́ш ко́л-еш чу́-єш ід-е́ ко́л-е чу́-є ід-емо́ ко́л-емо чу́-ємо ід-ете́ ко́л-ете чу́-єте ід-у́ть ко́л-ють чу́-ють ІІ Однина ДІЄВІДМІНА ДІЄВІДМ ІНА Множина 1 ос. робл-ю́ ба́ч-у го́-ю ро́б-имо ба́ч-имо го́-їмо 2 ос. ро́б-иш ба́ч-иш го́-їш ро́б-ите ба́ч-ите го́-їте 3 ос. ро́б-ить ба́ч-ить го́-їть ро́бл-ять ба́ч-ать го́-ять За такими зразками в майбутньому часі. відмінюємо й дієслова доконаного виду Поділ дієслів на дієвідміни 2. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділено на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу. До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють). До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять). 3. Визначаючи особові закінчення дієслів, потрібно враховувати те, що: 1) дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї) або на -а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни: ба́чи-ти ба́ч-у ба́ч-ать вари́-ти вар-ю́ ва́р-ять 115 дої́-ти до-ю́ леті́-ти леч-у́ до́-ять лет-я́ть сиді́-ти сидж-у́ сид-я́ть крича́-ти крич-у́ крич-а́ть До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькоті́ти, бурмоті́ти, муркоті́ти, цокоті́ти, а також такі дієслова, як боя́-тися, стоя́-ти (з основою на -я), спа́-ти (з основою на -а не після шиплячого), бі́г-ти (з основою на приголосний); 2) усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме: а) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні -и-, -у-, які зберігаються в дієвідмінюваних формах, а також похідні від них: ви́-ти ви́-ю ви́-ють (док. зави́ти) жи́-ти жив-у́ жив-у́ть кри́-ти кри́-ю кри́-ють ми́-ти ми́-ю ми́-ють ни́-ти ни́-ю ни́-ють ши́-ти ши́-ю ши́-ють чу́-ти чу́-ю чу́-ють В особових формах дієслів би́ти, ви́ти (док. зви́ти), ли́ти, пи́ти кореневий голосний и не зберігається: б’ю — б’ють, в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють; б)дієслова з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні: білі́-ти білі́-ю білі́-ють жовті́-ти жовті́-ю жовті́-ють сині́-ти сині́-ю сині́-ють в) дієслова з основою інфінітива на -а- не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це -а- в дієвідмінюваних формах зберігається; також дієслова з основою інфінітива на -я-: гна́-ти жен-у́ жен-у́ть закиса́-ти закиса́-ю закиса́-ють міша́-ти міша́-ю міша́-ють писа́-ти пиш-у́ пи́ш-уть сі́я-ти сі́-ю сі́-ють 116 г) дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які у формах теперішнього та майбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-: буд-ува́-ти буд-у́-ю буд-у́-ють гор-юва́-ти гор-ю́-ю гор-ю́-ють намал-юва́-ти намал-ю́-ю намал-ю́-ють Примітка. Від суфікса -ува- (-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва́-ти — бу-ва́-ю, бу-ва́-ють; відчу-ва́-ти — відчу-ва́-ю, відчу-ва́ють. Але: ку-ва́-ти — ку-ю́, пізна-ва́-ти — пізна-ю́, ста-ва́-ти — ста-ю́. ґ) дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-: поло́-ти пол-ю́ по́л-ють поборо́-ти побор-ю́ побо́р-ють д) дієслова з основою інфінітива на -ну-: гля́ну-ти гля́н-у гля́н-уть ки́ну-ти ки́н-у ки́н-уть е) дієслова з основою інфінітива на приголосний: нес-ти́ нес-у́ нес-у́ть па́с-ти пас-у́ пас-у́ть те́р-ти тр-у тр-уть є) дієслова з основою на -ота-: бульк-ота́-ти булькоч-у́ мурк-ота́-ти муркоч-у́ ж) окремі дієслова: жа́-ти іржа́-ти реві́-ти (і ревти́) сла́-ти (= посила́ти) сла́-ти (= стели́ти) хоті́-ти булько́ч-уть мурко́ч-уть жн-у ірж-у́ рев-у́ шл-ю стел-ю́ хо́ч-у жн-уть ірж-у́ть рев-у́ть шл-ють сте́л-ють хо́ч-уть Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи наявний е, втрачають його і в особових формах, і у формах наказового способу: завмер-ти — замр- 117 у, замр-уть, замр-и; те́р-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упе́р-ти — упр-у́, упр-у́ть, упр-и́. Але: де́р-ти — дер-у́, дер-у́ть, дер-и́; же́р-ти — жер-у́, жер-у́ть, жер-и́. Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках 4. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г на ж, к на ч, х на ш, з на ж, с на ш, т на ч, ст на щ, ск на щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти́ — мо́жу, мо́жеш; пекти́ — печу́, пече́ш; колиха́ти — колишу́, коли́шеш; в’яза́ти — в’яжу́, в’я́жеш; чеса́ти — чешу́, че́шеш; хоті́ти — хо́чу, хо́чеш; свиста́ти — свищу́, сви́щеш; полоска́ти — полощу́, поло́щеш. 5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ: води́ти — воджу́, верті́ти — верчу́, вози́ти — вожу́, носи́ти — ношу́; ї́здити — ї́жджу, ви́мостити — ви́мощу. Примітка. У дієслові бі́гти й похідних від нього забі́гти, прибі́гти та ін., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду): бі́гти — біжу́, біжи́ш. 6. Приголосні г, з змінюються на ж; к, т — на ч; с — на ш; д, дз — на дж; ст, ск — на щ: 1) у дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): перемо́жений, во́жений, пе́чений, кру́чений, но́шений, збу́джений, ви́їжджений, ви́мощений, пу́щений; 2) у похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а: заморо́жувати, вико́чувати, вино́шувати, розку́шувати, прина́джувати, виї́жджувати, вимо́щувати; походжа́ти, саджа́ти, але заважа́ти, хоч зава́дити, зава́джу; 3) у віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відно́шення, розхо́дження, розгні́ждження, спро́щення, але перед -інн(я) ці приголосні зберігаються: воді́ння, возі́ння, гнізді́ння, круті́ння, носі́ння. Примітка 1. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: ку́плять, ло́влять, ло́млять, лю́блять; куплю́, ловлю́, ломлю́, люблю́. Л з’являється також після губних: 1) у дієприкметниках на -ен(ий): зро́блений, ку́плений, розгра́флений; 2) у дієприслівниках на -ячи: гу́блячи, лю́блячи, ро́блячи; 3) у віддієслівних іменниках перед -енн(я): здеше́влення, погли́блення. Примітка 2. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишемо разом, причому в третій особі однини перед -ся з’являється -ть: б’є́ться, ллє́ться, смію́ся, сміє́шся, сміє́ться. Відмінювання дієслів ДА́ ТИ , Ї́ СТИ , 118 В ІДП О В І́ СТИ́ (та ін. з компонентом –ВІСТИ), Б У́ ТИ 7. Дієслова да́ти, ї́сти, відпові́сти́, розпові́сти́ та інші з частиною вісти, а також бу́ти з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного вину) окрему групу. ОДНИНА 1 ос. дам 2 ос. даси́ 3 ос. дасть їм їси́ їсть відпові́м відповіси́ відпові́сть МНОЖИНА 1 ос. дамо́ 2 ос. дасте́ 3 ос. даду́ть їмо́ відповімо́ їсте́ відповісте́ їдя́ть але: дадуть відповідь Від дієслова бу́ти вживаємо тільки форму є (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживані ще архаїчні форми: для другої особи однини — єси́, а для третьої особи множини — суть. Майбутній час 8. 1) Майбутній час дієслів недоконаного виду вживається в таких формах: а) особові форми допоміжного дієслова бу́ти — бу́ду, бу́деш, бу́де, бу́демо (зрідка бу́дем), бу́дете, бу́дуть + інфінітив: бу́ду писа́ти, бу́дете ходи́ти; б) інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова я́ти (иму́...) — -му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пекти́му, пекти́меш, пекти́ме, пекти́мемо (зрідка пекти́мем), пекти́мете, пекти́муть. 2) Майбутній час дієслів доконаного виду вживається в таких формах: а) префікс + теперішній час: зроблю́, напишу́; 119 б) деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду із закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гри́мну, ля́жу, пущу́, сту́кну. Минулий і давноминулий час 9. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове закінчення в чол. роді, -ла — в жін. роді, -ло в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів: брав, ніс, пік; бра́ла, несла́, пекла́; бра́ло, несло́, пекло́; бра́ли, несли́, пекли́. Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бу́ти: ходи́в був, ходи́ла була́, ходи́ли були́. Примітка 1. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ін. див. § 9, п. 1, 7). За аналогією до форм віз, ніс, стері́г та ін., у яких о, е чергуються з і, утворилися такі форми, як запрі́г (від запрягти́), ліг (від лягти́), де маємо і замість я. Примітка 2. У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -нуненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або без нього немає: зблі́днути — зблід, зблі́дла; посо́хнути — посо́хти — посо́хнув, посо́х, посо́хнула, посо́хла; сла́бнути — засла́бти — засла́б, засла́бла; тягну́ти — тягти́ — тягну́в, тягну́ла — потя́г, тягла́. Примітка 3. Постфікс -ся після суфікса інфінітива, закінчень усіх форм минулого часу та закінчень 1 ос. однини, множини й 2 ос. множини майбутнього часу доконаного й недоконаного (синтетична форма) виду може змінюватися на -сь в усному мовленні та художньому стилі: узя́тись, узя́всь, узяла́сь, узяло́сь, узяли́сь; візьму́сь, ві́зьмемось, ві́зьметесь; бра́тимусь, бра́тимемось, бра́тиметесь. У формі однини чол. роду минулого часу це буває тільки після приголосного в: знайшо́всь, одягну́всь, усміхну́всь (але: стері́гся, обпі́кся тощо). § 116. Наказовий спосіб Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями: 2 ос. однини = Ø (нульове закінчення) -и 1 ос. множини --імо(-ім), -мо 2 ос. множини -іть, -те 1. Закінчення -и, -імо(-ім), -іть звичайно бувають: 1) під наголосом: бери́, бері́м(о), бері́ть; живи́, живі́м(о), живі́ть; іди́, іді́м(о), іді́ть; печи́, печі́м(о), печі́ть; припусти́, припусті́м(о), припусті́ть; 120 2) у дієсловах із наголошеним префіксом ви-: ви́бери, ви́берім(о), ви́беріть; ви́жени, ви́женім(о), ви́женіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери́, бері́м(о), бері́ть; жени́, жені́м(о), жені́ть; 3) у дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни́, кивні́м(о), кивні́ть; кри́кни, кри́кнім(о), кри́кніть; моргни́, моргні́м(о), моргні́ть; сту́кни, сту́кнім(о), сту́кніть; 4) у дієсловах з основою на л або р після приголосного: підкре́сли, підкре́слім(о), підкре́сліть; прові́три, прові́трім(о), прові́тріть. 2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній: 1) після голосних: грай, гра́ймо, гра́йте; купу́й, купу́ймо, купу́йте; стій, сті́ймо, сті́йте; ший, ши́ймо, ши́йте; 2) після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не го́рб(ся), не го́рбте(сь); сип, си́пмо, си́пте; став, ста́вмо, ста́вте; ознайо́м, ознайо́мте; ріж, рі́жмо, рі́жте; покли́ч, покли́чмо, покли́чте; руш, ру́шмо, ру́ште; морщ, мо́рщмо, мо́рщте; пові́р, пові́рмо, пові́рте; 3) після приголосних д, т, з, с, л, н ненаголошений голосний у закінченнях теж зникає, причому ці приголосні пом’якшуються: сядь, ся́дьмо, ся́дьте; трать, тра́тьмо, тра́тьте; чисть, чи́стьмо, чи́стьте; злазь, зла́зьмо, зла́зьте; пові́сь, пові́сьмо, пові́сьте; ви́зволь, ви́звольмо, ви́звольте; стань, ста́ньмо, ста́ньте. Примітка 1. Від дієслова ї́сти утворюються такі форми наказового способу: їж, ї́жмо, ї́жте; від дієслів допові́сти́, розпові́сти́ звичайно вживаються форми: доповіда́й (від доповіда́ти), розповіда́й (від розповіда́ти). Примітка 2. Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бі́гти — біжи́, біжі́м(о), біжі́ть; лягти́ — ляж, ля́жмо, ля́жте; пекти́ — печи́, печі́м(о), печі́ть (пор. теперішній або майбутній час: біжу́, ля́жу, печу́). Приголосні з, с, х у словах на зразок каза́ти, писа́ти, бреха́ти в наказовому способі відповідно переходять у ж, ш: каза́ти — кажи́, кажі́м(о), кажі́ть; писа́ти — пиши́, пиші́м(о), пиші́ть; бреха́ти — (не) бреши́, (не) бреші́ть; пор. теперішній час: кажу́, пишу́, (не) брешу́. Примітка 3. Усі дієслова із суфіксом -ува- (-юва-) мають перед закінченням наказового способу голосний у (орфографічно ю): вимі́рюй, просмо́люй, розка́зуй. § 117. Умовний спосіб Частки б, би в умовному способі пишемо окремо: б пишемо після слів, що закінчуються на голосний: я хоті́ла б; вона б сказа́ла; ра́да б узя́ти; я б про це розпові́в; би — після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказа́в; я міг би взя́ти; він би це давно́ був зроби́в. § 118. Неозначена форма дієслова (інфінітив) 121 Неозначена форма дієслова закінчується на -ти: гли́бшати, годува́ти, годува́тися (годува́тись), жи́ти, ки́нути, лі́зти, мандрува́ти, нести́, пекти́, пекти́ся (пекти́сь), ревти́, розумі́ти, стоя́ти, ходи́ти, хоті́ти. Примітка 1. В усному мовленні, а часом і в художньому стилі вживають також і форму інфінітива на -ть, коли основа дієслова закінчується на голосний: брать, каза́ть, ки́нуть, терпі́ть, ходи́ть. Примітка 2. Про форми із суфіксом -ну- й без нього див. § 115, п. 9, прим. 2; там же в прим. 3 див. про постфікс -ся (-сь). § 119. Дієприкметник В українській мові розмежовують: 1. Дієприкметники активного стану: 1) теперішнього часу на -чий (-а, -е) (вживані переважно в значенні прикметників та іменників): квіту́чий, живу́чий, лежа́чий, стоя́чий; зрідка: вико́нуючий, зроста́ючий, працю́ючий; 2) минулого часу на -лий (-а, -е): зжо́вклий, нави́слий, осі́лий, почорні́лий. 2. Дієприкметники пасивного стану минулого часу: 1) на -ний, -а, -е (-аний, -яний, -ений, -єний), -ований, -йований, ьований, -уваний, -юваний: (зі́)гнаний, (по)сі́яний, (с)тво́рений, окри́лений, (за)го́єний, (з)будо́ваний, скопійо́ваний, сформульо́ваний, зне́хтуваний, очо́люваний; 2) на -тий (-а, -е): би́тий, взу́тий, узя́тий, жа́тий, закри́тий, ми́тий, поча́тий, те́ртий, ужи́тий. Примітка. 1. Варіантні форми на -тий, -ний утворюємо від дієслів із суфіксом -н- (-ну): верну́ти — ве́рнутий і ве́рнений, замкну́ти — за́мкнутий і за́мкнений, ки́нути — ки́нутий і ки́нений, усу́нути — усу́нутий і усу́нений, розви́нути — розви́нутий і розв́инений. 2. Варіантні форми на -тий, -ний утворюємо й від дієслів з основою інфінітива на оло-, -оро-: коло́ти — ко́лотий і ко́лений ; поро́ти — по́ротий і по́рений. Від дієслова моло́ти варіантні форми — мо́лотий і рідше ме́лений. § 120. Дієприслівник 1. Дієприслівники теперішнього часу утворюємо від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи). Суфікс -учи (-ючи) вживаємо в дієприслівниках, утворених від дієслів першої дієвідміни, а суфікс -ачи (-ячи) — у дієприслівниках, утворених від дієслів другої дієвідміни: беру́ть — беручи́, виробля́ють — виробля́ючи, іду́ть — ідучи́, ка́жуть — ка́жучи; ба́чать — ба́чачи, летя́ть — летячи́, сидя́ть — си́дячи, спля́ть — сплячи́. 122 2. Дієприслівники минулого часу утворюємо від основи дієслова минулого часу чоловічого роду за допомогою суфікса -ши (після основи на приголосний) і -вши (після основи на голосний): брав — бра́вши, купува́в — купува́вши, купи́в — купи́вши, налеті́в — налеті́вши; прині́с — прині́сши, спік — спі́кши, став — ста́вши. Примітка. Дієприслівники, утворені від зворотних дієслів, мають постфікс -сь: сміючи́сь, узя́вшись; рідше — ся: сміючи́ся, узя́вшися. 123 ІІІ. ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ1 Приголосні звуки і букви на позначення приголосних § 121. Звук [l] 1. Звук [l] у словах іншомовного походження передаємо твердим або м’яким л — залежно від того, як узвичаєне те чи те слово в українській мові: 1) твердим л (л, ла, ло, лу) у словах: арсена́л, бал, вулка́н, інтегра́л, капіта́л, футбо́л, халва́; аеропла́н, бала́нс, гала́нтний, глазу́р, клас, моле́кула, нове́ла, план, при́мула, фо́рмула; блок, велосипе́д, коло́нія, со́ло, соціоло́гія, флот; блу́за, лу́па, металу́ргія; Алба́нія, Атланти́чний океа́н, Гренла́ндія, ЛаМа́нш, Ло́ндон, О́сло, Тулу́за; Вела́скес, Лама́рк, Флобе́р та ін. У новітніх запозиченнях з англійської мови звук [l] передається твердим л (ланч, сейл, табло́їд, файл та ін.); 2) м’яким л (ль, ля, льо, лю) у словах: автомобі́ль, асфа́льт, бульдо́г, гі́льза, гольф, магістра́ль, педа́ль, та́бель; вакуо́ля, пілю́ля, пляж, поля́рний, регуля́тор; туберкульоз; алюмі́ній, блю́мінг, револю́ція; Аля́ска, Ба́зель, Лю́бек, О́льстер, Фінля́ндія, Ві́льсон, Лі́нкольн, Золя́, Кро́мвель, Лю́тер, Міше́ль, Рафае́ль та ін. 2. Звукосполучення [lе] передаємо через ле: еле́ктрика, желе́, леге́нда, ле́кція, пле́єр, пле́нум, телеграф, кі́лер; Вале́нсія, Каледо́нія, Пале́рмо, Толе́до; Ле́ссінг, Ле́ннон, Пеле́ та ін. § 122. Звуки [g], [h] 1. Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g, звичайно передаємо буквою г: аванга́рд, агіта́ція, агре́сор, бло́гер, гва́рдія, генера́л, гламу́р, гра́фік, грог, емба́рго, марке́тинг, мігра́ція; лінгві́стика, негативний, се́рфінг, синаго́га, Вахта́нг, Гарсі́я, Гайнетді́н, Ердога́н, Гвіне́я, Гольфстри́м, Гренла́ндія, Гру́зія, Ге́те, Гео́рг, Гурамішві́лі, Люксембу́рг, Магоме́т, Фольксва́ген, Чика́го. 2. Буквою ґ передаємо звук [g] у давнозапозичених загальних назвах, таких як ґа́нок, ґатунок, ґвалт, ґра́ти, ґрунт і под. (див. § 6) (див.§ 5-8) та в похідних від них: ґа́нковий, ґратча́стий, ґрунто́вний і т. ін. 3. У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р) і шляхом Правопис іншомовних власних назв, що походять зі слов’янських мов, подано в IV розділі «Правопис власнх назв» (§ 151–164). 1 124 імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р і т. ін.). 4. Звук [h] переважно передаємо буквою г: гандбо́л, герба́рій, гі́нді, гіпо́теза, горизо́нт, го́спіс, го́спіталь, гу́мус; Га́рвард, Ге́льсінкі, Гіндуста́н, Ганніба́л, Ге́йне, Гора́цій, Люфтга́нза. За традицією в окремих словах, запозичених з європейських та деяких східних мов [h], і фонетично близькі до нього звуки передаємо буквою х: хо́бі, хоке́й, хол, хо́лдинг, брахма́н, джиха́д, моджахе́д, хану́м, харакі́рі, хіджа́б, шахі́д, Алла́х, Ахме́д, Муха́ммед, Сухро́б, Хакі́м, Хаммура́пі і т. ін. § 123. Буквосполучення th у словах грецького походження Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таї́сія, Теодо́р. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін. § 124. Букви w, th у словах англійського походження Англійське w на позначення звука [w] передаємо звичайно через в: віке́нд, Вашингто́н, Ве́бстер, Веллінгто́н, Ві́льсон, Вінніпе́г та ін.; у деяких словах за традицією через у: Уе́льс, уайт-спірит та ін. Англійське th на позначення звука [θ] передаємо звичайно через т: три́лер, Ага́та, Арту́р, Бле́ксміт, Во́рдсворт, Ме́редіт, на позначення звука [ð] — звичайно через з: Ре́зерфорд, Ве́зербі, Са́зерленд, рідше через т: Со́тбі, Са́уті або с: Голсуо́рсі. § 125. Буквосполучення ll та ill у словах французького походження Французькі буквосполучення ll та ill після голосних, у кінці слів та перед голосними відповідно до французької вимови передаємо через й: макія́ж, Війо́н, Шантії́. У деяких загальних і власних назвах буквосполучення -aille, -ille, -eille за традицією передаємо як -аль, -іль: вані́ль, Верса́ль, Марсе́ль. 125 § 126. Звук [j] Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: бу́єр, конве́єр, пле́єр, фла́єр,круї́з, моза́їка, лоя́льний, парано́я, плея́да, роя́ль, саквоя́ж, секво́я, фая́нс, феєрве́рк, ін’є́кція, проє́кт, проє́кція, суб’є́кт, траєкторія, фоє́, є́ті, Гаї́ті, Го́я, Єйтс, Саво́я, Феєрба́х, Ма́єр, Кає́нна, Іса́я, Йога́нн, Рамбує́, Со́єр, Хая́м, Хеєрда́л, Юно́на. § 127. Кінцеві буквосполучення - dr, - tr Кінцеве -tr передаємо через -тр, кінцеве -dr — через -др: баро́метр, діа́метр, семе́стр, теа́тр, термо́метр, центр, циліндр. § 128. Неподвоєні й подвоєні букви на позначення приголосних 1. У загальних назвах іншомовного походження букви на позначення приголосних звичайно не подвоюємо: аба́т, акумулятор, баро́ко, беладо́на, белетри́стика, браві́симо, ват, гру́па, гун (гу́ни), ідилі́чний, інтелектуа́льний, інтерме́цо, колекти́в, комі́сія, лібре́то, піані́симо, піцика́то, стака́то, су́ма, фін (фі́ни), шасі́ та ін. За традицією з подвоєнням пишемо загальні назви: анна́ли, бо́нна, білль, бру́тто, бу́лла, ва́нна, ві́лла, до́нна, мадо́нна, ма́нна, мулла́, панно́, пе́нні, то́нна, ду́рра, мі́рра та слово Алла́х. 2. У разі збігу в загальних назвах однакових приголосних префікса й кореня подвоєння звичайно зберігаємо, зокрема в тих випадках, коли в українській мові вживається непрефіксальне слово з тим самим коренем: іммігра́ція (пор. мігра́ція), іннова́ція (пор. нова́ція), ірраціона́льний (пор. раціона́льний), ірреа́льний (пор. реа́льний), контрреволю́ція (пор. револю́ція), контрреформа́ція (пор. реформа́ція), сюрреалі́зм (пор. реалі́зм). Примітка. Букви на позначення приголосних звичайно не подвоюємо в тих випадках, коли семантичний зв’язок між префіксальним словом і словом без префікса втрачений або суттєво ослаблений: анота́ція, конота́ція (пор. нота́ція), кореляція (пор. реляція), кореспонде́нт (пор. респонде́нт) і т. ін. 3. Подвоєння букв на позначення приголосних переважно зберігаємо у власних назвах: Андо́рра, Бессеме́р, Білл, Боттіче́ллі, Гаро́нна, Голла́ндія, Ллойд, Маро́кко, Міссу́рі, Ні́цца, Я́ффа; Бе́тті, Джо́нні, Мю́ллер, Руссо́, Те́ннессі, Смо́ллетт, Кі́ркконнелл та в загальних назвах, які від них утворені за допомогою афіксів: андоррець, бессеме́рівський, голла́ндський, марокка́нець і т. ін. У загальних назвах, які утворені від власних назв без 126 додавання афіксів, букви на позначення приголосних не подвоюємо: ват (пор. Ватт), бекере́ль (пор. Беккере́ль), гаус (пор. Гаусс). Примітка. За усталеною традицією в деяких власних назвах подвоєння не зберігаємо (Пенсільва́нія) або зберігаємо частково (Міссісі́пі). 4. Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською буквою к: Ді́кенс, Ді́кінсон, Дже́ксон, Те́керей, Бе́кі, Бу́кінгем, Бі́смарк, Брю́кнер, Бро́кес, Лама́рк, Што́кманн, Стокго́льм, Ру́дбек, Ше́рлок. Примітка. Подвоєння кк зберігаємо у власних назвах кельтського походження, де формант Mac, Mc поєднується з основою, що починається на [k], в тих випадках, коли за традицією їх пишемо як одне слово: Макка́ртні, Макке́нзі, Макке́нна, Маккінлі, а також у загальних назвах, що утворені від власних назв такого типу: маккартизм і т. ін. Голосні звуки і букви на позначення голосних § 129. Голосний [і] Залежно від позиції в слові, особливостей вимови і мовної традиції букви на позначення звука [i], зокрема і, у (ігрек), e, буквосполучення ea, ee, ie і т. ін. передаємо українськими буквами і, ї та и. I. І пишемо: 1. На початку слова: іде́я, інстру́кція, інтернаціона́льний; І́бсен, І́ден, Ізабе́лла, Іліа́да, І́ндія, І́тон. 2. Після приголосного перед голосним та буквами є, ї, й: артеріа́льний, геніа́льний, діа́лектика, індустріаліза́ція, матеріа́л, діа́гноз, чіаба́та, ціані́д, соціалі́зм, фіа́лка; аудіє́нція, гіє́на, ріє́лтор, кліє́нт, пієте́т, тампліє́р; копії́ст, аксіо́ма, раціо́н, революціоне́р, соціоло́гія, фіоле́товий; ра́діус, тріу́мф; парті́йний, ра́дій; Біарри́ц, Фіу́ме; Віардо́, Ігле́сіас, Марціа́л, Ліє́па, Оссіа́н, Сіа́м, Шантії́. У кінці слова іншомовне -іa передаємо звичайно через -ія: арте́рія, мате́рія, інду́стрія, Іта́лія, Гарсі́я, Га́ллія. 3. В іменах і прізвищах після приголосного перед наступним приголосним і в кінці слова: Беатріче, Ові́дій, Річард, Дідро́, Ді́зель, Грі́мм, Ме́дічі, Россі́ні, Анрі́; Власні назви, що перейшли в категорію загальних назв, пишемо за правилами правопису загальних назв іншомовного походження: ди́зель (від прізвища Рудольфа Ді́зеля), силуе́т (від прізвища Етьєна де Сілуе́тта). 127 4. У географічних назвах після приголосних, крім дж, ж, ч, ш, щ, ц і р перед наступним приголосним, крім [j], і в кінці слова, а також у похідних прикметниках: Канзас-Сі́ті, Лісабо́н, Міссісі́пі, Монтевіде́о, Ніл, Севі́лья, Сі́дней, Замбе́зі, Ка́прі, Сомалі́, лісабонський, сомалійський. 5. Після приголосних у кінці слова: візаві́, віскі, журі́, колі́брі, мерсі́, парі́, попурі́, су́ші, таксі́, харакірі, шасі. 6. У всіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: бі́знес, піло́т, вібра́ція, акаде́мік, фіна́нси, гра́фік, гіпопота́м, логі́чний, гі́мн, кібу́ц, кілогра́м, кіно́, архі́в, хі́мія, хіру́рг, літерату́ра, респу́бліка, ні́ша, піані́симо. За усталеною традицією в ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишемо и: башки́р, ви́мпел, єхи́дна, імби́р, калми́к, кипари́с, кисе́т, лима́н, ми́ля, мирт, ни́рка, спирт, химе́ра та ін. За традицією з и пишемо також слова грецького походження, що усталилися в церковному вжитку: дия́кон, єпи́скоп, єпити́мія́, єпитрахи́ль, ми́ро, ми́тра, митрополи́т, христия́нство тощо. II. Ї пишемо після голосного: альтруї́ст, егої́ст, кофеї́н, маї́с, моза́їка, наї́вний, руї́на, сто́їк, теї́н; Аделаї́да, Аї́да, Каї́р, Саї́д, Таї́р, Хаї́м, Хусаї́нов. Примітка. У складних словах, де перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишемо і: неоімперіалізм, псевдоісторичний, так само в позиції після префікса, що закінчується на голосний; воі́стину, доістори́чний, поінформува́ти; неіндукти́вний і т. ін. III. И пишемо: 1. У загальних назвах після приголосних д, т, з (дз), с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (крім й): ди́зель, дина́мо, дипло́м, дире́ктор, мето́дика; інститу́т, матема́тика, сти́мул, тип; пози́ція, фізи́чний; такси́ст, родзи́нка, силуе́т, систе́ма; цисте́рна, ци́фра; режи́м, джигі́т, джинси, джип; чичеро́не; ши́рма, шифр; брига́да, риф, фа́брика. 2. У географічних назвах з кінцевими -ида, -ика: Антаркти́да, Атланти́да, Флори́да; Адріа́тика, Аме́рика, Анта́рктика, А́рктика, Атла́нтика, А́фрика, Ба́лтика, Ко́рсика, Ме́ксика. 3. У географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Алжи́р, Вашингто́н, Вірджи́нія, Ге́мпшир, Жиро́нда, Йо́ркшир, Ле́йпциг, Цинда́о, Чика́го, Чи́лі та в похідних від них: алжирець, йоркши́рський, чилі́йський та ін. Перед голосним і в кінці слова пишемо і: Віші́, Ші́офок. 4. У географічних назвах після р перед приголосним (крім [j]): Брита́нія, Крит, Маврита́нія, Магри́б, Мадри́д, Рив’єра, Ри́га та ін. та в похідних від них: брита́нський, маврита́нський, ри́зький та ін. 128 Примітка 1. У компоненті власних назв -стріт пишемо і: Бейкер-стрі́т, Воллстрі́т, Риджент-стрі́т, Фліт-стрі́т. Примітка 2. У географічних назвах після р перед [j] та в похідних від них пишемо і, наприклад, Тріє́ст, Бріє́нн, Ер-Ріяд, трієстський, ер-ріядський. 5. За традицією в ряді географічних назва після приголосних д, т перед наступним приголосним, крім [j]: Ватика́н, Единбу́рг, Кордильє́ри, Меди́на, Палести́на, Сарди́нія, Скандина́вія, Тибе́т та в похідних від них: ватиканський, единбу́рзький, скандина́вський та ін. Примітка. Після приголосних д, т перед голосним і [j] пишемо і: Гала́тія, Індія. 6. У ряді інших географічних назв за традицією: Брази́лія, Вифлеє́м, Єрусали́м, Кита́й, Пакиста́н, Сираку́зи, Си́рія, Сици́лія, та в похідних від них: єги́петський, сирі́єць та ін. § 130. Голосні [e], [u] 1. Голосний [e] звичайно передаємо буквою е: ене́ргія, е́ра, Есхі́л, Етна, філе́, шардоне́, шевроле́, а в сполученні з попереднім [j] — буквою є: Єллоусто́ун, Є́мен, Є́ль. За традицією є пишемо в низці слів релігійної тематики (грецького походження): єпи́скоп, єпи́тимія, єпитрахи́ль, Єва́нгеліє, євхари́стія, є́ресь та ін. Після букв на позначення голосних, ь і апострофа в загальних і власних назвах звичайно вживається буква є: конве́єр, реє́стр, феєрве́рк, ка́рієс, кліє́нт, діє́з, дієреза, діє́та, ріє́лтор, абітуріє́нт, паціє́нт, сіє́ста, го́мо са́пієнс, траєкторія, Вандріє́с, Діє́го, Даніє́ль, Аріє́ль, Маріє́тта, Маріє́нбург, Тріє́ст, Рамбує́, досьє́, портьє́, фоє́, Сьє́рра-Лео́не, Лавуазьє́, круп’є́, П’є́тро. Якщо префікс у слові або перша частина складного слова закінчується на голосний, то після неї пишемо е: діеле́ктрик, діети́л, поліе́др, квазіетні́чний, мініескала́тор, псевдое́фект, поета́пний, геоеконо́міка, агроеколо́гія, ультраеро́зія, мегаефе́кт, євроелі́та, металоема́ль. 2. У словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишемо українське у: брошу́ра, журі́, парашу́т. § 131. Буквосполучення au, ou Буквосполучення au, ou на позначення звукосполучень [au] [ou] передаємо через ау, оу: аутса́йдер, гауптва́хта, ма́узер; Ка́унас; Кла́ус, Кра́узе, Па́уль, Фа́уст. У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра, 129 Маврита́нія, Павло́. У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна. § 132. Букви та буквосполучення ö, ø, eu, ое Голосні, яким на письмі відповідають букви й буквосполучення ö, ø, ое, eu, у німецькій, данській, іспанській, норвезькій, турецькій, французькій, шведській та деяких інших мовах, і фонетично подібні до них голосні передаємо українською буквою е: Ге́те, Б’єрнсон, Ке́льн, Пасте́р, Рентге́н, Ма́льме, Вільне́в, Е́ нчепінг, а після звука [j] буквою є: Рішельє́, Б’є́рнсон. § 133. Дифтонги [au], [ei], [ou] у словах англійського походження Англійські дифтонги [au], [ei], [ou] звичайно передаємо, імітуючи їхнє звучання в мові оригіналу, через ау, ей, оу: бра́унінг, бра́узер, Джорджта́ун, гейм, диспле́й, Дже́ймс, сно́уборд, шо́у, Сно́у, Бе́ллоу, Сі́ллітоу, Па́уелл. Окремі слова з дифтонгами [ei] і [ou] ввійшли в українську мову в адаптованому вигляді з голосними е, о: бебібум, брек, ле́ді, гол, готе́ль, до́пінг, смо́кінг, Бе́кон, Че́мберлен, Шекспі́р, Айве́нго, Гладсто́н, Дефо́, Джеро́м, Марло́, О́лдос, По, Лонгфе́лло. § 134. Звук [æ] у словах англійського походження Англійський звук [æ], якому на письмі відповідає англійська буква а, звичайно передаємо українською буквою а: макінто́ш, спа́м, ча́т, ха́кер, А́лекс, А́дамс, А́длер, Га́ррісон, Ланка́стер, Манче́стер, Кана́верал, Ча́плін; у багатьох словах за традицією цей звук передаємо через е: бізнесме́н, менеджер, Бле́квуд, Ке́мерон, Ле́мберт, Пе́лл-Ме́лл, Се́лінджер, Сем, Те́тчер і т. ін. § 135. Звук [ə:] у словах англійського походження Англійський звук [ə:], якому найчастіше відповідають англійські буквосполучення er, ir, or, ur, yr, ear, не має в українській мові фонетичного аналога і відтворюється здебільшого українським буквосполученням ер: се́рфінг, Бе́рд, Бе́ртон, Бе́ркшир, Ве́ртінг, Ерне́ст, Ерл, Ме́рфі, Че́рчилль, Ше́рлі тощо. Деякі слова, засвоєні українською мовою в транслітерованому вигляді, передають графічну форму відповідних англійських буквосполучень: га́мбургер, курсо́р, Во́рдсворт, І́рвінг, Урба́на та ін. 130 § 136. Буквосполучення ei, eu у словах німецького походження. Буквосполучення ij та буква y в словах нідерландського походження 1. Німецьке буквосполучення еі відповідно до вимови передаємо українською мовою через ай (яй): Айзена́х, Ва́йнрайх, Віттгеншта́йн, Ва́йзенборн, Ка́йзер, Ма́йнгоф, Нортга́йм, Бляйбтрой, Кляйн, Кляйнерт, Фляйшер; буквосполучення eu — через ой: фро́йляйн, Нойбра́нденбург, Нойба́уер. За традицією в давніших запозиченнях німецьке буквосполучення еі передаємо в транслітерованому вигляді через ей: кре́йда, кре́йцер, маркше́йдер, капельме́йстер, гросме́йстер, штрейкбре́хер, Ге́йне, Ле́йпциг, Рейн, Швейца́рія. 2. У запозиченнях з нідерландської мови буквосполучення ij та букву y передаємо через ей: ге́йзер, дрейф. § 137. Подвоєння букв на позначення голосних Подвоєння букв на позначення голосних в іншомовних власних назвах, передаємо подвоєнням відповідних українських букв: А́ арне, Аа́хен, Авраа́м, Заа́ле, Каа́ба, Ку́усінен, Саарбрю́кен, То́омінг, Ванзе́е. § 138. Апостроф 1. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних пишемо перед я, ю, є, ї, які позначають сполучення звука [j] з наступним голосним: 1) після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ю́тер, п’єдеста́л, інтерв’ю́, прем’є́р, кар’є́ра; П’ємо́нт, П’яче́нца, Рив’є́ра, Ак’я́б, Іх’я́мас, Ях’я́; Барб’є́, Б’ю́кенен, Донаг’ю, Женев’є́ва, Ф’є́золе, Монтеск’є́, Руж’є́, Фур’є; 2) після кінцевого приголосного в префіксах: ад’ю́нкт, ад’юта́нт, ін’є́кція, кон’ю́нктура, диз’ю́нкція. 2. Апостроф не пишемо: 1) перед йо: курйо́з, серйозний; 2) коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюдже́т, бюро́, кюве́т, мюри́д, пюпі́тр, пюре́, фюзеля́ж, кюве́т, рюкза́к, рюш; Барбю́с, Бюффо́н, Вю́ртемберг, Мю́ллер, Гюго́. § 139. М’який знак (ь) 1. М’який знак (ь) у словах іншомовного походження пишемо після приголосних д, т, з, с, л, н: 131 1) перед я, ю, є, ї, йо: кондотьє́р, конферансьє́, ательє́, марсельє́за, мілья́рд, бульйо́н, сеньйо́р, дуе́нья, віньє́тка, каньйо́н; В’єнтья́н, Кордильє́ри, Севі́лья; Готьє́, Лавуазьє́, Мольє́р, Нью́то́н, Реньє́, Віньї́; 2) у низці слів після л перед приголосним та в кінці деяких слів за традицією або відповідно до вимови: альбатро́с, джо́уль, ко́льт, магістра́ль, фільм; Альбе́рта, Ба́зель, Було́нь, Де́льфи, Кро́мвель, Не́льсон, Рафае́ль, Ча́рльз, Шампа́нь і т. ін. ВІДМІНЮВАННЯ СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ § 140. Іменники іншомовного походження звичайно відмінюємо як відповідні українські іменники: І відміна: ка́псула — ка́псули, ка́псулі; фі́зика — фі́зики, фі́зиці; вакуо́ля — вакуо́лі, вакуо́лею; ескадри́лья — ескадри́льї, ескадри́льєю, род. мн. ескадри́лей; Бу́дда — Бу́дди, Бу́ддою; Вене́ція — Вене́ції, Вене́цією; Го́я — Го́ї, Го́єю. ІІ відміна: арсена́л — арсена́лу, арсена́лом, в арсена́лі; блок — бло́ка (і бло́ку), бло́ком, на бло́ці; автомобі́ль — автомобі́ля, автомобі́лем; Рафае́ль — Рафае́ля, Рафае́лем; Бю́лов — Бю́лова, Бю́ловом; Да́рвін — Да́рвіна, Да́рвіном. ІІІ відміна: магістра́ль — магістра́лі, магістра́ллю; верф — ве́рфі, ве́рф’ю. Невідмінювані іменники іншомовного походження – – – – – Деякі іменники іншомовного походження не відмінюємо, а саме: іменники на -а з попереднім голосним: амплуа́, боа́, буржуа́; Бенуа́, Валуа́, Джо́шуа, Жоффруа́, Нікара́гуа, Па́пуа; односкладові слова на -а, -я : бра, па, спа, фа, ля; іменники на -е, -є: ательє́, валіде́, ду́че, желе́, кабаре́, каберне́, кафе́, кашне́, негліже́, пенсне́, піке́, суфле́, турне́, шале́, шосе́, сомельє́; Беранже́, Ге́йне, Ге́те, Да́нте, Туапсе́; Барб’є́, Готьє́, Ле Корбюзьє́, Лавуазьє́, Рамбує́; іменники на -і, -и, -ї: ві́скі, ефе́нді, колі́брі, мерсі́, парі́, по́ні, таксі́; Анрі́, Гальва́ні, Россі́ні, Тбілі́сі, Фірдоусі́, Ше́ллі; Алмати́, Амангельди́; Віньї́, Шантії́; іменники на -о: бюро́, депо́, жабо́, є́вро, казино́, кака́о, кре́до, кіно́, лото́, мае́стро, метро́, ра́діо, ре́тро, кімоно́, кауди́льйо, Анто́ніо, Базіліо, Во́льво, Ву́дро, Пежо́, Рено́, Арно́, Буало́, Вано́, Віардо́, Дідро́, Джо, 132 – – – – Мака́о, Ма́ріо, Ла́о, Лонгфе́лло, Піка́ссо́, По, Торква́то Та́ссо; за традицією відмінюємо вино́, пальто́, ситро́; іменники на -у, -ю: какаду́, рагу́, рандеву́, фра́у, шо́у, Баку́, Сно́у, Катманду́, Пала́у; інтерв’ю́, інженю́, меню́, парвеню́, Кюсю́, Сю; топоніми з компонентами -лейн, ривер, роуд, -сквер, -стріт: на Дру́рілейн, біля Па́рк-лейн, біля Фолл-ри́вер, на Е́ ббі-роуд, на Монтріо́л-ро́уд, на Та́ймс-сквер, на А́ дам-стрі́т, біля Ри́джент-стрі́т, на СентДже́ймс-стрі́т; етикетні означення жінки, що закінчуються на приголосний: міс, місис, мада́м, мадемуазе́ль, фре́кен, фро́йляйн, хану́м; жіночі особові імена, що закінчуються на -й і на твердий приголосний (крім губних): Беатрі́с, Доло́рес, Гюльчата́й, Елма́с, Енн, Жанне́т, Іре́н, Ка́рме́н, Кім, Клоді́н, Лено́р, Ма́ргарет, Мерсе́дес, Моні́к, Тріш, Фара́х і т. ін. Примітка. Жіночі імена, що закінчуються на губний або м’який приголосний, відмінюємо: Ізабе́ль — Ізабе́лі, Ете́ль — Ете́лі, Жізе́ль — Жізе́лі, Міше́ль — Міше́лі, Ніко́ль — Ніко́лі, Сесі́ль — Сесі́лі, Зейна́б — Зейна́бі, Руф — Ру́фі. Особливості відмінювання власних назв іншомовного походження 1. У дво- і полікомпонентних іменах і прізвищах відмінюємо всі складники, за винятком тих, які є невідмінюваними: Жа́на-Жа́ка, Марі́їАнтуане́тти, Марі́-Сесілі́, А́ ртура Ко́нана До́йла, Ка́рла Гу́става Емі́ля Маннерге́йма; Хуа́на Ка́рлоса Альфо́нсо Вікто́ра Марі́ї де Бурбо́на; Кло́да Жозе́фа Руже́ де Лі́ля. 2. У чоловічих формах арабських, перських, тюркських імен з компонентами, що вказують на родинні стосунки, соціальне становище і т. ін., відмінюємо всі складники, за винятком тих, які є невідмінюваними: з Ахмéдом Гаса́ном-огли́, у Мамеда-задé, до Мехмеда-бéя, з Кемалем-пашею, у Мірзи-ха́на. Примітка. Не відмінюємо особові імена в складі жіночої форми азербайджанських імен по батькові з компонентом кизи́: до Зульфії Мура́д-кизи́, з Фатімо́ю Гаса́н-кизи́ і т. ін. 133 IV. ПРАВОПИС ВЛАСНИХ НАЗВ § 141. Українські прізвища та імена Українські прізвища передаємо на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Березíвський, Біловéрхий, Ведмéдів, Зáєць, Кривонíс, Миколáєнко, Олексíєнко, Олександрóвич, Швець. § 142. Відмінювання прізвищ 1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників I відміни, відмінюємо як відповідні загальні назви I відміни, а прізвища із закінченнями іменників II відміни відмінюємо за зразками відмінювання відповідних загальних назв II відміни: Мáйборода — Мáйбороди, Мáйбороді, Мáйбороду й т. д.; Гмúря — Гмúрі, Гмúрі, Гмúрю, Гмúрею й т. д.; Гнатю́к — Гнатюкá, Гнатюкóві (Гнатюкý) й т. д.; Зáєць — Зáйця, Зáйцеві (Зáйцю) й т. д.; Іваньó — Іваня́, Іванéві (Іваньóві, Іваню́) й т. д.; Кривонíс — Кривонóса, Кривонóсові (Кривонóсу) й т. д.; Лéбідь — Лéбедя, Лéбедеві (Лéбедю) й т. д.; Мамалúга — Мамалúги, Мамалúзі й т. д.; Журавéль — Журавля́, Журавлéві (Журавлю́) й т. д.; Соловéй — Солов’я́, Солов’є́ві (Солов’ю́) й т. д.; Бýсел — Бýсла, Бýслові (Бýслу) й т. д.; Свéкор — Свéкра, Свéкрові (Свéкру) й т. д.; Мотóк — Моткá, Моткóві (Моткý) й т. д. Панібудьлáска — Панібудьлáски, Панібудьлáсці й т. д.; Снігúр — Снігиря́, Снігирéві (Снігирю́) й т. д.; Снігýр — Снігурá, Снігурóві (Снігурý) й т. д.; Симонéнко — Симонéнка, Симонéнкові (Симонéнку) й т. д. Але без чергування нуля звука з голосним і навпаки: Швець — Швеця́, Швецéві (Швецю́) й т. д.; Жнець — Жнеця́, Жнецéві (Жнецю́) й т. д.; Врýбель — Врýбеля, Врýбелеві (Врýбелю) й т. д.; Чернéць — Чернеця́, Чернецéві (Чернецю́) й т. д. 134 Примітка 1. Прізвища на зразок Дідуньó, Іваньó в давальному й місцевому відмінках мають варіанти закінчень -ев-і (-ьов-і, -ю): Дідунéві (-ьóв-і, -ю́), Іванéві (-ьóв-і, ю́). Примітка 2. Усі чоловічі прізвища ІІ відміни в родовому відмінку мають закінчення -а (-я) на відміну від деяких співвідносних загальних назв: пор. прізвища Морóз — Морóз-а, Кулíш — Куліш-á, Коровáй — Коровá-я, Чорнотíнь — Чорнотíн-я, Рись — Рúс-я і загальні назви морóз — морóз-у, кулíш — кулеш-ý, коровáй — коровá-ю, тінь — тíн-і, рись — рúс-і. Примітка 3. За відповідними відмінами відмінюємо неслов’янські змінювані прізвища: Окуджáва — Окуджáви, Окуджáві й т. д., Шекспíр — Шекспíра, Шекспíрові (Шекспíру) й т. д., Стендáль — Стендáля, Стендáлеві (Стендáлю) й т. д., Дíтель — Дíтеля, Дíтелеві (Дíтелю) й т. д. (див. § 140). 2. Прізвища прикметникового типу на -ий (-ій) відмінюємо як відповідні прикметники чоловічого та жіночого роду (твердої чи м’якої групи): Авдіє́вський — Авдіє́вського, Авдіє́вському й т. д.; Кобиля́нська — Кобиля́нської, Кобиля́нській і т. д. 3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), ин, -ін (-їн) відмінюємо за такими зразками: Однина Н. Пáвлов Ковалíв Прóкопів Р. Пáвлов-а Ковалéв-а (-лíв-а) Прóкопов-а (-пів-а) Д. Пáвлов-у Ковалéв-у (-лíв-у) Прóкопов-у (-пів-у) Зн. Пáвлов-а Ковалéв-а (-лíв-а) Прóкопов-а (-пів-а) Ор. Пáвлов-им Ковалéв-им (-лíв-им) Прóкопов-им (-пів-им) М. ...Пáвлов-і (-у) ...Ковалéв-і (-у) (-лíв-і, -у) ...Прóкопов-і (-у) (-пів-і, -у) Кл. Пáвлов-е Ковалéв-е (-лíв-е) 135 Прóкопов-е (-пів-е) Н. Кирчíв Р. Кирчéв-а (-чíв-а) Д. Кирчéв-у (-чíв-у) Зн. Кирчéв-а (-чíв-а) Ор. Кирчéв-им (-чíв-им) М. …Кирчéв-і (-у) (-чíв-і, -у) Кл. Кирчéв-е (-чíв-е) Множина Н. Пáвлов-и Ковалéв-и (-лíв-и) Прóкопов-и (-пів-и) Р. Пáвлов-их Ковалéв-их (-лíв-их) Прóкопов-их (-пів-их) Д- Пáвлов-им Ковалéв-им (-лíв-им) Прóкопов-им (-пів-им) Зн. Пáвлов-их Ковалéв-их (-лíв-их) Прóкопов-их (-пів-их) Ор. Пáвлов-ими Ковалéв-ими (-лíв-ими) Прóкопов-ими (-пів-ими) М. ...Пáвлов-их ...Ковалéв-их (-лíв-их) ...Прóкопов-их (-пів-их) Кл. Пáвлов-и Ковалéв-и (-лíв-и) Прóкопов-и (-пів-и) Н. Кирчéв-и (-чíв-и) Р. Кирчéв-их (-чíв-их) Д. Кирчéв-им (-чíв-им) Зн. Кирчéв-их (-чíв-их) Ор. Кирчéв-ими (-чíв-ими) М. …Кирчéв-их (-чíв-их) Кл. Кирчéв-и (-чíв-и) 136 Однина Н. Гáршин Романи́шин Р. Гáршин-а Романи́шин-а Д. Гáршин-ові (-у) Романи́шин-ові (-у) Зн. Гáршин-а Романи́шин-а Ор. Гáршин-им Романи́шин-им М. ...Гáршин-і (-у) ...Романи́шин-і (-у) Кл. Гáршин-е Романи́шин-е Множина Н. Гáршин-и Романи́шин-и Р. Гáршин-их Романи́шин-их Д. Гáршин-им Романи́шин-им Зн. Гáршин-их Романи́шин-их Ор. Гáршин-ими Романи́шин-ими М. ...Гáршин-их ...Романи́шин-их Кл. Гáршин-и Романи́шин-и Примітка 1. У відмінкових формах чеських, словацьких і польських прізвищ на ек суфіксальний -е- зберігаємо: Гáшек — Гáшека, Гáшекові..., Лóкетек — Лóкетека, Лóкетекові... Так само зберігаємо -е- при відмінюванні прізвищ з кінцевими -ер, -ел: Пéтер — Пéтера…, Пáвел — Пáвела…, але в іменах він випадає: Пéтер — Пéтра…, Пáвел (Пáвол) — Пáвла. При відмінюванні прізвищ слов’янського походження на -ець суфіксальний -е- випадає: Кáролець — Кáрольця, Кáрольцеві…, Мáлець — Мáльця, Мáльцеві…, Морáвець — Морáвця, Морáвцеві…, Óравець — Óравця, Óравцеві… Примітка 2. Жіночі прізвища на приголосний та -о не відмінюємо: Марíї Сéник, Надíї Балíй, з Лíною Костéнко, без Нíни Бáйко. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюємо 137 як відповідні іменники: Василя́ Сéника, Михáйлові Баліє́ві, з Івáном Костéнком, без Андрíя Бáйка. Примітка 3. Від прізвищ прикметникового типу на зразок Романи́шин формою орудного відмінка відрізняється відмінювання прізвищ іменникового типу на зразок Ру́си́н: пор. Романи́шиним, але Ру́си́ном. Примітка 4. Про відмінювання неслов’янських прізвищ див. § 140. § 143. Відмінювання імен Українські імена передаємо на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Богдáн, Васúль, Інокéнтій, Микóла, Петрó, Семéн, Ярослáв, Гáнна, Íнна, Надíя, Оксáна, Світлáна та ін. 1. Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а, -я, відмінюємо як відповідні іменники I відміни: Однина Тверда група чол. р. Микóл-а Микóл-и Микóл-і Микóл-у Микóл-ою Микóл-і Микóл-о Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. жін. р. Гáнн-а Гáнн-и Гáнн-і Гáнн-у Гáнн-ою Гáнн-і Гáнн-о М’яка група Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. чол. р. Ілл-я́ Ілл-í Ілл-í Ілл-ю́ Ілл-éю Ілл-í Íлл-е Соломí-я Соломí-ї Соломí-ї Соломí-ю Соломí-єю Соломí-ї Соломí-є Множина 138 жін. р. Мóтр-я Мóтр-і Мóтр-і Мóтр-ю Мóтр-ею Мóтр-і Мóтр-е Натáл-я Натáл-і Натáл-і Натáл-ю Натáл-ею Натáл-і Натáл-ю Тверда група чол. р. жін. р. Н. Микóл-и Гáнн-и Р. Микóл Гáнн Д. Микóл-ам Гáнн-ам Зн. Микóл Гáнн Ор. Микóл-ами Гáнн-ами М. Микóл-ах Гáнн-ах Кл. Микóл-и Гáнн-и М’яка група чол. р. жін. р. Н. Ілл-í Соломí-ї Мóтр-і Натáл-і Р. Ілл-íв Соломíй Мотр Натáль Д. Ілл-я́м Соломí-ям Мóтр-ям Натáл-ям Зн. Ілл-íв Соломíй Мотр Натáль Ор. Ілл-я́ми Соломí-ями Мóтр-ями Натáл-ями М. Ілл-я́х Соломí-ях Мóтр-ях Натáл-ях Кл. Ілл-í Соломí-ї Мóтр-і Натáл-і Примітка 1. Кінцеві приголосні основи г, к, х у жіночих іменах у давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням змінюємо на з, ц, с: О́льга — О́льзі, Палáжка — Палáжці, Солóха — Солóсі. Примітка 2. У жіночих іменах на зразок Одáрка, Парáска в родовому відмінку множини в кінці основи між приголосними з’являється звук о: Одáрок, Парáсок. 2. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та -о, відмінюємо як відповідні іменники II відміни: 139 Однина Тверда група Н. Олéг Антíн Дмитр-ó Р. Олéг-а Антóн-а Дмитр-á Д. Олéг-ові (-у) Антóн-ові (-у) Дмитр-óві (-у) Зн. Олéг-а Антóн-а Дмитр-á Ор. Олéг-ом Антóн-ом Дмитр-óм М. Олéг-ові (-у) Антóн-ові (-у) Дмитр-óві (-у) Кл. Олéж-е (Олег-у) Антóн-е Дми́тр-е М’яка група Н. Сергí-й Íгор Р. Сергí-я Íгор-я Д. Сергí-єві (-ю) Íгор-еві (-ю) Зн. Сергí-я Íгор-я Ор. Сергí-єм Íгор-ем М. Сергí-єві (-ю) Íгор-еві (-ю) Кл. Сергí-ю Íгор-ю Мішана група Терéнь 140 Тимíш Тимо́ш-а і Терéн-я Тимош-а́) Тимо́ш-еві (-у) Терéн-еві (-ю) і Тимош-е́ві (-у) Тимо́ш-а і Терéн-я Тимош-а́ Тимо́ш-ем і Терéн-ем Тимош-е́м Терéн-еві (-ю) Тимо́ш-еві (-у, і) і Тимош-е́ві (-у́, -і́) Терéн-ю Тимóш-е Множина Тверда група Н. Олéг-и Антóн-и Дмитр-и́ Р. Олéг-ів Антóн-ів Дмитр-íв Д. Олéг-ам Антóн-ам Дмитр-áм Зн. Олéг-ів Антóн-ів Дмитр-íв Ор. Олéг-ами Антóн-ами Дмитр-áми М. Олéг-ах Антóн-ах Дмитр-áх Кл. Олéг-и Антóн-и Дмитр-и́ М’яка група Мішана група Н. Сергí-ї Íгор-і Терéн-і Тимош-í Р. Сергí-їв Íгор-ів Терéн-ів Тимош-íв Д. Сергí-ям Íгор-ям Терéн-ям Тимош-áм Зн. Сергí-їв Íгор-ів Терéн-ів Тимош-íв Ор. Сергí-ями Íгор-ями Терéн-ями Тимош-áми М. Сергí-ях Íгор-ях Терéн-ях Тимош-áх Кл. Сергí-ї Íгор-і Терéн-і Тимош-í Примітка 1. В іменах на зразок Антíн, Нéстір, Ничúпір, Прóкіп, Сúдір, Тимíш, Фéдір і вживаємо в називному відмінку (в закритому складі), у непрямих відмінках — о: Антóна, Антóнові й т. д., Нéстора, Нéсторові й т. д., але Авенíр — Авенíра, Лаврíн — Лаврíна, Олефíр — Олефíра. Примітка 2. Імена, що закінчуються в називному відмінку на -р, у родовому мають закінчення -а: Вíктор — Вíктора, Макáр — Макáра, Світозáр — Світозáра, але імена з історично м’яким р мають закінчення -я: Íгор — Íгоря, Лáзар — Лáзаря. Примітка 3. Ім’я Лев має паралельні відмінкові форми: Лéва й Львá, Лéвові й Львóві та ін., але в кличному відмінку тільки Лéве. 141 3. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюємо як відповідні іменники III відміни: Однина Н. Любóв Адéль Р. Любóв-і Адéл-і Д. Любóв-і Адéл-і Зн. Любóв Адéль Ор. Любóв’-ю Адéлл-ю М. …Любóв-і …Адéл-і Кл. Любóв-е Адéл-е Примітка. Форми множини від таких імен рідковживані. Зразок відмінювання чоловічого імені та по батькові Н. Ярослáв Васи́льович (Олексíйович, І́горьович) Р. Ярослáв-а Васи́льович-а (Олексíйович-а, І́горьович-а) Д. Ярослáв-ові (-у) Васи́льович-у (Олексíйович-у, І́горьович-у) Зн. Ярослáв-а Васи́льович-а (Олексíйович-а, І́горьович-а) Ор. Ярослáв-ом Васи́льович-ем (Олексíйович-ем, І́горьович-ем) М. …Ярослáв-ові (-у, -і) Васи́льович-у (Олексíйович-у, І́горьович-у) Кл. Ярослáв-е Васи́льович-у (Олексíйович-у, І́горьович-у) Зразок відмінювання жіночого імені та по батькові Н. Марí-я Васи́лівн-а (Андрíївн-а, Іллíвн-а) Р. Марí-ї Васи́лівн-и (Андрíївн-и, Іллíвн-и) 142 Д. Марí-ї Васи́лівн-і (Андрíївн-і, Іллíвн-і) Зн. Марí-ю Васи́лівн-у (Андрíївн-у, Іллíвн-у) Ор. Марí-єю Васи́лівн-ою (Андрíївн-ою, Іллíвн-ою) М. …Марí-ї Васи́лівн-і (Андрíївн-і, Іллíвн-і) Кл. Марí-є Васи́лівн-о (Андрíївн-о, Іллíвн-о) § 144. Слов’янські прізвища та імена Основні правила правопису прізвищ та імен інших слов’янських народів такі: 1. Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруємо, а передаємо українськими відповідниками: Артéм, Микóла, Олексáндр, Семéн, Вíра, Катерúна, Світлáна; винятки тут становлять тільки узвичаєні імена деяких білоруських письменників та діячів культури — такі, як Алéсь Адамóвич, Пятрýсь Брóвка, Рúгор Бородýлін та ін. Е, ІЕ, Ě 2. Російську літеру е, польські ie, болгарську і сербську е, чеські e, ě після приголосних передаємо літерою е: Александрóв, Бестýжев, Вельгóрський, Вéнгеров, Веселóвський, Держáвін, Кузнецóв, Лéрмонтов, Óзеров, Петрóв, Степáнов, Тургéнєв, Фéдін, Шмельóв; Бéлич, Бронéвський, Вéслав, Залéський, Мечислáв, Міцкéвич, Мі́чатек, Нéдич, Се́длачек, Сенкéвич, Серакóвський, Цéнкий, Чáпек. 3. Російську літеру е передаємо літерою є в таких позиціях: 1) на початку слів: Євдокúмов, Євтушéвський, Єгóр, Єлáнський, Єлизáров, Єршóв, Єфі́мов; 2) у середині слів після голосного й при роздільній вимові після приголосного (після ь та апострофа): Бердя́єв, Буєрáков, Вересáєв, Гуля́єв, Достоє́вський, Ісáєнков; Аля́б’єв, Афанáсьєв, Григóр’єв, Євгéньєва, Зинóв’єв; 3) після приголосних (за винятком шиплячих, р і ц, задньоязикових і гортанного г) у суфіксі -єв та в сполученні морфем -єєв російських прізвищ: Лóмтєв, Медвéдєв, М’я́тлєв; Алексє́єв, Веденє́єв, Гордє́єв, Матвє́єв, Менделє́єв; але: Мýромцев, Нехорóшев, Пúсарев, Подья́чев, Усвя́тцев; Андрéєв, Аракчéєв, Мацéєв, Плещéєв, а також у болгарських: Бóтев, Дрýмев та ін.; 4) коли російському е кореня відповідає в аналогічних українських коренях і (тобто на місці колишнього ѣ): Бєлíнський, Звє́рев, Лєскóв, Мєстéчкін, Насє́дкін, Пєшкóвський, Рє́пін, Столє́тов, Твердохлє́бов; до цього 143 переліку належить і прізвище Нарє́жний, запозичене російською мовою з української, де нормативним є Нарíжний. Ё 4. Російську літеру ё передаємо: 1) сполученням літер йо на початку слова, у середині після голосних, а також після губних б, п, в, м, ф, коли ё позначає звукосполучення й + о: Йóлкін; Бугайóв, Воробйóва, Окайóмов, Соловйóв; 2) через ьо в середині слова після приголосних, коли ё позначає сполучення м’якого приголосного з о: Алфьóров, Верьóвкін, Дьóрнов, Корольóв, Новосьóлов, Семьóркін, Тьóркін. Але в прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен, пишемо е: Артéмов, Семéнов, Фéдоров і т. ін.; 3) через о під наголосом після ч, щ: Грачóв, Лихачóв, Пугачóв, Щипачóв, Хрущóв. 5. Польське сполучення літер io передаємо: 1) сполученням літер йо після б, п, в, м, ф: Голембйóвський, Мйодóвич, Пйотрóвський; 2) через ьо після м’яких приголосних: Аньóлек, Генсьóрський, Козьолéцький. И (І) 6. И (І) передаємо через и в прізвищах та іменах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення и — і (болгарська, сербська та ін.): Велúчков, Жúвков, Хрúстов; Бéлич, Карáджич, Милéтич, Рáдич, Я́гич, Симеóн, Мúлач, Филúп; але через ї після голосного: Рáїч, Стóїч та через і — на початку слова: Іконóмов, Ілíєв; Íвич, Ігнатóвич, Íво. У польських, чеських і словацьких прізвищах та іменах і передаємо: 1) через і на початку слова та після приголосного: Івашкéвич, Зволíнський, Лíнда, Міцкéвич, Ілóна; Є́длічка, Мíчатек; 2) через и після шиплячих і ц та в суфіксах -ик, -ицьк-, -ич (-евич, ович): Бжозóвич, Козúцький, Копéрник, Сенкéвич, Шúмчак; Гáвлик, Жúжка, Мíклóшич, Фýчик, а також у прикметникових суфіксах (див. п. 9), але в кінці слова — через і: Є́жі, Є́нсі, Ї́ржі. 7. Російську літеру и передаємо: 1) літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Ігнáтов, Ісáєв; Багíров, Гагáрін, Мічýрін, Пýшкін, Дубúнін, Малúнін; 2) літерою ї після голосного й за роздільної вимови після приголосних (після ь та апострофа): Вóїнов, Гýр’їн, Ізмаї́лов, Ільї́н; 3) літерою и: 144 а) після дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Гáршин, Гýщин, Дорóжин, Лýчин, Цецúлін, Чúчиков, Шúшкін, Щиглóв; це стосується й прізвищ інших народів: Абашúдзе, Вашингтóн, Джигарханя́н, Жильєрóн, Тажибáєв, Цицерóн, Чиковáні тощо; також Чингісхáн; але перед голосним пишемо і: Жіонó, Тиціáн, Ціолкóвський; б) у прізвищах, утворених від імен і загальних назв, спільних для української, російської та інших слов’янських мов: Борúсов, Ботвúнник, Вавилóвський, Виногрáдов, Глúнка, Данúлов, Малúнін, Казимúрський, Кантемúр, Кирúлов, Кисельóв, Мирóнов, Митрофáнов, Мúшкін, Никúфоров, Одинцóв, Пивовáров, Пиля́єв, Пúсарев, Смирнóв, Тимофє́єв, Титóв, Тихомúров; але: Нікíтін, Ніколáєв тощо, твірними для яких є імена, відмінні від українських; в) у префіксі при-: Прибúлкін, Привáлов, Прúшвін; г) у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Бє́ликов, Гóлик, Котéльников, Крýтиков, Нóвиков; Гнíдич, Кулúнич, Станюкóвич; Голúцин, Палúцин, Солженúцин; Радúщев, Татúщев. Ы 8. Російську й білоруську літеру ы (польську, чеську, словацьку y) передаємо літерою и: Крутúх, Малúцин, Рибакóв, Скорúна, Циганкóв, Чернишóв; Виспя́нський, Пташúнський; Масáрик. Ą, Ę 9. Польські носові ą, ę передаємо: 1) сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домбрóвський, Зарéмба, Кéмпа; 2) сполученнями літер он, ен перед іншими приголосними: Зайóнчек, Пáйонк, Пйóнтек, Свьóнтек; Венгжинóвич, Єнджихóвський, Свенцúцький. Прізвища з прикметниковими суфіксами й закінченнями 10. Суфікси слов’янських прізвищ -ск(ий), -цк(ий), -ск(і), -цк(і), -sk(i), -ck(i), -dzk(i), -sk(ý), -ck(ý) передаємо відповідно через -ськ(ий), -цьк(ий), дзьк(ий): Бронéвський, Даргомúжський, Маякóвський, Мýсоргський, Острóвський; Гомулúцький, Городéцький; Грýдзький, Завáдзький; так само з ь пишемо російські прізвища на -ск(ой), -цк(ой): Луговськúй (Луговськá), Трубецькúй (Трубецькá). 11. Прикметникові закінчення російських прізвищ передаємо так: -ый через -ий; -ий після твердого приголосного — через -ий, після м’якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я: Бє́лий, Острóвський, 145 Крáйній; Бє́ла, Острóвська, Крáйня. Закінчення -ой передаємо через -ий: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Соловйо́в-Сєдúй, Боси́й, Трубецькúй, але Толстóй (Толстá). Прикметникові закінчення білоруських прізвищ -ы, чеських та словацьких -ý, польських -y, болгарських, македонських і сербських -и, хорватських -і передаємо через —ий: Бя́лий, Гáртний, Нéврлий, Нóвотний, Пáлацький, Смирнéнський, Конéський, Кукýлевич-Сакцúнський, але Гуля́шки (невідмінюване). М’якість польських приголосних ń, ś, ć (dź) у прізвищах перед суфіксами -ськ(ий), -цьк(ий) і м’якими приголосними не позначаємо м’яким знаком, хоч в українській вимові в цих позиціях н, с, ц (дз) пом’якшуються: Виспя́нський, Яблóнський; Свя́дек, Цвік. В усіх інших випадках м’якість попередніх приголосних передаємо літерами і, ю, я та ь (у кінці слова): Дзісь, Дзюрáвець, Сяткóвський. Апостроф 12. Апостроф пишемо після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аля́б’єв, Арéф’єв, Водоп’я́нов, Григóр’єв, Захáр’їн, Луб’я́нцев, Лук’я́нов, Пом’ялóвський, Прокóф’єв, Рум’я́нцев, Ю́р’єв, В’ю́жин; перед йо апостроф не пишемо: Воробйóв, Соловйóв. Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишемо: Бядýля, Пясéцький, Рю́мін. М’який знак (ь) 13. М’який знак (ь) пишемо в прізвищах після літер на позначення м’яких приголосних: 1) у прізвищах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: а) при роздільній вимові перед я, ю, є, ї: Дья́конов, Панкрáтьєв, Третьякóв, Полóзьєв, Салáсьєв, Фатья́нов, Ілью́шин, Анáньїн; б) перед приголосними: Вóльнов, Конькóв; в) у кінці слова: Лось, Сóболь. Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишемо: Дя́гилєв, Зя́брев, Ляпунóв, Цявлóвський, Тюмéнєв; 2) у прізвищах із суфіксом -ець: Глýховець, Скитáлець. Примітка 1. М’якість польських приголосних n, s, c, dz позначаємо в українській мові літерою ь лише в кінці слова: Кýронь, Дзісь, Цúрліць, Нéдзведзь, але Урбáнчик, Куснéвич, Свя́дек, Свідзи́нський. 146 Примітка 2. На м’якість приголосного ц у кінці основи слов’янських прізвищ І відміни вказує закінчення -я (Кустýриця, а не Кустýрица). У неслов’янських прізвищах кінцеве ц тверде: Клáузевіц, Лíфшиц, Мóріц. § 145. Неслов’янські прізвища та імена Про правопис неслов’янських прізвищ та імен див. III розділ «Правопис слів іншомовного походження» (§ 121—140). СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ ОСОБОВІ ІМЕНА ТА ПРІЗВИЩА Й ПОХІДНІ ВІД НИХ ПРИКМЕТНИКИ § 146. Імена та прізвища (прізвиська) Імена та прізвища (також прізвиська) людей, що складаються з двох чи трьох компонентів або до складу яких входять прийменники, частки, артиклі тощо, пишемо окремо, разом і з дефісом. 1. Окремо пишемо: 1) прізвиська й псевдоніми (українські та перекладені іншомовні), що складаються з імені та прикметника, узгодженого з ним чи з наступним іменником: Івáн Волóве Óко, Єлéна Прекрáсна, Рíчард Лéвове Сéрце, Степáн Тúгряча Смерть, Слугá з Добрóмиля; до цього переліку належать і власні назви американських індіанців: Малéнький Вовк, Тупúй Ніж і т. ін.; 2) псевдоніми, що побудовані як поєднання імені та прізвища: Джек ́ Лóндон, Жорж Санд, Лéся Украї́нка, Мáркó Вовчóк, Панáс Мúрний; 3) повні давньоримські особові назви, у яких перше слово означає особове ім’я, друге — родове ім’я, третє — прізвище: Гай Ю́лій Цéзар, Марк Пóрцій Катóн; 4) артиклі, прийменники та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) в питомих (неофіційних) та іншомовних особових назвах: Лю́двіг ван Бетхóвен, да Вíнчі, де ла Куéва, ді Віттóріо, дю Гар, Нур ед Дін, ле Шапельє́, фон дер Гольц. Примітка 1. Скорочену частку д та ірландську частку о пишемо з власними іменами через апостроф: Д’Аламбéр, д’Артанья́н, д’Обіньє́; О’Кéйсі, О’Кóннор (але О. Ге́нрі — псевдонім письменника); частки Мак-, Сан-, Сен-, які передують прізвищам і водночас становлять їхню невід’ємну частину, пишемо з дефісом: Мак-Магóн, Мак-Клю́р, Сан-Мартíн, Сен-Сімóн. Примітка 2. У ряді випадків частки пишемо разом із прізвищами, бо в такій формі засвоїла їх українська мова: Декандóль, Делíль, Дерібáс, Лагáрп, Ламетрí, Лафонтéн, Лесáж, Фонвíзін; 147 5) слово дон («пан») перед особовим ім’ям як форма ввічливого звертання: дон Базíліо, дон Пéдро, дон Хосé. У власних назвах відомих літературних героїв це слово пишемо з великої літери: Дон Жуáн, Дон Кіхóт. Примітка. У загальному значенні слово донжуáн пишемо разом і з малої літери; 6) складники китайських, корейських, в’єтнамських, м’янмських, індонезійських особових назв: Ван Мен, Пак Чіво́н, Хо Ші Мін, Нгуєн Конг Хоáн, У Ну Мунг. Примітка. У складених китайських, корейських, в’єтнамських, м’янмських, індонезійських особових назвах відмінюємо лише останню частину, яка закінчується на приголосні: Кім Ир Сен — Кім Ир Сéна…, Хо Ші Мін — Хо Ші Мíна…, Ден Сяопíн — Ден Сяопíна…, але Го Можó, Чан Кайшí й т. ін. (незмінювані). 2. Разом пишемо: 1) українські прізвища, що складаються з дієслова в наказовій формі та іменника: Гори́цвíт, Непúйвода, Уби́йвóвк; 2) українські прізвища, що виникли на основі словосполучень, до складу яких входять як повнозначні, так і службові слова: Добрийвéчір, Нетудихáта, Панібудьлáска; 3) українські прізвища, утворені з прикметника та іменника за допомогою сполучного звука: Довгопóл, Кривонíс, Скорохóд; 4) слов’янські особові імена, утворені від двох основ: Владислáв, Володúмир, Мечислáв, Яропóлк; 5) складні китайські імена, які завжди стоять після прізвища: Го Можó, Ден Сяопíн, Тáо Юаньмíнь, Сунь Ятсéн. Примітка. Якщо китайське ім’я становить одне слово, то обидві частини особової назви (прізвище та ім’я) пишемо окремо: Дін Лінь, Лу Сінь, Цюй Юáнь, Чан Кайшí. 3. З дефісом пишемо: 1) складні особові імена: Васúль-Костянтúн, Жан-Жáк, ЗинóвійБогдáн, Марíя-Антуанéтта, Фрíдріх-Вільгéльм; 2) складні прізвища: Альтамíра-і-Кревéа, Гулáк-Артемóвський, ЖоліóКюрí, Квíтка-Основ’я́ненко, Нечýй-Левúцький, Нóвиков-Прибóй, РúмськийКóрсаков, Сент-Бéв; 3) імена з кваліфікаційними прикладками: Івáн-царéнко, Кúрикмужичóк. Але якщо прикладка розгорнута, то між нею та іменем ставимо тире: Івáн — мужúчий син, рідше — кома: Івáн, селя́нський син; 4) арабські, перські, тюркські імена з компонентами, що вказують на родинні стосунки, соціальне становище і т. ін.: Гасан-оглú, Мамед-задé, Фікрет-кизú, Мехмед-бéй, Кемаль-паша́, Мірза-ха́н, (але за традицією Чингісха́н). Арабське Ібн пишемо окремо: Ібн Рýсте, Ібн Сíна, Ібн Фадлáн. 148 Примітка: прізвища, до складу яких входять ці компоненти, звичайно пишемо разом: Багірзадé, Турсунзадé, Кероглú; 5) вірменські прізвища з початковим компонентом Тер-, наприклад: Тер-Казаря́н, Тер-Ованеся́н, Тер-Петрося́н. 4. Складні прізвища у формі одного слова відмінюємо за відповідними типами відмін іменників чи прикметників: Сивокíнь — Сивокóня, Сивокóневі (Сивокóню)…; Підкуймýха — Підкуймýхи, Підкуймýсі…; Перекотипóле — Перекотипóля, Перекотипóлю…; Білоцеркíвський — Білоцеркíвського, Білоцеркíвському… У складних прізвищах, компоненти яких пишемо з дефісом, відмінюємо за відповідними типами відмін іменників чи прикметників обидва змінювані компоненти: Квíтка-Основ’я́ненко — Квíтки-Основ’я́ненка, Квíтці-Основ’я́ненкові (Квíтці-Основ’я́ненку)…; Нечýй-Левúцький — Нечуя́-Левúцького, Нечує́ві-Левúцькому (Нечую́Левúцькому)…, але Кос-Анато́льський — Кос-Анато́льського, КосАнато́льському…, Драй-Хма́ра — Драй-Хма́ри, Драй-Хма́рі… 5. Складені прізвища, псевдоніми або прізвиська з компонентами в називному відмінку відмінюємо в усіх частинах за зразками відмінювання відповідних іменників або прикметників: Рíчард Лéвове Сéрце — Рíчарда Лéвового Сéрця, Рíчардові (Рíчарду) Лéвовому Сéрцю…; Степáн Тúгряча Смерть — Степáна Тúгрячої Смéрті, Степáнові (Степáну) Тúгрячій Смéрті..., але Слугá з Добрóмиля — Слугú з Добрóмиля, Слузí з Добрóмиля… § 147. Похідні прикметники 1. Прикметники від складних особових імен, які пишемо з дефісом, зберігають це написання: Жан-Жáк — жан-жáківський. 2. Прикметники від китайських, корейських, в’єтнамських та індонезійських особових назв пишемо разом: Мáо Цзедýн — маоцзедýнівський, Кім Ір Сéн — кімірсéнівський. 3. Прикметники від прізвищ на зразок ван Бетхóвен, фон Бíсмарк утворюються тільки від іменника: бетхóвенський, бíсмарківський. Якщо прикметник утворено від прізвища з прийменником, часткою, артиклем тощо, то його пишемо разом: де Ґолль — деґóллівський, Нур ед Ді́н — нуредді́нівський. Прикметники від прізвищ на зразок Д’Аламбéр зберігають апостроф після частки: д’аламбéрівський. 4. Не утворюємо прикметники: 1) від складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів на зразок ГулáкАртемóвський, Мáркó Вовчóк, Рíчард Лéвове Сéрце. 149 Примітка. Прикметник, утворений від імені та прізвища, пишемо з дефісом: Вáльтер Скотт — вáльтер-скóттівський, Жуль Верн — жуль-вéрнівський, Марк Твен — марк-твéнівський; 2) від тюркських, вірменських, арабських та ін. особових назв на зразок Кероглú, Осмáн-пашá тощо; 3) від невідмінюваних іншомовних прізвищ на зразок ді Віттóріо, Ламетрí, Д’Обіньє́. ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ § 148. Українські географічні назви Українські географічні назви на письмі передаємо відповідно до вимови за нормами українського правопису: Верхньодніпрóвськ, Вíнниця, Гребíнка, Донéцьк, Дýбно, Житóмир, Запорíжжя, Кам’янéць-Подíльський, Кúїв, Козя́тин, Кременчýк, Кривúй Ріг, Львів, Миколáїв, Нóвгород-Сíверський, Одéса, Охтúрка, Рíвне, Трипíлля, Хáрків, Чернівцí, Чернíгів, Шепетíвка, Я́мпіль; Деснá, Дніпрó, Дністéр, Зáхідний Буг, Ірпíнь, Прúп’ять, Рось, Стохíд, Сян, Тéтерів, Тúса, Трубíж. Примітка. У назвах українських населених пунктів треба розрізняти -поль у словах грецького походження (грецьке πόλιϛ «місто»): Маріýполь, Мелітóполь, Нíкополь, Севастóполь, Сімферóполь — і -піль (з українського «поле»): Борúспіль, Крижóпіль, Ольгóпіль, Тернóпіль та ін. § 149. Географічні назви інших країн Географічні назви інших країн передаємо в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції. Е, Ě , ІЕ, Ё, Э, И 1. Літери слов’янських алфавітів е, ě та сполуку іе передаємо через е: Бéздна, Ворóнеж, Зáгреб, Зеленодóльськ, Новé Мéсто, Опóле, Ветлýга, Лéна, Пéнза, Щéцин. Але в деяких позиціях літеру е слов’янських мов із кириличним алфавітом передаємо через є: 1) на початку слова, після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єйськ, Єлéць, Єнісéй, Єгóр’євськ, Колгýєв, Скóп’є; 2) після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксі -єв та в сполученні цього суфікса з антропонімним -єй (-єєв) російських назв, 150 похідних переважно від прізвищ: мóре Лáптєвих, Лéжнєво, Матвє́єва затóка, але Плещéєво, Ржев, мис Рум’я́нцева; 3) коли російському е відповідає в аналогічних українських основах і: Бє́жецьк, Бє́лгород, Бєлóво, Бє́лорє́цьк, Благовє́щенськ, Желєзновóдськ, Орє́хово-Зýєво. Але в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, таке е передаємо через і: Бíла, оз. Бíле, Вíтка, Ліснá, Негорíле, Піщáне, мис Сíрий та ін. Це стосується й польського ia: Бíла Підля́ська, Білостóк тощо. Білоруське е передаємо через і (у назвах, засвоєних українською мовою) або через е: Білове́зька Пу́ща, Білору́сь, але Ре́чиця. Примітка. Польське, чеське й словацьке закінчення -e, що наявне в географічних назвах із суфіксами -ц-, -іц-, -иц- (лат. -c-, -ic-) і виражає значення множини, в українській мові передаємо закінченням -і з відповідним граматичним значенням: Кéльці, Кóшиці, Лíдиці, Пáрдубиці. Ці географічні назви відмінюємо: Кóшиці — Кóшиць, Кóшицям… Назви на зразок Закопáне мають форму прикметника середнього роду (однина) й, отже, їх відмінюємо за зразком: Закопáне, Закопáного, Закопáному і т. ін. 2. Російську літеру ё передаємо: 1) через йо на початку та в середині слова, коли воно означає звукосполучення й + о: Йóлкіно, Соловйóво; 2) через ьо в середині слова, коли воно означає сполучення м’якого приголосного з о: мис Дежньóва, р. Оленьóк, але в назвах, утворених від спільних для української та російської мов слів, пишемо е: р. Берéзова, Орéл, Семéново. 3) через о під наголосом після ч, щ: Рогачóво, Щóкіно. 3. Російську літеру э передаємо через е: Ельбрýс, Ельтóн, Еліста́. 4. Літеру и передаємо: 1) через і: а) на початку географічних назв: Ігáрка, Іркýтськ, оз. Ільмéнь, Індигíрка, Іртúш; б) у кінці незмінюваних назв або слів у формі множини: Брóнниці, Жигулí, Митúщі; в) усередині слова після приголосного — перед голосним, приголосним й або іншими приголосними (крім випадків, передбачених нижче): Челя́бінськ, Двінá, Кíнешма, оз. Селігéр, Бородінó, Рíєка. 2) через ї після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Трóїцьк, Анáньїно, Мáр’їно. 151 Примітка. У географічних назвах, утворених від загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської мов, звичайно пишемо и в суфіксах -ин-, инськ-: Березинá, Гусúне Óзеро, Дудúнка, Жáбинка, Карпúнськ, Крутúнське, Прáвдинськ (докладніше про правопис и див. нижче); 3) через и: а) після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Жигáлово, Жúздра, А́ чинськ, Нáльчик, Єгóршино, Ішúм, Камúшин, Тýшино, Щигрú, Цимля́нськ та ін.; б) у географічних назвах, утворених від імен, спільних для української та інших слов’янських мов, які в українській мові пишемо з и: Гаврúлово, Данúлов, Дмúтров, Михáйловське, але Ніколáєвськ-на-Амýрі та ін. (тобто від імен, що в українській мові мають форму, виразно відмінну від форми цього ж імені, вживаної в інших мовах); в) у коренях спільних для української та російської мов географічних назв, якщо ці корені пишемо з и: Виногрáдово, Кисловóдськ, Клин, Крúчев, Курúльські островú, Лúпецьк, Лихослáвль, Тихорє́цьк; г) у складних географічних назвах, де и виконує функцію сполучного звука: Владивостóк, П’ятигóрськ, Семипалáтинськ; ґ) у префіксі при-: Привóлжя, Примóр’я, Прикýмськ; д) у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Зимóвники, Тупúк; Боровичí, Котéльнич, Осипóвичі, У́глич; Брóнниці, Гливúці, оз. Колвúцьке, Луховúці; Митúщі, Ртúщево; е) у закінченнях географічних назв, уживаних у формі множини, якщо в російській мові тверда основа: Березникú, Валýйки, Гóрки. Ы, Y 5. Літеру ы (в латиноалфавітних мовах y) передаємо через и: Вúкса, Вúтегра, Іртúш, Сúзрань, Сиктивкáр, Чебоксáри, Шáхти. Ą, Ę 6. Польські носові ą, ę передаємо, як і в прізвищах, (див. § 144, п. 9) сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домбрóва, Дембúця; перед іншими приголосними — сполученнями літер он, ен: Конт, Ченстохóва. § 150. Географічні назви з прикметниковими закінченнями 1. 1) прикметникові закінчення слов’янських географічних назв передаємо так само, як у прізвищах, але у формі всіх трьох граматичних родів та однини й множини: у чоловічому роді — через -ий після твердого приголосного, через -ій — після м’якого приголосного; у жіночому роді — через -а, -я; у середньому роді — через -е, -о, -є; у множині — через -і: 152 Становúй (хребет); Велúкий У́стюг, Новúй Сад, Олéній (острів); Лихá (річка), Нúжня Тунгýска, Бáнська Бúстриця, Зелéна Гýра; Благодáрне, Бологé (рос. Бологóе), Велúко-Тúрново, Покрóвське; Кáрлові Вáри. Примітка. Російські географічні назви, похідні від прізвищ на -ой без суфіксів ск-, -цк-, зберігають закінчення -оє: Толстоє; - 2) слов’янські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаємо через ово, -єво та -іно (-їно), після шиплячих — -ино зі збереженням закінчення -о (на відміну від аналогічних українських назв на -е): Внýково, Гáброво, Кóсово, Орє́хово-Зýєво, Сарáєво; Бородінó, Мáр’їно, Пýшкіно; Єгóршино, Рóщино. Закінчення -о зберігається і в назвах на зразок Радóмсько, що за походженням є відносними прикметниками, які в сучасній українській мові, на відміну від попередніх географічних назв, не відмінюємо; 3) польське ó, наявне в суфіксі -ów у польських географічних назвах, передаємо через -у або за традицією через -і: Жирáрдув, Жéшув, ТомáшувМазовéцький і т. ін., але традиційно: Грýбешів, Крáків та ін. Літеру -о в суфіксі -óv у чеських і словацьких назвах передаємо через -о, але в назвах змішаних поселень з етнічними словаками та українцями за традицією — через —і: Крнов, Óрлов, Прóстейов, Пршéров, але Бардíїв, Вóронів, Пря́шів. § 151. Апостроф, м’який знак 1. Апостроф, м’який знак у слов’янських географічних назвах ставимо в тих самих випадках, що й у прізвищах (див. § 144), а в назвах неслов’янського походження на території слов’янських країн, крім того, — після деяких інших приголосних: Скóп’є, Ак’я́р, Амудар’я́; перед йо апостроф не пишемо: Муравйóво. Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишемо: Вя́зьма, Вя́тка, Кя́хта, Крю́ково, Рязáнь, Хя́рма. 2. 1) твердий кінцевий приголосний основи ц пом’якшуємо в усіх слов’янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иц(я): Олóнець, Повенéць, Череповéць, Крáгуєваць, Стóлаць; Дембúця, Лóмниця, Рéчиця, Óломоуць. 2) суфікси географічних назв -ск, -цк передаємо відповідно українськими суфіксами -ськ, -цьк: Брянськ, Гданськ, Курськ; Кузнéцьк, Трóїцьк. Географічні назви, не вживані без номенклатурних слів, перекладаємо: Аравíйське мóре, мис Дóброї Надíї, Пéрська затóка, Півнíчний Льодовúтий океáн. 153 Звичайно перекладаємо і прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення та сторін світу в складі географічних назв: Велúкий каньйóн, Нúжній Нóвгород, Півдéнна Амéрика, Півнíчний пóлюс. § 152. Відмінювання географічних назв 1. Українські, а також іншомовні географічні назви з іменниковими закінченнями відмінюємо переважно як звичайні іменники I, II, III відмін: I відміна: А́ фрика — А́ фрики, в А́ фриці; Вóлга — Вóлги, на Вóлзі; Лóхвиця — Лóхвиці, Лóхвицею, у Лóхвиці; Махачкалá — Махачкалú, у Махачкалí; Москвá — Москвú, Москвóю, у Москвí; Одéса — Одéси, в Одéсі; Óльвія — Óльвії, Óльвією, в Óльвії; Полтáва — Полтáви, у Полтáві; Прáга — Прáги, у Прáзі; Рéчиця — Рéчиці, у Рéчиці; Шепетíвка — Шепетíвки, у Шепетíвці. II відміна: Буг — Бýгу, Бу́гом, на Бýзі (й по Бýгу); Владивостóк — Владивостóка, Владивосто́ком, у Владивостóці (у Владивостóку); Гáйсин — Гáйсина, Гáйсином, у Гáйсині; Дýбно — Дýбна, Дýбном, у Дýбні; Кúїв — Кúєва, Кúєвом, у Кúєві; Лугáнськ — Лугáнська, Лугáнськом, у Лугáнську; Львів — Львóва, Львóвом, у Львóві; Орéл — Орлá, Орлóм, в Орлí; Псков — Пскóва, Пскóвом, у Пскóві; Свíтязь — Свíтязю, Свíтязем, на Свíтязі; Тернóпіль — Тернóполя, Тернóполем, у Тернóполі; Теруéль — Теруéля, Теруéлем, у Теруéлі; Токмáк — Токмакá, Токмако́м, у Токмацí (у Токмакý); У́жгород — У́жгорода, У́жгородом, в У́жгороді. III відміна: Бретáнь — Бретáні, Бретáнню, у Бретáні; Керч — Кéрчі, Кéрчю, у Кéрчі; Об — Óбі, Óб’ю, на Óбі; Свір — Свíрі, Свíр’ю, на Свíрі; Сúзрань — Сúзрані, Сúзранню, у Сúзрані. 2. Географічні назви, що мають форму множини, відмінюємо як відповідні загальні іменники: Березникú — Березникíв, Березникáм, у Березника́х; Гóрки — Гóрок, Гóркам, у Го́рках; Єсентукú — Єсентукíв, Єсентукáм, у Єсентука́х; Жигулí — Жигулíв, Жигуля́м, у Жигуля́х; Ков’я́ги — Ков’я́г, Ков’я́гам, у Ков’я́гах; Лубнú — Лубéн, Лубнáм, у Лубна́х; Плúски — Плúсок, Плúскам, у Пли́сках; Прилýки — Прилýк, Прилýкам, у Прилу́ках; Ромнú — Ромéн, Ромнáм, у Ромна́х; Салóніки — Салóнік, Салóнікам, у Сало́ніках; Філіппíни — Філіппíн, Філіппíнам, у (на) Філіппі́нах; Чебоксáри — Чебоксáр, Чебоксáрам, у Чебоксáрах; Чернівцí — Чернівцíв, Чернівця́м, у Чернівця́х. 3. Географічні назви з прикметниковими закінченнями відмінюємо як звичайні прикметники: Боровé — Боровóго, Боровóму, у Борово́му; 154 Жукóвський — Жукóвського, Жукóвському, у Жуко́вському; Лозовá — Лозовóї, Лозовíй, у Лозові́й; Рíвне — Рíвного, Рíвному, у Рі́вному; Чусовá — Чусовóї, Чусовíй, у Чусові́й. Примітка. Від відприкметникових українських назв населених пунктів з кінцевим -е на зразок Свáтове, Синéльникове, Гаркýшине, Рíвне, що відмінюються за зразком прикметників у формі середнього роду, слід відрізняти подібні за оформленням назви з кінцевим -о (рідковживані в українській мові, але поширені в інших слов’янських мовах) на зразок Бородінó, Кóсово, Сарáєво, Шеремéтьєво, Гнéзно, Молодéчно, що відмінюються як іменники середнього роду ІІ відміни (див. у п. 1 Дýбно). 4. Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи, навпаки, іменника та прикметника, відмінюємо в обох частинах: 1) Гóла Прúстань — Гóлої Прúстані …; Кривúй Ріг — Кривóго Рóгу…; Велúкі Лýки — Велúких Лук…; Єлисéйські Поля́ — Єлисéйських Полíв…; Мінерáльні Вóди — Мінерáльних Вод…; 2) Кам’янéць-Подíльський — Кам’янця́-Подíльського, Кам’янцéвіПодíльському…; Нóвгород-Сíверський — Нóвгорода-Сíверського, НóвгородуСíверському…; Новогрáд-Волúнський — Новогрáда-Волúнського, Новогрáдові-Волúнському…; Рáва-Рýська — Рáви-Рýської, Рáві-Рýській…; Аскáнія-Нóва — Аскáнії-Нóвої, Аскáнії-Нóвій… 5. Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника та присвійного прикметника, відмінюємо лише в другій частині: Бáден-Бáден — Бáден-Бáдена, у Бáден-Бáдені; Орє́хово-Зýєво — Орє́хово-Зýєва, в Орє́ховоЗýєві; Івáно-Франкíвськ — Івáно-Франкíвська, в Івáно-Франкíвську, МихáйлоКоцюбúнське — Михáйло-Коцюбúнського, у Михáйло-Коцюбúнському, але Кóнча-Зáспа — Кóнчі-Зáспи, у Кóнчі-Зáспі; Пýща-Водúця — Пýщі-Водúці, у Пýщі-Водúці. 6. Географічні назви, що складаються з двох іменників та прийменника між ними, відмінюємо в першій частині: Ростóв-на-Донý — Ростóва-наДонý, у Ростóві-на-Донý…; Фрáнкфурт-на-Мáйні — Фрáнкфурта-на-Мáйні, у Фрáнкфурті-на-Мáйні... § 153. Правопис прикметникових форм від географічних назв і від назв народів Суфікси -ИНСЬК(ИЙ), -ІНСЬК(ИЙ) 1. У суфіксах -инськ(ий), -інськ(ий) прикметників, утворених від географічних назв і від назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, ін, -инськ, -інськ, зберігаємо той самий голосний (и або і), що й в основній 155 назві: Камúшин — камúшинський, Нíжин — нíжинський, Тульчúн — тульчúнський, Тýшино — тýшинський, Цюрýпинськ — цюрýпинський, Чигирúн — чигирúнський; Бóлдіно — бóлдінський, Філіппíни — філіппíнський; Грýзія — грузúн — грузúнський; осетин — осетинський. У прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів -ин-, -ін-, пишемо завжди и: Аля́ска — аля́скинський, Бакý — бакúнський, Кабардá — кабардúнський, Карагандá — карагандúнський, Пóті — пóтинський, Сóчі — сóчинський, Читá — читúнський, Шáхти — шáхтинський, але Амудар’я́ — амудар’ї́нський. Суфікси -ОВСЬК(ИЙ) [-ЬОВСЬК(ИЙ)], -ЕВСЬК(ИЙ) [-ЄВСЬК(ИЙ)], ІВСЬК(ИЙ) [-ЇВСЬК(ИЙ)] 2. У суфіксах -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], -евськ(ий) [-євськ(ий)], івськ(ий) [-ївськ(ий)] прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов (-ьов), -ев (-єв), -ів (-їв), зберігаємо ту саму букву (о, е, є, і, ї), що й в основній назві: Скадóвськ — скадóвський, Тамбóв — тамбóвський; Карáчев — карáчевський, Колгýєв — колгýєвський; Кишинíв — кишинíвський, Львів — львíвський, Тéтерів — тéтерівський, Чернíгів — чернíгівський. Якщо при творенні таких прикметникових форм від українських географічних назв відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило про чергування о, е з і: Лозовá — лозівськи́й, Свáтове — свáтівський, Хмéлеве — хмелівськи́й. У прикметниках, утворених від географічних назв, що закінчуються на групу приголосних або із суфіксальним к, перед яким є інший приголосний, пишемо -івський (-ївський): Бíла Цéрква — білоцеркíвський, Вáлки — вáлківський, Гребíнка — гребíнківський, Казáнка — казáнківський, Златоýст — златоýстівський, але Орéл — орлóвський та ін. У прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ськ(ий) від географічних назв і від назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни: 1) г, ж, з (дз) + -ськ(ий) → -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: Буг — бýзький, Ветлýга — ветлýзький, Вúборг — вúборзький, Вóлга — вóлзький, Гаáга — гаáзький, Гáмбург — гáмбурзький, Калýга — калýзький, Лáдога — лáдозький, Люксембýрг — люксембýрзький, Лéйпциг — лéйпцизький, Острóг — острóзький, Прáга — прáзький, Рúга — рúзький, Стрáсбург — стрáсбурзький; Ворóнеж — ворóнезький (пор. назву українського селища — Ворóніж — ворóнізький), Запорíжжя — запорíзький, Парúж — парúзький; Абхáзія — абхáзький, Кавкáз — кавкáзький, Лодзь — лóдзький, Сиракýзи — сиракýзький, францýз — францýзький; 2) к, ц, ч + -ськ(ий) → -цьк(ий): Баскунчáк — баскунчáцький, Велúкі Лýки — великолýцький, Вúшній Волочóк — вишньоволóцький, Владивостóк — владивостóцький, грек — грéцький, Кагарлúк — кагарлúцький, Казбéк — 156 казбéцький, калмúк — калмúцький, Кобеля́ки — кобеля́цький, коря́к — коря́цький, Кременчýк — кременчýцький, Прилýки — прилýцький, словáк — словáцький, таджúк — таджúцький, тýрок — турéцький, узбéк — узбéцький; Нíцца — нíццький, Суéц — суéцький, Череповéць — череповéцький; Бáхмач — бáхмацький, Гáлич — гáлицький, Грúнвіч — грúнвіцький, Óвруч — Óвруцький, але Дамáск — дамáський, Мéкка — мéккський, тю́рки — тю́ркський; 3) с, х, ш + -ськ(ий) → -ськ(ий): Арзамáс — арзамáський, Одéса — одéський, Тбілíсі — тбілíський, тунгýс — тунгýський, Черкáси — черкáський, черкéс — черкéський, вóлох — волóський, Карабáх — карабáський, Лепетúха — лепетúський, чех — чéський; Золотонóша — золотонíський, Кандалáкша — кандалáкський, латúш — латúський, Сивáш — сивáський, чувáш — чувáський, Русь — рýський. Примітка 1. Для збереження звукового складу твірних основ (переважно іншомовних) у деяких прикметниках зазначені приголосні перед суфіксом -ськ- не чергуються і передаються відповідно на письмі: Небíт-Дáг — небíт-дáгський, Клуж — клýжський, Бангкóк — бангкóкський, бáски — бáскський, казáх — казáхський, Печ — Пéчський, Перéмишль — перéмишльський, Рáдомишль — рáдомишльський та ін. § 154. Правопис складних і складених географічних назв 1. Окремо пишемо: 1) географічні назви, що складаються з прикметника та іменника: Бíла Цéрква, Велúкий У́стюг, Вéрхня Сілéзія, Вúшній Волочóк, Гóла Прúстань, Голубúй Ніл, Давúдів Брід, Холо́дний Яр, Зáхідна Єврóпа, Зелéна Гýра, Новé Мíсто, Новúй Сад, Повáжська Бúстриця, Сомкóва Долúна, Старá Планúна, Ширóкий Яр; 2) географічні назви й номенклатурні терміни при них: Кавкáзький хребéт, Кандалáкська затóка, Скандинáвський півóстрів, Фíнська затóка, Чóрне мóре; 3) географічні назви, що становлять сполучення іменника з порядковим числівником, який може стояти як перед іменником, так і після нього: Гíльча Дрýга, Залíсся Пéрше, Крáсне Дрýге, Пéрше Садовé; 4) географічні назви, що становлять сполучення імені та прізвища або імені й по батькові: селó Івáна Франкá; але місто Івáно-Франкíвськ, селó Михáйло-Коцюбúнське (бо тут маємо сполучний голосний о й словотвірну чи морфологічну модифікацію прізвища), а також назва села ДмитрóВарвáрівка, що складається з основ двох імен. 2. Разом пишемо: 1) географічні назви-іменники, утворені від прикметника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також прикметники, що походять від них: 157 Білопíлля, Верхньодніпрóвськ, Гостролýччя, Дорогобýж, Красновóдськ, Малоярослáвець, Нижньокилúмськ, Нововолúнськ, Новосибíрськ, Старокостянтúнів, Чистовóдне, Ясногорóдка; білопíльський, верхньодніпрóвський, гостролучáнський, дорогобýзький, чистовóднівський та ін.; Примітка. Це правило поширюється й на складні прикметники, утворені з двох прикметникових основ, які означають назви морів, лісів, низин, областей, залізниць тощо й мають при собі номенклатурні терміни на зразок мóре, горá, хребéт, ліс, óзеро, низовинá, óстрів та ін.: Нижньодунáйська низовинá, Новосибíрські островú, Малоазі́йське нагі́р’я тощо. 2) географічні назви, що складаються з основ числівника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також похідні від них прикметники: Дворíччя, П’ятигóрськ, П’ятихáтки, Семигóри, Семипíлки, Сорокодýби, Трипíлля; дворічáнський, п’ятихáтський, семигíрський, семипíлківський, сорокодýбський та ін.; 3) географічні назви з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники: Верни́городок, Гуляйпóле, Копáйгород, Печи́води; вернигородóцький, гуляйпíльський, копáйгородський, печивóдський; 4) географічні назви, утворені від двох іменників, з’єднаних сполучним звуком, та похідні від них прикметники: Верболóзи, Індокитáй, Страхолíсся; верболóзівський, індокитáйський, страхолíський, але А́встро-Угóрщина, Азóво-Чорномóр’я та деякі інші; 5) географічні назви з другою частиною -град, -город, -піль, -поль; абад, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт і похідні від них прикметники: Белгрáд, Волгогрáд; Китáйгород, Нóвгород, Кня́жпіль, Ольгóпіль, Адріанóполь, Севастóполь; Ашгабáт, Брáнденбург, Камберлéнд, Дáугавпілс, Кéйптаун, Йóркшир, Рýдольштадт; волгогрáдський, нóвгорóдський, ольгóпільський, севастóпольський, бранденбýрзький, дáугавпілський, рудольштáдтський; 6) прикметникові форми й назви жителів від географічних назв, що складаються з якісного прикметника та іменника або відносного прикметника [без суфіксів -зьк(ий), -ськ(ий), -цьк(ий) і суфіксів присвійності] та іменника: біломóрський, біломóрці (від Бíле мóре), білоцеркíвський, білоцеркíвці (від Бíла Цéрква), гостромогúльський, гостромогúльці (від Гóстра Могúла), новоміськúй, новоміщáни (від Новé Мíсто), яснополя́нський, яснополя́нці (від Я́сна Поля́на); житньогíрський, житньогíрці (від Жúтні Гóри), західноєвропéйський, західноєвропéйці (від Зáхідна Єврóпа), кам’янобáлківський, кам’янобáлківці (від Кам’янá Бáлка), липоводолúнський, липоводолúнці (від Лúпова Долúна). 3. З дефісом пишемо: 158 1) географічні назви, що складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й наступного прикметника, а також прикметники, що походять від них: Бáня-Лýка — бáня-лýцький, Гвінéя-Бісáу — гвінéябісáуський, Ельзáс-Лотарúнгія — ельзáс-лотарúнзький, Кóло-Михáйлівка — кóло-михáйлівський, Орє́хово-Зýєво — орє́хово-зýєвський, Пýща-Водúця — пýща-водúцький; Берíзки-Бе́ршадські — берíзки-бе́ршадський, Вíта-Поштóва — вíта-поштóвий, Кам’янéць-Подíльський — кам’янéць-подíльський, РáваРýська — рáва-рýський, Хáрків-Товáрний — хáрків-товáрний, А́встроУгóрщина — áвстро-угóрський; 2) географічні назви, що становлять поєднання двох імен або імені та прізвища (чи прізвиська) за допомогою сполучного звука (зрідка — без нього) й зі зміною форми другого компонента, а також похідні від них прикметники: Андрíєво-Івáнівка — андрíєво-івáнівський, Дмитрó-Варвáрівка — дмитрó-варвáрівський, Івáно-Франкíвськ — івáно-франкíвський, МихáйлоКоцюбúнське — михáйло-коцюбúнський, Олексáндро-Пáщенкове — олексáндро-пáщенківський, але Петропáвлівка; 3) географічні назви, що складаються з іншомовних елементів — повнозначних слів, а також похідні від них прикметники: Буéнос-А́йрес, Ду́мбартон-Окс, Іссúк-Куль, Кизúл-Ордá, Нар’ян-Мáр, Рíо-Нéгро, Улáн-Удé; буéнос-áйреський та ін., але назви з другим компонентом -даг, -дар’я, -дау тощо пишемо разом: Аюда́г, Алатáу, Амудар’я́, Сирдар’я́; амудар’їˊнський, приамудар’їˊнський тощо; 4) географічні назви (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- та ін., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стріт, -фіорд і похідні від них прикметники: Соль-Ілéцьк, Спас-Клéпики, Усть-Каменогóрськ; ВестÍндія, Іст-Лóндон, Нью-Йóрк, Сан-Сальвадóр, Санкт-Гáллен, Сáнта-Клáра, Сен-Готáрд, Сент-Лу́їс; Фолл-Рúвер, Атлáнтік-Сíті, Со́хо-сквер, Бóкнафіóрд; соль-ілéцький, усть-каменогóрський; нью-йóркський; фоллрúверський, атлáнтік-сíтинський та ін.; 5) географічні назви, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, а також утворені від них прикметники: Новосíлкина-Дніпрí, Ростóв-на-Донý, Фрáнкфурт-на-Мáйні, Яр-під-Зáйчиком; Булóньсюр-Мéр, Бург-ель-Арáб, Ла-Мáнш, Ла-Плáта, Лас-Вéгас, Лос-А́нджелес, Па-де-Калé, Ріо-де-Жанéйро; новосíлківський-на-Дніпрí, ростóвський-наДонý, фрáнкфуртський-на-Мáйні, я́рський-під-зáйчиком; булóнь-сюрмéрський, бург-ель-арáбський, ла-мáншський, ла-плáтський і т. ін.; 6) прикметники, утворені від географічних назв, до складу яких входять прикметники із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин (-їн), -ськ(ий), цьк(ий), -зьк(ий): давúдово-брíдський (від Давúдів Брід), олíйниковослобідськúй (від Олíйникова Слободá), мишýрино-рíзький (від Мишýрин Ріг), 159 вільшáнсько-новосéлицький (від ста́вськúй (від Вíнницькі Ставú). Вільшáнська Новосéлиця), вíнницько- Примітка 1. Назви жителів у формі іменників, що утворені від назв населених пунктів, частини яких поєднані дефісом, пишемо разом: Івáно-Франкíвськ — івáнофранкíвський, але іванофранкíвці, Нью-Йóрк — нью-йóркський, але ньюйóрківці. Примітка 2. Префіксальні прикметники та іменники, утворені від географічних назв із написанням з дефісом, пишемо разом: Іссúк-Куль — приіссикку́льський, приіссикку́льці. 160 V. УЖИВАННЯ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ В українській пунктуації використовуємо такі основні розділові знаки: крапка, знак питання, знак оклику, кома (може вживатися і як один парний знак), крапка з комою, двокрапка, тире (може вживатися і як парний знак), три крапки (крапки), дужки (парний знак — з кількома різновидами), лапки (парний знак — з різновидами), дефіс (як розділовий, а не власне орфографічний знак дефіс уживається в тих випадках, де він слугує знаком поділу між компонентами не слів, а синтаксичних сполучень, — у сполученнях прикладки з означуваним іменником: учитель-біолог, учительісторик, учитель-фізик та ін., у сполученнях слів на позначення приблизної кількості: два-три дні, у сполученнях повнозначних слів з частками на зразок дай-но, іди-но та ін.: див. § 37), а також різні комбінації цих знаків (див. § 166) та подвійне й потрійне вживання окремих із них (знака питання і знака оклику). Крім них, уживається також скісна риска ( / ). § 155. КРАПКА (.) Крапку ставимо в таких позиціях. 1. У кінці речення — розповідного або спонукального, якщо останнє вимовлене без окличної інтонації: Весь народ піднімається до мене. Йдуть з усієї України, та й ще йтимуть. Посилав універсали з Січі, тепер хочу скласти універсал із Чигирина (П. Загребельний); Як парость виноградної лози Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян (М. Рильський). У називних реченнях: Зима. Холоднеча. Засніжений ліс (М. Стельмах); між прізвищем автора, назвою його твору, назвою міста: Олесь Гончар. Собор. Київ, 1968; у реченнях з називним відмінком теми (уявлення): Дванадцятирічна шкільна освіта. Це добре чи погано? (заголовок газетної публікації); Сибір. І соловецькі келії, і глупа облягає ніч пекельний край і крик пекельний (В. Стус). Після речення, що вводить у дальший розгорнений виклад, опис тощо: А діло було таке. Студенти з царського садка пішли в гості до знайомого купця, котрий жив далеко, аж на Ординському. Той купець мав багацько дочок, і не дуже гарних. Він закликав до себе усяких студентів, годував, поїв їх і чимало дочок повидавав уже заміж за світських і духовних. Студенти часто гуляли там до півночі й цілою юрбою перелазили потім через стіну Братського монастиря (І. Нечуй-Левицький). 161 Для надання фрагментам висловлення за допомогою інтонаційного виділення більшої самостійності та змістової ваги крапку ставимо також у тих випадках, де звичайно вживаємо коми, — наприклад, у висловленнях, які могли б бути простими реченнями, ускладненими наявністю однорідних, повторюваних, відокремлених членів: Випав сніг. І в селі, і в полі, і в лісі (В. Бабляк); А я ходжу. Рівним, розміреним кроком, через усю хату, з кутка в куток. З кутка в куток (М. Коцюбинський), у висловленнях, що могли б бути частинами складних речень (див. § 158, ІІ, п. 2, прим. 1 і п. 3, прим. 1). Примітка 1. Крапку не ставимо в кінці заголовків, у назвах на вивісках, печатках і штампах, на титульних аркушах книжок, журналів тощо — після імені та прізвища автора, назви твору, назв видавництва і місця видання і т. ін. Примітка 2. Після цитати або іншої текстової ілюстрації перед прізвищем автора чи вказівкою на інше їхнє джерело, наведене в дужках, якщо відповідне речення подається в рядок, крапку ставимо після дужок. Крапку після таких дужок ставимо в самому кінці речення й тоді, коли після цитати перед дужками вже стоять такі розділові знаки, як знак питання, знак оклику, три крапки. Якщо ж указівку на автора (джерело) наводимо нижче (у дужках чи частіше без них), зокрема в епіграфах, після цитати ставимо крапку, а після такої вказівки її не ставимо. Наприклад, епіграф до роману О. Гончара «Твоя зоря»: Твоя зоря — твоя судьба. З народних уст Примітка 3. Про вживання крапки в кінці вставлених речень у дужках див. § 163, І, п. 2, прим. Примітка 4. Про вживання крапки після зауважень у дужках у межах певної цитати на зразок «… (примітка наша. — Ред.) …» див. § 167, ІІ, п. 3. 2. В умовних графічних скороченнях (див. § 62) п. (пан; пані), гр. (громадянин; громадянка), проф. (професор), а. а. (авторський аркуш), ст. (століття), рр. (роки) та ін. Примітка. Крапку не ставимо: 1) в ініціальних (звукових, літерних і літерно-звукових) абревіатурах (див. § 61) між літерами на позначення їхніх складових частин: НАН (Національна академія наук) України, НЕП і неп (нова економічна політика), НТКУ (Національна телевізійна компанія України) і под.; 2) у графічних скороченнях (див. § 62); а) у скороченнях назв метричних мір та інших одиниць виміру: м (метр), мм (міліметр), г (грам), кг (кілограм), т (тонна), ц (центнер), л (літр) і под.; В (вольт), кВ (кіловольт), кгс (кілограм-секунда), лм (люмен), Мкс (максвел), Р (рентген), год (година), с (секунда), хв (хвилина); б) в інших графічних скороченнях, утворених стягненням звукового складу слова: грн (гривня), крб (карбованець), млн (мільйон), млрд (мільярд) і под., на відміну від скорочень, утворених усіченням складу слова, де крапку ставимо: дол. (долар), коп. (копійка), тис. (тисяча) і под. (згідно з нормами чинного державного стандарту України «Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги та правила» (ДСТУ 3582:2013). К.: Мінекономрозвитку України, 2014). 162 § 156. ЗНАК ПИТАННЯ (?) Знак питання ставимо в таких позиціях. 1. У кінці питального речення: За кожною з цих пам’яток — люди: майстри, митці. Хто знає про них? Хто назве їх імена? (Р. Федорів); Чи совам зборкати орла? Чи правду кривді подолати? (М. Рильський). Примітка 1. Знак питання не ставимо в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням (хоч інтонація в таких випадках часто мало відрізняється від інтонації власне питальних речень): — Що ж він тобі говорив? — Питав мене, чого зайшла, чом невесела… (Марко Вовчок). Якщо ж головна частина речення є питальною, тоді в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням знак питання ставимо: Чи знаєте, хлопці, як високо сокіл Під небом літає у теплії дні? (Л. Глібов); Пам’ятаєте, який у мене веселий дід був? (Ю. Яновський). Примітка 2. Підвищену проти звичайної питальну інтонацію можна передавати двома або трьома знаками питання: Кляті! кляті! Де ж слава ваша?? На словах! (Т. Шевченко). Примітка 3. Складну інтонацію питання / оклику передаємо на письмі двома відповідними знаками ?!: Се ти, мій чарівниченьку?! (Леся Українка); — Для чого ж тоді на Ельбі поклали ви круглі голови?! — Кричить нам у вічі земля (Б. Олійник). Примітка 4. У питальних реченнях (переважно з однорідними членами) у художній літературі знак питання ставимо після кожного слова (сполучення слів) для їх повнішого увиразнення: Хіба ж живуть вони? І знають, Як ви сказали, благодать, Любов?.. (Т. Шевченко); Далі старий до парубка: як? що? чи все гаразд? який заробіток? (Марко Вовчок). Примітка 5. Щодо написання після знака питання слів з малої літери, напр.: Що його турбувало? погода? далека дорога?; Раптом він чує над собою: Остапе! Остапе! се ти? живий? (М. Коцюбинський) — див. зауваження в § 157, п. 1, прим. 4 (про практику такого ж написання після знака оклику). 2. У кінці вставленого речення або після вставленого слова (словосполучення), вимовленого з питальною інтонацією: — А я замурував був у хижі дочку від Германії [Німеччини], то в управі так шмагали, що — вірите? — шкура на мені полопалася (О. Гончар). 3. У дужках усередині цитати або після тих чи інших цитованих уривків для вираження сумніву щодо наведеного матеріалу, критичного ставлення до його автора (тільки знак питання або знак питання в поєднанні з якими-небудь словами): Упорядники статистичних даних відзначають у 163 передмові, що «переважна більшість (скільки це? — Рец.) населення з недовірою (!) ставиться до заявлених реформ», що «певна (?) частина опитаних узагалі не вірить в успіх реформ» (!!!) і, нарешті, що «час уже перевірити (?!) стан виконання попередніх обіцянок нашого керівництва» (З рецензії). 4. У відтворенні реплік діалогу цей знак може передавати не вимовлене одним із співрозмовників «німе запитання» (вираження нерозуміння, здивування, сумніву тощо): — Навіщо вам треба було це робити?! — ???. § 157. ЗНАК ОКЛИКУ (!) Знак оклику ставимо в таких позиціях. 1. У кінці речення, що вимовляється з окличною інтонацією (часто це спонукальні речення): Гетьте, думи, ви хмари осінні! Тож тепера весна золота! (Леся Українка); Вдар словом так, щоб аж дзвеніло міддю! (П. Тичина). У кінці окличного називного речення, зокрема в конструкціях з називним відмінком теми (уявлення): Рідний край! На світі немає нічого дорожчого за нього, за землю, яка породила тебе й виростила (І. Цюпа). Примітка 1. Знак оклику звичайно ставимо в кінці речень, що починаються словами: а) як, який, що (то) за, до чого ж, скільки і под. (у реченнях, що не є підрядними): Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проєктів! (М. Коцюбинський); Він звів до Сагайди сіре змучене обличчя з великими сумними очима. Що то були за очі! (О. Гончар); До чого ж гарно й весело було в нашому горо́ді! (О. Довженко). Іноді (у поетичній мові) такі слова можуть бути всередині речення: На небокраї яка краса огнів сія! (В. Сосюра); б) слава, хвала, ганьба, геть і под., зворотом Хай живе… Примітка 2. Підвищену проти звичайної окличну інтонацію можна передавати двома або трьома знаками оклику: О мій велетню Самсоне, Пута розривай!! (О. Олесь); — Пустіть нас!!! — закричав Синичка (О. Довженко). Примітка 3. Складну інтонацію оклику / питання передаємо на письмі двома відповідними знаками !?: І де та правда!? Горе! Горе! (Т. Шевченко). Примітка 4. В українській художній і публіцистичній літературі після слів зі знаком оклику досить звичайним було написання наступного слова з малої літери (якщо, на думку автора, це все було в межах одного висловлення), часто в конструкціях з інтонаційно розчленованими однорідними або повторюваними членами: Кляті! кляті! (Т. Шевченко); [Голос:] Гов, Лукашу, гов! го-го-го-го! А де ти? (Леся Українка). У сучасній правописній практиці в подібних випадках слід віддавати перевагу написанню з великої літери (лишаючи, звичайно, більшу свободу вибору для художньої літератури). 164 2. Після звертань (непоширених або поширених), що вимовляються з виразною окличною інтонацією: Україно! Ти в славній борні не одна (М. Рильський); Ти, прекрасна вечірняя зоре! (Леся Українка); Народе мій! Твоє буття затяте В моїй крові затято клекотить!.. (І. Драч). 3. Після вигуків, а також після слів так і ні, коли вони стоять на початку речення й вимовляються з виразною окличною інтонацією: Ай! як тут гарно! (М. Коцюбинський); Ой! Що се за сопілка? Чари! Чари! (Леся Українка); — Гей! Піднімайтесь, хто сильний та дужий! (О. Довженко); [Мавка (спалахнула):] Так! Хто не зріс між вами, не зрозуміє вас! (Леся Українка); — Ні! Недобре зробив батько, — глухо якось, з протягом, почав Чіпка (Панас Мирний). 4. У кінці вставленого речення або після вставленого слова (сполучення слів), вимовлених з окличною інтонацією (відповідні слова й речення в таких випадках звичайно виділяються з обох боків тире): Крізь ночі і віки сіяють нам Сліпучим — ні! — животворящим сяйвом Озера милі! (М. Рильський); Потім один крикнув щось і скачки — ой горенько ж! — у гречку влетів (А. Головко); Директор знав — та й як добре знав! — неспокійну натуру свого головного інженера (П. Загребельний). 5. У дужках усередині цитати або після тих чи інших цитованих уривків, до яких автор хоче привернути особливу увагу, для вираження емоційного ставлення (обурення, здивування, іронії тощо або ж, навпаки, повного схвалення) до наведеного матеріалу (див. ілюстрацію в § 157, п. 3). § 158. КОМА (,) І. Кома в простому реченні У простому реченні кому ставимо в таких позиціях. 1. Між однорідними членами речення, не поєднаними сполучниками: Під вікнами насадила Ганна бузку, любистку, півників та півонії (І. НечуйЛевицький); Тут, на цих вуличках, дозрівала його класова свідомість, тут він переймався недолею голодних, безправних, безробітних (Р. Федорів); Це ж могло наступити нині, завтра, позавтра... (О. Кобилянська); Світло сяйною хвилею хлюпнуло по верхівках дерев, замиготіло, застрибало по кущах (Є. Гуцало). Примітка 1. Не слід розглядати як однорідні й відокремлювати комами: 165 а) дві однакові граматичні форми дієслова, що означають дію та її мету: піду подивлюся, сядьмо поміркуймо тощо; б) два однакові або близькі значенням спільнокореневі слова, друге з яких ужите із запереченням не, якщо таке сполучення становить одне граматичне ціле (жду не діждуся, дивишся не надивишся, вовк не вовк і под.): Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем! (І. Нечуй-Левицький). Примітка 2. Прикметники-означення є однорідними: а) коли вони характеризують предмет з одного боку (у переліку його властивостей, якостей, особливостей) або вказують на різні близькі, суміжні його ознаки: Немає матусі! У глухій, темній могилі вона (А. Тесленко); Дивом див було, що те пискляве, рожеве, безпомічне — то і є людина (О. Гончар); Його очі замиготіли зимним, неприязним блиском (О. Кобилянська); б) коли друге й наступні означення підсилюють, уточнюють, пояснюють перше: Якось раз над містечком стояла тиха, місячна, літня ніч (І. Нечуй-Левицький); Твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки (М. Коцюбинський). Якщо ж прикметники-означення характеризують предмет з різних боків, вони є неоднорідними й коми між ними не ставимо: Вода шуміла й билась між камінням білими кипучими хвилями (І. Нечуй-Левицький); Ми їхали порожньою рудуватою дорогою (Валерій Шевчук); В ранковому березневому затуманеному повітрі пахли вишневі садки (Б. Харчук). Неоднорідні означення частіше стоять перед іменником, зрідка (найчастіше в складених термінологічних назвах) — після нього: Усе застеляла мла вечірня пахучая (Марко Вовчок); На чорній зритій землі по краях поплуталась огудина суха гарбузова (А. Головко); батарея анодна суха; пшениця м’яка яра. Примітка 3. Прикладки є однорідними, коли вони, як і звичайні означення, характеризують предмет з якогось одного боку або вказують на різні близькі, суміжні його ознаки, напр.: Поет, прозаїк-оповідач, драматург, перекладач, історик і теоретик літератури, критик, фольклорист, громадський діяч — він [І. Франко] в усьому був однаково сміливий, самобутній і сильний (М. Рильський) — це сфери діяльності І. Франка; доктор філологічних наук, професор І. Петренко (науковий ступінь і вчене звання); Герой України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України Г. Ткачук (почесні звання й відзнаки). Якщо ж вони характеризують предмет цілком очевидно з різних боків, вони не є однорідними й між ними не ставимо коми: завідувач кафедри української мови доктор філологічних наук І. Петренко (посада й науковий ступінь); чемпіонка України з художньої гімнастики студентка М. Заруба. У разі поєднання в одному ряду однорідних і неоднорідних прикладок відповідно розставляються й розділові знаки: завідувач кафедри української мови доктор філологічних наук, професор І. Петренко; професор, член-кореспондент Національної академії медичних наук України полковник медичної служби М. Іваницький. Але прикладки, що стоять після означуваного іменника, відокремлюються комами незалежно від їхнього змістового навантаження: І. Петренко, завідувач кафедри української мови, доктор філологічних наук, професор. 2. Між однорідними членами речення, поєднаними двома або більше єднальними і розділовими повторюваними сполучниками: і... і (й... й), ні... ні (ані... ані), то... то (не то... не то), або... або, чи.... чи (чи то... чи то): 166 А тим часом місяць пливе оглядать І небо, і зорі, і землю, і море (Т. Шевченко); Він не знав ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри (Панас Мирний); Не хотів ані дружитись, ані дома жити — чумакував (Марко Вовчок); Хлопці, щоб не заважати в хаті, вчились або в клуні, або в садку чи деінде (М. Коцюбинський); Доля — наче примхлива дівчина: то пригріє, то знов остудить (Василь Шевчук); Чи то садок видніє, чи город, чи поле? (Панас Мирний). Примітка 1. Коли сполучники і (й), та (=і), або, чи між однорідними членами не повторюються, коми перед ними не ставимо: Було як заговорить або засміється — і старому веселіше стане (Марко Вовчок); Картина була надзвичайна, неначе сон чи казка (О. Довженко). Примітка 2. Якщо одні однорідні члени поєднані безсполучниковим зв’язком, а інші — повторюваними сполучниками і (й), та (=і), кому ставимо між усіма однорідними членами, у тому числі й між першими двома (перед першим сполучником): Червоне полум’я багаття світило на ту групу, облило червоним кольором білу дідову сорочку, сиву бороду, й його темне, похмуре лице, і сиві, низько навислі над очима брови (І. НечуйЛевицький); Я пам’ятаю вчительку мою, просту, і скромну, і завжди спокійну (В. Сосюра). Примітка 3. Якщо однорідні члени речення поєднані сполучниками і (й), та (=і) в пари, то перед сполучниками коми не ставляться, а пари відокремлюються комами: Життя — це ріка, в якій попутно й навально тече минувшина й теперішність, добро й зло, правда і кривда (Р. Федорів). Примітка 4. Коли два слова, перед кожним з яких стоять сполучники і або ні, становлять єдиний усталений вислів, то коми між ними не ставимо: і так і сяк, і туди і сюди, і вдень і вночі, і хочеться і колеться; ні туди ні сюди, ні сяк ні так, ні се ні те, ні вдень ні вночі, ні риба ні м’ясо тощо. Коми не ставимо також між двома однорідними членами речення, що поєднуються повторюваним сполучником і утворюють тісну змістову єдність (такі однорідні члени звичайно не мають при собі залежних слів): Попідтинню сіромаха І днює й ночує (Т. Шевченко). Примітка 5. Якщо ряд однорідних членів речення з повторюваним сполучником і (й) завершується зворотами і таке інше (або скорочено і т. ін.), і так далі (і т. д.), і подібне (і под.), такі звороти не відокремлюються комою, оскільки їх не можна розглядати як звичайні однорідні члени речення: Її думки все коло Гриця. Як він до них прибуде, як пришле дедалі старостів, як мати справить весілля, як вони заживуть, яке їх жде щастя і добро і таке інше (О. Кобилянська). 3. Між однорідними членами речення, поєднаними протиставними сполучниками а, але, та (=але), однак, проте (а проте), зате, так, хоч (хоча) та ін.: 167 Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних! (О. Олесь); Задер голову Баглай, стежить, як поволі, але вперто підіймаються голуби над собором (О. Гончар); Тече вода в синє море, Та не витікає (Т. Шевченко); З виду дід був древній, столітній, хоч ще кремезний (Панас Мирний). 4. Між однорідними членами речення, пов’язаними приєднувальними сполучниками і, та, та й, ще й, та ще (й), а також, а то й та ін., коли до вже сказаного додається ще один елемент (або більше), який ніби пізніше виникає у свідомості мовця: Запахла осінь в’ялим тютюном, Та яблуками, та тонким туманом (М. Рильський); Ходімо ж чаю пити, та і в школу підемо (Панас Мирний); Зазеленіли луги, ще й дібровонька (народна пісня). Примітка 1. Слід відрізняти приєднувальні сполучники від тих самих сполучників з єднальними значеннями (див. п. 2), перед якими коми не ставимо, пор.: Жили, жили та й розлетілись… (Л. Глібов). Примітка 2. Комою відокремлюємо також друге, повторюване слово в приєднувальних конструкціях: Говорити правду, і тільки правду; За що, не знаю, а караюсь, І тяжко караюсь! (Т. Шевченко). 5. Між однорідними членами речення перед другим компонентом парних сполучників не тільки... а й (не тільки... але й, не тільки... а ще й, не тільки... але також і), як... так і, не так... як, хоч... але (та), не стільки... скільки, якщо не… то та ін.: Як би це добре було, коли б я не тільки спочив, а й вивіз собі матеріал для роботи (М. Коцюбинський); Як російська, так і європейська критика все частіше звертає своє око на наше письменство, ставить йому свої вимоги (М. Коцюбинський); Не так тії вороги, Як добрії люди — І окрадуть, жалкуючи, Плачучи, осудять (Т. Шевченко); Якщо не по-козацьки, то, гадаю, Хоч по-рибальськи (М. Рильський). 6. У реченнях з однорідними членами перед пояснювальними сполучниками як, як-от, а саме і под., ужитими після узагальнювальних слів: Нічого специфічного, врочистого, як-от гранітних та мармурових пам’ятників, на нашому кладовищі не було (О. Довженко); Весільний обряд складається з трьох частин, а саме: заручин, сватання й весілля (з наукової літератури). 7. У разі повторення слова для позначення великої кількості предметів, тривалості або інтенсивності дії, для увиразнення ознаки предмета або дії, 168 для підкреслення згоди або заперечення тощо: Все, все згадала вона в ту хвилину! (О. Довженко); Рости, рости, моя пташко, Мій маковий цвіте (Т. Шевченко); Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю! (Л. Костенко). Примітка. У разі повторного вживання того самого прийменника у сполученнях означення (прикладки) і означуваного слова (у фольклорі та в стилізаціях під фольклор, а також у синтаксисі розмовної мови) коми між ними звичайно не ставимо: На бистрому на озері Геть плавала качка (народна пісня); За річкою за голубою Дві чайки у хмару зліта (А. Малишко); Із города із Глухова Полки виступали (Т. Шевченко). Проте за умови постпозиції означення таке відокремлення можливе: Як за лісом, за пралісом Ясне сонце сходить. Як за морем, за далеким Десь воно заходить (Л. Глібов). 8. Для виділення звертань і залежних від них слів (про вживання знака оклику при звертаннях див. § 157, п. 2): Де ж ти дівся, в яр глибокий Протоптаний шляху? (Т. Шевченко); Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, Тільки камінь має! (С. Воробкевич); Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте! (І. Франко); Народе мій, ясна любове, Ти волю лиш яви свою — Поклич <…>! (Д. Павличко). Примітка. В усталених вигукових зворотах на зразок боронь боже, дай боже, боже поможи, ой боже, господи помилуй, де звертання вже мало відчувається, воно не виділяється комою. 9. Після вигуків, якщо вони вимовляються з окличною інтонацією меншої сили, ніж наступні слова в реченні, і інтонаційно досить тісно пов’язані з реченням у цілому (пор. у § 157, п. 3 про вживання після вигуків знака оклику): Гей, на коні, всі у путь! (П. Тичина); О, як люблю я рідну землю... (П. Воронько); 169 — Ой, пустіть мене, пустіть! (Марко Вовчок). Примітка 1. Слова о, ой, ох, ах, коли вони інтонаційно тісно пов’язані з дальшим звертанням (тобто якщо після них у вимові немає паузи) і вживаються у значенні підсилювальних часток, комою не відокремлюються: О болю мій, я бачу в залі Одне обличчя, друге, третє! (Л. Костенко); Ой волохи, волохи, Вас осталося трохи (Т. Шевченко); — Ох і чудний ти, Давиде… (М. Стельмах); Ах так?!; Ах ось де він! Так само не ставимо коми після слова ну, ужитого для підсилення: Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого (Т. Шевченко). Примітка 2. Не відокремлюються вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання: Ой ти, дівчино, З горіха зерня, Чом твоє серденько — Колюче терня? (І. Франко); Гей ти, поле колоскове, молодість моя! (В. Сосюра). 10. Після стверджувальних часток так, еге (еге ж), авжеж, аякже, гаразд та ін., заперечення ні, запитання що (а що), а також підсилювального що ж, коли безпосередньо за цими словами йде речення, яке розкриває їхній конкретний зміст: Так, це була вона, його земля, Про неї він співав і нею марив (Д. Павличко); Еге, я правду вам казав (Є. Гребінка); — Земляка свого бачили? — Аякже, бачив (А. Головко); Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні (Леся Українка); — Що, титаря вбили? (Т. Шевченко); А що, коли не буде того дня? (В. Стус); Що ж, отак і проходить вечір, По-лисячому тихо, без стуку (Б. Олійник). Примітка. Слід відрізняти стверджувальні частки так, гаразд від прислівників так, гаразд, після яких коми не ставимо: Так ніхто ще не вірив у мене! (Г. Чубач); — І що б він не зробив, то все гаразд, усе до ладу <…> (Панас Мирний). Так само слід відрізняти заперечну частку ні від повторюваного сполучника ні (див. п. 2). 11. Для виділення вставних слів, сполучень слів і речень (про вживання тире або дужок у подібних конструкціях див. § 161, п. 10 і § 163, І, п. 2): 170 Треба хліба людині й металу, Треба музики і п’єдесталу, Та, мабуть, над усе до загину Треба віри людині в людину (В. Забаштанський); І, можливо, моє серце-проміння Зловить в свої долоні дитина І всміхнеться (Р. Братунь); А в хлібороба, звісна річ, роботи — як води, від снігу до снігу (Р. Федорів); З Копачів я, бачте, родом (Д. Білоус); Погане, я чував, життя собаче, Недобре ж і Вовкам (Л. Глібов). Примітка 1. Вставні слова і конструкції найчастіше: а) виражають оцінку ступеня реальності, вірогідності повідомлюваного: безперечно, без сумніву (безсумнівно), безумовно, відома річ, звичайно, звісно, зрозуміло, немає сумніву, певна річ, природно, справді, ясна річ і т. ін.; видно, думаю, здається (здавалося б), либонь, мабуть, може, можливо, очевидно, певно, скоріше за все, слід гадати і т. ін.; указують на ступінь звичайності повідомлюваного: було (бувало), бува (буває), як відомо, як завжди, як звичайно і т. ін.; б) виражають емоційну оцінку повідомлюваного: на біду, на жаль, на щастя, грішним ділом, чого доброго, як на гріх і т. ін.; в) указують на зв’язок думок, послідовність викладу: по-перше, по-друге і т. д.; з одного боку, з другого боку; наприклад, так, відповідно, отже, таким чином, словом, виходить, значить, зрештою, нарешті; до речі, зокрема (Він, зокрема, сказав, що…), крім того, навпаки та ін., а також проте й однак (усередині, а не на початку речення, де ці слова є сполучниками); повторюю, підкреслюю і т. ін.; г) характеризують ставлення до способу висловлення думки: власне (власне кажучи), інакше кажучи (іншими словами), коротко кажучи, можна сказати, попросту кажучи, сказати б, так би мовити, що називається, якщо можна так висловитися, як [то] кажуть та ін.; головне, між іншим, правда (щоправда), точніше та ін.; ґ) підкреслюють експресивний характер висловлення: далебі, з дозволу сказати, між нами кажучи, по правді кажучи, чесно кажучи, сказати по правді та ін.; д) указують на джерело повідомлення: кажуть, за повідомленням NN, за словами NN, як сказав NN, на думку NN, на мій погляд, на нашу думку, по-моєму, по-твоєму і т. д., як на мене і т. д.; мов, мовляв; чую, бачу, пам’ятаю та ін.; е) звернені до співрозмовника або до читача з метою привернути його увагу: бач (бачте), бачиш (бачите), віриш (вірите), даруй (даруйте), дозволь (дозвольте),знаєш (знаєте), пам’ятаєш (пам’ятаєте), погодься (погодьтеся), пробач (пробачте) [на слові], розумієш (розумієте), слухай (послухай), уяви (уявіть) та ін. Слід відрізняти вставні слова та їх сполучення від омонімічних слів та їх сполучень, які є членами речення (найчастіше обставинами) або, рідше, сполучниками і тому комами не виділяються, пор.: У нижчеподаній статті я, звичайно, не охоплюю всіх проблем розвитку української мови (М. Рильський), але: Концерт звичайно закінчується о 10 годині; Ці слова, до речі, викликають сумнів, але: Ці слова сказані до речі. Примітка 2. Якщо сполучники а, рідше і стосуються саме вставного слова (наприклад: а власне, а втім, а значить, а може, а отже та деякі ін.), вони комою не відокремлюються: Чи не вкажете мені яких творів про методи етнографічні, а власне, 171 про способи записування народних пісень? (Леся Українка); Як і кожному авторові, а значить, і мені <…>, хотілось, щоб переклади вийшли найкращими (М. Коцюбинський); І справді, незабаром наші прогнози здійснилися. Але, наприклад: Чисте небо не налягало на гори, а, навпаки, своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх (О. Гончар). Примітка 3. Вставні слова не виділяємо комами, якщо вони входять до складу відокремлених членів речення: Дмитро, очевидно поспішаючи, не поснідав; Надвечір, мабуть годині о шостій, почався дощ. 12. Для виділення порівняльних зворотів, що вводяться сполучниками як (як і), мов, мовби, наче, немов, неначе, ніби, буцімто і т. ін., ніж: Із степу, як із вогкої печери, тягло свіжою прохолодою (О. Гончар); Це місто [Київ] прекрасне, як усмішка долі (Л. Костенко); Припадаю вустами до слова, Мов до стиглого грона калини (Н. Кащук); Зникло лихоліття, Наче уві сні (Р. Братунь); В цей час у порту завжди, ніби граючись у хрещика, сновигали матроси всіх націй (П. Панч); Мій старший хлопець ще дужче, ніж Олекса, зніяковів, уздрівши мене (І. Муратов). Примітка 1. Виділяємо комами звороти зі сполучником як уточнювального або узагальнювального характеру на зразок як завжди, як звичайно, як колись, як навмисно, як правило, як виняток та ін.: Дума — це віршований твір, виконуваний (як правило, соло) речитативом (М. Рильський), за винятком тих, що входять до складу групи присудка або головного члена односкладного речення: Заморозки ще восени тут бувають як правило; Це було допущено як виняток; Він це зробив як навмисно. Примітка 2. У реченнях з уточнювальними зворотами зі сполучником як і вказівними словами такий (такий самий), так (так само) можливі два варіанти їх побудови з відповідним розставленням розділових знаків: а) з комою між ними, коли ці вказівні слова є членами речення: Він такий, як усі; Зробити так само, як усі; Про це писали такі письменники, як Шевченко, Панас Мирний; б) без коми, коли ці вказівні слова стоять у постпозиції до пояснюваного слова безпосередньо перед як і не є членами речення (тут такі як, так само як є складеними сполучниками): Про це писали видатні українські письменники, такі як Шевченко, Панас Мирний; Не можна одночасно поєднувати різні дієти, так само як зіставляти непорівнянні речі. Примітка 3. Коми перед порівняльними сполучниками не ставимо: а) в усталених широковживаних порівняльних зворотах, напр.: Голодний як вовк; Здоровий як бик; Мокрий як хлющ; Битися як риба об лід; Звалитися як сніг на голову; Змерзнути як собака; Крутитися як муха в окропі (як білка в колесі); Летіти як стріла; Ллє як з відра; Мовчати як риба; Почервоніти як рак; Почуватися як риба в воді; Працювати як віл; Стати як укопаний і под.; б) у разі наявності перед порівняльним зворотом слів зі значенням ступеня вияву інтенсивності ознаки майже, зовсім (цілком), просто, точно (точнісінько), достоту, буквально і под. або заперечення не: Сонце вже припікає майже як улітку; У спогадах 172 син з’являвся матері зовсім як живий; Усе в них не як у людей (пор.: Усе в них не так, як у людей); Обставини складалися по-іншому, не як завжди; в) якщо такий зворот є іменною частиною складеного присудка: Спомин був як блискавка (М. Рильський); Голова була неначе здорова квочка, що сиділа в обичайці (І. Нечуй-Левицький); Вона була для нього наче сонце (Леся Українка); Руки зробилися мов лід. Перед як у конструкціях з присудком, що є повторенням підмета: День як день; Люди як люди; г) перед як у конструкціях з повторенням присудка: Зробив як зробив; ґ) якщо порівняльний зворот конкретизує семантично недостатній простий (дієслівний) присудок: Почувати себе як удома; д) перед зворотами, що вводяться в речення за допомогою сполучника як і мають значення «у ролі кого, у функції чого»: Про масштаби Довженка як письменника можна судити з його найбільшої літературної праці — «Зачарованої Десни» (Л. Новиченко); Розглядаємо вашу відповідь як згоду; е) перед як, ніж у зворотах (не) більше (більш) ніж (як), (не) менше (менш) ніж (як), (не) раніше (раніш) ніж (як), (не) довше ніж (як) і т. ін.: Сидів не більше як пів години; Роботи вистачило не довше ніж на два дні. Про особливості пунктуації в реченнях з нерозкладними синтаксичними зворотами, подібними за будовою до складнопідрядних речень, на зразок Робити як слід, Відбувалося невідомо що і под. див. § 158, ІІ, п. 3, прим. 4. Примітка 4. Порівняльні сполучники слід відрізняти від часток зі значенням непевності, сумніву тощо буцімто, мов, мовбито, наче, немов, неначе, ніби, нібито та ін., перед якими коми не ставимо: Під байдаркою ламається крига й наче тоне в глибині моря (М. Трублаїні); Баштан жовтіє понад яром, Курінь безверхий ніби спить (М. Рильський). 13. Для виділення відокремлених означень: 1) узгоджених означень, виражених: а) дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі залежні слова й стоять після означуваного іменника: У квітнику, заглушеному бур’яном, розцвілася якась жовтогаряча квітка (І. Волошин); Розгойдане море, вже брудне й темне, наскакувало на берег і покривало скелі (М. Коцюбинський); б) дієприкметниками та прикметниками, що не мають залежних слів, але стоять після означуваного іменника, особливо в тих випадках, коли вони утворюють ряд з двох або більше однорідних членів речення або перед іменником уже є означення: Високо, трохи не серед неба, стояв місяць, ясний, блискучий, повний (І. Нечуй-Левицький); Живе життя і силу ще таїть Оця гора, зелена і дрімлива (М. Зеров); в) дієприкметниками та прикметниками (як із залежними словами, так і без них), що стоять перед іменником і, виступаючи у функції означення до іменника, мають ще й обставинний відтінок: Дезорганізований раптовістю нічної атаки («який» / «чому»), ворог не встиг учинити скільки-будь 173 сильного опору (О. Гончар); У червонім намисті, зав’язана великою хусткою («яка» / «як» або «чому»), Марта була б дуже гарною молодицею (І. НечуйЛевицький); Розгублений, хлопець не зміг нічого сказати; г) дієприкметниками та прикметниками (як із залежними словами, так і без них), що стосуються особових займенників: Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (І. Котляревський); Вона стоїть навпроти Сагайди, маленька, мов куріпка на межі (О. Гончар); Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попрохав його сісти (М. Коцюбинський); Дивився [Юрко] на батька, і йому стало жаль його, завчасно постарілого, спрацьованого (Б. Харчук). Примітка. Одиничні прикметники при особових займенниках у певних випадках можемо не відокремлювати, зокрема в окличних реченнях або за наявності протиставлення: О я нещасний!; Я колишній і я теперішній — це вже ніби зовсім різні особи; ґ) прикметниками та дієприкметниками, що стосуються іменників або особових займенників, відсутніх у реченні: Не рано встане: Навіки, праведний, заснув (Т. Шевченко); д) прикметниками та дієприкметниками (як одиничними, так і з залежними словами), що виступають як уточнення до попереднього означення: Між своїми, ковалівськими, тут стояли підводи і з сусідніх сіл (В. Кучер); Степанко чув, нібито буває в лелек такий день, коли вони судять своїх родичів за якісь, одним їм відомі, злочини (Ю. Збанацький); У тексті було багато маловідомих, зокрема іншомовних, слів; 2) неузгоджених означень, виражених іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками або без них) для надання їм більшої змістової ваги порівняно з невідокремленими членами речення: Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона [Мотря] була ніби намальована на білій стіні (І. Нечуй-Левицький); До неї наближалась мати <…> Іллевського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці (О. Гончар). Примітка 1. Не виділяємо інтонаційно й не відокремлюємо комами означення (із залежними словами або без них), коли вони за змістом тісно пов'язані з означуваними іменниками: Минаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі, Я думав <…> (Т. Шевченко). Примітка 2. Не відокремлюємо означення, якщо за змістом вони стосуються не стільки підмета, скільки присудка: Тільки один Варчук стояв біля вікна спокійний, зосереджений (М. Стельмах). 174 14. Для виділення відокремлених прикладок (як поширених, так і непоширених): 1) прикладок у постпозиції до означуваного іменника: Я син простого лісоруба, Гуцула із Карпатських гір (Д. Павличко); зокрема, прикладок — загальних назв у позиції після власних назв: Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької хати (М. Коцюбинський); 2) прикладок, що стосуються особових займенників (незалежно від позиції щодо означуваного іменника): Досвідчений педагог, він знав шлях до серця дітей; Нехай мене, Кармелюка, в світі споминають! (народна пісня); 3) поширених прикладок перед означуваним іменником, якщо вони мають додатковий відтінок значення обставини (причини, умови, допустовості): Хоробрі воїни, козаки ставали героями народних пісень і дум (з підручника); 4) прикладок — власних назв, які мають уточнювальне значення щодо означуваних загальних назв: Обабіч Свирида сиділи Мурий і ще один муляр, Тимко (О. Копиленко); 5) прикладок, що вводяться сполучниками як, тобто, себто (цебто), або (= тобто) та деякими ін.: Як учений, етнограф і фольклорист, Франко все життя з палким інтересом ставився до народної творчості (М. Рильський); Тайга, тобто смуга диких важкопрохідних хвойних лісів, займає величезні простори на Півночі (з наукової літератури); Вальдшнеп, або лісовий кулик, — благородна птиця (Остап Вишня), зворотами на ім’я (прізвище), родом, за національністю і под., а також так званий: У журбі отакій і подружився Давид з одним австріяком, на імення Стах (А. Головко); Мати її, родом туркменка, зовсім не була схожа на казашок Приуралля (З. Тулуб); Частина її [старої галицької інтелігенції], так звані москвофіли, орієнтувалась на монархічну Росію (М. Рильський). Примітка. Прикладки зі сполучником як виділяємо комами тільки тоді, коли вони виразно відокремлюються інтонаційно й мають додатковий змістовий відтінок причиновості. В інших випадках коми не ставимо: Шевченко як поет відомий усьому світові (див. також вище п. 12, прим. 3д); 6) прикладок, що стосуються іменників або особових займенників, відсутніх у реченні: <…> Та й заплакав, сіромаха, Степом ідучи (Т. Шевченко). Примітка. Про вживання дефіса при прикладках див. § 37, а про вживання тире – § 161, п. 6б. 15. Для виділення відокремлених обставин, виражених: 1) дієприслівниковими зворотами: Маруся, вийшовши з кімнати, засоромилась (Г. Квітка-Основ’яненко); Почали люди серпи гострити, 175 лаштуючись до жнив (М. Коцюбинський); Забившись у дровітню, я плакав, коли Мальва залишала наше подвір’я (В. Земляк). Примітка. Дієприслівниковий зворот, який стоїть після сполучників або сполучних слів, звичайно виділяємо комами з обох боків: Прислухались і, не вірячи самі собі, одхиляли сінешні двері (М. Коцюбинський). Але сполучник а залежно від логікоінтонаційного членування висловлення може входити до складу дієприслівникового звороту (Хо знає, що тільки одиниці зважуються на це, а зважившись, знаходять силу розбити кайдани. —М. Коцюбинський) або ж не входити, відділяючись від нього комою (звичайно за наявності в реченні протиставлення з заперечною часткою не), пор.: З виконанням плану слід не зволікати, а накресливши його, виконувати негайно і З виконанням плану слід не зволікати, а, накресливши його, виконувати негайно; 2) одиничними дієприслівниками, коли вони означають час, причину, умову дії (а не її спосіб): Повечерявши, полягали спати (Панас Мирний); Прощаючись, Багіров відкликає Ясногорську вбік (О. Гончар); Не повіривши, Чабанчук кинувся в канцелярію (О. Донченко); Попрацювавши, можна й відпочити. Примітка. Одиничні дієприслівники та дієприслівникові звороти не відокремлюємо комами: а) якщо одиничні дієприслівники, тісно прилягаючи до дієслова-присудка (звичайно в постпозиції до нього), уживаються не у власне дієслівному значенні («що роблячи»), а в значенні прислівника (у функції обставини способу дії: «як»): Не розмірковуючи він кинувся на допомогу; Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський); Читати лежачи; Ідуть дівчата в поле жати Та, знай, співають ідучи (Т. Шевченко); Із вирію летять курличучи ключі (М. Зеров); б) якщо дієприслівник або дієприслівниковий зворот перебувають у складі стійкого звороту (фразеологізмів, складених прийменників і сполучників тощо): Працювати не покладаючи рук; Слухати затамувавши подих; Зважаючи на обставини вирішили діяти відразу; в) якщо дієприслівник або дієприслівниковий зворот уживаємо серед однорідних членів речення поряд з іншими частинами мови у функції обставин способу дії: Діяти впевнено й ні на кого не зважаючи; г) якщо дієприслівниковий зворот, утворений дієприслівником і сполучним словом який, уживаємо в складі підрядної означальної частини складнопідрядного речення: Перед мандрівниками стояли гори, перейшовши які вони зможуть вийти до моря; ґ) якщо перед дієприслівниковим зворотом стоїть підсилювальна частка і (й): Вони бралися до роботи й не знаючи повністю її обсягу; 3) сполученням іменників з прийменниками, прислівниками — для виділення уточнювальних обставин (перед ними можна поставити сполучник 176 а саме): Там, за горами, давно вже день і сяє сонце, а тут, на дні міжгір’я, ще ніч (М. Коцюбинський); По той бік шляху, десь далеко в степу, за садками, тремтить червона заграва... (Григорій Тютюнник); А вечорами, по роботі, він не раз до пізньої ночі ходив у важкій задумі по болотистих улицях Борислава (І. Франко); Сьогодні вранці, під час перерви, побачивши, що Кажан пішов у сад, Олег кинувся нагору, до його кімнатки (О. Донченко). Якщо такі обставини не є уточненням до попередніх обставин у реченні, можливість їх змістового й, відповідно, інтонаційного виділення обмежується й, отже, відокремлення стає менш обов’язковим, пор., наприклад: Погода, всупереч сподіванням, різко погіршилася і Погода всупереч сподіванням різко погіршилася. Це стосується обставин, виражених сполученням іменників з прийменниками відповідно до, завдяки, залежно від, згідно з, на відміну від, поза (поза його бажанням), понад (понад усі зусилля), попри (= всупереч), у зв’язку з, унаслідок і т. ін. Звороти з прийменниками незважаючи (невважаючи) на переважно відокремлюємо, крім випадків їхнього тісного змістового зв’язку з дієсловом, причому в постпозиції до нього, пор.: Пані чогось тихо, але нерозважно плакала, невважаючи на всі ласки Марії Дмитрівни (Дніпрова Чайка) і Діяти незважаючи на обставини. 16. Для виділення відокремлених додатків — зворотів зі значенням обмеження, включення, заступлення, що вводяться в речення прийменниками крім (окрім), опріч, за винятком, поряд з, замість (також з інфінітивом) та ін.: Було про що думати цієї ночі, та він примусив себе не думати зараз ні про що, крім бою (О. Сизоненко); За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (Панас Мирний); У роботі фабрики, поряд з успіхами, були й невдачі (з газетної замітки); А тепер, замість крила парусника, Тоня й Віталій бачать вдалині темну, непорушну гору якусь (О. Гончар). Це факультативно можливе змістове й, відповідно, інтонаційне виділення додатків, яке залежить також від ступеня їхньої поширеності, місця в реченні (так, додатки з прийменником замість уживаються переважно як невідокремлені). 17. Узагалі для виділення зворотів зі значенням: а) уточнення, пояснення, другої назви, що вводяться словами тобто, а саме, (а) точніше, або, інакше, по-місцевому і под.: Чернишеві під час артпідготовки випало бути старшим, тобто командувати з’єднаним вогнем усіх трьох мінрот (О. Гончар); Вони, кажу вам, прозябають. Або, по-вашому, ростуть, Як та капуста на городі (Т. Шевченко); б) додаткового повідомлення, приєднання, що вводимо словами навіть, особливо, переважно, у тому числі, зокрема, наприклад, причому, (і) притому, і (й) (= навіть або притому), (і) взагалі (та й узагалі) та ін.: Б’є вся артилерія, навіть зенітна (І. Нехода); Без гарячої любові до природи 177 людина не може бути митцем. Та й не тільки митцем, особливо зараз, коли треба перебудувати майже все (О. Довженко); — Мені прикро, — передала їй зошит учителька. — За змістом усе гаразд, але зверни увагу на синтаксис, зокрема на складносурядні речення. Губиш коми (Г. Усач); — Бувають такі дні, коли ви працюєте менше, наприклад зимою, отоді беріть у руки книжки і читайте (Григорій Тютюнник); Мотрона гостинно припрошувала Остапа їсти, пити, причім пити до дна (К. Гордієнко); — Що се в тебе за думки такі, сестро! — почав мене вговоряти та вмовляти, й жінку привів (Марко Вовчок); Треба діяти, і не зволікаючи (О. Довженко); [Орест:] Недарма люди завжди старались заселити порожні ліси і води німфами, русалками, взагалі чимсь живим, хоч би й фантастичним (Леся Українка). Примітка. Див. також про відокремлення уточнювальних означень: п. 13, 1д, 2, прикладок: п. 14, 5, обставин: п. 15, 3, додатків: п. 16. 18. Для виділення іменника (іменникового словосполучення) у конструкціях з називним відмінком теми (уявлення) та в інших подібних конструкціях: Ріка Супій, і що там тої річечки? (Л. Костенко); — Діти, вони завжди були окрасою життя (М. Чабанівський). Примітка. Підсилювальний зворот і той (і та, і те, і ті), що ставимо після іменника, комою не виділяємо: Навіть батько і той якось трохи злякався (О. Довженко); Боже небо голубеє І те помарніло (Т. Шевченко). Див. про частотніші випадки виділення конструкцій з називним теми за допомогою крапки, знака оклику, тире і трьох крапок: § 155, п. 1; § 157, п. 1; § 161, І, п. 8; § 162, п. 1. ІІ. Кома у складному реченні У складному реченні кому ставимо в таких позиціях. 1. Для відокремлення частин безсполучникового складного речення зі значенням переліку: В житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (М. Коцюбинський); Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє (Т. Шевченко). 2. Для відокремлення частин складносурядного речення: Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий (І. Франко); Вузький, глибокий Прут блиснув врешті з-за прибережних верб, а попід горами зазеленів розкішний килим виноградників (М. Коцюбинський); Усе іде, але не все минає Над берегами вічної ріки (Л. Костенко); Непокривлену душу хотіли зламати, Та ламалися тільки болючі киї (Д. Павличко). 178 З повторюваними єднальними та розділовими сполучниками і... і, ні... ні, або... або, то... то, чи... чи, не то… не то, чи то… чи то та ін.: І розсвіте, і вийдуть смілі люди, І порохом пропахне сніг і дим, І розсвіте, і всесвіт видно буде, Весь світ, всю долю видно стане їм (М. Бажан); Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка); Чи то праця задавила молодую силу, Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила (Т. Шевченко). З приєднувальними і пояснювальними сполучниками: Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів, ба й учителі гляділи на нього як на головну оздобу закладу (І. Франко); Довго слухав і Бертольдо, Далі мовив на відході: «Що за дивна сила слова! Ворожбит якийсь, та й годі!» (Леся Українка); —Махнути б на неї [тару] рукою, та тільки й діла! (О. Гончар); Вмент маленький візок виповняється тілами вздовж і впоперек, причім мужчини викидають ноги за полудрабки (М. Коцюбинський); <…> Треба вам сказати, що я іноді хворію на ностальгію, цебто у мене з’вляється нудьга за батьківщиною (Ю. Яновський). Примітка 1. Для надання більшої самостійності фрагментам висловлення, які могли б бути складовими частинами складносурядного речення, перед сполучниками сурядності і (й), а, але, та, однак та ін. замість коми можемо ставити крапку: Ми якось дуже звикли, що він [Ойстрах] є. А от нема. І струни його стихли (Л. Костенко); Острів, як спрут, занурив у море шершаві лаби [лапи], приссався до нього, наче хоче спинитись. Але не може (М. Коцюбинський). Примітка 2. Коми між двома частинами складносурядного речення не ставимо перед одиничними (не повторюваними) єднальними і (й), та (= і), а в першому з поданих нижче випадків також розділовими сполучниками або, чи, якщо а) в реченні є спільний для обох його частин другорядний член або члени, у тому числі спільний відокремлений член, а також спільне вставне слово, б) ці частини являють собою питальні, спонукальні, а також окличні речення, об’єднані між собою відповідною інтонацією, в) ці частини являють собою односкладні номінативні або безособові речення (в останньому випадку головні члени цих речень мають бути цілком однорідні за значенням): а) На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Л. Смілянський); Часом на цій вересневій сині вилитими дзвіночками колихалися грона жолудів або виділявся обрис пташини (М. Стельмах); За винятком двох-трьох школярів, учні класу регулярно відвідували заняття і ніхто не пропускав їх без поважних причин; На щастя, буря скінчилася швидко й люди не постраждали; б) А де ж вони роблять цей електромобіль і чим ти допомагаєш, Кіро? (О. Копиленко); Хай завжди буде мир і хай завжди лунає дитячий сміх!; Як навколо все розквітло і як стало по-весняному гарно!; 179 в) Теля десь за двором ревнуло. Тиша і бур'яни (А. Головко); Сутінки огорнули світлицю. Порожньо і сумно (А. Хижняк). 3. Для відокремлення частин складнопідрядного речення (підрядну частину відокремлюємо комою з одного боку або, якщо вона розташована всередині головної частини, з обох боків): І той любов’ю повниться до світу, Хто рідну землю має під собою... (М. Вінграновський); Ось чутно, як несе вітер якусь новину з далекого лісу, що синіє за горбочком (М. Коцюбинський); Весь край слов’янський чує крок дружин, Які спішать на збір у Дрогичин (М. Бажан); Він жив на самому кінці села, там, де глибокий яр входив у ліс вузьким клином (І. Нечуй-Левицький); Так тихо сходить місяця підкова, Що аж завмерли гори та ліси... (С. Пушик); Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там (Л. Костенко); Дай мені, Вітчизно, та для пісні сили, щоб тебе в цій пісні славить і любить, щоб для тебе серцем вічно зеленіти (В. Сосюра); Рідний дім залишається в серці, Як далеко від нього не йди (Г. Чубач). Примітка 1. Для надання підрядним частинам складнопідрядних речень більшої змістової ваги та самостійності перед підрядними сполучниками і сполучними словами замість коми можемо ставити крапку: Спочатку так: терзати, розпинати. Щоб знав. Щоб знов. Щоб слухався. Щоб звик (Л. Костенко). Примітка 2. Коми не ставимо між двома однорідними підрядними частинами, з’єднаними одиничними єднальними і (й), та (= і) та розділовими сполучниками або, чи, оскільки в реченні є спільна для них обох головна частина: Він... розказував, яку в їх селі рибу ловлять і яка в їх [них] ріка рибна, що усяка риба ведеться (Марко Вовчок); І знов моя до тебе думка лине, Далекий краю ранньої зорі, Де тигрів слід веде до Уссурі І спіє виноград між віт ялини (Борис Тен). Примітка 3. Між однорідними підрядними частинами, з’єднаними повторюваними єднальними та розділовими сполучниками, кому ставимо, але тільки перед другим із цих сполучників: Буря вщухала або коли затихав вітер, або коли він починав дути з іншого боку. Примітка 4. Коми перед підрядним сполучником або сполучним словом не ставимо в синтаксично нерозкладних конструкціях, подібних за будовою до складнопідрядних речень і похідних від них (колишні підрядні частини виконують тут 180 функцію членів речення): робити як слід (як треба, як годиться, як належить, як має бути), дивлячись хто (що, який, куди, скільки), невідомо (не знати, невідь, хтозна) хто (що, куди, звідки, скільки), хто як не він це знає (кому як не йому це відомо), кричати що є сили (духу), говорити все що попало (завгодно, доведеться, здумається), роби що хочеш, будь що буде, іди куди хочеш; Нам є ще над чим працювати; І Остапові стало жалко Соломію, страх як жалко (М. Коцюбинський); [Сава:] <…> Я піду відсіль, піду куди очі дивляться (М. Костомаров). Кому ставимо перед як у зворотах не хто інший, як...; не що інше, як...: Те, що її зацікавило, було не що інше, як троє осідланих коней під ґанком вілли (М. Коцюбинський). Коми не ставимо в конструкціях на зразок не інакше як, не те що, не те щоб, тільки й розмов що, тільки й того що і под.: Його витвори всі називали не інакше як шедеврами (С. Андрухович); [Костомаров:] Тільки й було розмови в нього що про вас (П. Тичина); Увесь час у Львові було дуже погано надворі: холодно, вогко, дощ, навіть щось так ніби сніг (Леся Українка); Нюра таке як замислився, бо перестав ворушити пальцями й дивився повз них у підлогу (Григір Тютюнник). Примітка 5. Підрядну частину не відділяємо від головної комою, якщо перед нею є частка не, сполучник і: Мене цікавить не як це сталося, а які можливі наслідки цього факту (пор.: Мене цікавить не те, як це сталося, а які можливі наслідки цього факту); Треба бути уважним і коли обставини цьому не сприяють (пор.: Треба бути уважним і тоді, коли обставини цьому не сприяють). Примітка 6. Не відокремлюємо комою одиничні відносні займенники та прислівники в кінці речення: Черниш теж кричав, не пам’ятаючи що (О. Гончар); Бачив хлопця й не сказав якого; Заснула, незчувшись коли (О. Гончар). Але якщо до відносного слова в таких конструкціях прилягає інше слово, кому ставимо: Я б хотів знати, хто саме. Примітка 7. Якщо перед підрядним сполучником або сполучним словом є слова (прислівники, сполучники, частки) з уточнювальним, підсилювальним, обмежувальним, приєднувальним значеннями а саме, особливо, зокрема, якраз, лише, тільки, а також та ін., кому ставимо перед ними: Восени в лісі рясно ростуть гриби, особливо коли пройде дощ; Скоро всі однокласники роз’їдуться, але тільки як закінчать школу; Друзі зустрілися, щоб обговорити новини, а також щоб накреслити плани на майбутнє. Примітка 8. Cкладені підрядні сполучники тому що, через те що, завдяки тому що, для того щоб, незважаючи на те що, попри те що, дарма що, після того як, унаслідок того що, замість того щоб, тоді як, тимчасом як, у міру того як і т. ін., усередині яких коми не ставимо, слід відрізняти від можливих омонімічних сполучень указівних слів у головній частині, якими виступають займенник те в різних відмінках (з прийменниками, рідше також з іменниками) та деякі прислівники (тому, тоді та ін.) і сполучника або сполучного слова підрядної частини (змістова відмінність між першими і другими конструкціями виражається різним логічним виділенням їхніх компонентів і, відповідно, інтонацією), пор.: Надворі стало темно, через те що небо заволокло чорною хмарою і Надворі стало темно через те, що небо заволокло чорною хмарою. Примітка 9. У разі збігу двох сполучників (сполучних слів) перед другим із них коми не ставимо, якщо в наступній (головній) частині складнопідрядного речення є співвідносні слова то, так: І якщо пісня вийде в люди, То пломінь серця не згашу (А. Малишко). 181 Пор. без таких співвідносних слів: Але коли Ви такі добрі, що не одмовились би перекласти щось із рукопису, то я позволю собі скористуватися з сього і, якщо зможу, пришлю Вам рукопис (М. Коцюбинський). Якщо перший сполучник при цьому є протиставним (а, але, однак і т. ін.), коми після нього взагалі не ставимо: Він прокинувся увечері, <…> довго пив чай, а коли зовсім стемніло, став збиратися у свою п’яту вилазку (Л. Первомайський). 4. Для відокремлення частин, що входять до складних синтаксичних конструкцій (із сурядністю і підрядністю, із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком): Марили айстри в розкішнім півсні Про трави шовкові, про сонячні дні, і в мріях ввижалась їм казка ясна, де квіти не в’януть, де вічна весна (О. Олесь); Синіють води, зеленіє яр, І стеляться сліпучі краєвиди (М. Зеров). Примітка. У складних синтаксичних конструкціях з безсполучниковим і сполучниковим зв’язком коми між двома частинами, поєднаними сурядним зв’язком, не ставимо перед одиничними єднальними сполучниками і (й), та (=і), якщо в конструкції наявна спільна пояснювальна частина: Туристам треба було поспішати: навігація закінчувалася й останній теплохід от-от мав уже відпливати. У конструкціях із сурядністю й підрядністю дві частини, поєднані сурядним зв'язком за допомогою цих сполучників, не відокремлюємо комою, якщо для них є спільна підрядна частина: У хаті вже було повно людей і тютюновий дим ходив над головою хвилями, коли Юхим переступив через поріг (А. Головко). § 159. КРАПКА З КОМОЮ (;) І. Крапка з комою у простому реченні Крапку з комою у простому реченні (або в одній з предикативних частин складного речення) можемо ставити між досить поширеними однорідними членами речення — особливо тоді, коли всередині хоч би одного з них уже є коми: Чого тільки немає у Даниловому лантусі: тут і ніж, і ложка, і шматок дроту, і казанок; пшоно і сало, цибуля й борошно, картопля й сіль, хліб і сухарі; а ще великі садівницькі ножиці, пилка, сокира, терпуг; а ще гачки, важки та поплавці до вудок; ще коробочок десять сірників <…> (Григір Тютюнник); На чому б не спинилось моє око, скрізь і завжди я бачу щось подібне до людей, коней, вовків, гадюк, святих; щось схоже на війну, пожар, бійку чи потоп (О. Довженко). ІІ. Крапка з комою у складному реченні 182 Крапку з комою у складному реченні ставимо в таких позиціях. 1. Між частинами безсполучникового складного речення — особливо тоді, коли вони досить поширені або всередині них уже є розділові знаки: Дитинство дивується; молодість обурюється; тільки літа дають нам рівновагу (О. Довженко); Усміх пославши в останнім промінні, Згинуло радісне літо; Дощик уїдливий, дощик осінній Сіється, наче крізь сито (Г. Чупринка). 2. Між частинами складносурядного речення, пов’язаними переважно протиставними (а, але, проте, однак та ін.), зіставним (а), рідше єднальними (і, та) сполучниками, якщо ці речення досить поширені або всередині них уже є коми: Осінній вітер в лузі свище, Вербу хитаючи тонку; А я схиляюся ще нижче Себе побачити в струмку (Т. Осьмачка); Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання (Леся Українка). 3. Між досить поширеними однорідними підрядними частинами складнопідрядного речення, підпорядкованими тій самій головній частині, якщо між ними немає єднальних сполучників, — особливо тоді, коли всередині таких підрядних уже є розділові знаки: Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених та рівних степів, де ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх і вздовж, і вшир, і впоперек; де одні тільки високі могили нагадують вам про давнє життя людське <…>; де синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакитне, безмірно високе, бездонно-глибоке шатро <…>? (Панас Мирний); І тепла радість душу обняла, І сам не знаєш у задумі світлій, Що краще — вечір цей чи ночі мла; Що краще — біля тебе сад розквітлий І серць квітучих трепет молодий Чи над тобою зоряні сади (Борис Тен). 4. Між частинами складних синтаксичних конструкцій (із сурядністю й підрядністю, із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком) — для увиразнення їх розмежування (на противагу розмежуванню інших частин усередині них за допомогою інших розділових знаків): Щойно полуниця відходить, а вже буріють вишні <…>, шовковиця сиплеться, а там зажовтіють абрикоси; буває, так наспіє полуниці, то жінкам невправка з нею, тоді оголошується загальна мобілізація, вже й металурги лазять поруч з дітьми по садках... (О. Гончар); Було, мабуть, гарно: вночі випав сніг, і 183 сліпучо-біла вулиця леліла сріблом; крізь просвічені скісним заполудневим сонцем шибки вікон зеленіло <…> ялинкове гілля; з крутосхилу Ботанічної злітали верхи на ґринджолятах хлопчаки (В. Дрозд). Примітка 1. Уживання крапки з комою в усіх цих випадках як у простому, так і в складному реченні, крім безсполучникових складних речень і речень з безсполучниковим зв’язком у межах складних синтаксичних конструкцій, є факультативним, і замість цього знака можемо вживати кому. Примітка 2. Про вживання крапки з комою в кінці рубрик переліку див. § 168. § 160. ДВОКРАПКА (:) І. У простому реченні У простому реченні двокрапку ставимо перед однорідними членами після узагальнювальних слів — займенників та займенникових прислівників (всі, все, ніхто, ніщо, скрізь, усюди, ніде та ін.), слів (словосполучень), що є назвами родового поняття або чогось цілого щодо однорідних членів як назв видових понять або частин цілого (з можливою наявністю перед переліком також пояснювальних сполучників наприклад, як-от, а саме і под.): У густій мряці, білій як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи (М. Коцюбинський); Несуть пани есаули Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую, Три рушниці-гаківниці І три самопали... (Т. Шевченко); Заснув <…>, і снилися красиві коні: сірі, гніді, вороні (В. Симоненко). Двокрапку перед однорідними членами речення можна ставити й за відсутності узагальнювального слова, якщо тільки перед переліком робиться попереджувальна пауза, а однорідні члени вимовляються з перелічувальною інтонацією: Та в цю хвилю двері розчинились і ввійшли: якийсь рудобородий в довгому старім плащі подертім; з лірою ж за ним дідок кошлатий, що все кашляв та все очі мружив; ще й третій, що безруко щуливсь, лиш рукав сорочки теліпався (П. Тичина). 184 Таке вживання двокрапки характерне переважно для стилів книжної мови (офіційно-ділового, наукового, публіцистичного), наприклад: На засіданні присутні: начальник цеху, майстри, інженери і робітники. ІІ. У складному реченні У складному реченні двокрапку ставимо в таких позиціях. 1. Між частинами безсполучникового складного речення або складної синтаксичної конструкції, якщо друга (наступна) його частина: а) розкриває зміст першої (попередньої) частини (в цілому або одного з її членів): Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів (М. Коцюбинський); Вірю: до скону віків не порушиться слово богинь! (Леся Українка). У заголовках, назвах рубрик і т. ін.: Український правопис: так і ні (К., 1997) — назва книжки; Друга світова війна: причини поразок і перемог; б) указує на причину або рідше, навпаки, на наслідок того, про що йдеться в першій (попередній) частині: Лаврін не поганяв волів: він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку (І. Нечуй-Левицький); Як мала у тебе сила, То з гуртом єднайся ти: Вкупі більше зробиш діла, Швидше дійдеш до мети (Б. Грінченко); Як і вони, я був щасливим: Із теплих уст ловив слова, Що казкою ставали, дивом, В якому всесвіт ожива (О. Ющенко); Віхола розпочалася з самісінького ранку: вийти з хати просто неможливо (О. Кобилянська). 2. У реченнях з прямою мовою після слів автора (див. § 167, І, пп. 3, 4). 3. У складних реченнях, проміжних між складним безсполучниковим і складнопідрядним, коли зміст їхньої другої частини пояснює, уточнює зміст першої частини, а в складі другої частини є підрядні сполучники і сполучні слова: Вирішили зробити таким чином: щоб щепленням проти грипу одночасно охопити школи всього району; Ідуть дівчата в поле жати Та, знай, співають ідучи: Як проводжала сина мати, Як бивсь татарин уночі (Т. Шевченко). § 161. ТИРЕ (—) І. У простому реченні 185 У простому реченні тире ставимо в таких позиціях. 1. Між підметом і іменною частиною складеного присудка (як непоширеною, так і поширеною), вираженою іменником або кількісним числівником у називному відмінку, за наявності між ними нульової дієслівної зв’язки: Кит — ссавець; І один у полі — воїн (Ю. Дольд-Михайлик); П’ять і п’ять — десять; Київ — столиця України; Пісня і праця — великі дві сили, Їм я бажаю до скону служить (І. Франко). Потреба в такому тире посилюється за наявності в реченні зіставлення: Мій брат — лікар, а сестра — учителька. Примітка 1. Якщо в таких реченнях логічно й, відповідно, інтонаційно виділяється переважно присудок, тире перед ним можемо не ставити: Мій батько інженер; Його ім'я Іван. За відсутності спеціального акцентування тире звичайно не ставимо, якщо підмет виражений субстантивованим займенником це: Це наша хата; якщо іменній частині присудка передує якийсь другорядний член речення: Таке життя другому б рай… (Л. Глібов), Діти завжди діти; якщо присудок стоїть перед підметом: Хороша-таки штука життя (А. Головко). Примітка 2. Перед присудком, вираженим іменником із заперечною часткою не, тире звичайно не ставимо: Серце не камінь (прислів'я). Але в разі сильнішого логікоінтонаційного наголошування на запереченні, а особливо за наявності в реченні протиставлення не… а потреба в такому тире увиразнюється: Мій батько — не інженер, а майстер на фабриці; Мої літа — не монотонні дублі: Я змінююсь, як світанковий пруг (Д. Павличко). Примітка 3. Перед присудком, вираженим порівняльним зворотом зі сполучниками як, мов, наче, що та ін., тире звичайно не ставимо: Життя як казка; Микола для мене як брат. Але в разі спеціального наголошування на ньому тире можливе: Вода — як скло (Л. Глібов); Душа — мов ніч… (О. Пахльовська). Примітка 4. Перед присудком, вираженим кількісним числівником (одиничним або в поєднанні з іменником), у спеціальній літературі коми звичайно не ставимо: Гарантійний термін використання приладу 2 роки. Примітка 5. Якщо підмет у таких реченнях виражений особовим займенником, тире звичайно не ставимо: Я син простого лісоруба (Д. Павличко). Але в разі спеціального наголошування на ознаці, вираженій присудком, та інтонаційного виділення його зв'язку з підметом, особливо в разі протиставлення, тире можемо ставити: Він — публіцист, він — прозаїк, він — драматург, от тільки віршів він не писав, хоча безмірно любив поезію (Ю. Смолич: про О. Довженка); Вона для мене — все!; О пісне! Ти — плескіт рік, ти — переливи мідні… (М. Рильський); Я — письменник, а не журналіст. 186 Примітка 6. Якщо між підметом і присудком є вставне слово, тире не ставимо: — Пан, напевно, син шановного <…> Казимира Зборовського? (М. Старицький). Примітка 7. При інших способах вираження іменної частини складеного присудка тире між присудком і підметом звичайно не ставимо, але в разі спеціального наголошування на ознаці, вираженій присудком, воно можливе, наприклад: Його поведінка — дитяча; В однім Дунаї скупані слов'яни, і воля в них — одна! (М. Рильський); Вода в річці — надзвичайної свіжості; Усі зошити — в клітинку. 2. Між підметом і присудком, коли один або обидва з цих членів речення виражені інфінітивом: Життя прожити — не поле перейти (прислів’я); Говорити — річ нудна. Працювати слід до дна (М. Рильський). 3. Перед словами це (це є), оце, то, ото, ось, (це) значить, які передують присудкові, вираженому іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова: Поезія — це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко); Гетьман, може, як ніхто інший знав, що любити Україну — це найперше захистити її надійно від усіх ворогів (О. Лупій); Сміле слово — то наші гармати, Світлі вчинки — то наші мечі (П. Грабовський); Гармонійне злиття ідеї з художньою формою, в яку вона вбрана, — ось формула ідеального твору мистецтва (В. Дрозд); Жити мені без праці — значить не жити (Д. Павличко). 4. На місці випущеного члена речення (це переважно присудок): Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квітник (М. Коцюбинський); На одній ниві пшениця, на другій — жито (О. Гончар); Останні дні — знову в Парижі (М. Рильський). У реченнях, що функціонують переважно як заголовки публікацій, назви рубрик, гасла і т. ін.: Книга — поштою; Ми — за мир; Мир — народам!; Нашим дітям — світле майбутнє!; Ні — війні!; Молоді ж — дорогу! Молоді — усе! (В. Чумак). Проте якщо немає потреби в увиразненні паузи, тире можемо не ставити, напр.: Мотря вибігла з хати. Мелашка за нею (І. Нечуй-Левицький). У реченнях з відсутнім дієсловом-присудком зі значенням перебування, наявності і т. ін. та обставинами місця і часу (переважно на початку) тире між ними і підметом також ставимо в разі наявності в інтонації відповідної паузи, пор.: Праворуч комора дерев’яна, рублена. Між коморою та будиночком ворота і хвіртка. Біля воріт дві тополі (О. Довженко) і Удовина хата — край села (А. Головко). 5. У реченнях з однорідними членами: 187 а) перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів речення: День, вечір, ніч, ранок — все біле, все тьмяне (Леся Українка); Ні спека дня, ні бурі, ні морози — Ніщо не вб’є любов мою живу (В. Сосюра); б) після узагальнювального слова і однорідних членів речення, якщо такий перелік не закінчує речення: Деякі речі його [Тараса Шевченка], як-от: «Утоптала стежечку», «Якби мені, мамо, намисто», «Ой крикнули сірі гуси», «Ой пішла я в яр за водою» і чимало інших — од першого до останнього рядка витримані в характері народної лірики (М. Рильський); в) між узагальнювальним словом і однорідними членами речення (замість частіше вживаної в подібних випадках двокрапки (див. §160, І): Всі службовці збіглися на бучу — і поштові, і з ощадкаси (О. Гончар); г) між двома однорідними членами речення, не поєднаними сполучниками, що виражають різке протиставлення: Не хотів ані дружитись, ані дома жити — чумакував (Марко Вовчок); Не для слави — для вас, мої браття, Я свій скарб найдорожчий ховав (Леся Українка); ґ) між однорідними дієслівними присудками, другий (останній) з яких виражає причину або наслідок, мету дії, вираженої попереднім із них, або швидку зміну подій: Сидять — пережидають дощ (Панас Мирний); У вікні показалася чоловіча постать <…>, виткнулась, глянула — і сховалася (Панас Мирний). Тире можна ставити перед єднальними сполучниками і (й), та або зрідка після них між двома однорідними дієслівними присудками, якщо другий з них виражає щось несподіване або різко протилежне щодо попереднього: Земля на прощання усміхнулася — і потемніла (Панас Мирний); Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне (М. Коцюбинський); Я тоді швидко підводжусь і — зирк через комин (О. Довженко). 6. Для відокремлення другорядних членів речення (порівняно з відокремленням членів речення за допомогою коми, (див. § 158, І, пп. 13–16) це відбувається в разі виразнішого логіко-інтонаційного наголошування на таких компонентах висловлення й робиться частіше тоді, коли вони, поперше, є поширеними або в їхньому складі є кілька однорідних членів, подруге, в кінцевій позиції речення): а) означень — як поширених або однорідних, так і, рідше, одиничних: І ще раз схиляється Хо перед силою — вищою і сильнішою від сили страху (М. Коцюбинський); Тепер інша доля — холодна і хмура — заступила матір (Панас Мирний); У цій роботі він убачав усе своє життя — не тільки теперішнє, а й майбутнє; для відокремлення неузгоджених означень: У нього була одна звичка — записувати все побачене; б) прикладок зі значенням уточнення або пояснення (перед ними можна поставити сполучник а саме): Дочки — Ольга й Олена — визбирували 188 на городі картоплю (В. Козаченко); У своїм невеличкім гурточку він завів новину — гуртову працю (М. Коцюбинський). Примітка. Якщо після відокремленої прикладки за умовами контексту має бути кома, ставимо лише одне тире — перед нею: Автомобіль — наш дім на колесах, довго набираючи швидкість, нарешті розігнався; в) обставин: Річка Біла неширока. Он через неї перекинулися кладочки, позв’язувані де вірьовкою, де перевеслом, а де й так — просто жмутом трави (Г. Хоткевич); Їсти хочу — жах як!; Людей зібралося небагато — усього душ десять; зокрема обставин мети, виражених інфінітивом: Увечері кличуть: «Іди до панночки —розбирати» (Марко Вовчок); Багато люду в цей час подалося з села — подивитися, зустрітися (В. Стефаник). 7. Для виділення повторюваних з певним поширенням слів: Ми побачили актора вже в новій ролі — у ролі гетьмана; Хотілося жити — жити повнокровним життям, а не просто існувати. 8. Для виділення конструкцій з називним відмінком теми (уявлення): А Дике поле, Дике поле! — по груди коням деревій (Л. Костенко). 9. Для підкреслення в розповіді несподіваності перебігу подій (замість частіше вживаних у таких випадках трьох крапок (див. § 162, п. 1): Послухали Лисичку І Щуку кинули — у річку (Л. Глібов). 10. Для виразнішого, порівняно з уживанням ком, змістовоінтонаційного виділення всередині речення вставних і вставлених словосполучень та речень, рідше — вставлених слів (вставлені слова та конструкції подають додаткові відомості, зауваження, пояснення і т. ін. до основного висловлення): Душа моя — послухай! — як яблуня в цвіту… (П. Тичина); І хоч не раз — призна́юся — ставати Я на котурни моднії любив, Але тепер… (М. Рильський); <…> Топольський — молодий чоловік, але — на думку пана посла — незвичайно талановитий і солідний (О. Маковей); Опукою згори — аж вітром зашуміло — Орел ушкварив на Ягня (Є. Гребінка); А тоді зопалу — не встигло радіо попередити! — вернулися морози (В. Яворівський); Скільки всього — жах! — довелося натерпітися! Примітка 1. Про вживання ком і дужок при подібних конструкціях див. § 158, п. 11; § 163, І, п. 2 Примітка 2. Коли після тире перед відокремленим зворотом або вставленою конструкцією стоять слова, що мають бути виділені комами (наприклад, вставні слова), то їх виділяємо тільки з другого боку: Не знать звідки взялись [орендарі], наїхали й 189 позабирали панські землі під оренду — звісно, за ту ціну, яку самі призначили (Панас Мирний). 11. Узагалі для спеціального виділення за допомогою паузи різного змістового та стилістичного призначення тих чи інших фрагментів тексту: Правда, я сам думав, що я вже зледащів, захолонув в неволі. Аж бачу — ні (Т. Шевченко); Сьогодні — майбутнього далину я оком прозираю (П. Тичина); На прю ми стали проти царства тьми, Що оскверняє море й суходоли, І віримо, що переможем — ми, І знаємо, що не вмремо ніколи! (М. Рильський). 12. Між двома або рідше кількома власними іменами, сукупністю яких називається вчення, теорія, науковий закон (замість словосполучень зі сполучником і): закон Бойля — Маріотта; гіпотеза Сепіра — Ворфа. 13. Між двома або рідше кількома іменниками, сполучення яких позначає певний зв'язок когось або чогось з кимось або чимось іншим (замість словосполучень з прийменником між): відношення товар — гроші — товар; система людина — машина; зв'язок «автор — читач»; шаховий турнір Карпов — Фішер; матч команд «Динамо» — «Шахтар»; судно класу «ріка — море». 14. Між двома або рідше кількома словами на позначення просторових, часових, кількісних меж (замість словосполучень з прийменниками від ... до): автотраса Київ — Львів; велоперегони Суми — Київ — Ужгород; Навчання на курсах триватиме протягом січня — квітня; вантаж вагою вісім — десять тонн; на позначення динаміки розвитку чого-небудь з двох або більше етапів: Задум — реалізація — втілення в життя; Іншими словами, родословна [родовід] приблизно така: Лютер — Кромвель — Робесп’єр <…> (М. Хвильовий: про розвиток революційних ідей у Європі). Примітка. Між цифрами в таких випадках тире ставимо без відступів між знаками: у 2010—2018 роках; пам’ятки української мови ХVІ—ХVІІІ ст.; на сторінках 1—10; у 1—4 томах, але, напр.: наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. 15. Між словом і сполученням слів або між двома сполученнями слів на позначення приблизної кількості: Це коштує триста — триста п’ятдесят гривень; приїхати в гості на день — на два; у квітні — на початку травня (пор. у § 35, п. 3 випадки позначення приблизної кількості на зразок тристачотириста, день-два, у квітні-травні з дефісним написанням). ІІ. У складному реченні У складному реченні тире ставимо в таких позиціях. 190 1. Між частинами безсполучникового складного й рідше складносурядного і складнопідрядного речень для вираження часових, причиново- та умовно-наслідкових, допустових і т. ін. відношень позначуваних ними подій або станів, швидкої або несподіваної зміни подій (порівняно з більш узвичаєним розмежуванням частин складносурядного і складнопідрядного речень комою розмежування їх за допомогою тире передає різкіше зіставлення змісту їхніх частин): Як тільки займеться десь небо — з другого боку встає зараз червоний туман і розгортає крила (М. Коцюбинський); А бавовна як дозріє — Небом степ заголубіє… (М. Нагнибіда); Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Т. Шевченко); Не жди ніколи слушної пори — Твоя мовчанка може стать ганьбою! (Д. Павличко); Орач торкнеться до керма руками — І нива дзвонить темним сріблом скиб (М. Стельмах); Було, як заговорить або засміється — і старому веселіше стане (Марко Вовчок); <…> Попадавсь їм багач у руки — вони його оббирали, попадався вбогий — вони його наділяли (Марко Вовчок); Билися об мене гнівливі хвилі нетерплячки — я вистояв (П. Загребельний); Ти гукай, не гукай, а літа не почують. Все біжать та спішать — хоч співай чи ридай... (Б. Олійник); Заграли знов — ще гірш нема ладу (Л. Глібов); Скільки глянеш — вилискують розгойдані хліба (О. Гончар); Минали літа — росли сини (А. Головко); Сонце зійшло — і враз над Києвом знялося ревище гудків (Ю. Смолич). 2. Між частинами безсполучникового складного та складносурядного речень, зміст яких різко протиставляється або зіставляється: Не козак вклонявся королеві — король схиляв голову перед козаком! (П. Загребельний); Ще сонячні промені сплять — Досвітні огні вже горять! (Леся Українка); Закрався вечір, одшуміла праця, Як сльози, затремтіли ліхтарі, — Та діти наші ночі не бояться (М. Рильський). 3. Між частинами безсполучникового складного речення, коли друга частина розкриває зміст першої (замість частіше вживаної в таких випадках двокрапки (див. § 160, п. 1): <…> Та одинокому мені Здається — кращого немає 191 Нічого в Бога, як Дніпро Та наша славная країна… (Т. Шевченко); У загоні саме воли заборюкались — це старий підручний отих, що з ярмарку пригнали, б’є (А. Головко); Бачу — за вікном сніг летить (М. Стельмах); Бувають дивні на землі діла — Серед зими черешня зацвіла (Д. Павличко); Нап’юся з живої кринички — Візьму доброти від землі (М. Сингаївський). 4. Між частинами безсполучникового складного речення, зміст яких порівнюється: Подивилась ясно — заспівали скрипки (П. Тичина). 5. Між частинами безсполучникового складного речення, коли зміст другої частини завершує, підсумовує, узагальнює зміст першої (друга частина починається звичайно вказівними словами це, то, так, цей, такий, ось хто, ось що і под.): Все для людини і завжди з людиною — цей заповіт Максим Рильський проніс крізь бурю і сніг, крізь усе своє життя (М. Стельмах); Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить, Що море буцімто згорить, — Така, бач, є у неї сила (Л. Глібов); Господарство занедбане, скрізь брудно — ось до чого призводять лінощі та нехлюйство. 6. Між частинами складнопідрядного речення, коли підрядна частина ставиться перед головною з метою виразнішого змістового й, відповідно, інтонаційного її виділення, особливо в реченнях з кількома підрядними, коли в головній частині узагальнюється зміст попередніх підрядних: Ой, хто в лузі, — озовися, Ой, хто в полі, — одкликнися! (Я. Щоголів); Хто спить, хто не спить, — покорись темній силі! (Леся Українка). 7. У складнопідрядному реченні між його частинами або частіше наприкінці головної частини — перед словом (сполученням слів), повторюваним для того, щоб пов’язати з попереднім реченням наступне, яке підсилює, доповнює, розвиває його зміст: Шевченківський Палій стоїть на порозі того прозріння, до якого доходить Іван Вишенський у поемі Франка, — на порозі усвідомлення, що тільки в діяльнім служінні своєму народові може бути остаточне виправдання людини, що тільки в ньому вища рація людського існування (М. Рильський); Необхідно, щоб виховання дітей, любов і повага до дітей, вимоги до них і дружба з ними, — щоб усе це було самою суттю вашого духовного життя, мій друже (В. Сухомлинський). Примітка. Про вживання тире в реченнях з прямою мовою див. § 167, І. 192 ІІІ У простому і складному реченнях (у деяких стилістичних фігурах) 1. Між частинами заперечного порівняння: І нишком проковтнуло море Моє не злато-серебро — Мої літа, моє добро, Мою нудьгу, мої печалі (Т. Шевченко); То ж не вовки-сіроманці Квилять та проквиляють, Не орли-чорнокрильці клекочуть, Попід небесами літають,— То ж сидить на могилі Козак старесенький, Як голубонько сивесенький, Та на бандуру грає-виграває, Голосно-жалібно співає (народна дума). 2. У періоді (разом з комою або без неї) — для виділення переходу від підвищення до зниження інтонації: Азовськеє море і Чорнеє море, Зелені діброви і спів солов’я, Високі Карпати, донецькі простори — Це ти, Україно моя! (І. Нехода); Як тільки ясний день погасне, І ніч покриє Божий мир, І наше лихо трохи засне, І стихне людський поговір,— Я йду до берега крутого, І довго там дивлюся я, Як із-за лісу, з-за густого Зіходить зіронька моя (Л. Глібов). Примітка 1. Уживання тире в складному реченні може поєднуватися з уживанням перед ним коми (див. приклади в межах цього параграфа): а) для увиразнення протиставлення між складовими частинами речення (у складних безсполучникових і в складносурядних реченнях); б) перед указівними словами це, так, такий і под. на початку другої частини безсполучникових складних речень; в) у різних інших випадках (див. § 166). Примітка 2. Про вживання тире в разі зазначення прізвища автора або іншого джерела цитування див. §167, ІІ, п. 3, прим. 2. Примітка 3. Про тире як засіб абзацного членування тексту див. § 168, п. 4. 193 § 162. ТРИ КРАПКИ, або КРАПКИ (...) Три крапки ставимо в таких позиціях. 1. На позначення перерваності або незакінченості висловлення: І — Вовк Ягнятко задавив… Нащо йому про теє знати, Що, може, плаче бідна мати Та побивається, як рибонька об лід: Він Вовк, він пан… йому не слід... (Л. Глібов); Юнак розплющив очі: синь! Літак... Димки... І височінь (П. Тичина). У реченнях з називним відмінком теми (уявлення): Щастя… Хіба не думав про нього Степан? (В. Підмогильний). Три крапки ставимо всередині речення також для позначення певної паузи, коли далі висловлюється щось несподіване: Макар Іванович не збрехав: він справді заслаб... від страху (М. Коцюбинський). Примітка. У випадках, коли три крапки поєднуються в реченні з іншими розділовими знаками, у препозиції до них вони подаються повністю, а в постпозиції — після знака питання і знака оклику — ставимо дві крапки: Стражники на людей стріляли, це відомо, а щоб селяни?.. (К. Гордієнко); Встає народ, гудуть мости, Рокочуть ріки ясноводі!.. (М. Рильський). 2. На позначення уривчастості мовлення від хвилювання, збудження й узагалі сильних переживань: «<…> Я не Ганна, не наймичка, Я…» Та й оніміла (Т. Шевченко). 3. На позначення несподіваного продовження чи завершення думки — з незвичним або й несумісним поєднуванням слів (часто в заголовках газетних заміток, нарисів, фейлетонів тощо): Вибори… без вибору; зокрема, з використанням відомих цитат, крилатих висловів: …І Щуку кинули у річку. 4. На позначення розриву в оповіді, різкого переходу до нової думки (у художніх і публіцистичних текстах на початку речення — звичайно на початку абзацу): Летимо над колією над залізничною… Отакінька колія… Рейки, як дротики. <…> …Маленькі озеречка, маленькі лісочки, маленькі річечки, маленькі сільця. І все це там — під нами! (Остап Вишня). 5. На позначення свідомої недомовленості, умовчання з певних причин: — Ходять тут усякі... — бурмоче дід (О. Донченко); — Ну, це вже ви того… — прокинувся рибалка. — Це брехня (Ю. Яновський). З цією метою слова, що їх вважають грубими, образливими, непристойними, можуть 194 подаватися в тексті не повністю, а з випущенням певної частини їхнього графічного складу (після початкових літер або всередині слова). 6. На позначення пропуску в цитованому тексті — після останнього слова перед пропуском або перед першим словом після пропуску, без дужок або в дужках, без інтервалу після слова і перед ним або з інтервалом (див. § 167, ІІ, п. 2; § 163, ІІ, п. 3, ІІІ). § 163. ДУЖКИ ( ), [ ], < > В українській пунктуації застосовують круглі, або заокруглені, — ( ), квадратні — [ ] і кутові, або ламані (< >), дужки. І. Круглі дужки ставимо в таких позиціях. 1. Для виділення в тексті підзаголовків, пояснення маловідомих, зокрема іншомовних, слів, уточнення попереднього слова (слів), для наведення другої назви кого- або чого-небудь, прикладів до чого-небудь, варіантів (слова та ін.), для подання прізвища автора або іншого джерела після цитування (якщо цитування подано не у формі епіграфа і под.: див. § 155, п. 1, прим. 2) тощо: Мова і час (Розвиток функціональних стилів cучасної української літературної мови). Київ, 1977 (назва книжки); Іван Огієнко (Митрополит Іларіон). Українська культура (Київ, 2002): назва книжки; Вокатив (кличний відмінок) — форма іменника, що називає того, до кого звертаються; Товариш Жан (Іван Іванович) свій високий лоб і свої рогові окуляри протирає завжди білосніжною хусткою <…> (М. Хвильовий); В українській мові багато запозичених слів — з грецької (церква, піп, диявол, театр, політика та ін.), латинської (медицина, університет, цирк, юрист та ін.), тюркських (гарбуз, козак, товар, карий та ін.), німецької (крейда, майстер, ландшафт та ін.), французької (аванс, багаж, інженер та ін.), англійської (бокс, футбол, смокінг, менеджер та ін.), польської (хлопець, певний, червоний та ін.), російської (болванка, затвор, льтчик та ін.) та низки інших мов (з підручника); сполучники і (й), та (у значенні «але»). 2. Для виділення вставлених слів, сполучень слів і речень, що подаються як додаткові зауваження та пояснення до основного змісту речення: Тут вам асфальт і на тротуарах, тут вам асфальт і там, де пролітають бадьорі автомобілі (таксі!) і де вже не плентаються зовсім сумні допотопні візники (М. Хвильовий); Артема на умовному місці (біля криниці) не було (А. Головко); Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були і голі), Не витерпів лихої долі, Умер на панщині!.. (Т. Шевченко); Одного дня сестра його, Оксана, (А матері вже не було в живих), Листа дістала і малу посилку (М. Рильський). 195 Примітка. Якщо вставлена конструкція в дужках являє собою самостійне речення (кілька таких речень), у кінці її перед закритою дужкою має стояти відповідний розділовий знак: крапка, три крапки, знак питання, знак оклику; після закритої дужки розділові знаки не ставимо: Днина чудова. (Тепер у нас така погода, якої, здається, ціле літо не було.) Ми підіймаємось все вище та вище (М. Коцюбинський); Син. (Пустун. Екзамени. Фокстроти.) (М. Рильський). Це правило стосується також уживання крапки в реченнях, що є ремарками в драматичних творах і вставками, що вказують на реакцію слухачів (див. приклади нижче в пп. 3, 4). Але після прізвищ цитованих авторів (див. приклади вище і нижче) та інших джерел цитування (див. п. 5) крапки в дужках не ставимо. 3. Для виділення ремарок у драматичних творах при прямій мові дійових осіб: [Куниця (хапає її руки і притягає до себе, весь тремтячи від хвилювання):] Ольго! Ольго, рідна! Ти жива... ти тут... в таку хвилину! (Плаче, цілує її руки.) [Ольга (голубить його голову):] Ну, годі-бо, заспокойся, бідний... (І. Кочерга). 4. Для виділення фраз, що вказують на ставлення слухачів до слів якогось промовця, до певної промови і т. ін.: — Ну, ось ви бачили в цій, помоєму, талановитій, блискучій доповіді, що він справді дійшов висновків — глибоких, оригінальних, талановитих і, безперечно, високоцінних для нас. (В залі гучні, захоплені оплески.) (М. Івченко). 5. Для зазначення після цитати прізвища автора (див. приклади до пп. 2, 3) або іншого джерела цитування: … (з журналу, з наукової літератури та ін.; журнал «Дніпро», 2016, № 1, с. 15). 6. Для вставлення в текст цитати знака (знаків) питання або знака (знаків) оклику для вияву ставлення автора до наведеного ним матеріалу (див. § 156, п. 3; § 157, п. 5). Примітка 1. Такі розділові знаки, як кома, крапка з комою, двокрапка й тире, не ставимо перед відкритою чи закритою дужкою, а тільки після закритої. Знак питання, знак оклику і три крапки можуть стояти перед закритою дужкою, якщо вони безпосередньо стосуються слів, узятих у дужки; якщо ж ці знаки стосуються всього речення, їх ставлять після закритої дужки. Примітка 3. Після цитати, за якою в рядок подано в дужках посилання на автора або інше джерело, крапки не ставимо, а переноситься за дужки. Знак оклику, знак питання, три крапки в подібних випадках перед посиланням ставимо, проте крапку після нього в кінці речення також ставимо. Крапку, як і інші розділові знаки, в кінці речення перед посиланням ставимо тільки тоді, коли це посилання переноситься на інший рядок (в епіграфах, при віршових цитатах тощо), але після посилання на джерело в таких випадках жодних розділових знаків не ставимо (див. § 155, п. 1, прим. 2). Примітка 4. Після закритої дужки, що нею закінчується речення, ставимо розділовий знак, якого потребує ціле речення, незалежно від того, який знак стоїть перед закритою дужкою. 196 Примітка 5. Про вживання одиничної закритої круглої дужки — при цифрових або літерних рубрикаціях — див. § 168. ІІ. У спеціальних випадках (звичайно в текстах наукового та офіційноділового стилів) — там, де потрібна особлива точність і однозначність розуміння, — уживаємо квадратні дужки. 1. Для розмежування в реченні внутрішніх і зовнішніх дужок, коли можуть застосовувати дужки різної форми — круглі (як внутрішні) і квадратні (як зовнішні). 2. Для вставлення в текст цитати того чи іншого пояснення (у тих випадках, де в текстах загального призначення досить круглих дужок (див. п. 1), для відновлення скороченого в оригіналі слова: Хочемо ми чи не хочемо, логіка подій і певних соціальних процесів [пропуск. — Упор.] ми мусимо це визнати; до Р[іздва] Х[ристового] (з коментарів і вставок упорядника до видання творів М. Хвильового 1990 р.). 3. Для вказування на зроблений пропуск у тексті цитати — за допомогою трьох крапок, поміщених у дужки такої форми, з відступами між знаками з обох боків дужок (у текстах загального призначення для цього достатньо тільки вживання трьох крапок). ІІІ. Для вказування на зроблений пропуск у тексті цитати у спеціальних текстах застосовують також, крім квадратних, кутові дужки — з трьома крапками всередині них і з відступами між знаками з обох боків. § 164. ЛАПКИ (« », “ ”, „ “, рідше „ ”) Лапки ставимо в таких позиціяах. 1. Для виділення в тексті прямої мови, цитат (див. § 167) — як у тих випадках, коли цитата становить окрему частину складного речення, так і тоді, коли вона вживається в межах простого речення або однієї з частин складного речення як їхній компонент: М. Рильський так характеризував значення словників у житті культурної людини: «І, звісно, не обійтись без користування словником. Один мій знайомий поет і літературознавець якось жартуючи сказав: “Я волію читати словники, ніж поеми. У словнику ті самі слова, що і в поемі, але подані в систематизованому порядку”. Це сказано жартома, але “читати словники” — не така вже дивовижна і дивацька річ, як може здатися» (про доцільність використання різних видів лапок — як зовнішніх і внутрішніх — див. нижче в п. 3). Примітка 1. Такі розділові знаки, як крапка, кома, крапка з комою, двокрапка й тире, ніколи не ставимо перед закритими лапками, а тільки після них. Знак питання, знак оклику й три крапки ставимо або перед закритими лапками, якщо вони стосуються лише слів, поставлених у лапки, або після лапок, якщо ці розділові знаки стосуються всього речення. 197 Примітка 2. Якщо знак питання, знак оклику й три крапки стоять перед закритими лапками, то після лапок у кінці речення ті самі знаки не повторюються; неоднакові ж знаки можемо, залежно від змісту, ставити водночас і перед закритими лапками, і після них, наприклад: Чи знайомі ви з романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»; Невже ти не чув, як гукали: «До зброї!»? Якщо за характером речення в його кінці має стояти крапка, вона зберігається і в тому разі, коли речення закінчується фрагментом у лапках з наявністю перед закритими лапками цих розділових знаків: Бідний багатому: «Здоров будь!». Багатий бідному: «Будь здоров!» (народна творчість). 2. Для виділення в тексті слів (висловів), що їх наводять як «чужі» або з відтінком іронічного, презирливого і подібного ставлення до чужого висловлювання, а також слів незвичайних, слів, ужитих уперше або, навпаки, застарілих, і т. ін.: Моє ім’я враз із кількома іменами подібних до мене «во время оно» оббігало весь край, було пострахом усіх «мирних і вірноконституційних горожан», — з моїм іменем усі вони в’язали поняття перевороту, революції, різні́ (І. Франко); Аж якраз одхилилися двері, і сліпий Жан, брат жінчин, адмірал у одставці, ввійшов під руку з своїм «міноносцем», як він кликав лакея (М. Коцюбинський); Аби тільки те «завтра» швидше прийшло (О. Копиленко); Чужих слів уникав, а як траплялися які «консерватори», «бюджет», кожне з’ясовував (А. Головко). 3. Якщо в цитованому тексті або в прямій мові, узятих у лапки, є інші цитування, а також власні назви, іронічні вислови та інші слова або вислови, що мають уживатися в лапках, доцільно використовувати лапки різної форми — зовнішні і внутрішні. У функції перших рекомендовано вживати кутові лапки, або «лапки-ялинки» («…»), у функції внутрішніх — «лапки-ла́пки» (“…” та ін.): «Це мій “Кобзар”», — сказав він. Якщо з певних причин не вдається використовувати зовнішні і внутрішні лапки різної форми, то в кінці прямої мови або цитати лапки одного виду в безпосередній близькості не повторюються. Не можна писати, наприклад: «Це мій «Кобзар»», — сказав він. Лапки, що виділяють якесь слово (кілька слів) у кінці прямої мови або цитати, зберігаються перед зовнішніми закритими лапками тієї ж форми тоді, коли між ними стоїть знак оклику, знак питання або три крапки: «Ти дивився телефільм «Роксолана»?» — спитав він товариша. На письмі (у рукописних текстах) «лапки-ла́пки» традиційно використовують у формі „…”. 4. Для виділення певних розрядів власних назв (див. § 50, п. 14; § 54, пп. 4, 5, 7; § 55, пп. 1, 3; § 57, п. 1; § 58, пп. 1 – 3). 5. Для виділення в тексті слів або висловів, що їх подають як значення інших слів (висловів): Слово голова, крім свого прямого значення, має ще й кілька переносних: «розум», «керівник», «початок колони» та ін.; голова «керівник» — це метафора. 198 § 165. СКІСНА РИСКА ( / ) Скісну риску ставимо в таких позиціях. 1. В офіційно-діловому та науковому стилях — як розділовий знак між однорідними членами речення та в інших подібних випадках у значенні, близькому як до єднального (=і), так і до розділового (=або) сполучників (з можливістю переважання в різних контекстах то одного, то іншого з цих значень): складна інтонація оклику / питання; тенденції до синтетизму / аналітизму; системність / несистемність мовних явищ (з мовознавчої літератури); на позначення року, що не збігається з календарним, напр.: у 2018/2019 навчальному році (без відступів до і після скісної риски). Уживаються також комбіновані єднально-розділові сполучники і/або, рідше та/або (без відступів до і після скісної риски): порушення авторського і/або суміжних прав; «Типова освітня програма підвищення кваліфікації голів і/або членів правлінь об'єднань співвласників багатоквартирних будинків»; Війна і/або поезія? (назва газетної публікації). Примітка. У тих випадках, де такі сполучення є вже досить усталеними, різною мірою наближаючись до складених слів, і між їхніми компонентами можна поставити також дефіс (див. § 36, п. 2) наприклад: купівля / продаж і купівля-продаж, категорія істот / неістот і категорія істот-неістот (у мовознавстві), скісна риска переходить з розряду пунктуаційних знаків до розряду нелітерних орфографічних знаків (як дефіс у більшості випадків його вживання, апостроф). 2. На позначення співвідношення яких-небудь величин, параметрів: співвідношення курсу гривня / долар. 3. У графічних скороченнях (див. § 62) — без відступів до і після скісної риски: а) замість словосполучень та інших сполучень слів і складних слів (іменників і прикметників): п/в (поштове відділення), р/р (розрахунковий рахунок), х/к (холодного копчення), п/п (по порядку: № п/п), к/т (кінотеатр), т/к (телеканал), с/г (сільськогосподарський) та ін.; б) у позначеннях складених одиниць виміру: км/год (кілометр на годину), Ф/м (фарад на метр) та ін. § 166. КОМБІНОВАНЕ ВЖИВАННЯ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ У різних випадках можливе поєднане вживання двох розділових знаків. Це найчастіше: — ?! (див. § 156, п. 1, прим. 3), !? (див. § 157, п. 1, прим. 3); — …?; …!; ?..; !.. (див. § 162, п. 1); — , — (кома й тире), які ставимо а) у реченнях з прямою мовою та мовою автора; б) у всіх тих випадках у межах речень з випущеними членами 199 (З одного боку, це ніби й не так, а з другого, — факти частково підтвердилися) та з відокремленими і вставленими конструкціями, у складних реченнях, коли — за наявності в них тире — кома має закривати ту чи іншу попередню конструкцію; в) для увиразнення протиставлення між складовими частинами речення: перед указівними словами це, так, такий і под. на початку другої частини речення (див. § 161, ІІІ, прим. 1); — збіг різних знаків у реченнях з наявністю конструкцій у дужках (див. § 163); — збіг різних знаків у реченнях з прямою мовою та мовою автора (див. § 167). § 167. Розділові знаки для оформлення прямої мови та цитат І. Для виділення прямої мови вживаємо лапки, якщо пряма мова йде в рядок, або частіше, якщо кожну з реплік подаємо з нового рядка (з абзацу), тире. 1. Коли пряма мова починається з абзацу, то перед її початком ставимо тире, а в кінці, як звичайно, крапка, знак питання, знак оклику або три крапки (залежно від характеру речення): — Добридень, Замфіре! — Спасибі вам. — Що поробляєш? — З винограднику їду (М. Коцюбинський). 2. Коли пряма мова йде в рядок, без абзацу, то перед її початком мають стояти відкриті лапки (без тире), у кінці — закриті лапки, а перед ними — відповідний до характеру речення розділовий знак (знак питання, знак оклику, три крапки, але не крапка, яку ставимо вже після лапок): У цей час я побачила далеко машину і стала показувати в інший бік: «Дивіться, дивіться! Хтось іде!» (Ю. Яновський). 3. Речення, що вказує, кому належить пряма мова (тобто «слова автора»), може: 1) стояти перед прямою мовою, і в такому разі після нього ставимо двокрапку, а перше слово прямої мови починається з великої літери: Чується немолодий голос хазяйки: «Та двері, двері зачиняйте» (А. Шиян); 2) стояти після прямої мови, і в такому разі після прямої мови ставимо (залежно від характеру речення) кому (там, де мала б бути крапка), знак оклику, знак питання або три крапки, а слова автора починаються з малої літери; після відповідного розділового знака перед словами автора ставимо тире: «Невиправдані людські втрати — найбільша ганьба для командира», — говорив старший лейтенант (О. Гончар); — Тату! татку! — упізнали діти. — Голуб’ята! — батько простер руки (П. Тичина); 200 —Хто там? —запитав на її легенький стукіт біля дверей Ковтун <…> — Я, я! — нетерпляче повторила Яринка (В. Козаченко). Коли пряма мова подається в лапках, після неї також ставимо тире: «Як живете?» — в листі своїм княжна його [Тараса Шевченка] запитує (Д. Білоус). Примітка. Якщо слова автора при цьому починаються словами так, ось що, ось як і под., то в тих випадках, де після прямої мови мали б стояти кома й тире, ставимо тільки тире: «Треба завжди бути чесними» — так казала дітям мати; 3) розривати пряму мову, і тоді, якщо пряма мова починається з абзацу, перед її початком ставимо тире, а якщо без абзацу (в рядок), перед початком і в кінці її ставляться лапки, і застосовуються такі правила: а) коли на місці розриву не має бути ніякого розділового знака або мали б бути кома, крапка з комою, двокрапка або тире, то перед словами автора й після них ставимо комбінований знак кома й тире, а пряма мова продовжується з малої літери: — У мене, — вів своє дід, — сини, двоє, на фронтах (Л. Смілянський); — Батьку, — мовила тихо, — ви так гарно співали, так гарно... (П. Загребельний); «Мамо, — каже старший син, — ходім додому!» (Марко Вовчок); б) коли на місці розриву мала б бути крапка, то перед словами автора ставимо кому й тире, а після них — крапка й тире, причому пряма мова продовжується з великої літери: — Зроду не чув, щоб лисиці так кидались на людей. — А я чув, — сказав Жадан. — І не тільки чув. Бачив (Ю. Щербак); в) коли на місці розриву мав би бути знак питання або знак оклику, то перед словами автора зберігаємо цей знак і додаємо тире, а після слів автора ставимо крапку й тире, причому пряма мова продовжується з великої літери: — А, це ти, Максиме? — зрадів Карпо. — Заходь, заходь! (М. Коцюбинський); — Оце довчивсь! — почав батько мені. — Що ж тепер?.. (А. Тесленко); г) коли на місці розриву мали б бути три крапки, то вони залишаються перед тире. Пряму мову продовжуємо або з великої, або з малої літери залежно від того, яка літера була б після трьох крапок за відсутності розриву. Після слів автора в першому випадку ставимо крапку й тире, а в другому — кому й тире: — Ходять тут усякі... — бурмоче дід. — Недавно двоє пройшло (О. Донченко); — Гратиму!.. й я гратиму?.. Ну й… — глянув навкруги, — ну й життя гарне!.. (А. Тесленко); ґ) коли одна частина слів автора стосується першої частини прямої мови (тієї, що стоїть до розриву), а друга — другої, то після слів автора ставимо двокрапку й тире, а пряму мову продовжуємо з великої літери: — Зараз, — сказав Матюха. Потім згадав щось і повернув голову до жінки: — Де там та Зінька з кислицями? (А. Головко). 201 Примітка. Діалоги й полілоги можна подавати без абзаців, що буває здебільшого тоді, коли їх хтось переказує. У такому разі лише першу репліку подаємо з абзацу й перед нею ставимо тире, а далі репліки наводимо в лапках; після них перед авторськими словами ставимо тире, а перед ними після авторських слів — двокрапка: — Страх, розказує, яке діялось: народу, каже, як на війні, сила-силенна... а кінні наступають, душать. «Розходьтесь!» — гукають. А ті: «Не підемо, давай нам наше... ми за правду» (М. Коцюбинський). 4. Коли пряма мова стоїть усередині слів автора, перед нею стоїть двокрапка, а після неї ставимо: 1) кома, якщо це потрібно в умовах контексту: Казав пан: «Кожух дам», та й слово його тепле (прислів’я); 2) тире: а) у разі відсутності розділового знака на місці розриву слів автора: На зауваження вчителя з приводу запізнення учень пояснив: «Дуже довго не було автобуса» — і сів на своє місце; б) якщо пряма мова закінчується такими розділовими знаками, як три крапки, знак питання або знак оклику: Діти нудяться в хатині, Нудять, нарікають: «І нащо зима та люта?» — Все вони питають (Леся Українка). 5. Коли кілька реплік прямої мови йдуть у рядок, без указівки, кому вони належать, то кожну з них беремо в лапки, а між репліками ставимо тире: «А в тебе земля ще де є?» — «Ні, нема». — «А хата є?» — «Є» (Панас Мирний). Перед кожною реплікою (у тому числі й перед першою) можна також ставити тире, тоді кожну парну репліку слід брати в лапки, наприклад: — А в тебе земля ще де є? — «Ні, нема». — А хата є? — «Є». 6. Якщо в діалозі, що подається в рядок, після репліки одного з учасників ідуть слова автора, то перед наступною реплікою іншого учасника тире не ставимо: «Простіть мені; чого нам сваритись?» — каже вона, аж плаче. «Про мене, — кажу. — Якби мене ніхто не зачіпав, я б довіку нікого й пальцем не зачепила» (І. Нечуй-Левицький). Примітка. Звичайно не виділяють (лапками або тире) чужу мову і тоді, коли немає вказівки на те, кому вона належить (це невідомо або не має значення): Кажуть: скупий двічі платить; — Друкарська? — Так. Маю намір купити згодом. Кажуть, у німців чудові машинки (О. Шугай). У друкованих засобах масової інформації вставлені речення, подібні до слів автора, виділяють звичайно комами: Учора, повідомляє наш кореспондент, відбулася зустріч лідерів країн Євросоюзу (з газети). ІІ. Для оформлення цитат застосовуюємо такі розділові знаки. 202 1. Цитати, включені в авторський текст, беремо в лапки. Інші розділові знаки при них розставляємо так, як у реченнях з прямою мовою та словами автора. Наприклад: У Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова». Цитати, що виступають як самостійні висловлення (наприклад, в епіграфах), лапками не виділяються. 2. Якщо цитату наводимо не повністю, а з пропуском, його позначаємо трьома крапками — на початку, в середині або в кінці цитати (у текстах спеціального призначення знак три крапки на місці пропуску можна ставити у квадратні або кутові дужки (див. § 163, ІІ, п. 3, ІІІ). Пропуски на початку цитати позначаємо по-різному. Якщо цитата подаємо як пряму мову після двокрапки, перше її слово після трьох крапок пишеться з малої літери: Про цей переклад «Іліади» І. Франко сказав: «<…> се не популяризований, але справді націоналізований наш український Гомер, і то націоналізований так щасливо, що я не знаю нації, яка могла б похвалитися подібною працею» (О. Кундзич). Якщо ж цитата подана як пряма мова, але на початку речення в цілому перед авторськими словами, перше слово в ній після трьох крапок пишеться з великої літери: «<…> Іноді словник Грінченка збивається своїм характером на словник тлумачний, не даючи російських відповідників до українських слів, а обмежуючись поясненням останніх російською мовою <…>», — зауважував М. Рильський. Якщо цитата органічніше включена в текст, виступаючи як підрядна частина складнопідрядного речення, як частина речення зі вставленими словосполученнями або реченнями, що вказують на її автора, вона починається завжди з малої літери (навіть тоді, коли її взято повністю), за винятком власних назв, і без зазначення можливого пропуску на її початку: Максим Рильський писав, що «глибока народність лексики Малишка, граматичного, синтаксичного ладу його творів не підлягає сумніву»; Як відзначав Олесь Гончар, «ХХ сторіччя принесло нашій мові й культурі високі злети і найскладніші випробування». 3. Якщо під час цитування з’являється потреба у вставленні пояснень, їх подають або в круглих (див. § 163, п. 1), або (у текстах спеціального призначення) у квадратних дужках (див. § 163, ІІ, п. 2). У круглих дужках (з виділенням курсивом) подають також зауваження, примітки в межах певної цитати на зразок: Куренями в Січі звалися великі, довгі хати, в яких жили запорожці (примітка наша. — Ред.), «… (курсив мій. — Упорядник)…» і под. Примітка 1. Про вживання в цитованому тексті зовнішніх і внутрішніх лапок див. § 164, п. 4. Примітка 2. Прізвище автора або інше джерело цитування подаємо після цитати звичайно в круглих дужках (див. § 163, І, п. 5); якщо ж указівка на автора (джерело) наводиться нижче, зокрема в епіграфах, джерело зазначається переважно без дужок (див. § 155, п. 1, прим. 2). У тих випадках, коли цитату наводимо в дужках усередині речення, її 203 джерело зазначається звичайно після крапки й тире (див, наприклад, § 158, І, п. 15, 1, у примітці ілюстрацію з творів М. Коцюбинського). Про вживання крапки в кінці речення у цитатах (епіграфах і т. ін.) при зазначенні (у дужках і без них) їхніх авторів та інших джерел цитування див. § 155, п. 1, прим. 2. § 168. Правила рубрикації тексту і розділові знаки для оформлення пунктів переліку Для оформлення рубрик переліку (переважно в офіційно-ділових та наукових текстах) використовують такі способи членування тексту — з поданням кожної рубрики з абзацу або рідше в рядок. 1. У разі потреби в кількаступеневому членуванні тексту від ширших до вужчих за змістом його положень застосовуємо комбіновану систему літерно-цифрової нумерації: — римські цифри (з крапкою після них) або великі літери (з крапкою) — на найвищому рівні членування тексту (речення після них починається з великої літери, а в кінці його ставимо крапку); — арабські цифри (з крапкою) — на середньому рівні членування (речення після них починається з великої літери, а в кінці його ставимо крапку); — арабські цифри (з дужкою після них) — на нижчому рівні членування (речення після них починається з малої літери, а в кінці його ставимо крапку з комою); — малі літери (з дужкою) — на найнижчому рівні членування (речення після них починається з малої літери, а в кінці його ставимо крапку з комою). 2. У разі такої ж потреби застосовують також, причому дедалі ширше, інший принцип — використання тільки арабських цифр (з крапками після них) з послідовним їх додаванням від однієї до більшої кількості: 1. Загальні положення 1.1. Національна академія наук України (далі — НАН України) є вищою науковою самоврядною організацією України, що заснована на державній власності. 1.2. НАН України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та Статутом НАН України, який ухвалюється та реєструється в порядку, встановленому законом. 1.3. НАН України є правонаступником Академії наук України, що була заснована в 1918 році і в подальшому йменувалася Українською академією наук, Всеукраїнською академією наук та Академією наук Української РСР […] і т. д. (Статут Національної академії наук України). 204 3. Якщо ж немає потреби в такому ступеневому членуванні тексту, звичайно використовують арабські цифри з крапкою і ще частіше — арабські цифри з дужкою та малі літери, наприклад: Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п’яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я <…> і т. д. (Конституція України). Особливо це застосовують тоді, коли перелік подають в рядок: Комп’ютер складається з: а) системного блока; б) монітора; в) клавіатури (у таких випадках замість крапки з комою можна використовувати й кому, а двокрапка перед переліком не обов’язкова). 4. Використовують також спосіб абзацного членування тексту при переліку за допомогою тире: 12.6. Президія НАН України за рекомендацією загальних зборів відповідного відділення НАН України: — призначає на посаду керівника наукової установи НАН України; — за наявності вмотивованих заперечень, оголошує новий конкурс, призначивши виконувача обов’язків керівника наукової установи НАН України на строк не більш як шість місяців (Статут Національної академії наук України). 205 ПОКАЖЧИК авторите́т § 131 а́вторка § 32, п. 4 автохто́н § 131 Ага́та § 124 Агата́нгел § 123 Агафа́нгел § 123 агент § 19, п. 2 аге́нтство § 19, п. 2 аге́нтство Інтерфа́кс-Азербайджа́н § 54, п. 5, прим. 2 аге́нтство Украї́нські Націона́льні Нови́ни § 54, п. 5, прим. 2 аге́нтство Франс Пресс § 54, п. 5, прим. 2 агіта́ція § 122, п. 1 агіта́ція § 5 агра́рний § 40, п. 2, 2, а агра́рно-промислóвий § 40, п. 2, 2, а агре́сія § 5 агре́сор § 122, п. 1 агробíзнес § 35, п. 4, 2 агроеколо́гія § 130, п. 1 агрокультýра § 36, п. 1, 3 агрокультýрний § 40, п. 1, 1 агроно́м § 9, п. 2, 6 агрудний знак «За безпе́ку наро́ду» § 57, п. 1 а́ґрус § 6, п. 1 а́ґрусовий § 6, п. 1 Ада́менко § 32, п. 9 А́ дамс § 134 Аделаї́да § 129, ІІ адже́ ж § 43, п. 2, 1 А́ длер § 134 адмінресýрс § 35, п. 4, 1 адмінрефóрма § 35, п. 4, 1 Адона́й § 53, п. 1 Адріанóполь § 154, п. 2, 5 Адріа́тика § 129, ІІІ, п. 2 ад’ю́нкт § 138, п. 1, 2 ад’юта́нт § 138, п. 1, 2 аеромéтод § 35, п. 4, 2 аеропла́н § 121, п. 1, 1 аеропорт «Бори́спіль» § 50, п. 14 АЕС § 63, п. 9 Азóво-Чорномóр’я § 154, п. 2, 4 азе́фи § 49, п. 5 А́ зія § 50, п. 1 Азо́вське мо́ре § 50, п. 1 А А-340 § 58, п. 4 А́ арне § 137 Аа́хен § 137 аба́т § 128, п. 1 Абашúдзе § 144, п. 7, 3, а Абд ель Кері́м § 49, п. 2 аби́куди § 41, п. 1, 9 аби́-то § 41, п. 3, 3 аби́що § 44, п. 2, 1 аби́як § 41, п. 1, 9 аби́як § 44, п. 2, 1 абітуріє́нт § 130, п. 1 або́ ж § 43, п. 2, 1 абориге́н § 5 або́що § 43, п. 1 аброморфéма § 35, п. 4, 2 абсолю́тно сухи́й § 40, п. 1, 4, прим. 1 Абхáзія § 153, п. 2, 1 абхáзький § 153, п. 2, 1 абúхто § 39, п. 1 абúчий § 39, п. 1 абúякий § 39, п. 1 аванга́рд § 122, п. 1 аванпо́ст § 28, прим. аванпо́стний § 28, прим. а́вгієві ста́йні § 49, п. 9, 3, прим. 2 авдито́рія § 131 Авдіє́вський § 142, п. 2 Авенíр § 143, п. 2, прим. 1 авіарéйс § 35, п. 4, 2 Авраа́м § 137 Авро́ра § 131 А́ встро-Угóрщина § 154, п. 2, 4 А́ встро-Угóрщина § 154, п. 3, 1 А́ встро-Угóрщина § 36, п. 2, 3 авт. — автор; авторський § 62, п. 1 автенти́чний § 131 автобіогра́фія § 131 автовідповідáч § 35, п. 4, 2 автовокзáл § 35, п. 2, 4 автомагістрáль § 36, п. 1, 3 автомобілі «Ніса́н» § 58, п. 2 автомобі́ль § 121, п. 1, 2 автомобі́ль § 131 автомобі́ль § 140 автомотогурто́к § 36, п. 1, 7 а́втор § 131 А́ втор § 60, п. 1 206 Аї́да § 129, ІІ Айве́нго § 133 Айзена́х § 136, п. 1 акад. — академік § 62, п. 1 академвідпýстка § 35, п. 4, 1 акаде́мік § 129, І, п. 6 акаде́мік § 32, п. 1, прим. акаде́мік § 56, прим. 1 академі́чний § 33, п. 2 Ака́т Дамкѐнг § 49, п. 4 акватéхніка § 35, п. 4, 2 7-А клас § 35, п. 5, 6 аксіо́ма § 129, І, п. 2 акти́в § 54, п. 6 Акт проголо́шення незале́жності Украї́ни § 55, п. 1 акумулятор § 128, п. 1 Ак’я́б § 138, п. 1, 1 Ак’я́р § 151, п. 1 Алата́у § 50, п. 4, прим. Алатáу § 154, п. 3, 3 Алба́нія § 121, п. 1, 1 але́ ж § 43, п. 2, 1 А́ лекс § 134 Александрóв § 144, п. 2 Алексє́єв § 144, п. 3, 3 Алжи́р § 129, ІІІ, п. 3 алжирець § 129, ІІІ, п. 3 алкотéст § 35, п. 4, 2 Алла́х § 122, п. 4 Алла́х § 128, п. 1 Алла́х § 53, п. 1 Алмати́ § 140 Алéсь Адамóвич § 144, п. 1 Алфьóров § 144, п. 4, 2 альбатро́с § 139, п. 1, 2 Альбе́рта § 139, п. 1, 2 Альтамíра-і-Кревéа § 146, п. 3, 2 альтруї́ст § 129, ІІ альфа § 51 а́льфа Мало́ї Ведме́диці § 51 алюмі́нієвий § 33, п. 6 алюмі́ній § 121, п. 1, 2 Аля́б’єв § 144, п. 3, 2 Аля́б’єв § 144, п. 12 Аля́ска § 121, п. 1, 2 Аля́ска § 153, п. 1 аля́скинський § 153, п. 1 Амальте́я § 123 Амангельди́ § 140 Аме́рика § 129, ІІІ, п. 2 амплуа́ § 140 амудар’ї́нський § 153, п. 1 амудар’їˊнський § 154, п. 3, 3 Амудар’я́ § 151, п. 1 Амудар’я́ § 153, п. 1 Амудар’я́ § 154, п. 3, 3 Амудар’я́ § 50, п. 4, прим. Ан-124 § 35, п. 5, 5 Ан-225 § 35, п. 5, 5 Ан-225 § 58, п. 4 Ана́ньїн § 3 анархі́чний § 33, п. 2 ана́тема § 123 ана́фема § 123 а́нгел § 49, п. 7, 2, прим. 1 А́ нглія § 5 Андо́рра § 128, п. 3 андоррець § 128, п. 3 Андрéєв § 144, п. 3, 3 Андрíєво-Івáнівка § 154, п. 3, 2 андрíєво-івáнівський § 154, п. 3, 2 Андрі́єва § 33, п. 6 Андрі́єве § 33, п. 6 Андрі́єві книжки́ § 49, п. 9, 1 Андрі́їв § 9, п. 3, 5, г Андрі́ївська це́рква § 55, п. 2 Андрі́ївський § 9, п. 3, 5, г Андрі́ївський узві́з § 50, п. 11 Андрі́й § 33, п. 6 Андрі́й Первозва́ний § 53, п. 1 ані́ж § 43, п. 1 аніскі́льки § 41, п. 1, 9 аніскі́льки § 44, п. 2, 1 анітеле́нь § 41, п. 1, 9 анітро́хи § 41, п. 1, 9 анітро́хи § 44, п. 2, 1 аніхтó § 39, п. 1 анічичи́рк § 41, п. 1, 9 анічúй § 39, п. 1 аніщó § 39, п. 1 анія́к § 41, п. 1, 9 анія́к § 44, п. 2, 1 анія́кий § 39, п. 1 анна́ли § 128, п. 1 Анáньїн § 144, п. 13, 1, а Анáньїно § 149, п. 4, 2 анота́ція § 128, п. 2, прим. Анрі́ § 129, І, п. 3 Анрі́ § 140 Анта́нта § 50, п. 7 Антаркти́да § 129, ІІІ, п. 2 Антаркти́да § 50, п. 1 Анта́рктика § 129, ІІІ, п. 2 207 Анте́й § 49, п. 7, 2 антиалкого́льний § 31, п. 5 антиаргуме́нт § 31, п. 5 антиаромати́чний § 31, п. 5 антивíрус § 35, п. 4, 4 «Анти-Дюринг» § 35, п. 4, 4, прим. 1 антиелектро́н § 35, п. 4, 4, прим. 2 антиестети́чний § 31, п. 5 антиєвропе́йський § 31, п. 5 антиімперіалісти́чний § 35, п. 4, 4, прим. 2 антиінфекці́йний § 35, п. 4, 4, прим. 2 антиінфляці́йний § 31, п. 5 антиінфляці́йний § 35, п. 4, 4, прим. 2 антиістори́чний § 35, п. 4, 4, прим. 2 антинауко́вий § 31, п. 5 антиоки́слювач § 35, п. 4, 4, прим. 2 антиурядо́вий § 31, п. 5 антиурядо́вий § 35, п. 4, 4, прим. 2 анти́чний світ § 52, п. 2, прим. 3 антия́дерний § 31, п. 5 Анті́н § 9, п. 2, 6, прим. Анті́н § 32, п. 11, прим. Антíн § 143, п. 2, прим. 1 антоло́гія § 123 Анто́нівна § 32, п. 11, прим. Анто́ніо § 140 Анто́нович § 32, п. 11, прим. антрополо́гія § 123 Аньóлек § 144, п. 5, 2 Апеляці́йний суд Закарпа́тської о́бласті § 54, п. 1 Аполло́н § 49, п. 7, 2 Аполло́н Бельведе́рський § 55, п. 2 апте́ка § 123 ара́би § 49, п. 6 Ара́бська Респу́бліка Єги́пет § 50, п. 6 Аравíйське мóре § 151, п. 2, 2 Аракчéєв § 144, п. 3, 3 Арзамáс § 153, п. 2, 3 арзамáський § 153, п. 2, 3 Аріє́ль § 130, п. 1 а́рка § 9, п. 2, 1, прим. 2 арк. — аркуш § 62, п. 1 А́ рктика § 129, ІІІ, п. 2 Арно́ § 140 арсена́л § 121, п. 1, 1 арсена́л § 140 Артемо́вський § 9, п. 3, 5, е артеріа́льний § 129, І, п. 2 арте́рія § 129, І, п. 2 Артéм § 144, п. 1 Артéмов § 144, п. 4, 2 артпóлк § 35, п. 3, 2 артрúнок § 35, п. 4, 2 Арту́р § 124 Арéф’єв § 144, п. 12 арф’я́р § 7, п. 1, прим. архаї́чний § 3 архаї́чний § 33, п. 2 арха́нгел § 49, п. 7, 2, прим. 1 археологі́чний § 33, п. 2 архидия́кон § 35, п. 4, 3 архиєре́й § 31, п. 4, прим. архимандри́т § 31, п. 4, прим. архистрати́г § 31, п. 4, прим. архі́в § 129, І, п. 6 архіважли́вий § 31, п. 4 архієре́й § 31, п. 4, прим. архімандри́т § 31, п. 4, прим. архіме́дова спіра́ль § 49, п. 9, 3, прим. 2 архімільйоне́р § 31, п. 4 архіскладни́й § 31, п. 4 архіскладнúй § 35, п. 4, 3 архістрати́г § 31, п. 4, прим. архітектýрно-будіве́льний § 40, п. 2, 2, а архішахрáй § 35, п. 4, 3 а/с (абонентська скринька) § 62, п. 4 Аскáнія-Нóва § 152, п. 4, 2 а́стма § 123 астрокорéкція § 35, п. 4, 2 асфа́льт § 121, п. 1, 2 ательє́ § 139, п. 1, 1 ательє́ § 140 Ате́ни § 123 Атланти́да § 129, ІІІ, п. 2 Атла́нтика § 129, ІІІ, п. 2 Атланти́чний океа́н § 121, п. 1, 1 атлáнтік-сíтинський § 154, п. 3, 4 Атлáнтік-Сíті § 154, п. 3, 4 АТС § 61, п. 2 аудито́рія § 131 аудіє́нція § 129, І, п. 2 аудіє́нція § 131 аудіоальбóм § 35, п. 4, 2 аутса́йдер § 131 Афанáсьєв § 144, п. 3, 2 Афі́на § 49, п. 7, 2 Афі́ни § 123 А́ фрика § 129, ІІІ, п. 2 А́ фрика § 152, п. 1 африка́нці § 49, п. 6 Ахілле́с § 49, п. 7, 2 ахілле́сова п’ята́ § 49, п. 9, 3, прим. 2 208 Ахме́д § 122, п. 4 ацте́ки § 49, п. 6 А́ чинськ § 149, п. 4, 3, а Ашгабáт § 154, п. 2, 5 Аюда́г § 154, п. 3, 3 баро́ко § 128, п. 1 баро́метр § 127 баро́н § 56, прим. 2 баски́й § 26, п. 2, 1, а, прим. ба́ско § 26, п. 2, 1, а, прим. Баскунчáк § 153, п. 2, 2 баскунчáцький § 153, п. 2, 2 батальйо́н § 8, п. 1, 2 ба́тенько § 26, п. 2, 1, б ба́тенько § 32, п. 9 баті́г § 22, 5 батожи́ти § 22, 5 ба́тьків § 9, п. 1, 1, в Ба́тьківщи́на § 60, п. 3 ба́тько § 33, п. 6 батько § 41, п. 3, 1, прим. 2 ба́тькова § 33, п. 6 ба́тькове § 33, п. 6 бац § 27, п. 7 башки́р § 129, І, п. 6 башта́нник § 29, п. 1, 3 Баянго́л-Монго́льський автоно́мний о́круг § 50, п. 8 Б — байт § 62, п. 1 Бáден-Бáден § 152, п. 5 бджола́ § 10, п. 1 бджола́ § 10, п. 2, 2 бджоли́ний § 33, п. 4 Беатрі́с § 140 Беатріче § 129, І, п. 3 бебібум § 133 без Андрíя Бáйка § 142, п. 3, прим. 2 безба́тченко § 27, п. 6 безба́тченко § 32, п. 9 без ві́дома § 41, п. 2, 1 бе́звісти § 41, п. 1, 2 безголі́в’я, § 9, п. 3, 2, а безголо́сся § 9, п. 3, 2, а бездорі́жжя § 9, п. 3, 2, а без жа́лю́ § 41, п. 2, 1 беззву́чний § 29, п. 1, 1 безіме́нний § 7, п. 4, прим. 1 без кінця́ § 41, п. 2, 1 без кінця́-кра́ю § 41, п. 2, 1 безкори́сливий § 31, п. 2 безкра́їй § 31, п. 2 без кра́ю § 41, п. 2, 1 без ла́ду́ § 41, п. 2, 1 без лі́ку § 41, п. 2, 1 без мети́ § 41, п. 2, 1 без на́міру § 41, п. 2, 1 без Нíни Бáйко § 142, п. 3, прим. 2 Б Б-17 § 35, п. 5, 5 б § 44, п. 1, 12 ба́ба § 33, п. 3 ба́ба-яга́ § 49, п. 7, 3, прим. ба́бин § 33, п. 3 бага́ж § 5 багатвéчір § 35, п. 4, 1 бага́тий § 19, п. 2 бага́то-бага́то § 35, п. 5, 1 багатопрогі́нний § 40, п. 1, 4 багатоспрямóваний § 40, п. 1, 4 бага́тство § 19, п. 2 бага́цько § 26, п. 2, 1, а Багірзадé § 146, п. 3, 4, прим. Багíров § 144, п. 7, 1 бажа́нь, § 26, п. 2, 2 базе́дова хворо́ба § 49, п. 9, 3, прим. 2 Ба́зель § 121, п. 1, 2 Ба́зель § 139, п. 1, 2 Базіліо § 140 байра́к § 12, п. 2 Бакý § 153, п. 1 бакúнський § 153, п. 1 Баку́ § 140 бал § 121, п. 1, 1 бала́нс § 121, п. 1, 1 бала́ст § 28, прим. бала́стний § 28, прим. бале́т «Лебе́дине о́зеро» § 55, п. 3 ба́лка § 26, п. 1, 3, прим. Балка́нський піво́стрів § 50, п. 1 Балка́нські краї́ни § 50, п. 7 Ба́лтика § 129, ІІІ, п. 2 бальза́ківські тради́ції § 49, п. 9, 3, прим. 1 Бангкóк § 153, п. 2, 3, прим. 1 бангкóкський § 153, п. 2, 3, прим. 1 бандури́ст § 32, п. 14 банкі́р § 32, п. 14 банк «Півде́нний» § 54, п. 4 Барб’є́ § 138, п. 1, 1 Барб’є́ § 140 Барбю́с § 138, п. 2, 2 барви́стий § 33, п. 5 Бардíїв § 150, п. 1, 3 209 безпе́ка § 21 безпе́чний § 21 без пуття́ § 41, п. 2, 1 без слі́ду § 41, п. 2, 1 без смаку́ § 41, п. 2, 1 без су́мніву § 41, п. 2, 1 без уга́ву § 41, п. 2, 1 без упи́ну § 41, п. 2, 1 безха́тченко § 32, п. 9 без че́рги § 41, п. 2, 1 без’я́дерний § 7, п. 4 без’язи́кий § 7, п. 4 Бейкер-стрі́т § 129, ІІІ, п. 4, прим. 1 бекере́ль § 128, п. 3 Бе́кі § 128, п. 4 Беккере́ль § 128, п. 3 Бе́кон § 133 беладо́на § 128, п. 1 Белгрáд § 154, п. 2, 5 белетри́стика § 128, п. 1 Бе́ллоу § 133 Бенуа́ § 140 Беранже́ § 140 Бе́рд § 135 Бердя́єв § 144, п. 3, 2 бе́рег § 9, п. 2, 3 Бе́регівський о́круг § 50, п. 8 берегти́ § 5 берегти́ § 14, п. 3 Березíвський § 141 Березинá § 149, п. 4, 2, прим. березне́вий § 33, п. 6 Березникú § 149, п. 4, 3, е Березникú § 152, п. 2 берíзки-бе́ршадський § 154, п. 3, 1 Берíзки-Бе́ршадські § 154, п. 3, 1 бері́зка § 9, п. 3, 5, б Бе́рклі-сквер § 50, п. 5 Бе́ркшир § 135 бертоле́това сіль § 49, п. 9, 3, прим. 2 Бе́ртон § 135 бе́ршадський § 27, п. 3 Бе́ршадь § 27, п. 3 Бессеме́р § 128, п. 3 бессеме́рівський § 128, п. 3 Бестýжев § 144, п. 2 бета § 51 бе́та Терезі́в § 51 Бе́тті § 128, п. 3 бетхóвенський § 147, п. 3 Бє́жецьк § 149, п. 1, 3 Бє́ла § 144, п. 11 Бєлóво § 149, п. 1, 3 Бє́лгород § 149, п. 1, 3 Бє́лий § 144, п. 11 Бє́ликов § 144, п. 7, 3, г Бєлíнський § 144, п. 3, 4 Бє́лорє́цьк § 149, п. 1, 3 Б’єрнсон § 132 Б’є́рнсон § 132 б’єф § 138, п. 1, 1 Бжозóвич § 144, п. 6, 2 Бéздна § 149, п. 1 бóзна в ко́го § 39, п. 2 бóзна-чий § 44, п. 3, 2 бóзна-що § 39, п. 2 бóзна-як § 44, п. 3, 2 бíзнес-план § 36, п. 2, 2, а бýзький § 153, п. 2, 1 би § 44, п. 1, 12 Біарри́ц § 129, І, п. 2 бібл. — біблійний; бібліографічний; бібліотечний § 62, п. 1 бібліоте́ка § 123 Бі́блія § 53, п. 4 бі́знес § 129, І, п. 6 бізнесме́н § 134 бі́знес-проє́кт § 36, п. 2, 2, а БілАЗ § 61, п. 3, прим. 2 Бі́ла олімпіа́да § 52, п. 2 Бі́ла Це́рква § 50, п. 1, прим. бі́лий-бі́лий § 35, п. 5, 1 Білл § 128, п. 3 білль § 128, п. 1 Білове́зька Пу́ща § 149, п. 1, 3 Білове́зька Пу́ща § 50, п. 1, прим. Біловéрхий § 141 білокрі́вці § 36, п. 1, 2 біломóрський § 154, п. 2, 6 біломóрці § 154, п. 2, 6 Білопíлля § 154, п. 2, 1 білопíльський § 154, п. 2, 1 білору́ска § 49, п. 6 Білору́сь § 149, п. 1, 3 Білоруський автомобільний завод § 61, п. 3, прим. 2 Білостóк § 149, п. 1, 3 Білоцеркíвський § 146, п. 4 білоцеркíвський § 153, п. 2 білоцеркíвський § 154, п. 2, 6 білоцеркíвці § 154, п. 2, 6 білува́тий § 33, п. 7 більш-менш § 35, п. 5, 2 біля Па́рк-лейн § 140 210 біля Ри́джент-стрі́т § 140 біля Фолл-ри́вер § 140 біоцúкл § 35, п. 4, 2 біржови́й § 33, п. 6 Бі́рма § 50, п. 8 Бі́смарк § 128, п. 4 Бóкна-фіóрд § 154, п. 3, 4 Бíла § 149, п. 1, 3 Благовє́щенськ § 149, п. 1, 3 Благові́щення § 53, п. 3 Благодáрне § 150, п. 1, 1 благослове́нний § 29, п. 3, 2 блаже́нна Феодо́ра § 53, п. 2, прим. 1 блаже́нний § 29, п. 3, 2 блаки́тно-си́ній § 40, п. 2, 2, г Бíла Підля́ська § 149, п. 1, 3 Бíла Цéрква § 153, п. 2 Бíла Цéрква § 154, п. 1, 1 Бíла Цéрква § 154, п. 2, 6 Бóлдіно § 153, п. 1 бóлдінський § 153, п. 1 Бле́квуд § 134 Бле́ксміт § 124 Бíле мóре § 154, п. 2, 6 бли́жній § 33, п. 1 близьки́й § 26, п. 2, 1, а бли́зькість § 26, п. 2, 1, а бли́зько § 26, п. 1, 1 бли́зько § 26, п. 2, 1, а блиск § 28, прим. бли́снути § 28, прим. Бéлич § 144, п. 2 Бéлич § 144, п. 6 бліцновúни § 35, п. 4, 3 бліцопи́тування § 35, п. 4, 3 бло́гер § 122, п. 1 блок § 121, п. 1, 1 блок § 140 блок-систéма § 36, п. 2, 2, а блу́за § 121, п. 1, 1 блю́мінг § 121, п. 1, 2 Бляйбтрой § 136, п. 1 Бáнська Бúстриця § 150, п. 1, 1 Бáня-Лýка § 154, п. 3, 1 бáня-лýцький § 154, п. 3, 1 боа́ § 140 бобови́ння § 32, п. 6 бовва́н § 29, п. 4 боввані́ти § 29, п. 4 Бог § 9, п. 3, 5, е Бог § 53, п. 1 Бог § 53, п. 2 Бог § 53, п. 2, прим. 2 Бог § 53, п. 2, прим. 3 Богдáн § 143 Бог Дух Святи́й § 53, п. 2 бог зна коли́ § 53, п. 2, прим. 3 бог зна що § 53, п. 2, прим. 3 бог з ним (з тобо́ю) § 53, п. 2, прим. 3 боги́ня Ге́ра § 53, п. 1, прим. боги́ Старода́внього Єги́пту § 53, п. 1, прим. Богоро́диця § 53, п. 2 Бог Оте́ць § 53, п. 2 бог Посейдо́н § 53, п. 1, прим. Бог Син § 53, п. 2 бог торгі́влі § 53, п. 1, прим. бодибíлдинг § 35, п. 4, 2 бодіáрт § 35, п. 4, 2 боєзда́тність § 35, п. 2, 4 бо ж § 43, п. 2, 1 бо́же § 53, п. 2, прим. 3 Боже § 53, п. 2, прим. 3 бо́же збав § 53, п. 2, прим. 3 боже́ственний § 29, п. 3, 2 Божий § 53, п. 2, прим. 2 Бо́жий про́мисел § 53, п. 2 «бо́їнг» § 58, п. 2 бойки́ня § 32, п. 4 бойови́й § 33, п. 6 болга́рин § 5 Болгра́д § 35, п. 3, 1 Бологé § 150, п. 1, 1 боло́то § 9, п. 3, 2, а бонапарти́зм. § 49, п. 5 бо́нна § 128, п. 1 боре́ць § 9, п. 3, 5, а боре́ць § 32, п. 3 Бори́сівна § 32, п. 11 Бористе́н § 123 Борисфе́н § 123 Бо́ричів Тік § 50, п. 11 Боровé § 152, п. 3 Боровико́вський § 9, п. 3, 5, е Боровичí § 149, п. 4, 3, д борода́а § 9, п. 3, 2, а Бородінó § 149, п. 4, 1, в Бородінó § 150, п. 1, 2 Бородінó § 152, п. 3, прим. борона́ § 9, п. 3, 2, а боротьбі́ст § 32, п. 14 Борúсов § 144, п. 7, 3, б Борúспіль § 148, прим. Боси́й § 144, п. 11 211 босо́ніж § 41, п. 1, 8 босто́н § 50, п. 12 Ботвúнник § 144, п. 7, 3, б Боттіче́ллі § 128, п. 3 бою́ся § 9, п. 1, 1, д боягу́ззтво § 19, п. 1, 2 боязки́й § 26, п. 2, 1, а, прим. бо́язкість § 26, п. 2, 1, а, прим. бра § 140 браві́симо § 128, п. 1 Брази́лія § 129, ІІІ, п. 6 бранденбýрзький § 154, п. 2, 5 брат § 19, п. 2 бра́ти § 11, п. 2 бра́тик § 32, п. 1 бра́тів § 9, п. 1, 1, в брат-і-сестрá. § 36, п. 2, 1, г бра́тній § 33, п. 1 бра́тство § 19, п. 2 бра́тський § 19, п. 2 бра́узер § 133 бра́унінг § 133 бра́унінг § 49, п. 5 Бр́а́хма § 49, п. 7, 1 Бра́хма § 53, п. 1 брахма́н § 122, п. 4 брек § 133 Брест-Лито́вськ § 52, п. 2, прим. 2 Брест-Лито́вський ми́рний до́говір § 52, п. 2, прим. 2 Бретáнь § 152, п. 1 Брето́н де лос Ерре́рос § 49, п. 2 Бре́ттон-Вудс § 52, п. 2, прим. 2 Бре́ттон-Ву́дська конфере́нція § 52, п. 2, прим. 2 бреха́ти § 11, п. 2 брига́да § 129, ІІІ, п. 1 брига́да § 5 бригади́р § 32, п. 14 бри́зки § 28, прим. бри́знути § 28, прим. бри́нькати § 27, п. 2 бриньча́ти § 27, п. 2 Брита́нія § 129, ІІІ, п. 4 брита́нський § 129, ІІІ, п. 4 брід § 50, п. 11 Бріє́нн § 129, ІІІ, п. 4, прим. 2 Брáнденбург § 154, п. 2, 5 Брóнниці § 149, п. 4, 1, б Брóнниці § 149, п. 4, 3, д Бро́кес § 128, п. 4 Бронéвський § 144, п. 2 Бронéвський § 144, п. 10 бронзо́ва меда́ль § 57, п. 2 брошу́ра § 130, п. 2 бру́тто § 128, п. 1 Брю́кнер § 128, п. 4 брязк § 28, прим. бря́знути § 28, прим. Брянськ § 151, п. 2, 2 Бýсел § 142, п. 1 бáски § 153, п. 2, 3, прим. 1 бáскський § 153, п. 2, 3, прим. 1 бíсмарківський § 147, п. 3 бéта-прóмені § 36, п. 2, 2, б бéта-рóзпад § 36, п. 2, 2, б бéта-частúнка § 36, п. 2, 2, б Бóтев § 144, п. 3, 3 БУ-1 § 35, п. 5, 5 Буало́ § 140 Буг § 152, п. 1 Буг § 153, п. 2, 1 Бугайóв § 144, п. 4, 1 буд. — будинок § 62, п. 1 Бу́дда § 140 Бу́дда § 49, п. 7, 1 Бу́дда § 53, п. 1 Буди́нок учи́теля § 54, п. 3 буди́ночок § 10, п. 1 бу́дить § 26, п. 2, 3 будівни́к § 9, п. 1, 2 будмайдáнчик § 35, п. 3, 2 будúнок № 28-Г § 35, п. 5, 6 будо́ва § 9, п. 1, 2 будува́ти § 34, п. 1 будь § 26, п. 2, 3 будь-де́ § 41, п. 3, 3 будь-де § 44, п. 3, 2 будь-коли́ § 41, п. 3, 3 будь-коли́ § 44, п. 3, 2 будь-куди́ § 41, п. 3, 3 бу́дьмо § 26, п. 2, 3 будь на чо́му § 39, п. 2 бу́дьте § 26, п. 2, 3 будь у ко́го § 39, п. 2 будь-хтó § 44, п. 3, 2 будь-хто́ § 39, п. 2 будь-чи́й § 39, п. 2 будь-що́ § 39, п. 2 будь-що-бу́дь § 41, п. 3, 5 будь-яки́й § 39, п. 2 будь-яки́й § 44, п. 3, 2 Будя́к § 49, п. 7, 3 бу́дять § 26, п. 2, 3 212 бу́єр § 126 Буєрáков § 144, п. 3, 2 буй-ту́р § 36, п. 2, 2, а Бу́кінгем § 128, п. 4 Букови́на § 50, п. 6, прим. букси́рувати § 34, п. 3 буксува́ти § 34, п. 3 бу́лла § 128, п. 1 Булóнь-сюр-Мéр § 154, п. 3, 5 булóнь-сюр-мéрський § 154, п. 3, 5 Було́нський Ліс § 50, п. 1, прим. Було́нь § 139, п. 1, 2 Було́нь-сюр-Мер § 50, п. 2, прим. бульва́р Тара́са Шевче́нка § 50, п. 11 бульв. — бульвар § 62, п. 1 бульдо́г § 121, п. 1, 2 бульйо́н § 139, п. 1, 1 бульйо́н § 8, п. 1, 2 бундесра́т § 54, п. 5, прим. 3 Буéнос-А́ йрес § 154, п. 3, 3 буéнос-áйреський § 154, п. 3, 3 бур § 26, п. 2, 2 Бург-ель-Арáб § 154, п. 3, 5 бург-ель-арáбський § 154, п. 3, 5 бурело́м § 35, п. 2, 3 буржуа́ § 140 буря́к § 7, п. 2, прим. бур’я́н § 7, п. 2 бу́ряний § 7, п. 2, прим. буття́ § 27, п. 5 бухóблік § 35, п. 4, 1 буц § 27, п. 7 бáхмацький § 153, п. 2, 2 Бáхмач § 153, п. 2, 2 б’ю § 7, п. 1 бюдже́т § 138, п. 2, 2 Б’ю́кенен § 138, п. 1, 1 Бю́лов § 140 бюро́ § 138, п. 2, 2 бюро́ § 140 б’ють § 4, п. 1 Бюффо́н § 138, п. 2, 2 Бядýля § 144, п. 12, прим. бязь § 138, п. 2, 2 Бя́лий § 144, п. 11 важкорозчúнний § 40, п. 1, 4 Ва́йзенборн § 136, п. 1 Ва́йнрайх § 136, п. 1 вакуо́ля § 121, п. 1, 2 вакуо́ля § 140 вал § 50, п. 11 Вале́нсія § 121, п. 2 Вале́ріївна § 32, п. 11 Валер’я́н § 7, п. 2 валіде́ § 140 Валýйки § 149, п. 4, 3, е валéнтно пов’я́заний § 40, п. 1, 4, прим. 1 Валуа́ § 140 ван Бетхóвен § 147, п. 3 Ван Гог § 49, п. 2, прим. Вандріє́с § 130, п. 1 Ванзе́е § 137 вані́ль § 125 Ван Мен § 146, п. 1, 6 Ван Мен § 49, п. 3 ва́нна § 128, п. 1 Вано́ § 140 В Антарктиді § 23, п. 2, 2 вантáжно-розвантáжувальний § 40, п. 1, 3, прим. Вара́нгер-фіо́рд § 50, п. 5 варе́ний § 29, п. 3, 2, прим. ва́рений § 29, п. 3, 2, прим. варе́ння § 9, п. 3, 4 ва́риво § 32, п. 2 Варнго́ген фон Е́ нзе § 49, п. 2 Василе́ва § 33, п. 6 Василі́в § 9, п. 1, 1, в Василі́в § 33, п. 6 Васи́лівна § 32, п. 11 Васи́льович § 32, п. 11 Васúль § 143 Васúль-Костянтúн § 146, п. 3, 1 Васько́ § 22, 4 ват § 128, п. 1 ват § 128, п. 3 Ватика́н § 129, ІІІ, п. 5 ватиканський § 129, ІІІ, п. 5 Ватт § 128, п. 3 Вахта́нг § 122, п. 1 Ваш § 60, п. 2 Вашингтóн § 144, п. 7, 3, а Вашингто́н § 124 Вашингто́н § 129, ІІІ, п. 3 Ва́щенко § 22, 4 Ващу́к § 22, 4 вбік § 23, п. 2, 6 В В-77 § 58, п. 4 Вавилóвський § 144, п. 7, 3, б важки́й-таки́ § 44, п. 3, 1 важкоатле́т § 35, п. 1 важкопрогнозóваний § 40, п. 1, 4 213 вбік § 41, п. 1, 2 Вúборг § 153, п. 2, 1 вúборзький § 153, п. 2, 1 вве́чері § 41, п. 1, 2 ввісьмох § 23, п. 1, 4, прим. ввіч § 29, п. 1, 1 вві́чливий § 29, п. 1, 1 вво́лю § 41, п. 1, 2 вго́лос § 41, п. 1, 2 вгорі́ § 41, п. 1, 2 вго́ру § 41, п. 1, 2 вда́ча § 23, п. 3 вдвóє § 41, п. 1, 5 вдень § 41, п. 1, 2 вдіє́нція § 131 вдрýге § 41, п. 1, 5 вдóсвіта § 41, п. 1, 7 Ве́бстер § 124 вебсторíнка § 35, п. 4, 2 Веденє́єв § 144, п. 3, 3 Ведмéдів § 141 Ве́зерб § 124 Вела́скес § 121, п. 1, 1 ве́летень § 32, п. 3 Вели́ка францу́зька револю́ція § 52, п. 1 Вели́кдень § 53, п. 3 вели́кий § 1 Вели́кий Віз § 51 Вели́кий піст § 53, п. 3 вели́кий-превели́кий § 35, п. 5, 2 великолýцький § 153, п. 2, 2 ве́лич § 1 величе́зний § 1 Велúкий каньйóн § 151, п. 2, 2 Велúкий У́стюг § 150, п. 1, 1 Велúкий У́стюг § 154, п. 1, 1 Велúкі Лýки § 152, п. 4, 1 Велúкі Лýки § 153, п. 2, 2 Велúко-Тúрново § 150, п. 1, 1 Веллінгто́н § 124 велопробі́г § 36, п. 1, 3 велосипе́д § 121, п. 1, 1 Велúчков § 144, п. 6 Вельгóрський § 144, п. 2 Венгжинóвич § 144, п. 9, 2 Вене́ра § 49, п. 7, 2 Вене́ра Міло́ська § 55, п. 2 Вене́ція § 140 Верболóзи § 154, п. 2, 4 верболóзівський § 154, п. 2, 4 верболі́з § 36, п. 1, 3 ве́рб’я § 7, п. 1, прим. Вергі́лій § 122, п. 3 Верґі́лій § 122, п. 3 Вересáєв § 144, п. 3, 2 Верикі́вський § 9, п. 3, 5, е Верни́городок § 154, п. 2, 3 вернигородóцький § 154, п. 2, 3 Верса́ль § 125 Верса́ль § 50, п. 5, прим. Верса́льський мир § 55, п. 1 Верса́льський ми́рний до́говір § 52, п. 1 верста́льник § 32, п. 1 верста́льниця § 32, п. 4 Ве́ртінг § 135 верф § 140 Верхньодніпрóвськ § 148 Верхньодніпрóвськ § 154, п. 2, 1 верхньодніпрóвський § 154, п. 2, 1 верхньолýжицький § 35, п. 1 Верхо́вна Ра́да Украї́ни § 54, п. 1 верхо́вний § 9, п. 3, 5, е Верхо́вний Суд Украї́ни § 54, п. 1 верше́чок § 32, п. 8 вершо́к § 32, п. 13 Верьóвкін § 144, п. 4, 2 Веселóвський § 144, п. 2 вести́ § 9, п. 1, 1, е Вест-Íндія § 154, п. 3, 4 Ветлýга § 149, п. 1 Ветлýга § 153, п. 2, 1 ветлýзький § 153, п. 2, 1 вече́ря § 10, п. 1 вече́ря § 10, п. 1 вечі́рня § 53, п. 8 вечори́ § 10, п. 1 вечори́ § 10, п. 2, 2 вечорі́ти § 10, п. 2, 4 В’єнтья́н § 139, п. 1, 1 взає́мини § 23, п. 3 взи́мку § 41, п. 1, 2 взнаки́ § 41, п. 1, 2 взуття ́«Крокс» § 58, п. 1 Ви § 60, п. 2 вибира́ти § 11, п. 2 вибо́їстий § 33, п. 5 ви́борець § 9, п. 3, 5, а ви́вершений § 29, п. 3, 2, прим. виве́ршувати § 11, п. 2 виволіка́ти § 11, п. 2 ви́волокти § 11, п. 2 ви́гребти § 11, п. 2 вигріба́ти § 11, п. 2 Видавни́цтво § 60, п. 1 214 видавни́цтво «Ра́нок» § 54, п. 5 вид. — видання § 62, п. 1 вид-во (видавництво) § 62, п. 2 ви́димо-неви́димо § 35, п. 5, 2 видовженотупоконі́чний § 40, п. 1, 4, прим. 2 виїзди́ти § 28 виїзни́й § 28 Викона́вець § 60, п. 1 виконро́б § 35, п. 4, 1 ви́коренення § 11, п. 2 ви́коренити § 11, п. 2 ви́коренити § 11, п. 2 викорі́нювання § 11, п. 2 викорі́нювати § 11, п. 2 викорі́нювати § 11, п. 2 викру́чуваний § 34, п. 1 викру́чування § 34, п. 1 викру́чувати § 34, п. 1 ви́мовити § 11, п. 1 вимовля́ти § 11, п. 1 ви́мпел § 129, І, п. 6 вино́ § 140 Виногрáдов § 144, п. 7, 3, б Виногрáдово § 149, п. 4, 3, в вино́ «Перли́на сте́пу» § 58, п. 1 вино́шувати § 11, п. 1 вип. — випуск § 62, п. 1 ви́пекти § 11, п. 2 випіка́ти § 11, п. 2 виполі́скувати § 11, п. 2 ви́полоскати § 11, п. 2 ви́провадити § 11, п. 1 випроводжа́ти. § 11, п. 1 ви́пуск § 28, прим. випускни́й § 28, прим. виробни́цтво § 9, п. 3, 5, е Виробни́че акціоне́рне товари́ство «Поліграфкни́га» § 54, п. 4 ви́рок § 9, п. 3, 5, е ви́ростити § 11, п. 1 виро́щувати § 11, п. 1 ви́селок § 9, п. 1, 1, а виск § 28, прим. ви́скнути. § 28, прим. ви́слати § 11, п. 2 висо́кий § 20 Висо́кі Догові́рні́ Сто́рони § 60, п. 1 ви́соко § 1 високоврожáйний § 40, п. 1, 2 високогíр’я § 36, п. 1, 2 високооплáчуваний § 40, п. 1, 4 височе́нний § 29, п. 3, 1 Виспя́нський § 144, п. 8 Виспя́нський § 144, п. 11 ви́ссати § 29, п. 4 вистила́ти § 11, п. 2 Вифлеє́м § 129, ІІІ, п. 6 ви́хований § 29, п. 3, 2, прим. вихова́тель § 32, п. 3 виховнúй § 40, п. 2, 2, а Íвич § 144, п. 6 вишньоволóцький § 153, п. 2, 2 ви́ще § 20 ви́щий § 20 Віардо́ § 129, І, п. 2 Віардо́ § 140 вібра́ція § 129, І, п. 6 вівця́ § 9, п. 1, 1, ґ вівча́рка § 59, п. 1 відгоро́джувати § 11, п. 1 відда́вна § 41, п. 1, 4 відда́ти § 29, п. 1, 1 ві́дділ § 29, п. 1, 1 ві́дділ зага́льного мовозна́ства Інститу́ту мовозна́вства ім. О. О. Потебні ́НАН Украї́ни § 54, п. 6 відеозáпис § 35, п. 2, 4 відеопродýкція § 36, п. 2, 4 відеофі́льм § 36, п. 1, 3 від’ї́зд § 7, п. 4 відкриття́ § 30, п. 1, 1 відкриття́ § 31, п. 2 відни́ні § 41, п. 1, 1 відра́зу § 41, п. 1, 2 від ра́нку до ве́чора § 41, п. 2, 2 ві́дстань § 31, п. 2 від сього́дні § 41, п. 1, 1, прим. відтепе́р § 41, п. 1, 1 візаві́ § 129, І, п. 5 Війо́н § 125 військкома́т § 29, п. 1, 2 ві́йсько § 26, п. 2, 1, а військовозобов’я́заний § 40, п. 2, 2, а, прим. військо́во-морськи́й § 40, п. 2, 2, а військовополоне́ний § 40, п. 2, 2, а, прим. військо́во-польови́й § 40, п. 2, 2, а військо́во-спорти́вний § 40, п. 2, 2, а вік § 21 віке́нд § 124 вікно́ § 9, п. 2, 1 вікно́ § 9, п. 3, 1, б 215 віко́нечко § 32, п. 8 віко́нниця § 29, п. 1, 3 Ві́кторович § 32, п. 11 ВІЛ-інфéкція § 35, п. 5, 7 ві́лла § 128, п. 1 ВІЛ-СНІД § 35, п. 5, 8 Вільне́в § 132 ві́льний § 9, п. 1, 2 Ві́льсон § 121, п. 1, 2 Ві́льсон § 124 Вільшáнська Новосéлиця § 154, п. 3, 6 вільшáнсько-новосéлицький § 154, п. 3, 6 Він М’їн § 49, п. 4 Ві́нниця § 29, п. 1, 3 Ві́нниччина § 50, п. 6, прим. Вінніпе́г § 124 ві́нця § 27, п. 3 віньє́тка § 139, п. 1, 1 Віньї́ § 139, п. 1, 1 Віньї́ § 140 Віньї́. § 3 ВІП-зáла § 35, п. 5, 7 вір § 27, п. 1 Вірджи́нія § 129, ІІІ, п. 3 Вірме́нська апо́стольська це́рква § 53, п. 5 ві́рте § 27, п. 1 віск § 22, 2 віск § 22, 3 віскі § 129, І, п. 5 ві́скі § 140 ві́сник § 28 вість § 28 вісь § 9, п. 1, 1, ґ вісь § 26, п. 1, 1 вісь § 30, п. 1, 3 Вітаємо Вас… § 60, п. 2 Ві́тебське воєво́дство § 50, п. 8 ві́тер § 9, п. 2, 1 вітрови́й § 33, п. 6 Віттгеншта́йн § 136, п. 1 ві́ттова хворо́ба § 49, п. 9, 3, прим. 2 Вітчи́зна § 60, п. 3 віцекóнсул § 35, п. 4, 4 віцепрем’є́р § 35, п. 4, 4 ві́чко § 9, п. 3, 1, б віч-на́-віч § 41, п. 3, 5 Ві́чне мі́сто § 50, п. 6, прим. ві́чний § 21 Віші́ § 129, ІІІ, п. 3 Ві́шну § 53, п. 1 в’їзд § 3 Вóїнов § 144, п. 7, 2 вйо́кати § 8, п. 1, 2 вклад § 23, п. 3 10-В клас § 35, п. 5, 6 Вкраї́на § 23, п. 3, прим. вкрай § 41, п. 1, 2 Вúкса § 149, п. 5 Вíктор § 143, п. 2, прим. 2 вку́пі § 41, п. 1, 2 вкупі § 41, п. 1, 9, прим. влад § 41, п. 1, 2 вла́да § 23, п. 3 Владивостóк § 149, п. 4, 3, г Владивостóк § 152, п. 1 Владивостóк § 153, п. 2, 2 Владивосто́к § 23, п. 3 владивостóцький § 153, п. 2, 2 Владислáв § 146, п. 2, 4 власкóр § 35, п. 4, 1 вла́сний § 23, п. 3 власноруч. — власнору́чний § 62, п. 1 власноручн. — власнору́чний § 62, п. 1 власт. — власти́вий § 62, п. 1 власти́вість § 23, п. 3 Вóлга § 152, п. 1 Вóлга § 153, п. 2, 1 вóлзький § 153, п. 2, 1 влі́тку § 41, п. 1, 2 Вáлки § 153, п. 2 вáлківський § 153, п. 2 вóлох § 153, п. 2, 3 влу́чний § 33, п. 1 Вóльнов § 144, п. 13, 1, б вíльно конвертóваний § 40, п. 1, 4, прим. 1 Вáльтер Скотт § 147, п. 4, 1, прим. вáльтер-скóттівський § 147, п. 4, 1, прим. В МВФ (В ем ве еф) § 23, п. 2, 4 в місті § 23, п. 2, 5 вна́слідок § 42, п. 1, 1 В НБУ (В ен бе у) § 23, п. 2, 4 Вéнгеров § 144, п. 2 вниз § 41, п. 1, 2 внизу́ § 41, п. 1, 2 Внýково § 150, п. 1, 2 Вíнницькі Ставú § 154, п. 3, 6 вíнницько-ста́вськúй § 154, п. 3, 6 Вíнниця § 148 вночі́ § 41, п. 1, 2 внутрішньоóчний § 40, п. 1, 2 Íво § 144, п. 6 216 в о́бмін § 41, п. 2, 1 в обрі́з § 41, п. 2, 1 вовк § 9, п. 2, 2 вовк-жадню́га § 37, п. 1, 1 вовченя́ § 32, п. 7 во́гнище § 32, п. 10 Вогняна́ Земля́ § 50, п. 1, прим. вого́нь § 5 вого́нь § 9, п. 2, 1 во́день § 9, п. 3, 5, а в Одесі § 23, п. 2, 1 водно́ § 41, п. 1, 5 водно́сталь § 41, п. 1, 8 водово́з § 9, п. 3, 5, д водозабі́р § 35, п. 2, 1 Водола́жченко § 22, 4 Водола́зький § 22, 4 водолáз § 36, п. 1, 1 водопі́й § 9, п. 1, 1, а водопíй § 36, п. 1, 1 водопрові́д § 9, п. 3, 5, д Водоп’я́нов § 144, п. 12 Водохрéстя § 35, п. 2, 1 воє́нно-промисло́вий § 40, п. 2, 2, а воє́нно-стратегі́чний § 40, п. 2, 2, а воі́стину § 129, ІІ, прим. Волгогрáд § 154, п. 2, 5 волгогрáдський § 154, п. 2, 5 волелю́бний § 40, п. 1, 3 Воли́нська о́бласть § 50, п. 8 воли́нський § 26, п. 2, 1, а воли́нський § 27, п. 2 Волл-стрі́т § 129, ІІІ, п. 4, прим. 1 Володи́мир Вели́кий § 49, п. 9, 2 Володи́мир-Воли́нський § 50, п. 1 Володи́мир Іва́нович Верна́дський § 49, п. 1 Володи́мирський собо́р § 53, п. 7 Володúмир § 146, п. 2, 4 волокти́ § 9, п. 3, 3 во́лос § 9, п. 2, 3 воло́сся § 27, п. 5 воло́ський § 19, п. 1, 3 воло́х § 19, п. 1, 3 волочи́льник § 32, п. 1 волóський § 153, п. 2, 3 Во́льво § 140 «Во́льво» § 58, п. 2 «во́льво» § 58, п. 2 во́ля § 9, п. 1, 2 во́ля Госпо́дня § 53, п. 2 Во́рдсворт § 124 Во́рдсворт § 135 Ворóнеж § 149, п. 1 Ворóнеж § 153, п. 2, 1 ворóнезький § 153, п. 2, 1 Ворóніж § 153, п. 2, 1 ворóнізький § 153, п. 2, 1 Воробйóв § 144, п. 12 Воробйóва § 144, п. 4, 1 Воробйо́в § 8, п. 1, 2 воро́же § 10, п. 2, 4, прим. Во́рон § 49, п. 7, 3 воро́та § 9, п. 3, 2, а воро́та § 50, п. 11 восени́ § 41, п. 1, 2 воста́ннє § 41, п. 1, 4 востаннє § 41, п. 1, 9, прим. в останнє § 41, п. 1, 9, прим. во́сьмий § 26, п. 1, 1 в отвір § 23, п. 2, 3 в очах § 23, п. 2, 1 В очах § 23, п. 2, 2 óвоче-картопля́ний § 40, п. 2, 2, в óвоче-молóчний § 40, п. 2, 2, в воща́ни́й § 22, 3 вощи́на § 22, 2 воя́цький § 22, 1 воя́ччина § 22, 1 впа́м’ятку § 41, п. 1, 3 впень § 41, п. 1, 2 впере́д § 41, п. 1, 2 вперéміш § 41, п. 1, 3 вперше § 41, п. 1, 9, прим. в перше § 41, п. 1, 9, прим. вплав § 41, п. 1, 3 вплач § 41, п. 1, 3 вплив § 23, п. 3 впливо́вий § 23, п. 3 вподóвж § 41, п. 1, 7 вподо́вж § 42, п. 1, 1 впо́перек § 41, п. 1, 2 впо́ру § 41, п. 1, 2 впра́ва § 23, п. 3 впродóвж § 42, п. 1, 1 впéрше § 41, п. 1, 5 Вíра § 144, п. 1 вра́ження § 9, п. 3, 4 враз § 41, п. 1, 2 Врýбель § 142, п. 1 вре́шті § 41, п. 1, 2 врóзтіч § 41, п. 1, 3 врі́вень § 41, п. 1, 2 врі́вні § 41, п. 1, 2 217 врáнці § 41, п. 1, 2 врозкид § 23, п. 2, 6 вро́зкид § 41, п. 1, 3 вро́зліт § 41, п. 1, 3 вро́зсип § 41, п. 1, 3 Вóронів § 150, п. 1, 3 Вру́бель § 23, п. 3 Óвруцький § 153, п. 2, 2 Óвруч § 153, п. 2, 2 вручну́ § 41, п. 1, 4 Вéрхня Сілéзія § 154, п. 1, 1 вряд § 41, п. 1, 2 вряди́-годи́ § 41, п. 3, 4 в садок § 23, п. 2, 6 Всеви́шній § 53, п. 2 Все́волод Вели́ке Гні́здо § 49, п. 9, 2 Вселе́нський Патріа́рх § 53, п. 6 всере́дині § 41, п. 1, 2 всесві́тній § 33, п. 1 Всесві́тній конгре́с украї́нців § 52, п. 2 всесві́тньо-істори́чний § 40, п. 2, 3 Всеукраї́нська педагогі́чна конфере́нція § 52, п. 2 Вéслав § 144, п. 2 вслід § 41, п. 1, 2 всмак § 41, п. 1, 2 áвстро-угóрський § 154, п. 3, 1 вступ § 23, п. 3 всього́ § 8, п. 2 всього́-на́-всього § 41, п. 3, 5 всюдихíд § 35, п. 2, 4 всюдихі́д § 9, п. 3, 5, д Вíта-Поштóва § 154, п. 3, 1 вíта-поштóвий § 154, п. 3, 1 Вт — ват § 62, п. 1 Вúтегра § 149, п. 5 втім § 41, п. 1, 6 Вíтка § 149, п. 1, 3 втрóє § 41, п. 1, 5 втрéтє § 41, п. 1, 5 вуглецевмі́сний § 40, п. 1, 6 Ву́дро § 140 ву́жче § 20 ву́жчий § 20 в (у) за́тишку § 41, п. 2, 1 вузлик § 32, п. 1 вузьки́й § 20 вузьки́й § 26, п. 2, 1, а вузькодіалéктне § 40, п. 1, 5 вул. — вулиця § 62, п. 1 ву́лиця Акаде́міка Заболо́тного § 50, п. 2 ву́лиця 295-ї Херсо́нської Диві́зії § 50, п. 11 вулка́н § 121, п. 1, 1 в (у) нагоро́ду § 41, п. 2, 1 в (у) но́гу § 41, п. 2, 1 в (у) по́зику § 41, п. 2, 1 вухо § 12, п. 2 в (у) ці́лості § 41, п. 2, 1 вче́на ра́да філологі́чного факульте́ту § 54, п. 6 вче́ння § 9, п. 3, 4 вчора́шній § 33, п. 1 вчéтверо § 41, п. 1, 5 Вúшгород § 35, п. 3, 1 Вúшній Волочóк § 153, п. 2, 2 Вúшній Волочóк § 154, п. 1, 1 вщерть § 41, п. 1, 2 В’ю́жин § 144, п. 12 в’юн § 4, п. 1 Вю́ртемберг § 138, п. 2, 2 в’я́зи § 7, п. 1 в’язки́й § 26, п. 2, 1, а, прим. в’я́зкість § 26, п. 2, 1, а, прим. Вя́зьма § 151, п.1, прим. Вя́тка § 151, п.1, прим. В’ячесла́в § 7, п. 1 Г Гаа́га § 5 Гаври́лів § 9, п. 3, 5, г гаври́лівський § 9, п. 3, 5, г Гаврúлово § 149, п. 4, 3, б Гаáга § 153, п. 2, 1 га — гектар § 62, п. 1 Гагáрін § 144, п. 7, 1 га́дка § 5 газ. — газета § 62, п. 1 газе́та § 5 газе́та «Літерату́рна Украї́на» § 55, п. 3 газівни́к § 32, п. 1 газобало́н § 36, п. 1, 3 газогíн § 36, п. 1, 1 газопрові́д § 9, п. 3, 5, д газопрові́дний § 9, п. 3, 5, д гаáзький § 153, п. 2, 1 Гаї́ті § 126 га́йморова порожни́на § 49, п. 9, 3, прим. 2 Гайнетді́н § 122, п. 1 гайови́й § 33, п. 6 гайо́к § 32, п. 13 Гай Ю́лій Цéзар § 146, п. 1, 3 218 галактика § 51 гала́ктика Вели́ка Магелла́нова Хма́ра § 51 гала́нтний § 121, п. 1, 1 Гала́тія § 129, ІІІ, п. 5, прим. га́лицький § 22, 1 Галичина́ § 22, 1 галіфе́ § 49, п. 5 га́лка § 27, п. 3, прим. га́лка — га́лці, галченя́ § 26, п. 1, 3, прим. Га́ллія § 129, І, п. 2 галу́ззя § 27, п. 5 Гальва́ні § 140 Га́льченко § 26, п. 1, 3 Га́льченко § 27, п. 6 Гальчу́к § 27, п. 6 га́мбургер § 135 гамма § 51 гандбо́л § 122, п. 4 Га́нна § 29, п. 4 Га́нна § 33, п. 3 Га́ннин § 29, п. 4 Га́ннин § 33, п. 3 Ганніба́л § 122, п. 4 ганьба́ § 26, п. 1, 1 ганя́ти § 11, п. 1 гарбузи́ння § 32, п. 6 Га́рвард § 122, п. 4 Га́рвардський університе́т § 54, п. 3 Гаркýшине § 152, п. 3, прим. гармоні́йний § 33, п. 1 гарне́нький § 26, п. 2, 1, б Гаро́нна § 128, п. 3 Га́ррісон § 134 Гарсі́я § 122, п. 1 Гарсі́я § 122, п. 3 Гарсі́я § 129, І, п. 2 га́ряче́ § 10, п. 2, 4, прим. Гасан-оглú § 146, п. 3, 4 гауптва́хта § 131 гаус § 128, п. 3 Гаусс § 128, п. 3 Гáброво § 150, п. 1, 2 гва́рдія § 122, п. 1 Гвіне́я § 122, п. 1 Гвінéя-Бісáу § 154, п. 3, 1 гвінéя-бісáуський § 154, п. 3, 1 Гáвлик § 144, п. 6, 2 г — грам § 62, п. 1 Гданськ § 151, п. 2, 2 Ге́ба § 53, п. 1 Ге́гель § 122, п. 3 Ге́ґель § 122, п. 3 гей-гéй § 35, п. 5, 4 ге́йзер § 136, п. 2 гейм § 133 Ге́йне § 122, п. 4 Ге́йне § 136, п. 1 Ге́йне § 140 геліоцéнтр § 35, п. 4, 2 Ге́льсінкі § 122, п. 4 Ге́мпшир § 129, ІІІ, п. 3 генера́л § 122, п. 1 генера́л § 5 генера́л-губерна́торський § 40, п. 2, 1 генера́л-лейтена́нт § 36, п. 2, 2, в генера́л-лейтена́нт § 56, прим. 1 Генера́льний прокуро́р Украї́ни § 56 Генера́льний секрета́р ООН § 56 генерáл-капітáн § 36, п. 2, 2, в генерáл-майóр § 36, п. 2, 2, в геніа́льний § 129, І, п. 2 Генсьóрський § 144, п. 5, 2 геоеконо́міка § 130, п. 1 геоло́гія § 5 геополíтика § 35, п. 4, 2 Гео́рг § 122, п. 1 Гео́рг § 122, п. 3 герба́рій § 122, п. 4 геркулеси § 49, п. 7, 2, прим. 2 герої́зм § 3 героїзм § 32, п. 14 ге́рцог § 19, п. 1, 2 ге́рцог § 56, прим. 2 ге́рцогський § 19, п. 1, 2 ГЕС § 61, п. 2 Ге́те § 122, п. 1 Ге́те § 122, п. 3 Ге́те § 132 Ге́те § 140 ги́дко-бри́дко § 35, п. 5, 2 ги́рка § 27, п. 1 гідроелектроста́нція. § 36, п. 2, 4 гідропáрк § 35, п. 4, 2 гіє́на § 129, І, п. 2 гі́лка § 9, п. 3, 1, б гі́лка § 27, п. 3, прим. гілля́ § 30, п. 1, 1 гілля́ § 30, п. 1, 1 гілля́стий § 27, п. 5 гі́льза § 121, п. 1, 2 гі́мн § 129, І, п. 6 гі́нді § 122, п. 4 Гіндуста́н § 122, п. 4 219 гінекóлог-ендокринóлог § 36, п. 2, 1, а гіперзвýк § 35, п. 4, 3 гіпермáркет § 35, п. 4, 3 гіпопота́м § 129, І, п. 6 гіпо́теза § 122, п. 4 гі́рка § 9, п. 3, 1, в гірки́й § 27, п. 1 гіркува́то-солóний § 40, п. 2, 2, г гірни́к § 19, п. 1, 1 гірничопромисло́вий § 35, п. 1 гіронька § 9, п. 3, 1, в Гі́рсько-Бадахша́нська автоно́мна о́бласть § 50, п. 8 Гáйсин § 152, п. 1 Гладсто́н § 133 глазу́р § 121, п. 1, 1 гламу́р § 122, п. 1 Гóла Прúстань § 152, п. 4, 1 Гóла Прúстань § 154, п. 1, 1 глибиномíр § 36, п. 1, 1 глибокозадньоязикóвий § 40, п. 1, 5 Гливúці § 149, п. 4, 3, д Гóлик § 144, п. 7, 3, г глинокóп § 36, п. 1, 1 глинопісóк § 36, п. 1, 3 гáлицький § 153, п. 2, 2 Гáлич § 153, п. 2, 2 Глúнка § 144, п. 7, 3, б глухоніми́й § 40, п. 1, 5 Глýховець § 144, п. 13, 2 Гíльча Дрýга § 154, п. 1, 3 Гáмбург § 153, п. 2, 1 гáмбурзький § 153, п. 2, 1 Гмúря § 142, п. 1 Гнатю́к § 142, п. 1 Гнíдич § 144, п. 7, 3, г Гнéзно § 152, п. 3, прим. Гнідко́ § 49, п. 8 Гáнна § 143 гної́стий § 33, п. 5 гної́сько § 32, п. 10 годи́на-дві § 35, п. 5, 3 100-годи́нний § 40, п. 2, 4 годи́нник § 29, п. 1, 3 гол § 133 Голембйóвський § 144, п. 5, 1 голі́вка § 32, п. 12 голі́вонька § 26, п. 2, 1, б Голла́ндія § 128, п. 3 голла́ндський § 128, п. 3 голова́ § 9, п. 3, 2, а голова́ § 56, прим. 1 Голова́ Верхо́вної Ра́ди Украї́ни § 56 голо́вка § 32, п. 12 головонóгі § 40, п. 2, 2, в, прим. голоси́стий § 33, п. 5 Голсуо́рсі § 124 голуби́ний § 33, п. 4 Голубúй Ніл § 154, п. 1, 1 Голúцин § 144, п. 7, 3, г гольф § 121, п. 1, 2 Гольфстри́м § 122, п. 1 Гоме́р § 5 Го Можó § 146, п. 1, 6, прим. Го Можó § 146, п. 2, 5 го́мо са́пієнс § 130, п. 1 Гомулúцький § 144, п. 10 гони́ти § 11, п. 1 го́нтер § 59, п. 1 Íгор § 143, п. 2, прим. 2 горá § 154, п. 2, 1, прим. гора́ § 9, п. 1, 1, б гора́ Гове́рла § 50, п. 1 Гора́цій § 122, п. 4 горбува́тий § 33, п. 7 Гордє́єв § 144, п. 3, 3 го́рдіїв ву́зол § 49, п. 9, 3, прим. 2 Горді́ївна § 32, п. 11 гордови́тий § 33, п. 7 горизо́нт § 122, п. 4 горизо́нт § 5 Гори́цвíт § 146, п. 2, 1 горі́ння § 32, п. 5 горі́ти § 32, п. 5 гороби́ний § 33, п. 4 горо́д § 9, п. 2, 3 горо́дній § 33, п. 1 Городéцький § 144, п. 10 горо́х § 14, п. 1 гороши́на § 14, п. 1 горúцвіт § 36, п. 1, 4 го́спіс § 122, п. 4 го́спіталь § 122, п. 4 го́споди § 53, п. 2, прим. 3 Господи § 53, п. 2, прим. 3 го́споди бо́же мій § 53, п. 2, прим. 3 Госпо́дь § 53, п. 2 Господь § 53, п. 2 госпо́дь з тобо́ю (ва́ми) § 53, п. 2, прим. 3 гостролучáнський § 154, п. 2, 1 Гостролýччя § 154, п. 2, 1 гостромогúльський § 154, п. 2, 6 гостромогúльці § 154, п. 2, 6 гостюва́ти § 34, п. 1 220 готе́ль § 133 готель «Дніпро́» § 54, п. 5 Готьє́ § 139, п. 1, 1 Готьє́ § 140 гоц § 27, п. 7 Го́я § 126 Го́я § 140 Грабо́вський § 9, п. 3, 5, е 40-гра́дусний § 40, п. 2, 4 гра́мота § 5 гра́фік § 122, п. 1 гра́фік § 129, І, п. 6 Грачóв § 144, п. 4, 3 Грýбешів § 150, п. 1, 3 гр. — громадянин § 62, п. 1 Грýдзький § 144, п. 10 гребіне́ць § 9, п. 3, 1, а Гребíнка § 148 Гребíнка § 153, п. 2 гребíнківський § 153, п. 2 Грегуа́р § 122, п. 3 грек § 153, п. 2, 2 гре́ко-пе́рські ві́йни § 52, п. 2, прим. 3 Гренла́ндія § 121, п. 1, 1 Гренла́ндія § 122, п. 1 Грýзія § 153, п. 1 гриб-парази́т § 37, п. 1, 4 гри́вень § 26, п. 2, 2 Григо́рівна § 32, п. 11 Григо́рович § 32, п. 11 Григóр’єв § 144, п. 3, 2 Григóр’єв § 144, п. 12 Гринчи́шин § 27, п. 6 Грицько́ § 26, п. 1, 1 Грі́мм § 129, І, п. 3 Грінче́нків словни́к § 49, п. 9, 1 Гýр’їн § 144, п. 7, 2 Гóрки § 149, п. 4, 3, е Гóрки § 152, п. 2 грúнвіцький § 153, п. 2, 2 Грúнвіч § 153, п. 2, 2 грн (гривня) § 62, п. 1 гр-н (громадянин) § 62, п. 2 грог § 122, п. 1 громадя́нська війна́ § 52, п. 2, прим. 3 громадя́нський § 27, п. 2 гросме́йстер § 136, п. 1 ýгро-фíни § 36, п. 2, 3 ýгро-фíнський § 40, п. 2, 1 грошови́й § 33, п. 6 грошови́тий § 33, п. 7 Гáртний § 144, п. 11 грузи́нка-ді́вчина § 37, п. 1, 3 Гру́зія § 122, п. 1 грузúн § 153, п. 1 грузúнський § 153, п. 1 гру́па § 128, п. 1 груша «парижа́нка» § 59, п. 2 груше́вий § 33, п. 6 грушоподі́бний § 35, п. 2, 1 грéцький § 153, п. 2, 2 Гáршин § 144, п. 7, 3, а Гóстра Могúла § 154, п. 2, 6 гука́ння § 32, п. 5 гука́ти § 5 гука́ти § 32, п. 5 Гулáк-Артемóвський § 146, п. 3, 2 Гулáк-Артемóвський § 147, п. 4, 1 Гулліве́р § 122, п. 3 Гуля́єв § 144, п. 3, 2 Гуляйпóле § 154, п. 2, 3 гуляйпíльський § 154, п. 2, 3 гуля́ння § 32, п. 5 гуля́ти § 32, п. 5 Гуля́шки § 144, п. 11 гу́мус § 122, п. 4 гун § 128, п. 1 гу́ни § 128, п. 1 Гурамішві́лі § 122, п. 1 гусеня́ § 32, п. 7 Гусúне Óзеро § 149, п. 4, 2, прим. густозасéлений § 40, п. 1, 4 густолíсся § 36, п. 1, 2 Гуцу́льщина § 26, п. 1, 3 Гáшек § 142, п. 3, прим. 1 Гýщин § 144, п. 7, 3, а Гюго́ § 138, п. 2, 2 Гюльчата́й § 140 Ґ ґа́ва § 6, п. 1 ґа́зда́ § 6, п. 1 ґаздува́ти § 6, п. 1 Ґалаґа́н § 6, п. 2 ґалаґа́нівська садиба § 49, п. 9, 3, прим. 1 Ґалято́вський § 6, п. 2 ґандж § 6, п. 1 ґа́нковий § 122, п. 2 ґа́нок § 122, п. 2 ґа́нок § 6, п. 1 Ґарсі́я § 122, п. 3 ґатунок § 122, п. 2 ґату́нок § 6, п. 1 ґвалт § 122, п. 2 221 ґвалт § 6, п. 1 ґвалтува́ти § 6, п. 1 ґе́ґати § 6, п. 1 ґе-ґе-ґé § 35, п. 5, 4 ґедзь § 6, п. 1 ґедзь § 26, п. 1, 1 ґелґота́ти § 6, п. 1 ґелґотіти § 6, п. 1 Ґе́ник § 6, п. 2 Ґео́рґ § 122, п. 3 ґерґелі § 6, п. 1 ґе́рґіт § 6, п. 1 ґерґота́ти § 6, п. 1 ґерґоті́ти § 6, п. 1 Ґерда́н § 6, п. 2 Ґерза́нич § 6, п. 2 Ґе́те § 122, п. 3 Ґжи́цький § 6, п. 2 Ґи́ґа § 6, п. 2 ґи́ґнути, § 6, п. 1 ґирли́ґа § 6, п. 1 ґирли́ґа § 13 ґлей § 6, п. 1 ґніт § 6, п. 1 ґніт § 9, п. 2, 6, прим. Ґо́ґа § 6, п. 2 ґо́ґель-мо́ґель § 6, п. 1 Ґо́йдич § 6, п. 2 ґонт(а) § 6, п. 1 Ґо́нта § 6, п. 2 Ґорґа́ни § 6, п. 2 Ґоро́нда § 6, п. 2 ґрасува́ти § 6, п. 1 ґра́ти § 122, п. 2 ґра́ти § 6, п. 1 ґратча́стий § 122, п. 2 ґратча́стий § 6, п. 1 Ґреґуа́р § 122, п. 3 ґре́чний § 6, п. 1 Ґри́ґа § 6, п. 2 ґринджо́ли § 6, п. 1 ґрунт § 122, п. 2 ґрунт § 6, п. 1 ґрунтови́й § 6, п. 1 ґрунто́вний § 122, п. 2 ґрунтува́ти(ся) § 6, п. 1 ґуґл § 54, п. 7 ґу́дзик § 6, п. 1 ґу́дзиковий § 6, п. 1 Ґудзь § 6, п. 2 Ґу́ла § 6, п. 2 Ґулліве́р § 122, п. 3 ґу́лька § 6, п. 1 ґу́лька – ґу́льці § 26, п. 1, 3, прим. ґу́ля § 6, п. 1 ґура́льня § 6, п. 1 Д дава́й-но § 44, п. 3, 1 Давúдів Брід § 154, п. 1, 1 Давúдів Брід § 154, п. 3, 6 давúдово-брíдський § 154, п. 3, 6 да́вній § 33, п. 1 да́внішній § 33, п. 1 да Вíнчі § 146, п. 1, 4 давньоверхньоніме́цька § 40, п. 1, 5 давньору́ський § 35, п. 1 Даждьбо́г § 53, п. 1 Д’Аламбе́р § 49, п. 2, прим. Д’Аламбéр § 146, п. 1, 4, прим. 1 Д’Аламбéр § 147, п. 3 д’аламбéрівський § 147, п. 3 дале́ко § 1 дале́ко-дале́ко § 41, п. 3, 5 далéко-далéко § 35, п. 5, 1 ДА МВСУ § 61, п. 3, прим. 1 дамо́клів меч § 49, п. 9, 3, прим. 2 Дамáск § 153, п. 2, 2 дамáський § 153, п. 2, 2 Дани́ло Га́лицький § 49, п. 9, 2 Даніє́ль § 130, п. 1 Данúлов § 144, п. 7, 3, б Данúлов § 149, п. 4, 3, б Да́нте § 140 Да́рвін § 140 Даргомúжський § 144, п. 10 дарма́ що § 43, п. 2, 2 дарма́ що § 44, п. 1, 10 д’Артанья́н § 146, п. 1, 4, прим. 1 Дýбно § 148 Дýбно § 152, п. 1 Дýбно § 152, п. 3, прим. двадцятиповерхо́вий § 40, п. 1, 8 двадцятип’ятиповерхóвий § 35, п. 4, 5 двадцятирі́чний § 35, п. 2, 4 дванадцятито́нка § 36, п. 1, 5 Двінá § 149, п. 4, 1, в двобі́чний § 35, п. 4, 5 двовуглеки́слий § 40, п. 1, 5 двоелектрóдний § 35, п. 2, 2 двоєдúний § 35, п. 2, 2 двоóкий § 35, п. 4, 5 двоóкис § 35, п. 2, 2 двоóкисень § 35, п. 2, 2 222 двоáктний § 35, п. 2, 2 двометро́вий § 40, п. 1, 8 двоокси́д § 35, п. 2, 2 двоопу́клий § 35, п. 2, 2 двоосьови́й § 35, п. 2, 2 двоосьови́й § 40, п. 1, 8 дворічáнський § 154, п. 2, 2 двору́шник § 21 Дворíччя § 154, п. 2, 2 двотижнéвий § 35, п. 2, 2 двохсотрі́ччя § 36, п. 1, 5 двохсотрíччя § 35, п. 3, 1 двохсóтий § 35, п. 3, 1 двохтúсячний § 38, п. 1, 2 двою́рідний § 35, п. 2, 4 двоя́русний § 35, п. 2, 2 д. — доктор (наук) § 62, п. 1 Де-Брейне́ § 50, п. 3 дев’яно́стники § 28 дев’яностоп’ятирíччя § 36, п. 1, 5 дев’яносторі́чний § 35, п. 2, 4 дев’яносторíччя § 36, п. 1, 5 Дев’я́та симфо́нія Бетхо́вена § 55, п. 2 дев’ятисо́тий § 38, п. 1, 2 деґóллівський § 147, п. 3 де Ґолль § 147, п. 3 деда́лі § 41, п. 1, 9 деда́лі § 44, п. 2, 1 деі́нде § 41, п. 1, 9 дека́н § 56, прим. 1 Декандóль § 146, п. 1, 4, прим. 2 Деклара́ція незале́жності США § 52, п. 1 де́коли § 41, п. 1, 9 де́коли § 44, п. 2, 1 де́котрий § 44, п. 2, 1 де́куди § 41, п. 1, 9 де ла Куéва § 146, п. 1, 4 делега́т § 5 Делíль § 146, п. 1, 4, прим. 2 Де́льфи § 139, п. 1, 2 Дембúця § 149, п. 6 Дембúця § 151, п. 2, 1 Деме́тра § 53, п. 1 Деми́дів § 9, п. 3, 5, г деми́дівський § 9, п. 3, 5, г де́мон § 49, п. 7, 2, прим. 1 Демосте́н § 123 Демосфе́н § 123 Дем’ян § 7, п. 1 дендропáрк § 35, п. 4, 2 де-не́будь § 41, п. 3, 3 де-не-де́ § 41, п. 3, 5 де́нний § 29, п. 1, 3 40-де́нний § 40, п. 2, 4 ден. норма § 62, п. 1 Ден Сяопíн § 146, п. 1, 6, прим. Ден Сяопíн § 146, п. 2, 5 день § 9, п. 2, 1 день § 29, п. 1, 3 день-дру́гий § 35, п. 5, 3 день інформа́ції § 52, п. 2 День Конститу́ції Украї́ни § 52, п. 2, прим. 1 День Незале́жності Украї́ни § 52, п. 2, прим. 1 деньо́к § 32, п. 13 День па́м’яті та прими́рення § 52, п. 1 День Собо́рності Украї́ни § 52, п. 2, прим. 1 день у де́нь § 41, п. 2, 2 День учи́теля § 52, п. 1 департа́мент Аверо́н § 50, п. 9 депо́ § 140 де́рево § 9, п. 3, 2, а деревообрóбний § 40, п. 1, 3 Держа́вна ду́ма, Зе́мський собо́р § 54, п. 1 Держа́вна пре́мія Украї́ни в га́лузі нау́ки і те́хніки § 57, п. 3 Держа́вна пре́мія Украї́ни і́мені Олексан́дра Довже́нка. § 57, п. 3 Держа́вний анса́мбль наро́дного та́нцю Гру́зії. § 54, п. 3 Державний архів Міністерства внутрішніх справ України § 61, п. 3, прим. 1 де́ржално § 27, п. 4 де́ржальце § 27, п. 4 Держáвін § 144, п. 2 держмúто § 35, п. 4, 1 Держтелера́діо § 61, п. 1, 1 держу́ § 1 держустанóва § 35, п. 4, 1 дерзки́й § 26, п. 2, 1, а, прим. Дерібáс § 146, п. 1, 4, прим. 2 Деснá § 148 десь § 44, п. 2, 4 десь-і́нде § 41, п. 3, 4 десь-і́нколи § 41, п. 3, 4 де́сь-то § 41, п. 3, 3 десятиметрóвий § 40, п. 1, 8 десятитúсячний § 38, п. 1, 2 де-фáкто § 41, п. 3, 6 Дефо́ § 133 де́що § 44, п. 2, 1 223 де-ю́ре § 41, п. 3, 6 Дже́ймс § 133 Джек Лóндон § 146, п. 1, 2 Дже́ксон § 128, п. 4 джерело́ § 9, п. 3, 2, а джерело́ § 10, п. 1 Джеро́м § 133 Джигарханя́н § 144, п. 7, 3, а джигі́т § 129, ІІІ, п. 1 джиґу́н § 6, п. 1 джинси § 129, ІІІ, п. 1 джип § 129, ІІІ, п. 1 джирга́ § 54, п. 5, прим. 3 джиха́д § 122, п. 4 Джо § 140 Джо́ко Відо́до § 49, п. 4 Джо́нні § 128, п. 3 Джорджта́ун § 133 джо́уль § 139, п. 1, 2 Джо́шуа § 140 дзвіно́к § 9, п. 3, 1, а дзвя́кнути § 7, п. 1, прим. дзвя́кнути § 27, п. 3 дзень-дзелéнь § 35, п. 5, 4 дзи́ґа § 6, п. 1 дзи́ґа § 13 дзи́ґлик § 6, п. 1 Дзісь § 144, п. 11 Дзісь § 144, п. 13, 2, прим. 1 дзьоб § 26, п. 1, 2 Дзюрáвець § 144, п. 11 див. — дивись § 62, п. 1 диза́йнерка § 32, п. 4 ди́зель § 129, І, п. 3 ди́зель § 129, ІІІ, п. 1 ди́зель § 49, п. 5 ди́зель-мото́р § 36, п. 2, 2, а ди́зель-мото́рний § 40, п. 2, 1 диз’ю́нкція § 138, п. 1, 2 дина́мо § 129, ІІІ, п. 1 дипло́м § 129, ІІІ, п. 1 дире́ктор § 129, ІІІ, п. 1 дире́ктор § 56, прим. 1 Директо́рія Украї́нської Наро́дної Респу́бліки § 54, п. 1 дире́кторка § 32, п. 4 дискоклýб § 35, п. 2, 4 дискомýзика § 36, п. 1, 3 диспле́й § 133 дитира́мб § 123 дит’я́сла § 7, п. 4 дифіра́мб § 123 Дихта́у § 50, п. 4, прим. дияк. — диякон § 62, п. 1 дия́кон § 129, І, п. 6 дияконе́са § 32, п. 4 діа́гноз § 129, І, п. 2 діа́лектика § 129, І, п. 2 діале́ктико-матеріалісти́чний § 40, п. 2, 2, б діа́метр § 127 діаметра́льно протиле́жний § 40, п. 1, 4, прим. 1 ді Віттóріо § 146, п. 1, 4 ді Віттóріо § 147, п. 4, 3 дівкú-чарівнúці § 37, п. 1, 1 ді́вчина-грузи́нка § 37, п. 1, 3 ді́вчина-красу́ня § 37, п. 1, 1 дівчи́но́нька § 27, п. 3, прим. дівчи́сько § 32, п. 10 Дід Моро́з § 49, п. 7, 3 дід-моро́з § 49, п. 7, 3, прим. Дідро́ § 129, І, п. 3 Дідро́ § 140 Дідуньó § 142, п. 1, прим. 1 діеле́ктрик § 130, п. 1 діети́л § 130, п. 1 діє́вий § 33, п. 6 Діє́го § 130, п. 1 діє́з § 130, п. 1 дієреза § 130, п. 1 діє́та § 130, п. 1 ді́жечка § 32, п. 8 Ді́зель § 129, І, п. 3 Ді́кенс § 128, п. 4 Ді́кінсон § 128, п. 4 Дін Лінь § 146, п. 2, 5, прим. діста́в-таки́ § 44, п. 3, 1 дéльта-промíння § 36, п. 2, 2, б дéльта-фýнкція § 36, п. 2, 2, б дéльта-частúнка § 36, п. 2, 2, б для то́го щоб § 43, п. 2, 2 дм — дециметр § 62, п. 1 Дмитрó-Варвáрівка § 154, п. 1, 3 Дмитрó-Варвáрівка § 154, п. 3, 2 дмитрó-варвáрівський § 154, п. 3, 2 Дмúтров § 149, п. 4, 3, б Дніпрó § 148 Дніпро́ва Ча́йка § 49, п. 1 Дніпрó-рікá § 37, п. 1, 2 Дністéр § 148 ДНК-анáліз § 35, п. 5, 7 ДНК-експерти́за § 35, п. 5, 7 доба ф ́ еодалі́зму § 52, п. 2, прим. 3 224 доберма́н § 59, п. 1 д’Обіньє́ § 146, п. 1, 4, прим. 1 Д’Обіньє́ § 147, п. 4, 3 до бі́са § 41, п. 2, 1 до́бриво § 32, п. 2 Добрийвéчір § 146, п. 2, 2 До́брий Шлях § 50, п. 11 довгожда́ний § 29, п. 3, 2, прим. довгоочíкуваний § 40, п. 1, 4 Довгопóл § 146, п. 2, 3 довгохвильовúй § 40, п. 1, 2 дове́рху § 41, п. 1, 2 довже́нківські фільми § 49, п. 9, 3, прим. 1 дові́ку § 41, п. 1, 2 довко́ла § 41, п. 1, 2 дово́лі § 41, п. 1, 2 до вподо́би § 41, п. 2, 1 догово́рювати § 11, п. 1 до́гола́ § 41, п. 1, 4 догори́ § 41, п. 1, 2 до гу́рту § 41, п. 2, 1 до-діє́з § 36, п. 2, 2, в до ді́ла § 41, п. 2, 1 додо́лу § 41, п. 1, 2 додо́му § 41, п. 1, 2 до за́втра § 41, п. 1, 1, прим. до заги́ну § 41, п. 2, 1 до запита́ння § 41, п. 2, 1 доістори́чний § 129, ІІ, прим. доістори́чний § 3, прим. до кра́ю § 41, п. 2, 1 до кри́хти § 41, п. 2, 1 до́ктор нау́к § 56, прим. 1 доку́пи § 41, п. 1, 2 до ладу́ § 41, п. 2, 1 дол. — долар § 62, п. 1 до ли́ха § 41, п. 2, 1 до лиця́ § 41, п. 2, 1 долі́вка § 32, п. 12 доло́нь § 9, п. 3, 5, б Доло́рес § 140 долото́ § 9, п. 3, 2, а Дома́ха § 22, 5 Дома́шин § 22, 5 дома́шній § 33, п. 1 Домбрóва § 149, п. 6 Домбрóвський § 144, п. 9, 1 до мі́ри § 41, п. 2, 1 Донаг’ю § 138, п. 1, 1 дон Базíліо § 146, п. 1, 5 до н. е. — до нашої ери § 62, п. 1 доне́цький § 26, п. 2, 1, а донжуа́н § 49, п. 5 Дон Жуáн § 146, п. 1, 5 дони́зу § 41, п. 1, 2 дони́ні § 41, п. 1, 1 Дон Кіхóт § 146, п. 1, 5 до́нна § 128, п. 1 до ноги́ § 41, п. 2, 1 дон Пéдро § 146, п. 1, 5 Донськúй § 144, п. 11 дон Хосé § 146, п. 1, 5 Донéцьк § 148 до́нька § 27, п. 2 до́ньчин § 27, п. 2 до обі́ду § 41, п. 2, 1 до оста́нку § 41, п. 2, 1 до па́ри § 41, п. 2, 1 допі́зна § 41, п. 1, 4 до́пінг § 133 до́пінг-контрóль § 36, п. 2, 2, а до пня́ § 41, п. 2, 1 до поба́чення § 41, п. 2, 1 допомага́ти § 11, п. 1 до пори́ § 41, п. 2, 1 до пуття́ § 41, п. 2, 1 до ре́чі § 41, п. 2, 1 до ре́шти § 41, п. 2, 1 Дорóжин § 144, п. 7, 3, а дорі́жка § 9, п. 3, 5, б доро́га § 21 дороги́й § 5 дороги́й § 20 Дорогобýж § 154, п. 2, 1 дорогобýзький § 154, п. 2, 1 доро́жній § 21 доро́жній § 33, п. 1 доро́жче § 20 доро́жчий § 20 до смаку́ § 41, п. 2, 1 до сме́рті § 41, п. 2, 1 до снаги́ § 41, п. 2, 1 Достоє́вський § 144, п. 3, 2 досьє́ § 130, п. 1 до сього́дні § 41, п. 2, 1 до тóго як § 43, п. 2, 2 дотепе́р § 41, п. 1, 1 дотла́ § 41, п. 1, 2 дотований § 34, п. 3 дотува́ти § 34, п. 3 дохі́д § 9, п. 1, 1, а доц. — доцент § 62, п. 1 дочка́ § 22, 5 225 до чо́го § 41, п. 1, 6 доччи́н § 22, 5 до́шка § 22, 3 дощани́й § 22, 3 доще́нту § 41, п. 1, 2 дощови́й § 33, п. 6 дощомі́р § 35, п. 2, 1 драгі́рувати § 34, п. 3 Драй-Хма́ра § 146, п. 4 драмтеáтр § 35, п. 3, 2 дрейф § 136, п. 2 дриґа́ти і дри́ґати § 6, п. 1 дрібнóліс § 36, п. 1, 2 Дрýмев § 144, п. 3, 3 дровоно́с § 9, п. 3, 5, д дроворýб § 36, п. 1, 1 друг § 14, п. 2 друг § 22, 5 дру́гого дня § 41, п. 2, 3 дружелю́бний § 35, п. 2, 3 дружи́ти § 22, 5 дру́жний § 33, п. 1 дру́жній § 33, п. 1 друк § 12, п. 2 друка́рень § 26, п. 2, 2 друко́ваний § 34, п. 1 друкува́ння § 34, п. 1 друкува́ти § 34, п. 1 ДС-3 § 35, п. 5, 5 Дíтель § 142, п. 1, прим. 3 Дубúнін § 144, п. 7, 1 дуга́ § 12, п. 1 Дáугавпілс § 154, п. 2, 5 дáугавпілський § 154, п. 2, 5 Дудúнка § 149, п. 4, 2, прим. дуе́нья § 139, п. 1, 1 ду́жий § 20 ду́жче § 20 ду́жчий § 20 Ду́мбартон-Окс § 154, п. 3, 3 дуплува́тий § 33, п. 7 дур-зíлля § 36, п. 2, 2, а ду́рра § 128, п. 1 духи́ «Ліле́я» § 58, п. 1 духмя́ний § 7, п. 1, прим. духовка § 32, п. 12 ду́че § 140 душогýб § 35, п. 2, 1 дéхто § 39, п. 1 дéщо § 39, п. 1 дьо́готь § 26, п. 1, 2 Дьóрнов § 144, п. 4, 2 Дья́конов § 144, п. 13, 1, а дю Гар § 146, п. 1, 4 Дя́гилєв § 144, п. 13, 1, в, прим. дя́дько § 4, п. 2 дя́дько § 26, п. 1, 1 дéякі § 39, п. 1 Е егої́зм § 3 егої́ст § 129, ІІ е-декларувáння § 35, п. 5, 7 е-декларáція § 35, п. 5, 7 Единбу́рг § 129, ІІІ, п. 5 единбу́рзький § 129, ІІІ, п. 5 Е́ йфелева ве́жа § 55, п. 2 економклáс § 35, п. 4, 2 екопродýкти § 35, п. 4, 2 екскурсово́д § 9, п. 3, 5, д ексмінíстр § 35, п. 4, 4 експрезидéнт § 35, п. 4, 4 екстраклáс § 35, п. 4, 3 ексчемпіо́н § 35, п. 4, 4 екс-Югослáвія § 35, п. 4, 4, прим. 1 еле́ктрика § 121, п. 2 електрово́з § 9, п. 3, 5, д електро́нно-обчи́слювальний § 40, п. 2, 2, а електропро́від § 9, п. 3, 5, д електросилови́й § 40, п. 1, 1 еліпсо́їд § 3 Еліста́ § 149, п. 3 елітжитло́ § 35, п. 4, 1 Елма́с § 140 Елохі́м § 53, п. 1 Ельбрýс § 149, п. 3 Ель Гре́ко. § 49, п. 2, прим. Ельзáс-Лотарúнгія § 154, п. 3, 1 ельзáс-лотарúнзький § 154, п. 3, 1 Ельтóн § 149, п. 3 емба́рго § 122, п. 1 емоці́йний § 33, п. 1 ене́ргія § 130, п. 1 Енн § 140 енцикл. — енциклопедія; енциклопедичний § 62, п. 1 енциклопе́дія «Вікіпе́дія» § 54, п. 7 Е́ нчепінг § 132 епідемситуáція § 35, п. 4, 1 епі́чний § 33, п. 2 епо́ха Баро́ко § 52, п. 1 епо́ха Відро́дження § 52, п. 1 е́ра § 130, п. 1 226 Ердога́н § 122, п. 1 Ерл § 135 Ерне́ст § 135 Ер-Ріяд § 129, ІІІ, п. 4, прим. 2 ер-ріядський § 129, ІІІ, п. 4, прим. 2 ескадри́лья § 140 Есхі́л § 130, п. 1 Ете́ль § 140, прим. ете́р § 123 Етна § 130, п. 1 етногýрт § 35, п. 4, 2 ефе́нді § 140 ефі́р § 123 Є́нсі § 144, п. 6, 2 єп. — єпископ § 62, п. 1 єпи́скоп § 129, І, п. 6 єпи́скоп § 130, п. 1 єпити́мія́ § 129, І, п. 6 єпи́тимія § 130, п. 1 єпитрахи́ль § 129, І, п. 6 єпитрахи́ль § 130, п. 1 є́ресь § 130, п. 1 Єрусали́м § 129, ІІІ, п. 6 Єршóв § 144, п. 3, 1 Єсентукú § 152, п. 2 єство́ § 4, п. 1 є́ті § 126 Єфі́мов § 144, п. 3, 1 єхи́дна § 129, І, п. 6 Є Єва́нгеліє § 130, п. 1 Єва́нгеліє § 5 Єва́нгеліє § 53, п. 4 Євгéньєва § 144, п. 3, 2 Євдокúмов § 144, п. 3, 1 Євразі́йський степ § 50, п. 1 є́вро § 140 євроелі́та § 130, п. 1 єврозо́на § 35, п. 4, 2 Європарлáмент § 35, п. 2, 4 Європе́йський Сою́з § 54, п. 5, прим. 1 євроремóнт § 35, п. 4, 2 єврорúнок § 36, п. 1, 3 Євросою́з § 35, п. 2, 4 Євтушéвський § 144, п. 3, 1 євхари́стія § 130, п. 1 єги́петський § 129, ІІІ, п. 6 Єго́ва § 53, п. 1 Єгóр § 144, п. 3, 1 Єгóр’євськ § 149, п. 1, 1 Єгóршино § 149, п. 4, 3, а Єгóршино § 150, п. 1, 2 Є́длічка § 144, п. 6, 1 Є́жі § 144, п. 6, 2 Єйськ § 149, п. 1, 1 Єйтс § 126 Єлизáров § 144, п. 3, 1 Єлисе́йські Поля́ § 50, п. 1, прим. Єлисéйські Поля́ § 152, п. 4, 1 Єллоусто́ун § 130, п. 1 Єлéна Прекрáсна § 146, п. 1, 1 Єлáнський § 144, п. 3, 1 Єлéць § 149, п. 1, 1 Є́ль § 130, п. 1 Є́мен § 130, п. 1 Єнджихóвський § 144, п. 9, 2 Єнісéй § 149, п. 1, 1 Ж жабо́ § 140 жага́ § 5 жада́ний § 29, п. 3, 2, прим. Жан-Жа́к § 49, п. 1 Жан-Жáк § 146, п. 3, 1 Жан-Жáк § 147, п. 1 жан-жáківський § 147, п. 1 Жа́нна д’Арк § 49, п. 2 Жанне́т § 140 жар-пти́ця § 36, п. 2, 2, а жаски́й § 26, п. 2, 1, а, прим. Жáбинка § 149, п. 4, 2, прим. Жúвков § 144, п. 6 жóвто-блакúтний § 40, п. 2, 2, г ЖЕК-9 § 35, п. 5, 5 желе́ § 121, п. 2 желе́ § 140 Желехі́вський § 9, п. 3, 5, е Желєзновóдськ § 149, п. 1, 3 Женев’є́ва § 138, п. 1, 1 жени́ти § 10, п. 1 жени́ти § 10, п. 1 Жúжка § 144, п. 6, 2 Жúздра § 149, п. 4, 3, а Жигáлово § 149, п. 4, 3, а Жигулí § 149, п. 4, 1, б Жигулí § 152, п. 2 Жильєрóн § 144, п. 7, 3, а жира́ф’ячий § 7, п. 1 Жиро́нда § 129, ІІІ, п. 3 Жирáрдув § 150, п. 1, 3 Житóмир § 148 жи́тній § 33, п. 1 житньогíрський § 154, п. 2, 6 227 житньогíрці § 154, п. 2, 6 Жито́мирська автостра́да § 50, п. 11 життє́вий § 33, п. 6 життєзда́тний § 35, п. 2, 4 життє́пис § 35, п. 2, 4 життя́ § 27, п. 5 життя́ § 30, п. 1, 1 життя́ § 30, п. 1, 1 Жізе́ль § 140, прим. Жіонó § 144, п. 7, 3, а Жнець § 142, п. 1 жовтогаря́чий § 40, п. 2, 2, г жовтувáто-рожéвий § 40, п. 2, 2, г жовтóцвіт § 36, п. 1, 2 Жоліó-Кюрí § 146, п. 3, 2 жона́тий § 10, п. 1 Жорж Санд § 146, п. 1, 2 Жоффруа́ § 140 Жúтні Гóри § 154, п. 2, 6 Жукóвський § 152, п. 3 жук-корої́д § 37, п. 1, 4 Жуль Верн § 147, п. 4, 1, прим. жуль-вéрнівський § 147, п. 4, 1, прим. Журавéль § 142, п. 1 журі́ § 129, І, п. 5 журі́ § 130, п. 2 журна́л «Все́світ» § 55, п. 3 журн. — журнал § 62, п. 1 Жéшув § 150, п. 1, 3 заво́д «Фарма́к» § 54, п. 5 завойо́ваний § 8, п. 1, 1 завойо́вуваний § 34, п. 2 завойо́вування § 34, п. 2 завойо́вувати § 34, п. 2 завто́вшки § 41, п. 1, 7 завча́су § 41, п. 1, 7 завши́ршки § 41, п. 1, 7 загальнодостýпний § 40, п. 1, 2 загальноосвíтній § 40, п. 1, 2 загіто́ваний § 34, п. 3 загітува́ти § 7, п. 4, прим. 1 загітува́ти § 34, п. 3 за годи́ни § 41, п. 2, 1 за́для § 42, п. 1, 2 за́дній § 33, п. 1 задньоязикóвий § 35, п. 1 за дня́ § 41, п. 2, 1 задо́вго § 41, п. 1, 1 за́єнько § 32, п. 9 За́єць § 49, п. 7, 3 заінтригува́ти § 3, прим. Зайóнчек § 144, п. 9, 2 Закавка́ззя § 50, п. 6, прим. закомпосто́ваний § 34, п. 3 закомпостува́ти § 34, п. 3 зако́н § 9, п. 3, 5, е зако́н § 29, п. 1, 3 зако́нний § 9, п. 3, 5, е зако́нний § 29, п. 1, 3 зако́нний § 29, п. 1, 3 зако́нність § 29, п. 1, 3 зако́нно § 29, п. 1, 3 законода́вчо § 10, п. 2, 4, прим. Зако́н Украї́ни «Про пенсі́йне забезпе́чення» § 55, п. 1 Закопáне § 149, п. 1, 3, прим. за кордо́н § 41, п. 2, 1 за кордо́ном § 41, п. 2, 1 залі́сся § 19, п. 1, 3 залі́ський § 19, п. 1, 3 Залíсся Пéрше § 154, п. 1, 3 Залéський § 144, п. 2 Замбе́зі § 129, І, п. 4 замести́ § 9, п. 1, 1, е замести́ § 11, п. 2 за́між § 41, п. 1, 2 за́мість § 42, п. 1, 1 заміта́ти § 11, п. 2 Замо́вник § 60, п. 1 за́мок Іф § 55, п. 2, прим. за́молоду § 41, п. 1, 4 З з § 25, п. 1, 1 з § 25, п. 1, 2 з § 25, п. 1, 3 Заа́ле § 137 забага́то § 41, п. 1, 1 за багато § 41, п. 1, 1, прим. завбі́льшки § 41, п. 1, 7 завви́шки § 29, п. 1, 1 завгли́бшки § 41, п. 1, 7 Завáдзький § 144, п. 10 завдо́вжки § 41, п. 1, 7 заверті́ти § 11, п. 2 заве́ршення § 9, п. 3, 4 заве́ршувати § 11, п. 2 зави́дна § 41, п. 1, 4 заві́рчувати § 11, п. 2 за ві́що § 41, п. 1, 6 завкáфедри § 35, п. 3, 2 завмира́ти § 11, п. 2 заво́д § 19, п. 2 заводськи́й § 19, п. 2 228 зана́дто § 41, п. 1, 1 за́ново § 41, п. 1, 4 заодно́ § 41, п. 1, 5 за́очі § 41, п. 1, 2 запира́ти § 11, п. 2 запі́вніч § 41, п. 1, 2 Запорíжжя § 148 Запорíжжя § 153, п. 2, 1 запорíзький § 153, п. 2, 1 Запорі́жжя § 9, п. 3, 2, а Запорі́жжя § 19, п. 1, 2 запорі́жці § 49, п. 6 запорі́зький § 19, п. 1, 2 запусти́ти § 17 запу́щений § 17 зап’я́стний § 28 зара́ди § 42, п. 1, 2 за́раз § 41, п. 1, 2 заразо́м § 41, п. 1, 2 Зарату́стра § 53, п. 1 за раху́нок § 41, п. 2, 1 зареєстро́ваний § 34, п. 3 зареєструва́ти § 34, п. 3 Зарéмба § 144, п. 9, 1 за сві́тла § 41, п. 2, 1 засі́дання прези́дії Украї́нського товари́ства охоро́ни па́м’яток істо́рії та культу́ри § 54, п. 6 заслу́жений дія́ч мисте́цтв § 56, прим. 1 заспоко́юват § 11, п. 1 зате́ § 43, п. 1 зате́ § 43, п. 1, прим. за те § 43, п. 1, прим. зати́м що § 43, п. 2, 2 заті́сувати § 11, п. 2 затéмна § 41, п. 1, 4 затúм що § 44, п. 1, 10 зато́ка § 50, п. 1 зато́ка Свято́го Лавре́нтія § 50, п. 2 зато́н § 9, п. 3, 5, ґ Заха́р’їн § 3 за́хідний § 33, п. 1 західноєвропéйський § 154, п. 2, 6 західноєвропéйці § 154, п. 2, 6 західноукраї́нський § 40, п. 1, 2 за́хід, пі́вдень, пі́вніч, схід, норд-о́ст, півде́нний за́хід краї́ни За́ходу, Дале́кий Схід, За́хідна Украї́на, наро́ди Пі́вночі, Півде́нне Полі́сся, Півні́чна Букови́на. § 50, п. 10 Захáр’їн § 144, п. 12 за що́ § 41, п. 1, 6 зба́вити § 31, п. 1 Зба́раж § 19, п. 1, 2 зба́разький § 19, п. 1, 2 зберегти́ § 9, п. 3, 3 зберегти́ § 11, п. 2 зберегти́ § 14, п. 3 збере́жений § 14, п. 3 зберіга́ти § 11, п. 2 зб. — збірник § 62, п. 1 збі́жжя § 30, п. 1, 1 збі́льшення § 9, п. 3, 4 збо́ку § 41, п. 1, 2 з бо́ку на бі́к § 41, п. 2, 2 з бо́лю § 41, п. 2, 1 збо́ри § 54, п. 6 Збро́йні си́ли Украї́ни § 54, п. 1 зважáючи на те що § 43, п. 2, 2 звíдкись § 44, п. 2, 4 зве́рнення § 32, п. 5 зве́рху § 41, п. 1, 2 звести́ § 31, п. 1 Звє́рев § 144, п. 3, 4 зви́сока § 41, п. 1, 4 зві́ку § 41, п. 1, 2 звіробíй-травá § 37, п. 1, 2 Зволíнський § 144, п. 6, 1 зв’язо́к § 7, п. 1, прим. зв’яли́ти § 7, п. 1, прим. зга́рячу § 41, п. 1, 4 згин § 5 з óгляду на те що § 43, п. 2, 2 згори́ § 41, п. 1, 2 Зáгреб § 149, п. 1 згу́бний § 33, п. 1 з да́вніх-даве́н § 35, п. 5, 2 зда́тність § 32, п. 3 з ді́да-пра́діда § 35, п. 5, 2 зді́йснений § 29, п. 3, 2, прим. здійсне́нний § 29, п. 3, 2, прим. з дня на де́нь § 41, п. 2, 2 здорове́нний § 29, п. 3, 1 здрібни́ти § 31, п. 1 Зе́всова колісни́ця. § 49, п. 9, 1 Зейна́б § 140, прим. зеконо́мити § 7, п. 4, прим. 1 зеконо́мити § 31, п. 1 Зеленбу́д-4 § 35, п. 5, 5 зеле́ний § 9, п. 1, 2 Зеленодóльськ § 149, п. 1 зе́лень § 9, п. 2, 3 Зелéна Гýра § 150, п. 1, 1 Зелéна Гýра § 154, п. 1, 1 229 землемíр § 35, п. 2, 3 землетру́с § 35, п. 2, 3 земля́ § 9, п. 2, 1 земля́ § 51, прим. Земля § 51, прим. земля́-мáти § 37, п. 1, 1 земля́ Ни́жня Саксо́нія § 50, п. 9 óзеро § 154, п. 2, 1, прим. Óзеров § 144, п. 2 з’є́днаний § 7, п. 4 Зáєць § 141 Зáєць § 142, п. 1 зáєць-біля́к § 37, п. 1, 4 зáєць-русáк § 37, п. 1, 4 зжи́тися § 31, п. 1 з-за § 42, п. 2 зза́ду § 29, п. 1, 1 зза́ду § 41, п. 1, 2 з-за кордо́ну § 41, п. 2, 1 ззирну́тися § 31, п. 1 Зимóвники § 149, п. 4, 3, д Зинóв’єв § 144, п. 3, 2 Зинóвій-Богдáн § 146, п. 3, 1 Зино́вій-Богда́н § 49, п. 1 зі § 25, п. 3 зібга́ти § 31, п. 1 з Івáном Костéнком § 142, п. 3, прим. 2 зів’я́лий § 31, п. 1 зігнорува́ти § 31, п. 1 зігну́ти § 31, п. 1 зігра́ти § 31, п. 1 зігріва́ти § 31, п. 1 зідра́ти § 31, п. 1 зізна́тися § 31, п. 1 зі́лля § 9, п. 1, 2 зімліва́ти § 31, п. 1 зім’я́ти § 31, п. 1 зініціюва́ти § 7, п. 4, прим. 1 зіпріва́ти § 31, п. 1 зіпсува́ти § 31, п. 1 зіп’я́стися § 31, п. 1 зір § 26, п. 2, 2 зірви́голова § 36, п. 1, 4 зі́рка § 9, п. 3, 1, б Зі́рка § 49, п. 8 зіспо́ду § 41, п. 1, 2 зіста́вити § 31, п. 1 зі́ткнення § 31, п. 1 зітлі́ти § 31, п. 1 зіщу́литися § 31, п. 1 з’їзд § 3 з’їзд § 54, п. 6 з’ї́хати § 7, п. 4 Зáйчик-Побігáйчик § 36, п. 2, 1, в з кра́ю в край § 41, п. 2, 1 Златоýст § 153, п. 2 златоýстівський § 153, п. 2 зле́гка § 41, п. 1, 4 злі́ва § 41, п. 1, 4 з Лíною Костéнко § 142, п. 3, прим. 2 злови́ти § 18 зло́влений § 18 злодійкува́тий § 33, п. 7 зóлото-валю́тний § 40, п. 2, 2, в змії́ний § 33, п. 4 з-над § 42, п. 2 знадво́ру § 41, п. 1, 7 знання́ § 30, п. 1, 1 знань § 26, п. 2, 2 знаря́ддя § 30, п. 1, 1 значеннє́вий § 33, п. 6 зна́чення § 9, п. 2, 4 зна́чення § 9, п. 3, 4 знач. — значення § 62, п. 1 зна́ю § 4, п. 1 зни́зу § 41, п. 1, 2 зно́ву § 41, п. 1, 4 зо § 25, п. 3 зо́внішній § 33, п. 1 зовнішньополітúчний § 40, п. 1, 2 зогріва́ти § 31, п. 1 зо́зла § 41, п. 1, 2 зо́кола § 41, п. 1, 2 золота́ меда́ль § 57, п. 2 Золоти́й Ріг § 50, п. 1, прим. Золотове́рхий § 50, п. 6, прим. золотонíський § 153, п. 2, 3 Золотонóша § 153, п. 2, 3 Золя́ § 121, п. 1, 2 зомліва́ти § 31, п. 1 зоосáд § 35, п. 4, 2 зопріва́ти § 31, п. 1 зорієнтува́ти § 7, п. 4, прим. 1 зорієнтува́тися § 31, п. 1 зоря § 51 зоря́ Альтаї́р § 51 зотлі́ти § 31, п. 1 Зо́я – Зо́їн § 33, п. 3 з-пе́ред § 42, п. 2 з переля́ку § 41, п. 2, 1 з-під § 42, п. 2 з-по́за § 42, п. 2 з-по́між § 42, п. 2 з-по́над § 42, п. 2 230 з-по́під § 42, п. 2 з-по́серед § 42, п. 2 з початку § 41, п. 1, 9, прим. з-про́між. § 42, п. 2 з ра́дості § 41, п. 2, 1 зра́зу § 41, п. 1, 2 зра́нку § 41, п. 1, 2 зра́ння § 30, п. 1, 4 зре́штою § 41, п. 1, 2 зрі́дка § 41, п. 1, 4 зро́блений § 29, п. 3, 2, прим. зро́ду § 41, п. 1, 2 зро́ду-ві́ку § 35, п. 5, 2 з розго́ну § 41, п. 2, 1 зроста́ння § 32, п. 5 зроста́ти § 32, п. 5 зсади́ти § 31, п. 1 зсере́дини § 41, п. 1, 2 зскріба́ти § 31, п. 1 з то́го ча́су як § 43, п. 2, 2 зумі́ти § 7, п. 4, прим. 1 зумовити § 31, п. 1 зупинка «Карава́єві Да́чі» § 50, п. 14 Зáхідна Єврóпа § 154, п. 1, 1 Зáхідна Єврóпа § 154, п. 2, 6 Зáхідний Буг § 148 зці́пити § 31, п. 1 з ЦУМу § 61, п. 2 зчепи́ти § 31, п. 1 зши́ток § 31, п. 1 Зя́брев § 144, п. 13, 1, в, прим. з’яви́тися § 7, п. 4 Іва́н § 2 Іва́н Богосло́в § 53, п. 1 Іва́нович § 32, п. 11 Іва́но-франкíвський § 40, п. 2, 1 іванофранкíвці § 154, п. 3, 6, прим. 1 Іва́н Петро́вич Котляре́вський § 49, п. 1 іва́н-покива́н § 49, п. 7, 3, прим. Іва́н Хрести́тель § 53, п. 1 Іваньó § 142, п. 1 Івашкéвич § 144, п. 6, 1 Івáн Волóве Óко § 146, п. 1, 1 Івáн — мужúчий син § 146, п. 3, 3 Івáно-Франкíвськ § 152, п. 5 Івáно-Франкíвськ § 154, п. 3, 2 Івáно-Франкíвськ § 154, п. 3, 6, прим. 1 івáно-франкíвський § 154, п. 3, 2 івáно-франкíвський § 154, п. 3, 6, прим. 1 Івáн, селя́нський син § 146, п. 3, 3 Івáн-царéнко § 146, п. 3, 3 Ігле́сіас § 129, І, п. 2 Ігнатóвич § 144, п. 6 Ігнáтов § 144, п. 7, 1 І́гор § 33, п. 6 І́горева § 33, п. 6 І́гореве § 33, п. 6 І́горівна § 32, п. 11 І́горьович § 32, п. 11 і́грашка § 2 Ігáрка § 149, п. 4, 1, а ігум. — ігумен § 62, п. 1 ідеалі́ст § 32, п. 14 І́ден § 129, І, п. 1 іде́я § 129, І, п. 1 іди́-бо § 44, п. 3, 1 іди́ ж бо § 44, п. 3, 1, прим. 1 ідилі́чний § 128, п. 1 ідилі́чний § 33, п. 2 і́дол § 2 із § 25, п. 2 Ізабе́лла § 129, І, п. 1 Ізабе́ль § 140, прим. ізжо́вкнути § 31, п. 1 і́з-за § 42, п. 2 Ізмаї́лов § 144, п. 7, 2 ізно́в § 31, п. 1 із-пі́д § 42, п. 2 ізсере́дини § 31, п. 1 і́кати § 2 іко́на § 2 іко́на Ма́тері Бо́жої Теребовля́нської § 53, п. 7 Іконóмов § 144, п. 6 И ийбе́н § 2 и́кання § 2 и́кати § 2 ир § 2 и́рій § 2 и́род § 2 ич! § 2 Ич-оба́ § 2 І і § 24, п. 1, 2 і § 24, п. 1, 3 і § 24, п. 3, 1 і § 24, п. 3, 2 Ібн Рýсте § 146, п. 3, 4 Ібн Сíна § 146, п. 3, 4 Ібн Фадлáн § 146, п. 3, 4 І́бсен § 129, І, п. 1 231 Ілíєв § 144, п. 6 Іліа́да § 129, І, п. 1 іл. — ілюстрація; ілюстративний § 62, п. 1 Іллі́вна § 32, п. 11 Іллі́ч § 32, п. 11 Ілля́ § 30, п. 1, 2 Ілóна § 144, п. 6, 1 Ільї́н § 144, п. 7, 2 Ілью́шин § 144, п. 13, 1, а імби́р § 129, І, п. 6 іме́ння § 9, п. 3, 4 іменува́ти § 2 ім. — імені § 62, п. 1 іммігра́ція § 128, п. 2 імпера́тор § 56, прим. 2 ім’я́ § 2 інакодýмець § 35, п. 4, 2 інвалю́та § 35, п. 4, 1 інвестпроéкт § 35, п. 4, 1 Індигíрка § 149, п. 4, 1, а інди́к § 2 І́ндія § 129, І, п. 1 Індія § 129, ІІІ, п. 5, прим. Індокитáй § 154, п. 2, 4 індокитáйський § 154, п. 2, 4 індустріаліза́ція § 129, І, п. 2 інду́стрія § 129, І, п. 2 ін’є́кція § 126 ін’є́кція § 138, п. 1, 2 інжене́р § 9, п. 2, 6 інженю́ § 140 ін. — інші § 62, п. 1 іннова́ція § 128, п. 2 інові́рець § 35, п. 4, 2 і́ноді § 2 Інокéнтій § 143 інофі́рма § 35, п. 4, 1 інститу́т § 129, ІІІ, п. 1 інститу́ти Націона́льної акаде́мії нау́к § 54, п. 5, прим. 4 Інститут фізики Національної академії наук України § 61, п. 3, прим. 1 інстру́кція § 129, І, п. 1 інтегра́л § 121, п. 1, 1 інтелектуа́льний § 128, п. 1 інтеліге́нт § 19, п. 2 інтеліге́нтський § 19, п. 2 інтербригáда § 35, п. 4, 1 інтерв’ю́ § 138, п. 1, 1 інтерв’ю́ § 140 інтерме́цо § 128, п. 1 інтернаціона́льний § 129, І, п. 1 інтерне́т-видáння § 36, п. 2, 2, а інтерне́т-пóслуга § 36, п. 2, 2, а ін-т (інститут) § 62, п. 2 інформповідóмлення § 35, п. 4, 1 інформцéнтр § 35, п. 4, 1 іншові́рець § 35, п. 4, 2 іншодýмець § 35, п. 4, 2 і под. — і подібне § 62, п. 1 І́рвінг § 135 Іре́н § 140 іржа́ § 2 і́рій § 2 Іркýтськ § 149, п. 4, 1, а і́род § 2 іроке́зи § 49, п. 6 Ірпíнь § 148 ірраціона́льний § 128, п. 2 ірреа́льний § 128, п. 2 Іртúш § 149, п. 4, 1, а Іртúш § 149, п. 5 Ісаа́кіївський собо́р § 55, п. 2 Іса́я § 126 Ісáєв § 144, п. 7, 1 Ісáєнков § 144, п. 3, 2 іскри́стий § 33, п. 5 існува́ти § 2 Ісси́к-Куль § 50, п. 4, прим. Іссúк-Куль § 154, п. 3, 3 Іссúк-Куль § 154, п. 3, 6, прим. 2 і́стина § 2 Іст-Лóндон § 154, п. 3, 4 істо́рик § 32, п. 1, прим. істо́рико-культу́рний § 40, п. 2, 2, б істори́чний § 33, п. 2 Ісус Христо́с § 49, п. 7, 1 Ісько́ § 22, 4 італі́єць § 32, п. 3 Іта́лія § 129, І, п. 2 і т. д. — і так далі § 62, п. 1 іти́ § 2 і т. ін. — і таке інше § 62, п. 1 І́тон § 129, І, п. 1 ІФ НАНУ § 61, п. 3, прим. 1 Іх’я́мас § 138, п. 1, 1 Ішúм § 149, п. 4, 3, а І́щенко § 22, 4 Іщу́к § 22, 4 Ї їда́лень § 26, п. 2, 2 їда́льня § 26, п. 1, 3 232 ї́жа § 3 їжа́к § 3 ї́жджений § 16 їзде́ць § 3 ї́здити § 3 ї́здити § 16 їй-бóгу § 35, п. 5, 4 їй-бо́гу § 53, п. 2, прим. 3 їй-прáво § 35, п. 5, 4 Ї́ржі § 144, п. 6, 2 ї́сти § 3 їх § 3 ї́хати § 3 ка́зна з ким § 39, п. 2 ка́зна-коли́ § 41, п. 3, 3 ка́зна-що § 39, п. 2 Казáнка § 153, п. 2 казáнківський § 153, п. 2 казáх § 153, п. 2, 3, прим. 1 казáхський § 153, п. 2, 3, прим. 1 Каї́р § 129, ІІ Ка́йзер § 136, п. 1 какаду́ § 140 кака́о § 140 Калýга § 153, п. 2, 1 Каледо́нія § 121, п. 2 калýзький § 153, п. 2, 1 ка́лієвий § 33, п. 6 калми́к § 129, І, п. 6 калмúк § 153, п. 2, 2 калмúцький § 153, п. 2, 2 кальцієвмі́сний § 40, п. 1, 6 Камберлéнд § 154, п. 2, 5 Каменя́р § 49, п. 1 Ка́мерна симфо́нія № 1 Євге́на Станко́вича § 55, п. 2 камер’ю́нкер § 7, п. 4 каміне́ць § 9, п. 3, 1, а камі́ння § 27, п. 5 ка́мінь § 9, п. 1, 1, а Камúшин § 149, п. 4, 3, а Камúшин § 153, п. 1 камúшинський § 153, п. 1 Кам’янá Бáлка § 154, п. 2, 6 кам’янобáлківський § 154, п. 2, 6 кам’янобáлківці § 154, п. 2, 6 Кам’янéць-Подíльський § 148 Кам’янéць-Подíльський § 152, п. 4, 2 Кам’янéць-Подíльський § 154, п. 3, 1 кам’янéць-подíльський § 154, п. 3, 1 Кана́верал § 134 Кандалáкська затóка § 154, п. 1, 2 кандалáкський § 153, п. 2, 3 Кандалáкша § 153, п. 2, 3 Канзас-Сі́ті § 129, І, п. 4 Ка́нів § 9, п. 1, 1, г Ка́нни § 50, п. 5, прим. Кантемúр § 144, п. 7, 3, б ка́нцлер § 56, прим. 1 каньйо́н § 139, п. 1, 1 капельме́йстер § 136, п. 1 капіта́л § 121, п. 1, 1 Ка́прі § 129, І, п. 4 ка́псула § 140 ка́псули § 140 Й й § 24, п. 2, 1 й § 24, п. 2, 2 Йóлкін § 144, п. 4, 1 Йóлкіно § 149, п. 2, 1 ймення § 24, п. 2, 2 ймовірність § 24, п. 2, 2 Йога́нн § 126 його́ § 8, п. 1, 1 йому́ § 8, п. 1, 1 Йордáн-рíчка § 37, п. 1, 2 Йо́ркшир § 129, ІІІ, п. 3 йоркши́р § 50, п. 12 йоркши́рський § 129, ІІІ, п. 3 Йóркшир § 154, п. 2, 5 К Каа́ба § 137 Кабардá § 153, п. 1 кабардúнський § 153, п. 1 кабаре́ § 140 каберне́ § 140 Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни § 54, п. 1 Кабмíн § 35, п. 4, 1 Кавка́зький хребе́т § 50, п. 1 Кавкáз § 153, п. 2, 1 кавкáзький § 153, п. 2, 1 Кавкáзький хребéт § 154, п. 1, 2 Кагарлúк § 153, п. 2, 2 кагарлúцький § 153, п. 2, 2 Кає́нна § 126 Казбéк § 153, п. 2, 2 казбéцький § 153, п. 2, 2 Казимúрський § 144, п. 7, 3, б казино́ § 140 ка́зка § 9, п. 2, 1 казко́вий § 33, п. 6 ка́зна-де § 41, п. 3, 3 233 ка́псулі § 140 карабáський § 153, п. 2, 3 Карабáх § 153, п. 2, 3 Карагандá § 153, п. 1 карагандúнський § 153, п. 1 караóке-бар § 36, п. 2, 2, г Карáджич § 144, п. 6 кар’є́ра § 138, п. 1, 1 ка́рієс § 130, п. 1 Карл Сміли́вий § 49, п. 9, 2 Ка́рме́н § 140 Карпúнськ § 149, п. 4, 2, прим. карт-блáнш § 35, п. 5, 10 карти́на «Запоро́жці пи́шуть листа́ туре́цькому султа́нові» § 55, п. 3 картопли́ння § 32, п. 6 карто́пля Серпа́нок § 59, п. 3 Карáчев § 153, п. 2 карáчевський § 153, п. 2 каси́р § 32, п. 14 категорі́йний § 33, п. 1 кате́дра § 123 Катерúна § 144, п. 1 Катманду́ § 140 католи́цький § 123 Ка́трин § 33, п. 3 Ка́тря § 33, п. 3 кауди́льйо § 140 Ка́унас § 131 кафе́ § 140 ка́федра § 123 ка́федра істо́рії Украї́ни Терн́опільського націона́льного педагогі́чного університе́ту і́мені Володи́мира Гнатюка́ § 54, п. 6 кача́ти § 11, п. 1 качи́ний § 33, п. 4 кашне́ § 140 кашова́р § 35, п. 2, 1 кБ — кілобайт § 62, п. 1 квазіглоба́льний § 31, п. 5 квазіетні́чний § 130, п. 1 квазіоберта́ння § 31, п. 5 квазіо́птика § 31, п. 5 квазіпло́ский § 31, п. 5 квазіпру́жність § 31, п. 5 квазіри́нок § 31, п. 5 квазісті́йкість § 31, п. 5 квазічасти́нка § 31, п. 5 кварц § 27, п. 7 ква́рцовий § 33, п. 6 кві́слінги § 49, п. 5 кві́тка § 12, п. 1 Кві́тка-Основ’я́ненко § 49, п. 1 кв. — квартира § 62, п. 1 Кво́чка § 51 Квíтка-Основ’я́ненко § 146, п. 3, 2 Квíтка-Основ’я́ненко § 146, п. 4 кВт — кіловат § 62, п. 1 кг — кілограм § 62, п. 1 кг — кілограм § 62, п. 1 Ке́льн § 132 Кемаль-паша́ § 146, п. 3, 4 Ке́мерон § 134 Кероглú § 146, п. 3, 4, прим. Кероглú § 147, п. 4, 2 керува́ти § 34, п. 1 Керч § 152, п. 1 кáзна-де § 44, п. 3, 2 кáзна-комý § 44, п. 3, 2 кáзна-хто § 39, п. 2 кáзна-чий § 39, п. 2 кáзна-якúй § 39, п. 2 Ки́єва § 9, п. 1, 1, г Ки́єво-Пече́рська ла́вра § 53, п. 7 Кизúл-Ордá § 154, п. 3, 3 Ки́їв § 9, п. 1, 1, г Київене́рго § 61, п. 1, 1 Київзеленбýд § 35, п. 4, 1 Ки́ївська фа́брика і́грашок § 54, п. 4 Ки́ївський академі́чний теа́тр ляльо́к § 54, п. 3 Ки́ївський міськи́й буди́нок учи́теля § 54, п. 3 кийо́к § 32, п. 13 кинь § 26, п. 2, 3 ки́ньмо § 26, п. 2, 3 ки́ньте § 26, п. 2, 3 кипари́с § 129, І, п. 6 Кири́лівська це́рква § 53, п. 7 Кирúлов § 144, п. 7, 3, б Кисельóв § 144, п. 7, 3, б кисе́т § 129, І, п. 6 Кисловóдськ § 149, п. 4, 3, в ки́сло-соло́дкий § 40, п. 2, 2, г киснéво-воднéвий § 40, п. 2, 2, а киснетерапíя § 35, п. 2, 3 Кита́й § 129, ІІІ, п. 6 Кита́йська Наро́дна Респу́бліка § 50, п. 6 Китáйгород § 154, п. 2, 5 кише́ня § 1 Кишинíв § 153, п. 2 кишинíвський § 153, п. 2 Кишині́в § 52, п. 2, прим. 2 234 кия́ни § 49, п. 6 кібермашúна § 35, п. 4, 2 кібу́ц § 129, І, п. 6 кі́готь § 9, п. 3, 1, а «КіЖ» § 61, п. 3, прим. 3 кіл § 9, п. 3, 1, в кі́лер § 121, п. 2 кі́лець § 26, п. 2, 2 кі́лля § 9, п. 1, 2 кілова́т-годи́на § 36, п. 2, 2, в кілогра́м § 129, І, п. 6 кілогра́м § 5 30-кілограмóвий § 40, п. 2, 4 кіло́к § 9, п. 3, 1, а кіло́к § 32, п. 13 кіло́чок § 9, п. 3, 1, в кількаповерхо́вий § 35, п. 2, 4 кількаразóвий § 35, п. 2, 4 кільце́ § 9, п. 3, 1, б кільце́ § 26, п. 1, 1 кільце́ § 26, п. 1, 3 Кім § 140 Кім Ир Сен § 146, п. 1, 6, прим. Кім Ір Сéн § 147, п. 2 кімірсéнівський § 147, п. 2 кімоно́ § 140 Кім Чен Ин § 2 кіне́ць § 9, п. 3, 1, а кі́нний § 29, п. 1, 3 кіно́ § 129, І, п. 6 кіно́ § 140 кінозáл § 36, п. 1, 3 кінотеа́тр «Ки́ївська Русь» § 54, п. 5 кінофі́л́ ьм «Бен Гур» § 55, п. 3 кінофíльм § 35, п. 2, 4 кінці́вка § 27, п. 3 кінéць кінцéм § 35, п. 5, 2, прим. кі́нчик § 27, п. 2 кінь § 9, п. 1, 1, а кінь § 26, п. 1, 1 кінь § 29, п. 1, 3 Кі́ркконнелл § 128, п. 3 кістля́вий § 28 Кúїв § 148 Кúїв § 152, п. 1 Кúїв-1 § 35, п. 5, 6 Кéйптаун § 154, п. 2, 5 клас § 121, п. 1, 1 класици́зм § 32, п. 14 класи́чний § 33, п. 2 Кла́ус § 131 клац § 27, п. 7 кле́кіт § 1 клекоті́ти § 1 клýжський § 153, п. 2, 3, прим. 1 Клин § 149, п. 4, 3, в кліє́нт § 129, І, п. 2 кліє́нт § 130, п. 1 Клі́рик Остро́зький § 49, п. 1 Клоді́н § 140 Кóло-Михáйлівка § 154, п. 3, 1 кóло-михáйлівський § 154, п. 3, 1 Клуж § 153, п. 2, 3, прим. 1 Клáузевіц § 144, п. 13, 2, прим. 2 кýлько- § 36, п. 2, 4 Кéльці § 149, п. 1, 3, прим. Кляйн § 136, п. 1 Кляйнерт § 136, п. 1 км/год (кілометрів за годину § 62, п. 4 км — кілометр § 62, п. 1 Кéмпа § 144, п. 9, 1 Кíнешма § 149, п. 4, 1, в кни́жечка § 10, п. 1, прим. кн. — книга; княгиня; князь § 62, п. 1 КНР § 61, п. 2 Кóнча-Зáспа § 152, п. 5 Кня́жпіль § 154, п. 2, 5 Князі́вство Мона́ко § 50, п. 6 князь § 56, прим. 2 коаліці́йний § 33, п. 1 Кобеля́ки § 153, п. 2, 2 кобеля́цький § 153, п. 2, 2 кобза́р § 27, п. 1 кобза́р § 33, п. 6 Кобза́р § 49, п. 1 кобзаре́ва § 33, п. 6 кобзаре́ве § 33, п. 6 Кобиля́нська § 142, п. 2 ковале́нко § 32, п. 9 ковалі́в § 9, п. 1, 1, в кова́ль § 32, п. 3 Ковальо́в § 8, п. 2 кова́льський § 26, п. 1, 3 ковбаса́ «Кра́ківська» § 58, п. 1 ковзки́й § 26, п. 2, 1, а, прим. Ков’я́ги § 152, п. 2 Кодекс України про адміністративні правопорушення § 61, п. 3, прим. 2 кожу́х § 12, п. 2 коза́к § 14, п. 2 коза́к § 19, п. 1, 1 коза́цький § 22, 1 Коза́ччина § 22, 1 козері́г § 9, п. 3, 5, д 235 Козері́г § 9, п. 3, 5, д Кози́ний Брід § 50, п. 11 ко́зир-ді́вка § 36, п. 2, 2, а козáк-характéрник § 37, п. 1, 1 Козúцький § 144, п. 6, 2 Козьолéцький § 144, п. 5, 2 Козя́тин § 148 кола́ § 9, п. 1, 2 Колúвушко § 36, п. 1, 4 Колгýєв § 149, п. 1, 1 Колгýєв § 153, п. 2 колгýєвський § 153, п. 2 коле́зький асе́сор § 56, прим. 2 колекти́в § 128, п. 1 коли́ б § 43, п. 2, 1 коли́ б то § 43, п. 2, 1 коли́-будь § 41, п. 3, 3 коли́-будь § 44, п. 3, 2 коли́-не́будь § 41, п. 3, 3 коли́-не-коли́ § 41, п. 3, 5 колиха́ти § 14, п. 3 коли́шній § 33, п. 1 колі́брі § 129, І, п. 5 колі́брі § 140 Колізе́й § 55, п. 2 Колії́вщина § 52, п. 1 ко́лір § 9, п. 2, 6, прим. коло́нія § 121, п. 1, 1 колúсь § 44, п. 2, 4 ко́льт § 139, п. 1, 2 коля́дник § 32, п. 1 команди́р § 32, п. 14 комба́т § 35, п. 4, 1 комба́тівський § 35, п. 4, 1 комі́сія § 128, п. 1 коміте́ти Верхо́вної Ра́ди Украї́ни § 54, п. 5, прим. 4 компа́кт-диск § 36, п. 2, 2, а компа́нія «Microsóft» § 54, п. 4 компете́нтнісно орієнто́ваний § 40, п. 1, 4, прим. 1 компо́ст § 28, прим. компо́стний § 28, прим. комп’ю́тер § 138, п. 1, 1 Комуна́льне підприє́мство «Київблагоу́стрій» § 54, п. 4 конве́єр § 126 конве́єр § 130, п. 1 конвої́р § 32, п. 14 конгре́с § 54, п. 5, прим. 3 конгре́с Міжнаро́дної асоціа́ції україні́стів § 54, п. 6 кондотьє́р § 139, п. 1, 1 кониче́нько § 32, п. 9 коно́в’язь § 35, п. 2, 3 коногі́н § 35, п. 2, 3 конота́ція § 128, п. 2, прим. Конституці́йний Суд Украї́ни § 54, п. 1 Конститу́ція Украї́ни § 55, п. 1 Конéський § 144, п. 11 контрадмірáл § 35, п. 4, 4 контра́ст § 28, прим. контра́стний § 28, прим. контрóльно-вимі́рювальний § 40, п. 1, 3, прим. контрреволю́ція § 128, п. 2 контрреформа́ція § 128, п. 2 контрудáр § 35, п. 4, 4 КонтЧенстохóва. § 149, п. 6 конферансьє́ § 139, п. 1, 1 конфере́нція § 54, п. 6 конце́рн «Volkswа́gen» § 54, п. 4 конце́рн «Фольксва́ген» § 54, п. 5 Конькóв § 144, п. 13, 1, б конья́к «Та́врія» § 58, п. 1 кон’ю́нктура § 138, п. 1, 2 копі́єчка § 32, п. 8 копії́ст § 129, І, п. 2 Копáйгород § 154, п. 2, 3 копáйгородський § 154, п. 2, 3 коп. — копійка § 62, п. 1 Копéрник § 144, п. 6, 2 Кора́н § 53, п. 4 Кордильє́ри § 129, ІІІ, п. 5 Кордильє́ри § 139, п. 1, 1 кореляція § 128, п. 2, прим. кореспонде́нт § 128, п. 2, прим. кори́сний § 28 ко́ристь § 28 ко́ристю § 27, п. 3 корі́вка § 9, п. 3, 5, б Коровáй § 142, п. 1, прим. 2 коровáй § 142, п. 1, прим. 2 короле́ва § 56, прим. 2 Королі́вство Бахре́йн § 50, п. 6 коро́ль § 56, прим. 2 Корольóв § 144, п. 4, 2 короткогрушоподі́бний § 40, п. 1, 4, прим. 2 короткостебловúй § 40, п. 1, 2 Ко́рсика § 129, ІІІ, п. 2 коря́к § 153, п. 2, 2 коря́цький § 153, п. 2, 2 Кос-Анато́льський § 146, п. 4 236 коси́ти § 16 ко́сить § 26, п. 2, 3 костогрúз § 35, п. 2, 3 костопрáв § 35, п. 2, 3 Костянти́н Багряноро́дний § 49, п. 9, 2 Костя́нтин Остро́зький § 49, п. 9, 2 ко́сять § 26, п. 2, 3 коте́л § 9, п. 3, 5, а Котигоро́шко § 49, п. 7, 3 коти́рувати § 34, п. 3 коти́ти § 11, п. 1 Котéльников § 144, п. 7, 3, г Котéльнич § 149, п. 4, 3, д Котляре́вський § 9, п. 3, 5, е котра́сь § 44, п. 2, 4 котре́сь § 44, п. 2, 4 котри́й-будь § 39, п. 2 котри́йсь § 44, п. 2, 4 котрúй-не́будь § 39, п. 2 котрúйсь § 39, п. 1 кофеї́н § 129, ІІ кохінхі́н § 59, п. 1 ко́шений § 16 Ко́шицький край § 50, п. 8 Кра́вченко § 32, п. 9 краєзнáвство § 35, п. 2, 4 крає́чок § 32, п. 8 КрАЗ § 58, п. 4 краї́на § 3 краї́на-інвéстор § 37, п. 1, 1 краї́на-кредитóр § 37, п. 1, 1 країнознáвство § 35, п. 2, 1 крайнéбо § 35, п. 3, 1 кра́йній § 33, п. 1 крайови́й § 33, п. 6 крамни́ць § 26, п. 2, 2 краплеподíбний § 35, п. 2, 3 Кра́сень § 49, п. 8 Красновóдськ § 154, п. 2, 1 Кра́узе § 131 кра́яти § 11, п. 1 Крáгуєваць § 151, п. 2, 1 кре́до § 140 кре́йда § 136, п. 1 кре́йцер § 136, п. 1 кре́кінг-проце́с § 36, п. 2, 2, а Кременчýк § 148 Кременчýк § 153, п. 2, 2 кременчýцький § 153, п. 2, 2 криве́ § 1 Кривúй Ріг § 148 Кривúй Ріг § 152, п. 4, 1 кри́во § 1 Кривонíс § 141 Кривонíс § 142, п. 1 Кривонíс § 146, п. 2, 3 кри́га, § 5 Крижóпіль § 148, прим. крик § 22, 5 Кúрик-мужичóк § 146, п. 3, 3 Криміна́льний ко́декс Украї́ни § 55, п. 1 Крит § 129, ІІІ, п. 4 крича́ти § 22, 5 Крáйній § 144, п. 11 Крáйня § 144, п. 11 Крáків § 150, п. 1, 3 Кáрлові Вáри. § 150, п. 1, 1 Крнов § 150, п. 1, 3 кров § 30, п. 1, 3, прим. кро́їти § 11, п. 1 Кáролець § 142, п. 3, прим. 1 Кро́мвель § 121, п. 1, 2 Кро́мвель § 139, п. 1, 2 Кýронь § 144, п. 13, 2, прим. 1 кросі́вки «Найк» § 58, п. 1 крохма́ле-па́токовий § 40, п. 2, 2, в крохма́ль § 26, п. 1, 1 крáпково-штриховúй § 40, п. 2, 2, а кóрпус 3-А § 35, п. 5, 6 Крáсне Дрýге § 154, п. 1, 3 Крýтиков § 144, п. 7, 3, г круглообертáльний § 40, п. 1, 4 круглува́тий § 33, п. 7 круї́з § 126 кру-крý § 35, п. 5, 4 круп’є́ § 130, п. 1 крути́ти § 16 Крутúй § 144, п. 11 Крутúнське § 149, п. 4, 2, прим. Круторо́гий § 49, п. 8 Крутúх § 144, п. 8 кру́чений § 16 Крúчев § 149, п. 4, 3, в крюк § 7, п. 2, прим. крюк § 14, п. 1 Крю́ково § 151, п.1, прим. крючо́к § 14, п. 1 кря́кати § 7, п. 2, прим. Кóсово § 150, п. 1, 2 Кóсово § 152, п. 3, прим. Ку́бок УЄФА § 52, п. 2 куди́-будь § 41, п. 3, 3 куди́-не́будь § 41, п. 3, 3 куди́сь § 44, п. 2, 4 237 кудú-нéбудь § 44, п. 3, 2 Кужче́нко § 22, 4 Кузнецóв § 144, п. 2 Кузнéцьк § 151, п. 2, 2 Кузько́ § 22, 4 Кузьми́ч § 32, п. 11 Ку́зьмівна § 32, п. 11 Ку́зьмович § 32, п. 11 ку-кý § 35, п. 5, 4 Кукýлевич-Сакцúнський § 144, п. 11 Кулúнич § 144, п. 7, 3, г Кулíш § 142, п. 1, прим. 2 кулíш § 142, п. 1, прим. 2 ку́лька § 27, п. 3, прим. ку́лька – ку́льці § 26, п. 1, 3, прим. «Культура і життя» § 61, п. 3, прим. 3 культу́рно-техні́чний § 40, п. 2, 2, а КУпАП § 61, п. 3, прим. 2 купíвля-прóдаж § 35, п. 5, 2 купі́вля-про́даж § 36, п. 2, 1, б кур’є́р, § 7, п. 2 ку́риво § 32, п. 2 курі́нь § 9, п. 2, 6, прим. курйо́з § 138, п. 2, 1 курйо́з § 8, п. 1, 2 курлú-курлú § 35, п. 5, 4 Курúльські островú § 149, п. 4, 3, в курсо́р § 135 Курськ § 151, п. 2, 2 Куснéвич § 144, п. 13, 2, прим. 1 Кустýриця § 144, п. 13, 2, прим. 2 кутя́ § 30, п. 1, 5, прим. Ку́усінен § 137 Кóшиці § 149, п. 1, 3, прим. кюве́т § 138, п. 2, 2 кюве́т § 138, п. 2, 2 Кюсю́ § 140 Кя́хта § 151, п.1, прим. ла́йнер «Гармо́нія морі́в» § 58, п. 3 лако́н § 59, п. 1 Ла-Ма́нш § 121, п. 1, 1 Ла-Ма́нш § 50, п. 3 Лама́рк § 121, п. 1, 1 Лама́рк § 128, п. 4 лама́ти § 11, п. 1 Ламетрí § 146, п. 1, 4, прим. 2 Ламетрí § 147, п. 4, 3 Ла-Мáнш § 154, п. 3, 5 ла-мáншський § 154, п. 3, 5 ландта́г § 54, п. 5, прим. 3 Ланка́стер § 134 ланцюжо́к § 27, п. 3 ланч § 121, п. 1, 1 Ла́о § 140 Ла-Плáта § 154, п. 3, 5 ла-плáтський § 154, п. 3, 5 Лари́са Петрі́вна Ко́сач § 49, п. 1 ларка́ § 27, п. 1 ларьо́к § 26, п. 1, 2 Лас-Вéгас § 154, п. 3, 5 латиноамерика́нці § 49, п. 6 лати́ш § 49, п. 6 латúський § 153, п. 2, 3 латúш § 153, п. 2, 3 лауреа́т § 131 лауреа́т Держа́вної пре́мії Украї́ни в га́лузі архітекту́ри § 56, прим. 1 Лафонтéн § 146, п. 1, 4, прим. 2 Лéбідь § 142, п. 1 лóгіко-граматúчний § 40, п. 2, 2, б лóдзький § 153, п. 2, 1 Лíдиці § 149, п. 1, 3, прим. Лáдога § 153, п. 2, 1 лáдозький § 153, п. 2, 1 Лев § 143, п. 2, прим. 2 лев § 9, п. 2, 1, прим. 1 лева́да § 1 леге́нда § 121, п. 2 леге́нький-леге́нький § 35, п. 5, 1 легки́й § 20 легкоатлетúчний § 40, п. 1, 2 легкозайми́стий § 40, п. 1, 4 ле́гше § 20 ле́гший § 20 ле́две-ле́две § 35, п. 5, 1 ле́две-ле́две § 41, п. 3, 5 ле́ді § 133 лейбгвардíєць § 35, п. 4, 4 лейбме́дик § 35, п. 4, 4 Ле́йпциг § 129, ІІІ, п. 3 Л лаві́рувати § 34, п. 3 ла́вра § 131 лавреа́т § 131 Лавре́нтіївський літ́о́пис § 55, п. 3, прим. 2 Лаврíн § 143, п. 2, прим. 1 Лавуазьє́ § 130, п. 1 Лавуазьє́ § 139, п. 1, 1 Лавуазьє́ § 140 Лагáрп § 146, п. 1, 4, прим. 2 ЛАЗ-105 § 63, п. 9 ла́зити § 16 238 Ле́йпциг § 136, п. 1 Ле Корбюзьє́ § 140 Ле-Крезо́ § 50, п. 3 ле́кція § 121, п. 2 Ле́мберт § 134 лемки́ня § 32, п. 4 Ле́ннон § 121, п. 2 Лено́р § 140 Леона́рдо да Ві́́нчі § 49, п. 2 лепетúський § 153, п. 2, 3 Лепетúха § 153, п. 2, 3 Лесáж § 146, п. 1, 4, прим. 2 Ле́ссінг § 121, п. 2 ле́стощі § 28 Ле́ся Украї́нка § 49, п. 1 леті́ти § 16 ле Шапельє́ § 146, п. 1, 4 Лєскóв § 144, п. 3, 4 лжепрорóк § 35, п. 4, 2 лжесвíдок § 35, п. 4, 2 Лéжнєво § 149, п. 1, 2 Лáзар § 143, п. 2, прим. 2 лима́н § 129, І, п. 6 Линьо́в § 8, п. 2 липоводолúнський § 154, п. 2, 6 липоводолúнці § 154, п. 2, 6 Лиси́ця § 49, п. 7, 3 Ли́ска § 49, п. 8 Лисúчка-Сестрúчка § 36, п. 2, 1, в ли́ти § 30, п. 1, 5 Лихачóв § 144, п. 4, 3 Лихослáвль § 149, п. 4, 3, в Лихá (річка) § 150, п. 1, 1 лібера́льна па́ртія, па́ртія консерв́аторів § 54, п. 2 лібре́то § 128, п. 1 лівобере́жжя § 9, п. 3, 2, а ліво́руч § 41, п. 1, 8 Лі́га На́цій § 54, п. 5, прим. 1 лід § 9, п. 1, 1, а Ліє́па § 129, І, п. 2 лі́єчка § 10, п. 1, прим. лі́жко § 9, п. 3, 1, б лізь § 26, п. 2, 3 лі́зьмо § 26, п. 2, 3 лі́зьте § 26, п. 2, 3 лі́кар § 27, п. 1 лі́кар-еко́лог § 36, п. 2, 1, а лікарюва́ти § 34, п. 1 лінгві́стика § 122, п. 1 лінгвостилісти́чні § 40, п. 1, 5 лінíйно-стрічковúй § 40, п. 2, 2, а Лі́нкольн § 121, п. 1, 2 ліпи́ти § 18 лі́плений § 18 лі́рник § 32, п. 1 ліс § 154, п. 2, 1, прим. Лісабо́н § 129, І, п. 4 лісабонський § 129, І, п. 4 лісгóсп § 35, п. 4, 1 Ліснá § 149, п. 1, 3 лісови́к § 49, п. 7, 2, прим. 1 Лісови́к § 49, п. 7, 3 лісово́з § 9, п. 3, 5, д лісопи́льно-струга́льний § 40, п. 2, 2, а лісоспла́в § 36, п. 1, 1 лісосте́п § 36, п. 1, 3 лісостеповúй § 40, п. 1, 1 літак «Бо́їнг 777» § 58, п. 2 літерату́ра § 129, І, п. 6 Літерату́рний музе́й § 54, п. 3 літерату́рно-худо́жній § 40, п. 2, 3 лі́тній § 33, п. 1 Літо́пис Самі́йла Вели́чка § 55, п. 3, прим. 2 літстýдія § 35, п. 3, 2 літургі́я § 53, п. 8 ліцеї́ст § 32, п. 14 Лі Чжаода́о § 49, п. 3 Лéйпциг § 153, п. 2, 1 лéйпцизький § 153, п. 2, 1 Лóкетек § 142, п. 3, прим. 1 ллє́ться § 27, п. 5 ллє́ться § 30, п. 1, 5 л — літр § 62, п. 1 Ллойд § 128, п. 3 лляни́й § 29, п. 4 Лóмниця § 151, п. 2, 1 Лóмтєв § 144, п. 3, 3 Лéна § 149, п. 1 Лíнда § 144, п. 6, 1 лоб § 9, п. 2, 1, прим. 1 лобійо́ваний § 34, п. 3 лобіюва́ти § 34, п. 3 ловела́с § 49, п. 5 лове́ць § 9, п. 3, 5, а логари́тм § 123 логари́фм § 123 логі́чний § 129, І, п. 6 логопе́д § 5 Лодзь § 153, п. 2, 1 ло́жечка § 10, п. 1, прим. лозівськи́й § 153, п. 2 Лозовá § 153, п. 2 239 Лома́ґа § 6, п. 2 Лома́ґа § 13 ломи́ти § 11, п. 1 Óломоуць § 151, п. 2, 1 Лонгфе́лло § 133 Лонгфе́лло § 140 Ло́ндон § 121, п. 1, 1 Лос-А́ нджелес § 154, п. 3, 5 Лос-А́ нджелес § 50, п. 3 Лос-Фра́йлес § 50, п. 3 Лось § 144, п. 13, 1, в лото́ § 140 Ло́хвицький пові́т § 50, п. 8 лоя́льний § 126 Лúпецьк § 149, п. 4, 3, в Лúпова Долúна § 154, п. 2, 6 лíрико-епíчний § 40, п. 2, 2, б Лéрмонтов § 144, п. 2 Лéся Украї́н́ ка § 146, п. 1, 2 Лубнú § 152, п. 2 Луб’я́нцев § 144, п. 12 луг § 14, п. 2 Лугáнськ § 152, п. 1 Луговськá § 144, п. 10 Луговськúй § 144, п. 10 Луговськúй § 144, п. 11 лужо́к § 32, п. 13 Луки́ч § 32, п. 11 Лу́ківна § 32, п. 11 Лук’я́н § 7, п. 3 Лук’я́ненко § 7, п. 3 Лук’яне́ць § 7, п. 3 Лук’я́нов § 144, п. 12 Лук’яню́к § 7, п. 3 лу́па § 121, п. 1, 1 Лу Сінь § 146, п. 2, 5, прим. Луховúці § 149, п. 4, 3, д Лíфшиц § 144, п. 13, 2, прим. 2 Лóхвиця § 152, п. 1 Лýчин § 144, п. 7, 3, а львíвський § 153, п. 2 Львів § 148 Львів § 152, п. 1 Львів § 153, п. 2 Льві́вська пло́ща § 50, п. 11 Льві́вська сере́дня загальноосві́тня шко́ла № 51 і́мені Іва́на Франка́ § 54, п. 3 Льві́вське збро́йне повста́ння 1848 р. § 52, п. 1 львів’я́ни § 49, п. 6 Óльвія § 152, п. 1 льон § 8, п. 2 льон § 26, п. 1, 2 льон-довгуне́ць § 37, п. 1, 4 льон-кучеря́вець § 37, п. 1, 4 льонолавсáн § 36, п. 1, 3 льон-сирéць § 37, п. 1, 4 льох § 8, п. 2 áльфа-прóмені § 36, п. 2, 2, б áльфа-рóзпад § 36, п. 2, 2, б áльфа-частúнка § 36, п. 2, 2, б Лю́бек § 121, п. 1, 2 люби́тель § 32, п. 3 люби́ти § 18 люд § 19, п. 2 Лю́двіг ван Бетхóвен § 146, п. 1, 4 Лю́двіг ван Бетхо́вен § 49, п. 2 лю́ди § 4, п. 2 Люди́на § 60, п. 3 людинодéнь § 36, п. 1, 3 Людми́ла Василе́вська-Бере́зіна § 49, п. 1 лю́дство § 19, п. 2 людськи́й § 19, п. 2 лю́дськість § 26, п. 2, 1, а Люксембýрг § 153, п. 2, 1 люксембýрзький § 153, п. 2, 1 Люксембу́рг § 122, п. 1 Лю́тер § 121, п. 1, 2 Люфтга́нза § 122, п. 4 ля § 140 ляльковóд § 36, п. 1, 1 ляльково́д § 9, п. 3, 5, д Ляпунóв § 144, п. 13, 1, в, прим. М Ма́вка § 49, п. 7, 3 ма́впячий § 7, п. 1, прим. Маврита́нія § 129, ІІІ, п. 4 Маврита́нія § 131 маврита́нський § 129, ІІІ, п. 4 магази́н § 5 магази́н «Яросла́в» § 54, п. 5 МАГАТЕ § 61, п. 2 МАГАТЕ § 63, п. 9 магістра́ль § 121, п. 1, 2 магістра́ль § 139, п. 1, 2 магістра́ль § 140 магніто́лог-астроно́м § 36, п. 2, 1, а Магоме́т § 122, п. 1 Магоме́т § 49, п. 7, 1 Магоме́т § 53, п. 1 Магри́б § 129, ІІІ, п. 4 мада́м § 140 мадемуазе́ль § 140 240 маде́ра § 50, п. 12 мадо́нна § 128, п. 1 Мадри́д § 129, ІІІ, п. 4 мае́стро § 140 Ма́єр § 126 мазь § 30, п. 1, 3 маї́с § 129, ІІ майбу́тній § 33, п. 1 майда́н Незале́жності § 50, п. 11 Ма́йнгоф § 136, п. 1 ма́йстер § 33, п. 6 майстри́ня § 32, п. 4 ма́йстрова § 33, п. 6 ма́йстрова § 33, п. 6 ма́йстрове § 33, п. 6 Мака́о § 140 макінто́ш § 134 макінто́ш § 49, п. 5 макія́ж § 125 маккартизм § 128, п. 4, прим. Макка́ртні § 128, п. 4, прим. Макке́нзі § 128, п. 4, прим. Макке́нна § 128, п. 4, прим. Маккінлі § 128, п. 4, прим. Мак-Клю́р § 146, п. 1, 4, прим. 1 Макáр § 143, п. 2, прим. 2 макроеконóміка § 35, п. 4, 3 макромолéкула § 35, п. 4, 3 макси́м § 49, п. 5 Максим’ю́к § 7, п. 1 максіóдяг § 35, п. 4, 3 максімо́да § 35, п. 4, 3, прим. 1 максісу́кня § 35, п. 4, 3, прим. 1 мале́сенький § 26, п. 2, 1, б мали́на «гера́кл» § 59, п. 2 Ма́лишев § 9, п. 3, 5, г ма́лишевський § 9, п. 3, 5, г Мали́шкова мета́фора § 49, п. 9, 1 Малúнін § 144, п. 7, 1 Малúнін § 144, п. 7, 3, б Малéнький Вовк § 146, п. 1, 1 Малоазіа́тське нагі́р’я § 50, п. 1 Малоазі́йське нагі́р’я § 154, п. 2, 1, прим. маловжúваний § 40, п. 1, 4 ма́ло-пома́лу § 35, п. 5, 2 малочутлúвий § 40, п. 1, 4 Малоярослáвець § 154, п. 2, 1 Малúцин § 144, п. 8 Ма́льме § 132 мальо́ваний § 34, п. 1 малюва́ння § 34, п. 1 малюва́ти § 34, п. 1 мама § 33, п. 3 Мамалúга § 142, п. 1 Мамед-задé § 146, п. 3, 4 ма́мин § 33, п. 3 ма́нна § 128, п. 1 Манче́стер § 134 маоцзедýнівський § 147, п. 2 Ма́ргарет § 140 ма́риво § 32, п. 2 Маріє́нбург § 130, п. 1 Маріє́тта § 130, п. 1 Марі́єчка § 32, п. 8 Марі́їн § 33, п. 3 Марі́їн лист § 49, п. 9, 1 Ма́ріо § 140 Маріýполь § 148, прим. Марі́я § 33, п. 3 Марі́я Олекса́ндрівна Вілі́нська § 49, п. 1 ма́рка § 9, п. 2, 1, прим. 2 марке́тинг § 122, п. 1 Марко́ Вовчо́к § 49, п. 1 Марк Пóрцій Катóн § 146, п. 1, 3 Марк Твен § 147, п. 4, 1, прим. марк-твéнівський § 147, п. 4, 1, прим. маркше́йдер § 136, п. 1 Марло́ § 133 марокка́нець § 128, п. 3 Маро́кко § 128, п. 3 Марс § 51 Марс § 53, п. 1 Марсе́ль § 125 марсельє́за § 139, п. 1, 1 Ма́рта § 123 Мару́син § 33, п. 3 Мару́ся § 33, п. 3 Ма́рфа § 123 Марціа́л § 129, І, п. 2 марширува́ти § 34, п. 3 Марш ми́ру § 52, п. 2 Марíя-Антуанéтта § 146, п. 3, 1 Мар’я́н § 7, п. 2 Мар’я́на § 7, п. 2 ма́сло § 28, прим. масни́й § 28, прим. Масáрик § 144, п. 8 масти́льник § 32, п. 1 Матвє́єв § 144, п. 3, 3 Матвє́єва затóка § 149, п. 1, 2 матема́тика § 129, ІІІ, п. 1 математи́чний § 33, п. 2 матеріа́л § 129, І, п. 2 мате́рія § 129, І, п. 2 241 ма́терній § 33, п. 1 Ма́ти § 60, п. 3 Ма́ти Божа § 53, п. 2 ма́тір § 30, п. 1, 3, прим. ма́тір’ю § 7, п. 2 ма́триць § 26, п. 2, 2 МАУ § 63, п. 9 ма́узер § 131 Махачкалá § 152, п. 1 Мацéєв § 144, п. 3, 3 машинобудівнúй § 40, п. 1, 3 Маякóвський § 144, п. 10 мóва-джерелó § 37, п. 1, 1 мóва-посерéдниця § 37, п. 1, 1 мéдико-генетúчний § 40, п. 2, 2, б мегавáт-годúна § 36, п. 2, 2, в мегаефе́кт § 130, п. 1 меда́ль «За військо́ву слу́жбу Украї́ні» § 57, п. 1, 1 меда́ль «За врято́ване життя́» § 57, п. 1, 1 Медвéдєв § 144, п. 3, 3 медвя́ний § 7, п. 1, прим. меджлíс § 54, п. 5, прим. 3 медза́клад § 35, п. 3, 2 ме́дик § 32, п. 1, прим. Меди́на § 129, ІІІ, п. 5 медіалінгві́стика § 35, п. 2, 4 медіалінгві́стика § 36, п. 1, 3 медіастилі́стика § 35, п. 2, 4 Ме́дічі § 129, І, п. 3 медперсонáл § 35, п. 4, 1 медуніверсите́т § 61, п. 1, 2 Ме́ксика § 129, ІІІ, п. 2 Мела́шка § 22, 4, прим. Мела́щин § 22, 4, прим. ме́ливо § 32, п. 2 Мелітóполь § 148, прим. Меморіа́льний буди́нок-музе́й Дмитра́ Яворни́цького § 54, п. 3 Менделє́єв § 144, п. 3, 3 менеджер § 134 ме́нтор § 49, п. 5 ме́нши § 27, п. 2 меню́ § 140 мер § 56, прим. 1 Ме́редіт § 124 мережа «Фейсбу́к» § 54, п. 7 мере́живо § 32, п. 2 мереф’я́нський § 7, п. 1 мерзе́нний § 29, п. 3, 2 мерино́с § 59, п. 1 Мерсе́дес § 140 мерсі́ § 129, І, п. 5 мерсі́ § 140 Ме́рфі § 135 металоема́ль § 130, п. 1 металоплáст § 36, п. 1, 3 металорíз § 36, п. 1, 1 металу́ргія § 121, п. 1, 1 метамóва § 35, п. 4, 2 метеостáнція § 35, п. 4, 2 мето́дика § 129, ІІІ, п. 1 метро́ § 140 90-метро́вий § 40, п. 2, 4 меха́нік § 32, п. 1, прим. меха́ніко-математи́чний § 40, п. 2, 2, б Мехмед-бéй § 146, п. 3, 4 мецена́т § 49, п. 5 Мечислáв § 144, п. 2 Мечислáв § 146, п. 2, 4 Мєстéчкін § 144, п. 3, 4 Мики́тович § 32, п. 11 Микóла § 143 Микóла § 144, п. 1 Микола́ївна § 32, п. 11 Микола́йович § 32, п. 11 Мико́ла Чудотво́рець § 53, п. 1 Миколáєнко § 141 Мико́лівна § 32, п. 11 Миколáїв § 148 Мико́лович § 32, п. 11 Милéтич § 144, п. 6 ми́ля § 129, І, п. 6 мимово́лі § 41, п. 1, 8 мимої́здом § 41, п. 1, 8 мимохі́дь § 41, п. 1, 8 мимохі́ть § 41, п. 1, 8 мину́лий. § 1 Минькі́вський § 9, п. 3, 5, е Мирóнов § 144, п. 7, 3, б ми́ро § 129, І, п. 6 мирт § 129, І, п. 6 мис § 50, п. 1 мис Дóброї Надíї § 151, п. 2, 2 мис Дежньóва § 149, п. 2, 2 мис Капіта́на Дже́ральда § 50, п. 2 мисленнє́вий § 33, п. 6 мисль § 28, прим. мис Рум’я́нцева § 149, п. 1, 2 мис Сíрий § 149, п. 1, 3 мист. — мистецтво; мистецький § 62, п. 1 ми́тра § 129, І, п. 6 242 митр. — митрополит § 62, п. 1 митрополи́т § 129, І, п. 6 митрополи́т Ві́нницький і Ба́рський, архімандри́т (архимандри́т), архієпи́скоп (архиєпи́скоп), па́стор, мулла́, іма́м, ксьондз. § 53, п. 6, прим. Митрофáнов § 144, п. 7, 3, б Митúщі § 149, п. 4, 1, б Митúщі § 149, п. 4, 3, д мить § 30, п. 1, 3 Миха́йлівський Золотове́рхий монасти́р § 53, п. 7 Миха́льченко § 27, п. 6 Михальчи́шин § 27, п. 6 Михальчу́к § 27, п. 6 Михáйловське § 149, п. 4, 3, б Михáйло-Коцюбúнське § 152, п. 5 Михáйло-Коцюбúнське § 154, п. 3, 2 михáйло-коцюбúнський § 154, п. 3, 2 мишýрино-рíзький § 154, п. 3, 6 Мишýрин Ріг § 154, п. 3, 6 мі-бемóль § 36, п. 2, 2, в мігра́ція § 122, п. 1 мігра́ція § 128, п. 2 мідіóдяг § 35, п. 4, 3 мідімо́да § 35, п. 4, 3, прим. 1 мідіспідни́ця § 35, п. 4, 3, прим. 1 мідь § 26, п. 1, 1 міжгі́р’я § 7, п. 2 міжконтинента́льний § 31, п. 2 Міжнаро́дна асоціа́ція україні́стів § 54, п. 1 Міжнаро́дний валю́тний фонд, Ра́да Євро́пи. § 54, п. 1 Міжнаро́дний рік дити́ни § 52, п. 2 міжплане́тний § 31, п. 2 мій § 9, п. 1, 1, а мікроорганíзми § 35, п. 4, 3 мікрохвúлі § 35, п. 4, 3 мікрочастúнка § 35, п. 4, 3 мільйо́н § 8, п. 1, 2 мільйо́нний § 33, п. 1 35-мільйо́нний § 38, п. 2 мілья́рд § 139, п. 1, 1 4-мілья́рдний § 38, п. 2 мінера́льна вода́ «Мо́ршинська» § 58, п. 1 Мінерáльні Вóди § 152, п. 4, 1 мініблóк § 35, п. 4, 3 мінідúск § 35, п. 4, 3 мініескала́тор § 130, п. 1 мінікомп’ю́тер § 35, п. 4, 3 міністе́рства Укра́їни § 54, п. 5, прим. 4 Міністе́рство осві́ти і нау́ки Украї́ни § 54, п. 1 міні́стр § 56, прим. 1 Міні́стр осві́ти і нау́ки Украї́ни § 56, прим. 3 Мін’ю́ст § 7, п. 4 Мірза-ха́н § 146, п. 3, 4 міркува́ти § 34, п. 1 міро́шник § 21 мі́рра § 128, п. 1 міс § 140 мі́сиво § 32, п. 2 місис § 140 Міссісі́пі § 128, п. 3, прим. Міссісі́пі § 129, І, п. 4 Міссу́рі § 128, п. 3 міст § 9, п. 3, 1, в міст § 50, п. 11 місто Івáно-Франкíвськ § 154, п. 1, 3 місто́чок § 9, п. 3, 1, в місць § 26, п. 2, 2 міськдержадміністра́ція § 61, п. 1, 2 міськко́м § 29, п. 1, 2 міськрáда § 35, п. 3, 2 місяцехі́д § 9, п. 3, 5, д мі́сяць § 21 мі́сяць § 51, прим. Місяць § 51, прим. мі́сячний § 21 міт § 123 мітоло́гія § 123 міф § 123 міфоло́гія § 123 Міцкéвич § 144, п. 2 Міцкéвич § 144, п. 6, 1 міць § 30, п. 1, 3 Мі́чатек § 144, п. 2 Мічига́н-авеню́ § 50, п. 5 Мічýрін § 144, п. 7, 1 Міше́ль § 121, п. 1, 2 Міше́ль § 140, прим. міше́чок § 32, п. 8 Мáйборода § 142, п. 1 Мйодóвич § 144, п. 5, 1 Мéкка § 153, п. 2, 2 мéккський § 153, п. 2, 2 Мíклóшич § 144, п. 6, 2 Мúлач § 144, п. 6 Мáлець § 142, п. 3, прим. 1 млн (мільйон) § 62, п. 1 млрд (мільярд) § 62, п. 1 м — метр § 62, п. 1 243 м. — місто § 62, п. 1 мм — міліметр § 62, п. 1 мо́вби § 43, п. 1 мо́вно-літерату́рний § 40, п. 2, 2, а мовностильовúй § 40, п. 1, 2 мовозна́вець § 32, п. 3 могти́ § 9, п. 1, 1, е могу́тній § 5 модерні́зм § 32, п. 14 моджахе́д § 122, п. 4 моза́їка § 126 моза́їка § 129, ІІ моза́їка § 3 мозаї́чний § 33, п. 2 мої́ § 3 моле́кула § 121, п. 1, 1 молоде́ць § 19, п. 1, 1 мо́лодість § 30, п. 1, 3, прим. Молодéчно § 152, п. 3, прим. мо́лодь § 30, п. 1, 3 молотьба́ § 26, п. 1, 1 Мо́ло́х § 49, п. 7, 2 молох § 49, п. 7, 2, прим. 2 моло́чно-бі́лий § 40, п. 2, 2, г молочнопромислóвий § 40, п. 1, 2 молóчно-м’яснúй § 40, п. 2, 2, а Мольє́р § 139, п. 1, 1 монасти́р § 27, п. 1 монгóло-татáри § 36, п. 2, 3 монгóло-татáрський § 40, п. 2, 1 монго́лка — монго́лці § 26, п. 1, 3, прим. Моні́к § 140 моновистáва § 35, п. 4, 2 монокультýрний § 40, п. 1, 1 Монтевіде́о § 129, І, п. 4 Монтеск’є́ § 138, п. 1, 1 Морáвець § 142, п. 3, прим. 1 мо́ре § 50, п. 1 морепродýкти § 35, п. 2, 4 Морóз § 142, п. 1, прим. 2 морóз § 142, п. 1, прим. 2 морі́г § 9, п. 2, 3 морквя́ний § 7, п. 1, прим. моро́з § 9, п. 2, 3 моро́зиво § 32, п. 2 Москвá § 152, п. 1 мости́ти § 17 Мотóк § 142, п. 1 мото́к § 9, п. 3, 5, а мотокрóс § 35, п. 4, 2 Мотр § 26, п. 2, 2 моту́ззя § 30, п. 1, 1 мох § 9, п. 2, 1, прим. 1 Мáо Цзедýн § 147, п. 2 мо́щений § 17 моя́ § 4, п. 1 Мúргород § 35, п. 3, 1 мóре § 154, п. 2, 1, прим. мóре Лáптєвих § 149, п. 1, 2 мрі́йник § 32, п. 1 Мóріц § 144, п. 13, 2, прим. 2 Мáр’їно § 149, п. 4, 2 Мáр’їно § 150, п. 1, 2 Мáркó Вовчóк § 146, п. 1, 2 Мáркó Вовчóк § 147, п. 4, 1 Мýромцев § 144, п. 3, 3 Мýсоргський § 144, п. 10 мáти-й-мáчуха § 36, п. 2, 2, в му́жній § 33, п. 1 му́за § 49, п. 7, 2, прим. 1 Музе́й мада́м Тюссо́ § 54, п. 3 Музе́йний прову̀лок § 50, п. 11 музúчно-танцювáльний § 40, п. 2, 2, а мулла́ § 128, п. 1 мультимільйонéр § 35, п. 4, 3 мультфíльм § 35, п. 4, 1 Муравйóво. § 151, п. 1 Мусіє́нко § 32, п. 9 муста́нг § 59, п. 1 му́ха § 14, п. 1 Муха́ммед § 122, п. 4 му́шка § 14, п. 1 Мую́н-Кум § 50, п. 4, прим. м/хв (метрів за хвилину) § 62, п. 4 Мíчатек § 144, п. 6, 1 Мúшкін § 144, п. 7, 3, б Мю́ллер § 128, п. 3 Мю́ллер § 138, п. 2, 2 Мю́нхен § 50, п. 5, прим. мюри́д § 138, п. 2, 2 м’якопіднебíнний § 40, п. 1, 2 м’я́льно-тіпáльний § 40, п. 2, 2, а м’я́со § 7, п. 1 м’я́со-во́вня́ний § 40, п. 2, 2, в м’ясозаготівéльний § 40, п. 1, 1 м’ясої́д § 36, п. 1, 1 м’я́со-моло́чний § 40, п. 2, 2, в м’я́со-сáльний § 40, п. 2, 2, в м’я́со-яє́чний § 40, п. 2, 2, в м’я́та § 4, п. 1 М’я́тлєв § 144, п. 3, 3 Н на А́ дам-стрі́т § 140 244 набага́то § 41, п. 1, 1 на багато § 41, п. 1, 1, прим. на бігу́ § 41, п. 2, 1 на́бік § 41, п. 1, 2 набі́рниця § 32, п. 4 на бі́с § 41, п. 2, 1 набрі́хувати § 11, п. 2 на вагу́ § 41, п. 2, 1 наве́рх § 41, п. 1, 2 наверху́ § 41, п. 1, 2 навесні́ § 41, п. 1, 2 навесні́ § 41, п. 2, 1 на ве́сну § 41, п. 2, 1 навздогі́н § 41, п. 1, 7 навздогíн § 42, п. 1, 1 на́взнак § 41, п. 1, 7 на ви́бір § 41, п. 2, 1 нави́воріт § 41, п. 1, 2 на видноті́ § 41, п. 2, 1 нави́літ § 41, п. 1, 3 наві́дліг § 41, п. 1, 3 на відмі́нно § 41, п. 2, 1 навідрі́з § 41, п. 1, 3 на ві́дча́й § 41, п. 2, 1 навіже́ний § 29, п. 3, 2, прим. наві́к § 41, п. 1, 2 наві́ки § 41, п. 1, 2 на віку́ § 41, п. 2, 1 на́віч § 41, п. 1, 2 наві́чно § 41, п. 1, 1 наві́що § 41, п. 1, 6 навки́дьки § 41, п. 1, 7 навко́ло § 41, п. 1, 7 навко́ло § 42, п. 1, 1 навкруги́ § 41, п. 1, 7 навкула́чки § 41, п. 1, 7 навмання́ § 30, п. 1, 4 навми́сне § 28, прим. навми́сне § 41, п. 1, 7 навпаки́ § 41, п. 1, 7 навперева́ги § 41, п. 1, 3 навпере́йми § 41, п. 1, 7 навперéйми § 42, п. 1, 1 навпри́сядки § 41, п. 1, 7 навпросте́ць § 41, п. 1, 7 навря́д § 41, п. 1, 7 на́вска́ч § 41, п. 1, 7 на́вскі́с § 41, п. 1, 7 навскоси́ § 41, п. 1, 7 навспра́вжки § 41, п. 1, 7 на́встіж § 41, п. 1, 7 навтікача́ § 41, п. 1, 7 навча́льний § 40, п. 2, 2, а навча́льно-виховни́й § 40, п. 2, 2, а навчáльно-наукóвий § 40, п. 2, 2, а на га́му́з § 41, п. 2, 1 на го́лову § 41, п. 2, 1 на-гора́ § 41, п. 1, 2 наго́ру § 41, п. 1, 2 нада́лі § 41, п. 1, 1 надве́чір § 41, п. 1, 2 на́дво́є § 41, п. 1, 5 надво́рі § 41, п. 1, 2 на́дголодь § 41, п. 1, 2 Наддніпря́нщина § 50, п. 6, прим. Надзвича́йний і Повнова́жний Посо́л § 60, п. 1 на́дзелень § 41, п. 1, 2 на ди́во § 41, п. 2, 1 надмі́р § 41, п. 1, 2 надмі́ру § 41, п. 1, 2 на добра́ніч § 41, п. 1, 1, прим. надо́вго § 41, п. 1, 1 на дозві́ллі § 41, п. 2, 1 надпоту́жний § 31, п. 2 на Дру́рі-лейн § 140 над си́лу § 41, п. 2, 1 Надíя § 143 на Е́ ббі-роуд § 140 на жа́ль § 41, п. 2, 1 наза́вжди́ § 41, п. 1, 1 на за́втра § 41, п. 1, 1, прим. наза́д § 41, п. 1, 2 наза́хват § 41, п. 1, 3 наздога́д § 41, п. 1, 3 наздогі́н § 41, п. 1, 7 на зло́ § 41, п. 2, 1 назо́всім § 41, п. 1, 1 на зразо́к § 41, п. 2, 1 назýстріч § 42, п. 1, 1 назу́стріч § 41, п. 1, 3 наї́вний § 129, ІІ наї́вний § 3 найме́ння § 9, п. 3, 4 на льоту́ § 41, п. 2, 1 на ми́ть § 41, п. 2, 1 на Монтріо́л-ро́уд § 140 на́морозь § 26, п. 1, 1 нани́з § 41, п. 1, 2 нанизу́ § 41, п. 1, 2 на ніщо́ § 41, п. 2, 1 нанодіагно́стика § 36, п. 1, 3 нанокомп’ю́тер § 35, п. 4, 3 наночасти́нки § 35, п. 2, 4 245 наночастúнки § 35, п. 4, 3 на о́ко § 41, п. 2, 1 нао́сліп § 41, п. 1, 7 наоста́нку § 41, п. 1, 2 наоста́нок § 41, п. 1, 2 напа́м’ять § 41, п. 1, 2 напам’ять § 41, п. 1, 9, прим. на пам’ять § 41, п. 1, 9, прим. напе́вне § 41, п. 1, 4 наперебі́й § 41, п. 1, 3 напере́ваги § 41, п. 1, 3 напере́д § 41, п. 1, 2 напередо́дні § 42, п. 1, 1 наперекі́р § 41, п. 1, 3 наперері́з § 41, п. 1, 3 напівавтомáт § 36, п. 1, 6 напів’європе́йський § 7, п. 4 напівімлá § 36, п. 1, 6 напівкýщ § 36, п. 1, 6 напівлюдúна § 36, п. 1, 6 напівмáвпа § 36, п. 1, 6 напівпітьмá § 36, п. 1, 6 напівпрáвда § 36, п. 1, 6 напівфабрикат § 36, п. 1, 6 напідпи́тку § 41, п. 1, 3 напі́й «Жи́вчик» § 58, п. 1 напогото́ві § 41, п. 1, 7 напока́з § 41, п. 1, 3 наполови́ну § 41, п. 1, 2 на пору́ки § 41, п. 2, 1 на по́тім § 41, п. 1, 1, прим. напо́хваті § 41, п. 1, 3 напоча́тку § 41, п. 1, 2 наприкінці́ § 42, п. 1, 1 напри́клад § 41, п. 1, 2 напр. — наприклад § 62, п. 1 напро́весні § 41, п. 1, 2 напроло́м § 41, п. 1, 3 напропа́ле § 41, п. 1, 3 на проща́ння § 41, п. 2, 1 напру́ження § 32, п. 5 напускни́й § 33, п. 1 на ра́дість § 41, п. 2, 1 на ра́дощах § 41, п. 2, 1 нара́з § 41, п. 1, 2 нардéп § 35, п. 4, 1 наректи́ § 11, п. 2 наре́шті § 41, п. 1, 2 Нарє́жний § 144, п. 3, 4 Нарíжний § 144, п. 3, 4 на́рі́вні § 41, п. 1, 2 на́різно § 41, п. 1, 4 наріка́ти § 11, п. 2 наркобíзнес § 35, п. 4, 2 нар. — народний § 62, п. 1 наро́д § 9, п. 3, 5, е наро́дний § 9, п. 3, 5, е наро́дний § 33, п. 1 наро́дний арти́ст Украї́ни § 56, прим. 1 наро́дно-ви́зво́льний § 40, п. 2, 3 народногосподáрський § 40, п. 1, 2 народнопоетúчний § 40, п. 1, 2 наро́зхват § 41, п. 1, 3 на ру́ку § 41, п. 2, 1 Нар’ян-Мáр § 154, п. 3, 3 на самоті́ § 41, п. 2, 1 наса́мперед § 41, п. 1, 8 на світа́нку § 41, п. 2, 1 на Сент-Дже́ймс-стрі́т § 140 Насє́дкін § 144, п. 3, 4 наси́лу § 41, п. 1, 2 на скаку́ § 41, п. 2, 1 на́скоком § 41, п. 1, 3 на́скрізь § 41, п. 1, 1 на сла́ву § 41, п. 2, 1 на сло́во § 41, п. 2, 1 на смі́х § 41, п. 2, 1 на со́вість § 41, п. 2, 1 на со́ром § 41, п. 2, 1 наспі́д § 41, п. 1, 2 на́спіх § 41, п. 1, 3 наспо́ді § 41, п. 1, 2 наспра́вді § 41, п. 1, 1 наста́вник § 32, п. 1 настін. календар § 62, п. 1 насторо́жі § 41, п. 1, 2 на Та́ймс-сквер § 140 Ната́лка § 22, 5 Ната́лка — Ната́лці, Ната́лчин § 26, п. 1, 3, прим. Ната́лчин § 22, 5 натрієвмі́сний § 40, п. 1, 6 натрійоргані́чний § 40, п. 1, 7 на́тро́є § 41, п. 1, 5 натще́серце § 41, п. 1, 8 наукóво-експериментáльний § 40, п. 2, 2, а наукóво обґрунто́ваний § 40, п. 1, 4, прим. 1 наук. — науковий § 62, п. 1 Науково-дослідний інститут хімічного машинобудування § 61, п. 3, прим. 2 науко́во-прикладнúй § 40, п. 2, 2, а на ура́ § 41, п. 1, 1, прим. 246 на ходу́ § 41, п. 2, 1 Нацба́нк § 35, п. 4, 1 націєтвóрення § 35, п. 2, 4 Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни § 54, п. 3 Націона́льна бібліоте́ка Украї́ни і́мені В. І. Верна́дського § 54, п. 3 Націона́льна пре́мія Украї́ни і́мені Тара́са Шевче́нка § 57, п. 3 Націона́льний банк Украї́ни § 54, п. 1 Націона́льний університе́т «Остро́зька акаде́мія» § 54, п. 3 Націона́льний худо́жній музе́й Украї́ни § 54, п. 3 націона́льні збо́ри § 54, п. 5, прим. 3 націонáл-патріотúчний § 40, п. 2, 1 нац. — національний § 62, п. 1 на́чеб § 43, п. 1 на́чебто § 43, п. 1 начéтверо § 41, п. 1, 5 нашвидку́ § 41, п. 1, 4 нашвидку́ру́ч § 41, п. 1, 8 на шко́ду § 41, п. 2, 1 на ща́стя § 41, п. 2, 1 на́що § 41, п. 1, 6 нащо § 41, п. 1, 9, прим. на що § 41, п. 1, 9, прим. наяву́ § 41, п. 1, 2 нóвгорóдський § 154, п. 2, 5 Нóвгород § 154, п. 2, 5 Нóвгород § 35, п. 3, 1 Нóвгород-Сíверський § 148 Нóвгород-Сíверський § 152, п. 4, 2 Нóвиков § 144, п. 7, 3, г Нóвиков-Прибóй § 146, п. 3, 2 Нóвотний § 144, п. 11 Нéврлий § 144, п. 11 Нгуе́н Зу § 49, п. 4 Нгуєн Конг Хоáн § 146, п. 1, 6 Нéдзведзь § 144, п. 13, 2, прим. 1 Нéдич § 144, п. 2 НДІ електромехані́чних при́ладів § 61, п. 3, прим. 2 НДІ тра́нспорту га́зу § 61, п. 3, прим. 2 НДІхіммаш § 61, п. 3, прим. 2 не § 44, п. 1, 1 не § 44, п. 1, 2 не § 44, п. 1, 3 не § 44, п. 1, 4 не § 44, п. 1, 5 не § 44, п. 1, 5, прим. не § 44, п. 1, 6 не § 44, п. 2, 6 не § 44, п. 2, 8 неаби́хто § 44, п. 2, 7 неаби́який § 44, п. 2, 7 небалаку́чий § 44, п. 2, 7 Небíт-Дáг § 153, п. 2, 3, прим. 1 небíт-дáгський § 153, п. 2, 3, прим. 1 невблага́нний § 29, п. 3, 1 невважа́ючи на... § 44, п. 2, 7 невда́лий § 44, п. 2, 7 невдо́взі § 44, п. 2, 5 невдога́д § 44, п. 2, 7 невесе́лий § 44, п. 2, 7 невже́ § 44, п. 2, 7 неви́нно § 44, п. 2, 5 не від то́го § 44, п. 1, 7 неві́льник § 44, п. 2, 5 невмі́ння § 44, п. 2, 7 нево́лити § 44, п. 2, 5 нево́ля § 44, п. 2, 7 невпа́м’ятку § 44, п. 2, 7 невпи́нний § 44, п. 2, 5 невпи́нно § 44, п. 2, 5 неврожа́й § 44, п. 2, 7 невсипу́щий § 44, п. 2, 5 невтямки́ § 41, п. 1, 1 невтямки́ § 44, п. 2, 7 невче́ний § 44, п. 2, 7 нега́дано § 44, п. 2, 7 нега́йний § 44, п. 2, 5 негара́зд § 41, п. 1, 1 негативний § 122, п. 1 негліже́ § 140 него́да § 44, п. 2, 5 Негорíле § 149, п. 1, 3 недале́ко § 44, п. 2, 7 недарма́ § 44, п. 2, 7 неді́льник § 52, п. 2 недобача́ти § 44, п. 2, 6 недо́биток § 44, п. 2, 6 недо́брий § 44, п. 2, 7 недови́конаний § 44, п. 2, 6 недоде́ржаний § 44, п. 2, 6 недозрі́лий § 44, п. 2, 6 недоїда́ти § 44, п. 2, 6 недо́їдок § 44, п. 2, 6 недока́заний § 44, п. 2, 6 недокрі́в’я § 44, п. 2, 6 недо́літок § 44, п. 2, 6 недолю́блювати § 44, п. 2, 6 недо́ля § 44, п. 2, 7 недооці́нений § 44, п. 2, 6 247 недопи́саний § 44, п. 2, 6 недорі́д § 44, п. 2, 6 недоро́слий § 44, п. 2, 6 не до́сить § 44, п. 1, 7 недося́жність § 44, п. 2, 6 недоторка́нний § 29, п. 3, 1 недоторка́нність § 44, п. 2, 6 недо́ук § 44, п. 2, 6 недочува́ти § 44, п. 2, 6 недочу́тий § 44, п. 2, 6 неду́га § 44, п. 2, 5 не ду́же § 44, п. 1, 7 неду́рно § 44, п. 2, 7 не-Єврóпа § 44, п. 3, 3 не́жить § 44, п. 2, 5 незаба́ром § 44, п. 2, 5 незабу́тній § 33, п. 1 незбагне́нний § 44, п. 2, 7 незважа́ючи на… § 44, п. 2, 7 незважа́ючи (невважа́ючи) на те що § 43, п. 2, 2 нездійсне́нний § 29, п. 3, 1 нездо́ланий § 29, п. 3, 2, прим. нездола́нний § 29, п. 3, 1 нездола́нний § 29, п. 3, 2, прим. нездола́нність § 29, п. 3, 2 нездола́нно § 29, п. 3, 2 нездужати § 44, п. 2, 5 не зду́жати § 44, п. 2, 5 незлі́чений § 29, п. 3, 2, прим. незліче́нний § 29, п. 3, 1 незліче́нний § 29, п. 3, 2, прим. незліче́нний § 44, п. 2, 5 не зо́всім § 44, п. 1, 7 незрівня́нний § 29, п. 3, 1 не з руки́ § 41, п. 2, 1 незчу́тися § 44, п. 2, 5 неіндукти́вний § 129, ІІ, прим. неістóта § 44, п. 3, 3 Не́льсон § 139, п. 1, 2 нелюдúна § 44, п. 3, 3 немали́й § 44, п. 2, 7 немо́в § 43, п. 1 немо́в § 44, п. 2, 7 немо́вби § 43, п. 1 немо́вбито § 43, п. 1 немовля́ § 44, п. 2, 5 не мо́жна § 44, п. 1, 7 нена́видіти § 44, п. 2, 5 нена́висний § 44, п. 2, 5 нена́висть § 44, п. 2, 5 ненаста́нний § 44, п. 2, 5 нена́че § 43, п. 1 нена́чебто § 43, п. 1 н. е. — нашої ери § 62, п. 1 ненáче § 44, п. 2, 7 ненáчебто § 44, п. 2, 7 неоімперіалізм § 129, ІІ, прим. неолі́т § 52, п. 2, прим. 3 неомодерні́ст § 35, п. 4, 2 неосо́ба § 44, п. 3, 3 неписьме́нний § 44, п. 2, 7 Непúйвода § 146, п. 2, 1 Непúйвода § 36, п. 1, 4 Непúйпиво § 36, п. 1, 4 непоко́їтися § 44, п. 2, 5 не по-на́шому § 44, п. 1, 7 непору́шно § 44, п. 2, 5 непохи́тний § 44, п. 2, 5 непохúтно § 44, п. 2, 5 непра́вда § 44, п. 2, 7 непримире́нний § 29, п. 3, 1 несамови́то § 44, п. 2, 5 несказа́нний § 29, п. 3, 1 нескінче́нний § 29, п. 3, 1 несла́вити § 44, п. 2, 5 не сла́вити § 44, п. 2, 5 несміли́вий § 44, п. 2, 7 несподі́ванка § 44, п. 2, 7 нести́ § 9, п. 1, 1, е Не́стор Літопи́сець § 49, п. 1 нестя́митися § 44, п. 2, 5 нестя́мний § 44, п. 2, 5 несу́ § 1 не сього́дні-за́втра § 35, п. 5, 3 не тре́ба § 44, п. 1, 7 Нетудихáта § 146, п. 2, 2 не́ук § 44, п. 2, 5 не́хворощ § 30, п. 1, 3, прим. Нехорóшев § 144, п. 3, 3 не́хотя § 44, п. 2, 7 не цілко́м § 44, п. 1, 7 Нечýй-Левúцький § 146, п. 3, 2 Нечýй-Левúцький § 146, п. 4 Нечу́й-Леви́цький § 49, п. 1 Нíжин § 153, п. 1 нíжинський § 153, п. 1 Нúжній Нóвгород § 151, п. 2, 2 Нúжня Тунгýска § 150, п. 1, 1 нижньогі́рський § 35, п. 1 Нижньодунáйська низовинá § 154, п. 2, 1, прим. Нижньокилúмськ § 154, п. 2, 1 ни́жче § 20 248 ни́жчий § 20 низовинá § 154, п. 2, 1, прим. низьки́й § 20 низькооплáчуваний § 40, п. 1, 4 низькопродуктúвний § 40, п. 1, 2 Никúфоров § 144, п. 7, 3, б ни́рка § 129, І, п. 6 Ничúпір § 143, п. 2, прим. 1 ні § 44, п. 1, 8 ні́би § 43, п. 1 ні́бито § 43, п. 1 ні в ко́го § 44, п. 1, 9 ні в я́кому § 44, п. 1, 9 ні́готь § 9, п. 3, 1, а ні́де § 44, п. 2, 9 ніде́ § 44, п. 2, 9 ні до ко́го § 44, п. 1, 9 ні до чо́го § 44, п. 1, 9 ніж § 43, п. 1 ні́женька § 9, п. 3, 1, в ні́женька § 10, п. 1 ні́женька § 32, п. 9 ні́жка § 9, п. 3, 1, б ні́жка § 14, п. 1 ні за́ що § 44, п. 1, 9 ні за що́ § 44, п. 1, 9 ніза́що § 44, п. 2, 9 нізві́дки § 44, п. 2, 9 нізвідкіля́ § 44, п. 2, 9 ні з ки́м § 44, п. 1, 9 Нікара́гуа § 140 нікýди § 44, п. 2, 9 ніко́го § 44, п. 2, 9 Ніколáєв § 144, п. 7, 3, б Ніколáєвськ-на-Амýрі § 149, п. 4, 3, б ні́коли § 44, п. 2, 9 ніко́ли § 44, п. 2, 9 Ніко́ль § 140, прим. Нікíтін § 144, п. 7, 3, б Ніл § 129, І, п. 4 німе́цький § 22, 1 Німе́ччина § 22, 1 ні́мфа § 49, п. 7, 2, прим. 1 ні на грі́ш § 41, п. 2, 1 ні на́ що § 44, п. 1, 9 ні на що́ § 44, п. 1, 9 ніна́що § 44, п. 2, 9 ні на я́кому § 44, п. 1, 9 «ніса́н» § 58, п. 2 ніскі́льки § 44, п. 2, 9 нітро́хи § 44, п. 2, 9 ніхто́ § 44, п. 2, 9 Ні́цца § 128, п. 3 ніч § 9, п. 1, 1, а ніч § 30, п. 1, 3 нічиї́м § 44, п. 2, 9 нічи́й § 44, п. 2, 9 нічни́й § 21 нічо́го § 44, п. 2, 9 ні́ша § 129, І, п. 6 ніщо́ § 44, п. 2, 9 ні́як § 44, п. 2, 9 нія́к. § 44, п. 2, 9 нія́кий § 44, п. 2, 9 нія́кому § 44, п. 2, 9 Нíкополь § 148, прим. нíкуди § 44, п. 2, 9 Нáльчик § 149, п. 4, 3, а Íнна § 143 Но́белівська пре́мія § 49, п. 9, 3 Но́белівська пре́мія § 57, п. 3 Нова́ Зела́ндія § 50, п. 1 нова́ція § 128, п. 2 нове́ла § 121, п. 1, 1 Нови́й Заві́т § 53, п. 4 Нови́й рік § 52, п. 1 Новúй Сад § 150, п. 1, 1 Новúй Сад § 154, п. 1, 1 Новé Мéсто § 149, п. 1 Новé Мíсто § 154, п. 1, 1 Новé Мíсто § 154, п. 2, 6 Нововолúнськ § 154, п. 2, 1 Новогрáд-Волúнський § 152, п. 4, 2 новозаснóваний § 40, п. 1, 4 новоірла́ндський § 3, прим. новоміськúй § 154, п. 2, 6 новоміщáни § 154, п. 2, 6 Новомли́нівська сільра́да § 50, п. 8 Новосибíрськ § 154, п. 2, 1 Новосибíрські островú § 154, п. 2, 1, прим. Новосíлки-на-Дніпрí § 154, п. 3, 5 новосíлківський-на-Дніпрí § 154, п. 3, 5 Новосьóлов § 144, п. 4, 2 новоутвóрений § 40, п. 1, 4 нога́ § 9, п. 1, 1, б нога́ § 9, п. 1, 2 нога́ § 14, п. 1 ножетримáч § 35, п. 2, 3 но́жичок § 32, п. 8 ножі́вка § 32, п. 12 Нойба́уер § 136, п. 1 Нойбра́нденбург § 136, п. 1 норд-ве́ст § 36, п. 2, 2, в 249 норд-о́ст § 36, п. 2, 2, в норд-о́стовий § 40, п. 2, 1 Нортга́йм § 136, п. 1 носи́ти § 32, п. 5 носі́ння § 9, п. 3, 4 носі́ння § 32, п. 5 носо́к § 9, п. 3, 5, а носорі́г § 9, п. 3, 5, д носорі́г § 36, п. 1, 3 нота́ція § 128, п. 2, прим. Нéстір § 143, п. 2, прим. 1 НТШ § 63, п. 9 нульови́й § 33, п. 6 Нур ад Дін § 49, п. 2 Нур ед Дін § 146, п. 1, 4 Нур ед Ді́н § 147, п. 3 нуредді́нівський § 147, п. 3 нéхтувати § 44, п. 2, 5 нáціє- § 36, п. 2, 4 Нíцца § 153, п. 2, 2 нíццький § 153, п. 2, 2 Нью-Йóрк § 154, п. 3, 4 Нью-Йóрк § 154, п. 3, 6, прим. 1 ньюйóрківці § 154, п. 3, 6, прим. 1 нью-йóркський § 154, п. 3, 4 нью-йóркський § 154, п. 3, 6, прим. 1 Нью́то́н § 139, п. 1, 1 ня́нька § 27, п. 2 ня́ньчин § 27, п. 2 ня́ньчити § 27, п. 2 обтруси́ти § 31, п. 2 овва́ § 29, п. 4 ове́с § 9, п. 1, 1, ґ Ові́дій § 129, І, п. 3 овоче́вий § 33, п. 6 овочесхо́вище § 35, п. 2, 3 огіро́к Корольо́к § 59, п. 3 огне́нний § 29, п. 3, 2 ого-го-гó § 35, п. 5, 4 Ода́рка § 22, 5 Ода́рчин § 22, 5 одві́ку § 41, п. 1, 2 оде́ржати § 1 Оде́ський держа́вний літерату́рний музе́й § 54, п. 3 оди́н в оди́н § 41, п. 2, 2 одинáдцять § 38, п. 1, 1 Одинцóв § 144, п. 7, 3, б однúм однá § 35, п. 5, 2, прим. однодéнний § 35, п. 2, 1 Одáрка § 143, п. 1, прим. 2 Одéса § 148 Одéса § 152, п. 1 Одéса § 153, п. 2, 3 одéський § 153, п. 2, 3 оз. Бíле § 149, п. 1, 3 о́зеро Сві́тязь § 50, п. 1 оз. Ільмéнь § 149, п. 4, 1, а оз. Колвúцьке § 149, п. 4, 3, д оз. — озеро § 62, п. 1 оз. Селігéр § 149, п. 4, 1, в ой-ой-óй § 35, п. 5, 4 Окайóмов § 144, п. 4, 1 окая́нний § 29, п. 3, 2 О’Кéйсі § 146, п. 1, 4, прим. 1 О’Кóннор Мак-Магóн § 146, п. 1, 4, прим. 1 око́лиця § 21 око́личний § 21 окрі́м § 42, п. 1, 2 округлояйцеподі́бний § 40, п. 1, 4, прим. 2 Оксáна § 143 Окуджáва § 142, п. 1, прим. 3 О́лдос § 133 Олександрóвич § 141 Олексíєнко § 141 Олексі́єва § 33, п. 6 Олексі́єнко § 32, п. 9 Олексі́їв § 33, п. 6 Олексі́йович § 32, п. 11 Олексáндр § 144, п. 1 олексáндро-пáщенківський § 154, п. 3, 2 О об § 152, п. 1 оба́біч § 41, п. 1, 8 обби́ти § 29, п. 1, 1 оберлейтенáнт § 35, п. 4, 4 оберма́йстер § 35, п. 4, 4 оберофіцéр § 35, п. 4, 4 оберпрокурóр § 35, п. 4, 4 Об’є́днання співме́шканців багатокварти́рних буди́нків «Наш дім» § 54, п. 4 об’є́м § 7, п. 4 о́бік § 41, п. 1, 2 обі́руч § 41, п. 1, 8 о́біч § 41, п. 1, 2 об’ї́хати § 3 о́бласть П’ємо́нт § 50, п. 9 обл. — область; обласний § 62, п. 1 оборі́г § 9, п. 2, 3 обпали́ти § 31, п. 2 обробіток землі § 51, прим. 250 Олексáндро-Пáщенкове § 154, п. 3, 2 Олефíр § 143, п. 2, прим. 1 оліве́ць § 9, п. 3, 1, а олі́їстий § 33, п. 5 олімпі́йська меда́ль § 57, п. 2 Олімпі́йські і́гри § 52, п. 2 Олíйникова Слободá § 154, п. 3, 6 олíйниково-слобідськúй § 154, п. 3, 6 Олóнець § 151, п. 2, 1 Олéній (острів) § 150, п. 1, 1 О́льга § 143, п. 1, прим. 1 О́льга § 22, 5 Ольгóпіль § 148, прим. Ольгóпіль § 154, п. 2, 5 ольгóпільський § 154, п. 2, 5 О́льжин § 22, 5 О́льстер § 121, п. 1, 2 Они́ська § 22, 4, прим. Они́сько § 22, 4 Они́сьчин § 22, 4, прим. Они́щенко § 22, 4 Онищу́к § 22, 4 онколікáрня § 35, п. 4, 2 ООН § 61, п. 2 оо́нівський § 61, п. 2 о. — острів, отець § 62, п. 1 о́пера «Травіа́та» § 55, п. 3 Опóле § 149, п. 1 о́пліч § 41, п. 1, 2 Організа́ція економі́чного співробі́тництва і ро́звитку § 54, п. 1 Організа́ція Об’є́днаних На́цій § 54, п. 5, прим. 1 органі́чний § 33, п. 2 о́рден Держа́ви § 57, п. 1 о́рден «За до́блесну ша́хтарську пра́цю» § 57, п. 1, 1 о́рден «Золота́ Зі́рка» § 57, п. 1, 2 о́рден кня́зя Яросла́ва Му́дрого § 57, п. 1 о́рден «Ма́ти-герої́ня» § 57, п. 1, 1 о́рден Свобо́ди § 57, п. 1 оре́л § 9, п. 3, 5, а Орє́хово-Зýєво § 149, п. 1, 3 Орє́хово-Зýєво § 150, п. 1, 2 Орє́хово-Зýєво § 152, п. 5 Орє́хово-Зýєво § 154, п. 3, 1 орє́хово-зýєвський § 154, п. 3, 1 орке́стр «Віртуо́зи Ки́єва» § 54, п. 5 Орéл § 149, п. 2, 2 Орéл § 152, п. 1 Орéл § 153, п. 2 орлóвський § 153, п. 2 орли́ний § 33, п. 4 ортодо́кс § 123 ортопеди́чний § 33, п. 2 ортопе́дія § 123 О́свальд Бу́ргардт § 49, п. 1 осві́тній § 33, п. 1 освітя́нський § 27, п. 2 Осе́л § 49, п. 7, 3 осетин § 153, п. 1 осетинський § 153, п. 1 Осипóвичі § 149, п. 4, 3, д осі́нній § 29, п. 1, 3 о́сінь § 9, п. 1, 1, а осінь § 29, п. 1, 3 О́сло § 121, п. 1, 1 Осмáн-пашá § 147, п. 4, 2 основни́й § 9, п. 3, 5, е осо́ба § 9, п. 1, 1, б Оссіа́н § 129, І, п. 2 оста́ннє § 4, п. 2 Острóвська § 144, п. 11 Острóвський § 144, п. 10 Острóвський § 144, п. 11 Острóг § 153, п. 2, 1 острóзький § 153, п. 2, 1 о́стрів § 50, п. 1 острови́ Короле́ви Шарло́тти § 50, п. 2 острови́ Свято́ї Трі́йці § 50, п. 2 остюкува́тий § 33, п. 7 ось-о́сь § 41, п. 3, 5 ота́к § 29, п. 1, 1, прим. ота́к § 41, п. 1, 1 отаки́й-то § 44, п. 3, 1 ота́м § 29, п. 1, 1, прим. ота́м § 41, п. 1, 1 отепе́р § 29, п. 1, 1, прим. о́тже § 43, п. 1 о́тже ж § 43, п. 2, 1 ото́ді § 29, п. 1, 1, прим. ото́ж § 43, п. 1 ото́й § 29, п. 1, 1, прим. оту́т § 29, п. 1, 1, прим. оту́т § 41, п. 1, 1 Охтúрка § 148 ох-хо-хó § 35, п. 5, 4 оце́й § 29, п. 1, 1, прим. очеви́дно § 41, п. 1, 8 очі́куваний § 34, п. 1 очі́кування § 11, п. 2 очі́кування § 34, п. 1 очі́кувати § 11, п. 2 очі́кувати § 34, п. 1 251 ощадкни́жка § 35, п. 4, 1 Парúж § 153, п. 2, 1 парúзький § 153, п. 2, 1 Пари́зька кому́на § 52, п. 1 пари́рувати § 34, п. 3 парі́ § 129, І, п. 5 парі́ § 140 парла́мент § 54, п. 5, прим. 3 Парна́с § 50, п. 5, прим. па́росток § 9, п. 3, 5, а Парáска § 143, п. 1, прим. 2 парті́йний § 129, І, п. 2 па́ртія війни́ § 54, п. 2 па́ртія ми́ру § 54, п. 2 па́рубок § 19, п. 1, 1 парува́ти § 34, п. 3 Па́сіка § 51 па́смо § 27, п. 3, прим. Пасте́р § 132 пасту́х § 14, п. 2 патроне́са § 32, п. 4 патр. — патріарх § 62, п. 1 Па́уелл § 133 па́уза § 131 Па́уль § 131 паціє́нт § 130, п. 1 пая́ц § 27, п. 7 пíвдень § 36, п. 1, 6, прим. п/в (поштове відділення) § 62, п. 4 пе́вність § 9, п. 1, 1, а педаго́г § 5 педа́ль § 121, п. 1, 2 педанти́зм § 32, п. 14 педуніверситéт § 35, п. 3, 2 Пежо́ § 140 пейзажи́ст § 32, п. 14 пейзажи́ст-худо́жник § 37, п. 1, 3 пекти́ § 14, п. 3 Пеле́ § 121, п. 2 пе́лех § 9, п. 2, 3 Пе́лл-Ме́лл § 134 пе́нні § 128, п. 1 Пенсільва́нія § 128, п. 3, прим. пенсне́ § 140 пеньо́к § 32, п. 13 первіснообщúнний § 40, п. 1, 2 Перебúйніс § 36, п. 1, 4 переве́ршувати § 11, п. 2 переві́р § 27, п. 1 перев. — переважно § 62, п. 1 пе́ред § 9, п. 2, 3 передньобокови́й § 35, п. 1 передплати́ти § 31, п. 2 П па § 140 па́вза § 131 Павло́ § 131 Па́влов § 9, п. 3, 5, г па́вловський § 9, п. 3, 5, г павути́ння § 32, п. 6 пагіне́ць § 5 Па-де-Калé § 154, п. 3, 5 Па-де-Кале́ § 50, п. 2, прим. Пак Вансо́ § 49, п. 3 Пакиста́н § 129, ІІІ, п. 6 Пак Чівóн § 146, п. 1, 6 Пала́у § 140 пала́ц § 27, п. 7 палацо́вий § 33, п. 6 палац Пото́цьких § 55, п. 2, прим. палеозо́йська ера § 52, п. 2, прим. 3 палеолі́т § 52, п. 2, прим. 3 Пале́рмо § 121, п. 2 Палести́на § 129, ІІІ, п. 5 па́лець § 26, п. 1, 1 Палáжка § 143, п. 1, прим. 1 па́ливо § 32, п. 2 Палúцин § 144, п. 7, 3, г пальто́ § 140 па́льці § 26, п. 1, 3 па́м’ятник Володи́миру Вели́кому § 55, п. 2, прим. панамерикáнський § 35, п. 4, 2 Пана́мський переши́йок § 50, п. 1 Пан Гіму́н § 49, п. 3 пан’європе́йський § 7, п. 4 пан-Єврóпа § 35, п. 4, 2, прим. Панібудьлáска § 142, п. 1 Панібудьлáска § 146, п. 2, 2 Панкрáтьєв § 144, п. 13, 1, а панно́ § 128, п. 1 Панáс Мúрний § 146, п. 1, 2 Па́нченко § 27, п. 6 Па́па Ри́мський § 53, п. 6 папі́р § 9, п. 2, 6, прим. па́пка § 9, п. 2, 1, прим. 2 Па́пуа § 140 парано́я § 126 параолімпíєць § 35, п. 4, 2 Пара́ска § 22, 4, прим. Пара́счин § 22, 4, прим. парашу́т § 130, п. 2 парвеню́ § 140 252 передусі́м § 41, п. 1, 6 передча́сний § 31, п. 2 переіна́кшити § 3, прим. переко́нувати § 11, п. 1 Перекотипóле § 146, п. 4 перекоти́по́ле § 36, п. 1, 4 Переле́сник § 49, п. 7, 3 перелеті́ти § 11, п. 2 переліта́ти § 11, п. 2 перемальо́вуваний § 34, п. 2 перемальо́вування § 34, п. 2 перемальо́вувати § 34, п. 2 перемо́га § 12, п. 1 перемо́га § 21 перемо́жець § 32, п. 3 перемо́жний § 21 перео́р § 9, п. 3, 5, ґ пери́стий § 33, п. 5 пері́стий § 33, п. 5 Перéмишль § 153, п. 2, 3, прим. 1 перéмишльський § 153, п. 2, 3, прим. 1 Пе́рсія § 50, п. 8 пе́рсня § 28 пе́рстень § 28 Пе́рська зато́ка § 50, п. 1 Перу́н § 53, п. 1 пестли́вий § 28 Петрó § 143 Петра́ й Павла́ § 53, п. 3 Петрóв § 144, п. 2 Петрі́в § 9, п. 1, 1, в Петрі́вка § 53, п. 3 Петро́ § 33, п. 6 Петро́ва § 33, п. 6 Петро́ве § 33, п. 6 Петропáвлівка § 154, п. 3, 2 Печ § 153, п. 2, 3, прим. 1 пе́чений § 14, п. 3 пече́ний § 29, п. 3, 2, прим. пе́чений § 29, п. 3, 2, прим. печивóдський § 154, п. 2, 3 пе́чиво § 32, п. 2 Печи́води § 154, п. 2, 3 п’є § 7, п. 1 п’єдеста́л § 138, п. 1, 1 п’ємо́. § 4, п. 1 П’ємо́нт § 138, п. 1, 1 П’є́тро § 130, п. 1 Пєшкóвський § 144, п. 3, 4 Пивовáров § 144, п. 7, 3, б Пили́півка § 53, п. 3 Пиля́єв § 144, п. 7, 3, б писа́в-писа́в § 35, п. 5, 1 Пи́семський § 9, п. 3, 5, е писк § 28, прим. пи́снути § 28, прим. письме́нник § 29, п. 1, 3 письмо́ § 27, п. 3, прим. пиха́ § 21 пи́шний § 21 піані́симо § 128, п. 1 піані́симо § 129, І, п. 6 піані́ст § 32, п. 14 піа́р-кампáнія § 36, п. 2, 2, а піа́р-áкція § 36, п. 2, 2, а півóберт § 36, п. 1, 6, прим. піввіде́рний § 40, п. 1, 8 пів відрá § 36, п. 1, 6, прим. пів годúни § 36, п. 1, 6, прим. Півде́нно-Кавка́зька залізни́ця § 50, п. 11, прим. півде́нно-схі́дний § 40, п. 2, 2, ґ пі́вдень § 35, п. 3, 1 півд.-зах. (південно-західний). § 62, п. 3 Півдéнна Амéрика § 151, п. 2, 2 півдéнно-зáхідний § 40, п. 2, 2, ґ пів Єврóпи § 36, п. 1, 6, прим. півзáхист § 36, п. 1, 6, прим. пів Кúєва § 36, п. 1, 6, прим. півкілограмо́вий § 40, п. 1, 8 півкілометро́вий § 40, п. 1, 8 півкóло § 36, п. 1, 6, прим. півкýля § 36, п. 1, 6, прим. пів лі́тра § 36, п. 1, 6, прим. півлі́тра § 36, п. 1, 6, прим. півлітро́вий § 40, п. 1, 8 півмі́сяць § 36, п. 1, 6, прим. пів мíста § 36, п. 1, 6, прим. Півні́чний морськи́й шлях § 50, п. 11 Півні́чний по́люс § 50, п. 1 півні́чно-за́хідний § 40, п. 2, 2, ґ півні́чно-схі́дний § 40, п. 2, 2, ґ півн.-сх. (півні́чно-східний) § 62, п. 3 Півнíчний Льодовúтий океáн § 151, п. 2, 2 Півнíчний пóлюс § 151, п. 2, 2 півовáл § 36, п. 1, 6, прим. пів огіркá § 36, п. 1, 6, прим. півáркуш § 36, п. 1, 6, прим. пів áркуша § 36, п. 1, 6, прим. півóстрів § 36, п. 1, 6, прим. пів óстрова § 36, п. 1, 6, прим. півторá § 38, п. 1, 1 півтораметрóвий § 35, п. 2, 4 півтораметрóвий § 35, п. 4, 5 253 пів Украї́ни § 36, п. 1, 6, прим. пів я́блука § 36, п. 1, 6, прим. пів я́ми § 36, п. 1, 6, прим. пів я́щика § 36, п. 1, 6, прим. під бо́ком § 41, п. 2, 1 підборі́ддя § 9, п. 3, 2, а підв’яза́ти § 7, п. 1, прим. під го́ру § 41, п. 2, 1 підда́шшя § 30, п. 1, 1 підзо́листо-боло́тний § 40, п. 2, 3 під’ї́зд § 3 під’ї́хати § 7, п. 4 під кіне́ць § 42, п. 3 Підкуймýха § 146, п. 4 Піднебе́сна § 50, п. 6, прим. Піднебе́сна імпе́рія § 50, п. 6, прим. підне́сення § 32, п. 5 підні́жжя § 9, п. 1, 2 підпорядко́ваний § 34, п. 1 підпорядкува́ння § 34, п. 1 підпорядкува́ти § 34, п. 1 підру́чник «Істо́рія Украї́ни» § 55, п. 3 підря́д § 41, п. 1, 2 під си́лу § 41, п. 2, 1 підси́нюваний § 34, п. 1 підси́нювання § 34, п. 1 підси́нювати § 34, п. 1 підтри́мка § 31, п. 2 під ча́с § 42, п. 3 під’ю́дити § 7, п. 4 пієте́т § 129, І, п. 2 пі́зній § 33, п. 1 пік § 50, п. 1 Піка́ссо́ § 140 піке́ § 140 пікі́рувати § 34, п. 3 пік Шевче́нка § 50, п. 1 піло́т § 129, І, п. 6 пілю́ля § 121, п. 1, 2 пі́р’я § 7, п. 2 пісе́нь § 26, п. 2, 2 піскува́тий § 33, п. 7 пі́сля то́го як § 43, п. 2, 2 пісня́р § 33, п. 6 пісняре́ва § 33, п. 6 пісняре́ве § 33, п. 6 пі́сня «Стої́ть гора́ висо́кая» § 55, п. 3 пісо́к § 22, 2 пісо́к § 22, 3 піфаго́рова теоре́ма § 49, п. 9, 3, прим. 2 піцика́то § 128, п. 1 пішохі́д § 9, п. 3, 5, д пішохі́дний § 9, п. 3, 5, д піща́ний § 22, 3 піщи́на § 22, 2 Піщáне § 149, п. 1, 3 Пйóнтек § 144, п. 9, 2 Пáйонк § 144, п. 9, 2 Пйотрóвський § 144, п. 5, 1 пóки що § 44, п. 1, 10 план § 121, п. 1, 1 планета § 51 пласки́й § 26, п. 2, 1, а, прим. Пáлацький § 144, п. 11 пле́єр § 121, п. 2 пле́єр § 126 пле́нум § 121, п. 2 плести́ § 9, п. 1, 1, е Плещéєв § 144, п. 3, 3 Плещéєво § 149, п. 1, 2 плея́да § 126 плиско́ватий § 33, п. 7 плімутро́к § 59, п. 1 плі́тка § 9, п. 3, 1, б пліч-о́-пліч § 41, п. 3, 5 пломбі́р § 32, п. 14 пло́ский § 26, п. 2, 1, а, прим. пл. — площа § 62, п. 1 Плúски § 152, п. 2 плуг § 14, п. 1 плужо́к § 14, п. 1 плюск § 28, прим. плю́снути § 28, прим. пляж § 121, п. 1, 2 Пéнза § 149, п. 1 По § 133 По § 140 по-ба́тьківськи § 41, п. 3, 1 по-ба́тьківському § 41, п. 3, 1 по́біч § 41, п. 1, 2 поблизу́ § 41, п. 1, 4 побо́їще § 32, п. 10 по-бойово́му § 41, п. 3, 1 по-брате́рськи § 41, п. 3, 1 по-бра́тньому § 41, п. 3, 1 по бáтькові § 41, п. 3, 1, прим. 2 побутові́зм § 32, п. 14 по-ведме́жи § 41, п. 3, 1 Повенéць § 151, п. 2, 1 пове́рх § 41, п. 1, 2 20-поверхо́вий § 40, п. 2, 4 повечі́р’я § 53, п. 8 Повáжська Бúстриця § 154, п. 1, 1 повздóвж § 42, п. 1, 1 254 Повідомляємо Вам… § 60, п. 2 пові́к § 41, п. 1, 2 пові́к-ві́ки § 35, п. 5, 2 по́вість § 30, п. 1, 3, прим. повітродýв § 35, п. 2, 3 повітрозабíрник § 35, п. 2, 3 повноголо́сся § 9, п. 3, 2, а пово́лі § 41, п. 1, 2 повсю́ди § 41, п. 1, 1 повсякча́с § 41, п. 1, 8 по-генералгубернáторському § 41, п. 3, 1, прим. 1 погі́рдний § 9, п. 2, 2 поголі́в’я § 9, п. 3, 2, а пого́рда § 9, п. 2, 2 по-господа́рськи § 41, п. 3, 1 по-господа́рському § 41, п. 3, 1 подві́р’я § 9, п. 1, 2 по дво́є § 41, п. 2, 4 поде́куди § 41, п. 1, 1 по́дорож § 9, п. 2, 3 по́дорож § 30, п. 1, 3 Подья́чев § 144, п. 3, 3 пое́ма «Енеї́да» § 55, п. 3 поета́пний § 130, п. 1 поете́са § 32, п. 4 по́за § 42, п. 1, 2 позавчо́ра § 41, п. 1, 1 позавчо́ра § 41, п. 1, 7 поза́ду § 41, п. 1, 2 по зако́ну § 41, п. 2, 1 поза́торік § 41, п. 1, 1 по-за́ячи § 41, п. 3, 1 поздо́вжній § 33, п. 1 пози́ція § 129, ІІІ, п. 1 по змо́зі § 41, п. 2, 1 по зна́ку́ § 41, п. 2, 1 поінформо́ваний § 34, п. 3 поінформува́ти § 129, ІІ, прим. поінформува́ти § 3, прим. поінформува́ти § 34, п. 3 по-і́ншому § 41, п. 3, 1 по́їзд «Чорномо́рець» § 58, п. 3 по-коза́цькому § 41, п. 3, 1 поколиха́ти § 14, п. 3 покоси́ти § 16 поко́шений § 16 Покрóвське § 150, п. 1, 1 Покро́ва § 53, п. 3 Поку́ття, Полі́сся § 50, п. 6, прим. по-лати́ні § 41, п. 3, 1 полýдрабок § 36, п. 1, 6 Полевúй § 144, п. 11 Полóзьєв § 144, п. 13, 1, а полі́вка § 32, п. 12 поліе́др § 130, п. 1 поліє́лей § 53, п. 8 полі́льник § 32, п. 1 полімотивáція § 35, п. 4, 3 полірува́ти § 34, п. 3 полісахарúди § 35, п. 4, 3 полі́тико-економі́чний § 40, п. 2, 2, б полýкіпок § 36, п. 1, 6 полýмисок § 36, п. 1, 6 поло́ження § 9, п. 2, 4 полта́вський § 22, 2 Полта́вщина § 22, 2 Полтáва § 152, п. 1 полюва́ти § 34, п. 3 по-лю́дськи § 41, п. 3, 1 поля́ни § 49, п. 6 поля́рний § 121, п. 1, 2 пома́лу § 41, п. 1, 4 помі́ж § 42, п. 1, 2 помічни́й § 21 Пом’ялóвський § 144, п. 12 по́над § 42, п. 1, 2 понадпла́новий § 31, п. 2 по-на́шому § 41, п. 3, 1 по́ні § 140 по-німе́цьки § 26, п. 2, 1, а по-німе́цькому § 26, п. 2, 1, а по́ночі § 41, п. 1, 2 поняттє́вий § 33, п. 6 пооди́нці § 41, п. 1, 5 поо́раний § 29, п. 3, 2, прим. попадя́ § 30, п. 1, 5, прим. попгýрт § 35, п. 4, 2 попере́д § 42, п. 1, 2 по-пе́рше, по-дру́ге, по-тре́тє § 41, п. 3, 2 попідвіко́нню § 30, п. 1, 4 попідти́нню § 30, п. 1, 4 попідти́нню § 41, п. 1, 7 по́пліч § 41, п. 1, 2 попмýзика § 35, п. 4, 2 по пра́вді § 41, п. 2, 1 по́при § 42, п. 1, 2 попурі́ § 129, І, п. 5 пора́дниця § 32, п. 4 порі́г § 9, п. 2, 3 поро́жній § 33, п. 1 по́рох § 9, п. 2, 3 пор. — порівняй, порівняйте § 62, п. 1 порски́й § 26, п. 2, 1, а, прим. 255 порт О̀львія § 50, п. 13 Порт-о-Пре́нс § 50, п. 2, прим. портре́т Му́соргського робо́ти Рє́піна § 55, п. 2, прим. портьє́ § 130, п. 1 по́руч § 41, п. 1, 2 по́ряд § 41, п. 1, 2 поса́джений § 15 посади́ти § 15 по-сво́єму § 41, п. 3, 1 посе́ре́д § 42, п. 1, 2 посере́дині § 41, п. 1, 2 по си́лі § 41, п. 2, 1 послідо́вно миролю́бний § 40, п. 1, 4, прим. 1 по со́вісті § 41, п. 2, 1 Посо́л Респу́бліки По́льща § 56, прим. 3 по-соціалдемократи́чному § 41, п. 3, 1, прим. 1 постача́льник § 32, п. 1 постача́льно-збу́товий § 40, п. 2, 2, а по́стол Матві́й § 53, п. 2, прим. 1 по сусі́дству § 41, п. 2, 1 по-сусі́дськи § 41, п. 3, 1 по-сусі́дському § 41, п. 3, 1 по су́ті § 41, п. 2, 1 Потебня́нські чита́ння § 49, п. 9, 3 поті́к § 9, п. 3, 5, ґ пото́п § 9, п. 3, 5, ґ пото́п § 9, п. 3, 5, е потребува́ти § 11, п. 2 по тро́є § 41, п. 2, 4 потро́ху § 41, п. 1, 1 Потсда́мська уго́да § 55, п. 1 поту́жний § 33, п. 1 по-украї́нськи § 26, п. 2, 1, а по-украї́нськи § 41, п. 3, 1 по-украї́нському § 26, п. 2, 1, а по-украї́нському § 41, п. 3, 1 по-францу́зьки § 26, п. 2, 1, а по-францу́зькому § 26, п. 2, 1, а по-христия́нському § 41, п. 3, 1 Поча́ївська ла́вра § 55, п. 2 поча́сти § 41, п. 1, 2 по че́рзі § 41, п. 2, 1 по че́тверо. § 41, п. 2, 4 почі́м § 41, п. 1, 6 почо́му § 41, п. 1, 6 поч. — початок § 62, п. 1 почуття́ § 30, п. 1, 1 по щи́рості § 41, п. 2, 1 поя́снення § 9, п. 3, 4 п. — пан; параграф; пункт § 62, п. 1 П-поді́бний § 35, п. 5, 9 пп. — пани, панове; параграфи; пункти § 62, п. 1 пóпри те що § 43, п. 2, 2 правоберéжний § 40, п. 1, 2 право́руч § 41, п. 1, 8 Пра́га § 19, п. 1, 2 пра́зький § 19, п. 1, 2 пра́пор § 9, п. 3, 5, е працездатний § 35, п. 2, 3 працівни́к § 32, п. 1 Прáвдинськ § 149, п. 4, 2, прим. Прáга § 152, п. 1 Прáга § 153, п. 2, 1 Пáрдубиці § 149, п. 1, 3, прим. прега́рний § 31, п. 3 презавзя́тий § 31, п. 3 президе́нт § 56, прим. 1 Президе́нт Націона́льної акаде́мії нау́к Украї́ни § 56, прим. 3 Президе́нт Сполу́чених Шта́тів Аме́рики § 56 Президе́нт Украї́ни § 56 прези́дія § 54, п. 6 прези́рливий § 31, п. 3 прези́рство § 31, п. 3 прекра́сний § 31, п. 3 прем’є́р § 138, п. 1, 1 прем’є́р-міні́стр § 56, прим. 1 Прем’є́р-міні́стр Кана́ди § 56 прем’є́р-мінíстр § 36, п. 2, 2, в преміумкла́с § 35, п. 4, 3 прему́дрий § 31, п. 3 преосвяще́нний § 31, п. 3 препога́но § 31, п. 3 преподо́бний § 31, п. 3 преподо́бний Серафи́м Саро́вський § 53, п. 2, прим. 1 пресвіт. — пресвітер § 62, п. 1 Пресвята́ Богоро́диця § 53, п. 2, прим. 1 пресконферéнція § 35, п. 4, 2 престо́л § 31, п. 3 префекту́ра Тоя́ма § 50, п. 9 Пречи́ста Ді́ва § 53, п. 2 пречудо́во § 31, п. 3 прáзький § 153, п. 2, 1 Приазо́в’я § 50, п. 6, прим. приамудар’їˊнський § 154, п. 3, 3 прибере́жний § 31, п. 3 прибі́гти § 31, п. 3 Прибúлкін § 144, п. 7, 3, в 256 прибо́рканий § 31, п. 3 прибо́ркати § 31, п. 3 прибудо́ваний § 31, п. 3 прибудува́ти § 31, п. 3 прива́бити § 31, п. 3 прива́бливий § 31, п. 3 привілейо́ваний § 8, п. 1, 1 Привóлжя § 149, п. 4, 3, ґ Привáлов § 144, п. 7, 3, в привселю́дно § 41, п. 1, 8 при́гірок § 31, п. 3 Придніпро́вська залізни́ця § 50, п. 11 приіссикку́льський § 154, п. 3, 6, прим. 2 приіссикку́льці § 154, п. 3, 6, прим. 2 прийде́шній § 33, п. 1 Прикýмськ § 149, п. 4, 3, ґ прикордо́нний § 31, п. 3 прикрути́ти § 31, п. 3 прикру́чений § 31, п. 3 прила́ддя § 27, п. 5 Прилýки § 152, п. 2 Прилýки § 153, п. 2, 2 прилýцький § 153, п. 2, 2 Приміськѝй вокза̀л § 50, п. 13 Примóр’я § 149, п. 4, 3, ґ при́мула § 121, п. 1, 1 прина́дний § 33, п. 1 прине́сений § 1 принцеса § 56, прим. 2 при́п’ятський § 27, п. 3 При́п’ять § 27, п. 3 приро́дний § 33, п. 1 при́стань Ржи́щів § 50, п. 13 приста́ркуватий § 31, п. 3 причепи́ти § 11, п. 2 причіпля́ти § 11, п. 2 причо́му § 43, п. 1 пришви́дшення § 31, п. 3 пришви́дшити § 31, п. 3 прище́плювати § 11, п. 2 при́язнь § 30, п. 1, 3, прим. при́ярок § 31, п. 3 прі́звисько § 31, п. 3 прі́звище § 31, п. 3 прі́рва § 31, п. 3 Прóкіп § 143, п. 2, прим. 1 пров. — провулок § 62, п. 1 програ́ма «Партне́рство зара́ди ми́ру» § 55, п. 3 проґа́вити § 6, п. 1 проє́кт § 126 проє́кція § 126 проза́їк § 3 проза́їк § 32, п. 1, прим. прозаї́чний § 33, п. 2 прої́зд § 28 проїзни́й § 28 пройдúсвіт § 36, п. 1, 4 Про́кі́п § 9, п. 2, 6, прим. прокру́стове ло́же § 49, п. 9, 3, прим. 2 Прокурату́ра мі́ста Ки́єва § 54, п. 1 Прокóф’єв § 144, п. 12 промени́стий § 33, п. 5 Промете́й § 123 промисло́вий § 40, п. 2, 2, а про́між. § 42, п. 1, 2 промі́нчик § 27, п. 2 пропаганди́ст § 19, п. 2 пропаганди́стський § 19, п. 2 пропорці́йний § 33, п. 1 проро́к § 9, п. 3, 5, е прор. — пророк § 62, п. 1 проскоми́дія § 53, п. 8 прости́ти § 11, п. 1 прости́ти § 17 проте́ § 43, п. 1 проте́ § 43, п. 1, прим. прото́ка Лаперу́за § 50, п. 1 професíйно орієнто́ваний § 40, п. 1, 4, прим. 1 проф. — професор § 62, п. 1 профспі́лка § 35, п. 4, 1 профспілко́вий § 35, п. 4, 1 проща́ти § 11, п. 1 про́щений § 17 Прúп’ять § 148 Прóстейов § 150, п. 1, 3 Пéрська затóка § 151, п. 2, 2 Прúшвін § 144, п. 7, 3, в Пéрше Садовé § 154, п. 1, 3 Пршéров § 150, п. 1, 3 пря́диво § 32, п. 2 Пря́шів § 150, п. 1, 3 Псалти́р § 53, п. 4 Пúсарев § 144, п. 3, 3 Пúсарев § 144, п. 7, 3, б псéвдо-Фáуст. § 35, п. 4, 2, прим. псевдогромадя́нський § 35, п. 4, 2 псевдое́фект § 130, п. 1 псевдоісторичний § 129, ІІ, прим. псевдонаýка § 35, п. 4, 2 Псков § 152, п. 1 Пташúнський § 144, п. 8 Пéтер § 142, п. 3, прим. 1 257 Пéтер § 142, п. 3, прим. 1 пóтинський § 153, п. 1 Пóті § 153, п. 1 Публі́чне акціоне́рне товари́ство «Ві́нницький універма́г» § 54, п. 4 Пугачóв § 144, п. 4, 3 пу́жално § 27, п. 4 пу́жальце § 27, п. 4 пусти́ти § 16 пу́щений § 16 Пéчський § 153, п. 2, 3, прим. 1 пшени́ця § 10, п. 1 пшени́ця § 10, п. 1 пшени́ця § 21 пшени́ця «золотоколо́са» § 59, п. 2 пшени́чний § 21 Пýшкін § 144, п. 7, 1 Пýшкіно § 150, п. 1, 2 пшоно́ § 10, п. 1 пýща-водúцький § 154, п. 3, 1 Пýща-водúцький § 40, п. 2, 1 Пýща-Водúця § 152, п. 5 Пýща-Водúця § 154, п. 3, 1 пюпі́тр § 138, п. 2, 2 пюре́ § 138, п. 2, 2 П’я́ста § 7, п. 1 Пясéцький § 144, п. 12, прим. п’ятдеся́т § 38, п. 1, 1 п’ятдесятимільйóнний § 38, п. 1, 2 п’ятдесятитóнний § 40, п. 1, 8 П’ятигóрськ § 149, п. 4, 3, г П’ятигóрськ § 154, п. 2, 2 П’ятихáтки § 154, п. 2, 2 п’ятихáтський § 154, п. 2, 2 Пятрýсь Брóвка § 144, п. 1 п’ятсотдвадцятип’ятирíччя § 35, п. 4, 5 п’ятсоттридцятити́сячний § 38, п. 1, 2 п’ять § 4, п. 1 п’ять § 7, п. 1 П’яче́нца § 138, п. 1, 1 Óравець § 142, п. 3, прим. 1 радіокоміте́т § 35, п. 2, 4 радіокомітéт § 36, п. 1, 3 радіоспектрогеліогрáфія § 36, п. 1, 7 радіофізи́чний § 40, п. 1, 1 ра́дість § 9, п. 1, 1, а ра́дість § 27, п. 3 ра́діус § 129, І, п. 2 Радчу́к § 27, п. 6 Радúщев § 144, п. 7, 3, г 7-разо́вий § 40, п. 2, 4 раз у ра́з § 41, п. 2, 2 райо́н § 8, п. 1, 1 Рамбує́ § 126 Рамбує́ § 130, п. 1 Рамбує́ § 140 рандеву́ § 140 ра́нішній § 33, п. 1 ра́нній § 33, п. 1 ранньостúглий § 35, п. 1 Рафае́лева «Мадонна» § 49, п. 9, 1 Рафае́ль § 121, п. 1, 2 Рафае́ль § 139, п. 1, 2 Рафае́ль § 140 раціо́н § 129, І, п. 2 раціона́льний § 128, п. 2 р. Берéзова § 149, п. 2, 2 Рáва-Рýська § 152, п. 4, 2 Рáва-Рýська § 154, п. 3, 1 рáва-рýський § 154, п. 3, 1 Рíвне § 148 Рíвне § 152, п. 3 Рíвне § 152, п. 3, прим. Рúга § 153, п. 2, 1 Рúгор Бородýлін § 144, п. 1 Рáдич § 144, п. 6 рáдіо- § 36, п. 2, 4 Рýдольштадт § 154, п. 2, 5 Рáдомишль § 153, п. 2, 3, прим. 1 рáдомишльський § 153, п. 2, 3, прим. 1 реалі́зм § 128, п. 2 реалі́зм § 32, п. 14 реа́льний § 128, п. 2 революціоне́р § 129, І, п. 2 револю́ція § 121, п. 1, 2 револю́ція § 128, п. 2 регулюва́льник § 32, п. 1 регуля́тор § 121, п. 1, 2 реда́кторка § 32, п. 4 ред. — редактор; редакція § 62, п. 1 ре́дька § 27, п. 3, прим. реє́стр § 130, п. 1 режи́м § 129, ІІІ, п. 1 Р Ра́ві § 49, п. 8 рагу́ § 140 ра́да § 54, п. 6 Ра́да націона́льної безпе́ки та оборо́ни Украї́ни § 54, п. 1 ра́дий-раді́сінький § 35, п. 5, 2 ра́дити § 15 ра́дій § 129, І, п. 2 ра́діо § 140 258 Ре́зерфорд § 124 Ре́ймське Єва́нгеліє § 55, п. 3, прим. 2 Рейн § 136, п. 1 ре́квієм Мо́царта § 55, п. 2, прим. ре́крутський § 22, 1 ре́крутчина § 22, 1 ре́ктор § 56, прим. 1 реляція § 128, п. 2, прим. ремесло́ § 28, прим. ремиґа́ти § 6, п. 1 реміне́ць § 9, п. 3, 1, а ремісни́к § 28, прим. Ренеса́нс § 52, п. 1 Рено́ § 140 Рентге́н § 132 рентге́н § 49, п. 5 Реньє́ § 139, п. 1, 1 репети́рувати § 34, п. 3 репетува́ти § 34, п. 3 респонде́нт § 128, п. 2, прим. респу́бліка § 129, І, п. 6 Респу́бліка Болга́рія § 50, п. 6 Респу́бліка Коре́я § 50, п. 6 Республіка́нська па́ртія США § 54, п. 2 рестора́н «Ли́бідь» § 54, п. 5 ре́тро § 140 реформа́ція § 128, п. 2 Ре́чиця § 149, п. 1, 3 речови́й § 33, п. 6 речові́зм § 32, п. 14 Рíєка § 149, п. 4, 1, в Рє́пін § 144, п. 3, 4 Ржев § 149, п. 1, 2 рúзький § 153, п. 2, 1 Рибакóв § 144, п. 8 риба́лка — риба́лці, риба́лчин § 26, п. 1, 3, прим. риба́льство § 26, п. 1, 3 рибокомбінáт § 35, п. 2, 1 Рив’єра § 129, ІІІ, п. 4 Рив’є́ра § 138, п. 1, 1 Ри́га § 129, ІІІ, п. 4 Риджент-стрі́т § 129, ІІІ, п. 4, прим. 1 ри́зький § 129, ІІІ, п. 4 Ри́мсько-католи́цька це́рква § 53, п. 5 Рись § 142, п. 1, прим. 2 рись § 142, п. 1, прим. 2 риф § 129, ІІІ, п. 1 ришто́ваний § 34, п. 1 ришто́вання § 34, п. 1 риштува́ння § 34, п. 1 риштува́ти § 34, п. 1 рі́вень § 9, п. 3, 1, а ріє́лтор § 129, І, п. 2 ріє́лтор § 130, п. 1 Різдво́ § 53, п. 3 різдвя́ний § 7, п. 1, прим. різдвя́ний § 27, п. 3 Різдвя́ний піст § 53, п. 3 різки́й § 26, п. 2, 1, а, прим. рі́зко § 26, п. 2, 1, а, прим. різноспрямóваний § 40, п. 1, 4 різьба́р § 27, п. 3 різьбя́р § 27, п. 3 рік § 21 рік у рі́к § 41, п. 2, 2 рілля́ § 30, п. 1, 2 Рі́о-де-Жане́йро § 50, п. 2, прим. Ріо-де-Жанéйро § 154, п. 3, 5 Рі́о-Не́гро § 50, п. 4, прим. Річард § 129, І, п. 3 Рі́чард Лéвове Се́рце § 49, п. 9, 2 рі́чечка § 32, п. 8 річни́й § 21 125-рі́чний § 40, п. 2, 4 90-рі́чний § 40, п. 2, 4 750-рі́ччя § 36, п. 1, 5, прим. Рішельє́ § 132 Рáїч § 144, п. 6 Óрлов § 150, п. 1, 3 Рúмський-Кóрсаков § 146, п. 3, 2 р-н (район) § 62, п. 2 р. н. — рік народження § 62, п. 1 роби́в-роби́в § 35, п. 5, 1 ро́бить § 26, п. 2, 3 робінзо́н § 49, п. 5 робітни́к § 9, п. 1, 2 робітни́ць § 26, п. 2, 2 ро́блять § 26, п. 2, 3 робо́та § 9, п. 1, 2 Рогачóво § 149, п. 2, 3 родзи́нка § 129, ІІІ, п. 1 Рожи́щенський райо́н § 50, п. 8 розгі́н § 9, п. 3, 5, ґ розграфи́ти § 18 роздорі́жжя § 9, п. 3, 2, а роззбро́їти § 29, п. 1, 1 роззя́ва § 29, п. 1, 1 розідра́ти § 9, п. 2, 1 ро́зкіш § 30, п. 1, 3 розм’я́кнути § 7, п. 1, прим. розрúв-трава́ § 36, п. 2, 2, а розтягну́ти § 31, п. 2 ро́зтяг-стиск § 36, п. 2, 1, б 259 розхита́ти § 31, п. 2 ро́зчин § 31, п. 2 роз’ю́шити § 7, п. 4 р. Оленьóк § 149, п. 2, 2 роликопідши́пник § 36, п. 2, 4 романі́ст § 32, п. 14 рома́н «Сто ро́ків само́тності» § 55, п. 3 романти́зм § 32, п. 14 рома́нтик § 32, п. 1, прим. Ромнú § 152, п. 2 Рíо-Нéгро § 154, п. 3, 3 Россі́ні § 129, І, п. 3 Россі́ні § 140 Ростóв-на-Донý § 152, п. 6 Ростóв-на-Донý § 154, п. 3, 5 ростóвський-на-Донý § 154, п. 3, 5 рости́ § 9, п. 1, 1, е Рось § 148 рот § 9, п. 2, 1, прим. 1 роя́ль § 126 р. — рік; річка § 62, п. 1 р/р (розрахунковий рахунок) § 62, п. 4 рр. — роки § 62, п. 1 рýський § 153, п. 2, 3 Ртúщево § 149, п. 4, 3, д Ру́дбек § 128, п. 4 Рудольф Ді́зель § 129, І, п. 3 рудольштáдтський § 154, п. 2, 5 Руж’є́ § 138, п. 1, 1 руї́на § 129, ІІ руї́на. § 3 рука́ § 14, п. 1 Руму́нія § 50, п. 6 рум’я́ний § 7, п. 1 Рум’я́нцев § 144, п. 12 руса́лка § 49, п. 7, 2, прим. 1 Руссо́ § 128, п. 3 Русь § 153, п. 2, 3 «Ру́ська пра́вда» § 55, п. 3, прим. 2 Руф § 140, прим. ру́ченька § 26, п. 2, 1, б ру́чка § 14, п. 1 рушни́к § 21 рушни́ця § 21 Р. Х. — Різдво Христове § 62, п. 1 Рíчард Лéвове Сéрце § 146, п. 1, 1 Рíчард Лéвове Сéрце § 146, п. 5 Рíчард Лéвове Сéрце. § 147, п. 4, 1 Рéчиця § 151, п. 2, 1 Рéчиця § 152, п. 1 900-рíччя. § 36, п. 1, 5, прим. Рóщино § 150, п. 1, 2 рюкза́к § 138, п. 2, 2 рюкза́к § 4, п. 2 Рю́мін § 144, п. 12, прим. рю́мсати § 7, п. 2, прим. рюш § 138, п. 2, 2 рюш § 4, п. 2 ряби́й § 7, п. 2, прим. ряд § 4, п. 2 Рязáнь § 151, п.1, прим. ря́сно § 4, п. 2 С Саарбрю́кен § 137 Савао́ф § 53, п. 1 Са́вич § 32, п. 11 Са́вівна § 32, п. 11 Са́вович § 32, п. 11 Саво́я § 126 сади́ти § 15 Садо́ве товари́ство «Лісова́ поля́на» § 54, п. 4 Са́зерленд § 124 Саї́д § 129, ІІ саквоя́ж § 126 Салóніки § 152, п. 2 Салáсьєв § 144, п. 13, 1, а сам на сáм § 41, п. 2, 2 самобу́тній § 33, п. 1 самовиховáння § 35, п. 2, 1 самовчи́тель § 35, п. 2, 1 самохі́д § 9, п. 3, 5, д самохі́д § 36, п. 1, 1 самохі́дний § 9, п. 3, 5, д самохі́дний § 40, п. 1, 1 самохі́ть § 41, п. 1, 8 Сан- § 50, п. 4 саніта́рний день § 52, п. 2 Санкт- § 50, п. 4 Санкт-Гáллен § 154, п. 3, 4 Санкт-Петербу́рг § 50, п. 4 Сан-Мартíн § 146, п. 1, 4, прим. 1 Сан-Сальвадóр § 154, п. 3, 4 Санта- § 50, п. 4 Са́нта-Ба́рбара § 50, п. 4 Сан-Франци́ско § 50, п. 4 Сапýн-горá § 37, п. 1, 2 Сарди́нія § 129, ІІІ, п. 5 Сарáєво § 150, п. 1, 2 Сарáєво § 152, п. 3, прим. Сату́рн § 51 Са́уті § 124 сая́ни § 50, п. 12 260 Сóболь § 144, п. 13, 1, в сва́ха § 12, п. 1 сва́ха § 22, 5 сва́шин § 22, 5 свекру́ха § 33, п. 3 свекру́шин § 33, п. 3 Свенцúцький § 144, п. 9, 2 свердли́льно-довба́льний § 40, п. 2, 2, а свердлúльно-шліфувáльний § 40, п. 2, 2, а свиномáтка § 35, п. 2, 3 свинопа́с § 35, п. 2, 3 свинцéво-мíдний § 40, п. 2, 2, а свиня́ § 30, п. 1, 5, прим. Свідзи́нський § 144, п. 13, 2, прим. 1 свіжі́сінький § 26, п. 2, 1, б сві́жість § 32, п. 3 свіжозрýбаний § 40, п. 1, 4 свіжоскóпаний § 40, п. 1, 4 Свір § 152, п. 1 світ § 27, п. 3 Світлáна § 143 Світлáна § 144, п. 1 світловодолікува́ння § 36, п. 1, 7 світлопоглинáльний § 40, п. 1, 3 Світозáр § 143, п. 2, прим. 2 Свéкор § 142, п. 1 св. — святий § 62, п. 1 свáтівський § 153, п. 2 Свáтове § 152, п. 3, прим. Свáтове § 153, п. 2 Свíтязь § 152, п. 1 Свьóнтек § 144, п. 9, 2 Свя́дек § 144, п. 11 Свя́дек § 144, п. 13, 2, прим. 1 свята́ великому́чениця Варва́ра § 53, п. 2, прим. 1 Свята ́Трі́йця § 53, п. 2 Свята́ Трі́йця § 53, п. 2, прим. 1 Святвéчір § 35, п. 4, 1 Святе́ Письмо́ § 53, п. 4 святий § 50, п. 2 святи́й Пантелеймо́н § 53, п. 2, прим. 1 Святі́йший Патріа́рх Ки́ївський і всіє́ї Руси-Украї́ни, Католіко́с-Патріа́рх усіє́ї Гру́зії, Верхо́вний Архієпи́скоп (Верхо́вний Архиєпи́скоп). § 53, п. 6 святко́вий § 33, п. 6 свя́то § 7, п. 1, прим. свя́то § 27, п. 3 свяще́нний § 29, п. 3, 2 свяще́нник § 29, п. 1, 3 с.-г. (сільськогосподарський) § 62, п. 3 Сúдір § 143, п. 2, прим. 1 с.-д. — соціал-демократ, соціалдемократичний § 62, п. 3 се́бто § 43, п. 1 Севастóполь § 148, прим. Севастóполь § 154, п. 2, 5 севастóпольський § 154, п. 2, 5 Севі́лья § 129, І, п. 4 Севі́лья § 139, п. 1, 1 Седа́н § 50, п. 5, прим. Се́длачек § 144, п. 2 сейл § 121, п. 1, 1 сейм § 54, п. 5, прим. 3 секво́я § 126 секрета́р § 27, п. 1 секрета́р § 56, прим. 1 се́ла § 1 селó Івáна Франкá § 154, п. 1, 3 Се́лінджер § 134 селó Михáйло-Коцюбúнське § 154, п. 1, 3 село́ § 1 село́ § 9, п. 1, 1, б село́ § 9, п. 1, 2 сел. — селя́нський § 62, п. 1 селян. — селя́нський § 62, п. 1 селя́нський § 27, п. 2 селянськ. — селя́нський § 62, п. 1 Сем § 134 семе́стр § 127 Семигóри § 154, п. 2, 2 семигíрський § 154, п. 2, 2 семидéнний § 35, п. 2, 4 семимілья́рдний § 38, п. 1, 2 Семипалáтинськ § 149, п. 4, 3, г Семипíлки § 154, п. 2, 2 семипíлківський § 154, п. 2, 2 семиразо́вий § 40, п. 1, 8 Семирі́чна війна́ § 52, п. 1 Семéн § 143 Семéн § 144, п. 1 Семéнов § 144, п. 4, 2 Семéново § 149, п. 2, 2 Семьóркін § 144, п. 4, 2 Сен- § 50, п. 4 сена́т § 54, п. 5, прим. 3 сенберна́р § 50, п. 12 Сен-Готáрд § 154, п. 3, 4 Сенкéвич § 144, п. 2 Сенкéвич § 144, п. 6, 2 Сен-Ло́ § 50, п. 4 Сен-Сімóн § 146, п. 1, 4, прим. 1 Сент- § 50, п. 4 261 Сент-Бéв § 146, п. 3, 2 Сент-Джо́нс § 50, п. 4 Сент-Лу́їс § 154, п. 3, 4 сеньйо́р § 139, п. 1, 1 Серакóвський § 144, п. 2 Сергі́ївна § 32, п. 11 се́рде́нько § 32, п. 9 серде́ць § 26, п. 2, 2 серде́чний § 21 серде́шний § 21 се́ред § 9, п. 2, 3 сере́дні віки́ § 52, п. 2, прим. 3 середньоверхньоніме́цька § 40, п. 1, 5 середньові́ччя § 35, п. 1 середньові́ччя § 52, п. 2, прим. 3 середньодобовúй § 35, п. 1 середньонижньоніме́цька § 40, п. 1, 5 серйозний § 138, п. 2, 1 се́рфінг § 122, п. 1 се́рфінг § 135 се́рце § 21 серць § 26, п. 2, 2 Сесі́ль § 140, прим. се́сія § 54, п. 6 се́сія Хмельни́цької міськра́ди. § 54, п. 6 Сúзрань § 149, п. 5 Сúзрань § 152, п. 1 Си́вий § 49, п. 8 Сивокíнь § 146, п. 4 сивáський § 153, п. 2, 3 Сивáш § 153, п. 2, 3 Сиксти́нська капе́ла § 55, п. 2 Сиктивкáр § 149, п. 5 си́ла-силе́нна § 35, п. 5, 2 силе́нний § 29, п. 3, 1 силуе́т § 129, І, п. 3 силуе́т § 129, ІІІ, п. 1 сильнодíйний § 40, п. 1, 4 Симеóн § 144, п. 6 симента́лка § 50, п. 12 Симонéнко § 142, п. 1 симпо́зіум § 54, п. 6 синаго́га § 122, п. 1 Синéльникове § 152, п. 3, прим. синьоо́кий § 35, п. 1 си́ньо-си́ньо § 35, п. 5, 1 синьоцві́т § 36, п. 1, 2 синюва́тий § 33, п. 7 Сиракýзи § 153, п. 2, 1 сиракýзький § 153, п. 2, 1 Сираку́зи § 129, ІІІ, п. 6 Сирдар’я́ § 154, п. 3, 3 Сирдар’я́ § 50, п. 4, прим. сирі́єць § 129, ІІІ, п. 6 сирі́тство § 19, п. 2 сирі́тський § 19, п. 2 Си́рія § 129, ІІІ, п. 6 сир «Королі́вський» § 58, п. 1 сировáр § 35, п. 2, 1 сирота́ § 19, п. 2 систе́ма § 129, ІІІ, п. 1 ситро́ § 140 си́тцевий § 33, п. 6 Сици́лія § 129, ІІІ, п. 6 Сіа́м § 129, І, п. 2 сі-бемóль § 36, п. 2, 2, в сі-бемóльний § 40, п. 2, 1 Сі́дней § 129, І, п. 4 сіє́ста § 130, п. 1 Сі́ллітоу § 133 сіль § 30, п. 1, 3 сільра́да § 61, п. 1, 2 сільськи́й § 9, п. 1, 2 сільськи́й § 26, п. 1, 3 сільськогосподáрський § 40, п. 1, 2 сім § 9, п. 1, 1, а сімдесятирі́ччя § 35, п. 4, 5 сімсотсорокарíччя § 35, п. 4, 5 Сімферóполь § 148, прим. сім’ядóля § 35, п. 2, 4 сім’япрóвід § 35, п. 2, 4 Сі́ндзо А́ бе § 49, п. 4 сіне́шній § 33, п. 1 сінокíс § 36, п. 1, 1 Сірко́ § 49, п. 8 сірковóдневий § 40, п. 1, 1 сі́ро-голуби́й § 40, п. 2, 2, г Сі Цзіньпі́н § 49, п. 3 «СіЧ» § 61, п. 3, прим. 3 Січесла́в § 35, п. 2, 3 Скадóвськ § 153, п. 2 скадóвський § 153, п. 2 скаже́ний § 29, п. 3, 2, прим. ска́заний § 29, п. 3, 2, прим. сказа́ти § 31, п. 1 скака́ти § 11, п. 1 Скандина́вія § 129, ІІІ, п. 5 скандина́вський § 129, ІІІ, п. 5 Скандина́вські краї́ни § 50, п. 7 Скандинáвський півóстрів § 154, п. 1, 2 Скитáлець § 144, п. 13, 2 скі́льки ж то § 44, п. 3, 1, прим. 1 скла́сти § 31, п. 1 скéлелаз § 35, п. 2, 3 262 сконструйо́ваний § 34, п. 3 сконструюва́ти § 34, п. 3 Скорúна § 144, п. 8 Скорохóд § 146, п. 2, 3 ско́чити § 11, п. 1 Скóп’є § 149, п. 1, 1 Скóп’є § 151, п. 1 скра́ю § 41, п. 1, 2 скрипале́ва § 33, п. 6 скрипале́ве § 33, п. 6 скрипа́ль § 32, п. 3 скрипа́ль § 33, п. 6 скріпити § 31, п. 1 скульпту́ра «Мисли́тель» § 55, п. 3 скупо́вуваний § 34, п. 2 скупо́вування § 34, п. 2 скупо́вувати § 34, п. 2 слабконатя́гнутий § 40, п. 1, 4 сла́ва Бо́жа § 53, п. 2 Славу́тич § 50, п. 6, прим. сла́ти § 28 сли́ва Зарі́чна ра́ння § 59, п. 3 слівце́ § 9, п. 3, 1, в слід § 27, п. 3 сліпоглухоніми́й § 40, п. 1, 5 сліпýчо-бíлий § 40, п. 2, 2, г «слобожа́ нець» § 58, п. 2 Слобожа́нщина § 50, п. 6, прим. слове́чко § 9, п. 3, 1, в слове́чко § 32, п. 8 словáк § 153, п. 2, 2 словни́к § 9, п. 3, 5, е сло́во § 9, п. 1, 1, б «Сло́во і час» § 61, п. 3, прим. 3 «Сло́во о полку́ І́горевім» § 55, п. 3, прим. 2 словáцький § 153, п. 2, 2 Слугá з Добрóмиля § 146, п. 1, 1 Слугá з Добрóмиля § 146, п. 5 службо́вий § 33, п. 6 смерть § 9, п. 2, 2 Смирнóв § 144, п. 7, 3, б Смирнéнський § 144, п. 11 сміттєзбира́льний § 35, п. 2, 4 сміттєочиснúй § 40, п. 1, 3 сміх § 27, п. 3 смо́кінг § 133 Смо́ллетт § 128, п. 3 смо́рід § 9, п. 2, 3 сморо́дина Софії́вська § 59, п. 3 см — сантиметр § 62, п. 1 смт. — селище міського типу § 62, п. 1 сму́ток § 9, п. 2, 1 сніг § 27, п. 3 Снігúр § 142, п. 1 Снігýр § 142, п. 1 Сніжи́нка § 49, п. 8 сніп § 27, п. 3 Сно́у § 133 Сно́у § 140 сно́уборд § 133 Сáнта-Клáра § 154, п. 3, 4 собо́р Сан-Ма́рко § 55, п. 2, прим. собо́р Свято́го Петра́ § 53, п. 2, прим. 1 собо́р Свято́го Петра́ § 55, п. 2, прим. совеня́ § 32, п. 7 Со́єр § 126 соколо́нько § 26, п. 2, 1, б солда́тський § 22, 1 солда́тчина § 22, 1 солевáр § 36, п. 1, 1 Солженúцин § 144, п. 7, 3, г солі́рувати § 34, п. 3 со́ло § 121, п. 1, 1 солов’ї́ § 7, п. 1 солов’ї́ний § 33, п. 4 Соловéй § 142, п. 1 Соловйóв § 144, п. 4, 1 Соловйóв § 144, п. 12 Соловйóво § 149, п. 2, 1 Соловйо́в § 8, п. 1, 2 Соловйо́в-Сєдúй § 144, п. 11 со́лод § 9, п. 2, 3 Соломі́їн § 33, п. 3 Соломі́я § 33, п. 3 соломоподрíбнювальний § 40, п. 1, 3 Солóха § 143, п. 1, прим. 1 соль-діє́з § 36, п. 2, 2, в Соль-Ілéцьк § 154, п. 3, 4 соль-ілéцький § 154, п. 3, 4 Сомалі́ § 129, І, п. 4 сомалійський § 129, І, п. 4 сомельє́ § 140 Сомкóва Долúна § 154, п. 1, 1 сон § 9, п. 2, 1 сон-травá § 36, п. 2, 2, в со́нце § 21 со́нце § 51, прим. Сонце § 51, прим. сонцестоя́ння § 35, п. 2, 4 со́нячний § 21 со́няшник § 21 сорокагоди́нний § 40, п. 1, 8 сорокаде́нний § 40, п. 1, 8 263 сорокарі́чний § 35, п. 2, 4 сорокарíчний § 35, п. 4, 5 Сорокодýби § 154, п. 2, 2 сорокодýбський § 154, п. 2, 2 Со́тбі § 124 со́тня § 9, п. 2, 1 Софі́їн § 33, п. 3 Софі́я § 33, п. 3 Со́хо-сквер § 154, п. 3, 4 соцзабезпéчення § 35, п. 4, 1 Соціа́л-демократи́чна па́ртія Украї́ни. § 54, п. 2 соціа́л-демократи́чний § 40, п. 2, 1 соціалі́зм § 129, І, п. 2 Соціалісти́чна Респу́бліка В’єтна́м § 50, п. 6 соціа́л-патріотúчний § 40, п. 2, 1 соціа́л-пацифíстський § 40, п. 2, 1 соціáльно актúвний § 40, п. 1, 4, прим. 1 соціáльно небезпéчний § 40, п. 1, 4, прим. 1 соціáльно свідо́мий § 40, п. 1, 4, прим. 1 соціоло́гія § 121, п. 1, 1 соціоло́гія § 129, І, п. 2 соціосфéра § 35, п. 4, 2 соцстра́х § 9, п. 2, 5 соцстра́х § 35, п. 4, 1 соцстра́хівський § 9, п. 2, 5 соцстра́хівський § 35, п. 4, 1 спа § 140 спалахну́ти § 31, п. 1 спа́м § 134 спаніє́ль § 59, п. 1 спасе́нний § 29, п. 3, 2 Спаси́тель § 53, п. 2 Спа́сівка § 53, п. 3 Спас-Клéпики § 154, п. 3, 4 спекти́ § 14, п. 3 спе́реду § 41, п. 1, 2 спецви́пуск § 9, п. 2, 5 спецвúпуск § 35, п. 4, 1 спецзавдáння § 35, п. 4, 1 спецко́р § 9, п. 2, 5 спецко́рівський § 9, п. 2, 5 спецо́дяг § 9, п. 2, 5 спец. — спеціальний § 62, п. 1 спе́чений § 14, п. 3 спе́чений § 29, п. 3, 2, прим. спирт § 129, І, п. 6 спирті́вка § 32, п. 12 співавт. — співавтор § 62, п. 1 співа́чка § 32, п. 4 спідло́ба § 41, п. 1, 7 спі́лка — спі́лці, спілча́нський § 26, п. 1, 3, прим. спі́льник § 26, п. 1, 3 спúнно-черевнúй § 40, п. 2, 2, а спо́вна́ § 41, п. 1, 4 Сполу́чені Шта́ти Аме́рики § 50, п. 6 спорти́вний клуб «Со́кіл» § 54, п. 5 спортмайдáнчик § 35, п. 4, 1 спостерегти́ § 11, п. 2 спостеріга́ти § 11, п. 2 споча́тку § 41, п. 1, 2 спочатку § 41, п. 1, 9, прим. спра́вжній § 33, п. 1 сприя́ння § 32, п. 5 сприя́ти § 32, п. 5 спросо́ння § 30, п. 1, 4 спро́ста § 41, п. 1, 4 спéршу § 41, п. 1, 5 сп’яні́ти. § 7, п. 1, прим. сп’я́ну § 41, п. 1, 4 сп’ясти́ся § 31, п. 1 срі́бна меда́ль § 57, п. 2 ссавці́ § 29, п. 4 сса́ти § 29, п. 4 с. — село; сторінка § 62, п. 1 ста́єнь § 26, п. 2, 2 стака́то § 128, п. 1 сталебетóн § 36, п. 1, 3 сталерозливнúй § 40, п. 1, 3 Становúй (хребет) § 150, п. 1, 1 станція метро «Академмісте́чко» § 50, п. 14 ста́нція Усти́нівка § 50, п. 13 Станюкóвич § 144, п. 7, 3, г Стари́й Заві́т § 53, п. 4 староінді́йський § 3, прим. Старокостянтúнів § 154, п. 2, 1 Старá Планúна § 154, п. 1, 1 ста́ти § 11, п. 1 стаття́ § 30, п. 1, 2 Стату́т ООН § 55, п. 1 стели́ти § 28 Стендáль § 142, п. 1, прим. 3 Степанчу́к § 27, п. 6 Степáнов § 144, п. 2 Степáн Тúгряча Смерть § 146, п. 1, 1 Степáн Тúгряча Смерть § 146, п. 5 стерегти́ § 9, п. 3, 3 стереоапарату́ра § 35, п. 2, 4 стереоекрáн § 36, п. 1, 3 Стеф’ю́к § 7, п. 1 264 стильови́й § 33, п. 6 сти́мул § 129, ІІІ, п. 1 стира́ти § 11, п. 2 стіжо́к § 9, п. 3, 1, а сті́льки-то § 44, п. 3, 1 Стóїч § 144, п. 6 Стóлаць § 151, п. 2, 1 стовбо́ватий § 33, п. 7 стовкти́ § 31, п. 1 стодвадцятип’ятирі́чний § 40, п. 1, 8 сто́їк § 129, ІІ Стокго́льм § 128, п. 4 Столє́тов § 144, п. 3, 4 столітро́вий § 40, п. 1, 8 столя́рно-тесля́рський § 40, п. 2, 2, а стометро́вий § 35, п. 2, 4 стоми́ти § 18 стоп’ятдесятирі́ччя § 36, п. 1, 5 сторі́нка § 27, п. 3, прим. сторі́ччя § 30, п. 1, 1 сторі́ччя § 35, п. 2, 4 сторі́ччя § 35, п. 4, 5 сто́рож § 9, п. 2, 3 сто́рож § 33, п. 6 сто́рожева § 33, п. 6 сто́рожеве § 33, п. 6 сторона́ § 9, п. 3, 2, а сто́ртинг § 54, п. 5, прим. 3 сторíччя § 36, п. 1, 5 Стохíд § 148 стоя́ти § 9, п. 1, 1, д стоя́ти § 11, п. 1 стравохі́д § 9, п. 3, 5, д Страсна́ п’я́тниця § 53, п. 3 Страсни́й ти́ждень § 53, п. 3 Страхолíсся § 154, п. 2, 4 страхолíський § 154, п. 2, 4 страше́нний § 29, п. 3, 1 Стри́йський парк § 50, п. 11 стри́мувати § 1 óстрів § 154, п. 2, 1, прим. Стріла́ § 49, п. 8 стріле́ць § 19, п. 1, 1 стрімголо́в § 41, п. 1, 8 стрічкорíз § 36, п. 1, 1 Стрáсбург § 153, п. 2, 1 стрáсбурзький § 153, п. 2, 1 струмовимíрювальний § 40, п. 1, 3 стручо́к § 32, п. 13 ст.-сл. — старослов’янський § 62, п. 3 ст. — станція; стаття; століття § 62, п. 1 стáтус-кво § 35, п. 5, 10 студе́нт § 9, п. 2, 6 студе́нт § 19, п. 2 студе́нтка § 32, п. 4 студе́нтство § 19, п. 2 студе́нтський § 19, п. 2 Су-53 § 35, п. 5, 5 суб’є́кт § 126 субо́тник § 52, п. 2 субо́тній § 33, п. 1 суддя́ § 30, п. 1, 2 судúнно-капіля́рний § 40, п. 2, 2, а Суе́ц § 27, п. 7 сузір’я § 51 сузі́р’я Вели́кого Пса § 51 су́ма § 128, п. 1 Сунь Ятсéн § 146, п. 2, 5 супермóдний § 35, п. 4, 3 супермодéль § 35, п. 4, 3 супермáркет § 35, п. 4, 3 сусі́д § 33, п. 6 сусі́дова § 33, п. 6 сусі́дове § 33, п. 6 суспі́льно кори́сний § 40, п. 1, 4, прим. 1 суспі́льно необхі́дний § 40, п. 1, 4, прим. 1 суспі́льно-політи́чний § 40, п. 2, 2, а суттє́вий § 33, п. 6 суть § 26, п. 1, 1 суфле́ § 140 сухи́й § 22, 5 Сухро́б § 122, п. 4 Суéц § 153, п. 2, 2 суéцький § 153, п. 2, 2 суши́ти § 22, 5 су́ші § 129, І, п. 5 сушúльно-сортувáльний § 40, п. 2, 2, а сфотографува́ти § 31, п. 1 схили́ти § 31, п. 1 східнослов’я́нський § 40, п. 1, 2 схід сонця § 51, прим. схо́джений § 15 схо́дити § 15 схопи́ти § 11, п. 1 сóчинський § 153, п. 1 Сóчі § 153, п. 1 сýші-бар § 36, п. 2, 2, г Сьє́рра-Лео́не § 130, п. 1 сього́дні § 8, п. 2 сього́дні § 27, п. 3 сього́днішній § 33, п. 1 сьо́мий § 8, п. 2 сьо́мий § 26, п. 1, 2 265 Сю § 140 сюди́ § 4, п. 2 сюрреалі́зм § 128, п. 2 сяк-та́к § 41, п. 3, 4 Сян § 148 Сяткóвський § 144, п. 11 Те́кля § 123 телеапарату́ра § 36, п. 2, 4 телеграф § 121, п. 2 телехрóніка § 35, п. 4, 2 те́мно-зеле́ний § 40, п. 2, 2, г те́мної но́чі § 41, п. 2, 3 темнува́тий § 33, п. 7 Те́ннессі § 128, п. 3 Теодо́р § 123 тео́рія § 123 тепе́р § 27, п. 1 теплово́з § 9, п. 3, 5, д теплово́з § 36, п. 1, 1 теплообмі́нний § 40, п. 1, 1 Тер-Казаря́н § 146, п. 3, 5 термогідродина́міка § 36, п. 1, 7 термо́метр § 127 Тернóпіль § 148, прим. Тернóпіль § 152, п. 1 Тер-Ованеся́н § 146, п. 3, 5 терори́зм § 32, п. 14 Тер-Петрося́н § 146, п. 3, 5 терпу́г § 12, п. 2 Теруéль § 152, п. 1 теса́ти § 11, п. 2 Тесса́лія § 123 Те́тчер § 134 течія́ Куросі́о. § 50, п. 11 т. зв. — так званий § 62, п. 1 Тибе́т § 129, ІІІ, п. 5 ти́ждень § 28 тижне́вий § 28 Тимофє́єв § 144, п. 7, 3, б тим ра́зом § 41, п. 2, 3 ти́м-то § 44, п. 3, 1 Тимчасо́вий у́ряд. § 54, п. 1 тимчасо́во § 41, п. 1, 8 тимча́сом як § 43, п. 2, 2 тим чáсом § 41, п. 2, 3 Тимíш § 143, п. 2, прим. 1 тип § 129, ІІІ, п. 1 тис. —тисяча; тисячолі́ття § 62, п. 1 3-ти́сячний § 38, п. 2 тита́н § 49, п. 7, 2, прим. 1 Титóв § 144, п. 7, 3, б ти́хий-тихе́сенький § 35, п. 5, 2 Тихомúров § 144, п. 7, 3, б Тихорє́цьк § 149, п. 4, 3, в ти́хо-ти́хо § 35, п. 5, 1 Тиціáн § 144, п. 7, 3, а Тичи́нине сло́во § 49, п. 9, 1 ти́шком-ни́шком § 35, п. 5, 2 Т та § 24, п. 4 та́бель § 121, п. 1, 2 табло́їд § 121, п. 1, 1 таджúк § 153, п. 2, 2 таджúцький § 153, п. 2, 2 Тажибáєв § 144, п. 7, 3, а та ін. — та інше (інші) § 62, п. 1 Таї́р § 129, ІІ Таї́сія § 123 та й § 43, п. 2, 2 таки § 44, п. 3, 1, прим. 2 так-о́т § 44, п. 3, 1 такси́ст § 129, ІІІ, п. 1 таксі́ § 129, І, п. 5 таксі́ § 140 так-таки́ § 44, п. 3, 1 та́к-то § 41, п. 3, 3 так що § 43, п. 2, 2 таланови́тий § 33, п. 7 Тамбóв § 153, п. 2 тамбóвський § 153, п. 2 тампліє́р § 129, І, п. 2 танцюва́ти § 27, п. 3 Татúщев § 144, п. 7, 3, г Тбілі́сі § 140 Тбілíс § 153, п. 2, 3 тбілíський § 153, п. 2, 3 тве́рдження § 9, п. 2, 4 Твердохлє́бов § 144, п. 3, 4 тві́тер § 54, п. 7 твоє́ § 4, п. 1 твої́ § 3 тво́рення § 9, п. 2, 4 творе́ць § 9, п. 3, 5, а Творе́ць § 53, п. 2 тво́рчо § 10, п. 2, 4, прим. т-во — товариство § 62, п. 1 т. д. — так далі § 62, п. 1 теа́тр § 123 теа́тр § 127 теж § 41, п. 1, 9, прим. те ж § 41, п. 1, 9, прим. теї́н § 129, ІІ Те́керей § 128, п. 4 266 ; ті́льки ж но § 44, п. 3, 1, прим. 1 ті́льки-но § 44, п. 3, 1 ті́льки що § 44, п. 1, 10 т. ін. — таке інше § 62, п. 1 тінь § 142, п. 1, прим. 2 тінь § 30, п. 1, 3 ті́тка § 33, п. 3 ті́тчин § 33, п. 3 ткач § 19, п. 1, 1 тóннокіломе́тр § 36, п. 1, 3 то́бто § 43, п. 1 товари́ство § 19, п. 1, 3 Товари́ство винахі́дників та раціоналіза́торів Украї́ни § 54, п. 1 товари́ський § 19, п. 1, 3 това́риш § 19, п. 1, 3 това́риш § 33, п. 6 това́ришева § 33, п. 6 това́ришеве § 33, п. 6 тодí як § 43, п. 2, 2 тока́й § 50, п. 12 Токмáк § 152, п. 1 Толе́до § 121, п. 2 Толстá § 144, п. 11 Толстóй § 144, п. 11 Толстоє § 150, п. 1, 1 прим. том § 9, п. 2, 6 тому́ що § 43, п. 2, 2 Томáшув-Мазовéцький § 150, п. 1, 3 тонкомéлений § 40, п. 1, 4 тонкомíрний § 40, п. 1, 4 тонкорозпорóшений § 40, п. 1, 4 то́нна § 128, п. 1 то́нший § 27, п. 2 тоню́сінький § 26, п. 2, 1, б То́омінг § 137 топмéнеджер § 35, п. 4, 3 топмодéль § 35, п. 4, 3 топо́ленька § 32, п. 9 То́ра § 53, п. 4 торг § 9, п. 2, 2 торгіве́ць § 9, п. 3, 1, а торгфло́т § 9, п. 2, 5 торі́шній § 21 Торква́то Та́ссо § 140 торфогні́й § 36, п. 1, 3 торфорі́з § 35, п. 2, 1 торф’яни́й § 7, п. 1, прим. То Хоа́й § 49, п. 4 то́що § 43, п. 1 Тáо Юаньмíнь § 146, п. 2, 5 тéпло- § 36, п. 2, 4 Т-поді́бний § 35, п. 5, 9 т. п. — тому подібне § 62, п. 1 тра́вень § 9, п. 2, 1 трави́чка § 32, п. 8 традиці́йний § 33, п. 1 траєкторія § 126 траєкторія § 130, п. 1 тра́ктор «Слобожа́нець» § 58, п. 2 транснаціона́льна корпора́ція «Jysk» § 54, п. 4 трать § 26, п. 2, 3 тра́тьмо § 26, п. 2, 3 тра́тьте § 26, п. 2, 3 тре́тє § 30, п. 1, 5, прим. трети́рувати § 34, п. 3 Третьякóв § 144, п. 13, 1, а тре́тя § 30, п. 1, 5, прим. тривідсо́тковий § 35, п. 4, 5 триóкисень § 35, п. 2, 4 трикілометрóвий § 35, п. 2, 4 трикýтник § 35, п. 4, 5 три́лер § 124 трима́ти § 1 тринíжок § 35, п. 2, 4 трипі́льська культу́ра § 52, п. 2, прим. 3 Трипíлля § 148 Трипíлля § 154, п. 2, 2 трипудо́вий § 40, п. 1, 8 три́ста § 38, п. 1, 1 триáтомний § 35, п. 2, 4 три-чоти́ри § 35, п. 5, 3 трия́русний § 35, п. 4, 5 Тріє́ст § 129, ІІІ, п. 4, прим. 2 Тріє́ст § 130, п. 1 трієстський § 129, ІІІ, п. 4, прим. 2 Трі́йця § 53, п. 2 тріск § 28, прим. трі́снути § 28, прим. тріу́мф § 129, І, п. 2 Тріш § 140 Трóїцьк § 149, п. 4, 2 Трóїцьк § 151, п. 2, 2 трлн (трильйон). § 62, п. 1 трої́стий § 33, п. 5 Трої́стий сою́з § 50, п. 7 тýрок § 153, п. 2, 2 трою́рідний § 35, п. 2, 4 Троя́нда § 49, п. 7, 3 троя́нда «гло́рія-дей» § 59, п. 2 Трубецькá § 144, п. 10 Трубецькúй § 144, п. 10 Трубецькúй § 144, п. 11 267 Трубíж § 148 трубоклáд § 36, п. 1, 1 трубопро́від § 9, п. 3, 5, д трьох § 8, п. 2 трьох § 26, п. 1, 2 трьохмілья́рдний § 38, п. 1, 2 трьохсо́тий § 38, п. 1, 2 трьохсотп’ятдесятирíччя § 36, п. 1, 5 трьохсотрі́ччя § 35, п. 3, 1 трьохтúсячний § 35, п. 3, 1 Тúса § 148 Тéтерів § 148 Тéтерів § 153, п. 2 тéтерівський § 153, п. 2 т. — том § 62, п. 1 т — тонна § 62, п. 1 Ту-154 § 35, п. 5, 5 Ту-154, Ан-22, Іл-62. § 61, п. 3, прим. 4 Туапсе́ § 140 туберкульоз § 121, п. 1, 2 тугопла́вкий § 40, п. 1, 4 тук-тýк § 35, п. 5, 4 Тулу́за § 121, п. 1, 1 Тульчúн § 153, п. 1 тульчúнський § 153, п. 1 тума́н § 29, п. 1, 3 тума́нний § 29, п. 1, 3 тума́нний § 29, п. 1, 3 Тума́нний Альбіо́н § 50, п. 6, прим. тума́нність § 29, п. 1, 3 тума́нно; § 29, п. 1, 3 тунгýс § 153, п. 2, 3 тунгýський § 153, п. 2, 3 Тупúй Ніж § 146, п. 1, 1 Тупúк § 149, п. 4, 3, д Тургéнєв § 144, п. 2 туре́цький § 22, 1 Туре́ччина § 22, 1 турне́ § 140 Турсунзадé § 146, п. 3, 4, прим. турéцький § 153, п. 2, 2 туте́шній § 33, п. 1 тúхо-тúхо § 41, п. 3, 5 Тýшино § 149, п. 4, 3, а Тýшино § 153, п. 1 тýшинський § 153, п. 1 тьмя́ний § 7, п. 1, прим. тьмя́ний § 27, п. 3 тьо́хкати § 8, п. 2 тьо́хкати § 26, п. 1, 2 тьох-тьóх § 35, п. 5, 4 Тьóркін § 144, п. 4, 2 тю́гівець § 61, п. 2 ТЮГом. § 61, п. 2 ТЮГу § 61, п. 2 тюльпа́н Ре́мбрандта § 59, п. 3 Тюмéнєв § 144, п. 13, 1, в, прим. тю́рки § 153, п. 2, 2 тю́ркський § 153, п. 2, 2 тюрма́ § 27, п. 1 Тягнúбік § 36, п. 1, 4 У уайт-спірит § 124 УАПЦ § 63, п. 9 Уби́йвóвк § 146, п. 2, 1 убі́к § 41, п. 1, 2 убік § 41, п. 1, 9, прим. у бік § 41, п. 1, 9, прим. Убúйвовк § 36, п. 1, 4 убо́гий § 19, п. 1, 2 убо́зтво § 19, п. 1, 2 уболіва́льник § 32, п. 1 уболіва́льник § 32, п. 1 ува́га § 23, п. 3 у вагоні § 23, п. 1, 4 (у) вели́кому § 9, п. 1, 1, а увертю́ра § 23, п. 3 уве́чері § 10, п. 1 уве́чері § 41, п. 1, 2 у відповідь на Ваш запит… § 60, п. 2 уві сні́ § 41, п. 2, 1 у воду § 23, п. 1, 4 уволю § 23, п. 1, 4 уво́лю § 41, п. 1, 2 у (в) ра́зі § 42, п. 3 ́ НВЧ-випромі́нювання. § 61, УВЧ-терапі́я, п. 3 у гвардії § 23, п. 1, 4 у Гвінеї § 23, п. 1, 4 У́глич § 149, п. 4, 3, д уго́лос § 41, п. 1, 2 у горі § 23, п. 1, 2 угорі́ § 41, п. 1, 2 уго́ру § 41, п. 1, 2 Уго́рщина § 23, п. 3 Уго́рщина § 50, п. 6 У́ґля § 6, п. 2 уда́рник § 23, п. 3 уда́ча § 23, п. 3 у двері § 23, п. 1, 4 удвóє § 41, п. 1, 5 удво́х § 41, п. 1, 5 уде́нь § 41, п. 1, 2 268 áудіо- § 36, п. 2, 4 Удовиче́нко § 23, п. 3 удоскона́лення § 32, п. 5 удрýге § 41, п. 1, 5 удóсвіта § 41, п. 1, 7 Уе́льс § 124 У́жгород § 152, п. 1 у житі § 23, п. 1, 1 узбере́жжя § 9, п. 3, 2, а узбере́жжя § 23, п. 3 узбéк § 153, п. 2, 2 узбéцький § 153, п. 2, 2 узи́мку § 41, п. 1, 2 узнаки́ § 41, п. 1, 2 ука́з § 23, п. 3 у Києві § 23, п. 1, 5 укла́д § 23, п. 3 Украї́на § 23, п. 3, прим. Украї́на § 50, п. 6 Украї́на-нéнька § 37, п. 1, 1 украї́н́ ка § 49, п. 6 Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква § 53, п. 5 Українська лютера́нська це́рква § 53, п. 5 Украї́нська правосла́вна церква § 53, п. 5 Украї́нський музе́й § 54, п. 3 укра́й § 41, п. 1, 2 Укрзалізни́ця § 61, п. 1, 1 Укрпрофра́да § 61, п. 1, 1 укр. — український § 62, п. 1 уку́пі § 41, п. 1, 2 у купі § 41, п. 1, 9, прим. ула́д § 41, п. 1, 2 уле́сливий § 28 у лісі § 23, п. 1, 2 Улáн-Удé § 154, п. 3, 3 улíтку § 41, п. 1, 2 у Львові § 23, п. 1, 4 ультима́тум § 23, п. 3 ультраеро́зія § 130, п. 1 ультразвýк § 35, п. 4, 3 ультрамодний § 35, п. 4, 3 У́манщина § 27, п. 2 уми́сний § 28, прим. умо́ва § 23, п. 3 у наслідок § 23, п. 1, 2 уна́слідок § 42, п. 1, 1 уни́з § 41, п. 1, 2 унизу́ § 41, п. 1, 2 унічию́ § 41, п. 1, 6 уночі́ § 41, п. 1, 2 У́нтер-ден-Лі́нден-штра́́се § 50, п. 5 унтерофіце́р § 35, п. 4, 4 ун-т (університет) § 62, п. 2 У Ну Мунг § 146, п. 1, 6 упако́ваний § 34, п. 1 упако́вання § 34, п. 1 упакува́ння § 34, п. 1 упакува́ти § 34, п. 1 упе́нь § 41, п. 1, 2 уперéд § 41, п. 1, 2 уперéміш § 41, п. 1, 3 упла́в § 41, п. 1, 3 упла́ч § 41, п. 1, 3 упáм’ятку § 41, п. 1, 3 уподóвж § 41, п. 1, 7 уподо́вж § 42, п. 1, 1 у по́міч § 41, п. 2, 1 упóперек § 41, п. 1, 2 упра́ва § 23, п. 3 Управлі́ння осві́ти Шевче́нківської в мі́сті Киє́ві держа́вної адміністра́ції § 54, п. 1 у присмерку § 23, п. 1, 3 упритул підійшли до юрби § 23, п. 1, 3 упродóвж § 42, п. 1, 1 упóру § 41, п. 1, 2 упéрше § 41, п. 1, 5 ура́з § 41, п. 1, 2 Ура́л § 23, п. 3 Урба́на § 135 Урбáнчик § 144, п. 13, 2, прим. 1 урíвні § 41, п. 1, 2 урóзкид § 41, п. 1, 3 урóзліт § 41, п. 1, 3 урóзсип § 41, п. 1, 3 урóзтіч § 41, п. 1, 3 урі́вень § 41, п. 1, 2 урáнці § 41, п. 1, 2 уручнý § 41, п. 1, 4 урéшті § 41, п. 1, 2 уряд § 41, п. 1, 2 Усвя́тцев § 144, п. 3, 3 усе́ ж таки § 44, п. 3, 1, прим. 1 усерéдині § 41, п. 1, 2 усередині § 41, п. 1, 9, прим. у середині § 41, п. 1, 9, прим. усе́-таки́ § 44, п. 3, 1 услі́д § 41, п. 1, 2 усма́к § 41, п. 1, 2 уста́лення § 23, п. 3 устано́ва § 23, п. 3 устано́влювати § 11, п. 1 у стокра́т § 41, п. 2, 1 269 у́стрій § 9, п. 1, 1, а у структурі § 23, п. 1, 3 усту́п § 23, п. 3 Усть-Каменогóрськ § 154, п. 3, 4 усть-каменогóрський § 154, п. 3, 4 утім § 41, п. 1, 9, прим. у тім § 41, п. 1, 9, прим. утíм § 41, п. 1, 6 уто́пія § 23, п. 3 у́треня § 53, п. 8 утрóє § 41, п. 1, 5 утри́чі § 41, п. 1, 1 утроє § 23, п. 1, 3 утрéтє § 41, п. 1, 5 утрьо́х § 41, п. 1, 5 у т. ч. — у тому числі § 62, п. 1 у фоє § 23, п. 1, 4 у формуванні § 23, п. 1, 4 у хвилях § 23, п. 1, 4 у хвою § 23, п. 1, 4 у ЦУМі § 61, п. 2 учени́ця § 32, п. 4 у́чень § 10, п. 1 у́чень § 32, п. 3 учитель § 23, п. 1, 1 учи́тель-фі́зик § 37, п. 1, 3 учителюва́ти § 34, п. 1 учотирьóх § 41, п. 1, 5 учéтверо § 41, п. 1, 5 уще́рть § 41, п. 1, 2 уя́ва § 23, п. 3 Федера́ція незале́жних профспіло́к Украї́ни § 54, п. 1 Фе́дір § 32, п. 11, прим. Фе́дорівна § 32, п. 11, прим. Фе́дорович § 32, п. 11, прим. Фе́дченко § 27, п. 6 Федчи́шин § 27, п. 6 Феєрба́х § 126 феєрве́рк § 126 феєрве́рк § 130, п. 1 Фесса́лія § 123 фе́я § 49, п. 7, 2, прим. 1 Ф’є́золе § 138, п. 1, 1 Филúп § 144, п. 6 фіа́лка § 129, І, п. 2 фігури́стка § 32, п. 4 фі́зик § 32, п. 1, прим. фі́зика § 140 фі́зик-учи́тель § 37, п. 1, 3 фізи́чний § 129, ІІІ, п. 1 Фікрет-кизú § 146, п. 3, 4 філе́ § 130, п. 1 Філіппíни § 152, п. 2 Філіппíни § 153, п. 1 філіппíнський § 153, п. 1 філологи́ня § 32, п. 4 фільм § 139, п. 1, 2 фін § 128, п. 1 фіна́нси § 129, І, п. 6 фі́ни § 128, п. 1 Фінля́ндія § 121, п. 1, 2 фіоле́товий § 129, І, п. 2 Фірдоусі́ § 140 фі́рма «І́мідж» § 54, п. 5 фі́тнес-клуб § 36, п. 2, 2, а фітотерапíя § 35, п. 4, 2 Фіу́ме § 129, І, п. 2 ф-ка (фабрика) § 62, п. 2 фла́єр § 126 флешінтерв’ю § 35, п. 4, 3 Фліт-стрі́т § 129, ІІІ, п. 4, прим. 1 Флобе́р § 121, п. 1, 1 Флори́да § 129, ІІІ, п. 2 флот § 121, п. 1, 1 Фляйшер § 136, п. 1 Фíнська затóка § 154, п. 1, 2 фоє́ § 126 фоє́ § 130, п. 1 фолкгýрт § 35, п. 4, 2 Фолл-Рúвер § 154, п. 3, 4 фолл-рúверський § 154, п. 3, 4 фолькмýзика § 35, п. 4, 2 Ф фа § 140 фа́брика § 129, ІІІ, п. 1 фавн § 49, п. 7, 2, прим. 1 фа́вна § 131 файл § 121, п. 1, 1 фан-клýб § 36, п. 2, 2, а Фарао́н § 49, п. 8 Фара́х § 140 фармпрепара́т § 35, п. 4, 1 Фа́стів § 9, п. 1, 1, г Фатья́нов § 144, п. 13, 1, а фа́уна § 131 Фа́уст § 131 фахіве́ць § 9, п. 3, 1, а фая́нс § 126 Фéдін § 144, п. 2 Фéдір § 143, п. 2, прим. 1 Фéдоров § 144, п. 4, 2 270 Фольксва́ген § 122, п. 1 «Фольксва́ген» § 58, п. 2 «фольксва́ген» § 58, п. 2 фон Бíсмарк § 147, п. 3 Фонвíзін § 146, п. 1, 4, прим. 2 фон дер Гольц § 146, п. 1, 4 фонозáпис § 35, п. 4, 2 Фонте́н-сюр-Рон § 50, п. 2, прим. фо́рмула § 121, п. 1, 1 форпо́ст § 28, прим. форпо́стний § 28, прим. фотогра́фія § 5 фотоспрáва § 36, п. 1, 3 Франкі́вська кімна́та § 49, п. 9, 3 франкі́вські соне́ти § 49, п. 9, 3, прим. 1 франкозна́вець § 49, п. 5 Фра́нкфурт-на-Ма́йні § 50, п. 2, прим. францýз § 153, п. 2, 1 францýзький § 153, п. 2, 1 француз § 49, п. 6 Францу́зька Респу́бліка § 50, п. 6 фра́у § 140 Фрíдріх-Вільгéльм § 146, п. 3, 1 фре́кен § 140 Фрáнкфурт-на-Мáйні § 152, п. 6 Фрáнкфурт-на-Мáйні § 154, п. 3, 5 фрáнкфуртський-на-Мáйні § 154, п. 3, 5 фро́йляйн § 136, п. 1 фро́йляйн § 140 Фур’є § 138, п. 1, 1 футбо́л § 121, п. 1, 1 Фýчик § 144, п. 6, 2 фюзеля́ж § 138, п. 2, 2 хвастну́ти § 28 Хеєрда́л § 126 хи́жо § 10, п. 2, 4, прим. химе́ра § 129, І, п. 6 хіба́ що § 44, п. 1, 10 хіджа́б § 122, п. 4 хі́мієтерапія § 35, п. 2, 4 хі́мік § 32, п. 1, прим. хімі́чно стійкúй § 40, п. 1, 4, прим. 1 хі́мія § 129, І, п. 6 хіру́рг § 129, І, п. 6 Хліб § 49, п. 7, 3 хлібодáр § 36, п. 1, 1 хлібозаготіве́льний § 40, п. 1, 1 хліборíз § 36, п. 1, 1 хліборо́б § 9, п. 3, 5, д хліборо́бство § 9, п. 3, 5, д хліб-сі́ль § 35, п. 5, 2 хло́пець-богати́р § 37, п. 1, 1 хлопчи́сько § 32, п. 10 хлорбензо́л § 35, п. 3, 1 хлорвінíл § 35, п. 3, 1 хлорфено́льний § 40, п. 1, 7 хлóпчик-мізúнчик § 37, п. 1, 1 хмелівськи́й § 153, п. 2 хíміко-бактеріологíчний § 40, п. 2, 2, б Хмéлеве § 153, п. 2 хо́бі § 122, п. 4 ходи́в-ходи́в § 35, п. 5, 1 ходи́ти § 32, п. 5 хо́дить § 26, п. 2, 3 ході́ння § 9, п. 3, 4 ході́ння § 32, п. 5 хо́дять § 26, п. 2, 3 хоке́й § 122, п. 4 хол § 122, п. 4 хо́лдинг § 122, п. 4 холо́дний § 33, п. 1 Холо́дний Яр § 154, п. 1, 1 Хоми́ч § 32, п. 11 Хо́мівна § 32, п. 11 Хо́мович § 32, п. 11 хори́ст § 32, п. 14 хорт § 9, п. 2, 2 Хоти́нський за́мок § 55, п. 2 хоча́ б § 43, п. 2, 1 хо́ч би § 43, п. 2, 1 хоч-не-хо́ч § 41, п. 3, 5 Хо Ші Мін § 146, п. 1, 6 Хо Ші Мін § 146, п. 1, 6, прим. храм Васи́лія Блаже́нного § 55, п. 2, прим. Х Хаї́м § 129, ІІ ха́кер § 134 Хакі́м § 122, п. 4 халва́ § 121, п. 1, 1 Хаммура́пі § 122, п. 4 хану́м § 122, п. 4 хану́м § 140 хапа́ти § 11, п. 1 харакі́рі § 122, п. 4 харакірі § 129, І, п. 5 Ха́ра-Нур § 50, п. 4, прим. Ха́рків § 9, п. 1, 1, г Ха́рків § 27, п. 1 Ха́рківський тра́кторний заво́д § 54, п. 4 ха́тній § 33, п. 1 Хая́м § 126 хвастли́вий § 28 271 храм Христа́ Спаси́теля § 53, п. 7 хребе́т § 50, п. 1 хребéт § 154, п. 2, 1, прим. хре́сний хід § 53, п. 8 Хрест Іва́на Мазе́пи § 57, п. 1 хресто́ві похо́ди § 52, п. 2, прим. 3 христия́нство § 129, І, п. 6 Христия́нсько-демократи́чний сою́з Німе́ччини § 54, п. 2 Хáрків § 148 Хáрків-Товáрний § 154, п. 3, 1 хáрків-товáрний § 154, п. 3, 1 Хрúстов § 144, п. 6 Хрущóв § 144, п. 4, 3 хтóзна-колú § 44, п. 3, 2 хтóзна при ко́му § 39, п. 2 хтóзна-якúй § 44, п. 3, 2 хто-бу́дь § 39, п. 2 хто́зна-де § 41, п. 3, 3 хто́зна-як § 41, п. 3, 3 хто́зна-яки́й § 39, п. 2 хто-нéбудь § 44, п. 3, 2 хто-не́будь § 39, п. 2 хтось § 39, п. 1 хтось § 44, п. 2, 4 худóжник-карикатурúст § 36, п. 2, 1, а худóжньо-реставрацíйний § 40, п. 2, 2, а худо́жник-пейзажи́ст § 37, п. 1, 3 худо́жній § 33, п. 1 худ. — художній § 62, п. 1 Хусаї́нов § 129, ІІ Хя́рма § 151, п.1, прим. цигарки́ «Украї́нські» § 58, п. 1 циліндр § 127 Цимля́нськ § 149, п. 4, 3, а Цинда́о § 129, ІІІ, п. 3 цисте́рна § 129, ІІІ, п. 1 ци́фра § 129, ІІІ, п. 1 Цицерóн § 144, п. 7, 3, а ціані́д § 129, І, п. 2 Ціолкóвський § 144, п. 7, 3, а ціпи́лно § 27, п. 4 цýкро-протеї́новий § 40, п. 2, 2, в Цéнкий § 144, п. 2 Цúрліць § 144, п. 13, 2, прим. 1 цуке́рки «Асорті́» § 58, п. 1 ц — центнер § 62, п. 1 цього́ § 8, п. 2 Цюй Юáнь § 146, п. 2, 5, прим. Цю́рих § 19, п. 1, 3 цю́рихський § 19, п. 1, 3 Цюрýпинськ § 153, п. 1 цюрýпинський § 153, п. 1 Цявлóвський § 144, п. 13, 1, в, прим. Ч чаєня́ § 32, п. 7 Чан Кайшí § 146, п. 1, 6, прим. Чан Кайшí § 146, п. 2, 5, прим. Ча́плін § 134 чар-зі́лля § 36, п. 2, 2, а Ча́рльз § 139, п. 1, 2 час від чáсу § 41, п. 2, 2 часті́вка § 32, п. 12 ча́сто-гу́сто § 35, п. 5, 2 ча́т § 134 чв. — чверть § 62, п. 1 Чебоксáри § 149, п. 5 Чебоксáри § 152, п. 2 чека́ння § 11, п. 2 чека́ти § 11, п. 2 Челя́бінськ § 149, п. 4, 1, в Че́мберлен § 133 Черво́на Ша́почка § 49, п. 7, 3 червоногаря́чий § 40, п. 2, 2, г черво́но-зеле́но-си́ній § 40, п. 2, 2, г червононíжка § 36, п. 1, 2 червонопíрка § 36, п. 1, 2 черв’я́к § 7, п. 1, прим. череда́ § 9, п. 3, 2, а че́рез § 9, п. 2, 3 черезплі́чник § 31, п. 2 че́рез си́лу § 41, п. 2, 1 че́рез те що § 43, п. 2, 2 Ц Цап- Відбувáйло § 36, п. 2, 1, в цар § 56, прим. 2 Цари́ця Небе́сна § 53, п. 2 царка́ § 27, п. 1 царьо́к § 26, п. 1, 2 царьо́к § 27, п. 1 Цвік § 144, п. 11 цвях § 7, п. 1, прим. цвях § 27, п. 3 це́бто § 43, п. 1 целуло́їд § 3 цементобетóнний § 40, п. 1, 1 цементовóз § 35, п. 2, 1 центр § 127 Центра́ льний автовокза́л § 54, п. 4 церк. — церковний § 62, п. 1 Цецúлін § 144, п. 7, 3, а Циганкóв § 144, п. 8 272 Череповéць § 151, п. 2, 1 Череповéць § 153, п. 2, 2 череповéцький § 153, п. 2, 2 Черка́ське старо́ство § 50, п. 8 черкéс § 153, п. 2, 3 Черкáси § 153, п. 2, 3 черкáський § 153, п. 2, 3 черкéський § 153, п. 2, 3 Чернíгів § 148 Чернíгів § 153, п. 2 чернíгівський § 153, п. 2 черне́тка § 10, п. 1 черне́тка § 10, п. 1 Чернишóв § 144, п. 8 Чернівцí § 148 Чернівцí § 152, п. 2 Черні́гів § 9, п. 1, 1, г Чернéць § 142, п. 1 Че́рчилль § 135 че́сний § 28 честь § 28 Честь § 60, п. 3 честь чéстю § 35, п. 5, 2, прим. че́ський § 19, п. 1, 3 четве́ртий § 10, п. 1 четве́ртий § 10, п. 1 чех § 153, п. 2, 3 чех § 19, п. 1, 3 Чигирúн § 153, п. 1 чигирúнський § 153, п. 1 чий-бу́дь § 39, п. 2 чий-нéбудь § 44, п. 3, 2 чий-не́будь § 39, п. 2 чийо́го § 8, п. 1, 1 Чика́го § 122, п. 1 Чика́го § 129, ІІІ, п. 3 Чиковáні § 144, п. 7, 3, а Чи́лі § 129, ІІІ, п. 3 чилі́йський § 129, ІІІ, п. 3 чимале́нький § 44, п. 2, 1 чима́ло § 41, п. 1, 9 чимало § 41, п. 1, 9, прим. чи мало § 41, п. 1, 9, прим. чима́ло § 44, п. 2, 1 чи́м би то § 44, п. 3, 1, прим. 1 чимду́ж § 41, п. 1, 8 чимра́з § 41, п. 1, 8 Чингісха́н § 146, п. 3, 4 Чингісхáн § 144, п. 7, 3, а чин чúном § 35, п. 5, 2, прим. числе́нний § 29, п. 3, 1 числе́нність § 29, п. 3, 2 числе́нно § 29, п. 3, 2 Чистовóдне § 154, п. 2, 1 чистовóднівський § 154, п. 2, 1 Читá § 153, п. 1 читúнський § 153, п. 1 чи то § 44, п. 1, 11 чичеро́не § 129, ІІІ, п. 1 чіаба́та § 129, І, п. 2 óчі-намистúнки § 37, п. 1, 1 член-кореспонде́нт § 36, п. 2, 1, а член-кореспонде́нт § 56, прим. 1 чл.-кор. — член-кореспондент § 62, п. 1 чолові́к § 10, п. 1 чому́сь § 10, п. 1 чорнóзем § 35, п. 1 чорнóзем § 36, п. 1, 2 чо́рний § 10, п. 1 чо́рний § 10, п. 2, 4 чорни́ло § 10, п. 2, 4 чорни́ти § 10, п. 2, 4 чорни́ці § 10, п. 2, 4 чорні́ти § 10, п. 2, 4 чорнозéмний § 40, п. 1, 1 чорно́ліс § 36, п. 1, 2 чорноро́б § 9, п. 3, 5, д Чорнотíнь § 142, п. 1, прим. 2 чорнóслив § 36, п. 1, 2 чоти́ри § 10, п. 1 чотирибáльний § 35, п. 2, 4 чотириколісний § 40, п. 1, 8 чотириáктний § 35, п. 4, 5 чотирикýтник § 35, п. 2, 4 чотиримі́сячний § 35, п. 4, 5 чотириосьовúй § 35, п. 2, 4 чотирьохмільйóнний § 35, п. 3, 1 чотирьохмільйо́нний § 38, п. 1, 2 чотирьохмілья́рдний § 35, п. 3, 1 чотирьохсотрі́ччя § 35, п. 3, 1 Чáпек § 144, п. 2 Чóрне мóре § 154, п. 1, 2 чéський § 153, п. 2, 3 чíтко окре́слений § 40, п. 1, 4, прим. 1 чувáський § 153, п. 2, 3 чувáш § 153, п. 2, 3 Чума́цький Шлях § 51 Чусовá § 152, п. 3 Чхве Чхвіво́н § 49, п. 3 Чúчиков § 144, п. 7, 3, а Ш шале́ § 140 шале́ний § 29, п. 3, 2, прим. 273 шалі́вка § 32, п. 12 Шампа́нь § 139, п. 1, 2 шампу́нь «Оли́вковий» § 58, п. 1 Шантії́ § 125 Шантії́ § 129, І, п. 2 Шантії́ § 140 шардоне́ § 130, п. 1 шаруді́ння § 32, п. 5 шаруді́ти § 32, п. 5 шасі́ § 128, п. 1 шасі § 129, І, п. 5 шах § 19, п. 1, 3 шах. § 56, прим. 2 шахі́д § 122, п. 4 ша́хський § 19, п. 1, 3 Ша́ші § 49, п. 8 Швейца́рія § 136, п. 1 Швець § 141 Швець § 142, п. 1 швидкохі́д § 9, п. 3, 5, д швидкохі́дний § 9, п. 3, 5, д шевроле́ § 130, п. 1 шевці́в § 9, п. 1, 1, в шевченкіа́на § 49, п. 5 Шевче́нківська пре́мія § 49, п. 9, 3 шевче́нківський стиль § 49, п. 9, 3, прим. 1 Шевче́нко § 33, п. 6 Шевче́нкова § 33, п. 6 Шевче́нкове § 33, п. 6 Шевче́нкові пое́зії § 49, п. 9, 1 Шекспі́р § 133 Шекспíр § 142, п. 1, прим. 3 ше́лест § 9, п. 2, 3 Ше́ллі § 140 Шепетíвка § 148 Шепетíвка § 152, п. 1 ше́піт § 1 шепоті́ти § 1 Шеремéтьєво § 152, п. 3, прим. Ше́рлок § 128, п. 4 шести́ § 10, п. 1 шестиде́нка § 10, п. 1 шестидéнка § 36, п. 1, 5 Ширóкий Яр § 154, п. 1, 1 ши́рма § 129, ІІІ, п. 1 широ́кий § 1 ши́роко § 1 шифр § 129, ІІІ, п. 1 шихті́вка § 32, п. 12 Ші́офок § 129, ІІІ, п. 3 шістдесятип’ятимільйо́нний § 38, п. 1, 2 шістна́дцять § 28 школя́р § 27, п. 1 шлакоблóк § 36, п. 1, 3 шлях § 50, п. 11 Шмельóв § 144, п. 2 Шúмчак § 144, п. 6, 2 шовк § 9, п. 2, 2 шокола́д «Сві́точ» § 58, п. 1 шосе́ § 140 шо́стий § 10, п. 1 шо́у § 133 шо́у § 140 шпи́лька – шпи́льці § 26, п. 1, 3, прим. шприц § 27, п. 7 штабскапіта́н § 35, п. 4, 4 штат Теха́с § 50, п. 9 Што́кманн § 128, п. 4 штрейкбре́хер § 136, п. 1 Шáхти § 149, п. 5 Шáхти § 153, п. 1 шáхтинський § 153, п. 1 Шúшкін § 144, п. 7, 3, а Щ щасли́вий § 28 ща́стя § 27, п. 3 ща́стя § 28 щемі́ти § 10, п. 1 щети́на § 10, п. 1 Щиглóв § 144, п. 7, 3, а Щигрú § 149, п. 4, 3, а Щипачóв § 144, п. 4, 3 Щóкіно. § 149, п. 2, 3 щоб § 43, п. 1 щоб § 43, п. 1, прим. щоб § 43, п. 1, прим. що б § 43, п. 1, прим. що-бу́дь § 39, п. 2 що-будь § 44, п. 3, 2 щове́чора § 41, п. 1, 9 щове́чора § 44, п. 2, 1 щогоди́ни § 41, п. 1, 9 щогоди́ни § 44, п. 2, 1 щода́лі § 41, п. 1, 9 щоде́нник § 44, п. 2, 1 щоде́нно § 41, п. 1, 9 щодня́ § 41, п. 1, 9 щодня́ § 44, п. 2, 1 щодоби́ § 44, п. 2, 1 щоду́ху § 41, п. 1, 9 щоду́ху § 44, п. 2, 1 що́ ж до § 44, п. 1, 10 274 щока́ § 10, п. 1 щомі́сяця § 41, п. 1, 9 щомо́га § 41, п. 1, 9 щонайбі́льше § 41, п. 1, 9 щонайдо́вше § 41, п. 1, 9 щонайду́жче § 41, п. 1, 9 щонайкра́ще § 41, п. 1, 9 щонайкра́щий § 44, п. 2, 1 щонайме́нше § 41, п. 1, 9 щонайши́рше § 41, п. 1, 9 що-не́будь § 39, п. 2 щоно́чі § 41, п. 1, 9 щопра́вда § 41, п. 1, 9 щопра́вда § 44, п. 2, 1 щора́з § 41, п. 1, 9 щора́зу § 41, п. 1, 9 щора́зу § 44, п. 2, 1 щоро́ку § 41, п. 1, 9 щоси́ли § 41, п. 1, 9 щоси́ли § 44, п. 2, 1 щось § 39, п. 1 щось § 44, п. 2, 4 що то § 44, п. 1, 11 що то за § 44, п. 1, 11 щохвили́ни § 41, п. 1, 9 Щу́ка § 49, п. 7, 3 Щéцин § 149, п. 1 ю́дині срібняки́ § 49, п. 9, 3, прим. 2 як би § 43, п. 1, прим. яки́й-будь § 39, п. 2 яки́й-не́будь § 39, п. 2 яки́йсь § 44, п. 2, 4 Я́ківна § 32, п. 11 я́кісний § 28 я́кість § 4, п. 1 я́кість § 28 якúйсь § 39, п. 1 якнайбі́льше § 41, п. 1, 9 якнайдóвше § 41, п. 1, 9 якнайду́жче § 41, п. 1, 9 якнайшви́дше § 44, п. 2, 1 як-не́будь § 41, п. 3, 3 як-не-я́к § 41, п. 3, 5 Я́коб-Ка́йзер-плац § 50, п. 5 Я́кович § 32, п. 11 якомо́га § 41, п. 1, 9 якомо́га § 44, п. 2, 1 я́кось § 41, п. 1, 9 яко́сь § 41, п. 1, 9 якось § 41, п. 1, 9, прим. як ось § 41, п. 1, 9, прим. я́кось § 44, п. 2, 4 я́кось-то § 44, п. 3, 1 як-о́т § 44, п. 3, 1 якра́з § 41, п. 1, 9 якéсь § 44, п. 2, 4 як тре́ба § 41, п. 2, 1 якщо́ § 43, п. 1 якщо § 43, п. 1, прим. як що § 43, п. 1, прим. Я́мпіль § 148 яр § 50, п. 11 Яропóлк § 146, п. 2, 4 Яросла́вів Вал § 50, п. 11 Яросла́в Му́дрий § 49, п. 9, 2 Ярослáв § 143 Яр-під-Зáйчиком § 154, п. 3, 5 я́рський-під-зáйчиком § 154, п. 3, 5 Я́сна Поля́на § 154, п. 2, 6 Ясногорóдка § 154, п. 2, 1 яснозо́рий § 35, п. 1 яснополя́нський § 154, п. 2, 6 яснополя́нці § 154, п. 2, 6 Я́сси § 52, п. 2, прим. 2 Я́ссько-Кишині́вська опера́ція § 52, п. 2, прим. 2 Я́ффа § 128, п. 3 Ях’я́ § 138, п. 1, 1 ячмі́нний § 21 я́чний § 21 Ю юнак § 14, п. 2 ЮНЕСКО § 61, п. 2 юнна́т § 29, п. 1, 2 Юно́на § 126 Юпі́тер § 51 Ю́р’єв § 144, п. 12 Ю́ріївна § 32, п. 11 Ю́рій Клен § 49, п. 1 Ю́рійович § 32, п. 11 юроди́вий § 4, п. 1 Я Яблóнський § 144, п. 11 Я́гич § 144, п. 6 яє́чко § 32, п. 8 яєчня § 21 яйце́ § 21 Як-42 § 35, п. 5, 5 яка́сь § 44, п. 2, 4 якби́ § 43, п. 1 якби́ § 43, п. 1, прим. якби § 43, п. 1, прим. 275 ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА .................................................................................................... 2 І. ПРАВОПИС ЧАСТИН ОСНОВИ СЛОВА ................................................ 6 БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ ..................... 6 § 1. Правопис наголошених і ненаголошених Е, И ............................. 6 § 2. Уживання І, И на початку слова ..................................................... 6 § 3. Ї............................................................................................................. 6 § 4. Я, Ю, Є ................................................................................................ 7 БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ ............................................................................................................... 7 § 5. Буква Г ................................................................................................ 7 § 6. Буква Ґ ................................................................................................ 7 § 7. Апостроф ............................................................................................. 7 § 8. ЙО, ЬО................................................................................................. 8 Чергування голосних ....................................................................................... 8 § 9. Чергування О — І, Е — І .................................................................. 8 О, Е, що не переходять в І ................................................................... 9 Відхилення в чергуванні О — І, Е — І .............................................. 10 § 10. Чергування Е – О після Ж, Ч, Ш, ШЧ, ДЖ, Й ............................ 12 Чергування голосних у дієслівних коренях .................................................. 12 § 11. Чергування О — А. ......................................................................... 12 Е (невипадний) — І (невипадний) .......................................................... 13 Е (випадний) — И ..................................................................................... 13 Чергування приголосних ................................................................................. 13 Чергування приголосних під час словозміни ............................................... 13 § 12. Чергування Г, К, Х із м’якими З, Ц, С .......................................... 13 § 13. Чергування Ґ із м’яким З................................................................ 14 § 14. Чергування Г, К, Х із Ж, Ч, Ш ....................................................... 14 § 15. Чергування Д із ДЖ ........................................................................ 14 § 16. Чергування Т із Ч; З із Ж; С із Ш; ЗД із ЖДЖ; СТ із Щ ....................................................................................................... 14 § 17. Чергування СТ із Щ ........................................................................ 15 § 18. Чергування Б із БЛ; П із ПЛ; В із ВЛ; М із МЛ; Ф із ФЛ ....................................................................................................... 15 Зміни приголосних перед наступним приголосним під час словотворення ................................................................................................... 15 § 19. Зміни приголосних перед -СЬК-(ИЙ), -СТВ-(О) .......................... 15 § 20. Зміни приголосних у прикметниках і прислівниках вищого ступеня порівняння ................................................................... 16 § 21. Зміни приголосних перед суфіксом –Н ......................................... 16 § 22. Зміни приголосних перед суфіксальним голосним під час словотворення ........................................................................................... 16 § 23. Позиції вживання прийменників і префіксів У та В .................. 17 § 24. Позиції вживання сполучників і часток І, Й та І, Й на початку слів ........................................................................................ 18 276 § 25. Позиції вживання прийменника З та його варіантів ІЗ, ЗІ (ЗО) ................................................................................................... 19 Уживання м’якого знака (ь)............................................................................ 20 § 26. Коли пишемо Ь ................................................................................ 20 § 27. Коли не пишемо Ь............................................................................ 21 Спрощення в буквосполученнях .................................................................... 22 § 28. -ЖДН-, -ЗДН-, -СТН-, -СТЛ- .......................................................... 22 -ЗКН-, -СКН- ......................................................................................... 23 -СЛН- ..................................................................................................... 23 Подвоєння букв ................................................................................................. 23 § 29. Подвоєння букв як наслідок їх збігу ............................................. 23 § 30. Подвоєння букв як наслідок подовження приголосних ............. 24 ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ ............................................................................... 25 § 31. З- (ІЗ-, ЗІ-).......................................................................................... 25 БЕЗ-, ВІД-, МІЖ- та ін.......................................................................... 25 ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-.................................................................................. 26 АРХІ- ...................................................................................................... 26 АНТИ-, КВАЗІ- ..................................................................................... 26 ПРАВОПИС СУФІКСІВ.................................................................................. 27 Іменникові суфікси ........................................................................................... 27 § 32. -ИК, -НИК / -ІВНИК, -ЛЬНИК ...................................................... 27 -ИВ-(О) ................................................................................................... 27 -АЛЬ, -ЕНЬ, -ЕЦЬ (-ЄЦЬ), -ІСТЬ, -ТЕЛЬ ......................................... 27 -К-, -ИЦ-(Я), -ИН-(Я), -ЕС ................................................................... 27 -НН-(Я) / -ІНН-(Я), -АНН-(Я) (-ЯНН-(Я), -ЕНН-(Я) -ИНН-(Я) ................................................................................................ 27 -ЕН-(Я) (-ЄН-(Я) ................................................................................... 28 -ЕЧОК (-ЄЧОК), -ЕЧК-(А) (-ЄЧК-(А), -ЕЧК-(О) (-ЄЧК-(О), -ИЧОК-ИЧК-(А) ................................................................ 28 -ЕНК-(О) (-ЄНК-(О) і -ЕНЬК-(О, А) ................................................... 28 -ИСЬК-(О) (-ЇСЬК-(О), -ИЩ-(Е) (-ЇЩ-(Е) ......................................... 28 -ОВИЧ (-ЬОВИЧ), -ІВН-(А) (-ЇВН-(А) ............................................... 28 -ІВК-(А), -ОВК-(А) ............................................................................... 29 -ОК.......................................................................................................... 29 -ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ ....................................................... 29 Прикметникові та дієприкметникові суфікси .............................................. 29 § 33. -Н-(ИЙ), -Н-(ІЙ) ................................................................................ 29 -ИЧН-(ИЙ), -ІЧН-(ИЙ) (-ЇЧН-(ИЙ)..................................................... 30 -ИН, -ЇН.................................................................................................. 30 -ИН-(ИЙ), -ЇН-(ИЙ) .............................................................................. 30 -ИСТ-(ИЙ), -ЇСТ-(ИЙ) .......................................................................... 30 -ЕВ-(ИЙ), -ЄВ-(ИЙ), -ОВ-(ИЙ)............................................................. 30 -УВАТ-(ИЙ) (-ЮВАТ-(ИЙ), -ОВАТ-(ИЙ), -ОВИТ-(ИЙ) .................. 31 Дієслівні суфікси ............................................................................................... 31 § 34. -УВА- (-ЮВА-), -ОВА-..................................................................... 31 -ОВУВА- (-ЬОВУВА-) .......................................................................... 32 277 -ІР-, -ИР- ................................................................................................ 32 ПРАВОПИС СЛІВ РАЗОМ, ІЗ ДЕФІСОМ, ОКРЕМО ................................ 32 Загальні правила правопису складних слів.................................................. 32 § 35. Складні слова зі сполучними голосними звуками О, Е (графічно Е та Є) .............................................................. 32 Складні слова без сполучного голосного звука ............................................ 33 § 36. Складні іменники ............................................................................ 36 § 37. Прикладка ........................................................................................ 38 § 38. Складні числівники ........................................................................ 39 § 39. Складні займенники........................................................................ 39 § 40. Складні прикметники ..................................................................... 40 § 41. Прислівники ..................................................................................... 43 § 42. Прийменники ................................................................................... 46 § 43. Сполучники ...................................................................................... 47 § 44. Частки ............................................................................................... 47 УЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ БУКВИ (ЛІТЕРИ) ................................................. 50 § 45. Велика буква на початку речення ................................................ 50 § 46. Велика буква у звертаннях і в ремарках ...................................... 51 § 47. Велика та мала букви в рубриках ................................................. 51 § 48. Велика буква після двокрапки, на початку прямої мови, цитати тощо ...................................................................... 52 § 49. Власні імена людей, міфологічних осіб, клички тварин .......................................................................................... 53 § 50. Географічні та адміністративно-територіальні назви ........................................................................................................... 55 § 51. Астрономічні назви ......................................................................... 58 § 52. Назви історичних подій, епох, календарних періодів і свят, суспільних заходів ......................................................... 58 § 53. Назви, пов’язані з релігією ............................................................. 59 § 54. Назви органів влади, установ, організацій, товариств, партій, об’єднань, підприємств, фірм, агентств ............... 60 § 55. Назви документів, пам’яток історії та культури, творів літератури та мистецтва, друкованих органів тощо ............... 62 § 56. Назви посад, звань, титулів............................................................ 63 § 57. Назви орденів, медалей, відзнак, премій ...................................... 63 § 58. Назви товарних знаків, марок виробів ......................................... 64 § 59. Назви порід тварин, видів і сортів рослин ................................... 64 § 60. Велика буква в особливому стилістичному вживанні ............... 65 § 61. Велика буква у складноскорочених назвах ................................. 65 § 62. Графічні скорочення ....................................................................... 66 ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ ................................................................................... 69 § 63. Орфографічні правила переносу ................................................... 69 § 64. Технічні правила переносу ............................................................. 70 ЗНАК НАГОЛОСУ ( ́ ) ............................................................................ 70 § 65. ............................................................................................................. 70 ІІ. ПРАВОПИС ЗАКІНЧЕНЬ ВІДМІНЮВАНИХ СЛІВ ............................ 72 278 ІМЕННИК .......................................................................................................... 72 § 66. Поділ на відміни ............................................................................... 72 § 67. Поділ на групи .................................................................................. 73 § 68. Зразки відмінювання іменників .................................................... 76 Уваги до правопису відмінкових форм ............................................. 84 І відміна ................................................................................................. 84 А. Однина .............................................................................................. 84 § 69. Родовий відмінок ............................................................................. 84 § 70. Давальний відмінок. ....................................................................................84 § 71. Знахідний відмінок ...........................................................................................84 § 72. Орудний відмінок..............................................................................................84 § 73. Місцевий відмінок ............................................................................................85 § 74. Кличний відмінок .............................................................................................85 Б. Множина ........................................................................................... 85 § 75. Називний відмінок .......................................................................... 85 § 76. Родовий відмінок ............................................................................. 86 § 77. Давальний відмінок ........................................................................ 86 § 78. Знахідний відмінок .......................................................................... 87 § 79. Орудний відмінок ............................................................................ 87 § 80. Місцевий відмінок ........................................................................... 87 § 81. Кличний відмінок ............................................................................ 87 ІІ відміна ................................................................................................ 88 А. Однина .............................................................................................. 88 § 82. Родовий відмінок ............................................................................. 88 § 83. Давальний відмінок ........................................................................ 92 § 84. Знахідний відмінок .......................................................................... 93 § 85. Орудний відмінок ............................................................................ 93 § 86. Місцевий відмінок ........................................................................... 94 § 87. Кличний відмінок ............................................................................ 95 Б. Множина ........................................................................................... 97 § 88. Називний відмінок .......................................................................... 97 § 89. Родовий відмінок ............................................................................. 97 § 90. Давальний відмінок ........................................................................ 98 § 91. Знахідний відмінок .......................................................................... 98 § 92. Орудний відмінок ............................................................................ 99 § 93. Місцевий відмінок ........................................................................... 99 § 94. Кличний відмінок ............................................................................ 99 III відміна .............................................................................................. 100 § 95. Однина............................................................................................... 100 § 96. Множина ........................................................................................... 101 § 97. Відмінювання слова МА́ТИ ........................................................... 101 ІV відміна ............................................................................................. 101 § 98. Однина............................................................................................... 101 § 99. Множина ........................................................................................... 102 § 100. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини ........................................................................................ 103 279 ПРИКМЕТНИК ................................................................................................ 104 § 101. Тверда група прикметників ......................................................... 104 § 102. М’яка група прикметників .......................................................... 104 § 103. Зразки відмінювання прикметників ........................................... 105 § 104. Ступенювання прикметників ...................................................... 107 Вищий ступінь прикметників ............................................................ 107 Найвищий ступінь прикметників ..................................................... 107 ЧИСЛІВНИК ..................................................................................................... 107 КІЛЬКІСНІ ЧИСЛІВНИКИ ........................................................................... 107 § 105. Відмінювання кількісних числівників ....................................... 107 ПОРЯДКОВІ ЧИСЛІВНИКИ ......................................................................... 109 § 106. Відмінювання порядкових числівників ..................................... 109 ДРОБОВІ ЧИСЛІВНИКИ ............................................................................... 110 § 107. Відмінювання дробових числівників .......................................... 110 ЗАЙМЕННИК ................................................................................................... 110 § 108. Особові займенники ...................................................................... 110 Відмінювання особових займенників ................................................ 111 § 109. Зворотний займенник ................................................................... 111 Відмінювання зворотного займенника ............................................. 111 § 110. Присвійні займенники .................................................................. 111 Відмінювання присвійних займенників ........................................... 111 § 111. Вказівні займенники ..................................................................... 112 Відмінювання вказівних займенників .............................................. 112 § 112. Питальні займенники ................................................................... 112 Відмінювання питальних займенників............................................. 113 § 113. Означальні займенники ................................................................ 113 Відмінювання означальних займенників ......................................... 113 § 114. Складні займенники (неозначені й заперечні) .......................... 114 Відмінювання складних займенників ............................................... 114 ДІЄСЛОВО ........................................................................................................ 115 § 115. Дійсний спосіб ................................................................................ 115 Теперішній час...................................................................................... 115 Поділ дієслів за дієвідмінами .............................................................. 115 Перша дієвідміна .................................................................................. 115 Друга дієвідміна.................................................................................... 115 Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках .................................................................... 118 Відмінювання дієслів ДА́ ТИ, Ї́ С ТИ, ВІДПОВ І́ С ТИ́ (та ін. з компонентом -ВІСТИ), БУ́ ТИ . . . . . . . . . . 118 Майбутній час ....................................................................................... 119 Минулий і давноминулий час ............................................................ 120 § 116. Наказовий спосіб ........................................................................... 120 § 117. Умовний спосіб .............................................................................. 121 § 118. Неозначена форма дієслова (інфінітив) ...................................... 121 § 119. Дієприкметник ............................................................................... 122 § 120. Дієприслівник ................................................................................ 122 280 ІІІ. ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ ..................... 124 Приголосні звуки і букви на позначення приголосних ............................... 124 § 121. Звук [l] ............................................................................................. 124 § 122. Звуки [g], [h].................................................................................... 124 § 123. Буквосполучення th у словах грецького походження .............. 125 § 124. Букви w, th у словах англійського походження ........................ 125 § 125. Буквосполучення ll та ill у словах французького походження ................................................................................................ 125 § 126. Звук [j] ............................................................................................. 126 § 127. Кінцеві буквосполучення - dr, - tr ............................................... 126 § 128. Неподвоєні й подвоєні букви на позначення приголосних .............................................................................................. 126 Голосні звуки і букви на позначення голосних ............................................ 127 § 129. Голосний [і] ..................................................................................... 127 § 130. Голосні [e], [u] ................................................................................. 129 § 131. Буквосполучення au, ou ................................................................ 129 § 132. Букви та буквосполучення ö, ø, eu, ое ......................................... 130 § 133. Дифтонги [au], [ei], [ou] у словах англійського походження ................................................................................................ 130 § 134. Звук [æ] у словах англійського походження .............................. 130 § 135. Звук [ə:] у словах англійського походження .............................. 130 § 136. Буквосполучення ei, eu у словах німецького походження. Буквосполучення ij та буква y в словах нідерландського походження .................................................................. 131 § 137. Подвоєння букв на позначення голосних................................... 131 § 138. Апостроф ......................................................................................... 131 § 139. М’який знак (ь) .............................................................................. 131 ВІДМІНЮВАННЯ СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ ................. 132 § 140 ............................................................................................................ 132 Невідмінювані іменники іншомовного походження ....................... 132 Особливості відмінювання власних назв іншомовного походження............................................................................................ 133 IV. ПРАВОПИС ВЛАСНИХ НАЗВ ................................................................ 134 § 141. Українські прізвища та імена ...................................................... 134 § 142. Відмінювання прізвищ.................................................................. 134 § 143. Відмінювання імен ........................................................................ 138 § 144. Слов’янські прізвища та імена .................................................... 143 Прізвища з прикметниковими суфіксами й закінченнями ........................................................................................ 145 Апостроф ............................................................................................... 146 М’який знак (ь) .................................................................................... 146 281 § 145. Неслов’янські прізвища та імена ................................................ 147 СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ ОСОБОВІ ІМЕНА ТА ПРІЗВИЩА Й ПОХІДНІ ВІД НИХ ПРИКМЕТНИКИ ..................................................... 147 § 146. Імена та прізвища (прізвиська) ................................................... 147 § 147. Похідні прикметники .................................................................... 149 ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ ................................................................................... 150 § 148. Українські географічні назви ...................................................... 150 § 149. Географічні назви інших країн .................................................... 150 § 150. Географічні назви з прикметниковими закінченнями ............ 152 § 151. Апостроф, м’який знак ................................................................. 153 § 152. Відмінювання географічних назв ................................................ 154 § 153. Правопис прикметникових форм від географічних назв і від назв народів .............................................................................. 155 Суфікси -ИНСЬК(ИЙ), -ІНСЬК(ИЙ) ................................................ 155 Суфікси -ОВСЬК(ИЙ) [-ЬОВСЬК(ИЙ)], -ЕВСЬК(ИЙ) [-ЄВСЬК(ИЙ)], -ІВСЬК(ИЙ) [-ЇВСЬК(ИЙ)] ..................................... 156 § 154. Правопис складних і складених географічних назв ................. 157 V. УЖИВАННЯ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ ...................................................... 161 § 155. Крапка (.) ........................................................................................ 161 § 156. Знак питання (?) ............................................................................ 163 § 157. Знак оклику (!) ............................................................................... 164 § 158. Кома (,) ............................................................................................ 165 І. Кома в простому реченні ................................................................. 165 ІІ. Кома в складному реченні ............................................................. 178 § 159. Крапка з комою (;) ......................................................................... 182 І. Крапка з комою в простому реченні .............................................. 182 ІІ. Крапка з комою в складному реченні .......................................... 182 § 160. Двокрапка (:) .................................................................................. 184 І. У простому реченні ........................................................................... 184 ІІ. У складному реченні ....................................................................... 185 § 161. Тире (–) ............................................................................................ 185 І. У простому реченні ........................................................................... 185 ІІ. У складному реченні ....................................................................... 190 ІІІ. У простому і складному реченнях (у деяких стилістичних фігурах) ........................................................ 193 § 162. Три крапки, або крапки (...) ......................................................... 194 § 163. Дужки ( ), [ ], < > ............................................................................. 195 § 164. Лапки (« », “ ”, „ “, рідше „ ”) ....................................................... 197 § 165. Скісна риска ( / ) ............................................................................ 199 § 166. Комбіноване вживання розділових знаків ................................. 199 § 167. Розділові знаки для оформлення прямої мови та цитат .......... 200 § 168. Правила рубрикації тексту і розділові знаки для оформлення пунктів переліку ............................................................. 204 ПОКАЖЧИК ..................................................................................................... 206 282