Констптупійний Сул Укра'іни 011133. м. №1111` вул. Ж`11д1Я1-10ь1111. 1—1 СучЗ’скт права на консппупійне 1101111111151: 48 народных „1611311111111 У 111111111 11 Упшзноважені прюдставш-ши суб’екта права 1111 1‹011стп'1упіі’1не 1101111111… 111 дорученням: Тимошенко 10.1111 8011011111111рівня, 1111110;11111 11 ‚101131111 Укрь1'1`1111‚ 111‹›0ві‚1_1чс1111›1 № 162)` вул. 1`ру1‚1_1свськог‹_)` 5, м. Ки'ів, 01008, 101110011 сд1ск*1‘р01111‹)'1' 110111111: 1ш‘9511011Ко—1128 1101104111111 Власенко Сергій Володихинрович, народ… и 11 ‚'101'1у1111` У кра`1`1111 (1111013151110111151 № 170)… 11у.1.(_`1111о1311‚311‚ к1м. 514, м… Ки`1`в. 01008, КОНС'ГИ'ГУЦіЙНЕ ПОДАРИ-!Я щодо відповілпосгі Конс'гитуці'і Укр-1111111 (конституційносгі) Закону Укрг1'1`пи «П ро внесення змін до деяких "законодавчих 11 ктів Укра'п'ни шо,… умов обігу земель сі„1ьськогоспода;рського прншачення» 111 окремих по.:пожшп. Земельного 1«1‚'1скс_у Уьгра'іни 131д111о1з1д1но ‚110 11_\111<'1д 1 111101111111 1101111101]. 1111015111111 ‚1135-1111 0111111 150 Ко1101111'31'111'1 Укр11'1'1111 111,1 31% 11011111151 1996 року №1 3511096431) (1’31`1_>о‚11(_м;1п1` [дд/11111111111 Риги 3111711111111, ‚ШУ/) р… .Уо 30, ст. 1411) (‚11121311 1<011С'1`И'1`_\'111Я Укроп-111; ()и-11111111111 311111111 Ъ"1‹р1'1'1'1111)_ 011110171 51. 52 Закону 3111111111111 «Про Конс1111311111’111111’1 (`_\‚'1 3111111111110 111,1 13 111111… 3017 року №1 21З(1-\=’111 (8100…111101711' Берилл/(Л` Р…)н 1111171111111. ЗН,/7 р.. №1 35. шпор (>, от. 5.76) (311.11 ‚_ Закон Укр11°1`1111 «Про 11111101111'5'1111111111’1 (33,1 Украин») суб`с1<1 :1р1111а 1111 1<о1101111у111171110 1103111111151 48 порожних ‚1011311111111 У1<р111`11и '1110р1‘111()’1'ьс›1 1.10 Ко11011:1511111110111 ("3,13 `Укр11'11111 ‹; 11110ьмо11их1 101011011111115111: 1111'11141111 11110111. 1110 1111 від111о1зіц111е 1111011116111` 0111111111 1. “. 3. 11110111111… ‚11351111 1101110111111 0111111 5 11110111111 311131111 0111111 & ЧЭС’ГППЦМ 11011111111 ‚111151111 17111111 & {1110111111111 110р111111. 111011171 0111111 13. ь111131111-11 11011111111 0111111 14. 0111111 16). 11110111111 11011111111 0111111 17. 11110111111 ‚'1ру111`1 0111111 1‘)„ 011111511121. 33, [1110111111111 1101111111111111'1111 0111111 7.111 11111111111 01,111111’10111111 41.0111'1151х1 (16. (19. 11110111111 11311111 011111116. [1110111111111 ‚11151111. 11101111 0111111 8-1` 1130111111111 ‚11111311171. 111011171 0111111 №. 0111111 *)1_ 11110111111 11011111111 0111111 ЧЗ Ко1101‘11'1_\*1111 Укр'1'11'1111. 311111111 .\"1<р‘1111111 «11110 11110001111ь1 …… ‚111 ‚11051111… 111<о11о„1;.1151111х 11111111 `У’1‹р111'11и 1110110 умов 11611) '10\10_11‚ Коми 111 1’1’11111111111 ("_13'1 Укроп… 111 169 ‚1111111531120 сільськогосполарського призначення» від 31 березня 2020 року № 5552—1Х (Голос Украйна, 2020, №ё№ё ‚74—475 (7331—7332) від 30.04.2020 р.) (далі — Закон № 552—1Х); визнати такими, шо не вілповілають статті 1, частинам першій, третій статті 2. частинам першій` другій статті 8, частині першій статті 13, частині першій статті 14 Конституціі' Украі'ни, положення абзаців шостого——восьмого частини першо'і, частини друго'і статті 130, пілпункту «б» пункту 15 розлілу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Укра'іни від 25 жовтня 2001 року №9 2768—111 (Відомості Верховноі' Ради Укроі'ни, 2002, №9 3—4. ст.27) в редакці'і Закону № 552-1Х; визнати таким, що не вілповідае частинам другій, третій статті 5, частинам першій, лругій статті 8, статті 69 Конституці'і' Украі'ни, положення абзацу дев’ятого частини першоі' статті 130 Земельного кодексу Украі'ни в редакціі Закону № 5522—1Х; визнати таким, шо не вілповілае частині другій статті 6, частинам першій, другій статті 8, частині лругій статті 19, пунктам 7, 14 частини першо'і статті 92 Конституці'і Укра'і'ни, положення частини четверто'і статті 130 Земельного кодексу Украі'ни в редакці'і Закону № 552—1Х; визнати такими, що не відповідають частинам першій, Другій статті & частині четвертій статті 1.3 Конституціі Украі'ни, положення аб'зацу шостого частини першо'і статті 130, частини першоі’ статті 145, підпункту «б» пункту 15 роз,-тілу Х «Перехілні положення» Земельного кодексу Украіни в редакці'і Закону № 552-1Х, а пункту 6Ъ розділу Х Земельного кодексу Укра'іни, крім навелених положень Основного Закону Украі'ни, також частинам першій. другій статті 24 Конституціі' Украіни; визнати такими, шо не вілповідають частинам першій, лругій статті 8 Конституніі Укра'іни, положення частини шостоі' статті 130, пілпункту «а» пункту 15 розділу Х «Перехілні положення» Земельного кодексу Укра'іни в редакціі Закону 1 ‹.! 552—1Х. На обі‘рунтування тверджень шодо неконсгитуційності Закону № 55 та окремих положень Земельного кодексу Украі'ни в релакціі' Закону № 5 'зазначаемо. {. щодо порушвння конститушйно'і' процвдуви РОЗГЛЯДУ ТА УХВАЛЕННЯ ЗАКОНУ № 552-1Х Слиним органом законодавчоі' влади в Украі'ні (: парламеі—іт —— Верховна Рада Украі'ни, до повноважень якоі' налеэкить прийняття законів (стаття 75, пункт 3 частини першоі статті 85 Конституціі' У краі'ни). Законотворчість — основна функція Верховно'і Ради Украі'ни, яка е найважливішою і найбільш чмістовно чначушою, оскільки в 11 межах формуеться правова система держави, забезпечусться правове регулювання відносин, шо виникаіоть у суспільстві і потребують “законодавчого регуіювані-ія. Саме тому дотримання конституційноі' процедури розтляду та ухвалення законів через найвиший рівень '1'1' нормативного закріплення с запорукою утверджсння Украі'ни як правовоі' держави (стаття [ Основного Закону Украі'ни), дотримання в Украіні верховенства права (стаття 8 Конституці'і Украі'ни), а також унеможливлення виникнення сумнівів щодо летітимності прийнятих законів. При цьому конституційно визначена процедура розгляду, ухвалення та набрання чинності законами повинна обов’язково застосовуватися як НЗЙВИЩИЙ імптератив, неаалежно від волевиявлення народних депутатів Укра'іни та Преаидента Укра'іни як активних учасників законодавчото процесу. Як зазначив Конституційний Суд Украі'ни у Рішенні від 9 жовтня 2007 року № 7-рп/2007 в справі № 1—2512007 (Офіційний Вісник Украйна, 2007 р., № 79, стор. 183, стаття 2963, код акта 41259/2007): «у законодавчій процедурі забезпечуеться безперервність і наступність у проходженні законопроекту шляхом; унормованих послідовних дій суб`ектів права на 'законодавчу ініціативу, органів Верховно'і Ради & краі'ни, і'і Голови, Президента Укра'іни, які чавершуються лише після оприлюднення та опублікування закону». Конституційний Суд Укра'іни у Рішенні від 28 лютого 2018 року №9 2—р/2018 у справі №9 1—1/20 1 8 (Офіційний вісник Украі'ни, 2018р.‚ №0 37, стор. 149. стаття 1315, код акта 90039/2018) вказав, що Верховна Рада Укра'і'ни повинна здійснювати свою діяльність на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституціею Укра'і'ни (частина друга статті 6, частина друга статті 19, стаття 85 Конституціі' Украіни). Основнийі Закон Укра'іни містить комплекс інтегральних приписів, які мають процесуальний характер і нормативно врегульовують діяльність парламенту щодо розтляду та ухвалення законів, до яких слід віднести: _ порядок роботи парламенту встановлюсться Конституціею Украі'ни та Регламентом Верховноі' Ради Укра'іни (частина п’ята статті 83); ‹» ПРИЙНЯ’Г‘ТЯ Верховною Радою Украі'ни рішень виключно на '1'1' пленарних 'засідаішях шляхом толосуванпя (частина друга статті 84); —3дійст-іення народним депутатом Укра'іпи толосування особисто на 'ЗЭСіЦаННЯХ паріпіменту (частина третя статті 84); ——ведення засідань Верховноі' Ради Украі'ни Головою Верховноі' Ради Украі'ни у порядку, встанот—шеному Регламентом Верховно'і Ради Украіни (частини друга, третя статті 88); —— прийняття Верховною Радою Украі'ни законів більшістю від іі конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституніею Украі'ни (стаття 91 ): „ право законодавчоі' інініативи у Верховній Раді Украі'ни належить Президентові У кра'іни, народним депутатам `Украі'ни та Кабінету Міністрів Укра'іни (частина перша статті 93). Однак, під час прийняття Закону № 552—1Х було допущено ряд порушень копституцій но визначеноі' процедури роатляду та ухвалення законів '; отляду на таке. Відповідно до частини другоі' статті 84 Конституніі' Укра'іни рішення Верховноі' Ради Укра'іни приймаються виключно на 11° пленарних засіданнях шляхом голосування. Конституційний Суд Укра'іни у Рішенні від 17 жовтня 2002 року №9 17—рп/2002 у справі №9 1-612002 (Офіційі—шй вісник Украі'ни, 2002 р., №9 44, стор. 190, стаття 2045, код акта 235550002) надав чітке визначення юридичного змісту поняття «сесія» та «засідання», згідно з яким основною формою діяльності Верховноі' Ради Украі'ни с пленарні засідання під час сесій, які ( регулярними зібраннями народних депутатів відповідного скликання у визначений час, у визначеному місці і які проводяться за встановленою процедурою. У цьому ж Рішенні орган конституційноі' юрисдикпіі' зазначив, шо сесі'і і засідання Верховноі' Ради: Укра'іни не с органами і тому не можуть мати власних повноважень. У зв’язку з ним питання про повноважність сесі'і чи засідання Верховно'і Ради Украі'ни з юридично'і точки зору змістовно збігаеться з питанням про повноважність Верховно'і' Ради Укра'ішн при прийнятті того чи іншого рішення на і'і пленарному засіданні під час певно'і' сесі'і. У Рішенні від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 в справі № 1-112018 (Офіційний вісник Украіни, 2018 р., №9 37, стор. 149, стаття 1315, код акта 9003942018) Конституційний Суд Укра'іни підтвердив свою правову позипію щодо визі-іачальних аспектів проведення пленарних засідань, наголосивши, шо вони е основною формою діяльності Верховноі' Ради Украіни, які являють собою перюдичні зібрання народних депутатів Украі'ни під час сесіі' парламенту, які відбуваються за встановленою процедурою, у визначений час та у визначеному місці. Натомість пронес розгляду та ухвалення Закону № 552-1Х в частині його здійснення за встановленою процедурою та у визначений час не відповідае конституційним критеріям. Дотримання встановленоі' Конституніею Украі'ни процедури розгляду та ухвалення законів також слід розглядати через призму положень Регламенту Верховноі' Ради У.краі'ни, затвердженого Законом Украі'ни «Про Регламент Верховноі' Ради Укра'іни» від 10 лютого 2010 року № 1861—\/1 (Відомості Верховноі Ради Укр-ціни, 2010, \‘9 14—15, № 16—17, тп../33) (далі … Регламент), шо обумовлено приписами частини п’ятоі' статті 83, а також частин другоі' та третьоі' статті 88 Основного Закону Украі'ни шодо здійснення Головою Верховноі' Ради Украі'ни сво'іх повноважень, зокрема, стосовно ведення пленарного засідання та організаціі' роботи парламенту у чіткій відповідності з положеннями Рег.намет-іту. Зокрема, Розпорядженням Голови Верховноі' Ради Укра'іни «Про скликання і'іозачергового пленарного засідання Верховноі' Ради Украі'ни дев’ятого скликання» від 30 березня 2020 року № 175 (режим доступу: 1711рзг/д/га1гоп.госіадои иа/і’оішг/ь'Нож/1 73720170131%81)%1Э(1%133) у зв’язку з вимогою Презніііснта Украі'і—іи було скликано позачергове плспарне засідання парламенту-' та визначсно дату його проведення 30 березня 2020 року. Згідно з правовою позипіею Конституційі-юго Суду Укра'іни, сформульованою у Рішенні від 19 травня 2004 року № 11-рп/2004 в справі №9 1-21/2004 (Офіційний вісник Украіни, 2004 р., №9 22, стор. 65, стаття 1515, код акта 2902/2004), в Конституціі' Украіни закріплено загальний порядок оочислення строків, единии для вслх органтв влади, _— в кгшендарних днях. При цьому орган конституційноі' юрисдикціі' взяв до уваги загальноприйнятіий у законодавстві Украіни порядок обчислення строків на вчинення ВіДПОВі-ДНИХ дій органами влади, зокрема в Регламенті, і дійшов висновку, що термін «дні», якщо він вживаеться у правових актах без застережень, означае лише календарні дні. Натомість Закон №9 552-1Х було прийнято в цілому 31 березня 2020 року, тобто поза межами дня 30 березня 2020 року, який був визначений часом проведет… позачергового пленарного засідання. Прикметно, що стаття 27 Регламенту покладас на головуючого на засіданні обов’язок дотримуватися норм Конституціі' Украі'ни та Регламенту і вживати заходів щодо і'х дотримання всіма присутніми на пленарному засіданні, а також надас право продовжувати засідання лише на 15 хвилин понад визначений час. Водночас системный аналіз положень Конститупіі Украі'ни та Регламенту дозволяс дійти висновку, шо в усіх інших випадках рішення щодо зміни тривалості пленарного засідання приймаеться виключно колегіально — самою Верховною Радою Украі'ни. Крім того, частиною восьмого статті 19 Регламенту з урахуванням положення частини друго'і статті 83 Конститупіі' Украі'ни визначено суб’екта скликання позачергового пленарного засідання парламенту (Голова Верховноі' Ради Укра'і'ни шляхом видання відповідного акту) та суб’ектів його ініціювання (Преждент Укра'і'ни, 150 народних депутатів Украі'ни, Погоджувальна рада). Однак >кодних рішень у встановленому Конституціею Укра'іни та Регламентом порядку, які б уможливлювали прийняття Верховною Радою Украі'ни Закону № 552-1Х 31 березня 2020 року не приймалося. Таким чином, під час розглэщу законопроекту № 2178-10 у другому читанні та прийняття його у пілому як закону було порушено встановлену процедуру в частині вимоги щодо прийняття рішення Верховноі' Ради Украі'ни виключно на пленарному засіданні, що проводиться у визначений час, а також у частині повноважень парламенту вирішувати питання, віднесені до його ком петенпіі' як колегіального органу, Відтак, мало місце не дотриманнп частини н’ятоі' статті 83 та порушення частини друго'і' статті 84, частини третьо'і' статті 88 Конституці'і У к ра'і'н и . Разом з тим розгляд га ухвалення Закону № 552-1Х відбулися із порушенням конститупійних приписів щодо вимоги прийняття Верховною Радою Укра'іпи рішень біі'іьшістю від і'і' конститупійного складу, крім випадків, іііере;_'ібачених Констнтупісю Украі'ни (стаття 91 ). В обгрунтування тези інодо порушення статті 91 Основного Закону Украі'ни зазначаемо, шо відповідно до юридичноі' нозиці'і Конституційного Суду Украі'ни «закони, постанови та інші акти, які під час голосування на пленарных засіданнях Верховноі' Ради Укра'іни були підтрымані встановленою більшістю голосів від 11 конститунійного складу, вважаються прийнятими» (абзац п’ятий пункту 1 мотивувально'і частини Рішення від 7 липня 1998 року №9 11—рп/98 у справі № 1.—19/98(Офіційнш`1 вісник Украіни. 1998 р., №10 27, стор. 139. стаття 1009. код акта 5659/1998). Водночас орган конституційного контролю, здійснивши аналіз відповідних положень Основного Закону Украі'ни, сформував правову позицію, відповідно до якоі' Верховна Рада Укра'і'ны правомочна прыйматы законы і реалізовуваты інші конституційыо вызначені повноваження за умови присутності на 11° пленарных засіданнях на момент голосування не менше тіс'і кількості народных депутатів Укра'і'ны, яка згідно з Конституцісю Украі'ны ыеобхідна для прийняття відповідного рішення (частина четверта статті 89, стаття 91, частина четверта статті 94, частини друга, н’ята, шоста статті 111, частина перша статті 135, стаття 155, частина перша статті 156) (абзац другий пункту 2 резолютивно'і частини Рішення від 17 жовтня 2002 року № 17—рп/2002 у справі № 1-6/2002 (Офіційний вісник Украі'ни, 2002 р., № 44, стор. 190, стаття 2045, код акта 235550002), абзац четвертый пункту 2 мотивувальноі' частини Рішення від 28 лютого 2018 року № 2—р/2О18 у справі №9 1-1/2018 (О(/)і2‚и'йнг‚‹й Вісник Украі'ни, 2018 р., №1 37, стор. 149, стаття 1315, код акта 9003 9/20] 8). Більш того, Конституційний Суд У кра'іни наголосив на тому, що процедура розгляду та ухвалення парламентом законопроектів, розгляд пропозицій до них повинні грунтуватыся на принципах, визначеных Конституцісю Укра'і'ны. Недотримання цих принципів або нехтування ними норушус демократичні вимоги шодо конститунійно'і процедури розгляду та ухвалення законопроектів, а також ставить під сумнів легітимність прийнятих законів (підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальноі' частини Рішення від 28 лютого 2018 року № 2—р/2018 у справі №1-1/2018 (Офіційний вісник Украі'ни, 2018 р., № 37, стор. 149, стаття 1.315, код акта 90039/2018). Таким чином, Верховна Рада Украины мае прОВОДыты голосуваныя, зокрема, щодо кожно'і' пропозиці'і' та поправки суб’скта права законодавчо'і' ініпіатыви лише за умови присутності на відповідному пленарному засіданні на момент голосування народных депутатів Укра'і'ны у кількості, ые меншій, ніж необхідно для прийняття відповідного рішення. Проте, на позачерговому пленарноиу засіданні 30 березня 2020 року під час обговорення та прийняття рішень шодо поправок і пропозицій (зокрема, № 3477 — № 3674) до законопроекту № 2178—10 окремі парламентарі, як вбачасться зі стенограми засідання, розмішеноі' на вебсайті Верховноі' Ра,-ти Украі'ни (Панісв М.М. (о 20:11). Німченко 13.1.(020:141, [вченко В.С. (0 20:16), 1-1імченко 8.1. (0 20:18), Папісв М.М. (о 20:42), Качний О.С. (о 20:44), Німченко 8.1. (0 20:46), Бурміч А.П. (о 21:34), Скорик М.Л. (о 21 :49) та інші), звертали увагу головуючого на засіданні Верховноі' Ради Укра'іни на відсутність 6 у залі пленарного засідання необхідноі' для 11рИЙ`1-1Я’ГТЯ рішень кількості народных депутатів Украі'і-іы. Відповідно до даных електронного голосування та відеофіксаціі' позачергового пленарного засідання під час розгляду вказаных поправок та пропозицій частина народных депутатів Украі'ны, які зарееструвалыся для участі у позачерговому пленарному засіданні на. його початку, були відсутні у залі засідань та не голосували. Так, під час голосування за окремі поправки до законопроекту навіть загальна кількість народных депутатів Укра'іни (всього), відображена на табло, е меншою за 226. Крім того, присутні на засіданні народні депутати Украіни (зокрема, Колтунович О.С.. (о 20:20) під час своі'х виступів також вказували на перебування карток відсутніх парламентарів у електронній системі. Оскільки головуючий на засіданні Верховно'і' Рады Укра'і'ни Стефанчук Р.О. ігнорував чнсленні звернення народных депутатів Украі'ни щодо необхідності усунення порушення Конституціі' Украі'ни, Регламенту та встановлення присутності у залі засідань реальноі' кількості депутатів, група парламентарів склада відповідный протокол, про що зазначив народный депутат Украі'ни Качний О.С. під час свого выступу при розгляді поправки № 3681 до законопроекту. Так, було задокументовано, що станом на 22 годину 10 хвилин 30 березня 2020 року у залі пленарных засідань були присутні менше 226 народных депутатів Укра'т'ни (а саме — 183), що с. порушенням частини 'третьоі' статті 84, частини першоі' статті 91 Основного Закону Украі'ны. Вказані обставини підтверджуються даними електронного голосування та стенограмою позачергового пленарного засідання Верховно'і' Ради Укра'т'ны від 30 березня 2020 року, які розміщені на офіційному вебсайті парламенту та е публічно доступными, вытягамы із стенограми засідання, засвідченими Апаратом Верховно'і' Ради Украі'ни (додаються), відеозаписами позачергового пленарного засідання, наданими парламентським телеканалом «Рада» та ТОВ «1нформаційне агентство «112 —— Укра'т'на» (додаються), стоп-кадрами з. відеозапису, а також показами свідків — народных депутатів Укра'і'ни, присутніх` на пленарному засіданні. Наведене засвідчуе, що процедура розгляду та прийняття парламентом рішень щодо поправок та пропозицій до законопроекту _№ 2178—10 здійснтовалася з порушенням принципів, визначених статтею 91 Конституці'і' Укра'т'ни. Недотримання цих приптципів та нехтування ними під час позачергового пд'тенарного засідання 310 березня 2020 року в ході обговорент-тя та прийняття парламентом рішень щодо поправок і пропозицій порушыло демократычні вимоги щодо конституційності процедури розгляду та ухвалення законопроектів, а також делегітимізувало Закон № 552—1Х. Також допущення відхылення від констытупійних стаНДартів процедури розгляду та ухвалення Закону №9 552-1Х дас підстави для висновку про порушення і статті 93 Основного Закону Укра'іни, що обгрун'товусться таким. Правова доктрина котк:"тытут:;іоналізму, практика органу конституційноі' торпслпкпіі' ‚'тозволяе розцінювати внесення пропозицій та поправок до законопроектів як одъ-іу із форм реалізаціі' нрава законодавчоі' ініціативн, передбаченого статтею 93 Кот-іституці'і Укра'іни. Розуміння змісту визначеного у статті 93 Основного Закону Украі'ни права законодавчоі' ініціативи Конституційним Судом Украі'ни закріплено у Рішенні від 28 лютого 2018 року № 2—р/2()18 у справі № 1—1/2018 (Офіційний вісник Украі'нн, 2018,0… №9 37, стор. 149, стаття 1315, код акта 900390018), в якому, зокрема, вказано, шо процедура розгляду проекту закону реалізуеться шляхом його внесення ‚до парламенту, а на певних стадіях законодавчого процесу — шляхом внесення пропозицій до нього. Реалізація права законодавчоі' ініціативи передбачае не лише внесення проектів законів, інших актів до парламенту, а й обов’язковий розгляд законодавчих ініціатив відповідних суб`ектів. Тож розгляд законопроектів, пропозицій та поправок до них на нленарному засіданні Верховноі' Ради Укра'іни, що включае обговорення та голосування щодо них, с невід’емною складовою реалізаціі' права законодавчо'і ініціативи. Важливо наголосити, що право закон0давчо'і ініціативи, передбачене у статті 93 Конституціі' Укра'іни, а також процедура ухвалення проектів законів відповідно до частин другоі, третьоі' статті 84 Конституціі' У краі'ни безпосередньо кореспондуіоться із конституційним обов’язком парламенту розглянути внесені законопроекти, пропозиці'і' і поправки до них, а також прийняти чи відхилити і'х шляхом особистого голосування народних депутатів Укра'і'ни на пленарних засіданнях парламенту. Наведене дас підстави для висновку, шо право внесення пропозицій та поправок тотожне праву внесення до парламенту законопроектів і дозволяе забезпечити прийняття закону з урахуванням дійсного волевиявлення народних депутатів Украі'ни. Окремо слід відзначити, що зміст права законодавчоі' ініціативи при вирішенні питання: про дотримання конституційно'і процедури розгляду та ухвалення закону надають можливість розкрити положення частини п’ятоі' статті 83 Конституціі' Украі'ни, зокрема через призму положень Регламенту. Так, відповіді-{о до Регламенту право законодавчоі' ініціативи здійсніоеться шляхом внесення до парламенту: проектів законів, постанов; проектів інших актів Верховно'і' Ради Украі'ни; пропозицій до законопроектів; поправок до законопроектів; пропозиціі' вносяться письмово до законопроекту, який готуеться до другого читання, в редакціі', яка передбачае конкретну зміну, доповнення або виключення певних положень із тексту законопроекту. а поправка може бути внесена письмово до законопроекту, який готуеться до другого і третього читань, а також усно під час розгляду законопроекту в другому читанні на пленарному засіданні Всрховноі' Ради Укра'іни (частини п’ята, сьома, дев`ята статті 89 Регламенту). Утім, під час розгляду Закону № 552—1Х, безпосередньо ЗО березня 2020 року (тобто з порушенням встановлеі—іого частиною першою статті 117 Регламенту строку) на веб—сайті Верховноі' Ради Украі'ни було розміщено додаткову порівняльну табдіиціо до законопроекту № 2178—10 із врахованими головним парламентським Комітетом з питань аграрноі' та земельноі' політики поправками та пропозиціями окремих народних депутатів Украі'ни, які суттево змінили текст окремих положень законопроекту, підготовленого до другого читання. При цьому із виступу на пленарному засіданні голови вказаного Комітету Сольського М.Т. вбачасться, шо вказані пропозиціі' і поправки спрямовувалися на врахування позиціі', озвученоі' Президентом УкраіЁни напередошіі, та були внесені поза межами строку, встановленого частиною першою статті 116 Регламенту, чим було порушено конституційне право законодавчо'і ініціативи народних депутатів Украі'ни, які такоі' можливості не мали. Підсумовуючи, слід констатувати, що наведені відхилення від конституційних засад переконливо засвідчують, що під час ухвалення Закону „№ 552—1Х, зокрема у ході розгляду та прийняття рішень стосовно поправок і пропозицій, було не дотримано конституційноі' процедури, що виявилося у сукупності порушень стосовно необхідності: 1) проведення пленарного засідання у визначений час та за встановленою процедурокп 2) присутності під час розгляду та ухвалення рішень щодо пропозицій та поправок до законопроекту № 2178—10 не менше 226 народних депутатів Украі'ни; З) забезпечення права законодавчоі' ініціативи у частині права внесення поправок і пропозицій до законопроекту, обговорення та голосування за них; 4) дотримання визначеноі' Конституціею Укра'і'ни процедури розгляду та ухвалення законів. З урахуванням викладеного с очевидним, що 31 березня 2020 року законопроект № 2178-10 було проголосовано у другому читанні та в цілому як закону із чисельними порушеннями конституційних принципів, а також приписів частини другоі' статті 6 та частини другоі' статті 19 Основного Закону Украіни. Так, при розгляді та ухвалснні Закону №9 552-1Х не було дотримано вимог частини п’ято'т' статті 83, частин друго'і, третьо'і' статті 84, частині друго'і, третьоі' статті 88, статті 91, частини першо'і' статті 93 Основного Закону Укра'т'ни, що відповідно до частини першо'і' статті 152 Конституці'і' Укра'і'ни (? підставою для визнання вкгазаного законодавчого акту неконституційним повністю. За змістом статті 8 Конституціі' в Украі'ні визнаеться і діс принцип верховенства права, а конституційні права 1 свободи людини та громадянина визначаіоть цілі і зміст законів та спрямованість діяльності у тому числі органу законодавчоі' влади і забезпечутоться правосуддям, передусім органом конституційного контролю. Виходячи із принципу тарантування Основним Законом Украі'ни судового захисту, судова діяльність мае спрямовуватись на захист кожного` а особливо самоі' Конституціі Укра'іни від будь—яких посягань. 9 При ньому конститупіііний контроль відіграс визначальну роль у забезпеченні верховенства Констнтупіі' Укра'іни. Окремо варто зауважитн, шо Конституційний Суд Украі'ни визнавав закони Укра'іни такими, що в цілому не відповідають Конституціі' Укра'іни, 3 підстав порушення конституційноі' процедури ТХ розгляду та ухвалення (Рішення Конституційного Суду Украі'ни від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 у справі ‚№ 1—1/2018(Офіційпш`і вісник Украі'нгіідіё’ р., ‚№ 37, стор. 149, стаття 1315, код акта 90039/20/8) та від 26 квітня 2018 року №9 4—р/2018 в справі № 1—1/201812556/14) (О(/)іційнш`1 вісннк Украі'ни, 2018 р.. № 4], стор. 77, стаття 1460, код акта 9023222018). 11. СТОСОВНО НЕШДПОВПДНОСТі ЗАКОНУ № 552-1Х ПРЕАМБУЛЬ СТАТТЯіМ 1, 2, 3, ЧАСТИНАМ ДРУПЙ —— ЧЕТВЕРТ1Й СТА'ГТ! 5, ЧАСТИ… друпй СТАТТ! ‹5, ЧАСТИНАМ ПЕРШ1Й‚ТРЕТ1Й СТАТТ! 13, ЧАСТИН! ПЕРШПЙ СТАТ'Г] 14, СТАТТ! 16, ЧАСТИН! пвгшй СТАТТ! 17, ЧАСТИН1 дРУПй СТАТТ! 19, С’ГАТ'ГЯМ 21, 22, ЧАСТИНАМ пвгштй, друпй С’ГАТТ! 24, ЧАСТИН! СЬОМій СТАТТ! 41, СТА'ТТЯМ 66, 69 КОНСТИТУЦЙ УКРАЁНИ 1. Відповідно до частини першоі' статті 13 Основного Закону У'кра'і'ни земля, `1`1` надра, атмосферне повітря, водні та інші 1'1риродні ресурси, які знаходяться в межах територі'і' Укра'і'ни, природні ресурси іі' конт…—{ентального шельфу, виключноі' (морськоі') економічноі' зони с об’сктаии права власності Украі'нського народу. За змістом частини першо'і статті 17 Основного Закону Укра'іни, захист суверенітету і територіальноі' цілісності Украіни, забезпечення 1'1' економічноі' та інформаційноі' безпеки @ найважливішими функціями держави, справою всього Украі'нського народу. При цьому визначально—конпептуальна основа належності Украі'нському нароцу природних ресурсів, які с на територіі' Украі'пськоі' держави, випливас із юридично закріпленого стану народу, як носія суверенітету (частина друга статті 5 Конституціі' Украі'ни). На основі пісі' ж концепціі' частина перша статті 14 Основного Закону Украі'ни виокремила і конкретизувала одне із принципових положень, закріплених у частині першій статті 13 Конституціі' Украі'нн, а саме —- землю оголошено основним національннм багатством, тобто '1`1' віднесено до складників у сукупності матеріальних і духовних благ всього Украі'нського народу. У цій же конститупійній нормі акпентовано, шо таке багатство перебувае під особливою охороною держави. Визнання землі основннм націоналаьним багатством, яке перебувас під особливою охороною держави, змістовно розкрнвае роль землі як мінімум у трьох п значеннях, а саме: 1)як територіа.тп›ного базису знаходження (промсшшння) народу, 'гобто мас міспе і'1` державоутворіовальна сутність — територія формування і іспування Відпошді-іш наші. 10 Так, Украі'на визнана, зокрема, суверенною і незалежною державою (стаття 1 Конституціі' Украі'ни). Суверенітет Украі'ни поширюеться на всю і'і' територію в межах існуючого кордону (стаття 12 Основного Закону Украі'ни). Принцип територіальноі' пілісності е однісю з ключових засад будь—якоі' суверенноі держави, який, як правило, визначаеться в П Основному Законі. Згідно з преамбулою Основного Закону Украі'ни Верховна Рада Украіни прийняла Конституцію Украі'ни від імені Укра'інського нар0ду‚ зокрема, піклуючись про зміпнення громадянськоі' злагоди на. землі Украі'ни. Так, для позначення просторовоі' основи існування Украі'ни як такоі' на найвищому нормативному рівні закріплено базисне поняття «земля Украі'ни», яка е сутнісним ідентифікатором Укра'іни як суверенноі' та незалежноі' держави, територіею формування й існування украі'нсько'і наці'і. Територія ‹: матеріальною базою кожноі' держави, без якоі' вона не в змозі існувати. Складовими частинами територіі' держави ‹: простори і прирівняні до них об’екти. Це земля та і'і' надра, ріки, озера, штучні водосховища, морські внутрішні і територіальні води, атмосфера або повітряний простір над сухопутною чи водною територіею. Крім того, територія держави становить необхідну й у більшості випадків достатню матеріальну операційну базу для самого іі? виникнення, існування та розвитку. Так, територія @ певною площинною місткістю, яка у'гримуе на собі всі об’екти держави: від природно-ресурсних до людських домівок. У межах територіі' держави неминуче відбуваеться комплексне посднання найрізншианітиіших об’ектів, які починають діяти як единий організм. Таким чином, втрата землі, яка с складовою територіі' держави, становить загрозу втрати державою свого суверенітету, а в найгіршому випадку —— припинення існування держави як такоі'. Отже, кожна держава с перш за все політико—теригоріальиою оргат-тізаціею, тому територія держави, передусім, земля, … невід’емним атрибутом будь-якоі' державності. Територія держави — визначена на основі норм міжнароцного права —- частина земноі' поверхні (_суходіл, внутрішні акваторіі', пові'гряний простір над ними), на які поширюсться виключний суверенітет піеі' держави. Збереження територіальноі цілісності держави с одним із найважливіших завдань як напіоналытоі', так і міжнародиоі' безпеки. 'За таких. обставип, земля, `і`і` надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знахопяться в межах територіі' Украі'ни, природні ресурси і'і' кон'шнентального шельфу, виключноі' (морськоі') економічноі' зони, е просторовою межею здійснення влади Украі'нським народом, а захист зазначених об`ектів — питанням загальнодержавного значення, найважливішою справою усього Украі'нськоп.) народу. Така особливість відповідно до частини першоі` статті 17 Конститупіі' Украіни кореепондуегься ; одпісю із і-іайважливіших функцій держави, 11 спрямовано'і на захист суверенітету і економічт-іо'і безпеки всього Укра'інського народу; 2)як природного репродуктивного ресурсу, — що розкриваеться у життезабезпечувальній функціі' матеріально—біологічного існування нашоі' націі'. Земля як унікальний об’ект природи е основою для формування сприятливих умов, і-іеобхідних для існування всіх живих організмів, а тому і'1` охорона забезпечуе також охорону всіх інших природних ресурсів, які нерозривно пов’язані із землею (вода, надра, рослинний і тваринний світ тошо). Земля е головною складовою національного природного багатства, як складова біосфери включае грунти та інші природні елементи ландшафту, які органічно пов’язані між собою і забезпечують належне функціонування флори та фауни, життедіяльності людини та розвиток суспільства. Провідна роль земельного фонду як одного з найважливіших ресурсів розвитку та найціннішоі' частини національного багатства визначена високою природною продуктивністю земель у межах краі'ни. Людина і суспільство не можуть існувати без землі. Саме вона е основою задоволення матеріальних та інших потреб людини і суспільства. Конституція Украі'ни, зважаючи на виключно важливе значення землі у всіх сферах економіки та проголошуючи і'і' основним національним багатством, запроваджуе при цьому імперативний принцип особливо'і' охорони цього найважливішого компонента біосфери. Крім того, земля — це единий стратегічний ресурс, який не підлягае відтворенню, е репроітуктивною умовою життездатності і збереження генофонду Укра'іі—тсько'і' наці'і', від якого залежить пр0довольча безпека та економічна роль Украі'ни у світі. Враховуючи викладене, цінність цього об’екта природи у такому статусі ттов’язана з його багатофункціональним призначенням, шо покликано забезпечувати насамперед загальнонародні та загальнодержавні інтереси, зокрема в умовах наростаючоі' планетарноі' продовольчо'і' кризи і обмежених ресурсів питноі' води. У цьому контексті особливого значення набувають землі сільськогосподарського призначення як репродуктивна умова життездатності і збереження генофонду Укра'інського народу; 3)як засобу безпосередньоі (шробничоі діяльності. Земля е основним засобом виробництва в сільських та лісових господарствах, яку у цих галузях ніним не можна замінити, шо поряд з роллю природного об’екту обумовлюе і'і' економічні, соціальні, політичні та інші функціі'. У процесі взаемоді'і із родючою землею людство послуговуеться необхідними для забезпечення свого подальшого життя природними речовинами, отриманими від продуктивності землі. Вказане обумовлюе специфіку суспільних відносин щодо права саме користування, а не володіння (частина друга стаття 13 Конституціі' Укра'іни) землею, вже як об’ектом виробничо'і діялы—іості щодо отримуваі-п-ія продуктів шоленного вжитку людини. Укра'іна володіе значним земельним потенціалом, який становить 5,7 % територіі Свропи. із 60,3 млн. гектарів майже 70 % становлять саме 12 с'…ьськогосполарські угіддя з високою родючістю. 'Гакі показники нідтверджують економічний потенціал, однак при цьому вимагають впровадження відповідальноі' та ефективноі' моделі раціонального використання землі, Таким чином, переважну більшість територіі' Украі'ни складають землі, відведені для сільськогосподарського виробництва: здійснення господарськоі', науково—дослідно'і та навчальноі' діяльності, розміщення відповідноі' виробничоі' інфраструктури, тобто — землі сільськогосподарського призначення. Украі'ні належить значна частина світових заіпасів чорноземів, вартість яких в умовах постійного зростання дефіциту якісного продовольства на глобальному рівні важко переонінити. Виведення землі сільськогосподарського призначення з режиму власності Украі'нського народу призведе до того, що земля слугуватнме не засобом забезпечення констттуційно'і мети і завдань держави, які визначено під час здійснення установчоі” влади від імені Укра'інського народу, а становитиме пряму загрозу відчуження землі на користь іноземного капіталу та фактичне перетворення Укра'і'ни на сировинну колонію. За таких обставин положення статей 13, 14 Конституці'і' Укра'іни, відповідно до яких земля якг об’скт права власності Укра'і'нського народу с основним національним багатством, що перебувас під особливою охороною держави, насамперед і найбільш безпосередньо стосуються саме земель сільськогосподарського призначення. 2. Системний аналіз положень Конституціі Укра'іни однозначно засвідчус, ню власниками земель сільськогосподарського призначення можуть бути. виключно громадяни Украі'ни. Позбавлення Укра'інського народу права власності на землі. сільськогосподарського призначення фактично призведе до трансформаціі' (зміни) територіі' Укра'іни. Право власності Укра'іі-іського народу на землю також закріплено в Деклараніі' про державний суверенітет Укра'іни від 16 липня 1990 року № 55-Х11 (Відомості Верховноі' Ради УРСР, 1990 р., №) 31, стаття 429), якою визначено: «Народ Украі'ни мае виключне право на володіння, користування і розпоряджені-ія національним багатством Украіни. Земля, 'і'і' надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах територіі' Украі'нськоі' РСР, прироініі ресурси і'і континентального шельфу та виключноі' (морськоі') екот-юмічноі' зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, ню створений на територіі' Украі'ни, с власністю 'і'і народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб '1'1' громадян». Право власності (в об`ективному розумінні) _ не сукупність правових норм. які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розноряцокенііям власником налсжгннм йому майном на свій розсуд і у сво'іх інтересах. При ньому необхідно акненгуватн, ню частина друга статті 13 Основного Закону Украі'ни надае кожному громадянину Украі'ни лише право 13 користуватися відповідно до закону природними об’сктами права власності Укра'інського народу. Відтак, стаття 13 Конституціі' Украі'ни визнас за громадянином як окремим суб’сктом, частиною Украінського народу, лише право користуватися відповідно до закону об’ектами права власності усього Украі'нського народу як колективного суб’екта конституційного права, у тому числі землею. Водночас згідно з частиною другою статті 14 Конституціі' Украі'ни право власності на землю гарантусться. Це право набувасться і реалізусться громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Таким чином, у Конституці'і Укра'іни (статті 13, 14, 142) поняття «земля» вживасться у кількох значеннях, а саме як: об’ект права власності Укра'інського народу; об`скт права власності громадян, юриттичних осіб і держави; об’скт права власності територіальних громад. Аналіз вказаних положень Основного Закону Украі'ни дас підстави для висновку, що Конституція Укра'і'ни декларус два різних права власності «на землю», а саме: на землю та іі" природні ресурси як природні об’скти права власності Укра'інського народу; на земельні ділянки (межі) як об’скти цивільних прав власності (оренди) громадян., юридичних осіб, держави, територіальних громад, іцо дас право лише користуватися в межах ціеі' земельноі' ділянки відповідними природними об’сктами права власності народу на ринкових засадах за встановленими регламентами і за відповідну плату. У зв’язку з цим логічним @ визначення пріоритетності у набуті права власності на. землю, виходячи із потреб суспільства, зважаючи також іце й на те, що право власності і право користування не @ тотожними. Можливість, а в певних ситуаціях і необхідність обмежити реалізацію права власності на землю, безпосередньо випливае із положень Конституці'і Украі'ни про те, ЩО.’ 1) Украі'па ( соціальною державою (стаття 1), ЩО покладае на існуючу в ній публічну владу зобов’язання дбати про збереження життя, належного здоров’я та достойного існування людини (стаття 3); 2) власність зобов’язус. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина 'третя статті 13); 3) використання власності не може завдавати шдкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (частина сьома статті 41 ). Таким чином, у статті 41 Конституціі' Укра'і'ни, в якій концептуально закріплено конституційне право приватноі' власності людини, індивідуальне зобов’язання власника щодо збереження природноі' якості землі виокремлено в самостійне положення, а стаття 66 Основного Закону Украі'ни додатково встановлюс для кожного зобов’язання не заподіювати шкоду природі, а відтак —— землі. 14 Отже, виходячи з системного аналізу положень статей 1, 2, 3, 5, 13, 14, 41, 66 Конституціі' Украіни, розпорядження правом власності на землю, особливо сільськогосподарського призначення як репродуктивного базису, може бути обмежене в інтересах суспільства і задля збереження сфери життезабезпечення 1'1р11ЙДСШНіХ поколінь Украі'нського народу. Прикметно, що таке розуміння стосовно обмеження права власності на землю в інтересах суспільства різною мірою практикуеться в багатьох державах світу, традиціі' яких становлять сутність нивілізаційних стандартів, зокрема в Канаді, Польщі, Франціі', Угорщині, ізраі'лі. Крім того, право власності на землю як об’ект права власності Украі'нського народу, тобто усіх і кожного, хто с громадянином Украі'ни, необхідно розглядати також в контексті таких положень Конституціі' Украі'ни: частин другоі', че'гвертоі' статті 13 (права кожного громадянина користуватися природними об’ектами (у тому числі землею), рівність усіх суб`ектів права власності перед законом); статті 21 (усі люди 6 вільні і рівні у своі'й гідності та правах; права і свободи людини с невідчужуваними та непорушними); статті 22 (права і свободи людини і громадянина, закріплені ціею Конституціею, не С вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускаеться звуження змісту та обсягу існуючих прав і свободу статті 24 (громадяни мають рівні конституційні права і св060ди та ‹: рівними перед законом; не може бути привіле'ів чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та СОі_1і…чьного походження, маіінового стану, місця проживания, за мовними або іншими ознаками). Водночас конституційне гарантування права власності не покладае на суспільство або на державу, як управлінський інститут суспільства кореспондуючого обов’язку забезпечити приватизанію природних об’ектів, зокрема і землі. Конституція Укра'іни встановлюе лише можливість регулювати у законах порядок використання природних ресурсів. При цьому, серед усіх видів і категорій земель, саме земля сільськогосподарського призначення додатково потребуе спеціального регулюваі—іня для И захисту від Ті' абсолютноі' та монопольноі' приватизані'і, оскільки цей вид земель несе функцію життезабезпечення і гарантіі' подальшого існування усього Украі'нського народу, як нинішнього так і прийдешніх ноколінь. У цьому контексті пролаж землі без забезпечення конституційних прав кожного громадянина Укра'п'ни. у тому числі й тих, хто на сьогодні не володіс земельнимн ділянками. але @ власіником земель як об’скта права власності усього Украі'иського народу, без прийняття відповідних законів, згідно з якими землекористування сприяло б збереженню та поліпшенню 15 стану земельних ресурсів для паступних поколіиь укра'інців, е злочипом проти держави і проти 'і'і' громадян. З.За приписами частини першоі' статті 6 Основного Закону Укра'іни державна влада в Украіні здійснюеться на засадах 'і'і' поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідно до позиці'і Конституційн-ого Суду Укра'іни державна влада здійснюеться на засадах 'і‘і' поділу на законодавчу, виконавчу та судову, які урівноважують Одна одну системою стримувань і противаг (абзац четвертый ПУНКТУ 3 мотивувально'і частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 у справі № 1-1/2002 (Офіційний вісник Укра/ни від 31.05.2002 —-— 2002 р., №9 20, стор. 101, стаття 993, код акта 22380/2002). Поділ державноі' влади ‹? структурного диференціацісю трьох рівнозначних основних функцій держави: 3аконодавчоі', виконавчоі', судовоі'. Він відображае функціональну визначеність кожного з державних органів, передбачае не тільки розмежування іх повноважень, а й іх взасмодію, систему взаемних стримувань та противаг, які мають на меті забезпечення іх співробітництва як единоі' державноі' влади.. Відповідно до абзаців третього, четвертого підіпункту 4.1 пункту 4 мотивувально'і частини Рішення Конституційного Суду Украіни від 1 квітня 2008 року .№ 4—рп/2008 у справі № 1-8/3008 (Офіційний вісник Украіни від 21.04.2008 —— 2008 р., №9 28, стор. 150. стаття 904, код акта 42775/2008) принцип поділу державно'і влади набувае сенсу лише за тіеі' умови, коли всі органи державно'і влади діють у межах единого правового поля. Це означае, що органи законодавчо'і, виконавчо'і' та судовоі' влади здійснюють сво'і' повноваження у встановлених Основним Законом Укра'і'ни межах і відповідно до законів Украі'ни (частина друга статті 6 Конституціі' Укра'іни). Органи державноі' влади та органи місцевого самоврядування, і'х посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, шо передбачені Конституціею та законами Укра'і'ни (частина друга статті 19 Конституці'і Укра'іни). Неухильне додержання органами законодавчоі', виконавчоі' та судово'і' влади Конституці'і та законів Украі'ни забезпечуе реалізацію принципу поділу влади і ‹: запорукою 'іх едності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі. Конституційі—іий Суд Укра'іни повсякчас наголошус на необхідності чіткого дю'гримання всіма органами державно'і влади приписів частини другоі' статті 6 Конституціі' Украіни, що повною мірою стосуеться Верховноі Ради Украі'ни (Рішення від 28 лютого 2018 року № 2—р/2018 у справі № і—і/2018 (Офіційний Вісник Украі'ни, 1997 р.. №0 29, стор. 85, код акта 2025/1997). При цьому слід акцентувати, шо відповідно до правовоі' позиці'і органу кот-істгуційноі' юрисдикціі' «повноважеі-іня органів державно'і дади визначаються Конституціею і законами Украіііи, а Всрховноі' Ради Украіни 3 питань здійснення державно'і влади встановлюються лише Конституціею Укра'іни» (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувально'і частини Рішення Конституційного Суду Укра'іни від 27 травня 2009 року 16 „№ 12-рп/2009 у справі № 1-11/2009 (Офіційний Вісник Украі'ни,2009 р., № 42, стор. 7], стаття 1418, код акта 468120009). Як единий орган законодавчо'і влади в Украі'ні Верховна Рада Укра'іни поза всяким сумнівом повноважна приймати закони (пункт 3 частини першоі' статті 85 Конституці'і Украіни). Однак, враховуючи, що конституціедавець обумовив реалізацію повноважень парламенту рамками, встановленими Основним Законом Укра'іни, — обсяг дискреційних повноважень Верховно'і Ради Украі'ни при прийнятті законів предметно окреслено переліком, закріпленим у статті 92 Конституці'і Украі'ни. При цьому у даному питанні об’ектом унормування може бути лише низка похідних складових землі, як основного національного багатства, а не більш глобальна конституційна категорія ‚_ земля як об’ект права власності Украі'нського народу. Водночас ні дух, ні зміст Конституціі' Украі'ни не дозволяють розідирювати рамки законодавчоі' місіі' парламенту. Аналіз змісту частини першоі' статті 85 Основного Закону Украі'ни. а також інших конституційних положень обумовлюс висновок про відсутність у Верховно'і Ради Укра'і'ни конституційно закріплених повноважень щодо здійснення від імені Украі'нського народу прав власника землі, як це передбачено частиною першою статті 13 Конституціі' Украіни. Натомість частиною другою статті 14 конституцісдавець наділив парламент інакшими повноваженнями — дс. предмета законодавчого регулювання він відніс інші питання — щодо набуття і реалізаніі' права власності на землю громадянами‚‚ юридичними особами та ‚державою. Слід відзначити, що саме унормування аспектів набуття і реалізаці'і права власності на землю громадянами, юридичними особами та державою кореспондусться із конституційним повноваженням парламенту визначати правовий режим власності (_пункт 7 частини першо'і статті 92 Конституні'і Укра'іни), шо, однак, не ‹: тотожним закріпленню функціі' зі здійснення прав власника від імені Укра'інського наролу такого специфічного об’екту, про який йдеться в частині першій статті 13 Основного Закону Украіни. Урегулювання нормами спеціального законодавства аспектів здійснення права власності на землю через окремі форми, зокрема приватну форму ласності, шо базуеться на концепціі' обмеженого права громадян, виконуе свою регуляторну функцію, однак не здатне забезпечити баланс публічних та нриватних інтересів у рамках загашы-юнаціонального механізму фуі-ікціонування держави і народу. Натомість правовий режим права власності Укра'інського народу на землю вирізняеться й змістовно характеризуеться особливою природою і сутністю землі саме як основного національного багатотва, а не лише як «повсякуживаного» об`ск'га нрава власності окремих індивідів. Обсяг права власності Украі'нського народу на землю та права власності на землю грома,-чин` юридичних осіб, держави, територіальних громад не с готожним за своею суттю та змістом. 17 При цьому слід розмежовувати обсяг права власності на землю самого Украі'нського народу від обсягу прав органів державноі' влади та органів місцевого самоврЯДування в межах здійснення ними права власника на землю від імені Украінського народу. У зв’язку з цим жодний орган, якому може бути делеговано окремі повноваження щодо здійснення права власника від імені Украі'нського народу, не може волОДіти усім обсягом повноважень единого власника землі — Укра'інського народу. За таких обставин визначати основні засади правового статусу землі як об’екта права власності Украі'нського народу може лише сам Украі'нський народ безносередньо. Вказане дас підстави для висновку, що закон, дійсно, може визначити порядок набутгя права на вказану власність (частина друга статті 14 Конституці'і' Украі'ни), але лише за умови системно'і' сдності положень статей 5, 13, 14 Основного Закону Украі'ни —- тобто, у разі якщо носій суверенітету (народ) дасть згоду на таке поводження з його національним багатством, яке становить специфічний об’скт права власності всього Украі'нського народу. Всенародна зг0да (волевиявлення), відповідно до статті 69 Конституціі' Украі'ни здійснюеться через всеукраі'нській референдум або через іншу форму безпосередньоі' демократіі' —- однак публічна влада зобов’язана з’ясувати волю суверена. Таким чином, виходячи із системного аналізу положень статей 1, 2, 3, частин друго'і' — четверто'п' статті 5, частини другоі' статті 6, статті 8, частини першо'і' статті 13, частини першоі' статті 14, частини другоі' статі 19, статті 69 Основного Закону Укра'іни, лише Укра?нський народ иаділений правом прийняти рішення про розпорядження таким об’сктом права власності як земля, а не Верховна Рада Украі'ни, яка такими повноваженнями не паділена. 4. Засадничо-висхідні принципи Основного Закону 'Укра'і'ни щодо землі як і-іаціонального багатства і одночасно об’екту власності всього Украі'нського народу були закладені установчою владою у Розділі 1 Конституціі' Украі'ни. Вони визначають основу нашого конституційного ладу і підвалини суспільних відносин в Украі'ні, тому с обов’язковими оріентирами ‚тля всього суспільного життя в Украі'ні. ’Зміна цих принцинів е зміною конституційного ладу у державі. Таке місце НОРМЗТИВНОГО матеріалу, присвяченого питанням землі, вказуе на особливу роль цього об’скту як базовоі конструкціі' державного організму — тобто, земля е елементом засад конституційного ладу Украі'ни. Отже необхідно зважити на безпрецедентний рівень конституційноі' захищеності такоі` складно структурованоі' категоріі' як земля, що акцентовано вказуе на неі' як на спецнфічний об’скт правового регулювання. Як зазначив Конституційний Суд Украіни у Рішенні від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 в снраві № 16/2005 (Офіш'йний аісник Украі'ни, 2005 р., № 41. стор. 3], стаття 2605, код акта 34045/2005) Основний Закон Украі'ни, закрінліоіочи конституційннй лад, не містить визначення цього поняття. У 18 Рішснні Кот-іс'гитуційного Суд) Укра'іни від 1 1 липня 1997 року в справі №9 З—ЗП стверджусться лише про засади кот-{сгитуційного ладу в Украіні, що закріплені у розділах [, Ш, ХШ Конституціі' Украі'ни (абзац перший пункту 4 мотивувальноі' частини). У науці конституційного права під поняттям конституційного ладу розумісться сукупність усіх правовідносин, спричинених і закріплених Конституцісю Украі'ни. За приписами частин першоі', другоі' статті 5 Основного Закону Украіни носіем суверенітету і сдиним джерелом влади в Укра'іні & народ. Народ здійснюс владу безпосередньо і через органи державно'і влади та органи місцсвого самоврЯДуваі—іня. Право визначати і змінювати конституційний лад в Украіні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, і'і' органами або посадовими особами. Згідно '; правовою позицісю. викладеною в Рішенні Конституційного Суду Украі'ни від 3 жовтня 1997 року № 4-3п в справі № 18/183-97 (Офіційний вісник Украі'ни від 08. 05.2008—- 2008 р., № 32, стор. 3'5, стаття 1056, код акта 42925/2008), установча влада по відношенню до так званих встановлених влад с первинною: саме в Конституціі' Укра'іни визнано принцип поділу державно'і влади на 3аконодавчу, виконавчу і судову (частина перша статті 6) та визначено засади організаці'і встановлених влад, включно законодавчоі'. Закріплений у частині другій статті 5 Конституціі' Украі'ни принцип народного суверенітету означае, іцо установча влада с невід’емною від народу, який, уповноважуючи певні органи на здійснення державно'і' влади (стаття 6 Конституціі' Укра'іни) та виділяючи серед тріади вказаних органів Верховну Раду Украіни як сдиний законодавчий орган, не передас при цьому суверенітету народу, який валишасться единим джерелом влади в Укра'іні. У Рішенні від 5 жовтня 2005 року № ‹З-рп/іЗООЗ в справі № 1-5/2005 (Офіційний вісник Укроі'нн, 2005 р., №) 41. стор. 31, стаття 2605, код акта 34045/2005) Конституційний Суд Укра'іни вказав, що положення «носісм суверенітету... ‹? нар0д» закріплюе принцип народного суверенітету, згідно 3 яким влада Укра'інського народу @ первинною, сдиною і невідчужуваною, тобто органи державноі' влади та органи місцевого самоврядування здійснюють владу в Укра'іні, що походить від народу. Конституційний Суд Украіни у своему Висновку від 13 листопада 2019 року №9 :З—в/2019 у справі № 2-250/2019(5582/19) (Офіційний вісник Украйна, 2019 р, №) 99. стор. 269, стаття 3319, код акта 97138/2019) вказав, що у Конституціі' Укра'іни поняття «народ» застосовано у значенні «Украі'нський народ — громадяни Украі'ни всіх національностей». При цьому влада народу чдійснюсться в межах територіі' держави у спосіб і формах, встановлсних Конституцию Украі'ни та законами Украі'ни. Згідно 3 Конституцісю Украі'нн держава, іі органи, ГЮС'аДОВі особи не мають права визначати консги'гуційний лад в Украі'ні, яке належить виключно народові. Виходячи 3 правово'і позиціі' органу конституційного контролю, Основний Закон Украі'ни вабороняс узурпацію налсжного виключно народові 19 права визначати і 'змінювати конституційний лад в Укра'іні державою, `1`1` органами або посадовими особами. Узурпація означас, зокрема, привласнення переліченими суб’ектами права, яке передусім належить народові, в тому числі усунення народу від реалізаціі' його права визначати і змінювати конституційний лад в Укра'іні. Тому будь—які діі' держави, 'Гі органів або посадових осіб, шо призводять до узурпаці'і права визначати і змінювати конституційний лад в Укра'іні, яке належить виключно народові, е неконституційними. Як зазначив Конституційний Суд `Укра'1'ни (абзац перший пункту2 мотивувальноі' частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6—рп/99 в справі № 1-31/99 (Офіційттй вісник Украла/и, 1999 р., №) 28, стор. 169, стаття 1432, как) акта 9118/1999) гарантіею недопущення узурпаціі' державноі' влади @, зокрема, закріплені Кот-тституціею Украі'ни принципи здійснення державноі' влади на засадах '1'1' поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6) та положення, згідно з яким органи державноі' влади та органи місцевого самоврядування, і'х посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституціею та законами Украі'ни (частина друга статті 19). Виходячи із наведених засадничих положень і згідно з імперативною настановою частини друго'і статті 19 Основного Закону Украі'ни, всі носіі' публічноі' влади (Презицент Украі'ни, народні депутати Укра'іни, міністри, державні службовці тощо) зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституціею Украі'ни та законами Укра'іни. Саме це і обумовлюе іхню поведінку, а в іншому випадку вони ‹: порушниками свого статусу і узурпаторами влади. Народні депутати Укра'іни, Презилент Украі'ни під час ініціювання проектів законів, прийняття законів, зобов’язані беззаперечно керуватись у своі'й діяльності приписами Розділу 1 Конституціі' Украі'ни як доктринальними настановами. Змінити висхідні положення конституційного ладу, закріплені Розділом 1 Конституціі' Укра'іни, можливо лише одним способом —— завершальним рішенням всеукраі'нського референдуму (стаття 156 Конституціі' Украі'ни). У зв’язку з цим необхідно вкотре звернути увагу, шо влада народу @ первинною, единою і невідчужуваною та здійснюеться народом шляхом вільного волевиявлення через форми безпосередньоі' демократіі' у порядку, визначеному Конституціею та законами Украі'ни. Таким чином, будь-які питання, які торкаються землі як об’скта права власності Украі'нського народу, основного національного багатотва, не можуть вирішуватись поза його волею. При цьому, на думку Конституційного Суду Украі'ни (Рішення від Зжовтня 2005 року № (урн/2005 в справі № 1—5/2005 (()(іііційнші вісник „\!/"краіны, 21105 р., №) 41, стор. 31, стаття 2605, код акта 3404372005), реалізація громадянами Украі'ни конститунійних прав і свобод, передусім права 20 голосу на референдумі, е складовою процесу здійснення влади народом безпосередньо. Згідно з позиціею Конституційного Суду Укра'іни (Рішення від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008 в справі № 1—2/2008 (Офі'ц.‚г'г`іный Вісник Украі’ни від 08.05.2008 Ы 2008 р.. №0 32, стор. 35, стаття 1056, код акта 42925/2’008) в Основному Законі Укра'інн зазначаеться, що Украіна @ суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); носіем суверенітету і единим джерелом влади в `Укра'і'ні е народ (частина друга статті 5). Право громадян Укра'інн на участь у рефьерендумі е 'іхнім невід’емним кот-ісгитунійним правом. На всеукра'інський референдум виносяться питання загальнодержавного значення, тобто вирішення яких впливае на долю всього Украі'нського народу - громадян Украі'ни всіх. національностей. Відповідно до Рішення Конституційного Суду Украі'ни від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008 в справі № 1-5/2005 (Офіційний Вісник Украі'ни від 08. 05.2008 — 2008 р., №9 32, стар, 35, стаття 1' 056, кос) акта 42925/2008) суд вказав, шо за змістом статей 5, 72, 74 Конституціі' Украі'ни народ як носій суверенітету і едине джерело влади в Укра'іні, здійсніюючи свое волевиявлення через референдум, може в порядку, який мае бути визначений Конституціею і законами Украіінн, приймати закони, вносити зміни до чинних законів, скасовувати іх (крім законів з питань податків, бюджету, амністі'і')». «Процедура підписання і оприлюднення законів, встановлена частиною другою статті 94 Конституціі' Укра'іни, не застосовуеться до прийнятих референдумом законів, а рішення всеукра'інського референлуму щодо прийняття законів (внесення до них змін або скасування законів) с остаточним і не потребуе затвердження або схвалення Верховною Радою Укра'інти чи будь-якими іншими органами державно'і влади Украіни». Враховуюни, шо земля с основным національним багатством, а і'і' збережсння -— питанням загальнодержавного значення, справою всього Украі'нського нар0ду, який мае невідчужуване право здійснювати право власника землі безпосередньо без покладення таких функцій на будь-які органи, саме нар0д шляхом народного волевиявлеі-іня на всеукра'інському референдумі мае безумовне право реалізувати свое право власності в контексті частини першо'і статті 13 Конституціі' Укра'іни, концептуально визначивши правові аспекти реалізаці'і сво'і'х правомочностей як единого власника землі. Натомість, розробляючи законопроект про обіг земель сільськогоспотіарського призначення, пропагуючи його у суспільстві та приймаючи Закон № 552-1Х _— ні Президент Украі'ни, ні народні депутати Украі'ни не з`ясували бачення носія суверенітету щодо можливості, порЯДку і способу набуття індивідуалы-юго права власності на зе лю, особливо на землю сільськогосподарського призначення. Вказаними діями носі'і' вишо'і публічноі' влади, нехтуючи визначальними для конституційного ладу в Укра'іні поло>1‹:еіпіями статей 13 і 14 Конституніі Украі'ни, посягнули на вказані принципи конституінйного ладу у державі, шо 21 безумовно свідчить також про порушення частин першо'і та друго'і' статті 8 Основного Закону Украі'ни. З огляду на 3а3начене, Закон .№ 552—1Х в цілому не відповідае положениям преамбули, статей 1, 2, 3, частинам другій —— четвертій статті 5, частині другій статті 6, частицам першій, ‚1ругій статті 8, частинам першій, третій статті 13, частині першій статті 14, статті 16, частині першій статті 17,частині другій статті 19, статтям 21, 22, частинам першій, другій статті 24, частині сьомій статті 41, статтям 66, 69 Конституці'і Укра'іни. Ні. ЩОДО НЕВПДПОВПДНОСТі КОНСТИТУЦЙ УКРАЁНИ ОКРЕМИХ ПОЛОЖЕНЬ ЗЕМЕЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЁНИ В РЕдАкш’і’ ЗАКОНУ № 5-52—1Х Одним із найважливіших, засадничих принципів правово'і держави Конституція Украі'ни визначае принцип верховенства права. Так, частини перша, друга статті 8 Основного Закону Украіни передбачають, шо в Украі'ні визнаеться і діе принцип верховенства ‚права. Конституція Украігни мае найівишу юридичну силу. Закони та інші нормативно- правові акти приймаіоться на основі Конституціі' Украі'ни і повинні відповідати і'й. Конституційний Суд Укра'іни сформулював визначення терміну «верховенство права» в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальноі частини свого Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 (О([)1'2;і1`іі—1ш`1 вісник Украі'ни, 2004 р., № 45, стор. 41, ст. 2975, код акта 306420004): «:Верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагае від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своі'м змістом мають бути нроникнуті передусім ідеями соціальноі' справедливості, свободи, рівності тощо». У Рішенні від 23 грудня 1997 року № 7—3п у справі №9 01/34-97 (Офіційний вісник Украі'ни, 11998 р., №9 ]. стор. 151. стаття 23, код акта 4600/1998) Конституційний Суд Украі'ни зазначив, шо верховенство конституційних норм поширюеться на всі сфери державноі' діяльності, в тому числі і на законотворчий процес; Верховна Рада Укра'і'ни` приймаіочи 3акони, не мае права допускати невідповідностей щодо будь—яких положень, прямо закріплених в Кот-іституціі' Украі'ни (абзац четвертий пункту 1, абзац двадцять Другий пункту 3 __иотивувальноі' частини). Разом 3 тим, окремі положення Земельного кодексу Украі'ни в редакціі' Закону № 552…1Х не відповідають нормам Конституціі` Украі'ни (с неконституційними). виходячи в такого. 1. Законом № 552—1Х статтіо 130 Земельного кодексу Украі'ни викладено в новій редакціі', відповідно до якоі': 22 —«право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет` застави» (абзац шостий частини першоі'); …, «іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акціі', паі', членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які ‹: власниками земель сільськогосподарськог-о призначення. Цей абзац втрачас чинність за умови та з дня схвалення на референдумі рішення, визначеного в абзаці восьмому частини першоі' ціе'і статті» (абзац сьолшй частини перитюі'); —<‹загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юрИДичноі' особи (крім банків) не може перевишувати загально'і плоші земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності усіх 'і'і учасників (членів, акціонерів), але не більше десяти тисяч гектарів» (частина друга). Крім того, пункт 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Украі'ни викладено в новій редакціі', відповідно до підпункту «б» якого до 1 січня 2024 року «забороняеться КУПіВЛЯ-ПРОДЗЖ або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені ДО земель для ведения товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паі'в) для ведения особистого селянського господарства, а також земельних часток (паі'в), крім переходу до банків права власності на земельиі ділянки як предмет застави...». Таким чином, вказаними положениями банкам, у тому числі засновниками, акціонерами ’га/чи кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких е особи без громадянства, іноземні громадяни, іноземні юридичні особи, надаеться можливість набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення без обмеження розміру загально'ті площі таких ділянок. Не зважаючи на те, що отримані банками земельні ділянки мають бути відчужені на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності, вказаними нормами Земельного кодексу Украі'ни в редакці'і' Закону № 552-1Х фактично створено правовий механізм набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення іноземнями, які ‹; засновниками (акціонерами) банків, а також ЮРИДИЧНИМИ особами,створеними і зареестрованими за законодавством інших кра'ін, які мають частку у статутному капіталі банків. Більше того, абзац сьомий частини першоі' статті 130 Земельного кодексу Украі'ни безпосередньо вказуе на інструментарій набуття іноземнями права власності на землі сільськогосподарського призначення, встановлюючи виняток у забороні іноземням набува'ги частки у стату'гному (складеному) капіталі, акпіі', паі', членство у юридичних особах, які @ власниками земель сільськогосподарського призначення. 23 Саме завдяки такому винятку іноземці, особи без громадянства та юридичні особи отримали правові механізми заволодіння земельними ділянками сільськогосподарського призначення — а саме шляхом набуття частки у статутному (складеному) капіталі банків, які е власниками земель сільськогосподарського призначення. Разом з тим, вказані земельні ділянки в якості предмета застави можуть потрапляти у ланцюжок кредитних угод між відповідними банками, без порушення при цьому дворічного строку для 1Х втдчуження на земельних торгах окремим банком. Таке правове регулюваі-іня створюе для іноземців через банки юридичні інструменти кот-іцентраціі земельних угідь сільськогосподарського призначення на праві власності. При цьому/„ враховуючи положення статті 41 Конституціі' Украі'ни, за умови набуття банками права власності на землі сільськогосподарського призначення ім гарантовано право вільно володіти, користувагисят розпоряджатися ними як св восю власністю протягом певного проміжку часу. С загальновизнаним, що громадянство е засобом інституціоналізаці'і принципів взаемовідносин держави і особи, закріплюючи за ними взаемні права і обов’язки. Тому., враховуючи, шо громадянин перебувае під суверенітетом своеі' держави, незалежно від того, знаходиться особа на територіі' держави чи ні, іноземні уряди зможуть вимагати від своі'х громадян виконання відповідних обов’язків, поширюточи свій вплив з метою зміцнення власних національних інтересів. Водночас банки через своі'х учасників зберігатимуть юридичний зв’язок із державами і'хнього громадянства чи реестраціі'. За таких обставин заг'роза монополізаціі' власності на сільськогосподарську землю банківським капіталом, передусім іноземним, вочевидь @ загрозою національній безпеці Украі'ни. При цьому сприяння цілям та інтересам іноземних держав жодною мірою не виключае загрозу завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, ніедоторканності, обороноздатності, а також економічній безпеці Украіни. 3 огляду на зазначене запроваджене Законом №9 552-1Х правове регулювання безумовно не відповідас частині першій статті 13 Основного Закону Украі'ни, відповідно до якоі` земля, яка знаходиться в межах територіі' Украі'ни, с об’ектом права власності Украі'нського народу, до якого відповідно до преамбули Основного Закону Украіни належать лише громадяни Украі'ни. Саме гаке регулювання відносин у сфері права власності на землю інституційно охороняс державні і національні інтереси Украінського народу а гакож забезпечуе правову основу для функціонування держави Украіна. Украіна е суверенна, правова держава. Суверенітет Украі'ни поширюсться на всю і'і територію. Територія Украі'ни в межах існуючого кордону е цілісною і недоторканною (стаття 1, частини перша, третя статті 2 Конституціі' Украі'ни). Однак можливість іноземнів, юридичних осіб іноземноі' реестраціі', а також інших держав` громадяни яких мають членство у статутному капіталі банків, які набули право власності на земельні ділянки сільськогоснодарського 24 призначення, реалізовувати власні цілі, використовуючи стратегічну власність — землі сільськогосподарського призначення, — обмежить суверенітет У краі'н и. Державний суверснітет, як відомо, тюлягае в політико—правовій самостійності кра'іни та передбачае верховенство держави на усій своі'й територіі і незалежність у міжнародних відносинах. У свою чергу захист суверенітету та територіальноі' цілісності потребуе забезпечення на всій територіі' Украі'ни передусім економічно'і незалежності, яка неможлива без наявності контролю над національними ресурсами як чинникас та юго функціонування економіки Таким чином, наведені положення Земельного КОДексу Укра'і'ни суперечать також статтям 1, 2 Конституціі' Украіни. 'Гакий стан речей безумовно конфліктуе з частиною першою статті 14 Конституціі' Украі'ни, згідно з якою земля е основним національним багатством, що перебувае` під особливою охороною держави. Відтак, положення абзапів шостого, сьомого частини першо'і', частини другоі' статті 130, підпункту «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Укра'іни в редакці'і Закону .№ 552-1Х не відповідають вимогам статей 1, частин першоі', третьо'і' статті 2, частин першо'і, друго'і' статті 8, частини першо'і' статті 13, частини першо'і' статті 14 Конституціі' У к р аі'н и. 2. Абзацом восьмим частини першоі' статті 130 Земельного кодексу Украіни в редакці'і Закону № 5:52-1Х передбачено, що «набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення юридичними особами, створеними і заі'эесстрованими за законодавством Украіни, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками яких @ особи, які не С громадянами Укра'іни, може здійснюватися з дня та за умови схвалення такого рішення на референдумі». По суті вказана норма являе собою імітанію з’ясування думки Украінського народу шляхом проведення референдуму про ринок землі для іноземців, ню ( неконст итупійним і зводиться ю відверт01 маніпуляціі, оскільки такий референдум взагалі не може бути проведений. 'Гак, згідно з положениям частини другоі' статті 151 Основного Закону Укра'іни, на всеукраі'нський референдум за народною ініціативою можуть бути винесені лише питання, які відповідають Конституціі' Укра'іни. Натомість питання щодо можливості продажу земель сільськогосподарського призначення іноземцям за своею нриродою ‹? апріорі антикот-іституційним, оскільки сунеречнть нринисам статей 13 і 14 Основного Закону Украі'ни, які містяться однозначні запобіжники можшівості проведення такого рсферендуму, * земля е національним багатством і об’ектом власності Украі'нського народу. Таким чином, за змістом і за духом Конституціі Украі'ни суб’ектом права власності на землю можуть бути лише громадяни Укра'іни. 25 З огляду на зазначене, положення абзацу восьмого частини першо'і' статті 130 Земельного кодексу Украіни в редакці'і' Закону №9 552—1Х не відповідас вимогам статей 1, части першо'і', третьо'і' статті 2, частин першоі', друго'і' статті 8, частини першо'і' статті 13, частини першо'і' статті 14 Конституціі' Украі'ни. З. Абзац дев’ятий частини першоі' статті 130 Земельного кодексу Укра'іни в редакціі' Закону № 552-1Х передбачае, шо «за будь-яких умов, у тому числі у разі схвалення на референдумі... забороняеться набутгя права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення… .». Згідно 3 частинами другою, третьою статті 5 Основного Закону Украі'ни носісм суверенітету і единим джерелом влади в Украі'ні с народ. Право визначати і змінювати конституційний лад в Укра'іні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, `1"1` органами або посадовими особами. Положення «носіем суверенітету... с народ», як зазъ—іачив Конституційний Суд Укра'іни у Рішенні від 5 жовтня 2005 року № б-рп/2005 в справі ‚№ 1-5/2005 (Офіційттй Вісник Украі'іш, 2005 р., №9 41, стор. 3], стаття 2605, код акта 34045/2005), «закріплюе принцип нар0дного суверенітету, згідно з яким влада Украі'нського народу с первинною, единою і невідчужуваною, тобто органи державноі' влади та органи місцевого самоврялування здійснюють владу в Украі'ні, цю походить від народу». У цьому ж Рішенні орган конституційного контролю дійшов висновку, що результати нар0дного волевиявлення, отримані через вибори й референдум, с обов’язковими. Отже, запропонована в абзаці дев’ятому частини першоі' статті 130 Земельного кодексу Украіни в редакціі' Закону №) 552—1Х правова конструкція нівелюе владу Украі'нського народу та його виключне право на всеукраі'нському референдумі, результати якого @ обов’язковими, вирішувати питання загальнодержавного значення, а відтак, — не відповідае частинам другій, третій статті 5, частинам першій, другій статті 8, статті 69 'Конституці'і' Украі'ни. 4. Згідно з частиною четвер'гою статті 130 Земельного кодексу Украіни в редакціі' Закону № 552—1Х «порядок здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельно'і ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним ‚ціею статтею, затверджусться Кабінетом Міністрів Украі'ни». Разом з тим, повноваження Кабінету Міністрів Укра'іни, визначені у вказаному положеннд с‹1‚)ормульовано } спосіб, що не відповідас принципу правовоі ВИЗНЭЧСНОСТі. Зокрема` иевизначепо‚ чи с проведення «перевірки відповідності» і-іеобхідною передумовою набуття права власності на земельну ділянку. За таких обставин відсутність у вказаному положенні Земельного кодексу Украі'ни чітких вимог до змісту рішення Уряду Укра'іни з питань пабуття або 26 иозбавлент-ія нрава власності на земельні ділянки не узгоджуеться з вимогами частини другоі' статті 6, частини другоі' статті 19 Конституціі' Украі'ни щодо обов’язку органів державноі' влади, іх посадових осіб здійснювати повноваження виключно в межах Конституціі' Украі'ни та законів Украіни, а також створюе передумови для порушення права власності. Як зазначив Конституційний Суд Украі'ни у Рішенні від 30 травня 2001 року № 7-рп/2ОО1 в справі № 1—22/2001 (Офіційний вісник Украі‘г—ш, 2'001р.‚ №) 24, стор. 57, стаття 1076. код акта 19082/2001) принцип правовоі' держави вимагас наявності у законодавчому акті достатніх і завершених правових механізмів реалізаціі' його положень. У Рішенні Конституційного Суду Украі'ни від 8 червня 2016 року № 3—рп/2016 в справі № 1—2/2016 (Офіційний ві'сник Украина/, 2016 р.. № 51, стор. 34, стаття 1805, код акта 82310/2016), в якому за органом публічноі' влади визнаеться можливість мати певні дискреційні иовноваження у прийнятті рішень, наголошуеться, што «цей механізм повинен забезпечувати` 3 одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державноі' влади у і'і права і свободи, а з другогот наявність можливості у особи передбачати ді'і цих органів» (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальноі' частини Рішення). Водночас варто враховувати, що частиною першою статті 92 Основного Закону Укра'іни закріплено принцип пріоритету (верховенства) закону в системі інших нормативно—правових актів, за допомогою якого здійснюеться правове регулювання найважливіших суспільних відносин, перелік яких наведено у цьому положенні Конституціі' Украі'ни. З огляду на зазначене підзаконнимн нормативно-правовими актами не можуть вирішуватися питання, які відповідно до Конституціі' Украі'ни повинні бути врегульовані виключно на рівні закону. Вочевидь, здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельно'і ділянки сільськогосподарського призначення вимогам статті 130 Земельного кодексу Украі'ни зачіпатиме порялок вчинення нотаріальних дій та проведення державноі' ресстраціі' права власності, а відповідно до пунктів 7 та 14 частини першо'і статті 92 Конституціі' Украі'ни виключно законами Украі'ни визначаються правовий режим власності та діяльність нотаріату. 'За таких обставин врегулювання порядку здійснення вказаноі' перевірки шляхом прийняття акту Кабінету Міністрів Украі'ни суперечить наведеним приписам частини першоі статті 92 Конституціі' Украі'ни та надае можливість Уряду Украіни на власний розсуд визначати окремі механізми правовідносин, які мали б бути встановлені виключно на рівні закону, що в свою чергу не ВідПОВіЦЭС положениям частини друго'і статті 6, частин першоі' і другоі' статті 8, частини другоі" статті 19 Основного "Закону Украі'ни. Повноваження Кабінету Міністрів Украі'ни, на відміну від повноважень Верковноі' Ради Украіни та 1`1резидента Украіни‚ можуть визначатись не лише Конституціею Украіни, а й законами Укра'іни (пункт 12 частини першоі' статті 92„ пункт 10 статті 1 16 Основного Закону Украі'ни). 27 Водночас будь—яке повноваження Кабінету Міністрів Украі'ни не може встановлюватися законом усупереч конститунійним приписам, на чому наголошував Консги'гуційний Суд Укра'іни у Рішенні від 13 червня 2019 року №3 5—р/2019 у справі № 1—17/2018(5133/16) (Офіційний вісник Украі'ни, 2019 р., №9 56, стор. 50, ст. 1949, код акта 951 93/2019). Враховуючи викладене, положення частини четверто'і' статті 130 Земельного кодексу Укра'і'ни в редакці'і Закону №9 552-1Х нс відповідно частині другій статті 6, частииам першій, другій статті 8, частині другій статті 19, пунктам 7, 1-4 частини першо'і статті 92 Конституці'і' Украіни. ‚— 5. За приписами частини четверто'і статті 13 Основного Закону Украі'ни, держава забезпечус захист прав усіх суб’сктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`скти права власності рівні перед законом. При цьому варто враховувати, що відповідно до статті 318 Цивільного кодексу Укра'іни від 16 січня 2003 року № 4354/1 (Відомості Верховноі' Ради Украины, 2003, Мед/9 40—44. 0171356) суб’сктами права власності е Украі'нський народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Ксдексу. Згідно з частиною першою статті 2 Цивільного кодексу Укра'іни учасниками цивільних відносин с фізичні особи та юридичні особи. Положення частини першоі' статті 145 Земельного кодексу Укра'іни в редакціі' Закону № 552-1Х містять вимогу про відчуження особою протягом року земельно'і' ділянки, яка за ним Кодексом не може набуватися нею у власність. У свою чергу, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які набуто банками в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави, мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності (абзац шостий частини першоі' статті 130 Земельного кодексу Украі'ни). Також встановлена підпунктом «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Украі'ни в редакці'і Закону № 552-1Х заборона купівлі-продажу або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок до ! січня 2024 року не розповсюджусться на земельні ділянки, право власності на які як предмет застави переходить до банків. Таке правове регулювання закладас нерівність перед законом суб’ектів права власності в частині права набуття юридичною особою земельно'і' ділянки до 1 січня 2024 року, а також строку відчу жсння земельних ділянок залежно від наявності банківськоі' ліпснзі'і'. Крім того, Законом № 552-1Х розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Укра'іни доповнено пунктом 6]… відповідно до якого громадяни Украіни, яким належить право постійного користування, право ДОВіЧНОГО успадкованого володіння земельними ділянками державноі' і комунально'і власності, призначеними для ведения селянського (фермерського) господарства, а також оренларі земельних ‚лілянок, які набули право оренли землі шляхом іісрсоформлсния нрава постійного користування щодо 28 зазначених земельних ділянок до 2010 року, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до Десяти років за ніною, яка дорівнюе нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів. Утім такий підхід закладае нерівність перед законом орендарів земельних ділянок (залежно від часу (року) переоформления ними права постійного користування щодо вказаних земельних ділянок). Зазначене не відповідае частині четвертій статті 13 Конституціі' Укра'іни, згідно з якою Держава забезпечуе захист прав усіх суб’ектів права власності і господарювання, усі суб`скти права власності рівні перед законом. 3 огляду на зазначене положення абзацу шостого частини першо'і статті 130, частини першоі' статті 145, пункту 6', нідпункту «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Укра'іни в редакці'і Закону .№ 552-1Х не відповідають частинам першій, другій статті 8, частині четвертій статті 13 Конституці'і' Укра'іни. Разом з тим пунктом ()1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Украі'ни передбачасться надання права набуття земельних ділянок сільстжогосподарського призначення державноі' та комунально'і власності (заборона щодо продажу яких встановлена частиною сьомою статті 130 Земельного кодексу Укра'іни) громадянами, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками ‚чтержавноі' та комунальноі' власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, & також орендарям земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформления права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до 2010 року. Таке виключення із загального правила для окремоі' категоріі' громадян не враховус` положень частин першоі' і друго'і статті 24 Основного Закону Украі'ни, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і свободи та @ рівними перед законом; не може бути привілеі'в чи обмежень, зокрема, за майновим станом чи іншими ознаками. За таких обставин положення пункту 6' розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Укра'і'ни в редакці'і Закону №9 552-1Х також не відповідае частицам першій, другій статті 24 Конституці'і' Укра'іни. 6. Одними з головних елементів принципу верховенства права, закріі'іленого в частині першій статті 8 Основного Закону Укра'іни, е правова визначеність, ясність і нсдвозначність правовоі' норми. У Рішеннях Конституні й ного Суду Украіни неодноразово на]о_гіошувалося, що принципи правовоі визначеності, ясності і недвозначності правово'і норми с визначальними елементами верховенства права, оскільки інше дас підстави для довільних тлумачень законодавчих норм та створі-ое підгрунтя для порушення прав учасників правовідносин (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувально'і частини Рішення від 22 вересня 2005 року № 5--рп/2005 29 в справі № 1-17/2005 (Офіційний вісник Украіни, 2005 р., №9 39, стор. 95, стаття 2490, код акти 33923/2005), Рішення від 29 червня 2010 року № 17—рп/201О в справі № 1—25/2010 (Офіційний вісиик Украі'ни, 2010 р., № 52, стор. 25, стаття 1746, код акта 51892/2010), Рішення від 11 жовтня 2011 року ‚№10—рП/2011 в справі № 1—28/2011 (Офіційний вісиик Украіни, 2011 р., №9 84, стор. 117, стаття 3089, код акта 58822/2011). Таким чином, вказані принципи передбачають, насамперед, ясність та недвозначність викладення правових приписів, відсутність внутрішніх суперечностей у нормативис-правовому акті та його узгодженість 3 іншими законодавчими актами. Однак, низка положень Земельного кодексу Украі'ни в редакціі' Закону № 552—1Х не відповідае принципам іоридичноі' визначеності, ясності і недвозначності, а саме: _ відповідно до частини шостоі' статті }30 Земельного кодексу Украі'нн «не допускаеться набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за відплатними договорами у разі відсутності у набувача права власності документів, які підтверджують джерела походження коштів або інших активів, за рахунок яких набувасться таке право». При цьому, закон0давцем не встановлено перелік документів, які можуть підтверджувати джерела походження коштів або інших активів; не вказано, ким та в ‚якому порядку приймаеться рішення про те, що джерела походження визнаються підтвердженими. Таким чином, 'зазначений припис не містить достатніх і "завершених правових механізмів реалізаціі' його положень, як “того вимагае конституційний принцип правовоі' визначеності, про який йшлося више, і на недопущения чого неодноразово таверталася увага Конституційним Судом Украіни (Рішення від 22 вересня 2005 року № 5—рп/2005 в справі № 1—17/2005 (Офіційний вісник Украины, 2005 р. .. №? 39, стор. 95, стаття 2490, код акти 33 923/2005 ), Рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/201О в справі № 1—45/2010 (Офіційний вісиик .Украі'ни, 2010 р., / №0 72/1 Спеціальний випуск; №9 77, 2010, с /, стор. 7, стаття 2597, код акта 52893/2010), Рішення від 22 грудня 2010 року № 23—рп/2010 в справі № 1—34/2010 (Офіційний вісиик Украины, 2010 р., №9 101, стор. 128, стаття 363 9, код акта 54192/2010); ——'3апропоноване Законом № 552—1Х доповнення розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Украі'ни пунктом 6' щодо викупу громадянами вемельних ділянок у власність 3 розстрочкою платежу до семи років за ціною, яка дорівнюе нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельных торгів, не враховуе положень частин третьоі' і восьмоі' статті 128 Земельного кодексу Украі'ни, відповідно до яких ціна земельноі' ділянки державноі і комунальноі власності визначаеться за експертною грошовою оцінкою. Також не зазнала змін частина друга статті 134 Земельного кодексу Украіни, якото визначені випадки, коли земельні торги при наданні (передачі) земельних ділянок державноі' чи комунальноі' власності громадянам не проводяться; ЗО —— підпунктом «а» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Украі'ни в редакніі Закону № 552—1Х до 1 січня 2024 року пропонусться встановити обмеження щодо загальноі' площі набуття громадянами Украі'ни права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме до 100 гектарів. Разом з тим не встановлено порядку здійснення перевірки дотримання набувачем земельноі' ділянки такого обмеження, особи, уповноважені здійснювати перевірку, відповідальність за порушення встановленого обмеження, органи державноі' влади, уповноважені вирішувати справи про вказане порушення тощо, а також не виріщуеться питання, чи може загальна площа до 100 га буги збільщена у разі успадкування громадянами Укра'іни земельних ділянок за законом, що свідчить про наявність незавершених механізмів правового регулювання відносин. Наведене дас підстави для висновку про невідповідність положень частини шосто'і статті 130, пункту 61, підпункту «а» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Украі'ни в редакці'і' Закону №9 552—1Х вимогам частин першо'і, друго'і' статті 8 Конституиі'і' Укра'і'ни. [\]. СТОСОВНО ПОВНОВАЖЕНЬ КОНСТИТУЦПЙНОГО СУДУ УКРАЁНИ РОЗГЛЯНУТИ ПИТАННЯ, ПОРУШЕН! У конститушйному подАннт Відповідно до пункту 1 частини першо'і статті і 50 Конституці'і Укра'іни до повноважень Конституційного Суду Украіни належить вирішення питань про відповідність Конституціі' Украіни (конституційність) законів та інших. правових актів Верховно'і Ради Укра'іни. Закон набирае чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування (частина п’ята статті 94 Конституціі' Укра'іни). Таким чином, офіційне оприлюднення, опублікування закону ‹: конституційно встановленою процедурою, необхідною для набрання ним чинностт. Головною метою цісі' конституційно'і норми ‹: ъ-іедопушення набрання законом чинності до моменту його офіційного оприлюднення, чим забезпечуеться реалізація конститунійних положень, відповідно до яких закони не мають зворотноі' діі' в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність осіб; ніхто не може відповідати за діяння, які на час і'х вчинення не визнавалися законом як правопорушення (абзац четвертий пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду Украі'ни від 6 жовтня 2010 року №3 7і—рн/2010 у справі №! 1—37/2010 (Офіційний тоник Украг'ни, 2010 р., №9 80, штор. 88. стаття 2835, код акта 530842010). Чинність закону —-це юридична передумова діі' закону, яка означае наявність у закону юридично'і сили. 3 дня набрання чинності законом фактично іідеться про установлений законом момент, тпочинаючи з якого нормативний акт повністю чи частково отримус юридичну силу, чинить спеціальний юридичний вплив, стас владннм регулятором —- юридично зі-іачущим для 31 суб’сктів відносин. К)ридична значущість акта проявляеться в його діі' по відношенню, по перше, до його адресатів, а по друге, вона виражасться через його дію на чинні нормативні акти того самого чи нижчого рівня, вносячи фактично чи прямо відповідні зміни до них. Тлумачні словники подають такі значення слів: «:сила» -— могутність, влада, дісвість, а «чинний» — діяльний, активний. «Діяти» — виявляти, діяльність, чинити, працювати, виконувати сво'і' функціі', застосовуватися. Чинність закону —— це його динамічна характеристика, шо ‚полягас в об’сктивному існуванні закону протягом певного часу, коли він мас юридичну силу‚тобто займас певне місце в ісрархіі' правових актів. За усталеними правилами законодавчоі техніки не може бути набрання чинності окремою структурною одиницею раніше, ніж законом в цілому. Якщо законопроект містить норми щодо правового врегупюваъ-іня окремих механізмів підзаконними актами або ж Кабінет Міністрів Украі'ни для впровадження закону мас здійснити відповідні організаційні чи інші підготовчі заходи, прикінцеві положення проекту повинні поеднувати положення щодо набрання законом чинності та відтермінування строку введення його (чи окремих його частин) в дію. Таким чином, з моменту введения закону в дію його застосування стане можливим у повному обсязі. Закон № 552-1Х офіційно оприлюднений в газеті «Голос Укра'іни» 30 квітня 2020 року. Прикінцевими положення Закону № 552—1Х передбачено, шо він набирас чинності з 1 липня 2021 року, крім пункту ?. цього розділу, який набирае чинності з дня ОПУбЛіКУВЭіННЯ цього Закону… Пункт 2 Прикінцевих положень Закону № 552-1Х зобов’язус Кабінет Міністрів Укра'іни у и.тестимісячний строк з дня опублікування цього Закону, вчинити низку дій та прийняти відповідні акти, а саме:розробити та затвердити порядок здійснення фінансовоі' підтримки громадян і юридичних осіб (у тому числі фермерських господарств) для придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення; розробити та подати Верховній Раді Украі'ни проект Закону Украі'ни про внесення змін до Бюджетного кодексу Украіни щодо створення у складі снеціальних фондів державного та місцевих бюджетів Фонду розвитку сільських територій, кошти з якого спрямовуються на ВИДатки розвитку: інфраструктури, енергозбереження, освіти та медицини у сільській місцевості та реалізацію державних програм розвитку малих і середніх сільськогоснодарських товаровиробників; привести своі' нормативно— правові акти у відповідність із Законом № 552—1Х; забезпечиги перегляд і приведения відповідними ненгральними органами виконавчоі' влади і'х нормативно—правових актів у відповідність із цим Законом. Відтак Кабінет Міністрів Украі'ни з дня офіційного опублікування та До 30 жовтня 2020 року, 3 у рахуванням та на розвиток положень Закону № 552-1Х, зобов’язаний прийняти відповідні акти, розробити та подати Верховній Раді Украіни проект Закону Укра'іни про внесення змін до Бюджетного кодексу Украіни щодо створення у складі спеціальних фондів ;.іержавного та місцевих 32 біоджетів Фонду розвитку сільських територій, кошти з якого спрямовуються “на видатки розвитку: інфраструктури, енергозбереження, освіти та медицини у СШЬСЬКШ мтсневості та реалізацно державних програм розвитку малих і середніх сільськогосподарських товаровиробників, а також забезпечити переглял і приведения центральними органами виконавчоі' влади і'х нормативно-правових актів відповідно до Закону № 552--1Х. За змістом частини першоі' статті 117 Конституціі' Украі'ни постанови і розпоряджені—ія Кабінету Міністрів Украі'ни е обов’язковими до виконання. Таким чином, Закон № 552—1Х з моменту опублікування отримав торидичну силу, став юридично значушим для суб’ектів правозастосування, почав спричинювати вплив на чинні нормативні акти нижчого рівня, які Кабінет Міністрів Украі'ни та інші центральні органи виконавчоі' влади зобов’язані нереглянути та привести у відповідність із Законом № 552—1Х, став основою для прийняття підзаконних актів на розвиток його положень. Зобов’язавши Кабінет Міністрів Укра'іни та інші центральні органи виконавчоі' влади під час підготовки та перегляду власних нормативних актів застосовувати положення Закону № 552-1Х, законодавець фактично лише відтермінував введення в дію окремих його положень. Водночас формулювання, застосоване у розділі 1 «Прикінцеві положення» Закону № 552—1Х, свідчить про порушення Верховною Радою Укра'іни вимог законодавчоі' техніки, оскільки відбулося маніпулювання поняттями «чинність закону» та «введення в дііо закону». 3 огляду на зазначене Закон № 552—1Х по суті е чинним з моменту його опублікування, оскільки він саме з цього часу вже породжуе відповідні правові наслідки, а отже, може бути предметом конституційного контролю. Враховуіочи те, що Конституція Укра'іни: мае найвишу юридичну силу, а закони та інші норматишто—правові акти повинні і'й відповідати, зважаючи на необхідність утверджеінія конституційного правопорЯДку та забезпечення балансу влади в державі, на підставі статей 8, 147, 150, 152 Конституніі' Украі'ни, керуючись статтямн 7, 8, 50, 51, 52, 64, 70, 75 Закону Укра'іни «Про Конституційний Суд Украі'ни», ПРОСИМО: 1. Відкрити конституційне провадження за конституційним поданням 48 народних депутатів Украі'ни щодо відповідності Конституціі' Украіни (_конститунійності) Закону Укра'іни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Укра'іни шодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» та окремих положень ЗСМСЛЬНОГО кодексу Украіни. 2. Визнати таким, шо не відповідае преамбулі, статтям 1, 2, 3, частинам другій … четвертій статті 5, частині другій статті 6, частинам першій, другій статті 8, частинам першій, третій статті 13, частині першій статті 14, статті 16, і-іастині першій статті 17, частині другій статті 19, статтям 21. 22, частинаи першій, ‚і'іругій статті 24, частині сьомій статті 41, статтям 66, 69, частині н’Я'гі 33 статті 83, частинам другій, третій статті 84, частинам другій, третій статті 88, статті 91, частині першій статті 93 Конституціі' Укра'іни, Закон Укра'іни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украі'ни щодо умов обігу земель сільськогосп0дарського призначення». 3. Визнати такими, що не відповідають статті 1, частинам першій, третій статті 2, частинам першій, другій статті 8, частині першій статті 13, частині першій статті 14 Конституці'і' Украіни, положення абзаців шестого—восьмого частини першоі', частини другоі' статті 130, підпункту «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Укра'іни в редакці'і' Закону Украі'ни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Укра'іни щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення». 4. Визнати таким, що не відповідае частинам другій, третій статті 5, частинам першій, другій статті 8, статті 69 Конституцііі Укра'іни, положення абзану дев’ятого частини першоі' статті 130 Земельного кодексу Украі'ни в редакціі' Закону Украі'ни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украі'ни щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення». 5. Визнати таким, що не відповідае частині другій статті 6, частинам першій, другій статті 8, частині другій статті 19, пунктам 7, 14 частини першо'і' статті 92 Конституціі' Украі'ни, положення частини четверто'і' статті 130 Земельного кодексу Украі'ни в редакціі' Закону Укра'іни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Укра'іни щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення». 6. Визнати такими, що не відповідають частинам першій, другій статті 8, частині четвертій статті 13 Конституціі' Украіни, положення абзацу шостого частини першоі' статті 130, частини першоі' статті 145, підпункту «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Украі'ни в редакціі' Закону Украі'ни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Укра'іни щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», а пункту 6 розділу Х Земельного кодексу Украіни, крім наведених положень Основного Закону Украі'ни, також частинам першій, другій статті 24 Конституціі' Укра'іни. 7. Визнати такими, що не відповідають частинам першій, другій статті 8 Конституціі' Укра'іни, положення частини шостоі' статті 130, підпункту «а» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Укра'іни в редакціі' Закону Украіни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів `Украі'ни щодо умов обігу земель сільськотосподарського призначення». 8. Залучити до участі у цьому конституційному провадженні за дорученням народних депутатів Украі'ни уповноважених представників суб’скта права на кот-тститунійне подання народних депутатів Украі'ни Тимошенко Юлію Володимирівну, Власенка Сергія Володимировича. 9. Залучити до участі у розгляді справи свідкін народних депутатів Украіни Кириленка 1.1`., Цимбаліока М.М., Пузійчука А.В., 1вченка В.С., Наливайченка В.О. 10. У зв`язку із значним суспільним резонансом норупіеного у конститушйному поданні питання просиио відповідно до статей 64, 75 Закону 34 Укра'іни «Про Конституційний Суд Украі'ни» визнати конституційне нровадження за вказаним конституційним ноданням невідкладним та розі'лядати справу у порядку усного провадження. ПЕРЕЛ1К ДОКУМЕНТіВ ТА МАТЕР!АЛ[В‚ ЩО ДОДАЕОТЬСЯ: 1)додаток до конституційного подання щодо відповідності Консгтитуці'і' Украі'ни (констнгуційності) Закону Укра'іни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украі'ни щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» та окремих положень Земельного кодексу Укра'і'ни з підписами 48 народних депутатів Украі'ни на 3 арк.; 2) витяг з Конституці'і Украі'ни від 28 червня 1996 року № 254к/915—ВР на 16 арк.; З) витяг із Закону Укра'іни «Про Конституційний Суд Украі'ни» від 13 липня 2017 року № 2136—\/111 на 4 арк.; 4) Декларація про державний суверенітет Украі'ни від 16 липня 1990 року на 5 арк.; 5)Закон Украіни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Укра'і'ни щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31 березня 2020 року № 552-1Х на 7 арк.; 6) витяг із Земельного кодексу Укра'іни на 7 арк.; 7) витяг із Цивільного кодексу Укра'і'ни на 1 арк.; 8) витяг із Регламенту Верховноі' Ради Украіни; затвердженого Законом Украіни «1`1ро Регламент Верховноі' Ради Укра'і'ни» від 10 лютого 2010 року № 1861—\/1 на 5 арк.; 9) Розпоряшкення Голови Верховноі' Ради Украі'ни «Про скликання позачергового пленарного засідання Верховно'і Ради Украі'ни дев’ятого скликання» від 30 березня 2020 року № 175 на 1 арк.; 10) Висновок Конституційного Суду Украі'ни від 13 листопада 2019 року № 5—в/2019 у справі № 2—250/23019(5582/19) на (› арк.; 11) Рішення Конституційного Суду Украі'ни від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 справі № 1-1/2018 на 7 арк.; 12) Рішення Конституційного Суду Ук'раі'ни від 9 жовтня 2007 року № 7-рп/2007 в справі № 1—25/2007 на 5 арк.; 13) Рішення Конституційного Суду Украі'ни від 17 жовтня 2002 року № 17-рн/"2002 у справі № 1-6/2002 на 8 арк.; 1—1) Рішення Конституційного Суду Украі'ни від 19 травня 2004 року .1 @ 11-рп/2004 в справі № 1-21/2004 на 7 арк.; 15) Рішення Конституційного Суду Украі'ни від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 у справі № 1-1/2002 на 7 арк.; 16) Рішення Конституційного Суду Украі'ни від 1 квітня 2008 року № `—1—рн‚/2008 у справі № 1—8/2008 на 13 арк.; ‚_ ‚_ 35 17) Рішення Конституційного Суду Украі'ни від 26 квітня 2018 року № 4—р/2018 у справі № 1-1/2018(2556/14) на 9 арк.; 18) Рішення Конституційного Суду Украіни від 27 травня 2009 року №9 12—рп/2009 у справі № 1--1 1/2009 на 11 арк.; 19) Рішення Конституційного Суду "Укра'іни від 5 жовтня 2005 року №9 6—рп/2005 в справі № 1—5/2005 на 7 арк.; 20) Рішення Конституційного Суду `Укра'і'ни від 33 жовтня 1997 року № 4-зп в справі № 18/183—97 на 4 арк.; 21)Рішення Конституційного Суду Украі'ни від 24 червня 1999 року ‚№ б-рп/99 в справі № 1-31/99 на 7 арк.; 22)Рішення Конституційного Суду Украі'ни від 16 квітня 2008 року №9 6-рп/2008 в справі № 1—2/2008 на 8 арк.; 23) Рішення Конституційного Суду Тт/кра'іни від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1—33/2004 на 14 арк.; 24) Рішення Конетитуційного Суду Украіни від 23 грудня 1997 року № 7-3п у справі № 01 /34-97 на 13 арк.; 25)Рішення Конституційного Суду Укра'іни від 30 травня 2001 року №9 7-рп/2001 в справі № 1-—22/2001 на 7 арк.; 26) Рішення Конституційного Суду Укра'іни від 8 червня 2016 року № 3—рп/2016 в справі № 1-2/2016 на 5 арк.; 27) Рішення Конституційного Суду Укра'і'ни від 13 червня 2019 року № 5—р/2019 у справі № 1—17/2018(5133/16)на 10 арк.; 28) Рішення Конституційного Суду Украі'нн від 22 вересня 2005 року №9 5—рп/2005 в справі № 1—17/2005 на 13 арк.; 29) Рішення Конституційного Суду Украі'ни від 29 червня 2010 року № 17—рп/2010 в справі № 1-25/2010 на 7 арк.; 30) Рішення Конституційного Суду Укра'іни від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 в справі № 1—28/201 1 на 19 арк.; 31)Р1ШСН11Я 1<онституційного Суду Укра'іни від 30 вересня 2010 року № 20—рп/2010 в еправі № 1—45/2010 на 10 арк.; 32) Рішення Конституційного Суду Украі'ни від 22 грудня 2010 року № 23-рп/201 0 в справі № 1—34/2010 на 6 арк.; 33) Рішення Конституційного Суду Укра'і'ни від 6 жовтня 2010 року № 21—рп/2010 у справі № 1-27/2010 на 14 арк.; 34) витяги із е'генограми позачергового пленарного засідання Верховноі' Ради Украі'ни від 30 березня 2020 року на 21 арк.; 35) пояснення НдРОДНИХ депутатів Украі'ни на 10 арк.; 36) роздруківки поіменного голосування щодо окремих поправок До законопроекту № 2178-10 3 вебсайту Верховно'і Ради Укра'іни на 18 арк.; 37)лист 171ар51аментського телеканалу «РАДА» від 9 квітня 2020 року № 23—27/4 на 1 арк.; 36 38)Ц НСЪ` [ОВ «1…}юрмьніініс агснтсгно «112 “\,/краі'і‘на» від & квітня 2021) року № ОЪ08042020 на дж.; 39)ВіЦСО'ЕЗЦНИСН нозачсргового пленарного засідання Верховно'і )ади Укра'інн вы 30 березня 3030 року … стоп—калри на 2 флеш-носіях: #()кшня внжвідъчсння народного ‚'іепутхаш Ту’ъх'раіни Тимс'нненко Ю.Н. н…і [ арк.: 41) коп… ношзіцчсння народного Депутат Укра-{(ни Власенка С.Н. на \ арк.; 42) 111301151 «Голос Укры'іни» №№ 74-75 (733%…7334) від 30 квітня 2020 рок:» \ нрнм. 37 "я 6. ‚:'1(`)‚‚{1„‹4 ток ДО констиппадают пом-1 шт щодо відпооіоішсті Конституцй' Украі'ни ( констптуційності) Закону Украі'ни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украі'ни щодо умов обігу ‚шипит сільськогост‚›оарського пра‘иначиння» та окремих по.'1о.же'нь Зелшцптосо кодексу Украйна „№ 4 Принцип: ім я, по (ъаіъкові ‘ Номер Підпнс & 4 . 11/11 4__ __ _ _ _ _ \ носшдічшпш " ‚ » ’ °; ‚ /‘1 __ `//’/// * {Т. ‹ и "_ ‚[[, ‚? / » 1/2, ‚‘ 4 —— _ .. ..-. и”- . „_.{1/ТС/32—1 ‘ // 1/ , И ( " „Ё. ‘ ` . , ‚ . %? г.‘.`/\ы\_п\-\…\_с‹…1 \.‹4м_'\ … „4 {ты. {\\ \3{… _.\ {../:\ {:\}111.541- ._ . .`,Ё' ] ‚_ , \ 4 /Ю /7,с(_/—{, (і,/Ё ‚1{(‹Ё-С‚1ЬС!‹';‚‹.‘С` .С/(с’ Ё!(.7. : {В {, „,.4... .. ..-, , „„ ..- .... ‚ „ , „,_,___, __, ‚…,. . .. .... -` „ „,Т „ , С`› "А . „-’ ‚ (' {7 4 ‚%5С {' ‚ (Ё /1‚]‹‚!'‚(‚`,(„//1(,( [і'с’/С(_‘{/4%ц`6„д_ 771.77] 4 . .. . /’ ) („7 \{ 4 ‚ " .. . б\с»‹2‹…с._?м--‹ « ‹.» 753; 211/63… ! …"? / 2 ' { __ /'/ ') 7 ‹ 1/4 ( / 7” к 4’ ‚, _ / А’! @ ' 1441 ; . . "_», '. ..-. : ` - \ ( \. _ , … . „ \ .) _ ‚ . . 4 47.13“ ([[—„(. С 4,4 1,14%, 1.3.14 4 „17: \ \» 7( ( (" " " ; , " . _. ..._._-__ „…_, , „_ ,-.._ .. ,. ,- …. __ .. .. _ __ . 444 '/ ‘ \} (,Ё/<ь‹Чь\ГГ“"Г 4 ‘ 4 _1/-( /‘ ©“ СЧ `‚‹ ‘: „', [\ ‚, _\ [\ ? /\ `! ( `^ ›‹ . ‚// {" і 3 . 4 -. [ , / ‚С ‚ 4, 7/4 [7/35 ("П" [41:17 И }Ь1‹\>6Ъ‹г(_‘ ‚4` ›- ^ ч- .‘ ‚., „.... . - _ ,... , 7 . . — _ __ ..-__› _ - ‚__ › ...%. _ '» 4 _\ ‚({// ‚К‘/д \ ' г\“) / . ‘ ’” {“" ’ “ .. . _ _/… ] _ _ 3:27 / 4—4 , ‚ ` ’/ \ ' ‘/ 7/ „& (‚{(4 ( `)і ` “ { ';„Аа {„ 1$; / {“Я, {] ` :Т‘к/ /\‹{{/{г.‹:› 7367 { … __ 4 „7... . „(.…- 7 , . . / ` / ( (‚ / ‚‚_/'г/С ’ . і ‚. ‚ , ..---. _ . .` ‘ ; ‚ _ ' ' ‚ ! ‹ ' 1. . ‘ . ` \ ‹ К_ * ’ ( " ' Г \ ‘ . 4 7 «- ›-—/——+—_+ ‚— - ., і/у/а/М'мщфд ‚022% /‘/Д7? хде/<%; ‚д 1) "] Продооження додотку до коне/питуш'ілюго подиння щодо отпооідності [\онетитуцй' Укроіни ( конспиипуці нноеті) Закону Украіни «Про внесення мн'н до деякгц :шконоджчих октіо У крог'ни щодо умов обіду земецш еільеькогоеподирського приз.-ночения» то окремих положень Земельного кодексу Укриі'нн Нрішмшс` ім’я, по батько… ("?)/1 ! Ні)? `. ] ] /ё „\", ," : /, ‚« „ )_>‚ .. ", :; ‘/ \ лк „‹. ‚…… #1… / ‹" *. ‘_/ : „и _ „]./С 1 ‹ к… и)...“ __ _ *…] / . "` . 1164246130 „С// . _ / _ . "‚‚л : 4 ‚г.?/‚% .‘,“ "355153… ; ’…. …. 'ы" ч , ‘ ".У, _- _ ‹ .’ 5-3 1,2 ‘.`) __ … 1' …. ‚;.… … . п 1 /' , ‚ о 2 * [.а/' )С/ 6 С / ‚ ' . , \_ д _ ’ ‘ : ]! Га,/гл; ст.с '! - ‘ \ ‚ , › ‚,и ,-—\‚/ „ддт ‚. ) /і ;" ‚')/21,” )‚л 4/‘.‚../‚1/'//_…Л Номер посвідчснпн 5151 __ _ _ …..___._… __..____ . __ .. _ .______ Г… .: / \ _ ' "г/ /4' мы с «: /‹т.‘‹:‹><‘ ‚% Підпис Пртпщж'шш'я ‹)одатку ‹)и констит_щійн‹›го надання щодо відттіднисті Кунстит_щй' У краіны ( консти/пуційності) Закону У краін и «Пра ‹тесштя змін (›‹) деяких законодавчих актів Укрт'ни итдоумов 06121)" тишь с'ільськотсп(›‹)арськиви призничшння» ти (третіх по.-'.тж'емь Земель/имо т.н)ексу Укра'інн „№ Прпвпще, ім`я, …) ›па'гькош Номер Пщпнс * „… ` ' ппсвпчснпн … „ ‚‚ А _ … …… _‚_ ‚_‚„___„__ ‹ И 34 ^ _ . ` ‘ \7- ,! іі, ‚\\, › и\кЁ ‘(14 (‚4 : ' 21 {„ [ „„ __‚_____ . ..-, _ Т„ _ ‚ „ _ ___; . .. . . __, _ .. ___ ' 35 \ ! .“)… №” % 3 „ 753… №13) и ” ___ "_2’…55 (‚1' А" \ ’ “И… __7 39 ,; ) /` ‚ … ‘ ‹ Щ { 40 » э ‚(353 ` 4! \ а ' ` "`;/') ‚……‚___ 7 {, \ … … /` \" \ \ \ '!“ = 1 , п - ‘ ‘ [ 44 ‚ ‚ „ * ' /‚'\( __ ‚7 ‚, , 71 (. ‚и ’ " — . ‚ „‹ и» ‹- „ › д ‘ \ ; 43 ‚‚ . \ "7 . і \ ) __ ., \ ` ГЁ…&ЁЧ ] к ’! \ $ 46 __ \ № \ \ _, . ‚ `^ ? “.`“? 3.35.23? 1 3 › К' О ‘ ;? " ; _ . . __ ] Х . - ‚: › ' ! ] ‚)!/"*, '‹—‘( “"',“ “.' '(и ‚"а ииджд "';..5 А? : Ц ( ' " ' '/ „4 к"; _ д ? ”: " ‚( д , _ ”д,“ {#51/ ' {"‘ 'в]-- 7 ‚ . ‚_ __ъ_і__‚__:_…_ .. _ _ .. . ___._. ... ` . _ …… …и) {№20 ”(7 /415д04 дЛЯ/Л @@@/№67; імых делфи/ушли/ %‚ас киш! МЖ %.;ИЁШ/ %да арх/ГЫ М} %%;‚д/ %щёлгу ЗиЛ/жи %% <%@/залам %ЁЬИЩ/Л/ШЪЁ’. /72_’ д; ‚,…/ХЬЁЛ/й.