@ [МЕНЕМ УКРАЁНИ Р 1 Ш Е Н Н Я конститушйного СУДУ УКРА'ШИ у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів Украіни щодо відповідності Конституці'і Украіни (конституційності) окремих положень Закону Украіни „Про запобігання корупціі'“, Кримінального кодексу Украіни м. К и '1' в Справа № 1—24/2020(393/20) 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 Велика палата Конституційного Суду Украіни у складі суддів: Тупицького Олександра Миколайовича — головуючого, Головатого Сергія Петровича, Г средовенка Віктора Валентиновича, Завгородньоі' ірини Миколаівни, Касмініна Олександра Володимировича, Колісника Віктора Павловича, Кривенка Віктора Васильовича, Лемака Василя Васильовича, Литвинова Олексанцра Миколайовича, Мойсика Володимира Романовича, Первомайського Олега Олексійовича, Саса Сергія Володимировича, Сліденка ігоря Дмитровича — доповідача, Філюка Петра Тодосьовича, Юровсько'і Галини Валентинівни, розглянула на пленарному засіданні оправу за конституційним поданням 47 народних депутатів Украіни щодо відповідності Конституціі' Украіни (конституційності) окремих положень Закону Украіни „Про запобігання корупціі'“ від 14 жовтня 2014 року № 17004711 (Відомості Верховно'і Ради Украіни, 2014 р., № 49, ст. 2056) зі змінами, Кримінального кодексу Украіни. б:\2020\$цёЩ\Кі$Ьсп\28.Цос 2 Заслухавши суддю-доповідача Сліденка 1.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд Украіни у с т а н о в и в: 1. Суб’ект права на конституційне подання — 47 народних депутатів Укра'і'ни — звернувся до Конституційного Суду Украіни з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституціі' Укра'і'ни (е неконституційними), окремі положення Закону Украіни „Про запобігання корупціі'“ від 14 жовтня 2014 року № 1700—\/П зі змінами (далі — Закон № 1700), Кримінального кодексу Украіни (далі —— КК Украіни). Народні депутати Украіни просять визнати такими, що не відповідають Конституціі' Украіни (е неконституційними), положення пункту 8 частини першоі' статті 11, пунктів 2, 101 частини першоі' статті 12, абзаців другого, третього частини першоі' статті 47, частин першоі', третьоі' статті 50, статті 51, частини другоі' статті 52 Закону № 1700, статті 3661 КК Украіни. Автори клопотання вважають, що оспорювані положення Закону № 1700, стаття 3661 КК Украіни не відповідають частині другій статті 3, частині другій статті 6, частинам першій, другій статті 8, частині другій статті 19, статті 21, частинам першій, Другій статті 24, частинам першій, другій статті 32, частині другій статті 61, частині першій статті 62, частині першій статті 64, частині першій статті 68 Конституціі' Украіни. 2. Конституційний Суд Украіни, вирішуючи порушені в конституційному поданні питання, виходить із такого. Згідно 3 Конституціею Украі'НИ органи законодавчоі', виконавчоі' та судовоі' влади здійснюють сво'і' повноваження у встановлених Конституціею межах і відповідно до законів Украіни (частина друга статті 6); в Украіні визнаеться і діе принцип верховенства права; Конституція Украіни мае найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституціі' Украіни і повинні відповідати '1'й (частини перша, друга статті 8); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституціею і 6 \2020\Бпаг.іі\№51 сп\28.сіос 3 законами Украі'ни; вплив на суддю у будь—який спосіб забороняеться (частини перша, Друга статті 126); незалежність і недоторканність судді Конституційного Суду Украіни гарантуються Конституціею і законами Украіни; вплив на суддю Конституційного Суду Украіни у будь-який спосіб забороняеться (частини перша, друга статті 149). 3. Відповідно до частини першоі' статті 6 Конституціі' Украіни державна влада в Украі'Ні здійснюеться на засадах °1"1° поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Конституційна система поділу державноі' влади означае, що кожній із гілок влади притаманна своя система (структура) суб’ектів, інститутів, засобів, форм та методів правління (здійснення влади), заснована виключно на ідеях свободи, верховенства права, гарантування і дотримання прав і свобод людини і громадянина та обмеження свавільного правління. Фундаментальним принципом конституціоналізму і гарантіею надежного управління & поділ державноі' влади на самостійні гілки влади з власною компетенціею, визначеною конституціею і законами, прийнятими на 11° основі. Основоположним та невід’емним елементом такоі' системи @ незалежні органи судовоі' влади і конституційного контролю, визначальні функціі' яких полягають як у захисті прав і свобод людини і громадянина, інтересів юридичних осіб, так і в гарантуванні системи поділу державноі' влади загалом. Метою функціонального поділу державноі' влади на заКОНОДавчу, виконавчу та судову (стаття 6 Конституціі' Украіни) @ розмежування повноважень між різними органами державноі' влади та недопущения привласнення повноти державноі' влади одніею з гілок влади, що означае самостійне виконання кожним із них своі'х функцій та здійснення повноважень відповідно до Конституціі' та законів Украіни (абзац перший пункту 2 мотивувальноі' частини Рішення Конституційного Суду Украіни від 24 червня 1999 року № 6—рп/99; абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальноі' частини Рішення Конституційного Суду Украіни від 8 липня 2016 року № 5-рп/2016). 6:\2020\8иаёі\ді$ \сп\28.аос 4 Здійснення державноі' влади відповідно до вказаних конституційних приписів, зокрема на засадах '1'1' поділу на законодавчу, виконавчу та судову, завдяки визначеній Основним Законом Украіни системі стримувань і противаг забезпечуе стабільність конституційного ладу, запобігае узурпаціі' державноі' влади та узурпаціі' виключного права народу визначати і змінювати конституційний лад в Украі'Ні (абзац шостий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальноі' частини Рішення Конституційного Суду Украіни від 13 червня 2019 року № 5—р/2019). Саме органи судовоі' влади і конституційного контролю виконують, зокрема, основні функціі' належного правового стримування законодавчоі' і виконавчо'і влади, а також контролю за діяльністю цих гілок влади з метою недопущения виходу за межі повноважень. Діяльність органів судовоі' влади полягае в контролі за дотриманням законності, а конституційного контролю — в конституційності діяльності органів законодавчоі' та виконавчоі' влади. Органи судовоі' влади і конституційного контролю @ противагою законодавчій та виконавчій владі, оскільки можуть переглядати акти цих гілок державноі' влади щодо законності або конституційності. Конституційний Суд Украіни акцентуе на тому, що винятковість органів судовоі' влади та особливо конституційного контролю, серед іншого, полягае в особливому порядку формування суддівського корпусу, в тому числі внутрішніх виключно суддівських органів в аспекті притягнення суддів до відповідальності. 4. Конституційний Суд Украіни виходить із того, що судова влада, зважаючи на сутність '1'1' функцій, & найменш небезпечною для демократичного врядування та інших гілок державноі' влади, а також для природних прав людини, визначених Конституціею Украіни, оскільки мае найменше можливостей для '1'х порушення або негативного впливу на них. Адже законодавча влада встановлюе правила, виконавча влада застосовуе примус, а судова влада не мае ні того, ні іншого. Судова влада не мае ні військово'і, ні фінансово'і сили, ні безпосередніх важелів впливу на інші гілки державноі' О:\2020\$п&аі\ні5і1сп\28.‹іос 5 влади, тому вона е найбільш вразливою до посягань інших гілок державноі' влади. З огляду на не одним з основних завдань Конституційного Суду Украіни е забезпечення належноі' реалізаціі' принципу поділу державноі' влади, системи балансу влад з метою недопущення непропорційного підсилення або неадекватного впливу одніеі' гілки державно'і влади на іншу. Об’ективне застосування та належне тлумачення без будь-яких переваг можливі лише за умови незалежності Конституційного Суду Украіни і судовоі' влади загалом та відсутності негативного впливу і тиску законодавчоі' та виконавчоі' влади, які керуються не стільки інтересами права, скільки інтересами політики та партійними уподобаннями. 5. В Украіні принцип незалежності суддів і судів закріплено на конституційному рівні (статті 126, 127, 129 Конституціі' Украіни) і законодавчо унормовано (статті 6, 48, 126 Закону Украіни „Про судоустрій і статус суддів“). Незалежність і недоторканність суддів Конституційного Суду Украіни гарантуються Конституціею Украі'НИ (стаття 149) та Законом Украіни „Про Конституційний Суд Украіни“ (статті 2, 24). Ефективне виконання судовою владою '1'1' функцій можливе лише за умови '1'1' незалежності, що е характерною рисою саме судовоі' влади. Суди повинні бути повністю незалежними від органів законодавчоі' та виконавчоі' влади. Незалежність судовоі' влади забезпечуеться відокремленістю П в системі поділу державноі' влади, неможливістю інших гілок державноі' влади впливати на рішення судів, а також гарантіями незалежності суддів. Те саме стосуеться і притягнення суддів до відповідальності, поряцок якого тісно пов’язаний із гарантуванням незалежності суддів. Адже призначення судовоі' влади полягае передусім у захисті прав і свобод людини і громадянина й безпосередньо пов’язане з конституційним правом на судовий захист. Судді здійснюють правосуддя шляхом реалізаціі' судовоі' влади в межах повноважень, якими вони наділені відповідно до Основного Закону Украіни та закону про судоустрій і статус суддів. Судді системи судоустрою і судді Конституційного Суду Украіни виконують своі' обов’язки на професійній основі, мають однаковий юридичний статус, основу якого становлять спільні О:\2020\$щ!с1і\Кі$Ь=п\28.‹іос 6 елементи, незалежно від місця суду в системі судоустрою чи від адміністративноі' посади, яку суддя обіймае в суді. Однаковість юридичного статусу усіх суддів обумовлена, зокрема, наявністю единого порядку набуття статусу судді, сукупністю прав та обов’язків судді, едністю юридичних гарантій, які надають суддям можливість бути неупередженими, об’ективними, безсторонніми та незалежними. 13 набуттям статусу судді пов’язане й набуття передбачених Конституціею та законами Украіни гарантій незалежності, на чому неоцноразово наголошував Конституційний Суд Украіни у своі'х рішеннях. Конституційний Суд Украіни зазначав, що зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізаціі' права на судовий захист; не допускаеться зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів (трете речення абзацу п’ятого підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальноі' частини; абзац дРУГИй підпункту 1.3 пункту 1 резолютивно'і частини Рішення від 1 грудня 2004 року № 19—рп/2004). Конституційний Суд Украіни стверджував, що положення частини другоі' статті 126 Конституціі' Украіни „вплив на суддів у будь-який спосіб забороняеться“ треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв’язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь—яких дій незалежно від форми '1'х прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, '1'х посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити 'іх до винесення неправосудного рішення тощо (пункт 2 резолютивноі' частини Рішення від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004). Положення Конституціі' Украіни стосовно незалежності суддів, яка е невід’емним елементом статусу суддів та '1'х професійноі' діяльності, пов’язані з принципом поділу державно'і влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судовоі' гілки влади (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 6'\2020\5щ111і\ні5і1сп\28_‹іос 7 мотивувальноі' частини Рішення Конституційного Суду Украіни від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний принцип незалежності суддів забезпечуе важливу роль судовоі' гілки влади в механізмі захисту прав і свобод громадян та в запорукою реалізаціі' права на судовий захист, передбаченого статтею 55 Основного Закону Украіни; будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права громадян на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізаціі' цього конституційного права, & отже, суперечить статті 55 Конституціі' Украіни (абзац другий пункту 3 мотивувальноі' частини Рішення Конституційного Суду Украіни від 3 червня 2013 року № 3-рп/2О13). Конституція Украіни визначае засадничі підходи до забезпечення незалежності і недоторканності суддів, а отже, ставить і'х на найвищий щабель захисту — конституційний рівень; законами Украіни може бути розширений обсяг гарантій незалежності і недоторканності суддів, який мае бути достатнім для здійснення ними своеі' діяльності неупереджено, об’ективно, безсторонньо та незалежно; закріплення на конституційному рівні положення, відповідно до якого правосуддя в Украіні здійснюють виключно суди, та положення щодо незалежності суддів створюе найважливішу гарантію додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина; таке закріплення спрямоване на створення ефективного механізму виконання покладених на судову владу завдань, які полягають, насамперед, у захисті прав і СВОбОД людини і громадянина, забезпеченні верховенства права та конституційного ладу в державі; отже, захищеність суддів на рівні Конституціі' Украіни @ найважливішою гарантіею незалежності судовоі' влади, неупередженого, об’ективного, безстороннього та незалежного виконання суддями своі'х обов’язків щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, забезпечення верховенства права та конституційного ладу в державі (абзаци третій, четвертий, шостий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальноі' частини Рішення Конституційного Суду Украі'ни від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018). 6'\2020\$п‹Ші\Кі5Ъсп\28‚йос 8 Конституційний Суд Украіни наголошуе, що будь-який тиск представників законоцавчоі' та виконавчоі' влади на судову владу неможливий, у тому числі під час розгляду справ, також не допускаеться втручання в 11° діяльність з метою прийняття тих чи інших рішень. Незалежність судовоі' влади е одним із головних принципів '1'1' ефективноі' діяльності, тобто будь-який вплив законодавчоі' та виконавчоі' влади виключаеться повністю. Таким чином, незалежність суддів е невід’емною складовою і'хнього статусу, а конституційний принцип незалежності суддів забезпечуе важливу роль судовоі' гілки влади в механізмі захисту прав і свобод громадян та в запорукою реалізаціі' права на судовий захист. Незалежність суддів е основною передумовою функціонування самостійно'і й авторитетно? судовоі' влади, здатноі' забезпечити об’ективне та безсторонне правосуддя, ефективно захистити права і свободи людини і громадянина. Принцип незалежності суддів означае процесуальну діяльність під час здійснення правосуддя в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів. Гарантіі' незалежності суддів — це передбачені належні засоби мінімізаціі' та усунення негативних впливів на суддів під час відправлення ними правосуддя, спрямовані на ухвалення законного й Обгрунтованого рішення. Самостійність і незалежність органів судово'і влади та конституційного контролю означае, що вони виконують своі' функціі' без жодного втручання у свою діяльність, не залежать від органів законодавчо'і та виконавчоі' влади, тому будь—який 'іхній вплив на судову владу повинен припинятися на етапі призначення суддів. Конституційний Суд Украіни зазначае, що виконання покладених на органи судовоі' влади та конституційного контролю функцій щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, здійснення контролю за конституційністю діяльності органів державноі' влади, гарантування системи поділу державноі' влади неможливі в разі будь-яких форм тиску на суддів системи судоустрою та суддів Конституційного Суду Украіни. Таким чином, інституційна незалежність судовоі' влади & передумовою незалежності і безсторонності кожного окремого судді, тоді як незалежність, С:\2020\$щіс1і\Кі5Ьсп\28Аос 9 безсторонність кожного з НИХ е умовою забезпечення інституційноі' незалежності судовоі' влади. 6. Конституційний Суд Украі'НИ бере до уваги той факт, що головним напрямом забезпечення незалежності судовоі' влади е створення спеціальних інституцій, метою діяльності яких @ виведення органів правосуддя 3 поля адміністративного контролю та фактичного управління органів виконавчоі' та законодавчоі' влади. Незалежність судовоі' влади, безсумнівно, @ суттевою частиною принципу верховенства права та покликана забезпечувати кожній людині право на справедливий суд, а отже, це не в привілеем для суддів, а @ гарантіею поваги до прав та основних свобод людини, що забезпечуе довіру до системи правосуддя (абзац сьомий преамбули Рекомендаціі' Комітету Міністрів Ради Свропи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки від 17 листопада 2010 року № СМ/Кес (2010) 12 (далі — Рекомендація). У свою чергу, незалежність судовоі' влади забезпечуе незалежність кожного окремого судді, що е фундаментальним аспектом верховенства права (пункт 4 додатка до Рекомендаціі'). Зовнішня незалежність суддів не @ прерогативою чи привілеем, що надаеться для власних інтересів суддів, а в інтересах верховенства права та осіб, які прагнуть та очікують неупередженого правосуддя; незалежність суддів слід розглядати як гарантію свободи, поваги прав людини та неупередженого застосування закону; безсторонність та незалежність суддів е важливими для гарантування рівності сторін перед судами (пункт 11 додатка до Рекоменцаціі'). Судова влада @ незалежною від виконавчоі' та законодавчоі' гіпок влади (пункт 2.04 Монреальськоі' універсально'і деклараціі' про незалежність правосуддя (Перша світова конференція з незалежності правосуддя, Монреаль, 1983 рік), і'1' незалежність мае гарантуватися державою, а всі державні інституціі' зобов’язані поважати незалежність судовоі' влади (пункт 1 Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/ 146 Генерально'і Асамблеі' Організаціі' Об’еднаних Націй від 29 листопада та від 13 грудня 1985 року) та не допускати будь—яких обмежень, неналежних 6'\2020\5иёаі\Кі5Ьсп\28.аас 10 впливів, стимулів, тисків, загроз чи втручання, прямих чи опосередкованих, з будь-яких сторін чи з будь-якоі' причини (пункт 2.02 Монреальсько'і' універсально'і деклараціі' про незалежність правосуддя; пункт 2 Основних принципів незалежності судових органів). Захист та зміцнення судово'і' влади у відносинах з виконавчою та законодавчою владою мають здійснюватися шляхом вжиття заходів для забезпечення того, щоб члени виконавчо'і' та законодавчоі' влади поважали судову гілку влади та утримувались від неналежно'і', необ’ективноі' чи виключно політично вмотивованоі' публічноі' критики окремих суддів та забезпечували, щоб повсякденне адміністрування судів здійснювалося ефективно та обГрунтовано на основі правових норм і без надмірного втручання виконавчоі' влади чи законодавчоі' влади; дисциплінарне або кримінальне розслідування щодо судді мае здійснюватися відповідно до необхідних повних процесуальних гарантій перед незалежним, неполітичним органом влади, а санкціі' повинні застосовуватися пропорційно, а не довільно чи з політичних мотивів або з будь-яких інших причин, не пов’язаних із придатністю судді до здійснення судових повноважень (пункт „С“ та Захід 1.3 додатка до Плану дій Ради Свропи щодо посилення незалежності та неупередженості судово'і' влади від 13 квітня 2016 року № СМ(2016)36 ііпа1). Виконавча та законоцавча влада повинні забезпечити незалежність суддів та не вживати заходів, які можуть загрожувати незалежності суддів (підпункт „Ь“ пункту 2 Принципу 1 Рекомендаціі' Комітету Міністрів Ради Свропи „Незалежність, діевість та роль суддів“ від 13 жовтня 1994 року № К (94) 12). Щодо антикорупційноі' політики та притягнення до відповідальності суддів, то дисциплінарні органи повинні бути незалежними від уряду, а дисциплінарне провадження або провадження щодо віДВОДу суддів повинне визначатися відповідно до усталених процедур, що гарантують права суддів на справедливий, прозорий та незалежний розгляд справи. Антикорупційна реформа в Украі'Ні стала беззаперечною вимогою суспільства. Проте як антикорупційна, так і судова реформи повинні реалізовуватися без порушення принципу незалежності судовоі' влади та з 6:\2020\$на‹1і\31'5 1сп\28.аос 11 дотриманням принципу конституційності. Щоб мати вплив на корупцію, судові реформи повинні вирішувати питання, шо стосуються незалежності судовоі' системи, підзвітності та прозорості. Це включае створення структур для незалежноі' судовоі' влади, здатноі' до самоврядування. У Висновку Консультативноі' ради европейських суддів від 9 листопада 2018 року № 21 (2018) щодо запобігання корупціі' серед суддів зазначаеться, шо корупція серед суддів @ одніею з основних загроз суспільству та функціонуванню демократичноі' держави. Це підривае судову доброчесність, що е основою верховенства права та основною цінністю Ради Свропи. С підстави стверджувати, шо ефективне запобігання корупціі' в судовій системі значною мірою залежить від політичноі' волі у відповідній краіні справді та широ забезпечити інституційні, інфраструктурні та інші організаційні гарантіі' для незалежноі', прозоро'і та неупередженоі' судовоі' влади. Однак боротьба з корупціею не повинна впливати на незалежність судовоі' влади. Крім того, процес перевірки на предмет виявлення корупціі', звільнення та притягнення до відповідальності осіб, які не пройшли перевірки, може використовуватися як інструмент для зловживання та усунення політично „небажаних“ суддів. Сам факт перебування на посаді судді у державі-члені, де судова система скомпрометована на системному рівні, за демократичными стандартами недостатній для встановлення відповідальності з боку окремих суддів. Це стосуеться і гарантій того, шо процес перевірки повинен здійснюватися компетентними, незалежними та неупередженими органами. Категоріі' державних службовців мають різні рівні відповідальності та повноваження, тому необхідно забезпечити різні правила декларування, зокрема виші судові органи мають право вимагати спеціальних актів регулювання цього питання, а деклараціями суддів може опікуватися спеціальний орган судовоі' влади. Корупція стримуеться шляхом структурних реформ, надійних та тривалих антикорупційних законів та узгодженого інституційного механізму '1'х впровадження та забезпечення, що підтримуеться незалежним, справедливим та неупередженим правосуддям. Однак для того, щоб боротьба з корупціею була успішною, необхідні незалежне судочинство та правоохоронні органи, вільні від політичного та лобістського втручання. С"\1020\$иббі\Кі5Ьсп\28.с ос 12 Таким чином, із міжнародних стандартів незалежності судовоі' влади вбачаеться обов’язок усіх державних та інших установ поважати і дотримуватися незалежності судово'і влади, яка самостійно, без стороннього впливу з боку будь—яких органів державно'і влади та посадових осіб здійснювала б усі належні і'й функціі'. 7. Вирішуючи цю справу, Конституційний Суд Украіни враховуе те, що незалежність суддів від інших органів державноі' влади мае вирішальне значення в будь-якій демократіі'. У своі'х рішеннях Свропейський суд 3 прав людини неодноразово наголошував на важливості дотримання принципу ПОДілу державноі' влади та невтручання виконавчо'і та законодавчоі' гілок влади у справи судовоі' гілки влади, що е важливим фактором забезпечення реально'і незалежності судовоі' гілки влади та безпосередньо суддів. Зокрема, увага акцентуеться на важливості незалежності судовоі' влади від виконавчоі' (@ 95 рішення у справі „Рінгейзен проти Австріі'“ (Кіпёеізеп у. Анв’сгіа (Мегі’сз) від 16 липня 1971 року (заява № 2614/65) та на дотриманні принципу поцілу влади (@ 40 рішення у справі „Сасілор-Лормін проти Франціі'“ (8асі1ог-Ьоппіпе5 у. Ргапсе від 9 листопада 2006 року (заява № 65411/01). Крім цього, поняття поділу влади між виконавчою та судовою гілками набувае дедалі більшого значення в практиці цього суду (@ 78 рішення у справі „Стаффорд проти Сполученого Королівства“ (Зтайогсі у. ‘сЬе Ппі’сео Кіпёсіот від 28 березня 2002 року (заява № 46295/99). У контексті тлумачення терміна „встановлений законом“, який вживаеться у статті 6 Конвенціі' про захист прав людини і основоположник свобод 1950 року (далі — Конвенція), зазначаеться, що вплив виконавчоі' влади на судову суперечить принципу, відповідно до якого судоустрій у демократичному суспільстві не повинен залежати від розсуду виконавчоі' влади (@ 34, © 37 рішення у справі „Гуров проти Молдови“ (Сигоу у. Мо1‹10уа від 10 жовтня 2006 року (заява № 36455/02). Вимога пункту 1 статті 6 Конвенціі' про те, що трибунали повинні бути незалежними та неупередженими, безпосередньо пов’язана з концепціею поділу влади. Стаття 6 Конвенціі' нероздільна з поняттям незалежності суддів, а С:\2020\$цааі\Кі5Ьсп\28.аос 13 жорстке та видиме розділення між законодавчою та виконавчою владою, 3 одного боку, та судовою владою держави, з іншого, е необхідним для забезпечення незалежності та неупередженості суддів, а отже, і довіри широкоі' громадськості до судовоі' системи. Компроміс у цій галузі не може не підірвати цю впевненість (пункти 2, 7 Окремоі' думки судді Маргарити Цаци-Ніколовськоі' до рішення у справі „Клейн та інші проти Нідерландів“ (К]еуп апс1 О‘сЬегз у. ТЬе ЫеіЬег1апс15 від 6 травня 2003 року (заяви №№ 39343/98, 39651/98, 43147/98 та 46664/99). Свропейський суд 3 прав людини акцентував, що при визначенні того, чи може орган вважатись „незалежним“, особливо від виконавчоі' влади, слід, зокрема, враховувати спосіб призначення його членів, тривалість '1'х роботи, термін повноважень, наявність гарантій проти зовнішнього тиску та питання, чи показус орган видимість незалежності (@ 34 рішення у справі „Похоска проти Польщі“ (РоЬозКа у. Ро1апс1 від 10 квітня 2012 року (заява № 33530/06), а сам термін „незалежний“ у пункті 1 статті 6 Конвенціі' містить два елементи, а саме незалежність судів від виконавчо'і влади та і'хня незалежність від сторін процесу (@ 74 рішення у справі „Лео Цанд проти Австріі'“ (Ьео 2анс1 у. Аизп'іа від 12 жовтня 1978 року (заява № 7360/76). 8. Конституційний Суд Украіни зазначае, що реалізація принципу незалежності судовоі' гілки влади, а отже, і суддів, полягас насамперед у відособленості '1'1' від інших гілок державноі' влади, а це означае формування самостійноі', автономноі' й самоуправлінськоі' судовоі' системи поза структурами законодавчоі' та виконавчоі' гілок влади. Однак, як показус практика, законодавець може нехтувати основними конституційними принципами поділу державно'і' влади в частині незалежності судовоі' гілки влади, наділяс законами органи та посадових осіб, які не належать до судовоі' влади, значним обсягом повноважень щодо організаціі' та діяльності судів, визначення судоустрою і статусу суддів тощо поза встановленою Конституціею Украіни '1'х компетенціею. Таким чином, створюються передумови для неправомірного впливу на суд, втручання у діяльність органів судовоі' влади, порушення принципів незалежності й самостійності суддів. 6:\2020\$цййі\Кі5Ьсп\28.‹іос 14 Конституційний Суд Украіни наголошуе, що будь-які форми та методи контролю у виді перевірок, моніторингу тощо функціонування та діяльності судів і суддів повинні реалізовуватись лише органами судовоі' влади та виключати створення таких органів у системі як виконавчоі', так і законодавчо'і влади. Отже, Конституційний Суд Украіни вважае, що на законодавчому рівні повинні бути створені такі взаемовідносини, які виключали б невиправданий тиск, вплив чи контроль 3 боку виконавчоі' або законодавчоі' влади на судову владу та запобігали б виникненню нормативного регулювання, яке дасть змогу на законодавчому рівні контролювати органи судовоі' влади, а також суддів при здійсненні ними функцій і повноважень, що призведе до втручання у діяльність судовоі' влади та посягання на '1'1' незалежність, закріплену в Основному Законі Украіни. Таким чином, створюючи відповідні органи, запроваджуючи відповідальність (санкціі'), окремі види контролю, законодавець повинен виходити з принципів незалежності судовоі' влади, невтручання у діяльність судів та суддів. 9. У контексті особливостей оспорюваних норм Закону № 1700 Конституційний Суд Украіни розглядае пункт 8 частини першоі' статті 11 Закону № 1700 як цілісну норму, оскільки виокремлення якого-небудь ПОЛОЖСННЯ неможливе через 38Гр03у СПОТВОРЗННЯ ВОЛі ЗЗКОНОДЗВЦЯ. 10. Пункт 8 частини першоі' статті 11 Закону № 1700 с основою та підставою для інституціоналізаціі' всіх норм Закону № 1700 щодо контрольних повноважень Національного агентства з питань запобігання корупціі' як органу виконавчо'і влади, зокрема пункту 6 частини першоі' статті 11, пунктів 1, 2, 6—10], 12, 121 частини першо'і, частин другоі' — п’ятоі' статті 12, частини другоі' статті 13, частини другоі' статті 131, статті 35, абзаців другого, третього частини першоі' статті 47, статей 48—51, частин другоі', третьоі' статті 52, статті 65 Закону № 1700, а саме: повноважень та прав Національного агентства з питань запобігання корупціі', уповноважених осіб та уповноважених підрозділів з питань запобігання та виявлення корупціі', особливостей 6:\2020\5цааі\Кі$ 1=п\28.аос 15 врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обліку та оприлюднення декларацій, контролю та перевірки декларацій, встановлення своечасності подання декларацій, повноі' перевірки декларацій, моніторингу способу життя суб’ектів декларування, додаткових заходів здійснення фінансового контролю, відповідальності за корупційні або пов’язані з корупціею правопорушення. Реалізація цих норм без пункту 8 частини першоі' статті 11 Закону № 1700 с неможливою. Тому Конституційний Суд Украіни розглядае комплексно дію норм, що інституціоналізують контрольні повноваження Національного агентства з питань запобігання корупціі', у і'х взаемозв’язку. 11. Конституційний Суд Украіни враховуе те, що Національне агентство з питань запобігання корупціі' відповідно до Закону № 1700 с органом, який створено і функціонуе на підставі закону, та с одним із центральних органів виконавчоі' влади. 12. Відповідно до частини першоі' статті 4 Закону № 1700 Національне агентство з питань запобігання корупціі' е центральним органом виконавчоі' влади зі спеціальним статусом, який забезпечуе формування та реалізацію державноі' антикорупційноі' політики. Розподіл повноважень між гілками державноі' влади е інтегральною рисою верховенства права. Тому дотримання принципу верховенства права накладае правові обмеження на виконавчу гілку влади, оскільки вона не може функціонувати поза Конституціею Украіни та поза місцем, визначеним для не`1' поділом державноі' влади. Системно—функціональний аналіз повноважень та прав Національного агентства з питань запобігання корупціі' дае підстави стверджувати про наділення його контрольними функціями, що мають прямий і безпосередній вплив на судову гілку влади, зокрема на суддів системи судоустрою та суддів Конституційного Суду Украіни при виконанні (здійсненні) функціі' правосуддя або конституційного контролю. С:\2020\5ва&і\Кі$Ьсп\28.аос 16 Конституційний Суд Украіни наголошуе на тому, шо за стандартами конституціоналізму та цінностями Конституціі' Украіни виключаеться контроль виконавчоі' гілки влади над судовою гілкою влади. 13. Конституційний Суд Украіни констатуе, що Національне агентство з питань запобігання корупціі' як орган виконавчоі' влади здійснюе контроль над конституційно закріпленими інституціями, якими е суди та Конституційний Суд Украі'ни. Оскільки судова влада е незалежною, а незалежність і недоторканність суддів системи судоустрою та суддів Конституційного Суду Украіни гарантуеться Конституціею Украіни, виконавча гілка влади відокремлена від судово'і гілки влади. Враховуючи це, Конституційний Суд Украі'ни доходить висновку про неконституційність окремих положень Закону № 1700, що стосуються повноважень Національного агентства 3 питань запобігання корупціі' в частині контрольних функцій (контролю) виконавчоі' влади над судовою гілкою влади, а саме: повноважень та прав Національного агентства з питань запобігання корупціі', уповноважених осіб та уповноважених підрозділів з питань запобігання та виявлення корупціі', особливостей врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обліку та оприлюднення декларацій, контролю та перевірки декларацій, встановлення своечасності подання декларацій, повно'і перевірки декларацій, моніторингу способу життя суб’ектів декларування, додаткових заходів здійснення фінансового контролю, відповідальності за корупційні або пов’язані з корупціею правопорушення. 14. Конституційний Суд Украіни звертае увагу законодавця на те, що, запроваджуючи повноваження та права Національного агентства з питань запобігання корупціі' та інших органів виконавчо'і влади, що стосуються суддів, які мають спеціальний статус та належать до судовоі' гілки влади, він повинен виокремлювати категорію суддів системи судоустрою та суддів О"\2020\5пас і\кі5 1еп\28.сіос 17 Конституційного Суду Украі'ни з урахуванням принципу незалежності судовоі' влади та Конституційного Суду Украі'ни. Принцип поділу державноі' влади і його практичне втілення — баланс влади — може обмежувати судову владу та конституційний контроль лише за допомогою небагатьох засобів, серед яких зміни до Конституціі' Украіни та процедура індивідуальноі' відповідальності суддів як носіі'в судовоі' влади. 15. Конституційний Суд Украіни зауважуе, що декларування доходів осіб, що здійснюють публічну владу, с беззаперечною вимогою у будь-якій сучасній демократичній державі. Не викликае сумнівів і той факт, що публічні особи в державі повинні подавати декларацію про ДОХОДИ. Проте виходячи з принципу незалежності судовоі' влади, суспільноі' важливості та значимості забезпечення реальноі' незалежності суддів, міжнародних принципів і стандартів таке декларування та його перевірка повинні проводитись з урахуванням принципу незалежності судовоі' влади. 16. Таким чином, Конституційний Суд Украі'ни, проаналізувавши пункт 8 частини першоі' статті 11 Закону № 1700, а також пов’язані з ним положення пункту 6 частини першоі' статті 11, пунктів 6, 7 частини першоі' статті 12, частини другоі' статті 13, пунктів 5, 6 частини другоі' статті 131, статті 35, частини четвертоі' статті 48 Закону № 1700 та врахувавши принцип незалежності судовоі' влади й Конституційного Суду Украіни, дійшов висновку, що пункти 6, 8 частини першо'і статті 11, пункти 1, 2, 6—10], 12, 121 частини першоі', частини друга—п’ята статті 12, частина друга статті 13, частина друга статті 13', стаття 35, абзаци другий, третій частини першоі' статті 47, статті 48—5 1, частини друга, третя статті 52, стаття 65 Закону № 1700 суперечать статті 6, частинам першій, другій статті 126, частинам першій, другій статті 149 Конституціі' Украіни. 17. Відповідно до статті 3661 КК Украі'НИ подання суб’ектом декларування завідомо недостовірних відомостей у деклараціі' особи, уповноваженоі' на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченоі' О:\2020\5цааі\Кі$Ьсп\28.аос 18 Законом № 1700, або умисне неподання суб’ектом декларування зазначеноі' деклараціі' караються штрафом від двох тисяч п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Згідно 3 приміткою до статті 3661 КК Украіни суб ’ектами декларування с особи, які відповідно до частин першоі', другоі' статті 45 Закону № 1700 зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженоі' на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідальність за ціею статтею КК Украіни за подання суб’ектом декларування завідомо недостовірних відомостей у деклараціі' стосовно майна або іншого об’екта декларування, що мае вартість, настас у випадку, якщо такі Відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. ,‚Окремим виявом справедливості @ питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачас, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину... покарання мае перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоеного і особою винного“; „правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, мас використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи“ (абзац п’ятий підпункту 4.1 пункту 4, абзац четвертий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальноі' частини Рішення Конституційного Суду Украіни від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Конституційний Суд Украіни також наголошував, що обмеження щодо реалізаціі' конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституціею і законами Украіни, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цісі' мети, пропорційними та Обгрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимноі' мети з мінімальним втручанням у С:\2020\8иааі\кі$ шп\28.аос 19 реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувально'і' частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016). Криміналізація конкретного вчинку людини можлива за умови, якщо це відповідае, зокрема, сукупності таких критеріі'в: значна (суттева) суспільна небезпека діяння; поширення аналогічних діянь у суспільстві; неефективність інших галузевих правових засобів впливу на зазначені діяння; неможливість успішноі' боротьби з діянням менш репресивними методами. У разі недотримання законодавцем вказаних критеріі'в криміналізаціі' може виникнути ситуація, коли злочином буде визнано діяння, якому не притаманні достатні для криміналізаціі' характер та ступінь суспільно'і шкоди. У такому випадку криміналізація здійснюеться за відсутності для цього підстав, і за `1`1' результатом злочином визнаеться діяння, яке об’ективно таким не @. Внаслідок цього створюються законодавчі основи для безпідставного притягнення до кримінальноі' відповідальності за діяння, за яке настае менш сувора юридична відповідальність. Наведене порушуе конституційний принцип верховенства права (частина перша статті 8 Основного Закону Украіни). Дотримання вимоги ясності і недвозначності норм, які встановлюють кримінальну відповідальність, & особливо важливим з огляду на специфіку кримінального закону та наслідки притягнення до кримінальноі' відповідальності, адже притягнення до такого виду юридичноі' відповідальності пов’язане з можливими істотними обмеженнями прав і свобод людини (перше речення абзацу сьомого пункту 3 мотивувальноі' частини Рішення Конституційного Суду Украіни від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019). Відповідно до позиціі' Свропейського суду з прав людини якщо йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливим е забезпечення загального принципу юридичноі' визначеності; вимога „якості приписів права“ в розумінні пункту 1 статті 5 Конвенціі' означае, що якщо національний закон дозволяе можливість позбавлення свободи, такий закон мае бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у застосуванні, щоб виключити будь—який ризик свавілля (@ 19 рішення у справі ‚,Новік проти Украіни“ (№№ у. ПКгаіпе від 18 грудня 2008 року (заява № 48068/06). 6“\2020\5ш1:1і\Кпі\сп\28.бос 20 За своею правовою природою подання суб’ектом декларування завідомо недостовірних відомостей у деклараціі', а також умисне неподання деклараціі' хоч і свідчать про порушення вимог антикорупційного законодавства, однак такі діяння не здатні заподіяти істотноі' шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі в обсягах, необхідних для визнання і'х суспільно небезпечними відповідно до вимог статті 11 КК Украіни. Конституційний Суд Украіни вважае, що декларування завідомо недостовірних відомостей у деклараціі', а також умисне неподання суб’ектом декларування деклараціі' мають бути підставою для інших видів юридично'і' відповідальності. Орган конституційноі' юрисдикціі' зазначав, що незважаючи на те, що корупція ‹: одніею 3 основних загроз національній безпеці Украіни, протидія корупціі' мае здійснюватися виключно правовими засобами з дотриманням конституційних принципів та приписів законодавства, ухваленого відповідно до Конституціі' Украіни (абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальноі' частини Рішення від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019). Дослідивши склад злочину, передбаченого статтею 3661 КК Украіни, Конституційний Суд Украіни дійшов висновку, що використання юридичних конструкцій, у яких відсутній чіткий перелік законів, унеможливлюе однозначне визначення кола суб’ектів злочину, а відсилочні норми унеможливлюють встановлення кола і'х адресатів. Як наслідок, до відповідальності за умисне неподання деклараціі' може бути притягнуто осіб, які не можуть бути учасниками правовідносин з декларування, а тому свідомо не виконали такого обов’язку. Зазначене не уЗГОДжуеться з поняттям правовоі' держави та принципом верховенства права, закріпленим у частині першій статті 8 Основного Закону Украі'НИ, зокрема такими його елементами, як юридична визначеність та передбачуваність закону. Конституційний Суд Украіни вважае, що встановлення кримінальноі' відповідальності за декларування завідомо недостовірних відомостей у деклараціі', а також умисне неподання суб’ектом декларування деклараціі' е надмірним покаранням за вчинення цих правопорушень. Негативні наслідки, яких зазнае особа, притягнута до кримінальноі' відповідальності за вчинення О:\2020\$пййі\Ш5Ьсп\28.‹іос 21 злочинів, передбачених статтею 3661 КК Украіни, непропорційні ШКОДі, яка настала або могла настати у разі вчинення відповідних діянь. 18. Таким чином, наведене свідчить, що законодавець не дотримав принципів справедливості та пропорційності як елементів принципу верховенства права, а отже, стаття 3661 КК Украіни суперечить частині першій статті 8 Основного Закону Украіни. Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 1512, 152, 153 Конституціі' Украіни, на підставі статей 7, 32, 35, 65, 66, 74, 84, 88, 89, 91, 92, 94 Закону Украі'НИ ‚,Про Конституційний Суд Украі'НИ“ Конституційний Суд Украіни вирішив: 1. Визнати такими, що не відповідають Конституціі' Украіни (е неконституційними): — пункти 6, 8 частини першоі' статті 11, пункти 1, 2, 6—10', 12, 12] частини першоі', частини другу — п’яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 131, статтю 35, абзаци другий, третій частини першоі' статті 47, статті 48—51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону Украіни „Про запобігання корупціі'“ від 14 жовтня 2014 року № ПОО—УП зі змінами; — статтю 366 Кримінального кодексу Украіни. 2. Пункти 6, 8 частини першоі' статті 11, пункти 1, 2, 6—10], 12, 121 частини першоі', частини ЦРУГа— П’Ята статті 12, частина дРУГа статті 13, частина друга статті 131, стаття 35, абзаци другий, третій частини першоі' статті 47, статті 48—51, частини друга, третя статті 52, стаття 65 Закону Украіни „Про запобігання корупціі'“ від 14 жовтня 2014 року № 1700—\/П зі змінами, стаття 3661 Кримінального КОДексу Украіни, визнані О:\2020\5иЦЦі\Кі$Ьсп\28‚‹іос 22 неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом УкраТни цього Рішення. 3. Рішення Конституційного Суду Украіни @ обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено. Рішення Конституційного Суду Украіни підлягае опублікуванню у ‚‚Віснику Конституційного Суду Украіни“. Сі \2020\$ц6с і\кізпеп\28.бос